Документ № 108660232

Справа № 991/247/23

Провадження 1-кс/991/250/23

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2023 року м. Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, прокурора ОСОБА_3, захисника ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Києві клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_5, погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у кримінальному провадженні № 42015000000000722 від 16.04.2015 р.,

В С Т А Н О В И В:

До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) ОСОБА_5, погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора (далі - САП) ОСОБА_3, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у кримінальному провадженні № 42015000000000722 від 16.04.2015 (далі - Кримінальне провадження), досудове розслідування в якому здійснюється, зокрема, за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, в якому детектив просить обрати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою (далі - Клопотання).

Клопотання мотивовано тим, що:

1) ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України;

2) злочин, передбачений ч. 5 ст. 191 КК України, є особливо тяжким корупційним злочином, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна;

3) наявні ризики, які свідчать про можливе вчинення ОСОБА_6 дій, передбачених пунктами 1, 3 частини 1 статті 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні;

4) постановою детектива НАБУ від 09.09.2022 оголошено розшук підозрюваного ОСОБА_6, а постановою детектива НАБУ від 15.12.2022 - міжнародний розшук.

У судовому засіданні прокурор САП ОСОБА_3 доводи Клопотання підтримав, просив задовольнити з викладених у ньому підстав.

В судовому засіданні захисник підозрюваного ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_4 заперечував проти доводів Клопотання, зазначив, що причина перебування ОСОБА_6 за кордоном невідома та можливо є поважною, а тому подане детективом Клопотання є передчасним, оскільки доцільніше було б звернутися стороні обвинувачення до суду із клопотанням про затримання підозрюваного з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу.

Слідчий суддя, дослідивши зміст Клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши доводи сторін кримінального провадження, дійшов до наступного висновку.

Слідчим суддею встановлено, що детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування, а прокурорами САП - процесуальне керівництво у Кримінальному провадженні за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Постановою заступника Генерального прокурора - керівника САП ОСОБА_7 від 28.10.2022 строк досудового розслідування у Кримінальному провадженні продовжено до восьми місяців, тобто до 02.05.2023.

У відповідності до положень ст. 131 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження, які застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно положень ст. ст. 176, 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом.

Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України, слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

З огляду на положення даної статті, слідчий суддя під час вирішення питання щодо наявності підстав для обрання відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою за його відсутності, має встановити наступні обставини: (1) чи набув ОСОБА_6 статусу підозрюваного у Кримінальному провадженні, в рамках якого розглядається Клопотання; (2) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, яке йому інкримінується; (3) наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_6 може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України; (4) чи наявні достатні підстави вважати, що ОСОБА_6 виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.

Зі свого боку, з метою вирішення вищезазначених питань, слідчому судді необхідно встановити у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється ОСОБА_6 .

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа.

ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Зі змісту Клопотання та доданих до нього матеріалів вбачається, що в ході досудового розслідування встановлено наступні обставини, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.

Досудовим розслідуванням встановлено, що у період з березня 2015 року по вересень 2015 року ОСОБА_8, будучи службовою особою ПАТ «Укрнафта» (код за ЄДРПОУ 00135390), шляхом зловживання своїм службовим становищем, діючи за попередньою змовою групою осіб спільно зі службовими особами ПАТ «Укрнафта» ОСОБА_9, ОСОБА_10, службовими особами комерційних підприємств ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та іншими невстановленими особами, заволоділи майном ПАТ «Укрнафта» в особливо великих розмірах за наступних обставин.

Так, невстановлені досудовим розслідуванням особи, протягом 2003-2015 років отримали можливість здійснювати фактичний контроль та управління господарською діяльністю групою суб`єктів господарювання, у тому числі ПАТ «Укрнафта», ПАТ «ТФПНК «Укртатнафта» (код за ЄДРПОУ 00152307), ПАТ «Нафтохімік Прикарпаття» (код за ЄДРПОУ 00152230), ПАТ «НПК-Галичина» (код за ЄДРПОУ 00152388), ПАТ «Дніпронафтопродукт» (код за ЄДРПОУ 03481879), а також групою юридичних осіб під неофіційною назвою «Система» (далі - «Система»), основним видом господарської діяльності яких являлося виробництво продуктів нафтоперероблення, оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами та роздрібна торгівля пальним через мережу АЗС під брендами «Авіас» «Авіас Плюс», «ANP», «Мавекс», «Сентоза».

Для ефективного управління та контролю за діяльністю підприємств «Системи», були створені без документального оформлення та державної реєстрації регіональні філії, до яких входили підприємства (суб`єкти господарювання) відповідно фактичного їх розташування.

Регіональна філія очолювалася відповідним керівником, яким фактично здійснювалося управління підприємствами, а також управління діяльністю АЗС ПАТ «Укрнафта», розташованих у відповідному регіоні

Директори та засновники підприємств, що входили до складу регіональних філій, здебільшого обирались з числа осіб, які вже працювали в інших підприємствах філії, а також з числа працівників ПАТ «Укрнафта», за що вказані особи отримували доплату.

Фактичне місце розташування регіональних філій у своїй більшості співпадало з місцезнаходженням регіональних відділеннями реалізації нафтопродуктів ПАТ «Укрнафта».

На початку 2015 року виникли обставини, які могли призвести до втрати зазначеними невстановленими досудовим розслідуванням особами контролю та управління господарською діяльністю ПАТ «Укрнафта», пов`язаною зі збутом видобутої нафти.

Так, з метою врегулювання взаємовідносин у нафтовидобувній промисловості України 16.10.2014 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від № 570 «Про організацію та проведення біржових аукціонів з продажу нафти сирої, газового конденсату власного видобутку і скрапленого газу», якою було змінено порядок організації та проведення таких аукціонів.

