- Головуючий суддя (АП ВАКС): Павлишин О.Ф.
Справа №991/3937/22
Провадження №11-сс/991/307/22
Слідчий суддя: ОСОБА_33
Суддя-доповідач: ОСОБА_34
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 жовтня 2022 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_35,
суддів: ОСОБА_36, ОСОБА_37,
секретар судового засідання ОСОБА_38,
за участю:
прокурора ОСОБА_39,
підозрюваного ОСОБА_1,
захисників ОСОБА_32, ОСОБА_40,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційні скарги захисників підозрюваного ОСОБА_1 - адвокатів ОСОБА_32, ОСОБА_40 та ОСОБА_41 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 27 вересня 2022 року щодо
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Лошкарівка Нікопольського району Дніпропетровської області, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України,
у кримінальному провадженні №42015000000000722 від 16 квітня 2015 року,
В С Т А Н О В И Л А:
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 27.09.2022:
1. відмовлено у задоволенні клопотання;
2. застосовано до ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 16200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 40192200 (сорок мільйонів сто дев`яносто дві тисячі двісті) грн;
3. у разі внесення застави покладено на підозрюваного до 27.11.2022 включно, але в межах строків досудового розслідування в кримінальному провадженні №42015000000000722 від 16.04.2015, обов`язки: прибувати до детективів Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ), прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) у кримінальному провадженні №42015000000000722 від 16.04.2015, слідчого судді, суду за кожною вимогою; не відлучатися з м. Дніпро без дозволу детективів НАБУ, прокурорів САП у кримінальному провадженні №42015000000000722 від 16.04.2015 та суду; повідомляти детективу НАБУ, прокурору САП у кримінальному провадженні №42015000000000722 від 16.04.2015 про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до Державної міграційної служби України всі свої паспорти для виїзду за кордон та всі інші документи, що дають право на виїзд з України; утримуватися від спілкування зі свідками ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 у кримінальному провадженні №42015000000000722 від 16.04.2015; носити електронний засіб контролю.
На вказану ухвалу подали апеляційні скарги захисники підозрюваного ОСОБА_1 - адвокати ОСОБА_32, ОСОБА_40 та ОСОБА_41
Захисник ОСОБА_32 у своїй апеляційній скарзі з доповненнями зазначає, що рішення слідчого судді постановлене без дотримання вимог ст.370 КПК України, а висновки, викладені у його тексті, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
Посилається на такі обставини:
1. висновок слідчого судді про існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованого злочину заснований виключно на позиції сторони обвинувачення та є помилковим, оскільки встановити обґрунтованість підозри не можливо, виходячи лише з самого факту її складення, підписання та вручення;
1.2. стороною обвинувачення у цьому кримінальному провадженні не була доведена попередня змова;
1.3. ОСОБА_1 не мав та не міг мати відношення до порядку проведення аукціонів, оскільки такі організовуються аукціонним комітетом, склад якого визначається Порядком організації та проведення біржових аукціонів з продажу нафти сирої, газового конденсату власного видобутку і скрапленого газу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №570 (далі - Порядок №570);
1.4. відповідно до правової позиції Верховного Суду, наведеної в постанові від 19.09.2018 у справі №910/15150/17, приписи п.51 Порядку № 570 не є імперативними для сторін договору, які, керуючись задекларованим у ст.6, 627 ЦК України принципом свободи договору, у цьому випадку вправі відступити від не обов`язкового для них акту цивільного законодавства та врегулювати правовідносини за договором купівлі-продажу на власний розсуд. Тому твердження детектива про те, що були порушені умови Порядку №570 є необґрунтованими;
1.5. відмінність висновків експертів №98/7 від 24.09.2018 та №135/7 від 15.07.2019 полягає в тому, що стороною обвинувачення усього обсягу документів для проведення досліджень подано не було, на відміну від ТОВ «Котлас», які забезпечили можливість проведення повного експертного дослідження. Також згідно з листом ІСТЕ СБУ від 16.11.2020 не підтверджується факт завдання ПАТ «Укрнафта» матеріальної шкоди (збитків), а тому й не підтверджуються результати експертиз сторони обвинувачення;
1.6. між ПАТ «Укрнафта» та суб`єктами господарювання були укладені мирові угоди, затверджені судом. Кожен із цих суб`єктів господарювання здійснює виплати грошових коштів, згідно з графіками, отже сума заборгованості перед ПАТ «Укрнафта» зменшується. При цьому невиконання контрагентом своїх господарських зобов`язань не свідчить про вчинення кримінального правопорушення, оскільки зазначений спір може бути вирішений у порядку, передбаченому умовами договору, а також засобами захисту, визначеними ГПК України;
1.7. в ухвалі не надано оцінки факту завдання збитків ПАТ «Укрнафта» через укладення договорів купівлі-продажу нафтопродуктів у ТОВ «Котлас», згідно з якими ПАТ «Укрнафта» здійснили передплату за товар, втім не отримали його;
2. помилковим є висновок слідчого судді про існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
2.1. повідомлення особі про підозру у вчиненні особливого тяжкого злочину, безвізовий режим між Україною та більшістю країн Європейського Союзу, наявність у ОСОБА_1 паспорта громадянина України для виїзду за кордон та досвіду перетину державного кордону не свідчить про існування ризику переховування від органу досудового розслідування та/або суду і спростовується можливістю закриття кримінального провадження чи ухвалення виправдувального вироку. ОСОБА_1 не перебував у розшуку 7 років, натомість у квітні 2022 року він прибув до України з метою надання допомоги у здійсненні оборони. Долучені до матеріалів клопотання відомості щодо наявних у ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 3 991 026,00 грн за період часу з 2011 по 2022 роки свідчать про не значне матеріальне забезпечення, а перебування на консульському обліку не дає підстави вважати про наявність у ОСОБА_1 сталих зв`язків за кордоном. ОСОБА_1 7 років перебував за кордоном, тому у нього відсутнє місце реєстрації в Україні;
