Документ № 106907106

справа № 991/4110/20

провадження № 11-кп/991/65/22

головуючий в суді першої інстанції: Маслов В.В.

доповідач: Чорна В.В.

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

17 жовтня 2022 року місто Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_6.,

суддів ОСОБА_7., ОСОБА_8.,

при секретарі судового засідання ОСОБА_9.,

за участі засудженого ОСОБА_1,

захисників ОСОБА_10., ОСОБА_4.,

прокурора ОСОБА_11.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання засудженого ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження вироку Вищого антикорупційного суду від 23.02.2022 р., -

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Вищого антикорупційного суду від 23.02.2022 р. ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369, ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 369 КК України, та призначено йому покарання за ч. 4 ст. 190 КК України у виді восьми років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, за ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369 КК України у виді п`яти років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, за ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 369 КК України у виді шести років позбавлення волі з конфіскацією всього майна. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді десяти років позбавлення волі з конфіскацією всього майна. До набрання вироком законної сили до ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та взято його під варту в залі суду. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави в особі уповноваженого органу Служби безпеки України майнову шкоду у розмірі 978 837,40 грн. Вирішено питання про стягнення судових витрат.

26 березня 2022 року зазначений вирок набрав законної сили (т. 37 а.с. 136).

Виконавчі листи Вищого антикорупційного суду від 23.02.2022 р. про виконання вироку в частині конфіскації майна засудженого ОСОБА_1 (т. 37 а.с. 139), в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь держави в особі уповноваженого органу Служби безпеки України майнової шкоди в розмірі 978 837,40 грн. (т. 37 а.с. 142), а також в частині стягнення в дохід держави витрат на залучення експертів у кримінальному провадженні в сумі 200 833,5 грн. (т. 37 а.с. 145), строк пред`явлення яких до виконання визначено до 26.06.2022 року, направлені на виконання до Подільського ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (т. 37 а.с. 146).

11 серпня 2022 року засудженим ОСОБА_1 через Державну установу «Бориспільська виправна колонія (№ 119)» подано апеляційну скаргу, яку направлено до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду засобами поштового зв`язку 16.08.2022 року (т. 38 а.с. 18-41).

Крім того, засудженим подано клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження вироку від 23.02.2022 р., обґрунтоване тим, що з 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан, та через активні військові дії навколо м. Києва Вищий антикорупційний суд працював в обмеженому режимі, до середини квітня не приймав кореспонденцію, не працювали засоби поштового зв`язку та електронний суд, а тому він не мав змоги вчасно подати апеляційну скаргу. Стверджує, що копію вироку від 23.02.2022 р. отримав лише 11.05.2022 року, з відміткою про набрання ним законної сили. 09.06.2022 року захисник ОСОБА_4. в його інтересах звернулась з апеляційною скаргою на вищевказаний вирок та з клопотанням про поновлення пропущеного строку на його оскарження, втім 09.08.2022 року їй було відмовлено у задоволенні вказаного клопотання. У зв`язку з тим, що 10.06.2022 року він був етапований до місця відбування покарання, у нього не було можливості ознайомитись з матеріалами справи та самостійно підготувати апеляційну скаргу. Вважає, що за наведених обставин строки пропущені з поважних причин та підлягають поновленню (т. 38 а.с. 42-43).

22 серпня 2022 року апеляційна скарга разом з матеріалами кримінального провадження надійшла до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду (т. 38 а.с. 48).

Враховуючи, що в апеляційній скарзі порушується питання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, зазначене клопотання підлягає розгляду складом суду, визначеним для розгляду апеляційної скарги, у зв`язку з чим ухвалою судді-доповідача від 06.09.2022 р. клопотання засудженого призначене до розгляду в судовому засіданні (т. 38 а.с. 50).

