Документ № 107313196

Справа №991/4940/22

Провадження №11-сс/991/371/22

Суддя 1 інст. ОСОБА_7

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2022 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_8.,

суддів: ОСОБА_9., ОСОБА_10,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_11.,

прокурора ОСОБА_12,

представника власника майна ОСОБА_13.,

власники майна ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_14 на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 26 жовтня 2022 року про арешт майна у кримінальному провадженні №52020000000000506 від 05 серпня 2020 року,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26 жовтня 2022 року клопотання детектива НАБ України задоволено, накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_2, шляхом заборони розпорядження квартирою АДРЕСА_1 ; гаражем № НОМЕР_1, літ.«Ж-1», загальною площею 23,4 кв.м., що знаходиться у АДРЕСА_2 ; транспортним засобом Land Rover Range Rover, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, номер кузова НОМЕР_3 ; транспортним засобом Mercedes-Benz С250, державний реєстраційний номер НОМЕР_4 номер кузова НОМЕР_5 ; шляхом заборони розпорядження та користування грошовими коштами на рахунках в AT «КБ«Приватбанк»: НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9, НОМЕР_10, НОМЕР_11, НОМЕР_12, НОМЕР_13, НОМЕР_14, НОМЕР_15, НОМЕР_16, НОМЕР_17, НОМЕР_18, НОМЕР_19, НОМЕР_20 . Крім того, накладено арешт на майно ОСОБА_1, що належать підозрюваному ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності, шляхом заборони розпорядження садовим будинком АДРЕСА_3 ; земельною ділянкою з кадастровим номером 6325157900:03:004:0216, що розташована в АДРЕСА_13»; земельною ділянкою з кадастровим номером 6325157900:03:004:0206, що розташована в АДРЕСА_4 ; земельною ділянкою з кадастровим номером 6325157900:03:004:0120, що розташована в АДРЕСА_4 ; квартирою АДРЕСА_5 ; квартирою АДРЕСА_6 ; гаражем № НОМЕР_21, літ.«Г-1», загальною площею 22,8 кв.м., що знаходиться у АДРЕСА_2 ; квартирою АДРЕСА_7 ; квартирою АДРЕСА_8 ; транспортним засобом HONDA CR V 2.4 А/Т, державний реєстраційний номер НОМЕР_22, номер кузова НОМЕР_23 ; апартаментаи АДРЕСА_11, поверх 4, ідентифікатор ІНФОРМАЦІЯ_3; та на майно ОСОБА_1, що належить підозрюваному ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності, шляхом заборони розпорядження та користування грошовими коштами на рахунках в AT«КБ«Приватбанк»: НОМЕР_24, НОМЕР_25, НОМЕР_26, НОМЕР_27, НОМЕР_28, НОМЕР_29, НОМЕР_30, НОМЕР_31 . Ухвала мотивована наявністю підстав для накладення арешту з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, яке може бути призначено підозрюваному ОСОБА_2, так як він обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.366-2 та ч.4 ст.368 КК України; санкція ч.4 ст.368 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна; перелічене в клопотанні майно також може підлягати спеціальній конфіскації у порядку, передбаченому КК України.

02 листопада 2022 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла апеляційна скарга представника власника майна ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_13., в якій він просить ухвалу про накладення арешту на майно скасувати. Вважає судове рішення необґрунтованим, постановленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, та таким, що підлягає скасуванню з таких підстав. Земельна ділянка з кадастровим номером 6325157900:03:004:0206, що розташована в АДРЕСА_4, набута ОСОБА_1 13 вересня 1994 року та земельна ділянка з кадастровим номером 6325157900:03:004:0120, що розташована в АДРЕСА_4, набута ОСОБА_1 на підставі рішення виконкому Пісочинської селищної ради народних депутатів від 19 вересня 1996 року №762. Вказані земельні ділянки були набуті в порядку реалізації ОСОБА_1 права на безоплатну приватизацію, є її особистою власністю, а тому на них не може бути покладено арешт з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання у цьому кримінальному провадженні. Правильність доводів апеляційної скарги підтверджується правовою позицією Верхового Суду у справі №626/4/17 від 12 серпня 2020 року, відповідно до якої земельні ділянки, набуті внаслідок приватизації до 08 лютого 2011 року та після 12 червня 2012 року, належать до особистої приватної власності чоловіка або дружини, яка використала своє право на безоплатне отримання частини земельного фонду та не є спільною сумісною власністю подружжя. Ухвалою порушено право ОСОБА_1 на мирне володіння майном, вона не є підозрюваною у кримінальному провадженні №52020000000000506 від 05 серпня 2020 року, тому її майно не може підлягати конфіскації. Відсутні докази придбання рухомого майна за кошти, які отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення, а тому воно не підлягає арешту з метою спеціальної конфіскації. Вважає, що сторона обвинувачення не обґрунтувала підстави і мету накладення арешту на об`єкти рухомого та нерухомого майна, відповідно до ч.2 ст.170 КПК України. Суд не повідомив власника майна про розгляд клопотання, чим порушив право на захист. Вказані обставини, на його думку, є безумовною підставою для скасування ухвали слідчого судді.