Крім того, Законом України від 13.01.2015 № 91-VIII «Про внесення змін до статті 41 Закону України «Про акціонерні товариства» щодо кворуму загальних зборів акціонерних товариств з мажоритарними корпоративними правами держави» та Законом України 19.03.2015 № 272-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про акціонерні товариства» були внесені зміни до Закону України «Про акціонерні товариства», зокрема до ч. 2 ст. 41, згідно з якими загальні збори акціонерного товариства мають кворум за умови реєстрації для участі у них акціонерів, які сукупно є власниками більш як 50 відсотків голосуючих акцій.

Зазначеними змінами до цього Закону НАК «Нафтогаз України» як власник 50%+1 акцій ПАТ «Укрнафта» могла забезпечувати в інтересах держави зміну керівництва ПАТ «Укрнафта» та прийняття рішень з інших ключових питань на загальних зборах акціонерів в обхід блокування міноритарними акціонерами раніше необхідного кворуму для проведення таких загальних зборів.

Враховуючи викладене, на початку 2015 року, в невстановленому досудовим розслідуванням місці, вказані невстановлені особи, з метою незаконного збагачення, прийняли рішення про заволодіння майном ПАТ «Укрнафта» в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовим становищем за попередньою змовою групою осіб, організували вчинення злочину, розробили план його вчинення, керували його підготовкою та безпосереднім вчиненням за наступних обставин.

Так, на початку 2015 року невстановлені досудовим розслідуванням особи, під фактичним контролем та управлінням яких перебували суб`єкти господарювання - ПАТ «Укрнафта», ПАТ «ТФПНК «Укртатнафта», ПАТ «НПК-Галичина», ТОВ «ВТФ «Авіас» та ряд інших суб`єктів господарювання, основним видом господарської діяльності яких являлося виробництво продуктів нафтоперероблення, оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами та роздрібна торгівля пальним, зокрема ТОВ «ТД «Прикарпаттянафтотрейд», ТОВ «Котлас», ТОВ «Галнафта», ТОВ «Гарант-УТН» та ТОВ «Техтрейд Груп», розробили план заволодіння у 2015 році майном ПАТ «Укрнафта», а саме нафтою сирою за результатами проведення біржових аукціонів з продажу нафти сирої і газового конденсату власного видобутку, скрапленого газу.

З цією метою зазначені невстановлені досудовим розслідуванням особи на початку 2015 року залучили до вчинення злочинів службових осіб ПАТ «Укрнафта»: заступника Голови правління - комерційного директора ОСОБА_8, яким також у 2015 році виконувалися обов`язки Голови правління, начальника відділу реалізації нафти, газового конденсату та продуктів нафто і газопереробки - заступника начальника управління з продажу нафти, газу та продуктів нафто і газопереробки Департаменту реалізації нафти, газу, нафтопродуктів та матеріально-технічного забезпечення ОСОБА_9, начальника відділу контролю за обліком та поставками нафти і нафтопродуктів Управління з продажу нафти, газу та продуктів нафто і газопереробки Департаменту реалізації нафти, газу, нафтопродуктів та матеріально-технічного забезпечення ОСОБА_10 та інших невстановлених досудовим розслідуванням осіб з числа службових осіб ПАТ «Укрнафта», достовірно знаючи через зазначених службових осіб ПАТ «Укрнафта» про заплановане у 2015 році подання заявок на продаж нафти та газового конденсату для організації та проведення ПрАТ «Українська міжбанківська валютна біржа» (код за ЄДРПОУ 22877057) біржових аукціонів.

Відповідно до розробленого плану, службові особи ПАТ «Укрнафта» згідно з відведеними їм ролями під час вчинення злочинів повинні були подати до аукціонного комітету заявки на проведення аукціонів з продажу нафти, а невстановлені досудовим розслідуванням особи з числа суб`єктів господарювання, що входили до складу «Системи», повинні були визначити суб`єктів господарювання, які подаватимуть до аукціонного комітету заявки на участь в таких біржових аукціонах з продажу нафти у відповідний день та час за рішенням аукціонного комітету.

В подальшому, після проведення біржових аукціонів, визнання певних суб`єктів господарювання переможцями за їх результатами, складання аукціонних свідоцтв та затвердження їх аукціонним комітетом, між ПАТ «Укрнафта» та суб`єктами господарювання-переможцями аукціонів повинні були бути укладені договори купівлі-продажу нафти, не зважаючи на відсутність у переможців аукціонів фінансових можливостей щодо оплати нафти для подальшого їх відвантаження.

Пунктом 51 Порядку організації та проведення таких біржових аукціонів з продажу нафти сирої, газового конденсату власного видобутку і скрапленого газу, затвердженого постановою КМУ від 16.10.2014 № 570 (далі - Порядок) передбачено, що розрахунки між продавцем та покупцем проводяться з урахуванням суми гарантійного внеску, перерахованого покупцем на рахунок біржі. Продавець виконує свої зобов`язання щодо постачання нафти сирої, газового конденсату і скрапленого газу після надходження коштів від покупця у повному обсязі відповідно до умов договору купівлі-продажу.

З метою надання видимості законності та відповідності умовам Порядку укладених договорів, зокрема, в них мали були включені умови, згідно з якими відвантаження і передача нафти здійснюється лише після отримання Продавцем оплати

Не зважаючи на Порядок та умови договору, відповідно до розробленого плану вчинення злочинів, службові особи суб`єктів господарювання-переможців аукціонів повинні були після укладання договорів звернутися до ПАТ «Укрнафта» з проханням здійснити відвантаження товару та відтермінувати оплату за поставлений товар.

В подальшому, на виконання розробленого плану заволодіння майном ПАТ «Укрнафта», службовими особами ПАТ «Укрнафта» та суб`єктів господарювання-переможців аукціонів, умисно, в порушення вимог зазначеного Порядку організації та проведення біржових аукціонів з продажу нафти сирої, щодо постачання товару тільки після надходження коштів від покупця в повному обсязі, повинні були бути укладені додаткові угоди до раніше укладених договорів купівлі-продажу, якими були б відтерміновані строки оплати поставленого товару.