В судовому засіданні засуджений ОСОБА_1, який доставлений до приміщення суду з Державної установи «Бориспільська виправна колонія (№ 119)», де відбуває покарання за вироком, що набрав законної сили, підтримав заявлене клопотання та просив поновити пропущений строк з підстав, викладених у клопотанні. Додатково зазначив, що після проголошення оскаржуваного вироку в ніч з 23 на 24 лютого 2022 року, у зв`язку зі зміною судом запобіжного заходу в залі суду його було взято під варту, після чого доставлено до Державної установи «Київський слідчий ізолятор». В день проголошення копію вироку він не отримав, проте вважав, що через декілька днів у слідчому ізоляторі його відвідає захисник ОСОБА_4., та вони визначаться з оскарженням вироку. Втім, у зв`язку з введенням на території України воєнного стану у слідчому ізоляторі було обмежено доступ відвідувачів, у тому числі захисників. Він неодноразово звертався до адміністрації установи щодо допуску адвоката, проте впродовж березня-квітня 2022 року цього зроблено не було. Захисник ОСОБА_4. приїхала до нього відразу, як тільки адміністрація ізолятору надала їй дозвіл на побачення. Саме тоді вона повідомила про намір подати апеляційну скаргу з клопотанням про поновлення пропущеного строку, та запевнила, що згідно з роз`ясненнями Верховного Суду, введення воєнного стану є безперечною підставою для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. За твердженням засудженого, копію оскаржуваного вироку з відміткою про набрання законної сили він отримав у двадцятих числах квітня 2022 року, а копію вироку без такої відмітки взагалі не отримував. Вважає, що у будь-якому випадку до початку травня він був позбавлений фізичної можливості подати апеляційну скаргу, оскільки канцелярія слідчого ізолятору не приймала та не направляла кореспонденцію від осіб, які перебували під вартою. В подальшому, 09.06.2022 року його етапували до Державної установи «Бориспільська виправна колонія (№ 119)». Цього ж дня його захисник ОСОБА_4. звернулась з апеляційною скаргою та відповідним клопотанням про поновлення строку. Як тільки йому стало відомо, що 09.08.2022 року захиснику відмовлено у поновленні строку, він особисто звернувся з апеляційною скаргою та відповідним клопотанням. Посилаючись на вищевикладені обставини, просив поновити строк на апеляційне оскарження вироку суду щодо нього.

Захисник ОСОБА_10. підтримав заявлене засудженим клопотання. Додатково зазначив, що в суді першої інстанції секретарем судового засідання було порушено вимоги ч. 6 ст. 377 КПК України, оскільки ОСОБА_1 не вручено копію оскаржуваного вироку. З відеозапису судового засідання від 23.02.2022 р. вбачається, що під час проголошення вироку захисник ОСОБА_4. звернулась до секретаря судового засідання з проханням залишити залу суду через сімейні обставини, після чого завчасно розписалась у розписці про отримання копії вироку, проголошення якого на той час не завершилось, та покинула судове засідання. Як вбачається з відеозапису, ОСОБА_1 також завчасно розписався про отримання копії вироку. Зауважив, що після завершення проголошення вироку вночі 24 лютого 2022 року ОСОБА_2 було взято під варту та доставлено до слідчого ізолятору, однак копію вироку не вручено. Стверджує, що засуджений отримав копію оскаржуваного вироку 10.05.2022 року, а тому строк на апеляційне оскарження потрібно обраховувати саме з цього дня. У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 поклався на свого захисника ОСОБА_4., яка запевнила його у тому, що запровадження воєнного стану є поважною причиною для поновлення пропущеного строку, він особисто не подав апеляційну скаргу. В подальшому це було зроблено його захисником. Вважає, що як на етапі проголошення вироку, так і на час подання апеляційної скарги захисником ОСОБА_4. не було надано ОСОБА_1 належної правової допомоги, оскільки до завершення проголошення вироку вона покинула залу суду, а у своєму клопотанні про поновлення пропущеного строку не зазначила вищевказаних обставин, які є поважними, натомість послалася на єдину причину для поновлення пропущеного строку - запровадження воєнного стану, що врешті призвело до відмови у його задоволенні.

Захисник ОСОБА_4. підтримала заявлене клопотання. Додатково зазначила, що через сімейні обставини була вимушена залишити залу судового засідання до завершення проголошення вироку, а тому за згодою секретаря судового засідання завчасно розписалась у розписці про отримання його копії. Зауважила, що з 24 лютого 2022 року неодноразово зверталась до адміністрації слідчого ізолятору з проханням надати їй побачення з ОСОБА_1, втім їй постійно відмовляли. Лише 12.05.2022 року, після надання такого дозволу, вона відвідала обвинуваченого, а в червні подала апеляційну скаргу разом з клопотанням про поновлення пропущеного строку. Стверджує, що раніше не зазначала про те, що 23.02.2022 року не отримала копію оскаржуваного вироку, оскільки про ці обставини згадала пізніше, вже після того, як суд відмовив їй у поновленні пропущеного строку.