У судовому засіданні представник власника майна ОСОБА_13. апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.

Прокурор заперечив проти задоволення апеляційної скарги, вважає, що рішення слідчого судді постановлено з урахуванням усіх обставин справи та у відповідності до вимог кримінального процесуального законодавства, а тому просив залишити його без змін.

Інші учасники апеляційного розгляду в судове засідання не з`явились, будучи належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду. Відповідно до приписів ч.4 ст.405 КПК України їх неприбуття не перешкоджає проведенню розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи сторін, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів приходить до таких висновків.

У відповідності до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч.2 ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є арешт майна.

Згідно з ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження, а метою, крім іншого, забезпечення конфіскація майна як виду покарання та спеціальної конфіскації (абз.2 ч.1, ч.2 ст.170 КПК України).

Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п.3,4 ч.2 ст.170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.2 ч.2 ст.170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.4 ч.2 ст.170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема і арешту майна, можливе за таких умов: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням (ч.3 ст.132 КПК України).

З матеріалів судової справи вбачається, що НАБ України здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні №52020000000000506 від 05 серпня 2020 року за підозрою ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.366-2 та ч.4 ст.368 КК України.

Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні у відповідності до ч.1 ст.170 КПК України.

Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

До клопотання слідчого, прокурора про застосування, зміну або скасування заходу забезпечення кримінального провадження додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання.

Вказані вимоги детективом НАБ України при поданні клопотання про арешт майна виконані.

За версією сторони обвинувачення між ДП «Ізюмський приладобудівний завод» в особі директора ОСОБА_2 та ТОВ «Оптимумспецдеталь» в особі директора ОСОБА_3 укладено договір поставки товарно-матеріальних цінностей від 26 квітня 2016 року за №3076. Фактичне керівництво ТОВ «Оптимумспецдеталь» у період 2016 - 2017 років здійснювали ОСОБА_4 та Особа_1, які не обіймали жодних посад у товаристві, проте могли надавати вказівки та керувати діями директора товариства та інших осіб, які забезпечували його діяльність, а також станом на час укладення договору від 26 квітня 2016 року за №3076 були особисто знайомі з ОСОБА_2 . У подальшому, але не пізніше 01 вересня 2016 року, у підозрюваного ОСОБА_2 виник умисел на отримання неправомірної вигоди. Використовуючи укладений з ТОВ «Оптимумспецдеталь» договір від 26 квітня 2016 року за №3076, залучив до такої діяльності Особу_1 замість ОСОБА_4 . ОСОБА_2 розроблено план, за яким він, зловживаючи своїм службовим становищем, з корисливою метою, підписуватиме додатки до договору від 26 квітня 2016 року за №3076 - специфікації про постачання товарів, а також здійснюватиме оплату на користь ТОВ «Оптимумспецдеталь» на виконання цих специфікацій та за рахунками, що будуть видані від ТОВ «Оптимумспецдеталь», без реального постачання товарів. Після оплати ОСОБА_2 специфікацій до договору від 26 квітня 2016 року за №3076, у період пізніше 01 вересня 2016 року, та видання ТОВ «Оптимумспцдеталь» документів на товар (видаткові накладні, товаросупровідні документи), Особа_1, використовуючи банківські рахунки підконтрольного йому ТОВ «Оптимумспецдеталь», отримані від ДП «ІПЗ» грошові кошти у безготівковій формі буде переводити у готівкову форму; частину грошових коштів (у розмірі 32%, а після 20 грудня 2016 року - 35%) від отриманої суми відповідно до досягнутих домовленостей залишатиме на рахунках ТОВ «Оптимумспецдеталь» як власну вигоду від такої діяльності, а решту (у розмірі 68%, а після 20 грудня 2016 року - 65%) від отриманих сум передаватиме ОСОБА_2 . У період часу з 01 вересня 2016 року до 16 січня 2017 року ОСОБА_2 забезпечив створення необхідних платіжних документів, усунув всі перешкоди, що виникали в процесі оплати рахунків на користь ТОВ «Оптимумспецдеталь», та здійснив безпідставну оплату товарів від імені ДП «ІПЗ» на користь ТОВ «Оптимумспецдеталь» на загальну суму ?4 019 658? грн, з яких у подальшому Особа_1 передав ОСОБА_2 неправомірну вигоду на загальну суму 2 443 854 грн.????????????????? За даними епізодами органом досудового розслідування ОСОБА_2 підозрюється у проханні та одержанні службовою особою неправомірної вигоди в особливо великому розмірі для себе в сумі 2 443 854 грн за вчинення в інтересах Особи_1 дій з використанням службового становища, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368 КК України. ???

