Документ № 108690180

Справа № 991/2163/21

Номер провадження 1-кп/991/12/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2023 року Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_1,

суддів ОСОБА_2,

ОСОБА_3,

за участю:

секретарів судового засідання ОСОБА_4, ОСОБА_5,

прокурорів ОСОБА_6,

ОСОБА_7,

ОСОБА_8,

обвинуваченої ОСОБА_9,

її захисників адвокатів ОСОБА_10,

ОСОБА_11,

спеціаліста ОСОБА_12,

викривача ОСОБА_13,

її представника адвоката ОСОБА_14,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Вищого антикорупційного суду в місті Києві матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 липня 2020 року за № 52020000000000436, за обвинуваченням

ОСОБА_15, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Харкові, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1, обіймає посаду судді, голови Харківського окружного адміністративного суду, розлучена, з вищою освітою, раніше не судима,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України,

В С Т А Н О В И В :

І. Історія провадження

1.1. 10 липня 2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань (у подальшому - ЄРДР) були внесені відомості за номером 52020000000000436 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 Кримінального кодексу України (у подальшому - КК України) (т. 2, а.с. 104).

1.2. 30 березня 2021 року до Вищого антикорупційного суду з Офісу Генерального прокурора надійшов обвинувальний акт з додатками у цьому кримінальному провадженні (т. 1, а.с. 1-34).

Ухвалою суду від 30 березня 2021 року у кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання, а ухвалою від 15 квітня 2021 року - судовий розгляд (т. 1, а.с. 36-37; т. 2, а.с. 3-12).

ІІ. Формулювання обвинувачення, пред`явленого ОСОБА_9 та визнаного судом доведеним

2.1. 04 червня 2020 року суддею Харківського окружного адміністративного суду (у подальшому - ХОАС) ОСОБА_13 відкрито провадження у адміністративній справі № 520/683/2020 за заявою ОСОБА_16 про перегляд за нововиявленими обставинами ухваленого нею рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2020 року у справі за позовом Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «СЛАЙС» (у подальшому - ОК «ЖБК «СЛАЙС») до Департаменту містобудування та архітектури Харківської міської ради (у подальшому - ДМА) про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії.

Після відкриття провадження у цій справі, точний час досудовим розслідуванням не встановлений, голова ХОАС ОСОБА_9, діючи умисно, перебуваючи у своєму службовому кабінеті, розташованому за адресою: місто Харків, вулиця Майдан Свободи, будинок 6, зустрілася із суддею ОСОБА_13 та запропонувала їй неправомірну вигоду в розмірі 1 000 доларів США за нескасування зазначеного рішення суду.

2.2. Згодом, 15 вересня 2020 року близько 16 години 20 хвилин голова ХОАС ОСОБА_9 діючи умисно, перебуваючи у своєму службовому кабінеті, запропонувала судді ОСОБА_13 неправомірну вигоду у розмірі 3 000 доларів США, що еквівалентно 84 000,90 грн за офіційним курсом Національного Банку України станом на цю дату (28,0003 грн за 1 долар США), за ухвалення 21 вересня 2020 року у справі № 520/683/2020 рішення про відмову у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами.

2.3. У подальшому, 21 вересня 2020 року об 11 годині 04 хвилини ОСОБА_9, перебуваючи у власному службовому кабінеті, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки та бажаючи їх настання, під час спілкування з суддею ОСОБА_13 передала їй в конверті неправомірну вигоду в розмірі 3 000 доларів США, що станом на 21 вересня 2020 року згідно з офіційним курсом валют НБУ становило 84 515 грн, за постановлення 21 вересня 2020 року ухвали в адміністративній справі № 520/683/2020 про залишення без змін рішення від 12 лютого 2020 року.

2.4. Таким чином, своїми діями ОСОБА_9 висловила пропозицію та надала неправомірну вигоду службовій особі, яка займає відповідальне становище, за вчинення цією службовою особою в інтересах третьої особи дії з використанням наданої їй влади, тобто вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 369 КК України.

ІІІ. Стаття (частина статті) закону про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачена

3.1. У ч. 3 ст. 369 КК України законодавець криміналізував, поміж іншого, такі діяння, як пропозиція та надання службовій особі, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за вчинення чи невчинення службовою особою в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади. Слід зазначити, що ця норма залишалась незмінною з часу вчинення ОСОБА_9 кримінального правопорушення (вересень 2020 року).

3.2. Як розтлумачено в примітці до ст. 364-1 КК України, під неправомірною вигодою слід розуміти грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, будь-які інші вигоди нематеріального чи негрошового характеру, які пропонують, обіцяють, надають або одержують без законних на те підстав.

3.3. Відповідно до п. 2 примітки до ст. 368 КК України службовими особами, які займають відповідальне становище, є, зокрема, судді.

IV. Позиція сторони захисту

4.1. Сторона захисту у вступній промові та під час судового розгляду звертала увагу на те, що обвинувачення ОСОБА_9 ґрунтується на спотворених відомостях про кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_16 не звертався до ХОАС із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, а сама заява була розглянута із суттєвими процесуальними порушеннями та недотриманням строку, встановленого адміністративним процесуальним законодавством.

4.2. Обвинувачена ОСОБА_9 своєї винуватості в інкримінованому їй злочині не визнала, під час її допиту стверджувала, що викривач ОСОБА_13 керувалась мотивом кар`єрного зростання, а також мотивом помсти.

Сторона захисту посилалась на детальне планування співробітниками правоохоронних органів разом із ОСОБА_13 обставин вчинення кримінального правопорушення, а також неодноразове ініціювання саме ОСОБА_13 розмов з обвинуваченою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення ХОАС від 12 лютого 2020 року у справі № 520/683/2020.

4.3. Також обвинувачена зазначала, що за кілька днів до подій, наслідком яких було пред`явлення їй обвинувачення, викривач ОСОБА_13, скориставшись можливістю вільного доступу до кімнати відпочинку, суміжною з кабінетом обвинуваченої ОСОБА_9, таємно принесла до цього приміщення грошові кошти у розмірі 3000 доларів США. У свою чергу, обвинувачена ОСОБА_9 за першої можливості, а саме 21 вересня 2020 року, лише повернула їй ці грошові кошти, що і було зафіксовано за наслідками проведення НСРД.

Крім того, сторона захисту наголошувала на процесуальних порушеннях, які, на думку захисників, мали місце під час досудового розслідування, та звернулась до суду з низкою клопотань про визнання доказів недопустимими, оцінку доводів яких буде надано судом у відповідному розділі вироку.

V. Встановлені судом обставини та докази, які їх підтверджують

5.1. Обставини набуття ОСОБА_9 та ОСОБА_13 статусу суддів

5.1.1. Указом Президента України № 1037/2008 від 13 листопада 2008 року «Про призначення суддів» ОСОБА_9 призначена на посаду судді ХОАС строком на п`ять років (т. 3, а.с. 40-41).

Постановою Верховної Ради України від 05 вересня 2013 року № 451-VII «Про обрання суддів» ОСОБА_9 безстроково обрано на посаду судді ХОАС (т. 3, а.с. 69).

Рішенням зборів суддів ХОАС № 2 від 07 лютого 2020 року (т. 3, а.с. 182) ОСОБА_9 обрано головою суду строком на 3 роки, починаючи з 17 лютого 2020 року, і з цього ж дня вона приступила до здійснення повноважень відповідно до наказу № 04-04/15 від 17 лютого 2020 року «Про обрання на адміністративну посаду голови суду» (т. 3, а.с. 181).

5.1.2. Указом Президента України № 918/2009 від 10 листопада 2009 року «Про призначення суддів» ОСОБА_13 призначено строком на п`ять років на посаду судді ХОАС (т. 2, а.с. 121-122).

Указом Президента України № 95/2017 від 03 квітня 2017 року «Про призначення суддів» ОСОБА_13 безстроково призначено суддею ХОАС (т. 2, а.с. 123).

Отже, ОСОБА_13 станом на момент вчинення кримінального правопорушення обіймала посаду судді, а тому в розумінні п. 2 примітки до ст. 368 КК України була службовою особою, яка займає відповідальне становище.

5.2. Історія судової справи № 520/683/2020

5.2.1. З адміністративної справи № 520/683/2020, копії якої було вилучено в ході тимчасового доступу до речей і документів (протокол від 23 жовтня 2020 року; т. 3, а.с. 195) та оглянуто згідно з протоколом від 09 листопада 2020 року (т. 4, а.с. 196-197), вбачаються наступні обставини.

17 січня 2020 року до ХОАС звернувся ОК «ЖБК «СЛАЙС» з позовом до ДМА про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії (т. 4, а.с. 4-8).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями головуючим суддею була визначена суддя ОСОБА_13 (т. 4, а.с. 38).

Ухвалою судді ХОАС ОСОБА_13 від 21 січня 2020 року було відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі № 520/683/2020 за зазначеним позовом, підготовче засідання призначене на 12 лютого 2020 року (т. 4, а.с. 39).

Рішенням ХОАС від 12 лютого 2020 року, ухваленим суддею ОСОБА_13, позов було задоволено, визнано протиправною відмову ДМА у наданні ОК «ЖБК «СЛАЙС» містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва «Нове будівництво житлових будинків, будівель і споруд по Білгородському шосе у м. Харкові», скасовано наказ ДМА № 6м від 13 січня 2020 року про відмову у наданні ОК «ЖБК «СЛАЙС» зазначених містобудівних умов, зобов`язано ДМА надати ОК «ЖБК «СЛАЙС» такі містобудівні умови (т. 4, а.с. 66-70).

5.2.2. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2021 року було відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення ХОАС від 12 лютого 2020 року (т. 1, а.с. 221-226).

Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07 квітня 2021 року касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2021 року було залишено без руху, надано скаржнику строк для усунення недоліків (т. 1, а.с. 237).

Відомості про подальше оскарження рішення ХОАС від 12 лютого 2020 року та ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2021 року та його результати у матеріалах кримінального провадження відсутні.

5.2.3. 03 червня 2020 року до ХОАС надійшла заява ОСОБА_16 про перегляд зазначеного рішення за нововиявленими обставинами (т. 4, а.с. 73-75), яку відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду було передано судді ОСОБА_13 (т. 4, а.с. 84). Ухвалою від 04 червня 2020 року у зазначеній справі відкрито провадження за нововиявленими обставинами, судове засідання призначено на 30 червня 2020 року (т. 4, а.с. 85).

Матеріали адміністративної справи містять повідомлення про вручення поштового відправлення, надіслані на адресу заявника ОСОБА_16 у АДРЕСА_2 . У деяких повідомленнях ця адреса виправлена на АДРЕСА_3 та міститься підпис про особисте отримання цих повідомлень ОСОБА_16 (т. 4, а.с. 89, 144, 161).

Розгляд заяви ОСОБА_16 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами відкладався неодноразово - на 21 липня, 17 серпня, 02, 16 та 21 вересня 2020 року (т. 4, а.с. 121, 159, 174, 183-185).

Ухвалою ХОАС від 21 вересня 2020 року, постановленою суддею ОСОБА_13, у задоволенні зазначеної заяви було відмовлено (т. 4, а.с. 188-193).

5.2.4. Відповідно до листа Департаменту містобудування та архітектури Виконавчого комітету Харківської міської ради від 15 грудня 2020 року рішення ХОАС від 12 лютого 2020 року у справі № 520/683/2020 виконано (т. 7, а.с. 101). До листа додано відповідну довідку (т. 7, а.с. 102).

5.3. Звернення ОСОБА_13 до правоохоронних органів

5.3.1. 09 липня 2020 року ОСОБА_13 звернулася до Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України (у подальшому - ГУ БКОЗ СБУ) із заявою про вчинення кримінального правопорушення головою ХОАС ОСОБА_9 (т. 2, а.с. 111; т. 9, а.с. 236). Як зазначено у заяві, обвинувачена запропонувала судді ОСОБА_13 неправомірну вигоду у розмірі 1000 доларів США за ухвалення позитивного рішення в адміністративній справі за позовом ОК «ЖБК «СЛАЙС» до ДМА.

Наступного дня її заява була направлена до Національного антикорупційного бюро України (т. 2, а.с. 110). Крім того, заявника ОСОБА_13 було попереджено про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування, відібрано добровільну згоду на конфіденційне співробітництво та роз`яснено обов`язок не вчиняти дій, які провокують до пропозиції, обіцянки та надання неправомірної вигоди (т. 2, а.с. 119, 120).

З листа Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України від 02 листопада 2020 року вбачається, що заява ОСОБА_13 про вчинення кримінального правопорушення отримана під час особистої зустрічі співробітника цієї служби із ОСОБА_13 09 липня 2020 року у місті Харкові, зареєстрована 10 липня 2020 року та цього ж дня направлена до Національного антикорупційного бюро України (т. 7, а.с. 75). Зазначені відомості підтверджуються журналом № 8 звернень громадян РСВ «К» СБУ (т. 7, а.с. 75-77).

5.3.2. Співробітниками ГУ БКОЗ СБУ за дорученнями прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора від 31 липня та від 18 вересня 2020 року (т. 5, а.с. 49-50, 54-55) було проведено низку негласних слідчих (розшукових) дій (у подальшому - НСРД), зокрема:

а) контроль за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину (протокол від 29 вересня 2020 року; т. 5, а.с. 103-104; у подальшому - протокол № 1);

b) аудіо-, відеоконтроль осіб, за наслідками чого були складені:

- протокол від 16 вересня 2020 року (т. 5, а.с. 92-97; носій - т. 6, а.с. 10) стосовно ОСОБА_9 (у подальшому - протокол № 2);

- протокол від 24 вересня 2020 року (т. 5, а.с. 99-101; носій - т. 6, а.с. 11) стосовно ОСОБА_9 (у подальшому - протокол № 3);

c) зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, за наслідками чого були складені:

- протокол від 29 вересня 2020 року (т. 5, а.с. 105-108; носій - т. 10, а.с. 15) щодо телефону НОМЕР_1, яким користується ОСОБА_13 (у подальшому - протокол № 4);

- протокол від 29 вересня 2020 року (т. 5, а.с. 109-112), за телефоном НОМЕР_2, яким користується ОСОБА_9 (у подальшому - протокол № 5).

5.3.3. Крім того, під час обшуку у службовому кабінеті ОСОБА_9 (протокол від 21 вересня 2020 року; т. 4, а.с. 236-238) на шафі біля вікна у лівому куті від вхідних дверей до кабінету виявлено камеру відеоспостереження HIKVISION model: DS-2CD2420F-І, s\n 692914903 з картою пам`яті Kingston Micro SD 64 GB, маркувальне позначення E56461629TWLKA673117А07 (у подальшому - камера відеоспостереження), яка була під`єднана до AJAX HUB 00003-1d7a2-49f76-91000 з сім-картою Life, що був розміщений у нижній полиці біля шафи.

У ході досудового розслідування здійснено огляди зазначеної карти Kingston Micro SD 64 GB, які були відображені у протоколах огляду:

- від 07 грудня 2020 року (т. 5, а.с. 16-32; у подальшому - протокол № 6);

- від 23-24 вересня 2020 року (т. 5, а.с. 113-126; у подальшому - протокол № 7).

Під час оглядів встановлено, що на картці пам`яті Kingston Micro SD 64 GB виявлено файли формату «.mp4» за назвами з «hiv00000» по «hiv00172», які містять на собі зафіксовані відеозаписи з службового кабінету голови ХОАС ОСОБА_9 (м. Харків, майдан Свободи, 6).

5.4. Обставини висловлення пропозиції надання неправомірної вигоди

За наслідками дослідження протоколів НСРД, згаданих у п. 5.3.2 цього вироку, та додатків до них (носіїв інформації), а також відтворення картки пам`яті Kingston Micro SD 64 GB (п. 5.3.3 вироку) колегією суддів встановлені факти наступних розмов між обвинуваченою ОСОБА_9 та ОСОБА_13

03 серпня 2020 року

О 15:40:50 (згідно з часом, зазначеним у відеозаписі) відбулася розмова ОСОБА_13 (надалі - З) з ОСОБА_9 (надалі - П) у службовому кабінеті останньої наступного змісту (протокол № 6, відеофайл «hiv00065»):

«З: [не розбірливо, у подальшому - н/р] в

прокуратуру [н/р], никто не приходил.

П: Это по вот этому вот новому.

З: ...по... [н/р].

П: А по нововиявленим [н/р]. Я честно это не [н/р] я думала это связано с [н/р], а потом я начала ОСОБА_17, ОСОБА_17 [н/р] я думала кто такой [н/р], а потом, когда мне ОСОБА_100 сказал, что там очередное забезпечення до подачи позову, я говорю, подожди две недели [н/р], мы решаем вопрос, надо оно нам, не надо [н/р], что я должна с тобой разбираться [н/р]. Тогда у меня действительно были к тебе претензии, потому что можно было хотя бы... но ты могла меня хотя бы поставить в известность, что б я понимала, что мне отвечать. А то мне звонит по телефону, а я не могу даже ответить, я не знаю, о чем речь. А тут извините.

З: [н/р]

П: Нововиявлені? А я ж тебе сказала.

З: Ситуация очень хреновая и никаких гарантий. Я, во-первых, не понимаю, кто этот дурачок [н/р]

П: Вот этот знаменитый …-жалобщик [обсценна лексика, у подальшому - о/л].

З: Он ни разу не приходил, секретарь [н/р]

П: Открой по деловодству - ОСОБА_23 у нас по зверненню громадян еще был, не помню какой это год был, 10 жалоб - это ОСОБА_26, 20 - от ОСОБА_23, 20 жалоб от ОСОБА_23, 5 от ОСОБА_26. Это этот товарищ который, я только не понимаю, либо он просто дурака валяет как желающий [н/р], я не понимаю, но он в свое время иски подавал к прокурорам, президентам, но говорю вот это … [о/л], он не очень вменяемый человек [н/р], если писал антикоррупционный центр по этому [н/р].

З: Просто мне не нравится, что он не приходил понимаешь.

П: Я не знаю, я ж тебе сказала, когда мне начал говорить ОСОБА_18, что я там это самое, я говорю: давайте вы вопрос решите опять без меня, потому что, ну хорошо, зашла заява, отказать она не могла [н/р]. А вообще я ж говорю: «ты в феврале месяце знал, что я на месте, в стране, с оставленным телефоном, - напиши [н/р], а теперь какие гарантии ты от меня хочешь, она вправе поступать так, как она считает правильно, как для нее будет безопасно, тем более с таким [н/р], адвокат пришел рассказывает, пальцы веером, встретиться, что это за приветы, я вообще этого не поняла. Вот ну он [н/р] сейчас поувольняют, потом туда-сюда [н/р]. Он мне написал, что «мой адвокат пошел к судье, а вышла помощник» [н/р] [в цей час дивиться щось у своему телефоні] [н/р] программа [н/р] «помощник судьи сказала, что судья никого не приймає», я говорю: правильно сказала, что процедура ознакомления.

З: Мне ОСОБА_28 сказала, что приходила какая-то женщина, даже звонили, женщина какая-то приходила, звонила говорит: « ОСОБА_20 », я говорю - ты чего [н/р].

П: Есть процедура ознакомления [н/р], я ему что говорила - иди, если тебе надо кого-то вызвать, я вас собрала - ОСОБА_20, ОСОБА_21, пошла куда-то вышла, погуляла, поговорите. Если бы хотела организовать встречу. Я ему говорила ознакомиться с заявлением... [розмовляє по телефону з ОСОБА_22 до 15:48:33].

П: [н/р] Потому я ж не написала ему [н/р]. А потом ознакомиться с материалами дела. Может там ОСОБА_23 и не писал ничего такого для...

З: [н/р]

П: [н/р] Более того, я сказала, что мне очень не нравится эта ситуация и честно говоря не вижу от вас конкретного предложения [н/р]. Если ты пришел просить у [н/р], так это не тот вопрос меня интересует зачем и почему, [н/р] сказала, что может в апелляции его как-то протянет.

З: Тут надо учитывать момент [н/р], что ситуация [н/р].

П: Ну вот я тебе говорю. Забезпечення имеет разный характеры [н/р].

З: Очень переживаю за первую ситуацию, потому что [н/р].

П: Ну поскольку ОСОБА_24 не спешит его рассматривать, я так понимаю, там [н/р] надо как то в сторону, надо [н/р]. Поэтому тут и видно [н/р] вот пожалуйста».

06 серпня 2020 року

Об 11:03:11 відбулася розмова ОСОБА_9 з Особою 1 (далі - О1) наступного змісту (протокол № 6, відеофайл «hiv00076»):

«П: Вы ж знаете как она [н/р] ?

О1: Нет. Я только очень отдаленно слышала, что что-то она такое натворила.

П: А что вы слышали?

О1: Слышала, что она как бы неправильно, очень в общих чертах и из-за этого ОСОБА_28 решила с ней расстаться - вот все что я слышала, но что это было такое непростое, а какое-то сложное. Ситуация - вот это все, что я слышала.

П: Я могу [н/р] рассказать про ОСОБА_28 [н/р] она ей за деньги написала решение.

О1: Какое? Ихнее? По делу?

П: У них был иск. Там где [н/р] дачи.

О1: на противоположной стороне?

П: Да. [н/р] В лесу под коттеджный поселок.

О1: Я смотрю там уже [н/р].

П: Под коттеджный поселок [н/р], а поскольку департамент [н/р] не знала и не ведала, подписала не глядя, а та ей подсунула в пачке.

О1: даже я смотрю, что я подписываю.

П: Если бы пьяная, обкуреная, все остальное. Вы подписываете пачку дел не глядя, есть разница - управління пенсійного фонду и департамент містобудування, оно не режет глаз?

О1: Режет, мне вообще [н/р] режет глаз

П: Вот, по этому такая ситуация, а написала на это решение помощник ОСОБА_102 (?) [н/р] который позже написала заявление за власним бажанням, и оно лежит у ОСОБА_102 в столе, потому что он говорит: «Я не совсем доверяю ОСОБА_101 в качестве пояснений. А вообще с ОСОБА_103 имел разговор».

О1: я хочу сказать про ОСОБА_28 - ну был один у меня с ней момент, но Вы знаете, что мы случайно там по касательной, но это вообще было просто... все остальные вещи уже вокруг всего это коннекта, понимаете. Как-то тяжело с таким человеком [н/р]

П: Я сказала, что [н/р] Не ну меня ж просто начал искать ОСОБА_18.

