- Головуючий суддя (ВАКС): Воронько В.Д.
Справа № 991/3053/22
Провадження 1-кс/991/3070/22
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 жовтня 2022 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_7, за участі секретаря судового засідання ОСОБА_6, заявника ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу заявника ОСОБА_1 на постанову заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_8 від 03.08.2022 про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків прокурором під час досудового розслідування, у кримінальному провадженні № 12015100100003812 від 01.04.2015,
ВСТАНОВИВ:
До слідчого судді Вищого антикорупційного суду надійшла вищевказана скарга заявника ОСОБА_1 на постанову заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_8 від 03.08.2022 про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків прокурором під час досудового розслідування, у кримінальному провадженні № 12015100100003812 від 01.04.2015.
Скарга обґрунтована наступним.
Заявник зазначив, що 14.06.2022 детективом НАБУ ОСОБА_9 йому було вручено текст клопотання про продовження строків досудового розслідування у кримінальному провадженні за №12015100100003812 на 7 (сім) місяців. Однак в подальшому він не отримував виклику до суду для участі у розгляді зазначеного вище клопотання або інформації чи копії ухвали слідчого судді щодо продовження або відмову у продовженні строків досудового розслідування у кримінальному провадженні за № 12015100100003812, за такого на думку заявника, двомісячний строк досудового розслідування злочину, відомості про який внесені до ЄРДР 20.04.2021, у кримінальному провадженні № 12015100100003812, закінчився станом на 27.06.2022. У зв`язку з чим, 05.07.2022 заявник звернувся в порядку ст.220 КПК України до прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10, з клопотанням про здійснення процесуальних дій, спрямованих на закриття кримінального провадження №12015100100003812 в частині правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 209 КК України, відомості про яке внесені в ЄРДР 20.04.2021, на підставі п.10 ч.1 ст.284 КПК України.
У відповідь заявником 19.07.2022 отримано копію постанови прокурора САП ОСОБА_10 від 11.07.2022 про відмову в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження, в якій прокурор вказав, що «вимоги ст. 219 в редакції Закону України від 03.10.2017 застосовуються лише до тих кримінальних проваджень, відомості до ЄРДР про які внесені після 15.03.2018».
24.07.2022 заявник, не погоджуючись із висновками прокурора, висловленими в постанові від 11.07.2022, звернувся із скаргою в порядку ст. 308 КПК України до в.о. Генерального прокурора на недотримання розумних строків прокурором під час досудового розслідування. В своїй скарзі заявник просив в.о. Генерального прокурора надати прокурору у кримінальному провадженні №12015100100003812 обов`язкову для виконання вказівку відносно здійснення процесуальних дій, спрямованих на закриття кримінального провадження №12015100100003812 в частині правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 209 КК України.
Однак у відповідь 09.08.2022 заявником отримано постанову заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_8 від 03.08.2022, якою відмовлено у задоволенні скарги на недотримання розумних строків прокурором під час досудового розслідування, у кримінальному провадженні № 12015100100003812 від 01.04.2015.
ОСОБА_1 вважає, що прокурор вищого рівня не виконав обов`язок, покладений на нього КПК України, щодо належного розгляду та вирішення його скарги від 24.07.2022.
На його думку, в тексті вказаної вище постанови заступник Генерального прокурора - керівник САП ОСОБА_8 вільно тлумачить норму закону, зазначаючи, що у кримінальних провадженнях, відомості про які внесено до ЄРДР до 03.10.2017, застосовуються положення ст. 219 КПК України, що діяли до внесення відповідних змін. Однак таке твердження як зауважує заявник, суперечить букві закону, адже в законі говориться про внесення відомостей про кримінальне правопорушення, а не про кримінальне провадження. Тож, на думку заявника заступник Генерального прокурора ОСОБА_8 вийшов за межі своїх повноважень, здійснюючи тлумачення закону та прагнучи виправдати допущені підлеглими порушення. ОСОБА_1 зауважив, що постанова прокурора від 03.08.2022, що оскаржується, ґрунтується на помилковому трактуванні закону і, відповідно, протирічить нормам КПК України. Водночас вищевказана постанова винесена особою, до якої заявник не звертався зі своєю скаргою. Так, за твердженням заявника постанова винесена неуповноваженою особою, оскільки він звертався саме до в.о. Генерального прокурора в порядку ч.2 ст.308 КПК України, а не до заступника Генерального прокурора, відповідно скарга мала бути розглянута особою, що виконує обов`язки Генерального прокурора.