Крім того, ОСОБА_2 підозрюється у тому, що він, будучи службовою особою та посадовою особою юридичної особи публічного права, на яких поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», в порушення вимог п.2 ч.1 ст.46 Закону України «Про запобігання корупції», у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2020 рік не вказав відомості про об`єкт нерухомості, загальною площею 53,510 кв. м у АДРЕСА_12, поверх 4, ідентифікатор ІНФОРМАЦІЯ_4, придбаний 27 серпня 2020 року за ціною 82 470,83 болгарських лева (1 329 429,78 грн відповідно до курсу Національного банку України станом на 27 серпня 2020 року) ОСОБА_1 з якою перебуває у шлюбі з 17 липня 1993 року та який належав їм станом на 31 грудня 2020 року. Тому ОСОБА_2 підозрюється в умисному внесенні суб`єктом декларування завідомо недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої ЗУ "Про запобігання корупції", за 2020 рік, які відрізняються від достовірних на суму понад 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366-2 КК України.

Відповідно до ч.6 ст.12 КК України злочин, передбачений ч.4 ст.368 КК України, належить до особливо тяжких.

Таким чином, колегія суддів, погоджується з висновком слідчого судді, що наявні в матеріалах справи документи, вказують на причетність ОСОБА_2 до кримінальних правопорушень, що розслідуються у кримінальному провадженні №52020000000000506 від 05 серпня 2020 року. Зазначені вище обставини підтверджують наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що є підставою для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.

Згідно з п.п.2-3 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення спеціальної конфіскації та конфіскації майна як виду покарання.

Відповідно до ч.4 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України. Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.

Згідно з ч.5 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому п.3 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Відповідно до вимог ч.10 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Згідно з ч.11 ст.170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Так, ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.368 КК України, та у випадку доведеності його вини, санкція ч.4 ст.368 КК України передбачає, додаткове покарання у виді конфіскації майна.

Відповідно до ст.59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає у примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу. Перелік майна, що не підлягає конфіскації, визначається законом України.

Детектив у клопотанні навів перелік майна, на яке просить накласти арешт.

Крім того, задовольняючи дане клопотання, слідчий суддя прийшов до висновку, що існують достатні правові підстави для накладення арешту на майно, з метою забезпечення можливої спеціальної конфіскації майна, оскільки вона застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно одержані внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна, а також були предметом злочину, з чим погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При цьому, згідно з ст.96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно:

1) одержані внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна;

2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення злочину, фінансування та/або матеріального забезпечення злочину або винагороди за його вчинення;

3) були предметом злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави;

4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

У разі якщо гроші, цінності та інше майно, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, були повністю або частково перетворені в інше майно, спеціальній конфіскації підлягає повністю або частково перетворене майно. Якщо конфіскація грошей, цінностей та іншого майна, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, на момент прийняття судом рішення про спеціальну конфіскацію неможлива внаслідок їх використання або неможливості виділення з набутого законним шляхом майна, або відчуження, або з інших причин, суд виносить рішення про конфіскацію грошової суми, що відповідає вартості такого майна.