Після цього, в продовження вчинення злочинів, не маючи наміру щодо здійснення оплати за поставлений товар, після надходження нафти відповідно до умов укладених договорів в резервуари ПАТ «ТФПНК «Укртатнафта», службовими особами суб`єктів господарювання-переможців аукціонів на підставі укладених в подальшому договорів поставки або переробки отримана нафта повинна була бути продана або іншим чином передана до ПАТ «ТФПНК «Укртатнафта» для подальшої переробки у нафтопродукти.

Надалі, використовуючи потужності ПАТ «ТФПНК «Укртатнафта», нафта сира, одержана внаслідок заволодіння шляхом зловживання службовим становищем, повинна була бути перероблена у нафтопродукти, які далі будуть реалізовані кінцевому споживачу підконтрольними суб`єктами господарювання, що входили до складу «Системи».

В свою чергу кошти, отримані від реалізації нафтопродуктів, повинні були бути розподілені між учасниками вчинення злочину та в подальшому використані на власний розсуд.

Надалі, 08.05.2015 уповноваженими особами ПАТ «Укрнафта» подано аукціонному комітету заявки на проведення аукціону з продажу нафти сирої та газового конденсату власного видобутку.

Невстановленими досудовим розслідуванням особами для реалізації злочинного умислу, направленого на заволодіння майном ПАТ «Укрнафта», серед підконтрольних суб`єктів господарювання для участі в зазначеному вище аукціоні визначено ТОВ «Котлас», директором якого являвся ОСОБА_6 .

Безпосередньо під час проведення безпосередніх торгів під час аукціону №198, були створені умови, за якими переможцем по результатам аукціону за поданими ПАТ «Укрнафта» лотами визнано ТОВ «Котлас».

За результатами аукціону № 198, на підставі складених аукціонних свідоцтв, затверджених аукціонним комітетом, були підготовлені та підписані сторонами договори купівлі-продажу нафти в загальній кількості 257 429,4 тонн на суму 3 038 310 503,68 гривень, за умовами яких продавець зобов`язаний поставити нафту у відповідній кількості та якості після отримання оплати від покупця.

В подальшому, службові особи ПАТ «Укрнафта» забезпечили відвантаження нафти, достовірно усвідомлюючи про нездійснення повної передоплати відповідно до вимог Порядку.

Після відвантаження нафти, службовими особами були підготовлені акти прийому-передачі нафти, які були завізовані та підписані службовими особами ПАТ «Укрнафта», а також ОСОБА_6 .

В результаті вчинених за попередньою змовою групою осіб дій ОСОБА_6, будучи службовою особою ТОВ «Котлас», діючи за попередньою змовою з службовими особами ПАТ «Укрнафта» та іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, шляхом зловживання своїм службовим становищем, за результатами аукціону № 198 від 20.05.2015 з продажу нафти сирої, газового конденсату та скрапленого газу заволоділи майном ПАТ «Укрнафта» в особливо великих розмірах - нафтою сирою в кількості 257 429, 400 тонн на суму 3 038 310 503, 68 гривень, спричинивши ПАТ «Укрнафта» матеріальні збитки у розмірі 2 673 669 911, 33 гривень.

Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що у період з 13.07.2015 по 17.07.2015 ОСОБА_8, будучи службовою особою ПАТ «Укрнафта», шляхом зловживання своїм службовим становищем, діючи повторно, за попередньою змовою групою осіб спільно з ОСОБА_9, директором ТОВ «Котлас» та іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, заволоділи майном ПАТ «Укрнафта» в особливо великих розмірах за наступних обставин.

Так, невстановлені досудовим розслідуванням особи, під фактичним контролем яких було управління та здійснення господарської діяльності ПАТ «ТФПНК «Укртатнафта», ПАТ «ДніпроАзот», ПАТ «Нікопольський завод феросплавів», ПАТ «Запорізький завод феросплавів», з метою ухилення від звернення до податкових органів за бюджетним відшкодуванням податку на додану вартість у зв`язку зі складністю процедури отримання такого відшкодування розробили схему податкової оптимізації шляхом нетипового експорту, а саме здійснення експортних операцій з товарами (послугами), які не є характерними для основного виду діяльності експортера (комітента), яким в даному випадку повинно було виступити ПАТ «Укрнафта».

Так, відповідно до вказаної схеми уповноважені особи ПАТ «ТФПНК «Укртатнафта», ПАТ «ДніпроАзот», ПАТ «Нікопольський завод феросплавів», ПАТ «Запорізький завод феросплавів» як виробники продукції (мазуту топкового, феросплавів, карбаміду марки Б) повинні були укласти з експортером, яким згідно розробленої схеми повинно було виступити ПАТ «Укрнафта», договори поставки або купівлі-продажу такої продукції

В той же час службові особи ПАТ «Укрнафта» повинні були укласти з підконтрольними компаніями-нерезидентами України - компаніями «STALMAG SP.Z.O.O.»; «LOUCRINA HOLDINGS LIMITED»; «BERSEL, INC»; «FIASTRA TRADING LIMITED»; «PICREIN LIMITED», визначеними цими невстановленими досудовим розслідуванням особами, зовнішньоекономічні контракти щодо поставки на експорт придбаної продукції з подальшим вивозом за межі митної зони території України.

Після укладення та виконання таких зовнішньоекономічних контрактів між ПАТ «Укрнафта» та компаніями-нерезидентів України за результатами поставки ПАТ «Укрнафта» визначеного товару зі сторони цих компаній виникла заборгованість перед ПАТ «Укрнафта».