Звернення заявника зі скаргою саме до в.о. Генерального прокурора було обґрунтоване тим, що до останнього було направлене клопотання детектива НАБУ про продовження строків досудового розслідування, а тому саме Генеральний прокурор мав погодити це клопотання для подальшого направлення слідчому судді згідно вимог ч.3 ст.294 КПК України. Водночас у постанові, що оскаржується не вказано, що на момент її винесення заступник Генерального прокурора ОСОБА_8 виконував обов`язки Генерального прокурора. Отже, постанова, що оскаржується, винесена особою, що відповідно до вимог КПК України не мала повноважень її ухвалювати.
За наведеного, на думку заявника, постанова заступника Генерального прокурора ОСОБА_8 від 03.08.2022 про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків прокурором під час досудового розслідування не відповідає вимогам КПК України, оскільки є необґрунтованою, в постанові прокурор посилається на норми КПК України, що втратили чинність, до того ж сама постанова винесена особою, що не мала на це повноважень.
У зв`язку з наведеним заявник звернувся до слідчого судді із скаргою в порядку п.9-1 ч.1 ст.303 КПК України, в якій просив:
-скасувати постанову заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_8 від 03.08.2022 про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків прокурором під час досудового розслідування;
-зобов`язати Генерального прокурора розглянути скаргу заявника від 24.07.2022 на недотримання розумних строків прокурором під час досудового розслідування в порядку, визначеному КПК України.
Поряд з цим заявник додав, що копія постанови, що оскаржується, отримана ним 09.08.2022, що підтверджується інформацією АТ «Укрпошта», а отже строки оскарження постанови ним не порушені.
У судовому засіданні заявник ОСОБА_1 повністю підтримав викладені у скарзі доводи та просив скаргу задовольнити, вважав що його скарга, подана в порядку ст.308 КПК України, не розглянута уповноваженою особою.
Прокурор ОСОБА_10 надіслав до суду заперечення, в яких зазначив, що детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12015100100003812 від 01.04.2015, в якому перше повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.5 ст.191, ч.3 ст. 209 КК України, детективами вручене 27.04.2022. В подальшому повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст.191 КК України складені та вручені ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . При цьому первинно відомості про кримінальне правопорушення у кримінальному провадженні №12015100100003812 внесені до ЄРДР 01.04.015, тобто до введення в дію зазначених вище змін до КПК України, які зворотної дії в часі не мають. Отже, обчислення строків досудового розслідування у даному кримінальному провадженні належить здійснювати відповідно до положень КПК України, чинних на момент внесення відповідних відомостей до ЄРДР у кримінальному провадженні №12015100100003812, тобто станом на 01.04.2015. При цьому на момент реєстрації зазначеного кримінального провадження в ЄРДР початок перебігу строку досудового розслідування відповідно до ст.219 КПК України починався з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, а не з моменту внесення відповідних відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР. Аналогічна з викладеного питання позиція висловлена і в ухвалі Апеляційної палати ВАКС від 10.05.2022 у справі №991/1440/22, якою рішення слідчого судді про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою залишено без змін. Отже, відповідно і продовження строків досудового розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке до ЄРДР були внесені до прийняття Закону України від 22.11.2018 №2617-VIII, необхідно здійснювати на підставі визначеного ст.ст.219, 294, 295 КПК України (в чинній станом на 01.04.2015редакції) порядку, тобто за постановою Генерального прокурора чи його заступника.
Прокурор зауважив, що у скарзі заявника зазначено, що 14.06.2022 підозрюваний ОСОБА_1 отримав клопотання детектива НАБУ про продовження до семи місяців строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12015100100003812, яке з урахуванням вимог згаданих положень КПК України, було адресоване Генеральному прокурору. Тобто підозрюваному ОСОБА_1 з 14.06.2022 було достеменно відомо про службову особу, перед якою ставилося питання про продовження строку досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, а відтак доводи в цій частині скарги щодо закінчення таких строків станом на 27.06.2022, у зв`язку з не викликом його слідчим суддею для участі в розгляді клопотання, є необґрунтованими.
23.06.2022 Генеральним прокурором строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12015100100003812 продовжено до семи місяців, тобто до 27.11.2022. Таким чином, наведені у скарзі ОСОБА_1 аргументи щодо закінчення строку досудового розслідування у кримінальному провадженні №12015100100003812 щодо, зокрема кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.209 КК України, є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах закону.