2.2. існування ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні необґрунтоване, оскільки відсутність приблизного переліку осіб, на яких ОСОБА_1 може здійснювати хоча б потенційний вплив, методів таких дій, особливість отримання показань, встановлена КПК України, є неприйнятним стандартом доведення ризиків, а схиляння свідків до зміни даних показань утворює склад кримінального правопорушення, передбаченого ст.386 КК України, загроза тиску та підбурювання вказаних осіб до дачі неправдивих показань або відмови від надання таких - ст.384, 385 КК України;
2.3. ризик перешкоджанням кримінальному провадженню іншим чином не доведений, оскільки печатка не є обов`язковим реквізитом для укладення договорів купівлі-продажу і додаткових угод до них, також жодній особі не повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ст.358, 366 КК України;
3. у цьому кримінальному провадженні для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків більш ніж достатнім є запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання;
4. висновок про непомірність визначеного слідчим суддею розміру застави об`єктивно підтверджується матеріалами провадження;
5. покладення обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, не впливає жодним чином на поведінку ОСОБА_1 та не сприяє досудовому розслідуванню, а застосування електронного засобу контролю може призвести до невідворотної шкоди життю та здоров`ю підозрюваного, який страждає на хворобу серця.
Просить:
1. скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 27.09.2022;
2. постановити нову, якою у задоволенні клопотання старшого детектива НАБУ, погодженого з прокурором САП, про застосування запобіжного заходу відмовити в повному обсязі.
У своїй апеляційній скарзі захисники ОСОБА_40 та ОСОБА_21 посилаються на такі обставини:
1. повідомлена ОСОБА_1 підозра є необґрунтованою;
1.1. правовідносини щодо передачі нафти не були спрямовані на заволодіння нею або заподіяння збитків ПАТ «Укрнафта» та є цивільно-правовими (господарськими) зобов`язаннями між ТОВ «ТД «Прикарпаттянафтотрейд», ТОВ «Котлас», ТОВ «Галнафта», ТОВ «Гарант-УТН», ТОВ «Техтрейд Груп» та ПАТ «Укрнафта», що виникли на підставі договорів купівлі-продажу нафти, за якими зазначені товариства як боржники зобов`язані здійснити оплату вартості нафти, а ПАТ «Укрнафта» як кредитор має право вимагати виконання їхнього обов`язку. Разом із цим дії щодо підписання додаткових договорів про відстрочку оплати є вимушеною мірою, спрямованою на підтримання діяльності ПАТ «Укрнафта»;
1.2. висновок експерта №98/7 від 24.09.2018 є неналежним доказом, так як результати цієї експертизи не підтверджуються та спростовуються висновками іншого експертного дослідження;
1.3. приписи п.51 Порядку №570 не є імперативними для сторін договору, які, керуючись задекларованим у ст.6, 627 ЦК України принципом свободи договору, у цьому випадку вправі відступити від не обов`язкового для них акту цивільного законодавства та врегулювати правовідносини за договором купівлі-продажу на власний розсуд. Тому помилковими є доводи про свідоме порушення ОСОБА_1 правил Порядку №570;
1.4. у судовому порядку встановлено відсутність з боку ТОВ «Гарант-УТН» будь-яких порушень у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів аукціону з продажу нафти сирої та газового конденсату, який проводило 15.07.2015 приватне акціонерне товариство «Українська міжбанківська валютна біржа». Таким чином судовими рішеннями встановлено преюдиціальність у інших правовідносинах щодо інших підприємств, які брали участь в аукціонах №197, 197/Д, 198, 199, 201, і відсутність у них порушень антимонопольного законодавства. Вказане свідчить також про відсутність порушень із боку ПАТ «Укрнафта», а тому висновки детективів НАБУ щодо участі в організації дій безпосередньо ОСОБА_1, не відповідають дійсності;
1.5. вказана органом досудового розслідування господарська діяльність ПАТ «Укрнафта» підпадає під такий вид економічної діяльності, як «46.72 Оптова торгівля металами та металевими рудами», «46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами» та здійснена в межах дозволених видів господарської діяльності для цього підприємства. Станом на липень 2015 року компаніями-нерезидентами в повній мірі здійснено всі розрахунки по зовнішньоекономічним контрактам перед ПАТ «Укрнафта» за контрактами так званого «нетипового експорту»;
1.6. предмети договорів купівлі-продажу нафтопродуктів від 13-15.07.2015 між ТОВ «Котлас» та ПАТ «Укрнафта» є різними, оскільки мають індивідуальні характеристики, а родовою їхньою ознакою є віднесення до категорії нафтопродуктів. Ці договори підписані різними посадовими особами. Українським науково-дослідним інститутом спеціальної техніки та судових експертиз СБУ проведена експертиза, якою встановлено відсутність збитків внаслідок укладення між ПАТ «Укрнафта» та ТОВ «Котлас» в період липня 2015 року контрактів на поставку паливно-мастильних матеріалів, що повністю спростовує підозру ОСОБА_1 ;
2. стороною обвинувачення не доведено, а слідчим суддею не встановлено обставин, що зумовлюють необхідність застосування запобіжного заходу, зокрема, застави, що перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тому застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 16200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 40 192 200,00 грн, є необґрунтованим та безпідставним.