О1: По поводу ОСОБА_104 [н/р] Главное, что вы [н/р]

П: Так дело не в [н/р] Что карманный судья ОСОБА_105, получивший от него квартиру.

О1: Ой, я так и знала.

П: ...подмахивает решение налево и направо в сторону горсовета, и рассказали, что под предприятием СПАЙС чи СЛАЙС чи как-то там - это он же ж трали вали.

О1: Вы знаете, я такой человек, я такая художественная самодеятельность в голову не придет, что б таким заниматься, я вообще не знаю, как люди так. Я не верю в это, что она подписала, потому что ОСОБА_25 ей так написала.

П: Звонит мене ОСОБА_18, а мы с ним общаемся очень давно, он был мужем моей кумы одно время [н/р] долларов, которую он передал адвокату для решения вопроса. Он получил то, что хотел, все довольны и счастливы. А вот на каком основании, ему все-равно. Передает приветы. Я не знаю, что за приветы, и как туда сюда и все остальное. Ну правильно, потому что она приходила, что это она его пересмотрит его по нововыявленным, поскольку она о существовании этого решения не знает, вот публикация. Она его отменит по нововиявленным обстоятельствам. Но там же их это не устраивает, там же уже уговор, как говорится, есть, оно то позже ну вот. Ну вот смотрим у нас заява про нововиявлени некоего товарища ОСОБА_23 . Я говорю: «ОСОБА_28, ты вообще знаешь кто такой ОСОБА_23 ?». Она говорит: «Нет не знаю». Говорю: «Человек той формации, друг ОСОБА_26, поэтому, - я говорю, - не знаю». В общем на сегодняшний момент ее заява про нововиявлени, открыто провадження о пересмотре этого решения. И она его колбасит туда-сюда и рассмотреть не может - то она в отпуске, то на ликарняном.

О1: Она мне говорила, что у нее сердце болит, вот это единственное что мне секретари говорили, что последние три месяца.

П: Сердце у нее заболело после забезпечення позову против ОСОБА_27 .

О1: [сміється] Господи боже мой. Слушай, может после всего, что она пережила может надо уже как-то ужаться, ну это ж невозможно. Я вообще просто.

П: Ну вообщем короче говоря, я сказал, что ОСОБА_28, я не могу тебя заставить делать ни одно, ни другое, ни третье. А ОСОБА_18 я сказала: «Иди на [о/л]. Когда в феврале месяце ты решал свои вопросы, я была на месте, со старым номером телефона, живу по старому адресу, сижу говорю в кабинете. И даже, говорю, если бы ты сказал, что ты не хотел меня побеспокоить, потому что я там в отпуске, но то. Так ты прошел мимо? и вы сообразили на двоих, поэтому соображайте на двоих дальше, [н/р] я не буду. Ни денег я не буду… ну понятно, он говорит, я дам денег, пусть оставит как есть, я говорю, нет дорогой, ты решил деньги нести вот и [н/р]

О1: Теперь он решил Вас найти, когда уже поздно пить боржоми.

П: Да, а я говорю: «Вы сообразили на двоих? Я в вашей компании третьей быть не собираюсь. Поэтому пожалуйста договаривайтесь, как хотите друг с дружечком, через адвоката, через кого хотите».

01: Но я себе представляю теперь, как это будет выглядеть, если я ОСОБА_29 посажу как-то это самое.

П: Вот поэтому я, я Вам поэтому и рассказываю.

О1: ...Это вообще будет презентабельно выглядеть, потому что у нас нет помощника, ну нет.

П: Ну, Вы ж не знали этой истории.

О1: А я и не знала, не знала об этой истории, это когда мне потом уже сказали, что... боже, я уже не знаю, мне стыдно уже в глаза людям смотреть, что ж я у них у всех помощников забираю. Завтра придет ОСОБА_30, ОСОБА_30 скажет, что вообще сволочь какая-то [н/р]

П: Ну на один день, Вы ж на [н/р]

О1: Я знаю, мне перед Вами неудобно, я это все не люблю, я второго [н/р]

П: Вы ж не это самое, вы ж можете как бы, во-первых, [н/р] не знать этой истории, во-вторых, дать оценку этой истории, о том, что Вы услышали не слышали.

О1: [н/р]

П: ОСОБА_28 сказала, что она с ней будет прощаться, потому что если она такую ситуацию, она все про меня знает и все такое, я ей доверяла, потому если я сейчас [н/р]

О1: А [о/л] было доверять [н/р]

П: А если я сейчас ее не уволю, то не знаю какую [н/р] она преподнесёт мне дальше, а если я уволю, не знаю куда она пойдет и начнет давать показания про меня.

О1: Так может ей и лучше, что она тут сидит, вообще ничего не даю.

П: Я вам честно хочу сказать, хочу сказать, я ее не виню, я ее знаю эту девочку, что она…

О1: я тоже нет.

П: ...самое последние и все остальное. Знаете какая ситуация [н/р] судью. Ну вот это больше похоже на правду. Вот и то, что она с ней разговаривала, я тоже думаю, что ОСОБА_28 махнула, сказала давай, а потом, когда пошла эта публикация, она начала это отворачивать обратно.

О1: У них отношения очень, не такие как должны быть, хоть они вместе и работают - помощник и секретарь, но отношения должны были быть, когда она написала на помощника там... Я не думаю, знаю ОСОБА_29, я не думаю, что [н/р] она там сама, ничего ей не говорила.

П: Ну Вы можете ей глаза в глаза, как вариант, сказать такую ситуацию: «ОСОБА_25, я слышала о неприятной истории, поэтому посмотрю вот…»

О1: Посмотрю, может ее проявление, может даже не хочу [н/р] таких золотых мозгов, которые у нее в голове.

П: Но я не понимаю, какое решение можно, как можно было такое решение подмахнуть не глядя. Не верю. Какое это должно было быть состояние, что б ты не идентифицировала. Могла быть другая ситуация, могла быть другая ситуация [н/р] потом прочитаю, но о том что ты с февраля по май не знала о существовании этого решения. Та все она знала, и деньги брала. Эта история ее, эта кинула ее? за деньги [н/р]

О1: После того, как ОСОБА_31 получила квартиру, слава богу, все это прекрасно, но опять начала: с одной стороны корона как бы приподсохла, с другой стороны - начинает расти и ее вот это дезориентировать. Она не понимает, что есть люди, которым что-то позволено, потому что у них есть крыши, крылья.

П: Ну теперь будет понимать. Две знаменитые сердечницы: одна - ОСОБА_32 - в прединфарктовом состоянии, а вторая - с плохой кардиограммой [н/р]».

02 вересня 2020 року

О 10:25 відбулася розмова ОСОБА_9 з Особою 2 (далі - О2) наступного змісту (протокол № 6, відеофайл «hiv00120») :

«П: Только единственное что, ты можешь ее попросить [н/р].

О2: [н/р].

П: Выборы [н/р] это ж нагрузка сейчас начнется [н/р] двоих, [н/р] ОСОБА_33 уже исполняет обязанности [н/р] претендентов, потому что там куча каких товарищей еще и [н/р]. И насколько я помню, когда я только начинала в этому году, должны только заканчивать [н/р]. А сейчас с учетом [н/р] ОСОБА_38, понимаешь. Сейчас она ОСОБА_18 поотменяет розданные 13 гектар в лесовой зоне. Я так понимаю, что они там [н/р]».

14 вересня 2020 року

О 15:26 відбулася розмова ОСОБА_9 з Особою 3 (далі - Ч1, ОСОБА_34 ) такого змісту (протокол № 6, відеофайл «hiv00163»):

«Ч1: Чего пришел [н/р].

П: А.

Ч1: [н/р - пошепки] .

П: Та поняла [н/р].

Ч1: [н/р - пошепки].

П: Что он хочет?

Ч1: [н/р - пошепки].

П: [н/р] Я сейчас позову ОСОБА_38 и мы обсудим эту ситуацию.

Ч1: [н/р].

П: Что б у нас ко мне не было никаких [н/р] Объясню почему. У меня есть [н/р] он мне [н/р] бывший муж моей кумы, в плане того, что есть такой [н/р], который эту ситуацию [н/р]. Но я [н/р] я в это не влажу [н/р].

У Ч1 дзвонить телефон «Позже наберу, не могу говорить»

П: Просто учитывая то, что у нас какие-то отношения сложились, ты решаешь вопрос, наверное, надо идти ко мне.

Ч1: Угу.

П: Может быть другая ситуация: ты хотел, но короче говоря [н/р] получилось и получилось, решение получил, которое хотел, Департамент его не обжаловал, и все произошло как произошло. [н/р] антикорупционным центром про мою ОСОБА_38, а она [н/р], мы закрываем уголовное дело, из-за нее от [н/р] ушла [н/р] о пересмотре ее решения [н/р]. Но, когда я прошу, она делает, как я прошу [н/р]. Приходит ко мне [н/р]. А, она начинает горсовету, типа того, что я вам покажу кузькину мать и все остальное [н/р]. Но это ж я не я. Вы б спросили у меня, у меня были б основания потому что, здесь я не могу объяснить эту ситуацию [н/р] типа [н/р] отдал [н/р]. А теперь извините [н/р] и сказала, что там ничего не выйдет. Решения подписала не глядя, в связи с чем увольняет помощника, подсунувшего ей такое [о/л]. Если ты пьяная, обкуренная, бывает, ну, некогда, да... что-то подписывать, я вижу это ухвала про видкриття провадження или это решение по выделу 13 гектаров земли. Департамент можно было ответчиком срисовать [н/р]. А помощник, которая подсунула ей не глядя решение [н/р]. Вы ж разбирались без меня [н/р], сколько вы скажете, но только через тебя. Я говорю - нет. Ты меня уже записал или ты меня уже [н/р]. Еще раз говорю - ваш междоусобчик, вы решили, давайте как-то. Мне это все вообще. Договаривайтесь сами, как хотите [н/р]. Помощника она уволила, ОСОБА_106 взяла ее к себе на следующий же день. Эта сказала, что [н/р] берет какие-то программки слушает [н/р]. И сейчас как бы хочет поговорить - мы ж сможем дать [н/р]. Ну тогда, если хотите вдвоем присутствовать, ну давайте как-то вместе с ней только у вас. Она ко мне приходит и говорит, что у нее [н/р]. А эта получила [н/р] в новострое [н/р] по решению [н/р] квартиру [н/р]. ОСОБА_38 ко мне приходит и говорит: «Ты ж с ОСОБА_107 общаешься?», [н/р]. Я тебе еще раз говорю - я в ваши отношения интимные лезть не собираюсь, если ты хочешь, что б он что-то... вызывай его, если устроит, то учитывая все эти нюансы, давайте придумаем какую-то конфигурацию.

Ч1: [н/р - пошепки, о 15:32:32 жестикулює, зокрема, торкається двома пальцями лівого плеча]

П: Хорошо, как мне действовать? Я могу ей сказать, что [н/р] по твоему вопросу [н/р] предлагают [н/р] либо да, либо ни [н/р].

Ч1: [н/р - пошепки].

П: Я здесь чисто теоретически, гипотетически.

Ч1: [н/р - пошепки, жестикулює]

П: Хорошо.

Ч1: [н/р - пошепки].

П: Но я с ней никаких меркантильных вопросов не решаю, я гарантирую ей, что если у нее начнётся беда, мы равнодушными не останемся, так?

Ч1: [н/р - пошепки].

П: Что? Хорошо.

Ч1: [н/р - пошепки, жестикулює].

П: Хорошо. Хорошо. Договорились.

Ч1: [н/р - пошепки, жестами].

П: [киває головою «так»].

Ч1: Хорошо.

П: Поняла.

Ч1: [н/р - пошепки].

П: С меня теоретическое сопровождение.

Ч1: [н/р - пошепки, жестикулює].

П: Угу, не вопрос.

Ч1: [н/р - пошепки].

П: Как хотите.

Ч1: [н/р - пошепки].

П: Если вы не хотите на нее смотреть [показує рукою в сторону кімнати відпочинку]».

О 15:34: Ч1 йде у кімнату відпочинку ОСОБА_9, вона тим часом дзвонить по робочому телефону (15:35:15):

«По тел: Слушаю.

П: ОСОБА_109 Зайдите с ОСОБА_108 ко мне.

По тел: Идем.

П: Обе быстро.

[В кабінет о 15:35:27 зайшли дві жінки]

П: Ты мне срочно найди ОСОБА_38. Немедленно, чтоб ко мне пришла.

Особа: Хорошо.

П: А ты скажи... это кто у нас по дебатам? Они там ждут?

Інша особа: Да»

З файлів, наявних на картці пам`яті, не вбачається, що ОСОБА_13 приходила в кабінет ОСОБА_9 14 вересня 2020 року.

15 вересня 2020 року

І розмова

О 14:15 ОСОБА_13 зайшла до кабінету ОСОБА_9 та попрямувала до суміжної кімнати відпочинку, де перебувала до 14:48 (протокол № 7, відеофайл «hiv00169»).

У зазначеній кімнаті в цей період часу перебувала ОСОБА_9 та між ними відбулася розмова наступного змісту (протокол № 2):

«П: Ты определилась по своим нововыявленным?

З: А что?

П: У тебя сложилось какое-то впечатление, что ты для себя сделала?

З: А что активничать начали?

П: Но я, честно говоря, говорила, что меня это не касается и все остальное, но просто на меня уже такие люди вышли, что как бы я просто не могу оставить эту ситуацию нет, и они же дали информацию, что как бы ты не против оставить решение без изменения свое, отказать ОСОБА_110, кто у тебя, ОСОБА_23, по-моему, но у тебя есть какие-то сдерживающие моменты. У меня первый вопрос, ты определилась что ты с ним будешь делать, ты будешь отменять?

З: Не определилась. Определилась, давно уже бы что-то сделала.

П: Давай ты определишься в принципе, мне обещают поддержку твою во всех эшелонах в том плане, если ты оставишь решение суда без изменения свое. Если на тебя будут наезды, у меня есть понимание, что тебя в обиду не дадут, но опять-таки, что тебе до души?

З: Честно, хочу отменить. Из чувства страха, скажем так.

П: Ну смотри, если тебе нужно какое-то время, значит определяйся.

З: Ну давай в понедельник что-то, до понедельника перенесу.

П: Понимаешь, во-первых, я считаю в этой ситуации тебе, наверное, нужно сложить свое мнение каким-то образом.

З: Угрожают, предлагают что-то?

П: Нет, не угрожают, они хотят, чтобы это все осталось в силе, я так понимаю, что там не только интересы ОСОБА_18, потому что это не ОСОБА_18, это совершенно другие люди и люди уже как бы из разведки, они очень заинтересованные в том, чтобы все осталось без изменения, вот, у них сложилось впечатление, что тебя смущает мое безразличие к этому вопросу.

З: Со мной никто не общался, что их смущает, как интересно это смущает?

П: Не знаю, поэтому я говорю, как есть, в общем-то сказали на всех эшелонах, на всех уровнях при условии, что ты оставишь решение свое без изменения, вот, готовы участвовать, ни дай бог будут какие-то жалобы, поползновения, все остальное, вот, ну в том числе я в свою очередь дала обещание, что если ты придешь к выводу, что ты решение оставишь без изменения, я не останусь без участия, я тебя в обиду, в свою очередь, не дам, но я хочу, чтобы это было твое решение, не то что я тебя к этому толкала.

З: Поняла.

П: Поэтому для начала определись, лично по себе не знаю, как ты, если я понимаю, что я была бы на твоем месте и на месте ОСОБА_36 или кто-то с моих близких, я б [о/л] и не отменила свое же забезпечення, понимаешь вот? Поэтому мне бы не были не страшны какие-то репрессии и все остальное вопросы. Если в этой ситуации ты действительно готова как бы прийти к тому выводу, что тут скорее оставить.

З: Понимаешь, все что распространяет это ОСОБА_111, знаю, он участвует во всем этом [о/л].

П: ОСОБА_111 не будет распространять.

З: Поговорили?

П: Я же тебе говорю, чтобы действительно уже я подумала о том, что действительно есть смысл соблюсти лицо. Я тебе честно говорю, я не читала решение, ни заявление, ничего остального. Так как преподносят, извините ОСОБА_23, то понятно, что это товарищ, который слизал, какие там права его нарушены, но, если там действительно решение, которое ты не видела, не подписывала, и у тебя рука не поднимается его оставить без изменения, значит давай оставлять как ты считаешь, если ты видишь, что можно соблюсти лицо и там стоит твоя подпись и все-таки больше оснований оставить его без изменений, я поговорю с ОСОБА_111 и не будет таких вопросов. Чтобы цюцьковали конкретно тебя, поняла?

З: Но, если не интернет, то вообще этой ситуации не было.

П: Я же тебе говорю, тут можно развернуть резные ситуации, про ОСОБА_37 написали, что он … по карьеру и все остальное, там тоже идет разное, отжатые и такие люди были как бы кумовья, ты ж знаешь, что ОСОБА_112 с ... тоже кумовья, но [о/л, за змістом - зіпсували стосунки] так, что они там друг друга ненавидят и готовы друг друга стулья повыбивать, это их личные отношения. Меня интересует только тиша и благодать у моей конторе.

З: Ну и меня интересует тишина.

П: Поэтому я же, я не могу тебя заставить допустим принять решение, которое ну не можешь ты через себя переступить, это так. Более того, когда пошла вот эта ситуация и ко мне приезжал ОСОБА_18, я сказала, что все, поэтому мы больше не возвращаемся к этому вопросу. Общайтесь дальше, доходите до каких-то своих консенсусов и все... я не хочу участвовать в этом вопросе, более того, я супротивилась, но теперь я действительно и с выбором во всех остальных вопросах, я к людям обращаюсь, в том числе не за свою [о/л], а за всех нас, вот, и в общем то есть определенные договорняки, точно так же, как я тебе говорила, обиделась я на тебя за ОСОБА_113 очень серьезно, потому что ты хотя бы меня поставила в известность, вот, а мне потом рассказывают (1 сл.) и жизнь долга, вот, и мне было не приятно, потому что я стояла обтекала и не понимала, что мне людям отвечать, вот. На сегодняшний день я тоже хочу, что б ты понимала, если ты пришла к выводу, что вот, режьте меня, я буду держать вот эту сторону, значит так и будет, вот, но я ж говорю, мне сказали, что ты в принципе не против, тебя смущает то, что я к этому отношусь...

З: Со мной никто не общался, они бред несут, вообще никто не общался...

П: Ну от, поэтому я ж говорю, что, если там... у меня возникла мысль что, если допустим ты это решение видела там - не видела, но подпись там твоя стоит, мы ж не будем проводить сейчас очные ставки, служебные расследования, кто там кому что подсовывал и так далее, вот. Во-вторых, сейчас для принятия решений должно быть действительно основание, если там есть такое основания тогда...

З: Не было, ну ты ж понимаешь...

П: Вот иди, взвешивай и давай тогда определятся, как мы будем в этой ситуации выпутываться. Если там нельзя его оставить без изменений, значит давай его не оставлять, если там есть как бы оставить без изменения, значит давай кого-то оттолкнем, кого-то как-то. Поэтому я тебя не тороплю, я тебя не подгоняю, но меня просили с тобой поговорить на предмет того, что в случае того, что если ты отменишь свое же решение, на меня обидятся, вот, а с другой стороны, если ты его не отменишь, то обещают, и у меня есть основания допускать, что нас с тобой не оставят поза увагой, понятно? Поэтому, если ты хотя бы поставь меня в известность, если там возможно...

З: Ну конечно, поставлю...

П: И будем искать какой-то компромисс в той ситуации, которую ты примешь для себя. Поняла?

З: Хорошо.

П: Вот как-то так, иди думай, я думаю, что спешить в принципе и не надо, если оно валялось...

З: Пусть еще поваляется

П: Три дня ничего не решат...

З: Угу.

П: Для меня... важно чтобы ты жила с мыслью, что я буду поступать так, я буду отстаивать свою позицию. Ну и если посчитаешь возможным и правильным поставить меня в известность, значит будем выходить вдвоем из этой ситуации...

З: Ну конечно я поставлю в известность.

П: Моих меркантильных интересов в этом нет, исключительно только морально-административная составляющая. Опять-таки, если возникнет вопрос апелляции, там апелляцию в правильном направлении направить и все остальное, понимаешь, вот как-то так.

З: Услышала...

П: Хорошо. Но прежде всего как... к чему у тебя лежит душа.

З: Естественно.

П: Ну пойди поболей три дня...

З: Угу. Нет, ну я завтра по любому как-то его перенесу, ну чего я буду прятаться, я просто перенесу его и все. Завтра я ничего не сделаю.

П: Я не буду там ничего говорить, я буду сказать, что мы определяемся со всеми обстоятельствами, ищем все за... Ты слышала меня? Мы ищем все за. То, чтобы как-то уважить уважаемых людей, а там посмотрим... Просто давай уже как-то выходить на финишную прямую, или тогда мне скажи, сколько тебе там нужно времени, как бы я там скажу, что мы документы собираем для чего-то там, ну в любом случае есть же какая-то отмазка еще на какой-то промежуток времени...

З: Хорошо.

П: Поняла?

З: Хорошо.

П: Я ж тебе говорю, я очень долго противилась, я вообще не хотела разговаривать на эту тему. Я ж говорю, что это уже даже не ОСОБА_114, это уже такие люди, которые как-то могут и помочь, а могут и утопить или попытаться это сделать, поэтому, мне кажется, что лучше с ними дружить...

З: Вообще лучше со всеми дружить.

П: Ну ты ж понимаешь что бывает такая ситуация что... кто-то остается всегда все равно не доволен, но кого-то ж можно потом как-то утешить, а кого-то можно и в жизни потерять. Поэтому без потерь не всегда получается...

З: Ну разная бывает потеря, да.

П: Я ж тебе говорю, что на сегодняшний день, если ты отменишь решение, то нам нервы могут попортить, ну мы ж тоже не первой свежести, поэтому в принципе, если вдруг перевесит, чтобы оставить в силе...

З: Хорошо, я тебя услышала... Я тогда побежала...».

ІІ розмова

О 16:06 відбулася розмова ОСОБА_9 у її службовому кабінеті з Особою 3 (далі - Ч1, ОСОБА_34 ) наступного змісту (протокол № 6, відеофайли «hiv00170» - «hiv00171»):

«Ч1: Здраствуйте...