Крім того, посилання у скарзі ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді ВАКС від 29.07.2022 по справі №991/2449/22, якою повідомлення про підозру останньому у кримінальному провадженні № 12015100100003812 залишено без змін, не є релевантними до обставин цієї справи, оскільки слідчим суддею у вказаній справі не вирішувалося питання про застосування норм КПК України в різних редакціях для встановлення підстав для закриття кримінального провадження через нібито закінчення строку досудового розслідування, а лише з`ясовувалося питання щодо можливості відкриття провадження по справі за скаргою ОСОБА_1 на повідомлення про підозру в частині кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 209 КК України.
Також у скарзі підозрюваний серед підстав для скасування постанови керівника САП зазначає про нібито не належне виконання керівником САП покладених на нього КПК України обов`язків при розгляді скарги, а далі обґрунтовує свою позицію тим, що така постанова винесена взагалі особою, яка не мала на це повноважень. Тобто, як зауважив прокурор, із викладеного вбачається наявність протиріч в самій скарзі підозрюваного ОСОБА_1 до слідчого судді, в якій ним спочатку стверджується про неналежне виконання вимог КПК України щодо розгляду його скарги, а далі заперечується право керівника САП приймати рішення, що оскаржується. Проте, відповідно до положень КПК України та Закону України «Про прокуратуру» саме керівник САП є прокурором вищого рівня щодо прокурора, рішення якого оскаржувалося підозрюваним. Враховуючи викладене, прокурор у кримінальному провадженні просив відмовити в задоволенні скарги підозрюваного ОСОБА_1, з вищезазначених підстав, а її розгляд здійснювати без участі прокурора.
Заслухавши заявника, дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя дійшов до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст. 304 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
Як вбачається з матеріалів, оскаржувана постанова винесена прокурором 03.08.2022.
Заявник зазначає, копія постанови була ним отримана лише 09.08.2022.
Вказані твердження заявника стороною обвинувачення не спростовані.
Скарга заявником була складена та подана до суду 17.08.2022.
За таких обставин, враховуючи те, що строк в даному випадку рахується з моменту отримання копії оскаржуваної постанови, слідчий суддя вважає строк на подання скарги, визначений ст.304 КПК України заявником не пропущений.
За змістом ст. 26 КПК України слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень КПК України.
Порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування визначений ст.306 КПК України. Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду, а в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - слідчим суддею Вищого антикорупційного суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 КПК України, з урахуванням відповідних положень глави 26 цього Кодексу. За результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора слідчий суддя постановляє ухвалу, передбачену ч.2 ст. 307 КПК України.
Відповідно до п. 9-1 ч. 1 ст. 303 КПК України під час досудового провадження може бути оскаржене рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, дізнавачем, прокурором під час досудового розслідування - особою, якій відмовлено у задоволенні скарги, її представником, законним представником чи захисником.
Встановлено, що детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12015100100003812 від 01.04.2015, зокрема, за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.5 ст.191, ч.3 ст.209 КК України. Процесуальне керівництво у даному кримінальному провадженні здійснюється Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою Офісу Генерального прокурора.
Як вбачається з наданих матеріалів, ОСОБА_1 24.07.2022 було надіслано до в.о. Генерального прокурора скаргу на недотримання розумних строків, мотивовану тим, що строки досудового розслідування закінчились, а тому необхідно надати прокурору у кримінальному провадженні №12015100100003812 обов`язкову для виконання вказівку відносно здійснення процесуальних дій, спрямованих на закриття кримінального провадження №12015100100003812 в частині правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 209 КК України, відомості про яке внесені в ЄРДР 20.04.2021, відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.
За результатами розгляду скарги постановою заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_8 від 03.08.2022 відмовлено в задоволенні скарги на недотримання розумних строків прокурором під час досудового розслідування, у кримінальному провадженні № 12015100100003812 від 01.04.2015.
Заявник стверджує, що постанова є необґрунтованою, винесеною неуповноваженою особою та із застосовуванням норм КПК України, які втратили чинність.
Положеннями ст.308 КПК України встановлено, що підозрюваний, обвинувачений, потерпілий, інші особи, права чи законні інтереси яких обмежуються під час досудового розслідування, мають право оскаржити прокурору вищого рівня недотримання розумних строків слідчим, дізнавачем, прокурором під час досудового розслідування.