Проте, у зв`язку із виниклими обставинами, які могли призвести до втрати контролю та можливості управління господарською діяльністю ПАТ «Укрнафта», а тим самим, зокрема, припиненням можливості здійснення схеми податкової оптимізацїї шляхом нетипового експорту, а також наявною заборгованістю компаній-нерезидентів України перед ПАТ «Укрнафта» невстановлені досудовим розслідуванням вирішили незаконно збагатитись шляхом заволодіння грошовими коштами ПАТ «Укрнафта» в особливо великих розмірах, допоки не виникло втрати такого контролю.

У зв`язку з цим, побоюючись втрати контролю за ПАТ «Укрнафта» у невстановлених досудовим розслідуванням осіб виник умисел на заволодіння майном ПАТ «Укрнафта» - грошовими коштами в особливо великих розмірах та в подальшому вчинення фінансових операцій з такими коштами з метою погашення заборгованостей зі сторони підконтрольних компаній-нерезидентів України цими ж коштами.

На реалізацію зазначеного злочинного умислу, приблизно в період з травня по липень 2015 року, розробили план заволодіння грошовими коштами ПАТ «Укрнафта» в особливо великих розмірах, відповідно до якого між ПАТ «Укрнафта» та підприємствами, визначеними невстановленими досудовим розслідуванням особами з числа підконтрольних шляхом залучення до вчинення до цього службових осіб цих підприємств повинні бути укладені договори купівлі-продажу, за якими умовами якого ПАТ «Укрнафта» як покупець здійснить попередню оплату за товар у 100% розмірі.

На підставі укладених договорів та здійснення ПАТ «Укрнафта» повної попередньої оплати, отримані грошові кошти через ланцюг перерахувань повинні були бути виведені на рахунки компаній-нерезидентів «STALMAG SP.Z.O.O.»; «LOUCRINA HOLDINGS LIMITED»; «BERSEL, INC»; «FIASTRA TRADING LIMITED»; «PICREIN LIMITED», які в свою чергу цими грошима погасять борг перед ПАТ «Укрнафта».

На виконання злочинного плану, невстановленими досудовим розслідуванням особами для реалізації злочинного умислу, направленого на заволодіння майном ПАТ «Укрнафта», серед підконтрольних суб`єктів господарювання для участі в зазначеному вище аукціоні визначено ТОВ «Котлас», директором якого являвся ОСОБА_6 .

В подальшому службовими особами ПАТ «Укрнафта» були підготовлені договори купівлі-продажу між ПАТ «Укрнафта» як покупцем, в особі заступника голови Правління - комерційного директора ОСОБА_8, та ТОВ «Котлас» як продавцем, в особі директора ОСОБА_6 на суму 2 570 532 936, 97 гривень, за умовами яких продавець зобов`язаний передати у власність покупця (поставити), покупець зобов`язується прийняти і оплатити нафтопродукти, які були підписані зазначеними уповноваженими особами.

В подальшому після перерахування коштів в період 13-17.07.2015 кошти по ланцюгу через ряд підконтрольних підприємств були перераховані на рахунки зазначених компаній-нерезидентів.

В результаті вчинених за попередньою змовою групою осіб дій ОСОБА_8, будучи службовою особою ПАТ «Укрнафта», діючи за попередньою змовою з ОСОБА_9, директором ТОВ «Котлас» ОСОБА_6 та невстановленими досудовим розслідуванням особами в період часу з 14.07.2015 по 17.07.2015 заволоділи майном ПАТ «Укрнафта» в особливо великих розмірах - грошовими коштами в сумі 2 570 532 936, 97 гривень, спричинивши останньому матеріальні збитки на зазначену суму.

Отже, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого корупційного злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України (ст. 12, Примітка до статті 45 КК України).

Щодо набуття ОСОБА_6 статусу підозрюваного у Кримінальному провадженні.

Частиною 1 статті 42 КПК України встановлено, що підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Отже, у відповідності до вимог кримінального процесуального закону підозрюваним є (1) особа, якій у порядку, передбаченому ст. ст. 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, (2) особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або (3) особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 42 КПК України).

Тобто вищевказана процесуальна норма визначає три рівнозначні випадки, за відповідності ситуації особи хоча б одному з яких, вона вважається такою, що є підозрюваною у кримінальному провадженні.

Зокрема, у даному судовому провадженні сторона обвинувачення доводить, що у ситуації з ОСОБА_6 йдеться про третій випадок, передбачений ч. 1 ст. 42 КПК України, існування якого свідчить про наявність у нього статусу підозрюваного у Кримінальному провадженні.

Вимоги, відповідність ситуації конкретної особи яким може вказувати на наявність у неї статусу підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, включають три обов`язкові складові, відсутність хоча б однієї з яких свідчить про відсутність у такої особи відповідного процесуального статусу.

Так, елементами, наявність яких слугує критеріями за якими у третьому випадку, визначеному ч. 1 ст. 42 КПК, перевіряється чи набула особа статусу підозрюваної у кримінальному провадженні, є наявність таких фактичних обставин (фактів): (1) складення щодо особи повідомлення про підозру; (2) не вручення повідомлення про підозру внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, відносно якої його складено; (3) вжиття заходів для вручення повідомлення про підозру особі у спосіб, передбачений кримінальним процесуальним законом для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 42 КПК України).

Якщо для першого випадку, закріпленого у ч. 1 ст. 42 КПК (коли місцезнаходження особи відоме і в день складення їй можливо вручити повідомлення про підозру), передбачено вимогу про його вручення саме у день складення (ч. 1 ст. 278 КПК), то для третього випадку (коли повідомлення про підозру в день складення вручити неможливо) встановлено правило, за яким вручення відповідного повідомлення має здійснюватися у спосіб, передбачений кримінальним процесуальним законом для вручення повідомлень. Про це прямо зазначено у ч. 1 ст. 42 і ч. 1 ст. 278 КПК України.

Статтею 278 КПК України передбачено порядок вручення письмового повідомлення про підозру - письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 278 КПК України).

Частиною 1 статті 111 КПК України передбачено, що повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію.

Частиною 3 статті 111 КПК України передбачено, що повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.