Прокурор ОСОБА_11. заперечив проти задоволення клопотання, оскільки ОСОБА_1 був обізнаний про порядок та строки оскарження вироку, а тому міг самостійно звернутись з апеляційною скаргою, не чекаючи, поки це зробить його захисник. Згідно з матеріалами провадження, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою лише у вересні 2022 року, хоча, як було встановлено в судовому засіданні, копію оскаржуваного вироку отримав у квітні. При цьому, жодних поважних причин пропуску строку з квітня по вересень 2022 року засуджений не вказує. З урахуванням вказаних обставин, вважає, що підстави для задоволення клопотання засудженого відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового провадження, свідка ОСОБА_3, дослідивши матеріали провадження в частині, що стосується розгляду клопотання та обговоривши його доводи, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 24 КПК України передбачено, що кожній особі гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується її прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Дотримання такого порядку включає в себе оскарження відповідних судових рішень у межах установлених законом процесуальних строків.

Частиною 1 ст. 113 КПК України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов`язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії.

Згідно з ч. 1 ст. 117, п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України, пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи знайде підстави для його поновлення.

Отже, хоча ст. 117 КПК України і передбачено норму щодо поновлення пропущеного строку, але це можливо лише у разі наявності поважних причин пропуску такого строку. Тому при вирішенні питання про поновлення пропущеного строку, у тому числі й строку на апеляційне оскарження, судом мають враховуватися такі обставини, як тривалість процесуального строку; час, який минув з дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали особі реалізувати своє право (повноваження) в межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини.

У кожній справі суд має перевірити, чи наводить особа, яка заявляє клопотання про поновлення строків на оскарження судового рішення, такі підстави.

При цьому, процедура визначення строків для подання апеляційної скарги має на меті забезпечити належне відправлення правосуддя і дотримання принципу правової визначеності, забезпечення законних інтересів учасників кримінального провадження, та щоб до кожного з них було застосовано належну правову процедуру.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 395 КПК України, апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на вирок суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. При цьому, згідно з ч. 3 вказаної норми закону, для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Таким чином, при вирішенні питання, чи дотрималася особа, яка подала апеляційну скаргу, передбаченого ст. 395 КПК України строку на апеляційне оскарження, слід чітко встановити початок перебігу цього строку та його закінчення.

Як вбачається з журналу судового засідання, оскаржуваний вирок оголошено 23.02.2022 року у присутності прокурора ОСОБА_11., засудженого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_4. (т. 37 а.с. 74-75). Вищевказані учасники кримінального провадження, зокрема й засуджений ОСОБА_1, згідно наявної в матеріалах справи розписки, отримали копію оскаржуваного вироку 23.02.2022 року (т. 37 а.с. 133).

Однак, зазначені обставини заперечуються засудженим ОСОБА_1 та його захисниками. Останні стверджують, що після завершення проголошення вироку о 23 год. 16 хв. 23 лютого 2022 року засудженому не було вручено його копію, а відразу взято під варту в залі суду та доставлено до слідчого ізолятору.

Відтак, засуджений ОСОБА_1 стверджує, що причиною, яка не дозволила йому вчасно звернутись до суду з апеляційною скаргою на вирок від 23.02.2022 р., є несвоєчасне вручення копії оскаржуваного вироку. Отже, стороною захисту заперечується, що у даному випадку 30 - денний строк на апеляційне оскарження почав свій перебіг 24.02.2022 року та сплинув 25.03.2022 року.

Для з`ясування наведених стороною захисту обставин під час апеляційного розгляду колегією суддів досліджено відеозапис судового засідання від 23.02.2022 р., згідно з яким проголошення вироку розпочалось 23.02.2022 року о 16 год. 20 хв. та завершилось о 23 год. 16 хв. При цьому, під час проголошення вироку, близько 21 год. 35 хв., захисник ОСОБА_4. (зі слів останньої) звернулась до секретаря судового засідання ОСОБА_3. з проханням через сімейні обставини залишити залу суду. Після чого секретар судового засідання надав їй розписку, у якій до завершення проголошення вироку судом вона завчасно проставила свій підпис про отримання копії вироку, а також передала розписку засудженому для підписання останнім. О 21 год. 42 хв. 23 лютого 2022 року захисник ОСОБА_4. залишила залу суду та до закінчення проголошення вироку більше не поверталась.