Як вбачається з матеріалів провадження, ОСОБА_2 інкримінується вчинення дій з метою отримання неправомірної вигоди у період часу з 01 вересня 2016 року до 16 січня 2017 року, після вчинення яких він отримав неправомірну вигоду на загальну суму 2 443 854 грн. З матеріалів, доданих до клопотання вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 6325157900:03:004:0206, що розташована в АДРЕСА_4 отримана за рішенням суду від 14 червня 2018 року; квартира АДРЕСА_1 придбана 30 липня 2021 року (т.7 а.с.123-124); транспортний засіб Land Rover Range Rover, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, номер кузова НОМЕР_3 придбаний 29 серпня 2020 року (т.7 а.с.125); транспортний засіб Mercedes-Benz С250, державний реєстраційний номер НОМЕР_4 номер кузова НОМЕР_5 придбаний 13 вересня 2019 року (т.7 а.с.126); садовий будинок АДРЕСА_3, придбаний 19 жовтня 2021 року (т.7 а.с.99-104); земельна ділянка з кадастровим номером 6325157900:03:004:0216, що розташована у АДРЕСА_13», придбана 19 жовтня 2020 року (т.7 а.с.111-112); квартира АДРЕСА_5, придбана 28 квітня 2017 року (т.7 а.с.115-116); апартаменти В38, загальною площею 53,510 кв.м., що знаходиться у АДРЕСА_9, бл.К21, поверх 4, ідентифікатор ІНФОРМАЦІЯ_3, придбано 27 серпня 2020 року (т.7 а.с.133-147) після 16 січня 2017 року, тобто після скоєння інкримінованого злочину. Вказане свідчить про те, що відповідні об`єкти рухомого та нерухомого майна (крім земельної ділянки з кадастровим номером 6325157900:03:004:0206, яка отримана за рішенням суду від 14 червня 2018 року) могли бути набуті за рахунок грошових коштів, одержаних внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Доходи ОСОБА_1 спростовують доводи апеляційної скарги, що вказане майно могло бути придбане за її особисті кошти (т.5 а.с.2). Колегія суддів погоджується з доводами сторони захисту, що розмір неправомірної вигоди є значно меншим, ніж вартість майна, яке було сім`єю підозрюваного придбано в цей період часу. З копій документів щодо отримання виплат, які були нараховані у зв`язку з смертю сина ОСОБА_5, який загинув під час виконання завдань, пов`язаних із захистом Батьківщини, неможливо встановити чи ці кошти знаходяться саме на тому рахунку, на який вказував представник власника майна (відсутні документи зв`язку між коштами, які надійшли, та номером рахунку). Вказане питання може бути вирішене шляхом подачі заяви про скасування арешту на майно з наданням доказів законності походження грошових коштів чи іншого майна. У відповідності до вимог ст.174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано. Також питання спеціальної конфіскації майна та яке саме майно підлягає конфіскації, у тому числі, буде вирішуватись по суті під час розгляду кримінального провадження по суті. У зв`язку з чим відсутні підстави для скасування арешту на грошові кошти та майно, придбане після 01 вересня 2016 року.

З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання органу досудового розслідування та накладення арешту на майно, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, яке може бути призначено підозрюваному ОСОБА_2, та наявність підстав вважати, що перелічене в клопотанні майно, придбане після вчинення інкримінованих дій, може підлягати спеціальній конфіскації у порядку, передбаченому КК України.

Що ж до майна, яке придбане до інкримінованих дій ОСОБА_2, колегія враховує таке.

ОСОБА_2 з 17 липня 1993 року по теперішній час перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 (т.5 а.с.7).

Відповідно до ст.60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з ч.1 ст.61 Сімейного кодексу України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Відповідно до ст.22 Кодексу про шлюб та сім`ю України, в редакції у період з 01 січня 1993 року до 01 січня 2004 року, майно нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Таким чином, усе майно, за винятком майна виключеного з цивільного обороту, набуте ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 17 липня 1993 року по теперішній час є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а тому на нього може бути накладено арешт як на майно підозрюваного, що може підлягати конфіскації.

Доводи представника власника майна ОСОБА_6, що земельна ділянка з кадастровим номером 6325157900:03:004:0206 та з кадастровим номером 6325157900:03:004:0120 були набуті в порядку реалізації ОСОБА_1 права на безоплатну приватизацію, є її особистою власністю, а тому на них не може бути покладено арешт з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання в цьому кримінальному провадженні, є необґрунтованими.

Судова практика касаційної інстанції, на яку посилається представник, не є релевантною обставинам даної справи в частині придбаних земельних ділянок, так як вона стосується правовідносин, які виникли після 01 січня 2004 року та регулювалися СК України. У даній справі земельні ділянки були придбані до 01 січня 2004 року та правовідносини регулювалися КпШС України.

