Документ № 108650135

Справа № 991/6118/22

Провадження № 11-сс/991/52/23

Слідчий суддя ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2023 року місто Київ

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду у складі колегії суддів:

головуючого судді - ОСОБА_2,

суддів - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

секретар судового засідання - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6, подану в інтересах ОСОБА_7, на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22 грудня 2022 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, у межах кримінального провадження № 52019000000000143 від 20 лютого 2019 року,

за участю:

захисників адвокатів ОСОБА_6 та ОСОБА_8,

прокурора ОСОБА_9,

В С Т А Н О В И Л А:

Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом обставини

Національним антикорупційним бюро України (далі - НАБУ) здійснюють досудове розслідування, а Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою Офісу Генерального прокурора (далі - САП) - процесуальне керівництво, у кримінальному провадженні № 52019000000000143 від 20 лютого 2019 року за підозрою ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_7 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України (далі - КК України), за фактом розтрати службовими особами Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» (далі - АБ «Укргазбанк»), у складі організованої групи та шляхом зловживання ними своїм службовим становищем, коштів цього банку в особливо великих розмірах, а також внесення до офіційних документів, а саме актів наданих послуг, завідомо неправдивих відомостей.

06 жовтня 2022 року, у межах указаного кримінального провадження, складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України.

05 грудня 2022 року детектив НАБУ, за погодженням прокурора САП, звернувся до Вищого антикорупційного суду з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваної ОСОБА_7 (далі - клопотання).

За результатами розгляду, слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ухвалою від 22 грудня 2022 року задовольнив клопотання та обрав ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Обираючи ОСОБА_7, за її відсутності, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя дійшов висновків про: набуття ОСОБА_7 статусу підозрюваної у кримінальному провадженні; наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_7 інкримінованих їй кримінальних правопорушень; наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики вчинення ОСОБА_7 дій, передбачених п. 1-4 ч. 1 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України); наявність обґрунтованих підстав вважати, що ОСОБА_7 оголошено у міжнародний розшук.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді, адвокат ОСОБА_6, діючи в інтересах ОСОБА_7, подав до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу, за змістом вимог якої просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову про залишення клопотання без задоволення.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, сторона захисту посилається на необґрунтованість обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у зв`язку із невідповідністю висновків суду, викладених в ухвалі, фактичним обставинам кримінального провадження. Так, слідчим суддею при постановленні оскаржуваної ухвали не було враховано, що в повідомленні про підозру не встановлено суми завданих збитків безпосередньо ОСОБА_7 з урахуванням періоду її роботи. Попри відсутність доказів конкретної суми збитків, слідчий суддя дійшов висновку про обґрунтованість підозри в цій частині. Окрім цього, слідчий суддя не звернув увагу на відсутність доказів наявності корисливого мотиву у діях ОСОБА_7, який є кваліфікуючою ознакою для ст. 191 КК України, а також на факт відсутності потерпілого у кримінальному провадженні. Поряд із тим, сторона захисту вказує, що ОСОБА_7 не переховується від досудового слідства, а змушена була покинути територію України через воєнний стан, про місце свого перебування неодноразово повідомляла орган досудового розслідування. Її неявка на виклик до органів слідства визначається КПК України як поважна причина. Під час розгляду клопотання сторона захисту надала конкретні докази на підтвердження місцезнаходження ОСОБА_7 та повідомлення органу досудового розслідування про таку адресу, однак слідчий суддя не взяв їх до уваги. Також поза увагою слідчого судді залишив той факт, що ризик знищення чи спотворення речей або документів відсутній через те, що ОСОБА_7 відсторонена від роботи та перебуває за кордоном і не має доступу до робочого місця та документів, пов`язаних з роботою. Щодо ризиків незаконного впливу на інших учасників провадження, зазначає, що будь-які докази впливу, а саме - тиску, підкупу чи погрози стосовно свідків чи інших учасників провадження зі сторони ОСОБА_7 відсутні, оскільки через перебування за кордоном вона не має можливості проводити зустрічі зі свідками чи іншими учасниками кримінального провадження з будь-якою метою. Слідчий суддя не взяв до уваги і те, що ризики стосовно перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, відсутні. Також сторона захисту вказує, що слідчий суддя не врахував доводи про те, що постанова про оголошення міжнародного розшуку є немотивованою та штучно винесеною для запобігання визначенню застави, оскільки ОСОБА_7 повідомляла органи досудового розслідування про своє місце проживання, тому підстави для оголошення її у міжнародній розшук відсутні. Поряд з тим, захист наголошує, що відмовивши ОСОБА_7 у проведенні засіданні у режимі відеоконференції, слідчий суддя допустив порушення базових прав особи на участь у засіданні щодо обрання запобіжного заходу та допустив істотні порушення вимог КПК України.