В судовому засіданні адвокат ОСОБА_4. підтвердила встановлені з відеозапису обставини та пояснила, що в силу сімейних обставин була вимушена залишити судове засідання до завершення проголошення вироку, а тому заздалегідь розписалась про отримання його копії. При цьому, зазначила, що копію оскаржуваного вироку отримала лише у квітні 2022 року від дружини свого підзахисного, втім точної дати не пам`ятає.

Крім того, колегією суддів в якості свідка допитано секретаря судового засідання Вищого антикорупційного суду ОСОБА_3 щодо обставин вручення копії вироку суду учасникам провадження та виготовлення ним відповідної розписки. Свідок підтвердив, що на прохання захисника ОСОБА_4., ще до завершення проголошення вироку судом, він роздрукував розписку, яку передав учасникам кримінального провадження для проставлення підписів, після чого ОСОБА_4 залишила залу суду. Повідомив, що він особисто копію вироку засудженому та його захиснику ОСОБА_4. не вручав. Оскільки засудженому було змінено запобіжний захід, негайно після завершення оголошення вироку його було взято під варту в залі суду та відведено до конвойного приміщення. Після проголошення вироку він особисто вручив його копію прокурору ОСОБА_5, відповідальній особі конвойної служби, а також дружині засудженого для її передачі захиснику ОСОБА_4 . Примірник копії вироку для ОСОБА_1 начебто було передано останньому конвоєм, втім стверджувати цього він не може, оскільки не пам`ятає. У зв`язку з веденням з 24.02.2022 року на території України воєнного стану, свідок деякий час виконував свої посадові обов`язки дистанційно, а після повернення у квітні 2022 року до м. Києва направив копію оскаржуваного вироку, який на той час вже набрав законної сили, стороні обвинувачення та на адресу ДУ «Київський слідчий ізолятор». Також зазначив, що у квітні 2022 року телефонував до адвоката ОСОБА_4. та повідомив їй, що вирок відносно ОСОБА_1 набрав законної сили. У свою чергу, під час вказаної телефонної розмови дізнався від ОСОБА_4, що остання на той час ще не оскаржила вирок суду в апеляційному порядку.

З тексту оскаржуваного вироку вбачається, що ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а тому після завершення проголошення вироку його негайно було взято під варту в залі суду та доставлено до приміщення ДУ «Київський слідчий ізолятор», що підтверджується листом суду про здійснення конвоювання ОСОБА_1 з приміщення суду до слідчого ізолятора та розпискою відповідальної особи конвойної служби про отримання копії вироку (т. 37 а.с. 133-134).

Отже, доводи засудженого про те, що 23.02.2022 року йому не було вручено копії оскаржуваного вироку, не спростовані. Водночас, колегією суддів встановлено, що розписка від 23.02.2022 р., яка міститься в матеріалах справи, складена у неналежний спосіб, а тому не може підтверджувати обставини, які мають юридичне значення, - зокрема, дату отримання засудженим ОСОБА_1 копії вироку, який не набрав законної сили.

Стосовно копії вироку з відміткою про набрання законної сили, у клопотанні про поновлення пропущеного строку ОСОБА_1 вказував, що отримав її у слідчому ізоляторі 10.05.2022 року. Втім, під час апеляційного розгляду уточнив свої доводи та зазначив, що вказана у клопотанні дата отримання копії вироку є помилковою, оскільки фактично він отримав її у квітні 2022 року.

Зазначені обставини підтверджуються і матеріалами провадження.

Так, 15.04.2022 року Вищим антикорупційним судом засобами поштового зв`язку направлено на адресу Державної установи «Київський слідчий ізолятор» копію оскаржуваного вироку з відміткою про набрання законної сили 26.03.2022 року (т. 37 а.с. 136-137). Згідно зворотнього поштового рекомендованого повідомлення про вручення, 19.04.2022 року відповідальній особі слідчого ізолятора вручено копію вироку відносно ОСОБА_1 від 23.02.2022 р. для вручення останньому (т. 37 а.с. 147).

Згідно з розпискою, що міститься в матеріалах справи, прокурор ОСОБА_5 та детектив НАБУ 15.04.2022 року також отримали копію вироку з відміткою про набрання законної сили (т. 37 а.с. 135). Крім того, 18.04.2022 року секретарем судового засідання ОСОБА_3 направлені на виконання виконавчі листи Вищого антикорупційного суду від 23.02.2022 р. про виконання вироку (т. 37 а.с. 146).