Відповідно до інформації, яка міститься в матеріалах справи (т.7 арк.113-114), право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6325157900:03:004:0206, що розташована в АДРЕСА_4, зареєстровано на підставі рішення Харківського районного суду Харківської області від 14 червня 2018 року у справі №635/7472/17. Вказаним рішенням визнано за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю. У зв`язку з чим, доводи представника власника майна ОСОБА_13. про те, що ця земельна ділянка отримана в процесі приватизації ОСОБА_1 не відповідає дійсності, і відповідно до ст.60-61 СК України вона є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до інформації, яка міститься в матеріалах справи (т.7 арк.113-114), право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6325157900:03:004:0120, що розташована в АДРЕСА_4, зареєстровано на підставі державного акта про право власності на землю, серія та номер: ХР 25-00-38728, виданого 23 серпня 2002 року Пісочинською селищною Радою народних депутатів. Вказаний державний акт виданий на підставі рішення виконкому Пісочинської селищної Ради народних депутатів від 19 вересня 1996 року №762.

Згідно з ст.22, 23 Земельного кодексу України (в редакції із змінами станом на 22 червня 1993 року), які діяли станом на момент прийняття рішення виконкомом, право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникало після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право власності на земельну ділянку №6325157900:03:004:0120 у ОСОБА_1 отримала 23 серпня 2002 року ( т.7 а.с.231).

Згідно з ст.22 КпШС України (в редакції від 29 листопада 2000 року), яка діяла станом на момент видання державного акта, майно нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. У зв`язку з чим, доводи представника власника майна про те, що ця земельна ділянка є приватною власністю ОСОБА_1, є безпідставними.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що суд при розгляді клопотання про арешт майна не вжив належних заходів для повідомлення власника майна про його розгляд, що унеможливило змогу надати пояснення і заперечення по суті такого клопотання та порушило право на захист, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

З матеріалів судової справи вбачається, що клопотання детектива містить детальне обґрунтування у зв`язку з чим необхідне проведення судового засідання без виклику власника майна, а саме з метою збереження майна підозрюваного, що може бути об`єктом конфіскації як виду покарання та може підлягати спеціальній конфіскації. У зв`язку з чим, неповідомлення власника майна та проведення судового засідання за його відсутності не суперечить КПК України.

Щодо доводів представника про те, що ОСОБА_1 не є підозрюваною у даному кримінальному провадженні, а тому її майно не може бути арештовано, так як порушується її право власності, то колегія суддів приходить до таких висновків.

Згідно з практикою ЄСПЛ, який, проаналізувавши питання пропорційності втручання в право на мирне володіння майном, дійшов висновку, що ст.1 Протоколу №1 до Конвенції передбачає втручання в право мирного володіння майном за умови існування розумного взаємозв`язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби (п. 203 рішення ЄСПЛ від 05.03.2019 у справі «Узан та інші проти Туреччини» / Uzan and others v. Turkey, заяви №19620/05, 41487/05, 17613/08, 19316/08). Тобто, обмежити особу в праві мирно володіти майном можна не просто, коли існує необхідність здійснення такого втручання в її право з метою виконання завдань кримінального провадження, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо. Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що без арешту майна, як показує судова практика, виконати рішення суду про спеціальну конфіскацію чи конфіскацію майна як виду покарання неможливо, якщо таке майно реалізовано до набрання рішенням суду законної сили.

Разом з цим, відповідно до ч.3 ст.41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади недоторканості права власності. Згідно з вимогами ст.16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення ухваленого в порядку, передбаченому КПК України.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Відповідно до ст. 22 КпШС України та ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з ч.1 ст.67 СК України дружина, чоловік мають право укласти з іншою особою договір купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання (догляду), застави щодо своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя лише після її визначення та виділу в натурі або визначення порядку користування майном.

Відповідно до ч.1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку, що майно, на яке детектив просив накласти арешт, є спільною сумісною власністю подружжя, разом з тим, накладаючи арешт, не врахував наслідки вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для ОСОБА_1

