- Головуючий суддя (АП ВАКС) : Панаід І.В.
Справа № 991/3438/22
Провадження №11-сс/991/300/22
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2022 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_15,
суддів ОСОБА_16, ОСОБА_17,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_18,
прокурора - ОСОБА_19,
захисника - ОСОБА_20,
підозрюваного - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_21 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05 вересня 2022 року про арешт майна його підзахисного
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Маріуполь Донецької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України у кримінальному провадженні № 12020160200000201 від 22 вересня 2020 року,
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05 вересня 2022 року частково задоволено клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України, накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_1, а саме: квартиру АДРЕСА_3 ; квартиру АДРЕСА_4 ; 1/3 частину квартири АДРЕСА_5 ; 1/2 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_6 ; автомобіль Volkswagen Touareg, 2013 року випуску, VIN - НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_2 ; 1/2 частину від 2/3 частини квартири за адресою: АДРЕСА_7 .
Не погодившись з ухвалою слідчого судді захисник ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_21 подав апеляційну скаргу, де вказав, що вважає рішення слідчої судді необґрунтованим і немотивованим та таким, що підлягає скасуванню. На його думку, слідчий суддя під час розгляду клопотання детектива не надав належної оцінки тому, що повідомлення про підозру від 01 вересня 2022 року ОСОБА_1 не обґрунтоване, не переконує об`єктивного спостерігача в причетності його підзахисного до вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. Органом досудового розслідування ОСОБА_1 підозрюється у заволодінні чужим майном шляхом зловживання своїм службовим становищем. Однак, відповідно до посадової інструкції у ОСОБА_1 відсутні повноваження щодо розпорядження майном або управління ним. Активні дії щодо перерахування коштів ОСОБА_2 здійснили заступник директора з економіки і фінансів ОСОБА_3 та начальник фінансового відділу ОСОБА_4 ОСОБА_1 ж, будучи керівником бухгалтерського підрозділу підприємства, видав наказ, за яким будь-які виплати під час законодавчих обмежень не могли бути здійснені, кошти щомісячно лише депонувалися на окремому рахунку. Крім того, слідчий суддя, достеменно знаючи, що ОСОБА_1 перебуває у шлюбі з ОСОБА_5, наклав арешт і на частку майна дружини у майні підозрюваного. При цьому детективом не було доведено та не надано доказів, що арештоване майно належить особисто ОСОБА_1, відтак арешту підлягало не все майно, а лише Ѕ частина, оскільки воно є спільною сумісною власністю подружжя. Слідчим суддею не було враховано, що арешт майна ОСОБА_1, яке знаходиться у м. Донецьк та м. Маріуполь не відповідає меті, передбаченій ч.2 ст. 170 КПК України, оскільки воно перебуває на тимчасово окупованій території України. Крім того, як на окрему підставу для скасування оскаржуваного рішення захисник вказує на розгляд клопотання детектива за відсутності підозрюваного та його захисника в порушення ст. 172 КПК України. В апеляційній скарзі також заявлено клопотання про поновлення строку на оскарження ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05 вересня 2022 року, поважність причин пропуску якого обґрунтувано отриманням тексту оскаржуваного рішення вже після спливу строків на його оскарження.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши думку підозрюваного та його захисника, які підтримали вимоги апеляційної скарги та просили задовольнити її в повному обсязі, надавши при цьому додаткові документи на підтвердження того, що арештоване ухвалою слідчого судді нерухоме майно у вигляді 1/3 частини квартири АДРЕСА_5 та 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_6 не належить на праві власності ОСОБА_1, заслухавши думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити оскаржувану ухвалу слідчого судді без змін, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Встановлено, що розгляд клопотання детектива про накладення арешту на майно ОСОБА_1 проводився у закритому судовому засіданні, без виклику власника майна, повний текст ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05 вересня 2022 року про часткове задоволення клопотання детектива про арешт майна оголошено 08 вересня 2022 року та направлено ОСОБА_1 12 вересня 2022 року (а.с. 23 Том 2). Вищевказане рішення було отримано ОСОБА_1 20 вересня 2022 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 26 Том 2). Апеляційну скаргу адвокатом ОСОБА_21 здано на пошту 24 вересня 2022 року, тобто в межах строку на оскарження судового рішення, передбаченого ст. 395 КПК України, у зв`язку з чим підстав для поновлення строку на оскарження рішення слідчого судді немає.
Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
На переконання колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання детектива про накладення арешту на майно, не в повній мірі дотримався вказаних вимог закону, оскільки не перевірив належність підозрюваному майна і дійшов помилкового висновку про необхідність арешту 1/3 частини квартири АДРЕСА_5 та 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_6 .
Згідно положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Крім того, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку передбаченому п. 3 ч. 2 цієї статті, тобто з метою конфіскації майна, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадку, передбаченому Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
З матеріалів провадження вбачається, що детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному 22 вересня 2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020160200000201 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 191, ч.2 ст. 364 КК України.