Таким чином, показання свідка ОСОБА_3 щодо направлення ним у квітні 2022 року копії оскаржуваного вироку з відміткою про набрання законної сили стороні обвинувачення та на адресу слідчого ізолятора для вручення ОСОБА_1 підтверджені матеріалами провадження та не заперечуються стороною захисту, зокрема і засудженим ОСОБА_1 .

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що копію оскаржуваного вироку засуджений ОСОБА_1 отримав не раніше 19.04.2022 року.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення, у відповідності до ч. 3 ст. 395 КПК України.

Отже, у даному випадку 30 - денний строк на апеляційне оскарження почав свій перебіг 20.04.2022 року та сплинув 19.05.2022 року.

Водночас, апеляційну скаргу на вищевказаний вирок засудженим подано 11.08.2022 року, яку 16.08.2022 року ДУ «Бориспільська виправна колонія (№ 119)» направлено до суду засобами поштового зв`язку, - тобто, з пропуском строку (т. 38 а.с. 19-43).

Вирішення питання про поважність причин пропуску строку покладається на розсуд слідчого судді, суду. Разом з тим, виходячи з системного тлумачення положень КПК України, зокрема ч. 3 ст. 37, ст. 138, п. 1 ч. 1 ст. 232, п. 1 ч. 1 ст. 336 КПК України, під поважними причинами пропуску процесуального строку слід розуміти фактичні обставини, які: 1) об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волі особи, яка пропустила строк; 2) виникли та/або існували протягом строку, передбаченого КПК України для вчинення процесуальної дії; 3) безпосередньо унеможливили або істотно ускладнили можливість вчинення процесуальних дій у визначений КПК України строк; 4) підтверджуються належними доказами.

Такий підхід до визначення поважності причин пропуску строку відповідає усталеній судовій практиці Верховного Суду (судові рішення ККС у складі Верховного Суду від 28.01.2021 р. у справі № 201/1156/18, від 05.03.2020 р. у справі № 367/5629/16-к, від 30.09.2019 р. у справі № 635/4248/16-к, від 11.06.2019 р. у справі № 373/1742/15-к, від 11.06.2019 р. у справі № 523/11081/17).

При вирішенні клопотання колегія суддів також враховує рішення ЄСПЛ у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 р., в якому суд акцентує увагу на тому, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції має право встановлювати правила судової процедури, зокрема процесуальні заборони й обмеження, з метою запобігання перетворенню судового процесу на «безладний рух». З аналізу практики ЄСПЛ у справах «Мушта проти України», «Рябих проти Росії», «Устименко проти України», «Безруков проти Росії», «Брумареску проти Румунії» вбачається, що поновлення строку на оскарження судового рішення може бути обґрунтованим та вважається співвідносним та виправданим стосовно неповного забезпечення принципу правової визначеності, зазвичай, якщо: 1) недотримання строків було зумовлене діями (бездіяльністю) суду попередньої інстанції; 2) пропуск строку на оскарження обумовлений особливими і непереборними обставинами суттєвого та переконливого характеру; 3) відновлення строку необхідне для виправлення фундаментальних недоліків або помилок правосуддя (виправлення серйозних судових помилок).

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, засуджений ОСОБА_1 зазначив, що оскільки йому не було вручено копію вироку безпосередньо після його проголошення в ніч з 23 на 24 лютого 2022 року, він очікував на побачення зі своїм захисником ОСОБА_4. та вирішення з нею питання щодо подальшого апеляційного оскарження. Втім, у зв`язку з введенням з 24.02.2022 року на території України воєнного стану, у Київському слідчому ізоляторі у березні-квітні поточного року доступ відвідувачів, в тому числі адвокатів, був обмежений. Лише у травні 2022 року адвокат ОСОБА_4. прибула до слідчого ізолятора на побачення з ним та повідомила, що планує подати апеляційну скаргу з клопотанням про поновлення строку. При цьому, ОСОБА_4 запевнила, що згідно з роз`ясненнями Верховного Суду введення воєнного стану є беззаперечною підставою для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Як вбачається з матеріалів провадження, з 24.02.2022 року по 09.06.2022 року засуджений ОСОБА_1 перебував в ДУ «Київський слідчий ізолятор», а 10.06.2022 року був етапований для відбування покарання до ДУ «Бориспільська виправна колонія (№ 119)» (т. 37 а.с. 197).