Просять:
1. скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 27.09.2022;
2. постановити нову, якою в задоволенні клопотання старшого детектива НАБУ, погодженого із прокурором САП, про застосування запобіжного заходу відмовити повністю.
Згідно із ч.4 ст.405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття. А тому апеляційна скарга розглядається без участі захисника ОСОБА_41
Підозрюваний ОСОБА_1, його захисники ОСОБА_32 та ОСОБА_40 у судовому засіданні підтримали вимоги апеляційних скарги та надали пояснення, які аналогічні їхнім доводам.
Прокурор САП ОСОБА_42 у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційних скарг захисників.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційних скарг захисників, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги є частково обґрунтованими.
У цьому провадженні встановлено такі обставини.
ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, а саме у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах.
За версією органу досудового розслідування, у період із березня 2015 року по вересень 2015 року ОСОБА_1, будучи службовою особою ПАТ «Укрнафта» (код за ЄДРПОУ 00135390), шляхом зловживання своїм службовим становищем, діючи за попередньою змовою групою осіб спільно зі службовими особами ПАТ «Укрнафта» ОСОБА_22, ОСОБА_23, службовими особами ТОВ «Котлас» (код за ЄДРПОУ 37298946), ТОВ «Торговий дім «Прикарпаттянафтотрейд» (код за ЄДРПОУ 39207286), ТОВ «Галнафта» (код за ЄДРПОУ 34454281), ТОВ «Гарант-УТН» (код за ЄДРПОУ 37227524), ТОВ «Техтрейд Груп» (код за ЄДРПОУ 39822322) ( ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28 ) та ряду інших суб`єктів господарювання, невстановленими досудовим розслідуванням особами, під фактичним контролем та управлінням яких перебували вищезазначені описані суб`єкти господарювання, та іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, заволоділи майном ПАТ «Укрнафта» в особливо великих розмірах.
У період із березня по вересень 2015 року службові особи ТОВ «Галнафта», ТОВ «Гарант-УТН», ТОВ «Техтрейд Груп», ТОВ «XI «Прикарпаттянафтотрейд», ТОВ «Котлас», діючи спільно зі службовими особами ПАТ «ТФПНК «Укртатнафта» (код за ЄДРПОУ 00152307), ПАТ «НПК-Галичина» (код за ЄДРПОУ 34454281), в порушення Закону України «Про захист економічної конкуренції» вчинили антиконкурентні узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів аукціонів із продажу нафти сирої та газового конденсату, організованих та проведених ПрАТ «Українська міжбанківська валютна біржа» та продавцем на яких було ПАТ «Укрнафта». За результатами проведення зазначених аукціонів переможцями визначено ТОВ «Галнафта», ТОВ «Гарант- УТН», ТОВ «Техтрейд Груп», ТОВ «ТД «Прикарпаттянафтотрейд», ТОВ «Котлас», з якими ПАТ «Укрнафта» укладено договори купівлі-продажу нафти сирої. У подальшому, після укладення договорів купівлі-продажу нафти ПАТ «Укрнафта» на підставі поданих службовими особами ТОВ «Галнафта», ТОВ «Гарант-УТН», ТОВ «Техтрейд Груп», ТОВ «ТД «Прикарпаттянафтотрейд», ТОВ «Котлас» листів про відтермінування оплати за нафту укладено додаткові угоди, якими відтерміновано оплату за поставлену нафту. Після укладання таких угод ПАТ «Укрнафта» реалізувала нафту ТОВ «Галнафта» на загальну суму 1 437 802 464,00 грн, ТОВ «Гарант-УТН» на загальну суму 1 455 062 649,60 грн, ТОВ «Техтрейд Груп» на загальну суму 1 183 916 392,25 грн, ТОВ «ТД «Прикарпаттянафтотрейд» на загальну суму 4 786 944 706,17 грн, ТОВ «Котлас» на загальну суму 3 038 310 503,68 грн. Одночасно, з метою приховування дій із заволодіння нафтою та надання видимості здійснення фінансово-господарських операцій у частині здійснення розрахунків за неї між ТОВ «ТД «Прикарпаттянафтотрейд», ТОВ «Гарант-УТН» та ТОВ «Техтрейд Груп» з однієї сторони та ПАТ «ТФПНК «Укртатнафта» з іншої сторони, розроблена схема розрахунку останнім за нафту шляхом здійснення банківських перерахувань, за якими кошти, які б сплачувалися ПАТ «ТФПНК «Укртатнафта» за нафту вказаним суб`єктам господарювання, через банківські розрахунки з іншими суб`єктами господарювання, поверталися б на рахунок ПАТ «ТФПНК «Укртатнафта». У свою чергу, нафта сира, якою заволоділи службові особи зазначених суб`єктів господарювання, була перероблена на потужностях ПАТ «ТФПНК «Укртатнафта» (Кременчуцький НПЗ), після чого передана на реалізацію суб`єктам господарювання, основним видом діяльності яких була оптова та роздрібна торгівля пальним, на автозаправних комплексах під брендами «АІМР», «Авіас», «Авіас Плюс» та ін. Таким чином, у період із березня до жовтня 2015 року службові особи ТОВ «Галнафта», ТОВ «Гарант-УТН», ТОВ «Техтрейд Груп», ТОВ «ТД «Прикарпаттянафтотрейд», ТОВ «Котлас», діючи за попередньою змовою групою осіб спільно зі службовими особами ПАТ «Укрнафта», ПАТ «ТФПНК «Укртатнафта», ПАТ «НПК-Галичина» та за пособництва службових осіб ТОВ «ВТФ «Авіас» шляхом зловживання службовим становищем заволоділи нафтою в особливо великих розмірах.