П: [н/р] нет не вы [н/р], а я [н/р].

Ч1: Я знаю она с кем-то разговаривала.

П: Нет, вы меня неправильно поняли, она [н/р].

Ч1: [н/р] переживаю [н/р].

П: Вы такой же эмоциональный, как и я.

Ч1: [н/р] я старый человек [н/р].

П: [н/р] смотри или [н/р] себе на уме и прочие вопросы.

Ч1: Угу.

П:. [н/р].

Ч1: [н/р] я сегодня подтверждаю [н/р].

П: [н/р].

Ч1: [н/р] сегодня подтверждаю это же.

П: Она мне тут сидела, рассказывала о том, что [н/р] и все все. Я говорю [н/р] теплотой и спокойствием, о том, что мне нужно, чтоб в моей конторе было тихо и спокойно. Эти люди могут себе позволить на сегодняшний момент как сделать тебе ухудшающее положение твоей ситуации, так и обещать тебе определенную поддержку, если вокруг тебя начнут разгораться страсти. Поэтому я [н/р], если ты определилась в такой ситуации, если ты не готова [н/р] как тебя просят значит, наверное, какие-то моменты [н/р] могу я [н/р] или нет [н/р]. Она мне говорит, она не определилась, и ей нужно еще два-три дня поэтому она взяла [н/р], она не имела, то может быть мне как-то ей [н/р]

Ч2: Это не так.

П: Вот [н/р].

Ч2: [н/р] я могу прямо сказать.

П: [н/р] не надо [н/р] ОСОБА_115 (?) об этой ситуации [н/р] Она делает вид, что [н/р] или она как бы [н/р]. Она пошла подумала [н/р] знай, что эти люди не бросают и твое моральное спокойствие они обеспечат [н/р]. Она пришла к [н/р] сказала, что она может и да [н/р], а понедельник [н/р], но только к ней никто не приходил.

Ч2: Хорошо [н/р] могу набрать? Прямо при вас.

П: [н/р].

Ч2: Или они меня водят за нос [н/р].

П: Тем более, что мне она начала нагнетать, что ее эта ссора [н/р] очень беспокоит [н/р], что скорее бы она бы удовлетворила заяву про нововиявлені.

Ч2: [набирає когось по телефону]: ОСОБА_116, скажите пожалуйста [н/р]. Послушай, ОСОБА_116, я же говорил [н/р], я готова, хоть завтра придет, только со мной пусть закроют вопрос. Я ж изначально тебе вопрос и [н/р]. С ней как бы все? Ты мне сказал, что там все полный порядок. Порядка нету. Она может врать, я не знаю, врет она или не врет [ ОСОБА_9 киває]. То есть ты мне еще раз подтверждаешь, что все вопросы закрыты? Ну тогда надо, наверное, как-то выйти на связь и сказать, как это так, как это так. Ну, наши действия? Наши действия? Наши действия? Я бы такой, что напомнил о том, что либо врет прямо в глаза, либо как-то не дошли вы до нее. То есть я завтра готов, я готов, мне как-то не понятно, проясни мне пожалуйста эту ситуацию. Все [н/р] действуй. [розмова по телефону завершена].

Ч2: Я ничего не забыл [н/р] у меня быстро [н/р].

П: Я вам [н/р].

Ч2: Я... [пошепки]

П: Я вам сказала ...[пошепки]... я подпишу [н/р] она мне сказала [н/р] никто не пришел, решение подписала не глядя, помощника уволить.

[Деякий час розмовляють здебільшого пошепки]

П: Я вам вот что скажу [н/р] пока [н/р] я бы ей вообще сказала [н/р] идите [н/р] меня что смущает [н/р] меня смущают действия ОСОБА_117 (?) [н/р - пошепки].

Ч2: [пошепки].

П: [н/р] в том плане, что ...(пошепки)... об этом она вообще [н/р] Поэтому она сказала [н/р]

Ч2: [пошепки].

П: В крайнем случае, я думаю ничего страшного не случится, если она подумает до понедельника, до понедельника три дня для устранения вот этих вот непоняток [н/р] но она уже [н/р] надо в одну то ли в другую сторону, как хочешь.

Ч2: Конечно. Понедельник крайний срок.

П: [н/р] перезвонить [бере свій телефон].

Ч2: Відповідає на дзвінок по телефону: «Да, ... Вопросы решены, правильно? Теперь получается, что как бы это все возлагается на меня, и мы должны с [н/р] закрыть вопросы, я правильно тебя понял? То, что нужно туда, я тебе сейчас сообщу. Все, давай». [розмову по телефону завершено]. [н/р] знает, что с ней все в порядке, мы готовы [н/р].

П: [н/р] значит давайте [н/р] чтоб конкретно [н/р].

Ч2: [пошепки].

П: Мы с вами [н/р], … вот так ей хватит?

[О 16:16:56 ОСОБА_9 показує 3 пальці].

Ч2: [н/р] этот вопрос и все.

П: Хорошо [набирає когось по стаціонарному номеру телефону].

[пошепки]

Ч2: Да я понимаю.

П: Что знаете [н/р] так и так.

ОСОБА_9 о 16:18:02 телефонує мобільним телефоном. «А ты не уехала еще ОСОБА_118 А ты можешь ко мне подойти? А то мне в заседание. Давай, можно сейчас, а то мне в заседание бежать [Ч2 пішов в сторону кімнати відпочинку]. Ну хорошо, давай через 15, давай» [розмову по телефону завершено].

ІІІ розмова (телефоном)

Зазначений телефонний дзвінок було також зафіксовано під час зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (протоколи № 4 та № 5), час дзвінка 16:19:37, тривалість 41 с, вихідний номер телефону НОМЕР_2, вхідний НОМЕР_7:

«З: Алло!

П: А ты не уехала еще ОСОБА_118

З: Та ну как бы бегаю тут, вокруг там рядышком бегаю.

П: А ты сможешь ко мне зайти?

З: Сейчас? Минут пятнадцать.

П: А то у меня заседание, можно сейчас, потому что мне в заседание бежать?

З: Давай после заседания, минут пятнадцать.

П: Ну хорошо давай минут пятнадцать, давай.

З: Угу.»

Зафіксовані у протоколах № 4 та 5 розмови є дзеркальними, та їх зміст відповідає розмові, зафіксованій протоколом № 6.

ІV розмова

Пізніше цього ж дня о 16:41 ОСОБА_13 зайшла у кабінет ОСОБА_9 та між ними відбулася така розмова (протокол № 2):

П: Скажи мне пожалуйста, если завтра..., мы сможем закрыть … вопрос?

З: В понедельник, там есть какие-то нюансы, в понедельник могу.

П: Ну этого достаточно? Тогда я передам «ОК».

З: Все?

П: Вопрос закрыт? В понедельник точно?

З: У 12:00 (двенадцать ноль ноль).

П: Хорошо, давай тогда!»

Слід звернути увагу на наявність незначних відмінностей між стенограмою розмови, наведеною у протоколі, та самим відеозаписом, який було досліджено у судовому засіданні. Зокрема, у стенограмі процитовано слова ОСОБА_9 як «несложно будет», хоча на відеозапису зафіксовано «мы сможем».

Також на відеозаписі цієї зустрічі, зробленому під час НСРД, ОСОБА_9 перебуває поза межами кута зору відеокамери. Втім, ця зустріч була також зафіксована камерою відеоспостереження (протокол № 7, відеофайл «hiv00171»). На зафіксованому нею відеозаписі (час 16:39:42 хронометражу) відображено, як ОСОБА_9 рукою продемонструвала ОСОБА_13 жест з трьома пальцями догори.

Порівняльним дослідженням відеозаписів, отриманих під час НСРД (протокол № 2), та відеозапису камери спостереження (відеофайл «hiv00171»), можна дійти таких висновків:

- зазначений на відеозаписі камери спостереження хронометраж відрізняється від хронометражу відеозапису НСРД в меншу сторону на 1 хвилину 47 секунд. Це випливає з їх порівняння в моменти, які чітко можливо ідентифікувати на обох відеозаписах, наприклад, у момент, коли ОСОБА_13 сіла на стілець біля столу (час «16:41:20» хронометражу відеозапису НСРД та «16:39:33» відеозапису камери спостереження, відповідно);

- жест з піднятих догори пальців ОСОБА_9 продемонструвала в момент, який відповідав часу «16:39:42» хронометражу відеозапису камери спостереження, що з урахуванням часових відмінностей (+00:01:47) відповідає часу «16:41:29» хронометражу, зазначеному на відеозаписі НСРД;

- в цей момент (16:41:29) на відеозаписі НСРД чутно фразу «мы сможем закрыть … вопрос?». Отже, в момент, коли ОСОБА_9 з`ясовувала можливість «закриття питання», вона демонструвала ОСОБА_13 жест з 3 піднятих догори пальців;

- на відеозаписі камери спостереження зафіксовано, як ОСОБА_9 після слова «если» робить паузу та показує в цей момент жест з трьох піднятих догори пальців, після чого продовжує фразу «мы сможем закрыть … вопрос?».

Отже, обидва відеозаписи (НСРД та камери спостереження) у повній мірі узгоджуються між собою та доповнюють один одного.

Колегія суддів враховує зміст попередньої розмови ОСОБА_9 і ОСОБА_13, яка відбулася за 2 години напередодні цього ж дня та під час якої вони тривалий час обговорювали питання ухвалення рішення у справі ОК «ЖБК «СЛАЙС». А тому розмова о 16:41 відбулася саме у цьому контексті та фактично була продовженням розмови, яка відбулася о 14:15. Не викликає сумніву, що питання ОСОБА_9 «мы сможем закрыть … вопрос?» стосувалася саме з`ясування можливості постановлення рішення суду за наслідками розгляду заяви ОСОБА_16 про перегляд за нововиявленими обставинами за умови передачі неправомірної вигоди у продемонстрованому обсязі.

Щодо версії сторони захисту, що при демонстрації трьох пальців йшлося про кількість робочих днів, протягом яких мало бути ухвалене рішення, колегія суддів ставиться до неї критично, оскільки: (1) невербальне повідомлення ОСОБА_9 про «три дні» (за версією сторони захисту) вочевидь суперечить вербальному «мы сможем завтра закрыть … вопрос?»; (2) подальші події та конклюдентні дії обвинуваченої (передача 3000 доларів США із зазначенням мети їх передачі) свідчать, що йшлося саме про розмір неправомірної вигоди.

18 вересня 2020 року

О 14:15:31 ОСОБА_9 говорить до осіб жіночої статі у приймальні: «Набери пожалуйста ОСОБА_38 [н/р]».

О 14:18:44 дзвонить мобільний телефон ОСОБА_9 : « Алло . Давай в понедельник, все, ОСОБА_28, давай тогда с самого утра зайди ко мне, хорошо? Ну там. Иди занимайся ребенком, святое дело, часов в 10, в пол одиннадцатого найди меня пожалуйста, я хочу [н/р] давай, давай, пока» (розмову по телефону завершено) (протокол № 6, файл «hiv00012»).

Зазначена розмова повністю відповідає розмові, зміст якої зафіксований за результатами проведення НСРД - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж за телефонними номерами, якими користувались обвинувачена ОСОБА_9 і викривач ОСОБА_13 (протоколи № 4 і № 5), лише з тією різницею, що за наслідками НСРД зафіксований також зміст реплік ОСОБА_13, а саме:

П: Ало.

З: Ало. ОСОБА_119, я уже уехала, мне ОСОБА_120 сегодня отдали.

П: В понедельник!

З: Все в понедельник. Во сколько?

П: Давай с самого утра зайди ко мне, хорошо?

З: Хорошо, я уже ребенка увезла, мне отдали его на воскресенье, тут надо.

П: Все иди, занимайся ребенком, святое дело. Ну часов десять пол одиннадцатого найди меня, пожалуйства, я хочу с утра.

З: Хорошо, хорошо спасибо.

П: Давай пока.

5.5. Передача неправомірної вигоди

5.5.1. 21 вересня 2020 року о 10:39 ОСОБА_9 зателефонувала ОСОБА_13 та попрохала її зайти за 15 хвилин (протоколи № 4 та 5):

«П: ОСОБА_121, буду через пятнадцать минут, зайди ко мне, пожалуйста.

З: Хорошо, зайду ОСОБА_119 да, буду через пятнадцать минут, спасибо».

Згодом, о 10:56 (згідно з хронометражем відеозапису камери спостереження, протокол № 7, файл «hiv00014») ОСОБА_9 зайшла до свого кабінету та згодом дістала зі своєї сумки, яка стояла на столі, предмет схожий на білий конверт.

У подальшому з цим конвертом в руці ОСОБА_9 ходила по кабінету та близько 10:58 (згідно з хронометражем) у неї в руці вже з`явився предмет, за зовнішніми характеристиками більший, ніж конверт.

5.5.2. Об 11:03 ОСОБА_13 зайшла до службового кабінету ОСОБА_9 (протокол № 3) та між ними відбулася розмова наступного змісту:

«З: Здраствуйте.

П: Шабашим, шабашим?

З: А шо робить?»

Об 11:04:07 ОСОБА_9 дістала зі свого столу прямокутну папку з написом та передала її ОСОБА_13, сказавши в цей момент:

«П: Шабашим? Кандидат кандидату».

Об 11:04:10 ОСОБА_13 дістала з вищезазначеної папки конверт білого кольору та відкрила його. У вищевказаному конверті знаходились купюри, схожі на іноземну валюту - долари США, та запитала:

«З: Це слайс?

П: Да.

З: Может что-то...?

П: ОСОБА_121.

З: ОСОБА_119.

П: Не не не нет, так, давай все нормально пожалуйста, мне все дали, не переживай.

З: Так давай, давай. Точно?

П: Точно».

Об 11:04:20 ОСОБА_9 взяла зі столу вищевказану папку та ще раз передала її ОСОБА_13 . Розмова продовжилася:

«З: Слышишь, но [о/л], могли бы и тридцать.

П: Ну, ОСОБА_121, понимаешь, я же тебе говорю, ко мне обратились люди.

З: Мне стыдно.

П: ОСОБА_122 угомонись.

З: Ну пожалуйста, пожалуйста».

Після цього, об 11:04:50, ОСОБА_13 положила вищевказану папку на стіл, яку одразу забрала ОСОБА_9 та відклала її в сторону, при цьому конверт білого кольору знаходився у руках ОСОБА_13 . Розмова продовжилася:

«П: Я тебе говорю все нормально, это не ОСОБА_18 это не то, это не се, все нормально.

З: Ну пожалуйста, мне стыдно.

П: ОСОБА_122, мы ж как бы нормально общаемся.

П: Это принесли по этому вопросу, я не могла людям отказать, я ж говорю, что не хочу участвовать в этих ваших перипетиях, поэтому и такие, такие ситуации. Мне сказали, что если был бы какой-то кипиш, мы узнаем, что это какая-то херня, то никто ничего не допустит, поэтому все должно быть тихо лепно, это самое...»

Об 11:07:45 до службового кабінету ОСОБА_9 зайшли співробітники СБ України та детективи НАБ України та розпочали слідчі дії.

5.5.3. Викладені у п. 5.5.2 вироку обставини передання неправомірної вигоди цілком відповідають та узгоджуються з відеозаписом, здійсненим камерою відеоспостереження (файл «hiv00014», протоколи № 6 та 7).

Також перелічені у пп. 5.4, 5.5.2 вироку обставини пропонування та надання неправомірної вигоди з боку ОСОБА_9 були встановлені в межах здійснення негласної слідчої (розшукової) дії - контролю за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину (протокол № 1).

5.6. Обшук у кабінеті ОСОБА_9 .

5.6.1. Одразу після передачі неправомірної вигоди працівниками правоохоронних органів у кабінеті ОСОБА_9 було здійснено обшук (протокол № 8), під час якого на приставному до основного столі, біля судді ОСОБА_13, було виявлено білий конверт, в якому містились 30 грошових купюр номіналом 100 доларів США наступних серій і номерів (протокол № 8):

КК49982150С, HP96339008С, КВ85777609Е, HG95845370B, HB67129697N, НК67843149В, НВ 47336832L, KJ30492229A, HF16440927D, СВ09588386Е, HD35I32414A, КО70335837В, КВ11432886J, FL50813986B, CF85991975A, НВ42363957Р, НВ10556623Н, НС91682537А, CF48606217A, АА44057620А, AF70632381B, AB30723225R, КВ40694413М, КВ05864915Н, FL65708950A, DB25156034A, KF97296230B, FG67587801A, КЕ22849274В, КВ70677384Н.

5.6.2. Під час складання протоколу № 8 детектив припустився помилки: у переліку виявлених купюр у двох випадках невірно вказав серії купюр (HP96339008С замість правильного HВ96339008C та КО70335837В замість правильного KL70335837B). Ця помилка була встановлена та зафіксована протоколами огляду карти пам`яті Micro-SD 32GB Strontium, на яку здійснювалась відеофіксація обшуку, від 02 листопада 2020 року (т. 4, а.с. 243-244) та 06 жовтня 2020 року (т. 4, а.с. 241-242), відповідно.

5.6.3. Відповідно до висновку судово-технічної експертизи документів № 430/1 від 27 жовтня 2020 року зазначені у п. 5.6.1 вироку купюри на загальну суму 3000 доларів США відповідають зразкам грошових знаків Федерального резервного банку США номіналом 100 доларів США, що випущені в офіційний обіг підприємствами Федеральної резервної системи США (т. 5, а.с. 8-12).

5.7. Показання свідків

5.7.1. Допитана в судовому засіданні викривач ОСОБА_13 повідомила, що є суддею ХОАС. 17 січня 2020 року на її розгляд надійшла справа за позовом ОК «ЖБК «СЛАЙС» до ДМА стосовно скасування відмови у наданні дозволу на будівництво та зобов`язання вчинити певні дії. Розгляд справи відбувся без участі сторін, від них надійшли відповідні заяви. Відповідач у запереченнях прохав ухвалити рішення на розсуд суду. 12 лютого 2020 року в цій справі ОСОБА_13 ухвалила рішення про задоволення позовних вимог. На той час рішення у справі не оскаржувалося. Пізніше ця справа набула розголосу у засобах масової інформації та мережі інтернет. У листопаді 2020 року рішення було оскаржено Харківською обласною прокуратурою. Апеляційна інстанція відмовила у відкритті апеляційного провадження, втім, касаційна інстанція поновила строки та витребувала справу, хоча справа була вилучена Державним бюро розслідувань за заявою ОСОБА_9 про вчинення ОСОБА_13 злочину, передбаченого ст. 383 КК України, - завідомо неправомірного повідомлення про злочин.

03 червня 2020 року до канцелярії ХОАС надійшла та була передана на розгляд судді ОСОБА_13 заява ОСОБА_16 про перегляд судового рішення у зазначеній справі за нововиявленими обставинами у зв`язку з наявністю кримінальної справи щодо земельної ділянки, з приводу якої розглядалася справа. Свідок відкрила провадження та призначила справу до судового розгляду.

Особисто ОСОБА_16 ОСОБА_13 жодного разу не бачила, у судові засідання він не з`являвся. Як їй повідомила секретар, телефонував чоловік, який представився ОСОБА_16 і повідомив, що жодної заяви не подавав та просив не викликати його до суду, на що секретар попросила його з`явитися особисто або надіслати відповідну заяву.

Як зазначила ОСОБА_13, наприкінці червня 2020 року її викликала голова суду ОСОБА_9 та запропонувала їй неправомірну вигоду у розмірі 1 000 доларів США за залишення рішення суду без змін, зазначивши, що про це просять впливові люди, хто саме не повідомила. На її пропозицію ОСОБА_13 відповіла відмовою, втім, ОСОБА_9 сказала, що розмова з цього приводу не завершена.

Після зазначеної розмови ОСОБА_13 зателефонувала своєму знайомому співробітнику правоохоронних органів на ім`я ОСОБА_40, після чого їй зателефонував працівник Служби безпеки України ОСОБА_41 та запропонував зустрітися. Під час зустрічі, яка відбувалася ввечері 09 липня 2020 року в кафе на вулиці Клочківській у місті Харкові, ОСОБА_13 підписала повідомлення про злочин, написане рукою ОСОБА_42 з її слів. Також на зустрічі був присутній співробітник на ім`я ОСОБА_43, його посвідчення вона не перевіряла.

Наступна зустріч з представниками правоохоронних органів відбулася 14 липня 2020 року також в кафе. На цій зустрічі ОСОБА_13 підписала згоду на конфіденційне співробітництво та її допитали працівники Національного антикорупційного бюро України.

14 вересня 2020 року ОСОБА_9 зателефонувала ОСОБА_13 та попросила зустрітися, втім, її не було на роботі, тому вони домовилися зустрітися наступного дня. 15 вересня 2020 року у другій половині дня відбулася зустріч у кабінеті ОСОБА_9, під час якої вона повідомила, що є впливові люди, які вважають за необхідне, щоб ОСОБА_13 залишила рішення в силі та не скасовувала його за заявою ОСОБА_16 . Ці люди, зі слів ОСОБА_9, будуть надавати допомогу у всіх проблемних питаннях у майбутньому. Хоча ОСОБА_9 не наполягала, проте рекомендувала прийняти таке рішення, а також повідомити її, яке рішення ОСОБА_13 має намір ухвалювати.

За деякий час цього ж дня ОСОБА_9 зателефонувала ОСОБА_13 та запросила до себе в кабінет, де показала жест з трьох пальців та запитала: «Цього тобі вистачить?», на що ОСОБА_13 ствердно кивнула головою. Зустрічі цього дня відбувалися вже під контролем правоохоронних органів.

21 вересня 2020 року за попередньою домовленістю з ОСОБА_9 . ОСОБА_13 зайшла до неї в кабінет, де ОСОБА_9 передала їй папку, у якій знаходився конверт з доларами США. ОСОБА_13 запитала: «Це по Слайсу?», ОСОБА_9 відповіла: «Так». ОСОБА_13 сказала, що їй соромно і запитала, скільки вона винна ОСОБА_9, на що ОСОБА_9 відповіла, що їй вже все віддали.

Після цього ОСОБА_13 вимушена була розмовляти на інші теми, оскільки розуміла, що не має права залишити кабінет. Зокрема, була розмова з приводу того, чому 3 тис. доларів, а не 30 тис. доларів, щодо лікаря, відпустки тощо. Після цього до кабінету зайшли працівники Служби безпеки України та Національного антикорупційного бюро України.