Листом начальника ДУ «Київський слідчий ізолятор» від 28.09.2022 р. підтверджено, що у період з 24.02.2022 року по 12.05.2022 року побачення особам, які перебували під вартою, із родичами та іншими особами, зокрема захисниками, в умовах установи не надавались. Згідно з матеріалами особової справи ОСОБА_1, останнього на протязі травня 2022 року в умовах установи відвідала одна особа - адвокат ОСОБА_4., 13.05.2022 року (т. 38 а.с. 160).

Відтак, доводи засудженого про те, що на протязі березня-квітня 2022 року в установі, де він утримувався, через запровадження воєнного стану було обмежено допуск відвідувачів, у зв`язку з чим лише у травні 2022 року у нього з`явилася можливість спілкування зі своїм захисником, підтверджується документально.

При цьому, засуджений ОСОБА_1 стверджує, що розраховував на подання апеляційної скарги на вирок суду щодо нього його захисником ОСОБА_4., у зв`язку з чим самостійно її не готував та не подавав до суду апеляційної інстанції. Саме це було обумовлено між ними після зустрічі у травні 2022 року, в ході якої ОСОБА_4 повідомила про намір самостійно направити апеляційну скаргу з клопотанням про поновлення строку та одночасно запевнила ОСОБА_1, що введення воєнного стану є підставою для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

09.06.2022 року адвокатом ОСОБА_4. дійсно було подано апеляційну скаргу на вирок від 23.02.2022 р. з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження. В обґрунтування клопотання остання зазначала, що причинами, які не дозволили їй вчасно звернутись до суду, є вторгнення військ Російської Федерації на територію України та введення в Україні воєнного стану, а також те, що через активні військові дії навколо м. Києва Вищий антикорупційний суд працював в обмеженому режимі, до середини квітня 2022 року не приймав кореспонденцію, не працювали засоби поштового зв`язку та електронний суд (т. 37 а.с. 152-183, 188). Однак, на жодну з обставин, наведених засудженим ОСОБА_1 у клопотанні, яке є предметом даного розгляду, адвокат ОСОБА_4. не посилалась. Під час судового розгляду вона також не повідомила суд ані стосовно обставин вручення копії вироку від 23.02.2022 р., ані щодо складання відповідної розписки із завчасним проставленням дати отримання копії вироку ще до завершення його проголошення судом, ані щодо об`єктивних обставин, які б перешкоджали їй мати своєчасне побачення із своїм підзахисним в умовах Державної установи «Київський слідчий ізолятор».

Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 09.08.2022 р. у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_4. відмовлено з посиланням на те, що під час його розгляду в межах доводів клопотання не було встановлено жодних об`єктивних причин, які б перешкоджали захиснику вчасно звернутись з апеляційною скаргою на оскаржуваний вирок або ж подати її у максимально короткий строк після того, як такі обставини відпали, а також з огляду на відсутність обставин, що свідчили б про дії або бездіяльність суду, якими було б зумовлене існування вищевказаних обставин (т. 38 а.с. 10-12).

Надаючи оцінку доводам клопотання в частині запровадження воєнного стану як поважної причини пропуску строку та підстави для його поновлення, колегія суддів зазначила, що повномасштабне вторгнення російських військ на територію України, яке почалося в ніч на 24.02.2022 року, та подальше введення на території України воєнного стану, безперечно, є виключними обставинами, які не залежать від волі і бажання учасників провадження. Відповідно, зазначені обставини мають враховуватися судами при розгляді клопотань про поновлення пропущеного строку, але з урахуванням положень спеціального закону, відповідних роз`яснень Верховного Суду та Ради суддів України та зі збереженням загальних підходів до таких питань, сформованих практикою ЄСПЛ.

Так, відповідно до ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють лише суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінено територіальну підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому порядку змінено місце знаходження цих судів.

Отже, навіть в умовах воєнного стану конституційні права людини на судовий захист не можуть бути обмежені, а у разі неможливості здійснення правосуддя на окремих територіях законом передбачено або зміну підсудності таких судів, або зміну їх місцезнаходження.