Згідно витягу з ЄРДР службові особи державного сектору економіки у вигляді суб`єкта господарювання ДП «Морський торгівельний порт «Южний», в порушення вимог Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», зловживаючи своїм службовим становищем, отримували заробітну плату в розмірі, що перевищує обмежений розмір 10 мінімальних заробітних плат, встановленої на 1 січня 2020 року, тим самим привласнили кошти.
За версією сторони обвинувачення, підозрюваний ОСОБА_1 у порушення вимог Закону № 553-IX, Постанови Кабінету Міністрів України № 334, листа Міністерства інфрастурктури № 1307 та Роз`яснення Мінекономіки, діючи з умислом на заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_6 та ОСОБА_2, умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення останнього, забезпечив зайве нарахування ОСОБА_2 заробітної плати за період з квітня до серпня 2020 року у сумі 1 821 473,2 грн, що призвело до заволодіння третьою особою - ОСОБА_2 коштами ДП «МТП «Южний» у сумі 1 448 071,22 грн та заподіяння збитків ДП «МТП «Южний» у вказаному розмірі, який, відповідно до ч. 4 примітки ст. 185 КК України, в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення кримінального правопорушення та є особливо великим розміром.
01 вересня 2022 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
02 вересня 2022 року на розгляд слідчого судді Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України про арешт майна у межах кримінального провадження №12020160200000201 від 22 вересня 2020 року, в обґрунтування якого детектив зазначав, що у зв`язку із можливим відчуженням майна підозрюваного, яке може бути конфісковано за вироком суду, є необхідність накладення на нього арешту.
Розглянувши вказане клопотання на основі наданих детективом матеріалів, слідчий суддя дійшов висновку про його часткову обґрунтованість, та наклав арешт на квартиру АДРЕСА_3 ; квартиру АДРЕСА_4 ; 1/3 частину квартири АДРЕСА_5 ; 1/2 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_6 ; автомобіль Volkswagen Touareg, 2013 року випуску, VIN - НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_2 ; 1/2 частину від 2/3 частини квартири за адресою: АДРЕСА_7 .
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинуватою у вчиненні злочину, то на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів слідчий суддя правильно визначив, що причетність ОСОБА_1 до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою.
На думку колегії суддів, слідчий суддя, всупереч твердженням скаржника, обґрунтовано дійшов висновку про наявність підстав для накладення арешту на майно, адже це відповідало вимогам ст.170 КПК України.
Разом з тим, з наданих стороною захисту під час апеляційного розгляду документів, зокрема, договору дарування житлового будинку від 30.01.2015 року №195; витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності; інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що Ѕ частина житлового будинку АДРЕСА_6 була відчужена ОСОБА_1, у зв`язку з чим вищевказаний будинок АДРЕСА_6 з 30 січня 2015 року перебуває у приватній власності ОСОБА_7 . Крім того, квартира АДРЕСА_5 перебуває у спільній частковій власності ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з 17.01.14, і також не належить ОСОБА_1 та його дружині на час звернення детектива з клопотанням і вирішення слідчим суддею питання про арешт. На підставі викладеного, рішення слідчого судді в частині арешту 1/3 частини квартири АДРЕСА_5 та 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_6 підлягає скасуванню, оскільки воно суперечить вимогам ч.5 ст.170 КПК України.
Даючи оцінку доводам захисника про необґрунтованість підозри, колегія суддів зазначає наступне. Підозра - це процесуальне рішення прокурора, слідчого (за погодженням з прокурором), яке ґрунтується на зібраних під час досудового розслідування доказах та в якому формується припущення про причетність конкретної особи до вчинення кримінального правопорушення, з повідомленням про це такій особі та роз`ясненням її прав та обов`язків відповідно до чинного законодавства. Звертаючись до практики ЄСПЛ, зокрема, в рішеннях «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom), «Лабіта проти Італії» (Labita v. Italy), «Мюррей проти Сполученого Королівства» (Murray v. the United Kingdom), «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану» (Ilgar Mammadov v. Azerbaijan), «Нечипорук і Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), зазначається, що наявність «обґрунтованої підозри» передбачає існування фактів та інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що ця особа могла вчинити злочин. Факти, які дають підставу для підозри, не мають бути такого ж рівня, як такі, що обґрунтовують засудження особи, тобто мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
На думку колегії, наявність підозри була ґрунтовно досліджена слідчим суддею. Встановлено, що 01 вересня 2022 старший детектив Національного бюро Другого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_22, за погодженням із прокурором першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_23, склав повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, у кримінальному провадженні № 12020160200000201. Цього ж дня о 09 годині 16 хвилини детектив повідомив про підозру ОСОБА_1, вручив копію повідомлення про підозру і пам`ятку про процесуальні права та обов`язки, роз`яснив права підозрюваного, що підтверджується копією повідомлення про підозру. Зміст письмового повідомлення про підозру також містить права підозрюваного, які оголошені та роз`яснені ОСОБА_1, що підтверджується його підписом у повідомлені про підозру. Отже, відповідно до положень ч. 1 ст. 42 КПК України, ОСОБА_1 набув статусу підозрюваного в цьому кримінальному провадженні. Причетність ОСОБА_1 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується матеріалами справи, зокрема: актом позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП «МТП «Южний» за період з 01 грудня 2019 року по 31 серпня 2020 року, проведеної Південним офісом Держаудитслужби від 30 грудня 2020 року №05-11/57, яким встановлено зайве нарахування заробітної плати виконувачу обов`язків директора ДП «МТП «Южний» ОСОБА_2 за період квітня по серпень 2020 року у сумі 1 821 473, 2 грн., що призвело до заволодіння ОСОБА_2 коштами ДП «МТП «Южний» (а.с. 14-27 Том 1); висновком експерта Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз №21-2340/2341 від 31 травня 2021 року, яким підтверджено зайве нарахування заробітної плати ОСОБА_2 (а.с. 28-45 Том 1); показами свідків: ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_3, ОСОБА_13, які повідомили, що нарахування заробітної плати виконувачу обов`язків директора ДП «МТП «Южний» ОСОБА_2 відбувалось ОСОБА_1 з порушенням Закону № 553-IX та Постанови КМУ № 334 свідомо. З огляду на зазначене, колегія суддів відхиляє доводи сторони захисту щодо необґрунтованості підозри.