Зрештою, у задоволенні заяви ОСОБА_16 було відмовлено, рішення у справі залишено в силі.

5.7.2. Свідок ОСОБА_44 повідомив, що станом на вересень 2020 року обіймав посаду заступника голови ХОАС. Про справу за позовом ОК «ЖБК «СЛАЙС» дізнався із соціальних мереж, де висловлювалося обурення з приводу прийнятого рішення у цій справі та думка, що суддя ОСОБА_13 за це рішення отримала у якості неправомірної вигоди квартиру. ОСОБА_45 переслав ці повідомлення за допомогою месенджеру Viber ОСОБА_13 . Також ОСОБА_45 повідомив, що одного дня, коли він знаходився в кабінеті ОСОБА_9, зайшла ОСОБА_13 та розповіла, що рішення у цій справі самостійно без її відома виготовила її помічниця та надала їй на підпис, та ОСОБА_13 підписала це рішення помилково. За деякий час ОСОБА_13 звільнила свою помічницю.

Також свідок ОСОБА_45 повідомив, що ОСОБА_13 ухвалювала рішення про забезпечення позову у «справі ОСОБА_46 », яка також набула значного розголосу через надходження до ХОАС запиту голови Харківської обласної державної адміністрації щодо підстав задоволення лише однієї з 20 аналогічних заяв про забезпечення позову. ОСОБА_45 з цим зверненням пішов до ОСОБА_13 та повідомив їй, що є поширена практика Вищої ради правосуддя притягнення до відповідальності суддів саме за такий спосіб забезпечення у трудових спорах. Згодом на дії ОСОБА_13 дійсно була подана скарга до Вищої ради правосуддя. Також ОСОБА_13 неодноразово приходила до ОСОБА_47 та питала, хто виявляв цікавість щодо цієї ситуації та що їй робити у подальшому.

5.7.3. Свідок ОСОБА_48 повідомила, що у період з серпня 2020 року до квітня 2021 року працювала помічником судді ХОАС ОСОБА_13 та готувала проекти ухвал у справі за заявою ОСОБА_16 про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення у справі за позовом ОК «ЖБК «СЛАЙС». Обставин підготовки проектів не пам`ятає. Яке ухвалювати рішення, їй сказала ОСОБА_13 . ОСОБА_16 під час розгляду зазначеної заяви не бачила, втім стикалася з його заявами раніше. Заява була розглянута у письмовому провадженні 21 вересня 2020 року у першій половині дня.

5.7.4. Свідок ОСОБА_49 повідомила, що працювала секретарем судових засідань у судді ХОАС ОСОБА_13 протягом 5 років до 2021 року. Обставин справи за позовом ОК «ЖБК «СЛАЙС» не пам`ятає, оскільки це була звичайна справа серед багатьох інших. З приводу заяви ОСОБА_16 про перегляд рішення у зазначеній справі за нововиявленими обставинами пам`ятає, що навесні чи восени на її службовий телефон телефонував чоловік, який представився ОСОБА_16 та вимагав більше не надсилати йому повістки, зазначаючи, що цю заяву він не подавав. Під час розмови цей чоловік висловлювався емоційно та неврівноважено. Зміст розмови вона передала ОСОБА_13 . Судові виклики здійснювала на адресу, зазначену у матеріалах справи, скільки разів, не пам`ятає. ОСОБА_16 у судові засідання особисто не з`являвся, його прізвище їй знайоме, оскільки він неодноразово був учасником справ у цьому суді. 21 вересня 2020 року у її присутності ОСОБА_13 давала вказівку своєму помічнику готувати проект рішення про відмову у задоволенні зазначеної заяви.

5.7.5. Свідок ОСОБА_50 надала суду показання, що приблизно з весни 2012 року вона обіймала посаду секретаря судового засідання у судді ХОАС ОСОБА_13, а в період з весни 2017 року по липень 2020 року - посаду помічника цієї ж судді.

Свідок повідомила, що, будучи помічником судді ОСОБА_13, вона готувала проекти всіх ухвал, а проекти рішень готували частково вона (в більшості це були справи, які розглядалися у порядку спрощеного провадження), а частково ОСОБА_13 (справи, які розглядалися у порядку загального судового провадження). Показала, що проекти судових рішень, які вона готувала особисто, передавала роздруковані на чернетках судді ОСОБА_13, а після надання останньою зауважень свідок вносила правки, роздруковувала рішення, передавала судді ОСОБА_13 на підпис, а після підписання - секретарю судового засідання.

Крім цього, свідок звернула увагу, що за власною ініціативою вона не готувала жодного проекту судового рішення, а також не мала ключа електронного цифрового підпису судді ОСОБА_13 та ним ніколи не користувалась.

Повідомила, що не пам`ятає, хто готував проект рішення у справі за позовом ОК «ЖБК «СЛАЙС» до ДМА та не пам`ятає, чи відповідала заява ОСОБА_51 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами вимогам Кодексу адміністративного судочинства України.

Також свідок надала показання, що їм декілька разів телефонувала особа, яка представлялася ОСОБА_52 та сварився через те, що у повістці була вказана не його адреса проживання та він не має стосунку до поданої від його імені заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Наголосила, що вона повідомляла ОСОБА_13 про ці телефонні дзвінки, однак ОСОБА_13 жодних вказівок з цього питання не давала.

Свідок ОСОБА_53 зазначила, що жодних невдоволень її роботою суддя ОСОБА_13 їй не висловлювала та їй не відомо про те, що ОСОБА_13 говорила, що ОСОБА_54 звільнили через те, що рішення у справі за позовом ОК «ЖБК «СЛАЙС» до ДМА вона підготувала за власною ініціативою, а ОСОБА_13 його, не прочитавши, помилково підписала. Наголосила, що причиною її звільнення було те, що роботі доводилося приділяти більше часу, ніж родині.

Повідомила, що повторно влаштовуватися на роботу в суд вона не мала наміру, однак до неї звернулася суддя ХОАС ОСОБА_55 з проханням допомогти їй в період виборчого процесу. У зв`язку з цим вона була призначена на посаду помічника зазначеної судді, але після закінчення виборчого процесу у грудні 2020 року звільнилась з ХОАС остаточно.

5.7.6. Свідок ОСОБА_16 повідомив, що приблизно 11 червня 2020 року він отримав повістку про виклик до ХОАС для розгляду його заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОК «ЖБК «СЛАЙС» до ДМА. Зазначив, що вищевказану заяву він до суду не подавав, а у повістці була невірно зазначена його адреса: АДРЕСА_2, хоча фактично він проживає за адресою: АДРЕСА_3 . На його думку, оскільки працівники пошти знали його правильну адресу проживання через його активне листування, вони виправили на повістці зазначену адресу та доставили йому повістку. У поштовому повідомленні про отримання повістки він підпис навпроти графи «особисто» не ставив, вважає, що це зробила працівниця поштового відділення, яка знає його особисто та іноді за нього ставить підписи.

Свідок показав, що оскільки вищезазначену заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами до ХОАС він не подавав, то через 1-2 дні навідався до зазначеного суду, щоб дізнатися причину виклику у судове засідання. Повідомив, що у суді він спочатку звернувся в канцелярію, де йому сказали звертатися за отриманням інформації до помічника чи секретаря судді ОСОБА_13 та повідомили, що заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами надійшла до суду електронною поштою. Оскільки судова охорона не дозволила йому пройти до кабінету судді ОСОБА_13, у списку номерів внутрішніх телефонів працівників суду, який знаходився у холі суду, він знайшов прізвище судді ОСОБА_13 та зателефонував на зазначений номер телефону. Свідок повідомив, що він спілкувався зі секретарем чи помічником судді ОСОБА_13 телефоном, якій він повідомив, що заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами до суду не подавав, а також запитав, яким чином вони прийняли заяву до розгляду, не перевіривши паспорт заявника та просив більше йому судові повістки не надсилати, оскільки будь-якого стосунку до зазначеної заяви він не має, на що секретар чи помічник судді йому відповіла, що вони знають, які дії їм вчиняти відповідно до процесуального закону.

Свідок ОСОБА_16 повідомив, що приблизно 14 вересня 2020 року він вдруге отримав повістку про виклик у судове засідання для розгляду його заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОК «ЖБК «СЛАЙС» до ДМА. Зазначив, що він знову завітав до суду, де по внутрішньому телефону з холу суду зателефонував секретарю чи помічнику судді ОСОБА_13 (не знає, з ким саме спілкувався), повідомив, що до заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, поданої від його імені, він стосунку не має, та просив повістки йому не направляти. Також звернув увагу, що помічниця судді не пропонувала йому написати заяву про те, що він не звертався до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Свідок показав, що у судові засідання з розгляду зазначеної заяви він не з`являвся жодного разу, оскільки він її не подавав, стороною у справі не був, а тому не вважав за необхідне прибувати за викликом до суду.

Свідок ОСОБА_16 звернув увагу, що про зазначену справу обізнаний з мережі Інтернет, втім жодної участі під час її розгляду він не брав, заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами не подавав, судовий збір не сплачував, на заяві стоїть не його підпис та хто саме її подав, йому не відомо. Вказав, що його персональні дані, копію паспорта та ідентифікаційного коду особа, яка подала заяву від його імені, могла взяти у Харківській міській раді, до якої він неодноразово звертався та подавав документи стосовно оформлення земельних ділянок та реєстрації нерухомого майна.

Також свідок вказав, що про зміст рішення, ухваленого за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, поданої не ним, він дізнався з Єдиного державного реєстру судових рішень.

Показання свідка ОСОБА_16 про прибуття до ХОАС підтверджуються відомостями з витягу з журналів відвідувачів ХОАС, з якого убачається, що ОСОБА_16 (паспорт НОМЕР_4 ) відвідував ХОАС 11 червня 2020 року о 15:51 та 14 вересня 2020 року о 13:52 (т. 7, а.с. 89). Номер і серія паспорта громадянина України ОСОБА_16, зазначені у витягу з журналу відвідувачів ХОАС, відповідають номеру і серії паспорта громадянина України ОСОБА_16, копію якого додано до заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами (т. 4, а.с. 76).

5.7.7. Свідок ОСОБА_56 надав суду показання, що приблизно у липні 2020 року йому зателефонувала старший детектив групи детективів у цьому кримінальному провадженні та повідомила про необхідність допиту ОСОБА_13 . Зазначив, що з ним зв`язалися співробітники СБУ та повідомили про місцезнаходження ОСОБА_13 . Повідомив, що він запропонував здійснити допит ОСОБА_13 в приміщенні Харківського територіального управління НАБУ, однак ОСОБА_13 відмовилася, зважаючи на свою безпеку, у зв`язку з чим її допит був проведений 14 липня 2020 року близько 19 год 00 хв у кімнаті, розміщеній в ресторані на території комплексу відпочинку «Аркада», розташованого за адресою: місто Харків, провулок Дубовий. Свідок повідомив, що під час цієї зустрічі він також відібрав у ОСОБА_13 заяву про нерозголошення таємниці досудового розслідування та заяву про конфіденційне співробітництво, причина відсутності дати в якій йому не відома. Зазначив, що допит проводився у вечірній час через зайнятість ОСОБА_13 у робочий час у зв`язку з проведенням судових засідань.

Свідок наголосив, що під час допиту присутніми були тільки він та ОСОБА_13 . У ході допиту з`ясовувалися обставини вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, які полягали в тому, що ОСОБА_9 запропонувала ОСОБА_13 грошові кошти за відмову у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Повідомив, що після допиту він через свій робочий принтер, який привіз з собою, роздрукував протокол допиту ОСОБА_13 . Вказав, що не пам`ятає, чи проводив повторні допити ОСОБА_13 .

5.7.8. Свідок ОСОБА_57 повідомив, що є оперативним працівником Служби безпеки України. Із ОСОБА_13 познайомився 09 липня 2020 року. Напередодні йому зателефонував інший співробітник служби на ім`я ОСОБА_40 та повідомив, що наявне питання, яке належить до компетенції свідка, а саме відбувся факт пропонування неправомірної вигоди судді, яка працює у місті Харкові. ОСОБА_58 оформив відрядження та разом із заступником начальника відділу, в якому він працював, виїхав до Харкова, де у кафе по вул. Клочковській зустрівся та особисто познайомився із ОСОБА_13 . Зустріч відбувалася після обіду, можливо ближче до вечора. ОСОБА_13 розповіла свідку обставини тиску на неї, після чого ОСОБА_58 проінформував її про те, що перевірка цих обставин може бути здійснена виключно у межах кримінального провадження після подання нею відповідної заяви. ОСОБА_13 погодилася звернутися з такою заявою, свідок усно попередив її про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину та особисто записав з її слів текст заяви. Після цього ОСОБА_58 повернувся до міста Києва, заяву ОСОБА_13 було зареєстровано та згодом направлено до Національного антикорупційного бюро України.

Свідок проінформував, що приїжджав до Харкова декілька разів з метою здійснення негласних слідчих (розшукових) дій. Також одного разу зустрічався із ОСОБА_13 у місті Чугуєві. ОСОБА_58 наголосив, що не був присутнім під час встановлення спеціального технічного обладнання на ОСОБА_13, оскільки цим займаються відповідні працівники Служби безпеки України. Жодних вказівок щодо відвідування або невідвідування кабінету ОСОБА_9 чи неприбуття на роботу свідок викривачу не надавав.

ОСОБА_58 повідомив, що стосовно ОСОБА_47 також проводилися негласні слідчі (розшукові) дії, оскільки згідно з рапортом одного зі співробітників Служби безпеки України з його боку також здійснювався тиск на ОСОБА_13 .

5.7.9. Свідок ОСОБА_60 надала показання, що вона представляла інтереси ОК «ЖБК «СЛАЙС» у справі за заявою ОСОБА_16 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, але чи брала участь під час розгляду позову ОК «ЖБК «СЛАЙС» до ДМА стосовно скасування відмови у наданні дозволу на будівництво та зобов`язання вчинити певні дії, не пам`ятає.

Свідок повідомила, що особа ОСОБА_16 їй не відома, у зв`язку з чим під час розгляду його заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами правова позиція ОК «ЖБК «СЛАЙС» полягала у відсутності жодного зв`язку між ОСОБА_61 та позивачем або відповідачем, з огляду на що жодні його інтереси порушені не були, а тому він не мав права подавати до суду зазначену заяву. Пояснювала, що в ході розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами вона подавала до суду свою позицію у письмовому вигляді, заперечення та письмову заяву (пояснення) щодо клопотання ДМА про закриття провадження у справі, яке обґрунтовувалося тим, що ОСОБА_16 не має стосунку до справи та його інтереси не порушені.

Також свідок надала показання, що судові засідання відкладалися з тих чи інших причин, які їй здавалися «дивними», оскільки сторони, окрім ОСОБА_16, з`являлися до суду, але судове засідання не відбувалось. Заявник у судові засідання не прибув жодного разу.

5.7.10. Свідок ОСОБА_62 повідомив, що з 2014-2015 років і до теперішнього часу є головою ОК «ЖБК «СЛАЙС». Зі слів свідка, ДМА відмовив кооперативу у видачі дозволу та наданні містобудівних умов стосовно земельної ділянки, розташованої по Белгородському шосе у місті Харкові. У зв`язку з цим ОСОБА_63 звернувся до адвокатів, які йому порадили оскаржити зазначену відмову у судовому порядку. Рішення про таке оскарження ухвалив особисто ОСОБА_63, а також підписав відповідну позовну заяву, яка розглядалася у ХОАС суддею ОСОБА_13 . Свідок був переконаний у позитивному вирішенні цієї справи, оскільки законодавством не передбачена така підстава, як накладення арешту на земельну ділянку, на яку послався ДМА, відмовляючи кооперативу.

Як зазначив ОСОБА_63, справа розглядалася у письмовому провадженні, участі у її розгляді він не брав, згодом було ухвалене рішення про задоволення позовних вимог. Пізніше адвокати повідомили йому про надходження заяви про перегляд зазначеного рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами від особи на прізвище ОСОБА_23 . Свідок зазначив, що не переймався розглядом цієї заяви, оскільки сам є юристом та добре розумів, що зазначена особа не є стороною у справі, а отже не має права подавати такі заяви. Про результат розгляду зазначеної заяви свідок не обізнаний. Чи оскаржувалося рішення у апеляційному порядку, свідок не пам`ятає, втім зазначив, що фактично воно було реалізоване - на зазначеній земельній ділянці було збудовано житловий будинок.

Також ОСОБА_63 наголосив на тому, що з ОСОБА_9 особисто не знайомий та не зустрічався, грошові кошти для передачі їй чи ОСОБА_13 жодній особі не надавав.

5.7.11. Свідок ОСОБА_64, спілкування обвинуваченої з яким зафіксоване на відеозаписах з камери відеоспостереження (п. 5.4 вироку, розмови за 14 та 15 вересня 2020 року), повідомив, що 13 вересня 2020 року йому зателефонував колишній мер міста Харкова ОСОБА_65, з яким він був знайомий 10-15 років, та висловив обурення з приводу дій судді ХОАС, яка затягувала розгляд заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами і не ухвалювала рішення упродовж 4 місяців, попри те, що законодавством встановлений місячний строк її розгляду. ОСОБА_65 сказав, що свідку зателефонує чоловік та попрохав його розібратися з цим питанням. За 2 хвилини ОСОБА_66 зателефонував чоловік на ім`я ОСОБА_67 та сказав, що цією суддею є суддя ХОАС ОСОБА_13, та попрохав свідка піти до суду з метою вжиття заходів щодо припинення затягування розгляду справи, оскільки це перешкоджає Харківській міській раді, яка є стороною у справі, подати апеляційну скаргу.

Як повідомив ОСОБА_34, юристи намагалися вирішити це питання безпосередньо із суддею ОСОБА_13, втім безрезультатно, тому ОСОБА_67 попрохав його втрутитись. У процесуальний спосіб спроб припинити затягування справи не здійснювали, щоб не провокувати конфлікт.

ОСОБА_34 поінформував, що давно знайомий з головою ХОАС ОСОБА_9, а тому 14 вересня 2020 року зателефонував їй та цього ж дня зустрівся з нею в її кабінеті з приводу зазначеної справи. ОСОБА_9 повідомила свідку, що з цього ж питання до неї вже приходив заступник мера ОСОБА_68, інші особи, а також сама ОСОБА_13 . ОСОБА_9 запропонувала покликати ОСОБА_13 та з`ясувати це питання, втім свідок відмовився з нею розмовляти, а тому ОСОБА_9 запропонувала йому зачекати у суміжній кімнаті, проте ОСОБА_13 того дня не було на місці, а тому розмову було перенесено на наступний день.

15 вересня 2020 року, зі слів свідка, він знову приїхав до ОСОБА_9 та з`ясував у неї, що вона мала розмову із ОСОБА_13, яка не ще вирішила, коли завершить розгляд справи. ОСОБА_9 знову покликала ОСОБА_13, ОСОБА_34 в цей час вийшов до іншої кімнати. Під час розмови ОСОБА_13 пообіцяла вирішити справу за три робочих дні у понеділок. Свідок наголосив, що не обговорював з ОСОБА_9, яке рішення має ухвалити ОСОБА_13, мова йшла виключно про строк розгляду.

Також ОСОБА_34 зазначив, що був присутній під час обшуку у кабінеті ОСОБА_9 в якості її захисника, договір було укладено безпосередньо на місці обшуку. Свідок ознайомлений зі змістом відеозапису, здійсненого камерою відеоспостереження, встановленою у кабінеті ОСОБА_9, та вважав факт його відеозйомки без його згоди втручанням у його права, втім підтвердив відповідність цього відеозапису фактичним обставинам.

Також свідок додав, що розмовляв у кабінеті ОСОБА_9 виключно з ОСОБА_69 (телефоном), грошові кошти ОСОБА_9 для передачі ОСОБА_13 не передавав, а жест пальцями біля плеча, зафіксований на відео, був натяком на можливу відповідальність та можливе звернення з цього приводу до правоохоронних органів. Свідок не бачив жестів ОСОБА_9 та наголосив, що мова йшла виключно про три робочі дні, протягом яких ОСОБА_13 мала завершити розгляд справи.

5.8. Показання обвинуваченої ОСОБА_9 .

Обвинувачена ОСОБА_9 вину у пред`явленому обвинуваченні не визнала, надала усні та письмові показання у матеріали кримінального провадження (т. 10, а.с. 64-81). Під час допиту в суді пояснила, що між нею та ОСОБА_13 склалися неприязні стосунки. Причиною тому став розгляд ОСОБА_9 справи № 820/273/16 за позовом банку «Грант» до Харківського міського управління юстиції, державного реєстратора та третьої особи - товариства «Фарт» і родини ОСОБА_123. Щодо цієї справи неодноразово приходила ОСОБА_13 та прохала відмовити банку у задоволенні позову, оскільки одним з учасників справи був її чоловік ОСОБА_70, який є батьком її другої дитини - ОСОБА_71 . Проте ОСОБА_9, керуючись виключно законом, ухвалила рішення про часткове задоволення позову, тобто не на користь чоловіка ОСОБА_13 .

Також, за твердженням ОСОБА_9, ОСОБА_13 неодноразово ухвалювала неоднозначні рішення, у зв`язку з чим провокувала скандальні публікації у інтернет-виданнях.

Одним з них було рішення у справі за заявою ОСОБА_72, який з метою маніпулювання системою авторозподілу справ подав велику кількість аналогічних за змістом заяв. Одна із його заяв перебувала на розгляді ОСОБА_13, яку вона задовольнила, попри те, що інші було повернуто.

Крім того, ОСОБА_13 неодноразово ініціювала зміну суддів-членів колегії у справі за позовом ОСОБА_73 шляхом подання службових записок до апарату суду. Цей факт, який був по суті втручанням в авторозподіл справ, було поставлено на обговорення на зборах суддів, після чого ОСОБА_9 звернулася з поданням щодо ОСОБА_13 до Вищої ради правосуддя, внаслідок чого відносини між обвинуваченою і викривачем ще більш ускладнились.