Прокурор вищого рівня зобов`язаний розглянути скаргу протягом трьох днів після її подання і в разі наявності підстав для її задоволення надати відповідному прокурору обов`язкові для виконання вказівки щодо строків вчинення певних процесуальних дій або прийняття процесуальних рішень. Особа, яка подала скаргу, невідкладно письмово повідомляється про результати її розгляду.
Службові особи, винні в недотриманні розумних строків, можуть бути притягнуті до відповідальності, встановленої законом.
Встановлено, що процесуальне керівництво у даному кримінальному провадженні №12015100100003812 від 01.04.2015 здійснюється саме прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора.
Відповідно до абз.2 ч.5 ст.8-1 Закону України «Про прокуратуру» прокурорами вищого рівня для керівників управлінь, відділів та їх заступників, прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури є керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, його перший заступник та заступник, для заступника та першого заступника керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Генеральний прокурор, його перший заступник та заступники не мають права давати вказівки прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури та здійснювати інші дії, які прямо стосуються реалізації прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури їхніх повноважень.
Таким чином з вищенаведених норм вбачається, що саме керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури є прокурором вищого рівня щодо прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
Більше того, Законом України «Про прокуратуру» встановлено розмежування компетенції Генерального прокурора та керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури стосовно повноважень у наданні вказівок чи вчинення інших процесуальних дій відносно прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. У такий спосіб дотримано процесуальної самостійності прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури та запобігання можливості здійснення будь-якого впливу.
За наведеного, доводи заявника ОСОБА_1 стосовно розгляду його скарги в порядку ст.308 КПК України на недотримання розумних строків прокурором під час досудового розслідування неуповноваженою на те особою - не заслуговують на увагу. Тому вимога, наведена у прохальній частині скарги заявника - зобов`язати Генерального прокурора розглянути скаргу заявника від 24.07.2022 на недотримання розумних строків прокурором під час досудового розслідування в порядку, визначеному КПК України є неспроможною.
В той же час, зауваження прокурора ОСОБА_10 щодо наявності протиріч в самій скарзі підозрюваного ОСОБА_1, поданій до слідчого судді, в якій ним спочатку стверджується про неналежне виконання вимог КПК України щодо розгляду його скарги, а далі заперечується право керівника САП приймати рішення, є обґрунтованими.
Так, зокрема заявником ОСОБА_1 у скарзі серед іншого зазначено про нібито не належне виконання керівником САП покладених на нього КПК України обов`язків при розгляді скарги, а саме: належним чином не обґрунтовано постанову від 03.08.2022 та в той же час застосовано норми КПК України, які втратили чинність.
Однак, аналізуючи доводи учасників процесу, подані матеріали та вищевказані норми чинного законодавства, слідчий суддя зауважує, що розгляд скарги заявника від 24.07.2022 в порядку ст. 308 КПК України здійснено, результати розгляду скарги викладені у формі постанови від 03.08.2022, тобто прокурором здійснено процесуальне реагування, як того вимагають приписи ст.308 КПК України, в межах наданих повноважень.
Поряд з цим не можуть залишатися поза увагою слідчого судді висновки колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, наведені в ухвалі від 10.05.2022 (справа №991/1440/22).
Так, колегія суддів, перевіряючи доводи сторони захисту щодо здійснення повідомлення про підозру ОСОБА_1 в рамках даного кримінального провадження (№ 12015100100003812) поза межами строків досудового розслідування прийшла до наступних висновків.
Колегією суддів встановлено, що детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування, а прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №12015100100003812 від 01.04.2015.
Відповідно до ч.9 ст.284 КПК, якщо закінчилися строки досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня повідомлення особі про підозру, встановлені частиною першою статті 219 цього Кодексу, слідчий суддя може винести ухвалу про закриття кримінального провадження за клопотанням іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника.
Положеннями ч.1 ст.219 КПК визначено, що строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження (Частина перша статті 219 в редакції Законів №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, №2617-VIII від 22 листопада 2018 року).
У пункті 4 § 2 розділу 4 Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, зазначено, що підпункти 11-27, 45 пункту 7 § 1 цього розділу вводяться в дію через три місяці після набрання чинності цим Законом, не мають зворотної дії в часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін.
Зокрема, в зазначений перелік (підпункти 11-27, 45 пункту 7 § 1) входить і підпункт 14 пункту 7 § 1 Закону, відповідно до якого, зокрема, внесено зміни до ч. 1 ст. 219 КПК, яку викладено в наступній редакції:
«1. Строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.