Позиції учасників судового провадження

Захисники підозрюваної в судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу в повному обсязі з наведених в ній підстав, просили задовольнити.

Підозрювана ОСОБА_7 повідомлялась судом про час, дату та місце судового розгляду та будучи обізнаною не прибула для реалізації свого права на апеляційне оскарження; у цьому апеляційному розгляді судом забезпечена участь вільно обраних нею захисників.

Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді щодо суті ухвали слідчого судді та поданої апеляційної скарги, вислухавши доводи захисників підозрюваної, а також заперечення прокурора, дослідивши матеріали, які надійшли від слідчого судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить до таких висновків.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Згідно з ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосовування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

За вимогами ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Також, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки (ст. 178 КПК України).

Колегією суддів встановлено, що слідчим суддею правильно вирішено усі питання, що підлягали з`ясуванню під час розгляду клопотання.

Отже, у межах доводів апеляційної скарги із метою правильного їх вирішення колегія суддів має визначити: чи мали місце порушення вимог кримінального процесуального закону, на які вказує захист, що є підставою для скасування ухвали слідчого судді; чи є обґрунтованою підозра ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, що їй інкриміновані; чи наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

Щодо розгляду клопотання слідчим суддею без повідомлення та участі підозрюваної

Сторона захисту наголошувала на незаконності ухвали слідчого судді через здійснення розгляду клопотання без повідомлення та участі підозрюваної, за наявності у слідчого судді відомостей про її місце перебування за кордоном.

Колегія суддів відхиляє наведені доводи, оскільки розгляд клопотання в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України здійснюється без виклику чи повідомлення підозрюваної, яка оголошена у міжнародний розшук, та в контексті обставин цього провадження колегія суддів звертає увагу на таке.

Частина 6 статті 193 КПК України передбачає спеціальний порядок вирішення питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - розгляд такого клопотання здійснюється за відсутності підозрюваного, оголошеного у міжнародний розшук. Відповідно прокурор не повинен вручати зазначене клопотання підозрюваному, який оголошений у міжнародний розшук і який не має брати участь у його розгляді, а слідчий суддя не має здійснювати його виклик чи повідомлення про судове засідання з розгляду цього клопотання. Загалом метою цієї норми є забезпечення можливості примусової доставки до суду підозрюваного, який виїхав за межі України у зв`язку з чим оголошений у міжнародний розшук, для вирішення питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У контексті доводів сторони захисту колегія суддів звертає увагу, що судовий виклик здійснюється щодо особи, участь якої у процесуальній дії є обов`язковою (ч. 1 ст. 134 КПК України); повідомлення учасників кримінального провадження з приводу вчинення процесуальних дій здійснюється у випадку, якщо участь цих осіб у таких діях не є обов`язковою (ч. 2 ст. 111 КПК України). Тоді як прибуття підозрюваного, який оголошений у міжнародний розшук, у судове засідання з розгляду клопотання про обрання йому запобіжного заходу в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України змінює правовий режим судового розгляду, адже в такому випадку унеможливлюється застосування ч. 6 ст. 193 КПК України, а питання про застосування запобіжного заходу вирішується у загальному порядку - за участі підозрюваного.

Додатково колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч. 3 ст. 111 КПК України повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, тоді як жодною нормою КПК України не передбачено здійснення повідомлення підозрюваного, оголошеного у міжнародний розшук, про розгляд клопотання в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України.