Так, Глава 11 Розділу ІІ КПК України містить статтю 135, якою передбачено порядок здійснення виклику в кримінальному провадженні, а також статтю 136 КПК України, якою встановлено яким чином підтверджується отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом.

Відповідно до ч.1 ст.135 Глави 11 КПК України, особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.

У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи (ч. 2 ст. 135 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 136 КПК України, належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістку про виклик або ознайомлення з її змістом.

Отже, з огляду на наведені положення закону, стаття 278 КПК України покладає на слідчого/прокурора обов`язок вручити підозрюваному в кримінальному провадження письмове повідомлення про підозру в день його складення слідчим/прокурором, однак, якщо це неможливо зробити, повідомлення про підозру вручається у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень у кримінальному провадженні (ст. 111 КПК України), тобто, - у порядку здійснення виклику в кримінальному провадженні (ст. 135 КПК України) - в тому числі шляхом надіслання підозрюваному повідомлення про підозру поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення повідомлення про підозру по телефону або телеграмою, під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.

Згідно відомостей, що містяться в інтегрованій міжвідомчій інформаційно-телекомунікаційній системі щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон України (система «Аркан»), ОСОБА_6 20.10.2016 залишив територію України (Том № 1 а. 236).

Відповідно до протоколу огляду від 21.12.2022 та від 01.09.2022 (Том № 1 а. 237-239), ОСОБА_6 з 04.06.2022 по 12.06.2022 повертався на територію України, однак, станом на січень 2023 року, ОСОБА_6 до України не повернувся і його місцеперебування органу досудового розслідування не відоме.

Слідчим суддею встановлено, що 02.09.2022 в рамках Кримінального провадження детективом НАБУ ОСОБА_5 за погодженням з прокурором САП ОСОБА_3 складено повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України (далі - Повідомлення про підозру).

Як вбачається із особової картки ОСОБА_6 Державної міграційної служби України (Том № 1 а. 235), останнім відомим місцем проживання ОСОБА_6 є наступна адреса: АДРЕСА_1 .

Як зазначає прокурор в судовому засіданні та згідно матеріалів Клопотання вбачається, що у зв`язку із неможливістю вручення ОСОБА_6 нарочно Повідомлення про підозру у день його складення внаслідок не встановлення його місцезнаходження, стороною обвинувачення вжито заходів для вручення Повідомлення про підозру ОСОБА_6 у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень згідно ч. 1 ст. 278 КПК України з урахуванням ст. 111 КПК України та ст. 135 КПК України, а саме, Повідомлення про підозру вручено ОСОБА_6 наступним способом:

- 02.09.2022 об 11 год 47 хв. вручено представнику управителя КП «ЖЕК-13» заступнику начальника ОСОБА_15 (Том № 1 а. 229);

- 02.09.2022 передано на відправку ОСОБА_6 за його останнім відомим місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується відповідним списком (Том № 1 а. 230) та 05.09.2022 відправлено за вказаною адресою, що підтверджується описом вкладення (Том № 1 а. 231).

З урахуванням вищевикладеного, слідчий суддя дійшов висновку, що детективами НАБУ дотримані вимоги КПК України, оскільки органом досудового розслідування Повідомлення про підозру вручено ОСОБА_6 у спосіб, визначений КПК України, а саме, шляхом вручення Повідомлення про підозру житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи, надіслання Повідомлення про підозру поштою за адресою останнього відомого місця проживання ОСОБА_6 .

Вказане дає підстави для висновку, що орган досудового розслідування вжив усіх можливих заходів для вручення ОСОБА_6 . Повідомлення про підозру у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.

При цьому, зважаючи на приписи ч. 1 ст. 42 та ст. 135 КПК України, можна дійти до висновку, що дотримання прав особи при врученні їй складеного щодо неї повідомлення про підозру, у разі тимчасової відсутності такої особи за місцем її проживання, полягає не у фактичному врученні такого повідомлення (процесуального документа), а у вжитті органом досудового розслідування усіх можливих заходів для того, щоб така особа могла дізнатися про факт складення такого повідомлення про підозру щодо неї та суть викладених у ньому обставин з усіх доступних для неї джерел, що і було здійснено детективом та підтверджується матеріалами Клопотання.

Крім того, Кримінальний процесуальний кодексу України не передбачає обов`язку і права детектива відкласти вручення повідомлення про підозру та чекати настання сприятливих обставин для його вручення особі, яка тимчасово відсутня за місцем проживання. В свою чергу, органом досудового розслідування було вчинено всі можливі передбачені законом дії для того, щоб особа, якій повідомляється про підозру, була обізнана про це.

Враховуючи, що Повідомлення про підозру, як процесуальний документ, складено та підписано з дотриманням норм кримінального процесуального законодавства і стороною обвинувачення вжито заходів для його вручення підозрюваному ОСОБА_6 у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень (частина 1 статті 42 КПК України), що підтверджується доказами, наданими стороною обвинувачення та дослідженими слідчим суддею, за такого, стороною обвинувачення доведено, що ОСОБА_6 набув статусу підозрюваного у Кримінальному провадженні відповідно до положень ч. 1 ст. 42 КПК України.

Щодо обґрунтованості підозри.

Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.

Зокрема, у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року зазначено, що «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.