Наприкінці 2019 року ОСОБА_13 звернулася до ОСОБА_9 з проханням сприяти у вирішенні її питання щодо отримання службового житла. Це питання було поставлене на обговорення на зборах суддів, та 16 грудня 2019 року збори ухвалили позитивне рішення з цього питання. Після цього ОСОБА_13 докорінним чином змінила своє ставлення до ОСОБА_9, намагалася віддячити, товаришувати тощо, зокрема у лютому 2020 року позитивно висловлювалася на адресу кандидатури ОСОБА_9 на зборах суддів під час обговорення питання про обрання голови суду.

У травні 2020 року ОСОБА_9 з інтернет-видань дізналася про факт розгляду ОСОБА_13 справи за позовом ОК «ЖБК «СЛАЙС». Було зазначено, що нібито за рішення у цій справі ОСОБА_13 отримала службову квартиру.

Як повідомила ОСОБА_9, ОСОБА_13 вигадала версію, що судове рішення у цій справі обманним шляхом дала їй на підпис її помічник ОСОБА_74, а також висловлювала наміри скасувати його. Також, за її твердженням, до цього був причетний помічник іншого судді на ім`я ОСОБА_75 . ОСОБА_9 провела бесіду із ОСОБА_13 та цим суддею, під час якої запропонувала написати доповідні записки з цього приводу, щоб провести службове розслідування, і ОСОБА_13 на деякий час перестала наполягати на цій версії.

03 червня 2020 року до суду надійшла заява ОСОБА_16 . За всіма ознаками, на думку ОСОБА_9, вона надійшла через поштову скриньку, розташовану в будівлі суду.

ОСОБА_9 повідомила, що камеру у своєму службовому кабінеті встановила вона з метою уникнення провокацій, оскільки часто приходилося розглядати справи політичного характеру. На цій камері не зафіксовано жодного згадування справи за позовом ОК «ЖБК «СЛАЙС», хоча вже 09, 10 та 14 липня 2020 року ОСОБА_13 контактувала з цього приводу з працівниками правоохоронних органів.

ОСОБА_9 зазначила, що наступна зустріч відбулася 03 серпня 2020 року і була ініційована ОСОБА_13 . Розмова розпочалася зі справи за заявою ОСОБА_72 та пов`язаного з нею скандалу, а потім ОСОБА_13 згадала про заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОК «ЖБК «СЛАЙС». ОСОБА_9 розповіла їй про ОСОБА_76, який під час розмови на початку червня 2020 року намагався з`ясувати обставини розгляду справи за заявою ОСОБА_16 та припустила, що, можливо, підстави для скасування рішення суду за його заявою відсутні, а також запропонувала за допомогою системи діловодства суду поцікавитися особою ОСОБА_16 .

Особа ОСОБА_16, на думку ОСОБА_9, була обрана ОСОБА_13, оскільки він є літньою людиною без юридичного фаху, якого ніхто не буде слухати. На переконання ОСОБА_9, ОСОБА_13 навмисно ініціювала цю розмову, оскільки вже здійснювалися НСРД. ОСОБА_13 повідомила, що справа призначена на 17 серпня 2020 року, та запитала, що їй робити. ОСОБА_9 не звернула увагу на цю розмову, оскільки подібні обговорення справ були звичайною практикою, і розцінила слова ОСОБА_13 виключно як намагання отримати пораду. 13 серпня та 02 вересня 2020 року також відбулися розмови із ОСОБА_13, однак справа за заявою ОСОБА_16 не обговорювалася.

14 вересня 2020 року до ОСОБА_9 зателефонував ОСОБА_34 та попрохав зустрітися з ним. Того ж дня він прийшов до неї в кабінет та розповів, що ОСОБА_65 погрожує негативними наслідками у зв`язку з розглядом цієї справи та попрохав розібратися з судовою справою за заявою ОСОБА_16, яка не розглядається ОСОБА_13 протягом 4 місяців. ОСОБА_34 попрохав ОСОБА_9 з`ясувати у ОСОБА_13, що заважає їй розглянути цю справу, натякнувши їй про те, що нею можуть зацікавитися правоохоронні органи, та наголосивши на зацікавленості у найшвидшому розгляді справи з боку впливових осіб.

ОСОБА_9 розповіла ОСОБА_66 про розмову з ОСОБА_77 з цього приводу, а також про неприязні стосунки із ОСОБА_13 . Хоча втручання у це питання і не належало до повноважень ОСОБА_9, вона вирішила з`ясувати у ОСОБА_13 причини не розгляду заяви ОСОБА_16, оскільки побоювалася, що ОСОБА_65 може спричинити їй неприємності.

ОСОБА_9 запропонувала ОСОБА_66 зачекати у кімнаті відпочинку, поки вона буде розмовляти із ОСОБА_13, втім, в той час остання була відсутня на робочому місці, і розмову було вирішено відкласти до 14 години наступного дня.

15 вересня 2020 року ОСОБА_13 прийшла до неї та у кімнаті відпочинку відбулася розмова, під час якої ОСОБА_9 поцікавилася справою за заявою ОСОБА_16 та додала, що справою цікавилися впливові люди, а тому вона має сама вирішити та ухвалити рішення, яка вважає за потрібне. Через 10 хвилин після розмови ОСОБА_13 зателефонувала ОСОБА_9 месенджером WhatsApp та повідомила, що готова винести рішення хоч завтра, натомість не хоче це робити просто так та просить, щоб з нею закрили питання. Після цього ОСОБА_9 зателефонувала ОСОБА_66, запросила його зайти та передала зміст розмови із ОСОБА_13 ОСОБА_34 зателефонував своєму знайомому ОСОБА_78 та передав слова ОСОБА_13 ОСОБА_34 попрохав ОСОБА_9 з`ясувати у ОСОБА_13 конкретні строки вирішення справи, у зв`язку з чим ОСОБА_9 запросила ОСОБА_13 до кабінету, а ОСОБА_34 вийшов до кімнати відпочинку. Під час розмови ОСОБА_9 спитала у ОСОБА_13 чи вистачить їй часу до понеділка, на що вона відповіла ствердно.

17 вересня 2020 року приблизно о 21 годині ОСОБА_13 знову зателефонувала месенджером WhatsApp та повідомила, що з нею 16 вересня 2020 року розрахувалися за цю справу та попрохали її віддячити ОСОБА_9 за допомогу у вирішенні питання. ОСОБА_13 повідомила, що хотіла віддати кошти особисто, але у зв`язку із зайнятістю ОСОБА_9 вона залишила кошти у білому конверті у кімнаті відпочинку в нижній шухляді праворуч. ОСОБА_9 обурилася та вимагала наступного ж дня зранку забрати вказані кошти. ОСОБА_13 пообіцяла це зробити.

Наступного дня, побоюючись того, що у зазначену шухляду могли зазирнути сторонні особи та побачити грошові кошти, ОСОБА_9 зайшла до кімнати відпочинку через інший вхід, відкрила шухляду, витягла з неї білий конверт, поклала у свою сумку і після цього зайшла до кабінету.

Зателефонувавши ОСОБА_13 та дізнавшись, що вона відсутня на роботі, ОСОБА_9 попрохала зайти її у понеділок близько 10 години. Одразу після цієї розмови ОСОБА_9 зателефонувала ОСОБА_13 месенджером WhatsApp та на підвищених тонах попередила її, якщо вона не прийде до неї у понеділок, то вона застосує механізми офіційного реагування за фактом надання неправомірної вигоди.

У понеділок ОСОБА_9 приїхала на роботу та дізналася, що ОСОБА_13 її шукала. ОСОБА_9 поклала конверт з грошима, який на вихідних перебував у неї у сумці, у брошуру, щоб приховати його, коли ОСОБА_13 буде виходити з ним з її кабінету.

Після того, як ОСОБА_13 зайшла в кабінет, ОСОБА_9, з метою пояснення причини вручення їй брошури (монографії), сказала «Як кандидат кандидату». ОСОБА_13 дістала конверт з брошури та спитала, чи це ОСОБА_79, розуміючи, що вказані грошові кошти ОСОБА_13 залишила саме за її допомогу у вирішенні цієї справи, відповіла ствердно. ОСОБА_13 відкрила конверт, почала діставати з нього купюри та намагалась їх вручити ОСОБА_9, зазначивши: «Чи може щось все таки?», на що ОСОБА_9 категорично відмовилась, зазначаючи, що з нею всі давно вже розрахувались, маючи на увазі, що ніякого меркантильного інтересу в цій ситуації вона не має. ОСОБА_13 почала скаржитись, що могли би і 30, маючи на увазі, що їй мало. Крім того, ОСОБА_13 почала вмовляти ОСОБА_9 взяти хоча б частину коштів, зазначаючи, що їй соромно, на що остання категорично відмовилась. В подальшому в кабінет зайшли працівники правоохоронних органів та розпочали обшук.

ОСОБА_9 наголосила, що дії ОСОБА_13 були помстою їй особисто та намаганням за допомогою таких дій сприяти кар`єрному просуванню, що їй і обіцяли працівники СБУ та про що вона сама і зазначала в телефонних розмовах зі своїми близькими особами. На переконання ОСОБА_9, справа за заявою ОСОБА_16 була сфабрикована з метою провокування її на розмову із ОСОБА_13 працівниками СБУ та НАБУ. Всі візити ОСОБА_13, за її твердженням, були спланованими та керувалися співробітниками СБУ.

5.9. Інші письмові докази сторони обвинувачення

5.9.1. Згідно з протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 23 жовтня 2020 року (т. 4, а.с. 207-210) було отримано відомості щодо телефонних з`єднань за абонентським номером НОМЕР_2, який перебував у користуванні ОСОБА_9 за період з 01 червня по 21 вересня 2020 року.

Згідно з протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 30 жовтня 2020 року (т. 4, а.с. 220-223) було отримано відомості щодо телефонних з`єднань за абонентськими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_5, які перебували у користуванні ОСОБА_13 за період з 01 червня по 21 вересня 2020 року.

Під час огляду зазначеної інформації (протокол від 06 листопада 2020 року; т. 4, а.с. 224-226) були встановлені неодноразові дзеркальні з`єднання між ОСОБА_9 і ОСОБА_13 у цей період, зокрема обвинувачена здійснила 6 телефонних дзвінків, а викривач - 9 телефонних дзвінків. Разом з тим, 25 червня, 28 липня, 11 та 15 вересня 2020 року ініціатива у спілкуванні мобільним зв`язком виходила саме від ОСОБА_9 .

Однак, колегія суддів зауважує, що самі по собі ці відомості не є інформативними і такими, що доводять будь-які обставини у цьому кримінальному провадженні. Суд свідомий того факту, що, перебуваючи у штаті одного суду і маючи службові кабінети у сусідніх приміщеннях, обвинувачена ОСОБА_9 і викривач ОСОБА_13 мали можливість спілкуватись як в службових кабінетах одна одної, так і за допомогою службового телефону. Однак, оцінюючи у сукупності всі докази, надані сторонами кримінального провадження у суду відсутні підстави вважати, що ініціатива у спілкуванні стосовно перегляду рішення за нововиявленими обставинами виходила саме від ОСОБА_13 . Так, 15 вересня 2020 року під час розмови у кімнаті відпочинку, суміжній зі службовим кабінетом ОСОБА_9, остання, самостійно зініціювавши розмову, недвозначно повідомила ОСОБА_13 про зацікавленість у певному результаті розгляду заяви ОСОБА_16, і пізніше цього ж дня у своєму службовому кабінеті запропонувала ОСОБА_13 3000 доларів США за ухвалення такого рішення (т. 5, а.с. 92-97; т. 6, а.с. 10).

Щодо телефонних розмов суд також побіжно надає оцінку версії сторони захисту про спілкування ОСОБА_13 і ОСОБА_9 за допомогою месенджера WhatsApp. Непереконливою є позиція сторони захисту, що всі розмови, які спростовують обвинувачення і свідчать про таємне залишення грошових коштів суддею ОСОБА_13, відбувались саме за цим месенджером і тому не знайшли свого відображення ні в протоколах тимчасового доступу до речей і документів (телефонних з`єднань), ні в протоколах зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (протоколи № 4 і № 5). Навіть розмови, зафіксовані на камері відеоспостереження, вилученої з кабінету ОСОБА_9, не містять інформації про телефонні розмови обвинуваченої та ОСОБА_13 у месенджері WhatsApp (протоколи № 6 і № 7).

З метою перевірки версії сторони захисту у судовому засіданні був досліджений додаток до протоколу огляду телефону iPhone X (Apple iPhone A1865), вилученого у ОСОБА_9 під час обшуку від 23-24 вересня 2020 року (т. 5, а.с. 113-124), з якого вбачається відсутність відповідних з`єднань у месенджері WhatsApp (т. 10, а.с. 101-104 - знімки екрана).

У будь-якому випадку суперечливою є позиція обвинуваченої, яка стверджує, що конфліктні розмови і сварки між нею та ОСОБА_13 відбувались 17 та 18 вересня 2020 року за допомогою месенджера WhatsApp і не в службовому кабінеті, а помірковані розмови, з яких не вбачаються ознаки конфлікту, - за допомогою звичайного стільникового зв`язку. Колегія суддів переконана, що в умовах гострого конфлікту, викликаного незаконною та негідною поведінкою ОСОБА_13, яка нібито залишила неправомірну вигоду у кімнаті відпочинку, обвинувачена (як і будь-яка інша людина) не здатна була б виокремити характер свого спілкування в залежності від використання месенджеру або звичайного стільникового зв`язку.

Твердження ОСОБА_9, що ОСОБА_13 телефонувала їй з іншого номеру телефону, неможливо перевірити в ході судового розгляду, а захисниками не надано доказів того, що вони або обвинувачена намагались здобути або підтвердити цю інформацію у будь-який спосіб. На переконання суду, сукупність доказів у цьому кримінальному провадженні поза розумним сумнівом свідчить про відсутність таких розмов.

VI. Оцінка суду

6.1. Узагальнений виклад встановлених судом обставин

Дослідивши наведені докази у їх сукупності та взаємозв`язку, суд вважає доведеними такі фактичні обставини:

(1) червень 2020 року (одразу після відкриття провадження про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, точний час не встановлений) - ОСОБА_9 запропонувала ОСОБА_13 1000 доларів США за залишення рішення від 12 лютого 2020 року без змін в інтересах третіх осіб;

(2) 15 вересня 2020 року - ОСОБА_9 запропонувала ОСОБА_13 3000 доларів США за вчинення тієї самої дії;

(3) 21 вересня 2020 року - ОСОБА_9 надала ОСОБА_13 неправомірну вигоду у розмірі 3000 доларів США за вчинення тієї ж дії з використанням ОСОБА_13 наданої їй влади.

6.2. Щодо окремих елементів складу злочину

6.2.1. Як вже було встановлено судом, ОСОБА_13 станом на момент вчинення кримінального правопорушення обіймала посаду судді, а тому в розумінні п. 2 примітки до ст. 368 КК України була службовою особою, яка займає відповідальне становище (п. 5.1.2 вироку).

Відповідальність за одержання хабара настає лише за умови, що службова особа одержала його, зокрема, за виконання чи невиконання таких дій, які вона могла або повинна була виконати з використанням наданої їй влади (п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про хабарництво» № 5 від 26 квітня 2002 року).

Відповідно до ч. 15 ст. 31 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами здійснюється тим самим складом суду, який ухвалив рішення, що переглядається, якщо справа розглядалася суддею одноособово або у складі колегії суддів.

Виходячи зі змісту наведеної норми, з огляду на розгляд справи № 520/683/20 одноособово суддею ОСОБА_13, саме у межах реалізації судової влади вона мала повноваження вчинити дію з використанням наданої їй влади, а саме здійснити розгляд заяви ОСОБА_16 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення у цій справі.

У Пояснювальній доповіді до Кримінальної конвенції Ради Європи про боротьбу з корупцією прямо зазначено, що можливість або неможливість особи вчинити або не вчинити діяння, за які вона одержує неправомірну вигоду, не має правового значення: «Розробники Конвенції вважали, що вирішальним елементом складу правопорушення є не те, чи має посадова особа намір діяти згідно з проханням хабародавця, а те, чи їй з метою одержати щось від неї запропонували, надали або пообіцяли хабара. А що хабародавець, імовірно, може й не знати, чи володіє посадова особа такою свободою дій, то цей елемент складу для цілей цього положення є нерелевантним. Конвенція ж має на меті зберегти довіру громадян до справедливої публічної адміністрації (Explanatory Report to the Criminal Law Convention on Corruption, p. 39), а ця довіра помітно ослабла б навіть у разі, якби посадова особа так діяла і не отримавши хабара».

Отже, для кваліфікації дій ОСОБА_9 за ч. 3 ст. 369 КК України не має значення, яке рішення ухвалила ОСОБА_13 зрештою, додатково ця теза обґрунтована у п. 6.4.2 вироку.

6.2.2. ОСОБА_9 є фізичною, осудною особою, якій виповнилось 16 років, тобто повністю підпадає під визначення загального суб`єкта кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України.

6.2.3. Суб`єктивна сторона кримінального правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_9, характеризується виною виключно у формі прямого умислу.

Так, ОСОБА_9 достеменно усвідомлювала, що вона запропонувала та надала неправомірну вигоду службовій особі, яка займає відповідальне становище, за виконання певних дій з використанням наданої їй влади в інтересах третіх осіб. Наявність у ОСОБА_9 статусу судді, тобто професійна обізнаність щодо правової природи своїх дій та їх цілеспрямованість, зокрема, ненав`язливе та обережне, але наполегливе переконування ОСОБА_13 у доцільності залишення в силі рішення суду, не залишають жодних сумнівів стосовно психічного ставлення ОСОБА_9 до вчинюваних нею дій, а саме усвідомлення їх суспільно небезпечного характеру, передбачення їх суспільно небезпечних наслідків і бажання їх настання.

Сукупність цих ознак свідчить про те, що злочин вчинено з прямим умислом.

Досліджені судом докази переконливо доводять, що ОСОБА_9 була обізнана про факт звернення ОСОБА_16 до суду з відповідною заявою і в певний момент почала опікуватись цим питанням, втім, мотиви, з яких ОСОБА_9 вдалась до вчинення кримінального правопорушення, на кваліфікацію за ч. 3 ст. 369 КК України не впливають.

6.3. Висновки суду

6.3.1. При вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним ч. 2 і 4 ст. 17 КПК України, що передбачають, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи (постанова Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 688/788/15-к).

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Зокрема, у справах, в яких наявність та/або характер умислу має значення для правової кваліфікації діяння, суд у своєму рішенні має пояснити, яким чином встановлені ним обставини справи доводять наявність умислу саме такого характеру, який є необхідним елементом складу злочину, і виключають можливу відсутність умислу або інший характер умислу.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

6.3.2. Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

6.3.3. За результатами судового розгляду у колегії суддів лишилось єдине питання, щодо якого наявний сумнів, - це авторство заяви про перегляд рішення ХОАС від 12 лютого 2020 року за нововиявленими обставинами. Суд одразу зауважує, що йдеться не про обґрунтований сумнів у версії подій вчинення злочину, яку навела сторона обвинувачення, а виключно (1) про неможливість пояснити, хто був автором заяви про перегляд рішення від 12 лютого 2020 року за нововиявленими обставинами, та (2) необхідність оцінити вплив цієї обставини на висновок суду про винуватість ОСОБА_9 .

Так, свідок ОСОБА_16 під час надання показань заперечив факт звернення з відповідною заявою до ХОАС, і ці показання власне підтверджуються висновком експертизи № СЕ-19/121-21/2724-ПЧ від 12 лютого 2021 року за результатом проведення судової почеркознавчої експертизи.

Але оцінюючи цю обставину, суд виходить з того, що заява про перегляд рішення за нововиявленими обставинами надійшла до суду в офіційний спосіб і була зареєстрована в автоматизованій системі документообігу суду (т. 7, а.с. 110), саме суддя ОСОБА_13 мала її розглянути відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України і не мала підстав усунутись від цього процесу, і саме обвинувачена ОСОБА_9 запропонувала та надала викривачу неправомірну вигоду за ухвалення конкретного рішення про відмову у задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Версія сторони захисту про те, що подання цієї заяви до ХОАС було забезпечено самим викривачем, не підтверджується жодним доказом, наявним у матеріалах кримінального провадження, а з огляду на позицію сторони захисту про відсутність провокації, позаяк злочин не був вчинений, - не потребує оцінки на предмет ознак такої провокації. Поза увагою суду не може залишитись та обставина, що під час надання показань в суді свідок ОСОБА_16 не зміг з раціональної точки зору пояснити, чому він не звернувся до суду з письмовою заявою про те, що він не є заявником по цьому питанню, та/або не прибув безпосередньо у судове засідання, щоб повідомити цю інформацію особисто. Суд вкотре зауважує, що ОСОБА_16 кілька разів прибував у приміщення ХОАС, був обізнаний про час та дати судових засідань, жодна особа не чинила йому опору, втім він не вважав за потрібне формалізувати свою непричетність до написання цієї заяви (шляхом прибуття у судове засідання і звернення до суду), хоча як він повідомив, був досвідченим заявником і неодноразово звертався до державних органів, у тому числі судів, та органів місцевого самоврядування.

Отже, за наслідками аналізу цього питання суд дійшов висновку, що ці обставини не є підставою для обґрунтованого сумніву у тому, що обвинувачена ОСОБА_9 вчинила злочин, передбачений ч. 3 ст. 369 КК України, та не спростовують жодною мірою доказів сторони обвинувачення.

Разом з тим, суд мусить констатувати, що зазвичай у будь-якому кримінальному провадженні не все коло питань, порушених його сторонами, має відповіді, однак саме суд є інстанцією, уповноваженою розсудити, неотримання відповідей на які з них докорінним чином впливає на висновок про винуватість або невинуватість особи. І зазначена обставина такою вочевидь не є.

6.3.4. Суд окремо зауважує, що обставини цього кримінального провадження вимагають від колегії суддів чіткого розмежування подій, які впливають на висновки суду щодо винуватості ОСОБА_9, та подій, які характеризують загальну атмосферу діяльності конкретного суду.

Розглядаючи кримінальне провадження, колегія суддів має зосередитись на доведеності або недоведеності обставин вчинення кримінального правопорушення і не зважати на решту обставин, які за її внутрішнім переконанням та з огляду на життєвий досвід, хоча й утворюють певний контекст, але не мають стосунку до цієї справи.