Враховуючи те, що ОСОБА_7 оголошена у міжнародний розшук, прокурор не повинен був вручати їй клопотання, а слідчий суддя - не повинен був здійснювати її повідомлення про розгляд цього клопотання. При цьому наявність даних про місце перебування підозрюваної за кордоном не є підставою для здійснення її повідомлення про розгляд клопотання в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України.

Щодо доводу про відсутність даних про перебування у розшуку підозрюваної каналами Інтерполу

Сторона захисту вважала незаконним висновок слідчого судді про те, що ОСОБА_7 оголошена у міжнародний розшук, що підтверджується відповідною постановою детектива від 28 жовтня 2022 року. Захист зазначив, що розшукові дії за межами України можуть здійснюватися виключно з використанням каналів Інтерполу, безпідставна постанова про міжнародний розшук не може вважатись його оголошенням.

Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про доведеність факту оголошення ОСОБА_7 у міжнародний розшук.

Так, враховуючи те, що КПК України обумовлює можливість обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою фактом саме оголошенням підозрюваної у міжнародний розшук, а не фактом перебування підозрюваної у такому розшуку чи здійснення такого розшуку, розшук особи оголошується слідчим (прокурором) відповідною постановою (ст. 281 КПК України) - то в цілях застосування ч. 6 ст. 193 КПК України достатньою підставою вважати, що підозрювана оголошена у міжнародний розшук є наявність постанови слідчого (прокурора) про оголошення підозрюваної особи в міжнародний розшук.

Фактичне перебування або не перебування особи в міжнародному розшуку, щодо якої такий розшук оголошено, не має правового значення для вирішення питання обрання запобіжного заходу.

Такий висновок колегії суддів узгоджується з усталеною практикою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з цього питання (наприклад, ухвали від 14 червня 2022 року у справі № 991/1619/22, від 15 липня 2022 року у справі № 991/8514/21, від 11 серпня 2022 у справі № 991/5913/21, від 23 серпня 2022 року у справі № 991/7940/21).

Із матеріалів провадження вбачається, що 08 травня 2022 року ОСОБА_7 покинула територію України та на теперішній час не повернулась; постановою детектива від 28 жовтня 2022 року вона оголошена у міжнародний розшук, тому наявні достатні підстави вважати, що підозрювана оголошена у міжнародний розшук.

Щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_7 .

Колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України. Такого висновку слідчий суддя дійшов на підставі досліджених матеріалів, наданих сторонами обвинувачення і захисту, належно обґрунтував його, про що відображено в оскаржуваній ухвалі.

Вирішуючи питання щодо встановлення наявності обґрунтованої підозри слідчим суддею під час перевірки було дотримано стандарту доказування «обґрунтована підозра» у вчиненні кримінального правопорушення, зважаючи при цьому на рівень обмеження прав, свобод та інтересів особи внаслідок повідомлення її про підозру та строк здійснення досудового розслідування.

При цьому, поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (ч. 5 ст. 9 КПК України). Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, у рішенні в справі Fox, Campbell and Hartley v. The United Kingdom від 30 серпня 1990 року, заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86, § 32; у рішенні в справі Нечипорук і Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року, заява № 42310/04, § 175) термін «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Обставини здійснення підозрюваною конкретних дій та доведеність її вини, потребують перевірки та оцінки в сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Отже, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Виходячи з наявних матеріалів, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про можливу причетність ОСОБА_7 до вчинення кримінальних правопорушень та відповідно встановлення викладених вище обставин за стандартом доказування «обґрунтована підозра».

Такий висновок також узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року, де Суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Отже, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді в частині обґрунтованості підозри ОСОБА_7, оскільки надані стороною обвинувачення докази на обґрунтування підозри є переконливими, узгоджуються між собою та є достатніми для висновку, що ОСОБА_7 могла вчинити інкриміновані їй кримінальні правопорушення, тобто про те, що підозра є обґрунтованою, та доводами апеляційної скарги сторони захисту не спростовується.

Щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України

Перевіряючи обґрунтування слідчого судді щодо наявності/відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме того, що підозрювана ОСОБА_7 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків чи інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому вона підозрюється, колегія суддів встановила належне та детальне обґрунтування слідчим суддею наявності/відсутності кожного із зазначених ризиків в оскаржуваній ухвалі, зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваній в разі визнання її винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, характер та ступінь суспільної небезпеки кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7, фактичні обставини провадження та дані про особу підозрюваної, у тому числі про її сімейний, майновий стан та стан здоров`я, а також інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали, при оцінці існування ризику переховування підозрюваної від органів досудового розслідування та/або суду, слідчим суддею правомірно враховано тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_7 у разі визнання її винуватою у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень, одне із яких класифікується, як особливо тяжкий злочини (ч. 5 ст. 191 КК України) та відноситься до корупційних, що позбавляє застосувати норми ст. 69, 75 КК України.

Зазначені обставини самі по собі можуть бути мотивом та підставою для підозрюваної переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, оскільки тяжкість можливого покарання може спонукати її переховуватися від суду. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема позицією, викладеною у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року, в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Відтак, сама по собі тяжкість злочину не є єдиною визначальною умовою при встановленні ризику, проте разом з іншими обставинами повинна враховуватись слідчим суддею під час вирішення розгляду клопотання про обрання особі запобіжного заходу.

При цьому, оскільки ризик переховування від органу досудового розслідування та суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений, серед іншого, можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями), зокрема і суворістю передбаченого покарання, слідчий суддя обґрунтовано допустив, що цей ризик є достатньо високим.

Окрім врахування ступеня тяжкості кримінального правопорушення, яке інкриміноване ОСОБА_7, слідчим суддею враховано наявність у підозрюваної паспорту громадянина України для виїзду за кордон та її досвід перетину державного кордону України, а також майновий стан ОСОБА_7 та її родини.

Також, слідчим суддею встановлено, що остання 08 травня 2022 року разом із дітьми, а її чоловік ОСОБА_14 - 23 вересня 2022 року, виїхали з України та по теперішній час не повернулись. 19 жовтня 2022 року винесено постанову про оголошення розшуку підозрюваної ОСОБА_7, а 28 жовтня 2022 року - про оголошення її у міжнародний розшук. Указане дає обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_7 може перебувати за кордоном з метою переховування від органів досудового розслідування та суду.

За таких обставин, слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку про існування ризику переховування ОСОБА_7 від органів досудового розслідування та/або суду та доводами апеляційної скарги не спростований.

Також колегія суддів уважає вмотивованим висновок слідчого судді щодо наявності ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки наразі досудове розслідування триває та є необхідність у проведенні ряду інших процесуальних дій для встановлення та отримання додаткових доказів. Однак у зв`язку із набуттям ОСОБА_7 статусу підозрюваної та отримання примірнику клопотання про обрання стосовно неї запобіжного заходу з додатками, остання також отримала можливість оцінити обсяг наявних у сторони обвинувачення доказів, а також роль речей і документів, які можуть бути використані як докази стороною обвинувачення та знаходяться у володінні самої підозрюваної, інших членів організованої групи або ж АБ «Укргазбанк». Отже, у ОСОБА_7 є можливості вживати заходи щодо знищення, приховування або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин правопорушення.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо наявності ризику незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних, експертів у цьому кримінальному провадженні.

Так, при встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1 та 2 ст. 23, ст. 224 КПК України).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (ч. 4 ст. 95 КПК України).

За змістом ч. 11 ст. 615 КПК України як докази в суді можуть бути використані і показання, отримані під час допиту свідка, потерпілого, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану. Проте хід і результати такого допиту мають фіксуватися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.

За таких обставин ризик впливу на свідків існує до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Так, ризик впливу на свідків також обумовлюється можливим використанням ОСОБА_7 знайомств, зв`язків, соціального статусу і авторитету, набутих, зокрема, під час здійснення професійної діяльності, з метою підбурювання їх до зміни наданих раніше показань у кримінальному провадженні, надання показань, які суперечитимуть зібраним у справі доказам та відмови від дачі показань на його користь.

Окрім цього, через тривалий період вчинення злочину у часі та значну кількість задіяних у ньому осіб, наразі у кримінальному провадженні не встановлено усіх свідків, яким можуть бути відомі обставини вчинення протиправних дій, а також інших осіб, які можуть бути причетні до вчинення злочину.