За такого, слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

Отже, при вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність ОСОБА_6 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Згідно з доводами, викладеними у Клопотанні, та документами, наданими на підтвердження цих доводів, обґрунтованість підозри щодо вчинення ОСОБА_6 інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується сукупністю зібраних доказів, зокрема, копіями наступних документів:

- наказом № 1 від 16.09.2010, згідно якого ОСОБА_6 почав виконувати обовязки директора ТОВ «Котлас» з 16.09.2010 за сумісництвом (Том № 1 а. 199);

- показанням свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_17, згідно яких ОСОБА_6 здійснював фактичне керівництво ТОВ «Котлас», мав у своє розпорядженні печатку товариства (Том № 1 а. 131-136);

- показаннями свідків членів аукціонного комітету ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, які пояснили порядок продажу нафти на аукціонах (Том № 1 а. 113-124);

- показаннями свідка голови правління ПрАТ «УМВБ» ОСОБА_22, який пояснив обставини укладання договорів на аукціонах (Том № 1 а. 125-126);

- показаннями свідка помічника керівника ПАТ «Укрнафта» ОСОБА_23, яка пояснила порядок використання печатки ПАТ «Укрнафта» та підписання договорів ОСОБА_8 (Том № 1 а. 127130);

- актом від 10.04.2017 №15-21/11 позапланової виїзної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності у ПАТ «Укрнафта» за період з 01.01.2012 до 08.02.2017, згідно якого поставка нафти покупцям ТОВ «Галнафта», ТОВ «Гарант-УТН», ТОВ «Котлас» та ТОВ «Техтрейд Груп» без отримання в повному обсязі попередньої оплати (внаслідок укладання додаткових угод щодо перенесення терміну оплати з порушенням пункту 51 Порядку організації та проведення біржових аукціонів з продажу нафти сирої, газового конденсату власного видобутку і скрапленого газу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 570) та не використання права ПАТ «Укрнафта» реалізувати на наступних аукціонах непоставлену нафту (на підставі пунктів 3.4 та 6.3 договорів купівлі-продажу нафти, укладених ПАТ «Укрнафта» з ТОВ «Галнафта», ТОВ «Гарант-УТН», ТОВ «Котлас» та ТОВ «Техтрейд Груп») призвело до передачі комерційним структурам, у тому числі ТОВ «Котлас», протягом 2015 року оборотних активів ПАТ «Укрнафта» на загальну суму 5 761 562 736, 08 гривень без відповідної оплати (Том № 2 а. 1-38);

- аналітичним висновком Офісу великих платників податків ДФС України від 30.07.2018, яким проаналізовано обставини укладання та виконання договорів ПАТ «Укрнафта» та ПАТ «Укртатнафта» договорів з ТОВ «ТД Прикарпаттянафтотрейд», «Котлас», «Гарант-УТН», «Галнафта», «Техтрейд груп» та рух грошових коштів, які перераховувались на підставі договорів (Том № 2 а. 39-189);

- висновком експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України від 24.09.2018 № 98/7, відповідно до якого документально підтверджується розмір матеріальної шкоди (збитки) у сумі 2 763 669 911,33 гривень, завданої ПАТ «Укрнафта», що зазначений у Висновку експертного дослідження від 11.07.2018 №56/18 з оцінювання економічних наслідків господарських операцій ПАТ «Укрнафта» станом на 20.01.2018, внаслідок фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Котлас» (Том №1 а. 69-98);

- протоколом огляду від 14.01.2017, відповідно до якого оглянуто відомості, що містяться в Інформаційній системі «Єдиний реєстр податкових накладних», щодо ІР-адрес, які використовувалися при реєстрації податкових накладних регіональними відділеннями реалізації нафтопродуктів ПАТ «Укрнафта» та суб`єктами господарювання, основним видом господарської діяльності яких являлося виробництво продуктів нафтоперероблення, оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами та роздрібна торгівля пальним (Том № 1 а. 108-112);

- первинними фінансово-господарськими документами внаслідок фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Котлас» за договорами купівлі-продажу нафти, укладеними 21.05.2015 року на підставі проведення ПрАТ «Українська міжбанківська валютна біржа» біржового аукціону з продажу нафти сирої, газового конденсату власного видобутку і скрапленого газу № 198 від 20.05.2015, аукціонними свідоцтвами та договорами купівлі-продажу нафти і додатковими угодами до них, укладеними ПАТ «Укрнафта» з ТОВ «Котлас» (Том № 1 а. 261- оптичний диск - папка «Договори» - файли «тимч доступ - договори з Котлас (5)» та «Тимчасовий доступ УН-договори з Котлас-198 (6)»);

- висновком експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 23.10.2017 №17383/17-32/17384/17-33 за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи - підписи від імені ОСОБА_6 в документах ТОВ «Котлас» виконані самим ОСОБА_6 (Том № 2 а. 198-203);

- висновком експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 28.11.2017 №20248/20249/17-32/20250/17-33/22812-22829/17-32/22830-22838/17-33 за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи, згідно з яким - підписи від імені ОСОБА_6 в документах ТОВ «Котлас»» виконані самим ОСОБА_6 (Том № 2 а. 204-212);

- протоколом обшуку в ТОВ «Котлас» від 01.02.2017 за адресою м.Чернігів, вул. Любецька, 28. Виявлено, що дане 2-поверхове приміщення використовується для офісів різних товариств, у т.ч. «Котлас», ВРНП ПАТ «Укрнафта» в Чернігівській області та інших. На момент обшуку в приміщенні знаходились: ОСОБА_24 (головний бухгалтер ВРНП), ОСОБА_25 (представився як юрист ТОВ «Автив Стиль»), ОСОБА_26 - одночасно бухгалтер ПАТ «Укрнафта» та ТОВ «Альтаір Капітал», ОСОБА_27 - представилась одночасно як бухгалтер ПАТ «Укрнафта» та ТОВ головний бухгалтер «Альтаір Капітал», а всього 16 осіб. Комп`ютери підключені до одного сервера (Том № 1 а. 158 (зворот)-166);

- протоколом огляду від 05.10.2017, згідно якого, оглядом вилученого під час обшуку у приміщенні ПАТ «Укрнафта» носія інформації виявлено файли щодо обставин вчиненого злочину (Том № 1 а. 173-183);

- іншими матеріалами Клопотання у їх сукупності.