Саме на такому підході ґрунтуються рекомендації щодо роботи в умовах воєнного стану, які надавалися судам України Верховним Судом та Радою суддів України, якими також наголошується на диференційованому підході до вирішення питань щодо поновлення строків (зокрема, з огляду на конкретну ситуацію у певному регіоні, активність воєнних (бойових) дій та наявності загроз життю і здоров`ю учасників судових проваджень). Жодних вказівок на те, що запровадження воєнного стану є безумовною підставою для продовження процесуальних строків, немає ні у вказаних роз`ясненнях, ні у Конституції України, ні у Законі України «Про правовий режим воєнного стану».

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.09.2022 р. у справі № 991/962/22 (провадження № 51-1856км22).

Отже, колегія суддів констатує, що у зв`язку з хибним тлумаченням відповідних роз`яснень Верховного Суду та Ради суддів України, адвокат ОСОБА_4. помилково запевнила свого підзахисного ОСОБА_1, що наведена нею у клопотанні про поновлення пропущеного строку причина є поважною та безумовною, а ОСОБА_1, який не є фахівцем у галузі права та який перебував в умовах позбавлення волі, поклався на те, що представництво його інтересів професійним захисником буде здійснюватися на належному рівні.

Як наслідок, він своєчасно не скористався правом особисто оскаржити в апеляційному порядку вирок суду відносно себе.

В своїх поясненнях в судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 зазначив, що дізнавшись про результати розгляду клопотання адвоката ОСОБА_4. та бажаючи реалізувати своє право на апеляційне оскарження вироку відносно себе, вже 11.08.2022 року він самостійно звернувся до суду з апеляційною скаргою та клопотанням про поновлення пропущеного строку.

Згідно з ордером на надання правової допомоги, адвокат ОСОБА_4. представляє інтереси засудженого ОСОБА_1 на підставі договору від 01.09.2021 р. Отже, з цієї дати вона уповноважена представляти інтереси останнього, та, виходячи з Правил адвокатської етики, зобов`язана використовувати всі свої знання та професійну майстерність для належного захисту й представництва прав та законних інтересів засудженого, дотримуючись чинного законодавства України, сприяти утвердженню та практичній реалізації принципів верховенства права та законності.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 45 КПК України, захисник зобов`язаний використовувати засоби захисту, передбачені цим Кодексом та іншими законами України, з метою забезпечення дотримання прав, свобод і законних інтересів обвинуваченого.

Більше того, зважаючи на суспільну значущість і складність професійних обов`язків адвоката, від нього вимагається високий рівень професійної підготовки, ґрунтовне знання чинного законодавства та практики його застосування (ст. 11 Правил адвокатської етики).

Як встановив ЄСПЛ у справі «Ван Гейзенгем проти Бельгії» від 21.01.199 р. (заява № 26103/95), право кожного обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення на ефективний судовий захист за допомогою адвоката є однією із засадничих характеристик судового розгляду.

При цьому, колегія суддів враховує, що інтереси правосуддя вимагають надання засудженим до позбавлення волі належної правової допомоги, яка дозволить забезпечити ефективний захист їх прав та законних інтересів. Встановити, чи є юридичне представництво практичним та ефективним, можна лише на основі конкретних обставин справи, розглядаючи процес в цілому (рішення ЄСПЛ «Артіко проти Італії» від 13.05.1980 р., «Імбріоша проти Швейцарії» від 24.11.1983 р., «Дауд проти Португалії» від 21.04.1998 р., «Куліковський проти Польщі» від 21.12.2010 р.).

Як зауважив ЄСПЛ, ведення захисту, по суті, є справою обвинуваченого та його адвоката, тобто це переважно питання взаємовідносин між ними, незалежно від того, чи призначається захисник у межах надання правової допомоги, чи оплачується приватно, а відповідно до згаданої норми Конвенції, втручання компетентних державних органів вимагається лише в тих випадках, коли факт незабезпечення адвокатом ефективного представництва є очевидним або будь-яким чином переконливо доведений до їх відома.