Гараж НОМЕР_32, літ.«Ж-1», загальною площею 23,4 кв.м., що знаходиться у АДРЕСА_2, якийзареєстровано на ім`я ОСОБА_2, та право на який виникло на підставі рішення суду від 19 жовтня 2010 року (т.7 а.с.121-122) та майно, що зареєстроване на ім`я ОСОБА_1 : земельна ділянка з кадастровим номером 6325157900:03:004:0120, що розташована в АДРЕСА_4, право на яке виникло на підставі державного акта від 23 серпня 2002 року; квартира АДРЕСА_6, яка придбана за договором купівлі продажу від 24 серпня 2013 року (т.7 а.с.117-118); гараж № НОМЕР_21, літ.«Г-1», загальною площею 22,8 кв.м., що знаходиться у АДРЕСА_2, право на яке виникло на підставі рішення суду від 19 жовтня 2010 року (т.7 а.с.105-106); квартира АДРЕСА_7, яка придбана за договором купівлі-продажу від 24 грудня 2003 року (т.7 а.с.119-120); квартира АДРЕСА_8, яка придбана за договором купівлі-продажу від 09 грудня 2011 року (т.7 а.с.107-108); транспортний засіб HONDA CR V 2.4 А/Т, державний реєстраційний номер НОМЕР_22, номер кузова НОМЕР_23, який придбаний за договором купівлі-продажу від 29 вересня 2012 року (т.7 а.с.127) набуто до інкримінованих ОСОБА_2 подій та є їх спільною сумісною власністю.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що в кримінальному провадженні №52020000000000506 від 05 серпня 2020 року підлягає арешту не все майно, яке було придбано до інкримінованих подій та є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1, а лише її 1/2 частина, яка належить підозрюваному ОСОБА_2 .

У зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування ухвали слідчого судді в цій частині та часткового задоволення апеляційної скарги представника власника майна ОСОБА_1 - ОСОБА_13.

Згідно з ч.3 ст.407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді, суд апеляційної інстанції має право, в тому числі, скасувати ухвалу та постановити нову ухвалу.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.131, 132, 170, 173, 405, 407, 418, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_14 задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26 жовтня 2022 року скасувати в частині задоволення клопотання про накладення арешту на майно, яке зареєстроване на ім`я ОСОБА_2, шляхом заборони розпорядження гаражем НОМЕР_32, літ.«Ж-1», що знаходиться у АДРЕСА_2 та майно, яке зареєстроване на ім`я ОСОБА_1, шляхом заборони розпорядження: земельною ділянкою з кадастровим номером 6325157900:03:004:0206; земельною ділянкою з кадастровим номером 6325157900:03:004:0120; квартирою АДРЕСА_6 ; гаражем АДРЕСА_10, що знаходиться у АДРЕСА_2 ; квартирою АДРЕСА_7 ; квартирою АДРЕСА_8 ; транспортним засобом HONDA CR V 2.4 А/Т, державний реєстраційний номер НОМЕР_22, номер кузова НОМЕР_23, що належать ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності,

Постановити в цій частині нову ухвалу, якою клопотання детектива НАБ України про арешт майна у кримінальному провадженні №52020000000000506 від 05 серпня 2020 року задовольнити частково.

Накласти арешт на частину майна, яке належить підозрюваному ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у спільній сумісній власності з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, шляхом заборони розпорядження таким майном, а саме:

1/2 частину гаража НОМЕР_32, літ.«Ж-1», загальною площею 23,4 кв.м., що знаходиться у АДРЕСА_2, який зареєстровано на ім`я ОСОБА_2 ;

1/2 частину земельної ділянки з кадастровим номером 6325157900:03:004:0206, що розташована в АДРЕСА_4, яка зареєстрована на ім`я ОСОБА_1 ;

1/2 частину земельної ділянки з кадастровим номером 6325157900:03:004:0120, що розташована в АДРЕСА_4, яка зареєстрована на ім`я ОСОБА_1 ;

1/2 частину квартири АДРЕСА_6, яка зареєстрована на ім`я ОСОБА_1 ;

1/2 частину гаража №71, літ.«Г-1», загальною площею 22,8 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_2, який зареєстровано на ім`я ОСОБА_1 ;

1/2 частину квартири АДРЕСА_7, яка зареєстрована на ім`я ОСОБА_1 ;

1/2 частину квартири АДРЕСА_8, яка зареєстрована на ім`я ОСОБА_1 ;

1/2 частину транспортного засобу HONDA CR V 2.4 А/Т, державний реєстраційний номер НОМЕР_22, номер кузова НОМЕР_23, який зареєстровано на ім`я ОСОБА_1 .

У задоволенні апеляційної скарги в іншій частині відмовити.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26 жовтня 2022 року в іншій частині залишити без змін.

Ухвала про накладення арешту виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому у застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_15

судді: ОСОБА_16

ОСОБА_17