Враховуючи вищезазначені загальні підходи до обґрунтованості підозри, а також встановлені згідно з матеріалами судового провадження факти, слідчий суддя вважає, що наявна інформація, яка може переконати об`єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_6 своїми діями, про які йдеться у Повідомленні про підозру, вчинив інкриміноване йому кримінальне правопорушення.

Разом з тим, вищенаведеним висновком про обґрунтованість підозри не констатується наявності в діях ОСОБА_6 вини у вчиненні злочину. Так, на цій стадії слідчий суддя не вправі наперед вирішувати питання про фактичні обставини кримінального правопорушення, кваліфікацію дій підозрюваного, доведеність чи недоведеність винуватості підозрюваного, давати оцінку доказам щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, оскільки ці питання вирішуються судом при ухваленні судового рішення по суті обвинувачення на підставі обвинувального акта, а не під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу щодо особи, якій повідомлено про підозру у вчиненні злочину, що свідчать про вірогідність причетності особи до вчинення інкримінованого злочину та необхідність застосування щодо такої особи обмежувального заходу.

Обставини здійснення підозрюваним ОСОБА_6 конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у Кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Наявність ризиків, та їх обґрунтованість

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (частина 1 статті 177 КПК України).

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК України).

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Так, у Клопотанні детектив посилається на те, що наявні ризики, які свідчать про можливе вчинення ОСОБА_6 дій, передбачених пунктами 1, 3 частини 1 статті 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.

Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та суду

Ризик переховування від органу досудового розслідування/суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений серед іншого можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання (злочин, передбачений ч. 5 ст. 191 КК України, у якому обґрунтовано підозрюється ОСОБА_6, передбачає виключно покарання у виді реального позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна). Тяжкість ймовірного покарання особливо сильно підвищують ризик переховування від органу досудового розслідування та/або суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.

При цьому, слідчий суддя при встановленні даного ризику враховує існування інших факторів, які можуть свідчити про наявність у ОСОБА_6 можливості переховуватися від органу досудового розслідування та суду.

Так, згідно відомостей, що містяться в інтегрованій міжвідомчій інформаційно-телекомунікаційній системі щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон України (система «Аркан»), ОСОБА_6 20.10.2016 залишив територію України (Том № 1 а. 236).

Відповідно до протоколу огляду від 21.12.2022 та від 01.09.2022 (Том № 1 а. 237-239), ОСОБА_6 з 04.06.2022 по 12.06.2022 повертався на територію України, однак, 12.06.2022 виїхав у сторону польського кордону через пункт пропуску Ягодин, станом на січень 2023 року, ОСОБА_6 до України не повернувся і його місцеперебування органу досудового розслідування не відоме.

Вищевикладені обставини, а також фактичне перебування за межами України та відсутність на території України протягом тривалого часу свідчать про існування реальної можливості переховування підозрюваного від суду та органу досудового розслідування за кордоном з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Постановою детектива НАБУ ОСОБА_5 від 09.09.2022 оголошено розшук підозрюваного ОСОБА_6, а постановою детектива НАБУ від 15.12.2022 - міжнародний розшук, оскільки під час вручення повідомлень про підозру у Кримінальному провадженні, зокрема і ОСОБА_6, встановлено, що ОСОБА_6 протягом тривалого часу відсутній за зареєстрованим місцем свого проживання. Вжитими додатковими заходами під час розслідування виявити можливе місце перебування підозрюваного на території України, а також забезпечити явку підозрюваного іншим чином, не виявилось можливим.

Крім того, слідчим суддею береться до уваги, що з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який діє і досі, та військовозобов`язаним чоловікам (віком від 18 до 60 років) заборонено покидати територію України. Проте, жодних обмежень щодо в`їзду на територію України у зв`язку із введенням воєнного стану чинним законодавством не встановлювалося, що свідчить про відсутність на даний час у підозрюваного будь-яких перешкод повернутися до України. При цьому, ОСОБА_6 не є військовозобов`язаним з огляду на свій вік (66 років).

Таким чином, слідчий суддя дійшов до висновку про існування ризику переховування від органу досудового розслідування та суду.

Щодо ризику незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України).

В свою чергу, частиною 11 ст. 615 КПК України визначено, що показання, отримані під час допиту свідка, потерпілого, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо хід і результати такого допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації. Показання, отримані під час допиту підозрюваного, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо у такому допиті брав участь захисник, а хід і результати проведення допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.

За таких обставин ризик впливу на свідків, інших підозрюваних існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом, крім випадків неможливості отримання безпосередньо судом таких показань внаслідок обставин, пов`язаних із введенням воєнного стану на території України.

Так, ризик здійснення ОСОБА_6 впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні обумовлений, серед іншого, тим, що ОСОБА_6 отримував за період своєї діяльності (з 1998 по 2017 роки) доходи від суб`єктів господарювання - ТОВ «Альфа-Нафта», «АльфанНафтопродукт», «Суминафтопродукт», «НК Альфа-Нафта», «Іфіда», «Нефіда», «Ухта», «Акура Оіл», «Венчурі Трейд Оіл», «Альфа Трейлд Оіл», «Старт лімітед компані», «Юкрейн Спектор», «Автів Стиль», ПАТ «Чернігівнафтопродукт», «Одесанафтопродукт» (Том № 1 а. 241 (зворот)), що входять до складу так званої «Системи», що свідчить про тривалість зав`язків із суб`єктами господарювання «Системи» та особами, які до неї входять, що вказує на можливість опосередкованого впливу на осіб, які наразі є свідками у Кримінальному провадженні, що надали показання щодо подій, які розслідуються в рамках Кримінального провадження.

Покази свідків у даному кримінальному провадженні мають істотне значення для встановлення обставин Кримінального провадження та можуть суттєво вплинути на становище ОСОБА_6 як підозрюваного, а тому наявні обґрунтовані підстави вважати, що останній наділений потенційною можливістю, в тому числі і опосередковано, дистанційно, через інших осіб, впливати на свідків у Кримінальному провадженні з метою схилити їх не давати правдиві, послідовні показання у ході досудового розслідування та/або змінити свої показання у подальшому в суді, для уникнення або мінімізації можливої кримінальної відповідальності.