У результаті вчинених за попередньою змовою групою осіб дій ОСОБА_28, будучи службовою особою ТОВ «ТД «Прикарпаттянафтотрейд», діючи за попередньою змовою зі службовими особами ПАТ «Укрнафта» ОСОБА_1, ОСОБА_22, ОСОБА_23 та іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, шляхом зловживання своїм службовим становищем, за результатами аукціонів №197 від 18.03.2015, №197Д від 31.03.2015 із продажу нафти сирої, газового конденсату та скрапленого газу заволоділи майном ПАТ «Укрнафта» в особливо великих розмірах - нафтою сирою в кількості 315 031,500 тонн на суму 3 634 308 443,35 грн, спричинивши ПАТ «Укрнафта» матеріальні збитки у розмірі 1 372 049 442,76 грн.
Крім того, в результаті вчинених за попередньою змовою групою осіб дій ОСОБА_25, будучи службовою особою ТОВ «Котлас», діючи за попередньою змовою з службовими особами ПАТ «Укрнафта» ОСОБА_1, ОСОБА_22, ОСОБА_23 та іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, шляхом зловживання своїм службовим становищем, за результатами аукціону №198 від 20.05.2015 із продажу нафти сирої, газового конденсату та скрапленого газу заволоділи майном ПАТ «Укрнафта» в особливо великих розмірах - нафтою сирою в кількості 257 429,400 тонн на суму 3 038 310 503,68 грн, спричинивши ПАТ «Укрнафта» матеріальні збитки у розмірі 2 673 669 911,33 грн.
Також у результаті вчинених за попередньою змовою групою осіб дій ОСОБА_24, будучи службовою особою ТОВ «Галнафта», діючи за попередньою змовою зі службовими особами ПАТ «Укрнафта» ОСОБА_1, ОСОБА_22, ОСОБА_23 та іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, шляхом зловживання своїм службовим становищем, за результатами аукціону №199 від 17.06.2015 із продажу нафти сирої, газового конденсату та скрапленого газу заволоділи майном ПАТ «Укрнафта» в особливо великих розмірах - нафтою сирою в кількості 127 300,000 тонн на суму 1 460 752 224,00 грн, спричинивши ПАТ «Укрнафта» матеріальні збитки у розмірі 1 309 036 304,11 грн.
Крім того, в результаті вчинених за попередньою змовою групою осіб дій ОСОБА_27, будучи службовою особою ТОВ «Гарант-УТН», діючи за попередньою змовою зі службовими особами ПАТ «Укрнафта» ОСОБА_1, ОСОБА_22, ОСОБА_23 та іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, шляхом зловживання своїм службовим становищем, за результатами аукціону №200 від 15.07.2015 із продажу нафти сирої, газового конденсату та скрапленого газу заволоділи майном ПАТ «Укрнафта» в особливо великих розмірах - нафтою сирою в кількості 128 559,914 тонн на суму 1 455 061 676,24 грн, спричинивши ПАТ «Укрнафта» матеріальні збитки у розмірі 627 332 469,55 грн.
У результаті вчинених за попередньою змовою групою осіб дій ОСОБА_26, будучи службовою особою ТОВ «Техтрейд Груп», діючи за попередньою змовою зі службовими особами ПАТ «Укрнафта» ОСОБА_1, ОСОБА_22, ОСОБА_23 та іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами шляхом зловживання своїм службовим становищем, за результатами аукціону №201 від 19.08.2015 із продажу нафти сирої, газового конденсату та скрапленого газу заволоділи майном ПАТ «Укрнафта» в особливо великих розмірах - нафтою сирою в кількості 127 894,500 тонн на суму 1 183 916 392,25 грн, спричинивши ПАТ «Укрнафта» матеріальні збитки у розмірі 1 083 332 848,46 грн.
Під час досудового розслідування встановлені обставини, які свідчать про те, що в результаті вищезазначених злочинних дій учасники злочину заволоділи нафтою ПАТ «Укрнафта» в кількості 956215,314 тонн на загальну суму 10 772 349 239,52 грн, спричинивши ПАТ «Укрнафта» матеріальні збитки у розмірі 7 504 420 976,21 грн.
У результаті вчинених за попередньою змовою групою осіб дій ОСОБА_1, будучи службовою особою ПАТ «Укрнафта», діючи за попередньою змовою з ОСОБА_22, директором ТОВ «Котлас» ОСОБА_25 та невстановленими досудовим розслідуванням особами в період часу із 14.07.2015 по 17.07.2015 заволоділи майном ПАТ «Укрнафта» в особливо великих розмірах - грошовими коштами в сумі 2 570 532 936,97 грн, спричинивши останньому матеріальні збитки на зазначену суму.
20.09.2022 до слідчого судді Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання детектива НАБУ, погоджене прокурором САП, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 .