У даному випадку колегією суддів встановлено, що як на етапі проголошення вироку, так і на час подання апеляційної скарги разом з клопотанням про поновлення пропущеного строку, адвокатом ОСОБА_4. не було забезпечено надання ОСОБА_1 належної правової допомоги, оскільки ще до завершення проголошення вироку судом вона з особистих (сімейних) обставин залишила залу суду, тим самим залишила свого підзахисного без правової допомоги, тому на момент зміни йому запобіжного заходу та взяття його під варту в залі суду, у нього не було жодного захисника. Більше того, саме адвокат ОСОБА_4. переконала секретаря судового засідання ОСОБА_3. дозволити їй підписати розписку про отримання копії вироку «наперед», ще до завершення його проголошення, що за її пропозицією було зроблено і її підзахисним ОСОБА_1 . Вищевказані обставини, які є істотними та впливають, в тому числі, на визначення дати, з якої розпочинається перебіг строку на апеляційне оскарження вироку, ОСОБА_4 не зазначила ані у своєму клопотанні про поновлення пропущеного строку, ані під час його розгляду судом, що призвело до відмови у задоволенні клопотання.

Зазначені обставини були відкриті стороною захисту суду лише під час розгляду клопотання засудженого ОСОБА_1, з посиланням на те, що раніше цим обставинам не було надано належного значення. Більше того, сам засуджений ОСОБА_1 в судовому засіданні зазначив, що у своєму клопотанні про поновлення строку вказав лише ті причини, про які йому повідомила адвокат ОСОБА_4., оскільки інших джерел інформації у нього не було.

Звичайно, не можна вимагати від адвоката, щоб він прибував до обвинуваченого чи засудженого за кожною його вимогою, тим не менше захисник має вжити достатніх заходів для того, щоб зустрітися із підзахисним, проконсультувати його та обговорити лінію захисту. Зазначене може свідчити про можливе неефективне юридичне представництво, що підірвало справедливість судового розгляду в цілому. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 20.01.2021 р. (справа № 236/4216/18, провадження № 51-1217км20).

Згідно з ч. 1 ст. 117, п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України, пропущений з поважних причин строк має бути поновлений, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи знайде для цього підстави.

З урахуванням сукупності встановлених обставин, викладених вище, колегія суддів констатує порушення права засудженого ОСОБА_1 на належне представництво його інтересів та забезпечення права на апеляційний перегляд вироку щодо нього через неналежне здійснення захисту його адвокатом ОСОБА_4. Лише через таке юридичне формулювання колегія суддів знаходить підстави для поновлення засудженому строку на апеляційне оскарження вироку суду від 23.02.2022 р.

Стосовно доводів клопотання щодо обмеженого режиму роботи Вищого антикорупційного суду до кінця квітня 2022 року, у зв`язку з чим останні нібито не приймали кореспонденцію, колегія суддів відхиляє їх як такі, що не відповідають дійсності. Вищий антикорупційний суд та його Апеляційна палата жодного дня від початку введення на території України воєнного стану не припиняли своєї роботи, зокрема, здійснювалась щоденна реєстрація та авторозподіл процесуальних документів, а також реєстрація та розгляд звернень громадян, адвокатських запитів, розгляд слідчими суддями невідкладних клопотань, а іншими суддями - окремих процесуальних питань, в тому числі щодо призначення апеляційних скарг до розгляду. Отже, такі доводи клопотання не є обґрунтованими та не можуть бути підставою для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Натомість, у зв`язку із встановленням під час судового розгляду обставин, які перешкодили засудженому ОСОБА_1 вчасно звернутися з апеляційною скаргою на оскаржуваний вирок, - зокрема, через неналежне здійснення захисту його інтересів адвокатом ОСОБА_4., колегія суддів зазначає про наявність самостійної та достатньої підстави для поновлення йому пропущеного строку на апеляційне оскарження вироку від 23.02.2022 р.

Враховуючи, що апеляційна скарга подана з додержанням вимог ст. 396 КПК України і підстав для її повернення чи відмови у відкритті апеляційного провадження не встановлено, апеляційне провадження підлягає відкриттю, з проведенням відповідних підготовчих дій в порядку ст. 401 КПК України.

Керуючись ст. ст. 369-372, 398, 399, 401 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання засудженого ОСОБА_1 - задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження вироку Вищого антикорупційного суду від 23.02.2022 р.

Відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на зазначений вирок Вищого антикорупційного суду.

Надіслати учасникам копію ухвали про відкриття апеляційного провадження разом з копіями апеляційної скарги, інформацією про їхні права та обов`язки, встановивши строк, протягом якого можуть бути подані заперечення на апеляційну скаргу, до 04 листопада 2022 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції в частині поновлення строку на апеляційне оскарження може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_6

судді ОСОБА_7

ОСОБА_8