Суд, керуючись ч. 1 ст. 337 КПК України, категорично усувається від надання оцінки тим обставинам, які не входять до кола обставин пред`явленого ОСОБА_9 обвинувачення і вочевидь виходять за його межі. Інша позиція суду призвела б до перебрання ним невластивих для себе функцій.

Саме через це посилання сторони захисту на «дивні» речі (як то помилки у протоколах за результатами проведення НСРД, неможливість відтворити деякі телефонні розмови тощо) також не свідчать на користь позиції сторони захисту та не спростовує докази вчинення обвинуваченою ОСОБА_9 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України.

Також суд вибірково і обмежено сприймає докази сторони захисту, надані на підтвердження недостовірності показань ОСОБА_13, оскільки показання, надані останньою, щодо обставин вчинення злочину, підтверджуються письмовими доказами, матеріалами НСРД і показаннями інших свідків, а в іншій частині суд не уповноважений надавати оцінку професійній компетентності, порядності та доброчесності свідка. Докладніше ця теза розкрита судом у п. 7.9, 7.12 вироку.

6.3.5. Отже, сукупність досліджених судом доказів поза будь-яким розумним сумнівом свідчить про те, що ОСОБА_9 запропонувала та надала ОСОБА_13, як особі, яка займала відповідальне становище, неправомірну вигоду у виді грошових коштів у сумі 3 000 доларів США, а ОСОБА_13, будучи залученою до конфіденційного співробітництва та діючи в межах контролю за вчиненням злочину, прийняла її.

Надавши ОСОБА_13 неправомірну вигоду за вчинення дій, що полягали у залишенні без задоволення заяви ОСОБА_16 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення від 12 лютого 2020 року, ОСОБА_9 заподіяла шкоду безпосередньому об`єкту злочину, передбаченого ст. 369 КК України, а саме: встановленому порядку здійснення правосуддя в адміністративних справах, зокрема, порядку розгляду заяв про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, а також суспільним відносинам, що забезпечують належну діяльність органів правосуддя у частині непідкупності суддів, невтручання в їх діяльність, зокрема з боку осіб, що обіймають адміністративні посади в суді, та виплати суддівської винагороди виключно у порядку, встановленому законодавством.

При констатації заподіяння шкоди об`єкту кримінального правопорушення суд виходить з того, що ухвалення судових рішень і взагалі здійснення правосуддя на засадах законності і справедливості, неприпустимість втручання у здійснення правосуддя є невід`ємною складовою концепції верховенства права та обов`язковою умовою здійснення правосуддя відповідно до визначених законом процедур судочинства.

6.4. Оцінка окремих аспектів пред`явленого обвинувачення і версії сторони захисту

6.4.1. Колегія суддів зауважує, що хоча обставини пропонування ОСОБА_9 судді ОСОБА_13 неправомірної вигоди у розмірі 1000 доларів США підтверджуються виключно показаннями ОСОБА_13, у суду відсутні підстави піддавати показання викривача у цій частині сумніву, оскільки подальший перебіг подій, докази, наявні у матеріалах кримінального провадження, беззаперечно підтверджують намір обвинуваченої ОСОБА_9 надати неправомірну вигоду судді ОСОБА_13 за залишення без змін рішення ХОАС від 12 лютого 2020 року. Разом з тим, розмір неправомірної вигоди 1000 чи 3000 доларів США не має значення для кваліфікації дій ОСОБА_9 за ч. 3 ст. 369 КК України, оскільки кваліфікуючою ознакою відповідно до цієї норми є, зокрема, пропозиція і надання неправомірної вигоди особі, яка займає відповідальне становище.

6.4.2. Твердження сторони захисту про те, що ухвалення суддею ОСОБА_13 21 вересня 2020 року рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_16 про перегляд за нововиявленими обставинами (тобто такого, про ухвалення якого прохала обвинувачена ОСОБА_9 ) не спростовує вчинення останньою кримінально караного діяння з огляду на таке.

Процес ухвалення судом рішення являє собою складну когнітивну та інтелектуальну діяльність, засновану на професійному і життєвому досвіді судді, оцінці ним обставин конкретного провадження, що відбувається у правовому режимі нарадчої кімнати. Ухвалення суддею ОСОБА_13 того чи іншого рішення, навіть сприятливого для обвинуваченої ОСОБА_9, не свідчить про відсутність у діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України. Законність або незаконність цього рішення, наявність або відсутність процесуальних порушень, допущених суддею ОСОБА_13 при розгляді цієї справи, також не є предметом оцінки у межах цього кримінального провадження, оскільки чинне законодавство передбачає інші механізми для такої діяльності - зокрема, перегляд в апеляційному та касаційному порядку, а також звернення до Вищої ради правосуддя на предмет перевірки наявності у діях судді ознак дисциплінарного проступку.

6.4.3. Також неспроможними є доводи сторони захисту про невизначеність суті рішення, про ухвалення якого обвинувачена прохала суддю ОСОБА_13, з огляду на таке.

Колегія суддів свідома того факту, що особи, задіяні у протиправній діяльності, дотримуються правил конспірації, не зацікавлені у чіткому та змістовному викладі інформації, що ними передається, схильні до висловлення своїх прохань та пропозицій натяками, жестами, незакінченими реченнями, пошепки.

Життєвий та професійний досвід колегії суддів за наслідками аналізу спілкування ОСОБА_9 і ОСОБА_13 дозволяє дійти висновку, що обвинувачена повідомила ОСОБА_13 про пріоритетність ухвалення рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_16 про перегляд за нововиявленими обставинами, і саме таке рішення було бажаним для ОСОБА_9 . Такий висновок можна зробити, виходячи з таких її реплік:

- … мне обещают поддержку твою во всех эшелонах в том плане, если ты оставишь решение суда без изменения свое. Если на тебя будут наезды у меня есть понимание, что тебя в обиду не дадут …;

- … они хотят, чтобы все осталось без изменения, вот, у них сложилось впечатление, что тебя смущает мое безразличие к этому вопросу;

- … если ты отменишь свое же решение, на меня обидятся,… а с другой стороны, если ты его не отменишь, то обещают, и у меня есть основания допускать, что нас с тобой не оставят поза увагой, понятно?;

- … ты слышала меня? Мы ищем все за….

Зі змісту спілкування, що відбулось 03 серпня 2020 року, вбачається, що ОСОБА_9 і ОСОБА_13 вже не вперше обговорюють питання щодо заяви ОСОБА_16 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами (П: Нововиявлені? Я ж тебе сказала… я ж тебе сказала, когда мне начал говорить ОСОБА_18, что я там это самое).

6.4.4. Аналізуючи версію сторони захисту щодо залишення ОСОБА_80 3000 доларів США у кабінеті ОСОБА_9 без відома останньої, колегія суддів зауважує нетипову як для особи, яка обіймає посаду судді, поведінку обвинуваченої після віднайдення нею конверту з грошовими коштами. Так, враховуючи тривалий час здійснення ОСОБА_9 правосуддя, її обізнаність про алгоритм дій, визначений антикорупційним законодавством для випадків віднайдення у службовому кабінеті неправомірної вигоди, обіймання адміністративної посади і ба більше - непрості професійні та особисті стосунки із ОСОБА_13, що підтверджується самою обвинуваченою, подальші її діяння, які полягали, з її слів, у (1) віднайденні конверта з неправомірною вигодою; (2) залишенні цього конверта у себе протягом 18-21 вересня 2020 року; (3) відсутності спроб зустрітись з ОСОБА_13 та повернути ці кошти; (4) неповідомленні правоохоронних органів про неправомірну вигоду - для стороннього спостерігача є дивними та нераціональними, і у певній частині такими, що суперечать чинному законодавству.

Характер спілкування обвинуваченої з ОСОБА_13 телефоном у п`ятницю, 18 вересня 2020 року, та у понеділок, 21 вересня 2020 року зранку, а також під час передачі неправомірної вигоди поза сумнівом спростовує її твердження про обурення таким вчинком судді ОСОБА_13 та наявність принципового конфлікту з огляду на віднайдення нею неправомірної вигоди. Також версія сторони захисту не підтверджується змістом спілкування обвинуваченої ОСОБА_9 та судді ОСОБА_13 . Так, на пропозицію ОСОБА_13 «Может что-то?» ОСОБА_9 відповідає «все нормально пожалуйста, мне все дали, не переживай».

Колегія суддів тлумачить зміст цього спілкування як такий, що ОСОБА_13 пропонувала лишити ОСОБА_9 певну частину неправомірної вигоди, на що ОСОБА_9 відповіла відмовою з тією мотивацію, що їй «все дали». По-перше звертає на себе увагу загальна інтонація спілкування, яка не збігається з показаннями обвинуваченої про наявність конфлікту, почуття гніву і роздратованості, а по-друге, непереконливим є посилання обвинуваченої на те, що вона зазначила «мне все дали» з метою якнайшвидше позбутись ОСОБА_13 . Суперечливою є позиція обвинуваченої у тому сенсі, що з одного боку вона стверджувала про тривалу і непросту історію відносин з викривачем, посилалась на незаконність та резонансність рішень ОСОБА_13, а з іншого - будучи обізнаною про такі факти, вважала для себе за можливе у спокійному робочому режимі обговорювати з нею повернення неправомірної вигоди, яку ОСОБА_13 нібито залишила в кімнаті відпочинку ОСОБА_9 .

Поза увагою колегії суддів не може залишитись той факт, що ця версія подій жодного разу не лунала від сторони захисту під час досудового розслідування, а відтак не могла бути своєчасно перевірена та відповідно, підтверджена або спростована детективами, що входили до слідчої групи.

На переконання колегії суддів, на сторону захисту не може бути покладений обов`язок повідомити слідчим свою версію подій та спростовувати підозру. Однак, якщо керуватись показаннями обвинуваченої, то станом на ранок 21 вересня 2020 року вона була цілком обізнана про те, що ОСОБА_13 нібито залишила кошти у її кімнаті відпочинку та навіть мала з нею конфлікт з цього приводу. Тож навіть попри знервованість обвинуваченої внаслідок проведення обшуку, інших слідчих дій, погане самопочуття, дивним видається той факт, що ОСОБА_9 та її захисники не намагались отримати доказів відвідування ОСОБА_13 кімнати відпочинку, суміжної з кабінетом ОСОБА_9 ввечері 17 вересня 2021 року. Так, під час надання показань ОСОБА_9 повідомила, що в ХОАС встановлена камера відеоспостереження, яка фіксує вхід у кімнату відпочинку, але у матеріалах кримінального провадження не знайшов свого підтвердження той факт, що захисники звертались у порядку ст. 93 КПК України до ХОАС з метою отримання записів відеоспостереження за 17 вересня 2020 року.

Натомість, суд зауважує, що всі досліджені у судовому засіданні відеозаписи свідчать, що суддя ОСОБА_13 входила у службовий кабінет ОСОБА_9 та суміжну з ним кімнату відпочинку з боку приймальні, тож твердження сторони захисту про переважно вільний доступ до кабінету голови суду з боку кімнати відпочинку не підтвердилось, принаймні відсутні докази того, що це було звичайною практикою для судді ОСОБА_13 .

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає неспроможною версію сторони захисту про повернення обвинуваченою судді ОСОБА_13 неправомірної вигоди, яка раніше була залишена останньою у кімнаті відпочинку, і вважає її такою, що виникла з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинений злочин.

При цьому суд також взяв до уваги правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 235/7397/15-к, відповідно до якого хоча чинним законодавством встановлено, що ніхто не повинен доводити своєї невинуватості, однак у межах змагального судового розгляду кожна зі сторін не повинна залишати без підтверджень свої доводи, зокрема і на спростування обвинувачення.

6.4.5. Надаючи оцінку показанням свідків, суд виходить з наступного:

1) показання свідка ОСОБА_81 суд вважає суперечливими та такими, що були надані ним з метою спростування обвинувачення, пред`явленого ОСОБА_9 . Так, суд свідомий того, що ОСОБА_9 і ОСОБА_34 є досвідченими, фаховими юристами, отже поза сумнівом вони обізнані, що жодні процесуальні порушення, допущені суддею ОСОБА_13 при розгляді заяви ОСОБА_16 про перегляд за нововиявленими обставинами, не могли бути підставою для притягнення обвинуваченої як голови ХОАС до дисциплінарної чи іншої відповідальності. Такий висновок випливає з положень ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у якій розтлумачений принцип незалежності суддів, та ст. 13 Кодексу суддівської етики, затвердженого XI черговим з`їздом суддів України 22 лютого 2013 року, згідно з якою суддя, що перебуває на адміністративній посаді в суді, повинен утримуватися від поведінки, дій або висловлювань, які можуть призвести до виникнення сумнівів у єдиному статусі суддів і в те, що професійні судді здійснюють колективне вирішення питань організації роботи суду.

Практична реалізація наведених положень зводиться до того, що ОСОБА_9 не могла впливати і відповідати за здійснення правосуддя суддею ОСОБА_13, і навпаки. Тож на переконання суду, свідок ОСОБА_34 надав нещирі показання щодо дійсної мети його візитів до обвинуваченої і змісту їхнього спілкування, адже, як убачається з розділу 5.4 вироку, переважно розмови між ними відбувались пошепки, що вирізняє характер їх спілкування порівняно з (1) традиційною характерною манерою ОСОБА_9 висловлюватись гучно та емоційно; (2) манерою спілкування свідка телефоном з іншими особами під час зустрічей у кабінеті ОСОБА_9 . На відміну від спілкування свідка з обвинуваченою (переважно пошепки, але з активною жестикуляцією), телефоном свідок розмовляв гучно, у чіткій діловій, а іноді і вимогливій манері, що спростовує припущення обвинуваченої, що свідок втратив голос.

Втім, показання ОСОБА_81 суд оцінює виключно в частині оцінки версій сторони обвинувачення і захисту, констатуючи, що для висновку суду про правильність кваліфікації дій обвинуваченої за ч. 3 ст. 369 КК України мотив візиту свідка та зміст його спілкування з ОСОБА_9 значення не має.

2) суд констатує, що показання свідків ОСОБА_47, ОСОБА_82, ОСОБА_83, ОСОБА_84, ОСОБА_85, ОСОБА_86 підтверджують факт перебування на розгляді судді ОСОБА_13 адміністративної справи № 520/683/2020 та зміст рішень, ухвалених у ній. В іншій частині показання цих свідків носять інформативний характер і окреслюють загальний контекст розгляду справ в ХОАС.

Суд зауважує, що (1) необізнаність колишнього помічника ОСОБА_84 про дійсні причини свого звільнення, які суддя ОСОБА_13 нібито повідомляла колегам, (2) неодноразові відкладення розгляду заяви ОСОБА_16 про перегляд за нововиявленими обставинами - не впливають на правильність кваліфікації дій ОСОБА_9 як пропозиції та надання службовій особі, яка займає відповідальне становище ( ОСОБА_13 ) неправомірної вигоди.

3) щодо оцінки показань свідка ОСОБА_13, яка одночасно має статус викривача у цьому кримінальному провадженні, суд констатує, що надані нею показання у частині пропонування та надання їй неправомірної вигоди обвинуваченою ОСОБА_9 є узгодженими, несуперечливими і такими, що підтверджуються іншими доказами по справі, зокрема, показаннями свідків ОСОБА_87, ОСОБА_42, змістом доказів, отриманих за наслідками проведення НСРД, та матеріалами адміністративної справи № 520/683/2020.

VІІ. Оцінка доказів сторони захисту та вирішення клопотань про визнання доказів недопустимими

У цьому розділі судом буде надано оцінку окремих доказів, наданих стороною захисту у матеріали кримінального провадження, а також клопотанням сторони захисту про визнання доказів недопустимими.

7.1. Щодо здійснення повідомлення про підозру неуповноваженим суб`єктом

Стаття 49 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» містить правові гарантії недоторканості та імунітету судді та серед іншого визначає, що судді може бути повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення лише Генеральним прокурором або його заступником. Ця гарантія також закріплена п. 3 ч. 1 ст. 481 КПК України.

Правовою природою та метою цієї гарантії є забезпечення незалежності суддів, яка, у цьому випадку, втілюється у можливості притягнення судді до кримінальної відповідальності виключно за рішенням обмеженого кола посадових осіб, які обіймають найвищу ланку у системі органів прокуратури.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, повідомлення про підозру ОСОБА_9 було складене 22 вересня 2020 року виконувачем обов`язків Генерального прокурора ОСОБА_88 (т. 2, а.с. 157-167) та того ж дня за його постановою та дорученням (т. 2, а.с. 153-154, 155-156) безпосередньо вручене їй прокурором ОСОБА_7 у приміщенні КНП «Мереф`янська ЦРЛ» у присутності чергового лікаря (т. 2, а.с 167, також на звороті). Перший заступник Генерального прокурора ОСОБА_89 упродовж 21-22 вересня 2020 року виконував обов`язки Генерального прокурора на підставі наказу № 2720-вц від 18 вересня 2020 року (т. 7, а.с. 82).

Частиною 2 ст. 481 КПК України передбачене право Генерального прокурора чи його заступника доручати здійснення письмового повідомлення про підозру іншим прокурорам, а тому в цій частині дії сторони обвинувачення у повній мірі ґрунтуються на законі.

Щодо складення повідомлення про підозру ОСОБА_9 не Генеральним прокурором, а виконувачем його обов`язків, колегія суддів зазначає наступне.

Призначення виконувача обов`язків є сталою та звичайною практикою, яка забезпечує безперервність функціонування державного органу, адже безпосередній керівник не завжди (внаслідок відпустки, хвороби, відрядження чи взагалі його непризначення) має можливість здійснювати обов`язки та реалізовувати функції, обумовлені його посадою.

За таких умов тимчасове здійснення повноважень, покладених на Генерального прокурора, іншою окремо уповноваженою на це особою не суперечить вимогам закону. До того ж, законодавець прямо передбачив таку можливість в контексті дотримання гарантій незалежності суддів (п. 3-1 ч. 1 ст. 481 КПК України).

Крім іншого, посада першого заступника Генерального прокурора ОСОБА_90 належить до переліку, передбаченого п. 3 ч. 1, ч. 2 ст. 481 КПК України.

А тому колегія суддів, з`ясовуючи, чи було дотримано гарантії незалежності судді ОСОБА_9 під час притягнення її до кримінальної відповідальності, констатує лише ствердну відповідь на це питання, адже повідомлення про підозру було складене посадовою особою, яка обіймала найвищу на той час посаду у системі органів прокуратури та належала до переліку посад, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 481 КПК України.

7.2. Щодо вручення повідомлення в період непрацездатності

Стороною захисту надано у матеріали кримінального провадження медичні документи щодо стану здоров`я ОСОБА_9, які на думку сторони захисту підтверджують її непрацездатність на час вручення їй повідомлення про підозру:

- довідка без номеру та дати, видана лікарем КНП Харківської районної ради «Мереф`янська центральна районна лікарня», відповідно до якої ОСОБА_9 була госпіталізована у відділення реанімації та інтенсивної терапії 22 вересня 2020 року о 09:50 (т. 6, а.с. 224);

- виписка №м3664 з медичної карти стаціонарного хворого - ОСОБА_9, згідно з якою вона перебувала на стаціонарному лікуванні зазначеного лікувального закладу з 22 вересня по 02 жовтня 2020 року (т. 6, а.с. 225);

- лист цього ж лікувального закладу від 30 вересня 2020 року щодо стану здоров`я ОСОБА_9 містить перелік діагнозів, які були поставлені обвинуваченій після госпіталізації, а також твердження про те, що станом на 30 вересня 2020 року психоемоційні навантаження їй протипоказані (т. 6, а.с. 229-230);

- копія історії хвороби ОСОБА_9 щодо її лікування з 22 вересня по 02 жовтня 2020 року (т. 7, а.с. 2-20). Під час спільного обходу 22 вересня 2020 року о 10 год. 30 хвилин лікар зробив запис «Стан хворої середньої тяжкості, стабільний. Адекватна, активна в ліжку» (т. 7, а.с. 10 на звороті).

Окрім здійснення повідомлення про підозру особисто ОСОБА_9, описаного у п. 7.1 вироку, керуючись ч. 2 ст. 135, ч. 1 ст. 278 КПК України, прокурор вручила повідомлення про підозру житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання обвинуваченої (т. 2, а.с. 169) та за місцем її роботи (т. 2, а.с. 170).

Суд зауважує, що можливості слідчого та прокурора щодо вручення повідомлення про підозру не є безмежними, і залежать від конкретних обставин кримінального провадження, в той час як чинний процесуальний закон передбачив лише найбільш очевидні шляхи вручення повідомлення про підозру (особисто, за місцем проживання, роботи тощо). Певні життєві обставини, зокрема, перебування на лікарняному не можуть стати на заваді виконанню завдань кримінального провадження.

Тим більше стороною захисту жодним чином не обґрунтовано, яким чином вручення повідомлення про підозру під час тимчасової непрацездатності обвинуваченої вплинуло на її конституційні права або погіршило її процесуальне становище. З огляду на наведене, судом не віднайдено порушень у процедурі повідомлення про підозру обвинуваченій.

7.3. Щодо семантики висловлювань ОСОБА_9 і ОСОБА_13 .

Відповідно до змісту висновку експерта за результатами проведення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи (т. 7, а.с. 35-50), проведеної на підставі договору, укладеного адвокатом ОСОБА_91 (т. 7, а.с. 29-30), експерт на поставлені йому питання дійшов таких висновків:

- у мовленні ОСОБА_9, зафіксованому у стенограмах протоколів № 2 та 3, не міститься висловлювань спонукального характеру, виражених у формі наказів, вказівок, команд і пропозицій, адресованих ОСОБА_13 щодо вчинення конкретних дій чи висловлювань, які за змістом можна було б тлумачити як пропозицію надання ОСОБА_13 грошових коштів у розмірі 1 000 чи 3 000 доларів США в якості винагороди за нескасування рішення суду у справі № 520/683/2020 (постановлення ухвали про залишення без змін рішення ХОАС від 12 лютого 2020 року у справі № 520/683/2020);

- у мовленні учасників розмов не міститься висловлювань, у змісті яких закодована інформація про те, що грошові кошти, отримані ОСОБА_13 від ОСОБА_9, є винагородою за нескасування цього рішення суду;

- у мовленні ОСОБА_13 містяться ознаки, які вказують на ініціювання нею розмови щодо наявності з боку третіх осіб будь-яких пропозицій задля постановлення у справі, яка нею розглядається, певного рішення.