Постановляючи оскаржувану ухвалу, слідчий суддя прийшов до таких висновків:
1. підозра, повідомлена ОСОБА_1, не є вочевидь необґрунтованою та відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра»;
2. існує ризик можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування або/та суду;
3. наявні достатні підстави вважати, що ОСОБА_1 наділений потенційною можливістю самостійно або через інших осіб впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні;
4. існує ризик, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5. можливо обрати ОСОБА_1 запобіжний захід не пов`язаний із триманням під вартою у виді застави, із покладання обов`язків, які забезпечать виконання ним процесуальних обов`язків та дозволять брати участь в підтриманні обороноздатності держави;
6. застава у визначених законом межах не здатна забезпечити виконання ОСОБА_1 покладених на нього процесуальних обов`язків і має бути призначена у розмірі, який перевищує граничний розмір, передбачений п.3 ч.5 ст.182 КПК України, а саме 16200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 40192200 (сорок мільйонів сто дев`яносто дві тисячі двісті) грн, оскільки саме такий запобіжний захід як застава і в такому розмірі в подальшому буде в достатній мірі забезпечувати належну процесуальну поведінку підозрюваного;
7. для зменшення наведених вище ризиків на підозрюваного слід покласти до 27.11.2022 включно обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, а саме: 1) прибувати до детективів НАБУ, прокурорів САП у кримінальному провадженні №42015000000000722 від 16.04.2015, слідчого судді, суду за кожною вимогою; 2) не відлучатися з м. Дніпро без дозволу детективів НАБУ, прокурорів САП у кримінальному провадженні №42015000000000722 від 16.04.2015 та суду; 3) повідомляти детективу НАБУ, прокурору САП у кримінальному провадженні №42015000000000722 від 16.04.2015 про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) здати на зберігання до Державної міграційної служби України всі свої паспорти для виїзду за кордон та всі інші документи, що дають право на виїзд із України; 5) утримуватися від спілкування зі свідками ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 у кримінальному провадженні №42015000000000722 від 16.04.2015; 6) носити електронний засіб контролю.
Вказані висновки слідчого судді відповідають положенням закону та встановленим обставинам.
У ч.1 ст.404 КПК України зазначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. А тому оскаржувана ухвала переглядається в межах апеляційних скарг захисників.
Згідно із ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.
Положеннями ч.1 ст.194 КПК України встановлено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Поняття обґрунтованої підозри та чіткі критерії її оцінки у національному законодавстві не визначені. Однак воно висвітлене у практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), що підлягає застосуванню українськими судами.
Термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011).
Від фактів, які є причиною виникнення підозри не вимагається такого ж рівня переконливості, як від тих, що є необхідними для висунення обвинувачення чи обґрунтування обвинувального вироку. Крім того, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів (рішення ЄСПЛ у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994; «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).
Оскільки на цій стадії встановлено низькі критерії до стандарту доказування, які зобов`язують слідчого суддю з`ясувати лише наявність достатніх доказів, які виправдовують необхідність здійснення досудового розслідування та не передбачають обов`язку встановлення вини конкретної особи, помилковими є доводи апеляційної скарги захисника про те, що повідомлена ОСОБА_1 підозра є необґрунтованою.
Так, із матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України.
У ст.191 КК України передбачено три форми обернення чужого майна на свою користь - це привласнення, розтрата або заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем. Судова практика вже виробила сталі критерії (орієнтири) щодо розуміння правової природи такої форми злочину проти власності як заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем. Визначальна ознака, яка відокремлює (відмежовує) це діяння від інших форм посягання на чужу власність, полягає в тому, що безоплатне обернення чужого майна на користь винної особи чи на користь іншої особи (осіб) відбувається через умисне протиправне використання можливостей службового становища. Предмети майна, на яке спрямована злочинна поведінка службової особи, можуть мати різну правову природу. Зокрема, не виключається можливість заволодіння майном, на яке не поширюється компетенція службової особи або яке їй не ввірене й не перебуває у її віданні, чи таке майно є/перебуває у державній власності. Злочинне використання службового становища може виражатися у формі рішень, вказівок чи іншої спонукальної (зобов`язальної тощо) інформації (постанова Верховного Суду України від 14.11.2013 у справі №5-30КС13).
Відповідно до Наказу Голови правління ПАТ «Укрнафта» про особовий склад від 29.04.2011 ОСОБА_1 з 29.04.2011 переведено на посаду заступника Голови Правління - комерційного директора ПАТ «Укрнафта».
Згідно з Наказом Голови правління ПАТ «Укрнафта» від 22.07.2015 про припинення повноважень і покладення виконання обов`язків: у зв`язку з прийняттям загальними зборами акціонерів ПАТ «Укрнафта» рішення про призупинення повноважень ОСОБА_29, він склав із себе повноваження Голови правління ПАТ «Укрнафта» з 22.07.2015; відповідно до Статуту ПАТ «Укрнафта» та Наказу від 10.07.2012 №200 з 22.07.2015 до дати початку виконання обов`язків новобраним Головою правління згідно з прийнятим ним наказом покладено виконання обов`язків Голови правління ПАТ «Укрнафта» (з повним обсягом повноважень, визначених Статутом ПАТ «Укрнафта» та чинним законодавством України, в тому числі з наданням права першого підпису банківських, фінансових документів, розпорядження рахунками) на Заступника голови правління - комерційного директора ОСОБА_1 .