Строк досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня повідомлення особі про підозру становить: 1) шість місяців - у кримінальному провадженні щодо кримінального проступку; 2) дванадцять місяців - у кримінальному провадженні щодо злочину невеликої або середньої тяжкості; 3) вісімнадцять місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжкого або особливо тяжкого злочину. Досудове розслідування повинно бути закінчено: 1) протягом одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку; 2) протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину».
Згідно з положеннями Закону України № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень», частини першу і другу статті 219 замінено чотирма новими частинами, у зв`язку з чим частини першу і другу статті 219 викладено наступного змісту:
«1. Строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.
2. Строк досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня повідомлення особі про підозру становить: 1) дванадцять місяців - у кримінальному провадженні щодо нетяжкого злочину; 2) вісімнадцять місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Тобто, відповідним Законом зміст ч.1 ст.219 КПК залишено в редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року та наразі вона є чинною.
З огляду на викладене, положення ч.1 ст.219 КПК щодо обчислення строку досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань вводиться в дію через три місяці після набрання чинності Законом України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року (15 грудня 2017 року), тобто, з 16 березня 2018 року, а тому, враховуючи пункт 4 § 2 розділу 4 даного Закону, положення ч.1 ст.219 КПК, яка наразі є чинною, може бути застосовано лише до тих кримінальних проваджень, по яким відомості про кримінальне правопорушення внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після 15 березня 2018 року.
Відомості про кримінальне правопорушення у цьому провадженні первинно внесені до ЄРДР за № 12015100100003812 із попередньою кваліфікацією за ч.2 ст.191 КК України 01 квітня 2015 року, тобто, до введення в дію підпункту 14 пункту 7 § 1 Закону, відповідно до якого внесено зміни в частину 1 статті 219 КПК України щодо можливості обчислення строку досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, та який не має зворотної дії в часі.
За таких обставин до даного кримінального провадження від 01 квітня 2015 року підлягають застосуванню положення КПК в редакції, чинній на момент внесення таких відомостей до ЄРДР - 01 квітня 2015 року, тобто, положення ч.1 ст.219 КПК, які встановлювали порядок обчислення строків досудового розслідування лише після повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину та не передбачали обчислення строків досудового розслідування до повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
Процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення (ч.1 ст.5 КПК).
Під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства (ч.1 ст.9 КПК).
З огляду на вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що положення частини 1 статті 219 КПК України в чинній редакції не підлягає застосуванню в рамках даного кримінального провадження від 01 квітня 2015 року, у зв`язку з чим відсутні підстави вважати, що таку процесуальну дію як повідомлення про підозру ОСОБА_1 здійснено поза межами строків досудового розслідування.
Слідчий суддя погоджується з такими висновками апеляційного суду.
В той же час варте уваги те, що 23.06.2022 Генеральним прокурором строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12015100100003812 продовжено до семи місяців, тобто до 27.11.2022.
За такого, оскаржувана заявником постанова заступника Генерального прокурора - керівника САП ОСОБА_8, від 03.08.2022 є законною, належним чином обґрунтованою, із застосуванням правових норм, які відповідають обставинам кримінального провадження, постановленою в межах повноважень.
Тож, за таких обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що наразі прокурором вищого рівня розглянута скарга заявника ОСОБА_1 на недотримання розумних строків у кримінальному провадженні та необхідності про закриття кримінального провадження №12015100100003812 в частині правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 209 КК України, відомості про яке внесені в ЄРДР 20.04.2021, відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.
До того ж важливо дотримуватися процесуальної самостійності прокурора при здійсненні ним своїх повноважень, відповідно до вимог КПК України, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.
З урахуванням вищенаведеного, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги ОСОБА_1, оскільки скаргу підозрюваного розглянуто, як наслідок відсутні і підстави для зобов`язання винити певні дії.
За результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора слідчий суддя уповноважений постановити ухвалу про: 1) скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов`язання припинити дію; 3) зобов`язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги (ст. 307 КПК України).
За таких обставин слідчим суддею встановлено відсутність підстав для скасування постанови від 03.08.2022, тому у задоволенні скарги ОСОБА_1 слід відмовити у повному обсязі.
Керуючись статтями 7, 9, 303, 308, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя
УХВАЛИВ:
У задоволенні скарги заявника ОСОБА_1 на постанову заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_8 від 03.08.2022 про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків прокурором під час досудового розслідування, у кримінальному провадженні № 12015100100003812 від 01.04.2015, відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_7