Відповідно до ч. 10 ст. 101 КПК України висновок експерта не є обов`язковим для особи або органу, яка здійснює провадження, але незгода з висновком експерта повинна бути вмотивована у відповідному вироку.

Оцінюючи вказаний доказ сторони захисту, колегія суддів має наголосити на таких тезах:

- з`ясування змісту розмов осіб, відображених у цих протоколах НСРД, не потребує спеціальних знань, адже воно має загальний характер, не пов`язаний зі специфічними чи вузькоспеціалізованими темами;

- висновок експерта був складений виключно на підставі аналізу стенограми розмов, тобто опосередкований сприйняттям особи, яка його склала, і не враховує інтонаційних забарвлень висловлювань та характер взаємовідносин співрозмовників, їх попередніх контактів, тобто контекст розмови, а також наступних дій, які постфактум можуть свідчити про внутрішні наміри особи, яка використовувала ті чи інші висловлювання (т. 7, а.с. 38 на звороті). За таких умов у розпорядженні суду є більш широкий інструментарій для з`ясування змісту висловлювань;

- як зазначив ККС ВС у постанові від 11 жовтня 2021 року у справі № 554/5163/17, висновок лінгвістичної експертизи сам по собі не є достатнім підтвердженням певних обставин, оскільки такі обставини мають з`ясовуватися на підставі сукупності всіх досліджених доказів з певного питання.

Як вже зазначалось, суд детально дослідив результати НСРД, письмові докази та показання свідків, за наслідками чого дійшов поза розумним сумнівом до висновку про вчинення обвинуваченою кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України. Отже, керуючись ч. 10 ст. 101 КПК України, колегія суддів не погоджується з цим висновком експерта з наведених вище підстав.

7.4. Щодо науково-правових висновків

Стороною захисту було надано у матеріали кримінального провадження науково-правові висновки:

- Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого (т. 7, а.с. 53-63) щодо відповідності вчинених процесуальних дій у справі № 520/683/20 нормам адміністративного процесуального законодавства;

- Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого (т. 7, а.с. 65-70) щодо обсягу повноважень виконувача обов`язків Генерального прокурора.

Оцінюючи правову природу зазначених документів, колегія суддів звертає увагу на те, що за своєю суттю вони є відповідями фахівців у галузі права на поставлені запитання щодо тлумачення та застосування певних норм права, а відтак їх використання є неможливим для доведення тих чи інших обставин з таких підстав:

- по-перше, тлумачення та застосування норм права у кримінальному провадженні є виключною компетенцією суду, який розглядає справу;

- по-друге, на відміну від інших процесуальних законів, кримінальний процесуальний закон не містить такого правового інституту як висновок фахівця у галузі права. Надані стороною захисту висновки не відповідають вимогам, яким має відповідати висновок експерта (ст. 101-102 КПК України), та не належать до інших джерел доказів, зазначених у ч. 2 ст. 84 КПК України.

7.5. Щодо неналежних доказів

Колегія суддів констатує невідповідність доказів, наданих стороною захисту з приводу спілкування ОСОБА_92 та ОСОБА_13, а також щодо проведення НСРД стосовно ОСОБА_93 вимогам ст. 85 КПК України (з огляду на непідтвердження існування чи відсутності обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні), а отже є неналежними такі докази: клопотання про дозвіл на проведення НСРД (т. 7, а.с. 117-120), ухвали за наслідками розгляду цього клопотання (т. 7, а.с. 121-124), протоколів про результати аудіо-, відеоконтролю особи від 24 вересня 2020 року (т. 7, а.с. 125-133, 134-139), протоколу зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 29 вересня 2020 року (т. 7, а.с. 140-141), повідомлення про проведення НСРД (т. 9, а.с. 115), клопотання про проведення обшуку у кабінеті ОСОБА_47 (т. 7, а.с. 111-116).

Принагідно суд зауважує, що прокурором на підтвердження обставин помилкового повідомлення ОСОБА_93 про здійснення щодо нього НСРД було надано його скарги на слідчі дії детективів НАБУ (т. 9, а.с. 219-222, 225-228) та листи детектива НАБУ та прокурора про помилковість направлення повідомлення про проведення НСРД (т. 9, а.с. 230, 231, 233).

Крім того, на переконання колегії суддів, неналежними є постанови від 25 листопада 2020 року та 03 березня 2021 року про визнання потерпілою ОСОБА_9 у кримінальних провадженнях № 62020170000001781 та № 62020170000001781, відповідно (т. 7, а.с. 104-105, 106-107).

7.6. Щодо форми контролю за вчиненням злочину

Сторона захисту наголошувала, що НСРД - контроль за вчиненням злочину, здійснений у межах цього кримінального провадження, проводився у формі імітування обстановки злочину, хоча фактично його було здійснено у формі спеціального слідчого експерименту. Послідовно наполягаючи на цьому, захисник ОСОБА_10 звернувся до суду з клопотанням про визнання доказів недопустимими (т. 10, а.с. 105-108), у якому просив визнати недопустимими на підставі п. 2 ч. 3 ст. 87 КПК України відомості, отримані за результатами проведення процесуальних дій, зафіксованих протоколом від 29 вересня 2020 року про проведення контролю за вчиненням злочину, та похідні від них відомості, зафіксовані в протоколі обшуку, протоколах огляду, висновку експерта. Клопотання обґрунтоване тим, що, на думку захисника, оперативні співробітники провели НСРД не у тій формі, у якій зазначено прокурором у постанові.

Кримінальний процесуальний закон містить перелік, втім не визначає будь-яких особливостей для розмежування різних форм контролю за вчиненням злочину. Такі особливості містяться у підзаконному нормативно-правовому акті - Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні, затвердженої від 16 листопада 2012 року № 114/1042/516/1199/936/1687/5 спільним наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України.

Пункти 1.12.4 та 1.12.5 зазначеної інструкції визначають ці форми наступним чином:

- спеціальний слідчий експеримент полягає у створенні слідчим та оперативним підрозділом відповідних умов в обстановці, максимально наближеній до реальної, з метою перевірки дійсних намірів певної особи, у діях якої вбачаються ознаки тяжкого чи особливо тяжкого злочину, спостереження за її поведінкою та прийняттям нею рішень щодо вчинення злочину;

- імітування обстановки злочину полягає в діях слідчого, уповноваженої особи, з використанням імітаційних засобів, які створять у оточуючих уяву про вчинення реального злочину, з метою його запобігання та викриття відомої чи невідомої особи (осіб), яка планувала чи замовляла його вчинення.

Як випливає з наведених визначень, проміжною метою імітування обстановки злочину є створення у інших осіб уяви про реальність вчинення злочину, зокрема, у цьому випадку, створення у ОСОБА_9 під час надання нею неправомірної вигоди ОСОБА_13 враження про реальність обставин та впевненості у можливості досягнення бажаної мети - ухвалення ОСОБА_13 певного судового рішення. Натомість метою спеціального слідчого експерименту є перевірка намірів особи вчинити злочин.

Отже, якщо імітування обстановки злочину передбачає здебільшого пасивні дії правоохоронних органів, які полягають виключно у контрольованому неперешкоджанні вчиненню злочинних дій, то слідчий експеримент полягає у активному моделюванні певних обставин та спостереженні за реакцією особи на ці обставини, оскільки іншими засобами з`ясувати наявність злочинних намірів неможливо.

Таке розмежування є досить умовним та не виключає випадків поєднання ознак різних форм контролю за вчиненням злочину у межах однієї слідчої дії, втім у цьому кримінальному провадженні дії правоохоронних органів за своїм характером (лише спостереження та неперешкоджання ОСОБА_9 реалізовувати свій злочинний умисел) мають ознаки саме імітування обстановки злочину.

Також суд зауважує, що вищевказана Інструкція не є джерелом кримінального процесуального закону, що підтверджується ч. 2 ст. 1 КПК України України. Тому навіть за умови порушення її приписів це не може бути беззаперечною підставою для визнання доказів недопустимими на підставі п. 2 ч. 3 ст. 87 КПК України.

До того ж, як зазначив ККС ВС у постанові від 22 жовтня 2021 року у справі № 487/5684/19, проблеми, пов`язані з формулюванням понять різних форм контролю за вчиненням злочину, визначенням конкретних критеріїв їх розмежування, а також розумінням сутності цих негласних слідчих (розшукових) дій загалом не можуть впливати на виконання завдань кримінального провадження.

Слід наголосити, що не є обґрунтованим посилання захисника на постанову ККС ВС від 10 грудня 2020 року у справі № 761/19749/13-к, оскільки обставини зазначеної справи не релевантні обставинам у цьому кримінальному провадженні. Вони стосуються одержання неправомірної вигоди (ст. 368 КК України), а не її надання, тобто дії правоохоронних органів та причетних осіб мали протилежний характер та містили ознаки різних форм контролю за вчиненням злочину.

Сторона захисту окремо наголошувала на суперечностях між показаннями ОСОБА_13, яка повідомляла про відсутність імітаційного засобу у вигляді ухвали, та відомостями протоколу № 1 (контролю за вчиненням злочину). Детально дослідивши цю суперечність та її можливий вплив на правильність висновків суду про винуватіть ОСОБА_9, колегія суддів зазначає таке.

З протоколу № 1 убачається, що 21 вересня 2020 року розпочато контроль за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину з використанням ідентифікованих засобів, а саме проекту ухвали суду у справі № 520/683/2020 від 21 вересня 2020 року, який суддя ХОАС ОСОБА_13 за вимогою голови ХОАС ОСОБА_9 мала продемонструвати їй з метою перевірки спрямованості дійсних її намірів на вчинення пропозиції та надання неправомірної вигоди.

Суд одразу звертає увагу, що у протоколі № 1 вживається формулювання « ОСОБА_13 за вимогою … ОСОБА_9 покаже їй», що свідчить про те, що імітаційна ухвала мала використовуватись не за будь-яких обставин, а лише якщо обвинувачена зажадає побачити її зміст. Таке формулювання пов`язане з тим, що проведення НСРД вирізняються швидкоплинною обстановкою та певною динамікою, з огляду на що демонстрування викривачем ухвали обвинуваченій поза бажанням останньої виглядало б неприродньо та штучно. Тим більше, що ініціатива у розмові у службовому кабінеті після жартівливого привітання одразу перейшла до ОСОБА_9, яка цілеспрямовано передала ОСОБА_13 папку, всередині якої знаходився конверт з неправомірною вигодою.

Під час допиту ОСОБА_13 повідомила, що жодну імітаційну ухвалу вона не виготовляла, рішення за наслідками розгляду заяви ОСОБА_16 ухвалювала в нарадчій кімнаті. Надаючи оцінку значенню цієї обставини, колегія суддів виходить з того, що факт надання ОСОБА_9 неправомірної вигоди підтверджується двома різними видами НСРД - аудіо-, відеоконтроль ОСОБА_9 (протокол № 3) та контроль за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину (протокол № 1), а також результатами огляду картки пам`яті з відеореєстратора, вилученого у кабінеті обвинуваченої (протокол № 7). Так, зі змісту розмови, що відбулась у службовому кабінеті ОСОБА_9, убачається, що обвинувачена не мала наміру переконатись у змісті рішення, яке мала ухвалити ОСОБА_13 цього ж дня (що додатково підтверджує, що між цими особами існувала довіра, згода та взаєморозуміння щодо змісту бажаного для ОСОБА_9 рішення), тож у ОСОБА_13 не було приводу демонструвати таку ухвалу. Суд пов`язує показання ОСОБА_13 про відсутність імітаційної ухвали з особливостями людської пам`яті і здатністю особи наполягати, що подія не відбувалась, якщо інші обставини не нагадують про ознаки такої події, тобто викривач могла не пам`ятати про виготовлення імітаційної ухвали з огляду на відсутність факту її використання шляхом демонстрації обвинуваченій ОСОБА_9 . У будь-якому випадку ці обставини не ставлять під сумнів показання ОСОБА_13 в іншій частині, оскільки факт отримання неправомірної вигоди підтверджується іншим видом НСРД.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 311/1110/18, у якій наголошується на самостійності підстав та мети проведення різних видів НСРД, які не обмежуються виключно фіксуванням іншої НСРД.

З наведеного випливає відсутність підстав для задоволення клопотання захисника ОСОБА_10 про визнання відомостей, отриманих за наслідками НСРД - контроль за вчиненням злочину, недопустимими.

7.7. Щодо недопустимості заяви про вчинення злочину

Сторона захисту звернулась до суду з клопотанням про визнання недопустимим доказом заяви ОСОБА_13 про вчинення злочину та всіх похідних від неї доказів (т. 10, а.с. 109-114). Доводи захисника ОСОБА_11 ґрунтуються на тому, що такий спосіб отримання заяви про вчинення кримінального правопорушення як отримання заяви співробітником оперативного підрозділу СБУ з власної ініціативи у приміщенні кафе не передбачений кримінальним процесуальним законом. Також захисник покликається на неповідомлення співробітником СБУ ОСОБА_94 заявника ОСОБА_13 про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину. З огляду на прийняття заяви про вчинення злочину у непередбаченому чинним кримінальним процесуальним законом порядку та у зв`язку з цим безпідставність внесення до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення на підставі цієї заяви захисник ОСОБА_11 просить визнати вказану заяву та всі похідні докази недопустимими на підставі п. 2 ч. 3 ст. 87 КПК України.

При оцінці доказів на предмет їх недопустимості колегія суддів дотримується послідової позиції, що не будь-яке порушення є підставою для такого процесуального рішення, а лише те, яке суттєво порушує конституційні та конвенційні права ОСОБА_9 .

Вирішуючи на підставі ч. 1 ст. 87 КПК України питання щодо допустимості доказу, який отриманий з істотним порушенням фундаментальних прав чи свобод людини, суд має обґрунтувати, яке саме фундаментальне право чи свобода особи були порушені, в чому саме полягає істотність такого порушення в тій мірі, що обумовлює недопустимість доказу, та за відповідності ситуації переліку критеріїв, наведених в ч. 2 ст. 87 КПК України, послатись на конкретний пункт цієї норми. Іншими словами, навіть істотне порушення прав і свобод людини не тягне за собою очевидну недопустимість доказів в автоматичному порядку. Сторона, яка стверджує про процесуальні порушення, має не лише довести наявність таких порушень, а й обґрунтувати, що ці порушення позначилися або могли позначитися на результаті судового розгляду, у тому числі на допустимості доказів, використаних в судовому розгляді. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі №204/6541/16-к.

У разі встановлення іншого порушення прав і свобод людини, крім істотних, суд в кожному конкретному випадку має перевірити, у тому числі, чи вплинуло таке порушення на загальну справедливість судового розгляду за критеріями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практики ЄСПЛ та інших актів національного законодавства.

Крім того, при вирішенні питання щодо допустимості фактичних даних, отриманих з порушенням процесуального закону, суд в кожному конкретному випадку має встановити: чи спричинило це порушення появу обґрунтованих сумнівів у достовірності фактичних даних, отриманих в результаті проведення процесуальної дії; чи можливо усунути такі сумніви за допомогою інших доказів чи додаткових процесуальних засобів доказування. У цьому випадку докази, отримані з порушеннями КПК України, можуть бути використані судом як допустимі лише у разі, якщо: ці порушення не є істотними, тобто не могли вплинути та не впливають на достовірність отриманих фактичних даних; порушення є суттєвими (такими, що породжують сумніви у достовірності доказів), втім такі сумніви можуть бути усунуті іншими зібраними допустимими доказами. У разі встановлення порушення, що породжує сумніви в достовірності отриманих фактичних даних, які неможливо усунути на основі інших доказів чи за допомогою проведення додаткових процесуальних дій, суд має визнати такий доказ недопустимим. Суд здійснює встановлення достовірності доказу шляхом дослідження та аналізу його змісту, перевірки та співставлення з іншими доказами на предмет об`єктивного взаємозв`язку та взаємоузгодження.

Вищевказані критерії визнання доказів недопустимими наведені у постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2021 року у справі № 487/5684/19, постанові Великої палати Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 756/10060/17.

Застосовуючи передбачений у цій постанові і такий, що ґрунтується на нормах КПК України, диференційований порядок вирішення питання про недопустимість доказів, колегія суддів констатує, що стороною захисту з дотриманням принципів змагальності та диспозитивності не доведено, а судом на підставі доказів, наявних у матеріалах кримінального провадження, не віднайдено підстав для висновку про порушення жодного фундаментального права чи свободи обвинуваченої ОСОБА_9, а також про істотність такого порушення в тій мірі, що обумовлює недопустимість доказів відповідно до клопотання захисника ОСОБА_11 .

Так, відповідно до висновку експерта № СЕ-19/121-21/4630-ПЧ від 12 березня 2021 року за результатом проведення судової почеркознавчої експертизи, наданого стороною захисту, рукописний текст заяви від 09 липня 2020 року виконаний не ОСОБА_13, а іншою особою, а підпис у цій заяві виконаний нею (т. 9, а.с. 8-17).

По-перше, будучи допитаними у якості свідків безпосередньо під час судового засідання, ОСОБА_58 і ОСОБА_13 повідомили суду, окремо один від одного, тотожну інформацію про те, що заява про вчинення злочину була написана ОСОБА_94, а підпис на ній поставила ОСОБА_13, при цьому остання підтвердила дійсність викладених у ній обставин, а її подальша участь у проведенні НСРД та надання згоди на конфіденційне співробітництво свідчить про те, що її позиція залишилась незмінною і відсутні жодні ознаки того, що первісну заяву про вчинення злочину вона підписала під примусом або не усвідомлюючи своїх дій.

Колегія суддів зауважує, що сам по собі факт зазначення помилкової назви суду (Харківський окружний адміністративний суд міста Харкова) не свідчить про те, що заява заздалегідь готувалась ОСОБА_94 у місті Києві, і лише згодом була передана ОСОБА_13 для підписання. Триваюча судова реформа в Україні, яка зокрема має на меті укрупнення судів та перейменування органів судочинства, разом з необізнаністю ОСОБА_42 та хвилюванням ОСОБА_13 цілком могла призвести до цієї помилки і до того, що ні ОСОБА_13, ні ОСОБА_58 не звернули на неї уваги.

Слід констатувати, що ця обставина жодним чином не викривляє отриману інформацію та не впливає на той факт, що викривач і обвинувачена обіймають посади суддів в ХОАС (з правильною назвою), а також не свідчить, що заява була виготовлена ОСОБА_94 заздалегідь, бо немає підстав виключати, що така сама помилка могла бути допущена під час відібрання у ОСОБА_13 заяви в кафе. Крім того, у п. 7.11 цього вироку спростовується твердження сторони захисту, що ОСОБА_58 09 липня 2020 року не відвідував місто Харків.

Суд ще раз наголошує, що показання свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_42, надані у судовому засіданні, є узгодженими та несуперечливими. Викривач, будучи неодноразово допитаною судом, наголошувала, що цілком усвідомлювала сенс інформації, яку повідомила ОСОБА_95 під час написання заяви про вчинення злочину, а зміст самої заяви повною мірою відповідав цій інформації.

По-друге, заява про вчинення доказу не відповідає критеріям доказу, визначеним ч. 1 ст. 84 КПК України, та не може бути віднесена до жодного з джерел доказів, передбачених ч. 2 зазначеної статті. Враховуючи, що процедура визнання доказів недопустимими передбачає визнання недопустимими не конкретних документів, а відомостей, викладених у них, суд наголошує на тому, що заява про вчинення злочину містить факти, які мають бути правильно кваліфіковані та перевірені в ході досудового розслідування шляхом збирання доказів, а самі по собі ці відомості доказами не є. Разом з тим, з аналізу доказів, наданих у матеріали кримінального провадження, суд поза розумним сумнівом дійшов висновку про вчинення обвинуваченою злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, але ці в висновки були здійснені не на підставі заяви про вчинення злочину.

По-третє, Інструкція про порядок приймання, реєстрації та розгляду в Службі безпеки України заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення, затверджена наказом Центрального управління СБУ № 515 від 16 листопада 2012 року, не є джерелом кримінального процесуального законодавства у розумінні КПК України.

По-четверте, стороною захисту не надано жодних пояснень та обґрунтувань, яким чином потенційні порушення, зазначені у клопотанні, істотно порушили конституційні та конвенційні права ОСОБА_9, адже остання жодним чином не могла вплинути на обставини звернення ОСОБА_13 до правоохоронних органів із заявою про вчинення злочину, факти, які заявник буде висвітлювати в цій заяві, технічні аспекти відібрання цієї заяви.

З наведеного вбачається відсутність підстав для задоволення клопотання захисника ОСОБА_11 про визнання доказів недопустимими.

Посилання сторони захисту на постанову Верховного Суду від 30 вересня 2021 року у справі № 556/450/18 є не релевантним, оскільки (1) неточності у юридичних формулюваннях, використаних у заяві ОСОБА_13 про вчинення злочину, (2) достатність відомостей про вчинене кримінальне правопорушення для внесення відомостей про нього до ЄРДР - вочевидь перебувають поза межами компетенції суду, адже ці обставини є предметом перевірки при внесенні відомостей до ЄРДР та здійсненні досудового розслідування у межах кримінального провадження.

Разом з тим, суд вважає за важливе зупинитись на деяких твердженнях сторони захисту. Так, проаналізувавши рішення від 12 лютого 2020 року у справі № 520/683/2020 та заяву ОСОБА_16 про перегляд зазначеного рішення за нововиявленими обставинами, колегія суддів дійшла висновку, що у них йшлося про різні арешти, накладені на земельну ділянку. Тобто з огляду на те, що заява ОСОБА_16, була зареєстрована в ХОАС 03 червня 2020 року, посилання сторони захисту на штучність підстави для здійснення кримінального переслідування ОСОБА_9 та повідомлення ОСОБА_13 про обставини, які відбулись ще у лютому 2020 року, є непереконливими.

Крім того, захисник у своєму клопотанні у якості окремої підстави для визнання заяви ОСОБА_13 про вчинення злочину недопустимою зазначає її недостовірність. Перевіряючи цю заяву на предмет її достовірності, колегія суддів констатує свою незгоду з твердженнями сторони захисту, оскільки: (1) заява ОСОБА_16 про перегляд за нововиявленими обставинами була зареєстрована в ХОАС 03 червня 2020 року, (2) свідки ОСОБА_13 і ОСОБА_58 надали взаємоузгоджені показання щодо обставин звернення ОСОБА_13 до правоохоронних органів, (3) висновок почеркознавчої експертизи від 12 березня 2021 року лише підтверджує ці показання, (4) у заяві ОСОБА_16 йдеться про інший арешт, накладений на земельну ділянку, ніж той, який був предметом оцінки під час ухвалення рішення від 12 лютого 2020 року.