Щодо наявності підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Аналіз положень ч. 6 ст. 193 КПК України дає підстави зробити висновок, що у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук, слідчий суддя, суд за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, може обрати лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Отже, встановлена цією нормою процедура обрання запобіжного заходу не передбачає можливості вирішувати питання про наявність чи відсутність підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою. Можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу передбачена лише під час розгляду питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який і обирається з тією метою, аби затримати особу (підозрюваного), яка, зокрема, переховується від органу досудового розслідування та суду та оголошена у міжнародний розшук, та доставити її до місця кримінального провадження для вирішення питання щодо застосування відносно неї обмежувальних заходів (тримання під вартою/домашній арешт/застава/особиста порука/особисте зобов`язання).

Щодо оголошення підозрюваного ОСОБА_28 у міжнародний розшук

Відповідно до постанови детектива НАБУ ОСОБА_5 від 15.12.2022 оголошено міжнародний розшук підозрюваного ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки вжитими додатковими заходами під час розслідування виявити можливе місце перебування підозрюваного на території України, а також забезпечити явку підозрюваного іншим чином, не виявилось можливим.

Відповідно до висновків, викладених в ухвалі колегії судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 28.07.2022 (справа № 991/2277/22 провадження № 11-сс/991/208/22), чинний Кримінальний процесуальний кодекс України не визначає, якими саме доказами має бути доведено, що особу оголошено у розшук, однак зобов`язує сторону обвинувачення відповідно до ч. 2 ст. 281 КПК України при оголошенні розшуку (державного, міждержавного, міжнародного) прийняти відповідну постанову. Факт прийняття постанови про оголошення розшуку являє собою підставу для його здійснення, а положення ч. 1 ст. 297-4 КПК України покладають на сторону обвинувачення обов`язок надати докази на підтвердження саме оголошення підозрюваного у міжнародний розшук, проте не зобов`язують доводити існування підстав для прийняття відповідного рішення про оголошення у міжнародний розшук. За таких обставин постанова про оголошення особи в міжнародний розшук є належним доказом та достатньою підставою вважати підозрювану особу такою, що оголошена в міжнародний розшук в розумінні вимог ст. 281, ч. 1 ст. 297-4 КПК України. У той же час положенням ч.7 ст.110 КПК визначено, що постанова слідчого, дізнавача, прокурора, прийнята в межах компетенції згідно із законом, є обов`язковою для виконання фізичними та юридичними особами, прав, свобод чи інтересів яких вона стосується. На переконання колегії суддів, з урахуванням положень ст.297-4 КПК України, перевірка та встановлення наявності існування обставин, що стали підставою для прийняття рішення про оголошення у міжнародний розшук особи, виходять за межі повноважень слідчого судді в рамках процедури розгляду ним клопотання про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування та ставить під сумнів законність постанови детектива, якою здійснення міжнародного розшуку підозрюваного доручено детективам НАБУ.

Беручи до уваги викладену правову позицію, при розгляді клопотання про обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, слідчий суддя не перевіряє та не встановлює наявності існування обставин, що стали підставою для прийняття рішення про оголошення міжнародного розшуку підозрюваного ОСОБА_6, оскільки наявність відповідної постанови детектива НАБУ від 15.12.2022 є належним доказом та достатньою підставою вважати підозрюваного ОСОБА_6 таким, що оголошений у міжнародний розшук.

Щодо можливості обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_6 за його відсутності.

З урахуванням вищевстановлених обставин кримінального правопорушення та наданих детективом доказів на підтвердження викладених у Клопотанні доводів, що свідчать про набуття ОСОБА_6 статусу підозрюваного у Кримінальному провадженні, про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_6 інкримінованого йому кримінального правопорушення, про наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики вчинення підозрюваним дій, передбачених п. 1, п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, з урахуванням обґрунтованих підстав вважати, що підозрюваний покинув територію України та оголошений у міжнародний розшук, то слідчий суддя, виходячи з положень ч. 6 ст. 193 КПК України, дійшов до висновку про наявність підстав для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_6 за його відсутності.

При цьому, про дату, час та місце розгляду клопотання підозрюваному ОСОБА_6 повідомлялось, шляхом направлення повідомлення про судове засідання за останнім відомим місцем проживання підозрюваного за адресою: АДРЕСА_1 (Том № 2 а. 193), інтереси підозрюваного ОСОБА_6 при розгляді даного Клопотання представляє захисник - адвокат ОСОБА_4, тобто, вимог ст. 193 КПК України дотримано.

Аналіз положень ч. 6 ст. 193 КПК України дає підстави зробити висновок, що у разі оголошення підозрюваного в міжнародний розшук, остаточно питання про обрання запобіжного заходу підозрюваному вирішується після його затримання та доставки до суду, а за такого, строк дії ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному, якого оголошено в міжнародний розшук, триває до його затримання та доставки до суду і не обмежується строком встановленим ч. 1 ст. 197 КПК України (шістдесят днів).

Доводи захисника щодо передчасності подання детективом Клопотання та доцільність звернення до суду із клопотанням про затримання підозрюваного ОСОБА_6 з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчим суддею відхиляються, оскільки спосіб реалізації детективом своїх процесуальних прав, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, зокрема вирішення питання щодо необхідності звернення до суду з тим чи іншим клопотанням, належить до дискреційних повноважень детектива.

За такого, Клопотання детектива підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 177, 193-194, 196, 369-372, 395 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання задовольнити.

Обрати стосовно підозрюваного ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Чернігів, громадянина України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Після затримання підозрюваного ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, і не пізніше ніж через 48 годин з часу його доставки до місця кримінального провадження розглянути питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляється ухвала.

Ухвалу може бути оскаржено безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

СЛІДЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_1