Також згідно зі Статутом ПАТ «Укрнафта», затвердженим рішенням Загальних зборів акціонерів ВАТ «Укрнафта», відповідно до протоколу від 22.03.2011 №21 Голова правління виконує функції, покладені на нього як на керівника підприємства, згідно із законодавством України та укладеним із ним трудовим договором (контрактом), у тому числі він: керує поточними справами Товариства, керує роботою Правління та організовує його діяльність; представляє Товариство у взаємовідносинах із юридичними і фізичними особами, державними та іншими органами і організаціями, у суді, господарському і третейському суді, в інших судових органах; укладає та підписує угоди, якщо вартість майна, робіт, послуг, що є предметом таких угод, не перевищує 10 000 000 грн; укладає, підписує інші угоди у межах повноважень та в порядку, встановлених законодавством України, цим Статутом та внутрішніми нормативними актами Товариства; відкриває та закриває у банківських установах поточні та інші рахунки; розпоряджається майном і грошовими коштами Товариства у межах, встановлених законодавством України, цим Статутом та внутрішніми нормативними актами Товариства; підписує фінансові, банківські та цивільно-правові (в тому числі господарські) договори та документи.
Відповідно до довіреності ПАТ «Укрнафта» від 19.11.2014 №10-611/д ОСОБА_1 як заступник Голови правління - комерційний директор ПАТ «Укрнафта» був уповноважений представляти інтереси ПАТ «Укрнафта» у правовідносинах із органами державної влади та місцевого самоврядування, підприємствами, господарськими товариствами, установами, організаціями усіх форм власності (як резидентами, так і нерезидентами), в тому числі банками та небанківськими фінансовими установами, для чого останньому надається право від імені ПАТ «Укрнафта» (з дотриманням вимог Статуту ПАТ «Укрнафта») укладати, підписувати, затверджувати договори купівлі-продажу (поставки) нафти, газового конденсату, скрапленого газу та інших продуктів нафтопереробки, що укладаються за результатами аукціонів, та пов`язані з вищезазначеними договорами додаткові угоди, акти, рахунки, накладні, розпорядження, повідомлення, вимоги, претензії, листи та інші документи.
Протоколом №9/1 Правління ПАТ «Укрнафта» в.о. Голови Правління ОСОБА_1 у 2015 році надано повноваження на підписання додаткових угод про відстрочення платежу за отриману нафту до договорів купівлі-продажу нафти, укладеними з переможцями аукціонів.
Згідно з аукціонними свідоцтвами та договорами купівлі-продажу нафти, укладеними ПАТ «Укрнафта» з ТОВ «ТД «Прикарпаттянафтотрейд», ТОВ «Галнафта», «Гарант-УТН», «Котлас» та «Техтрейд груп», договором купівлі-продажу нафтопродуктів, укладеним між ПАТ «Укрнафта» та ТОВ «Котлас», укладеними у період березень-липень 2015 року, вбачається, що від імені Продавця ПАТ «Укрнафта» діяв заступник Голови Правління - комерційний директор ОСОБА_1, який підписав відповідні договори. Додаткові угоди до вказаних договорів, якими було відтерміновано здійснення оплати за нафту, а також змінено спосіб виконання договору, також були підписані заступником Голови Правління - комерційним директором ОСОБА_1, який діяв від імені Продавця ПАТ «Укрнафта». На відповідних документах проставлена печатка ПАТ «Укрнафта».
Відповідно до висновку судово-технічної експертизи документів від 08.12.2017 №17934/17-33/24024/24033/17-33 усі відбитки печатки ПАТ «Укрнафта» в додаткових угодах до договорів, укладених ПАТ «Укрнафта» з ТОВ «ТД «Прикарпаттянафтотрейд», нанесені в період кінця вересня-грудень 2015 року, а не в період, яким вони датовані.
Показами свідка помічника керівника ПАТ «Укрнафта» ОСОБА_12, а також працівників ПАТ «Укрнафта» ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 .. ОСОБА_16, ОСОБА_17 підтверджується, що можливість укладання додаткових угод до договорів, за якими оплата нафти відбувається пізніше за її поставки, не була доведена до відома інших учасників аукціону; крім того вбачається, що саме ОСОБА_1 надавав вказівки підлеглим щодо необхідності підготовки договорів купівлі-продажу нафти з вищевказаними контрагентами, додаткових угод до договорів; саме у ОСОБА_1 була одна печатка Товариства, він самостійно визначав, де необхідно ставити печатку ПАТ «Укрнафта», у 2015 році печатка ПАТ «Укрнафта» знаходилася у ОСОБА_1 .
Згідно з протоколом огляду від 17-20.03.2020, складеним за результатом огляду інформації, скопійованої під час обшуку з сервера ПАТ «Укрнафта» 26-27.07.2017, виявлено схеми платежів по ланцюгам перерахунків за участі ПАТ «Укрнафта»; лист працівника ПАТ «Укрнафта» ОСОБА_30, в якому описано загальні наміри щодо дійсних причин укладання договорів купівлі-продажу нафтопродуктів у липні 2015 року; листування ОСОБА_1 з працівником ПАТ «Укрнафта» ОСОБА_31, в якому ОСОБА_31 надсилала ОСОБА_1 зведені таблиці боргів та боржників ПАТ «Укрнафта» із зазначенням категорій боржників «система» та «другие».