Перевіряючи доводи захисника щодо неправомірності накладення слідчим суддею арешту на частину майна, що належить дружині підозрюваного ОСОБА_1, колегія суддів зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 29 липня 1999 року міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області будо зареєстровано шлюб ОСОБА_1 та ОСОБА_5 (дошлюбне прізвище « ОСОБА_14 »), що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб (а.с.242-244 Том 1).
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_4 ; квартира АДРЕСА_3 ; (а.с. 117-122 Том 1). Також ОСОБА_1 є власником транспортного засобу - автомобіля Volkswagen Touareg, 2013 року випуску, VIN - НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_2, що підтверджується відомостями з реєстраційної картки ТЗ (а.с.126 Том1). Зазначені відомості витягів з Реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно спростовують твердження захисника про відсутність доказів належності арештованого майна ОСОБА_1 .
Під час вирішення клопотання детектива про арешт майна слідчим суддею було враховано питання спільної сумісної власності подружжя і з урахуванням положень ст.ст. 60, 67, 70 СК України вирішено питання арешту частини квартири АДРЕСА_8, 2/3 частини якої зареєстровано за дружиною підозрюваного - ОСОБА_5 . За загальним правилом, виходячи з презумпції невинуватості, тягар доказування будь-яких обставин щодо підозрюваного, обвинуваченого, в тому числі необхідність застосування заходів забезпечення кримінального провадження, несе сторона обвинувачення, яка звернувшись з відповідним клопотанням до слідчого судді обґрунтувала його доказами належності відповідного майна на праві власності підозрюваному. Належних і достатніх доказів на спростування висновків слідчого судді про право власності ОСОБА_1, ОСОБА_5 стороною захисту не надано. З такими висновками погоджується й колегія суддів, адже вони в повній мірі відповідають меті застосування заходів забезпечення кримінального провадження, що не перешкоджає іншому власнику за наявності підстав звернутись до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна в порядку ст.174 КПК України.
Доводи захисту про невідповідність арешту майна, яке перебуває на тимчасово окупованій території в м.Донецьку, меті, передбаченій ч.2 ст. 170 КПК України, колегія суддів відхиляє як неспроможні, оскільки вони не ґрунтуються на Законі України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».
Розгляд клопотання детектива без повідомлення підозрюваного та інших осіб слідчий суддя ґрунтовно мотивував у своєму рішенні існуванням реальної загрози відчуження вказаного майна та збереженням таємниці досудового розслідування, у зв`язку з чим доводи захисника в цій частині також задоволенню не підлягають.
При вирішення питання про арешт слідчий суддя допустив мінімальне втручання в право власності, обмеживши лише правомочності власника на відчуження та розпорядження майном, що, з огляду на потреби досудового розслідування, виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи особи.
З урахуванням викладеного, виходячи з допущеної слідчим суддею невідповідності висновків фактичним обставинам внаслідок чого було арештоване майно, що не належить підозрюваному ОСОБА_1, апеляційна скарга захисника ОСОБА_20 підлягає частковому задоволенню.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05 вересня 2022 року про арешт майна у кримінальному провадженні 12020160200000201 від 22 вересня 2020 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 191, ч.2 ст. 364 КК України, в частині арешту 1/3 частини квартири АДРЕСА_5 та 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_6 скасувати та постановити в цій частині нову ухвалу про відмову в задоволенні клопотання про їх арешт.
В іншій частині ухвалу слідчого судді залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_21 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_24
Судді ОСОБА_25
ОСОБА_26