Факт призначення та проведення у кримінальному провадженні судових експертиз, висновки яких матимуть значення для становища підозрюваної у кримінальному провадженні, не виключають ризик здійснення впливу на експертів.

На думку колегії суддів, слідчим суддею правомірно взято до уваги, що ОСОБА_7 інкримінується вчинення кримінальних правопорушень у співучасті з іншими підозрюваними у цьому ж кримінальному провадженні ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_10, ОСОБА_12 одного й того ж правопорушення, тому існують підстави вважати, що ці особи можуть бути об`єднані однією метою - унеможливити притягнення їх до кримінальної відповідальності шляхом зміни показів, формування спільної правової позиції та перешкоджання кримінальному провадженню.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо існування ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, з огляду на те, що підозрювана ОСОБА_7 разом з іншими членами організованої групи, що є підозрюваними у кримінальному провадженні, використовуючи власні зв`язки, у тому числі і у правоохоронних органах, експертних установах, та вплив, а також значні фінансові можливості, можуть вчиняти дії, зокрема, шляхом вжиття заходів, спрямованих на створення уявлення про те, що вчинені такими особами дії з протиправного обернення коштів АБ «Укргазбанк» на користь третіх осіб (розтрата коштів) є законними (здійснення з порушенням підслідності СВ Солом`янського УП ГУНП у м. Києві досудового розслідування кримінального провадження № 12019100090012166 за тими ж фактами, щодо яких вже здійснювалося досудове розслідування кримінального провадження № 52019000000000143; складення суперечливих висновків експертів відповідно до наданих вихідних даних; наявні судові спори в судах).

Не залишилась без оцінки слідчого судді доводи сторони обвинувачення щодо ризику вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому вона підозрюються, дійшовши висновку, що їх існування не знайшли свого підтвердження.

Ураховуючи наявність ризиків, передбачених пп. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов правильного висновку щодо наявності підстав для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваної ОСОБА_7 .

Щодо інших доводів сторін

В апеляційній скарзі містяться також інші аргументи захисту, які не потребують детального аналізу та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні. При цьому колегія суддів виходить з усталеної практики ЄСПЛ. Так, хоча § 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна трактувати як необхідність давати детальну відповідь на кожен аргумент. Ступінь застосування цього обов`язку обґрунтовувати рішення можна змінювати залежно від характеру рішення та потрібно визначати з урахуванням обставин конкретної справи (див. рішення у справах «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), від 09 грудня 1994 року, § 29, Серія A. 303-A, «Хіро Балані проти Іспанії» (Hiro Balani v. Spain), 09 грудня 1994 року, § 27, Серія A, № 303-B та Гарсіа Руїс (Garcia Ruiz), згадане вище, § 26). Тому, відхиляючи апеляцію, апеляційний суд може, в принципі, просто схвалити обґрунтування рішення суду нижчої інстанції (див. рішення у справах «Хелле проти Фінляндії» (Helle v. Finland), від 19 грудня 1997 року, §§ 59-60, Звіти про судові рішення та ухвали 1997-VIII, «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, § 30, від 27 вересня 2001 року, «Степанян проти Вірменії» (Stepanyan v. Armenia), № 45081/04, § 35, від 27 жовтня 2009 року та «Емель Бойраз» (Emel Boyraz), згадане вище, § 74) (рішення «Їлдиз проти Туреччини» (Yildiz v. Turkey), заява № 47124/10, від 27 квітня 2021 року, § 31).

У цьому провадженні колегією суддів були надані відповіді на всі вагомі аргументи як сторони захисту, так і сторони обвинувачення.

Висновки Суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Оскарження ухвал слідчого судді здійснюється в апеляційному порядку (ст. 310 КПК України).

За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу (п. 2 ч. 3 ст.407 КПК України).

Колегія суддів уважає, що рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. 309, 376, 392, 404, 405, 407, 418, 419, 422, 424, 532 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22 грудня 2022 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_2

Судді ОСОБА_3

ОСОБА_4