Висновком експерта від 24.09.2018 та висновком експерта від 15.07.2019 підтверджено дебіторську заборгованість ПАТ «Укрнафта» внаслідок фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «ТД Прикарпаттянафтотрейд», ТОВ «Галнафта», «Гарант-УТН», «Котлас» та «Техтрейд груп» та розмір заподіяної шкоди.
Посилання в апеляційних скаргах на висновок експерта від 30.10.2020 №152/7, наданий стороною захисту, яким підтверджується відсутність завдання ПАТ «Укрнафта» матеріальної шкоди внаслідок господарських правовідносин із ТОВ «Котлас», ТОВ «Торговий дім «Прикарпаттянафтотрейд», ТОВ «Галнафта», ТОВ «Гарант-УТН», ТОВ «Техтрейд Груп», спростовується вищевказаними висновками, які підтверджують на цьому етапі досудового розслідування факт завдання збитків Товариству, тому є неспроможним. Так, відповідно до ч.4 ст.356 КПК України суд має право призначити одночасний допит двох чи більше експертів для з`ясування причин розбіжності в їхніх висновках, що стосуються одного і того самого предмета чи питання дослідження.
Таким чином розбіжності у висновках експертів підлягають усуненню виключно шляхом одночасного допиту експертів у суді, із чого слідує, що до проведення такого допиту відсутні підстави вважати, що висновок експерта від 30.10.2020 №152/7 спростовує обґрунтованість підозри.
Враховуючи, що слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є ймовірною та достатньою для виправдання подальшого розслідування з ціллю висунення обвинувачення або спростування підозри, колегія суддів вважає, що з огляду на надані стороною обвинувачення докази, у слідчого судді були підстави для висновку про існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_1 міг вчинити кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.191 КК України.
Цей висновок, на думку колегії суддів, достатньо мотивований та відповідає положенням КПК України, а доводи апеляційних скарг сторони захисту його не спростовують.
Також колегія суддів вважає безпідставним твердження в апеляційних скаргах захисників, що договори та додаткові угоди укладено без мети вчинення злочину.
Так, вчинення корупційного злочину, передбаченого ст.191 КК України, не виключає можливість укладання правочинів, з метою привласнення, розтрати або заволодіння чужим майном підприємства. Разом з тим, наявні у матеріалах справи докази, надані стороною обвинувачення, у своїй сукупності дають підстави вважати, що підозрюваний обґрунтовано підозрюється у вчиненні дій, які можна кваліфікувати за зазначеною статтею КК України. При цьому надання вказаним протиправним діям виду звичайної господарської діяльності не стверджує неможливість вчинення злочину передбаченого ст.191 КПК України, внаслідок такої діяльності. Таким чином вищевказане твердження стосується співвідношення предмета і меж кримінального процесуального доказування з достатністю доказів.
А тому, оскільки органом досудового розслідування до клопотання про обрання запобіжного заходу ОСОБА_1 долучено лише частину матеріалів, зібраних під час досудового розслідування, яке іще не завершене, та за відсутності обставин, які б свідчили про явну і очевидну недостатність, на які фактично звертає увагу сторона захисту, надавати оцінку відповідним доказам є передчасним.
За таких обставин доводи апеляційної скарги захисників про те, що стороною обвинувачення не доведено, а слідчим суддею не встановлено обставин, що зумовлюють необхідність застосування запобіжного заходу, є необґрунтованими.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов до правильного висновку про наявність ризиків того, що ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Ризик переховування від органу досудового розслідування/суду є актуальним не залежно від стадії кримінального провадження та обумовлений серед іншого можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання. Тяжкість ймовірного покарання особливо сильно підвищують ризик переховування від органу досудового розслідування та/або суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.
Так, слідчий суддя врахував, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, тобто особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, має паспорт громадянина України для виїзду за кордон та досвід перетину державного кордону України, протягом останніх семи років проживав за межами України і повернувся до України у квітні 2022 року, майновий стан підозрюваного та членів його сім`ї, перебування ОСОБА_1 на тимчасовому консульському обліку в Посольстві України в Словацькій Республіці, що підтверджує наявність у нього значних грошових коштів, сталих зв`язків та місця для тривалого проживання за кордоном, відсутність зареєстрованого місця проживання в Україні (знятий з реєстрації в 2020 році), останнє місце реєстрації зазначено як АДРЕСА_2, вік підозрюваного (64 роки), діючий на території України воєнний стан і пов`язані з цим обмеження, які не завадять підозрюваному виїхати за межі території України та переховуватися від органу досудового розслідування та суду у іншій країні, та правильно встановив існування ризику переховування підозрюваного від органу досудового розслідування/суду.
Тому безпідставні доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_32 про відсутність ризику переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та/або суду.
Ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Відтак, оскільки показання свідків мають значення для доведення обставин, які підлягають доказуванню в цьому кримінальному провадженні, слідчим суддею правильно взято до уваги, що протягом тривалого часу та під час вчинення інкримінованих дій ОСОБА_1 займав керівні посади в ПАТ «Укрнафта», тому наявні достатні підстави вважати, що підозрюваний наділений потенційною можливістю самостійно або через інших осіб впливати на свідків у кримінальному провадженні, серед яких є і такі особи, які станом на момент вчинення злочину були працівниками ПАТ «Укрнафта», перебували в прямому або опосередкованому підпорядкуванні ОСОБА_1, з метою схилити їх не давати правдиві, послідовні показання у ході досудового розслідування та/або змінити свої показання у подальшому в суді, для уникнення або мінімізації кримінальної відповідальності.
Із огляду на зазначене, колегія суддів вважає помилковим довід апеляційної скарги ОСОБА_32 про те, що ризик впливу на свідків є необґрунтованим.
Також слідчий суддя правильно встановив, що наявні достатні підстави вважати про існування ризику перешкоджання підозрюваним кримінальному провадженню іншим чином, адже детектив, обґрунтовуючи цей ризик, вказав, що з метою вчинення злочину працівники ПАТ «Укрнафта», зокрема ОСОБА_1, підробляли документи, які в подальшому надавались органу досудового розслідування та суду, а згідно з висновком судово-технічної експертизи документів від 08.12.2017 №17934/17-33/24024/24033/17-33 усі відбитки печатки ПАТ «Укрнафта» в додаткових угодах до договорів, укладених ПАТ «Укрнафта» з ТОВ «ТД «Прикарпаттянафтотрейд», нанесені в період кінця вересня-грудень 2015 року, а не в період, яким вони датовані. При цьому відповідно до протоколів допиту свідків у ОСОБА_1 була одна печатка Товариства, він самостійно визначав, де необхідно ставити печатку ПАТ «Укрнафта», у 2015 році печатка ПАТ «Укрнафта» знаходилася у ОСОБА_1 .
Тому доводи апеляційної скарги ОСОБА_32 про відсутність наведеного ризику є безпідставними.
Згідно з ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Із огляду на сукупність вищевикладених обставин, а також те, що ОСОБА_1 активно працює для забезпечення обороноздатності держави у протистоянні з країною-агресором російською федерацією - бере участь у будівництві безпілотних літальних апаратів для Збройних сил України, на території України має міцні соціальні зв`язки (одружений, має двох повнолітніх дітей), має незадовільний стан здоров`я, за першим викликом з`явився особисто до суду для розгляду клопотання про застосування щодо нього запобіжного заходу, слідчий суддя прийшов до правильного висновку, що стороною обвинувачення не доведено, що запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного і виконання ним процесуальних обов`язків.
Відтак, достатнім та дієвим є запобіжний захід у вигляді застави, із покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України. Застосування цього запобіжного заходу забезпечить мету застосування запобіжних заходів та повною мірою може запобігти наявним ризикам кримінального провадження без надмірного обмеження свободи підозрюваного. Водночас, менш суворий запобіжний захід, ніж застава, може негативно відобразитися на здійсненні досудового розслідування (в тому числі шляхом неналежного виконання підозрюваним своїх процесуальних обов`язків) і руху кримінального провадження.
Згідно із ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
При цьому положеннями ч.5 ст.182 КПК України передбачено, що розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Визначаючи розмір застави, слідчий суддя врахував майновий стан підозрюваного, членів його родини, опосередковану пов`язаність із юридичними особами, які заволоділи майном внаслідок злочину, який розслідується в кримінальному провадженні, обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованого йому особливо тяжкого корупційного злочину, наявність ризиків, передбачених п.1, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України, розмір шкоди, роль ОСОБА_1 у реалізації вищеописаної злочинної схеми, спрямованої на заволодіння майном ПАТ «Укрнафта», та прийшов до обґрунтованого висновку, що застава у зазначених законом межах, не здатна забезпечити виконання ОСОБА_1, покладених на нього процесуальних обов`язків, і має бути призначена у розмірі, який перевищує граничний розмір застави, передбачений п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, а саме 16200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 40192200 (сорок мільйонів сто дев`яносто дві тисячі двісті) грн, оскільки саме такий запобіжний захід як застава і в такому розмірі в подальшому буде в достатній мірі забезпечувати належну процесуальну поведінку ОСОБА_1, проте не є завідомо непомірним для підозрюваного з урахуванням наявних в нього грошових коштів та майна.
А тому безпідставними є доводи апеляційної скарги захисників про те, що стороною обвинувачення не доведено, а слідчим суддею не встановлено обставин, що зумовлюють необхідність застосування застави, що перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Водночас, твердження апеляційної скарги захисника ОСОБА_32 про те, що застосування електронного засобу контролю може призвести до невідворотної шкоди життю та здоров`ю ОСОБА_1, який страждає на хворобу серця, колегія суддів вважає обґрунтованими, оскільки відповідно до довідки лікаря-кардіохірурга від 07.10.2022 ОСОБА_1 імплантований кардіовертер-дефібрилятор та заборонене тривале перебування в умовах дії електромагнітних випромінювачів (т.6 а.с.156).
Згідно з ч.3 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: залишити ухвалу без змін; скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги захисників слід задовольнити частково, ухвалу слідчого судді у частині покладення обов`язку носити електронний засіб контролю скасувати та постановити нову ухвалу про відмову у покладенні обов`язку носити електронний засіб контролю.
Керуючись ст.376, 404, 407, 419, 422, 532 КПК України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційні скарги захисників підозрюваного ОСОБА_1 - адвокатів ОСОБА_32, ОСОБА_40 та ОСОБА_41 задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 27 вересня 2022 року у частині покладення обов`язку носити електронний засіб контролю скасувати та постановити нову ухвалу про відмову у покладенні обов`язку носити електронний засіб контролю.
У решті апеляційні скарги залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін.
Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий: ОСОБА_43
Судді: ОСОБА_44
ОСОБА_45