Посилання захисника на постанову Верховного Суду від 30 вересня 2021 року у справі № 556/450/18 є нерелевантним, оскільки у вказаній постанові йдеться про те, що відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР були внесені на підставі анонімного звернення на адресу керівника прокуратури, у якому не було зазначено конкретних обставин, які би свідчили про наявність ознак злочину, отже сама заява не відповідала вимогам ч. 5 ст. 214 КПК України, який є джерелом кримінального процесуального права, на відміну від Інструкції, на яку посилається захисник.

Постанова Верховного Суду від 07 серпня 2019 року у справі № 607/14707/17 також не підлягає врахуванню у цьому кримінальному провадженні, оскільки викладені у ній фактичні обставини полягали у проведенні оперативним працівником поліції слідчих дій до внесення відомостей в ЄРДР, що за загальним правилом є забороненим з урахуванням застережень, передбачених ч. 3 ст. 214 КПК України.

7.8. Щодо незвернення ОСОБА_16 до ХОАС із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами

Стороною захисту надано у матеріали кримінального провадження висновок експерта № СЕ-19/121-21/2724-ПЧ від 12 лютого 2021 року за результатом проведення судової почеркознавчої експертизи, відповідно до якого підпис від імені ОСОБА_16 у рядку «01.06.2020 ОСОБА_16 » заяви від 01 червня 2020 року про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами виконаний не ОСОБА_16, а іншою особою (т. 9, а.с. 19-25). Власне це підтверджується показаннями самого ОСОБА_16, наведеними у п. 5.7 вироку.

Суд у п. 6.3.3 вироку дійшов висновку, що значення авторства заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення від 12 лютого 2020 року не впливає на висновок про винуватість ОСОБА_9, а сукупність доказів, наданих у матеріали кримінального провадження, поза розумним сумнівом підтверджує факт вчинення нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, спрямованість її умислу на вчинення службового корупційного злочину.

7.9. Документи, надані стороною захисту на підтвердження неприязних та конфліктних стосунків між обвинуваченою ОСОБА_9 та ОСОБА_13 .

Стороною захисту надано низку письмових доказів, які, на думку захисників, підтверджують, що ОСОБА_13 керувалась мотивом помсти та кар`єрного зростання при спілкуванні з обвинуваченою та здійсненні на неї впливу.

Йдеться про постанову ХОАС від 17 травня 2016 року (т. 9, а с. 65-77), ухвалу ХОАС від 27 лютого 2018 року про відвід суддів (т. 9, а.с. 78-81), звернення-скаргу ОСОБА_9 до ВРП на ОСОБА_13 та інших суддів (т. 9, а.с. 82-84), лист ОСОБА_9 до ТУ ДБР, розташованого у місті Полтаві з приводу кримінального провадження щодо ОСОБА_13 (т. 9, а.с. 85) та відповідь ТУ ДБР, розташованого у місті Полтаві (т. 9, а.с. 86), ухвалу про тимчасовий доступ до речей і документів від 20 грудня 2019 року (т. 9, а.с. 87-89), лист Харківської обласної державної адміністрації щодо зловживання авторозподілом (т. 9, а.с. 90-91), відповідь ХОАС на цей лист (т. 9, а.с. 92), ухвалу ХОАС про забезпечення позову від 23 липня 2020 року (т. 9, а.с. 93-98), постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року про скасування ухвали про забезпечення позову (т. 9, а.с. 99-105), рішення зборів суддів та протокол зборів суддів ХОАС щодо службового користування квартири ОСОБА_13 від 16 грудня 2019 року (т. 9, а.с. 108, 109-111), роздруківки з інтернет засобів масової інформації (т. 9, а.с. 116-130).

Колегія суддів зауважує, що мотиви особи, яка викриває іншу особу у вчиненні корупційного правопорушення, мають значення лише тоді, коли вони поєднані з вчиненням нею дій, які містять ознаки провокації. В інших випадках триваючі неприязні особисті стосунки, конфлікти на тлі професійної діяльності, прагнення до кар`єрного зростання, бажання помсти тощо не мають значення для правової кваліфікації. Позаяк сторона захисту категорично заперечувала, що у цьому кримінальному проваджені є ознаки провокації, заперечуючи сам факт надання ОСОБА_9 неправомірної вигоди, колегія суддів констатує, що наведені обставини не спростовують висновок про винуватість ОСОБА_9 .

У свою чергу, висловлювання обвинуваченої ОСОБА_9, як наприклад, «Соскучилась» (т. 10, а.с. 26), «Хорошо. Но прежде всего как... к чему у тебя лежит душа», «Ну и если посчитаешь возможным и правильным поставить меня в известность, значит будем выходить вдвоем из этой ситуации...» (протокол № 7) та спокійний та позитивний характер спілкування спростовують позицію сторони захисту про відкрито напружені і відверто неприязні відносини, навіть зміст суперечок з приводу можливості викладати у навчальному закладі по п`ятницях та у зв`язку з цим необхідності виключення судді ОСОБА_13 з авторозподілу, не свідчить про ворожість у відносинах, оскільки предметом розмови було типове робоче питання, до вирішення якого були залучені інші судді, які викладали у навчальному закладі.

7.10. Докази щодо розташування службового кабінету ОСОБА_9 .

Колегією суддів ретельно досліджено у судовому засіданні докази, надані стороною захисту для демонстрації місця розташування робочого кабінету, приймальні та кімнати відпочину обвинуваченої ОСОБА_9 - план 2 поверху ХОАС, акт огляду кабінету ОСОБА_9 з додатком (т. 9, а.с. 106, 107, 112, 113).

Оскільки вище судом було надано оцінку версії сторони захисту, яка полягає у таємному залишенні викривачем ОСОБА_13 неправомірної вигоди у кімнаті відпочинку ОСОБА_9, а ці докази безпосередньо обґрунтовують цю версію, колегія суддів дійшла висновку, що ці докази не свідчать на користь виправдування обвинувченої.

7.11. Щодо телефонних з`єднань ОСОБА_96 .

Щодо посилань сторони захисту на недостовірність показань свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_42 про місце написання заяви про вчинення злочину, а також кількості та мети візитів ОСОБА_42 до міста Харків, суд виходить з наступного.

Надані стороною захисту докази - відомості про телефонні з`єднання ОСОБА_42 (аналітична довідка, диск та протокол огляду від 14 жовтня 2022 року - т. 9, а.с. 26, 27-62, 131-159) лише підтверджують той факт, що телефон ОСОБА_42 періодично фіксувався у місті Харкові, що відповідає його показанням і показанням ОСОБА_13 про те, що він кілька разів відвідував місто Харків для здійснення НСРД.

Надані стороною захисту докази на підтвердження того, що ОСОБА_58 в день написання заяви від імені ОСОБА_13 не перебував у місті Харкові ґрунтуються на тому факті, що 09 липня 2020 року о 15:37 телефон ОСОБА_58 перебував у місті Хорол Полтавської області. Втім, зазначені відомості містять також інформацію про перебування телефону у місті Києві того ж дня о 12:53. Колегія суддів зазначає, що автомобільний шлях «М 03 Київ-Харків» проходить через місто Хорол Полтавської області, яке знаходиться на відстані 240 км як від міста Києва, так і від міста Харкова. Так, у період часу з 12:53 до 15:37 ОСОБА_58 рухався з міста Києва у напрямку міста Харкова та подолав половину шляху між цими населеними пунктами, а тому ці докази цілком узгоджуються з показаннями ОСОБА_42, який повідомив, що 09 липня 2020 року виїхав з міста Києва та по обіді, можливо ближче до вечора, зустрівся у місті Харкові з ОСОБА_13 .

Таким чином, попри те, що зазначені докази надані стороною захисту на спростування показань ОСОБА_42, вони цілком їх підтверджують. Водночас, суд виходить з того, що сама по собі аналітична довідка не може бути свідченням перебування або непребування особи у певному місці, адже її зміст свідчить про місцезнаходження апарату зв`язку, а не його абонента.

7.12. Щодо телефонних розмов та іншого спілкування ОСОБА_13 .

За клопотанням сторони захисту суд дослідив телефонні розмови за участі ОСОБА_13 (зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж), зафіксовані на додатку до протоколу № 4 (т. 10, а.с. 15, 16-32; т. 5, а.с. 103-107).

Попри неетичні зауваження та образливі висловлювання, які повсякчас лунали у цих розмовах, обставини, та виявляли нещирість у стосунках між ОСОБА_9 і ОСОБА_13, суд дотримується меж судового розгляду, окреслених у ст. 337 КПК України, і досліджує докази лише щодо ОСОБА_9 і винятково в межах висунутого їй обвинувачення, усуваючи з судового розгляду все, що не має значення для кримінального провадження.

Отже, колегія суддів констатує, що досліджені під час судового розгляду докази, у тому числі телефонні розмови ОСОБА_13, стенограми яких були підготовлені та надані стороною захисту у матеріали провадження, не свідчать про існування між обвинуваченою і викривачем неприязних стосунків аж до тієї міри, за якої це б вплинуло на законність і правомірність дій викривача під час досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні.

Певна кількість телефонних розмов, які не відбулись, і відповідно їх зміст не був зафіксований на носії інформації, долученому до протоколу № 4, сама по собі не свідчить про маніпуляції органу досудового розслідування та/або викривача ОСОБА_13 щодо збирання доказів та незаконного створення для ОСОБА_9 умов для вчинення злочину.

Навіть за умов розголошення ОСОБА_13 таємниці досудового розслідування, повідомлення вочевидь недостовірної інформації про неперебування на робочому місці, такі обставини знаходяться поза межами оцінки колегії суддів у цьому кримінальному провадженні.

Також колегія суддів вважає за необхідне розрізняти обставини вчинення обвинуваченою ОСОБА_9 кримінального правопорушення та відомості, наявні у матеріалах кримінального провадження, які характеризують особу викривача ОСОБА_13 . Безперечно сторона захисту, керуючись ч. 2 ст. 96 КПК України, має право надавати документи, які підтверджують репутацію свідка, зокрема, його нечесність.

Однак, більшість доказів, наданих стороною захисту на підтвердження цих обставин, є неналежними, оскільки (а) не підтверджують жодних обставин у цьому кримінальному провадженні, (2) не доводять нечесність свідка ОСОБА_13 у частині надання нею показань про відомі їй обставини вчинення ОСОБА_9 кримінального правопорушення. Це, зокрема, стосується:

- заяви у порядку ст. 49 КАС України про вступ ОСОБА_13 в адміністративну справу у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача (т. 10, а.с. 46-51);

- заперечення Головного управління ДФС у Харківській області на вищевказану заяву (т. 10, а.с. 52-53);

- ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року у справі № 820/4476/17 (т. 10, а.с. 54-58);

- інших документів, перелічених у п. 7.5, 7.9 вироку.

Аналогічних висновків суд дійшов і за наслідками дослідження за клопотанням сторони захисту окремих відеозаписів з камери спостереження у службовому кабінеті ОСОБА_9 (т. 9, а.с. 210-215).

До компетенції суду також не входить надання оцінки особи викривача на предмет дотримання нею загальновизнаних моральних та етичних стандартів, норм професійної етики та показників компетентності, доки таке потенційне недотримання не свідчитиме про надання нею завідомо неправдивих показань суду, ознак чого суд не віднайшов.

7.13. Щодо тверджень сторони захисту про спотворення обставин кримінального провадження

Наполягаючи на штучному створенні правоохоронними органами підстав для початку досудового розслідування, спотворенні ними фактичних обставин і здійсненні надмірного впливу на ОСОБА_9 з метою схилити її до вчинення злочину, сторона захисту, менше з тим, не вважає окреслені дії провокацією у її класичному розумінні, оскільки обвинувачена заперечує сам факт вчинення нею протиправного діяння.

Позаяк провокація не може бути встановлена у разі невизнання обвинуваченим вчинення кримінального правопорушення, наведені доводи не оцінюються колегією суддів як заява про провокацію злочину (постанова Верховного Суду від 06 липня 2022 року у справі № 454/2576/17).

Разом з тим, суд вважає за необхідне зауважити на декількох аспектах, а саме:

1) твердження сторони захисту про активну поведінку співробітників СБУ при здійсненні НСРД, їх відрядження з Києва до Харкова саме у дні, коли мали здійснюватись НСРД, значний час, який ОСОБА_13 проводила з ними, є непереконливим, адже такі дії оперативних співробітників обумовлюються динамічним характером здійснення досудового розслідування, зокрема, проведення НСРД, що вимагає участі технічних спеціалістів, осіб, які володіють спеціальними знаннями і проводять інструктаж осіб, залучених до конфіденційного співробітництва;

2) у контексті посилань сторони захисту на те, що ОСОБА_13 підлаштовувала зустрічі з ОСОБА_9, дізнавалась про її присутність на робочому місці, чим фактично впливала на її дії, слід звернути увагу на нетотожність ініціативи щодо зустрічей (яка могла виходити від ОСОБА_13 і, як було проаналізовано судом вище, стосувалась великого кола професійних і особистих питань) та ініціативи щодо надання неправомірної вигоди, яка поза сумнівом виходила від ОСОБА_9

VIІI. Відомості, які характеризують особу обвинуваченої

8.1. ОСОБА_9 раніше не судима (т. 3, а.с. 14), має вищу освіту (т. 3, а.с. 33-34), ступінь кандидата юридичних наук (т. 3, а.с. 177), на обліку лікарів нарколога і психіатра не перебуває (т. 3, а.с. 16-19).

8.2. Відповідно до характеристики, затвердженої рішенням зборів суддів Харківського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2019 року, ОСОБА_9 характеризується позитивно (т. 3, а.с. 24-25), має численні сертифікати, що підтверджують проходження періодичного навчання, тренінгів та підготовки, зокрема у Національній школі суддів України, подяки (т. 3, а.с. 77, 113-122, 124, 130, 131, 149-151, 168-171, 173, 178-179, 180, 183).

ІХ. Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання

9.1. Обставини, передбачені статтями 66, 67 КК України, які б обтяжували або пом`якшували покарання ОСОБА_9, судом не встановлені.

Х. Мотиви призначення покарання

10.1. При призначенні обвинуваченій ОСОБА_9 покарання суд згідно з вимогами ст. 65 КК України враховує:

1) ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке з огляду на положення ч. 5 ст. 12 та примітки до ст. 45 КК України відноситься до корупційних службових тяжких злочинів;

2) особу винної, зокрема відомості, зазначені у розділі VIII вироку;

3) відсутність обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання, передбачених ст. 66, 67 КК України.

10.2. При призначенні обвинуваченій покарання суд також враховує суттєвий негативний вплив, який справляє корупція в органах судової влади на довіру громадян до цих органів.

Колегія суддів зазначає, що суспільна небезпека злочину у цьому кримінальному провадженні полягає не лише у посяганні на родовий для всіх корупційних злочинів об`єкт. Особливого значення у ньому має той факт, яким саме суб`єктом вчинено цей злочин, зокрема, факт надання неправомірної вигоди суддею, яка обіймає адміністративну посаду голови суду.

Суд являє собою державний орган, який здійснює правосуддя, а отже своєю діяльністю забезпечує панування законності та справедливості в державі. Судді, як посадові особи, що безпосередньо реалізують функції судової гілки влади, у демократичному суспільстві мають відповідати найвищим вимогам чесності та непідкупності, бути взірцем законослухняності та уособлювати високі стандарти моралі.

Поза увагою суду не може залишитись та обставина, що запровадження в Україні адміністративного судочинства мало на меті справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Іншими словами, сутність адміністративної юстиції зводиться до захисту фізичних та юридичних осіб від свавільних рішень та незаконної бездіяльності з боку держави, її органів і посадових осіб.

А тому факт вчинення корупційного злочину суддею, ба більше головою суду -посадовою особою, яка обрана суддями цього суду та очолює його, вочевидь завдає значної шкоди авторитету судової влади, довірі громадян до цієї інституції, дискредитує її репутацію в очах суспільства, а отже є загрозою для функціонування демократичної держави.

10.3. Колегія суддів зазначає, що мета покарання, визначена ч. 2 ст. 50 КК України, щодо запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень стосується не лише засудженого, але й інших осіб, що у доктрині кримінального права отримало назву, відповідно, спеціальної (приватної) та загальної превенції. Враховуючи специфіку корупційних правопорушень, зокрема, складність їх виявлення, а також ступінь їх негативного впливу на функціонування державно-правових інститутів, загальна превенція набуває особливого значення, адже лише при усвідомленні суворості репресивного впливу з боку держави та невідворотності покарання можливе ефективне досягнення завдань кримінального закону, передбачених ст. 1 КК України.

10.4. Як на час вчинення інкримінованого ОСОБА_9 кримінального правопорушення, так і на час ухвалення вироку диспозиція і санкція ч. 3 ст. 369 КК України залишались незмінними і передбачали, що зазначені у ч. 1 або ч. 2 цієї статті діяння, якщо неправомірна вигода надана службовій особі, яка займає відповідальне становище, караються позбавленням волі на строк від чотирьох до восьми років з конфіскацією майна або без такої.

10.3. Виходячи із засад призначення та індивідуалізації покарання, зважаючи на суспільну небезпеку тяжкого корупційного кримінального правопорушення та об`єкт посягання, суд вважає, що для виправлення ОСОБА_9 та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень недостатнім буде покарання у виді позбавлення волі на рівні мінімальної межі санкції частини статті. У той же час, враховуючи особу обвинуваченої, а також інші обставини кримінального провадження, колегія суддів приходить до висновку, що покарання в максимальному розмірі також буде очевидно несправедливим через надмірну суворість. Враховуючи вищевикладене, суд переконаний, що для виправлення ОСОБА_9 та запобігання вчиненню нею нових злочинів достатнім буде покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

10.4. Крім того, санкція ч. 3 ст. 369 КК України передбачає альтернативне додаткове покарання у виді конфіскації майна. Відповідно до ч. 1 ст. 59 КК України конфіскації підлягає все або частина майна, яке є власністю засудженого.

Виходячи з основних засад призначення покарання, вчинення ОСОБА_9 злочину вперше, недоведеності вчинення злочину з корисливих мотивів, колегія суддів вважає за можливе для виправлення ОСОБА_9 та досягнення пропорційності між завданою суспільним інтересам шкодою та відновленням справедливості не застосовувати альтернативне додаткове покарання у виді конфіскації її майна.

10.5. Відповідно до ч. 2 ст. 55 КК України позбавлення права обіймати певні посади як додаткове покарання може бути призначене й у випадках, коли воно не передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за умови, що з урахуванням характеру кримінального правопорушення, вчиненого за посадою, особи засудженого та інших обставин справи суд визнає за неможливе збереження за ним права обіймати певні посади.

Враховуючи, що злочин був вчинений обвинуваченою, яка на той час і дотепер обіймає посаду судді, голови суду ХОАС, а обставини вчинення нею кримінального правопорушення свідчать про те, що обіймання цієї посади сприяло вчиненню злочину, колегія суддів вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_9 додаткове покарання у виді позбавлення її права обіймати посаду судді на максимальний строк, передбачений ч. 1 ст. 55 КК України, тобто строком на 3 (три) роки.

10.6. Застосування до ОСОБА_9 положень статей 69, 75 КК України, а саме призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, та звільнення від відбування покарання з випробовуванням не є можливим відповідно до зазначених положень КК України у зв`язку з тим, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 369 КК України, відноситься до корупційних.

ХІ. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд

11.1. Запобіжний захід

11.1.1. Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 08 жовтня 2020 року до ОСОБА_9 застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання (т. 2, а.с. 184-189). Зазначеною ухвалою на неї покладено також обов`язки, строк яких сплив 22 листопада 2020 року, відомостей про продовження строку дії покладених обов`язків матеріали кримінального провадження не містять.

Частиною 1 ст. 179 КПК України передбачено, що особисте зобов`язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язки, передбачені ст. 194 цього Кодексу. Позаяк сутність особистого зобов`язання як різновиду запобіжного заходу зводиться до покладення на ОСОБА_9 певних обов`язків, а матеріали справи не містять доказів продовження строку дії цих обов`язків, суд констатує, що наразі до обвинуваченої не застосовується жодний із запобіжних заходів.

11.2. Інші заходи забезпечення кримінального провадження

11.2.1. Відповідно до ч. 4 ст. 174, ч. 4 ст. 374 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема, про скасування арешту майна.

Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09 жовтня 2020 року було накладено арешт на майно ОСОБА_9, а саме - квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (т. 3, а.с. 7-9).

Враховуючи, що суд не призначає покарання обвинуваченій у виді конфіскації, відсутні підстави для існування такого заходу забезпечення кримінального провадження, а тому він підлягає скасуванню після набрання вироком законної сили.

Як повідомила ОСОБА_9, камера відеоспостереження HIKVISION DS-2CD2420F-І із картою пам`яті, вилучені в її кабінеті під час обшуку, належить їй особисто. Враховуючи, що учасники кримінального провадження не надали доказів протилежного, суд вважає за необхідне повернути ОСОБА_9 належне їй майно після набрання вироком законної сили.

11.2.2. Що стосується грошових коштів у сумі 3 000 доларів США (30 купюр номіналом по 100 доларів США), суд з огляду на положення п. 1 ч. 2 ст. 96-1, п. 3 ч. 1 ст. 96-2 КК України, п. 5 ч. 9 ст. 100 КПК України вважає за необхідне застосувати до них спеціальну конфіскацію після набрання вироком законної сили.

До висновку про необхідність застосування спеціальної конфіскації суд дійшов, враховуючи, що грошові кошти у розмірі 3 000 доларів США були предметом кримінального правопорушення, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі.

11.2.3. Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 01 грудня 2020 року ОСОБА_9 було відсторонено від адміністративної посади голови ХОАС строком до 01 січня 2021 року включно (т. 2, а.с. 233-236), відомостей про продовження строку відсторонення обвинуваченої від посади матеріали кримінального провадження не містять.

11.3. Процесуальні витрати

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України суд стягує з обвинуваченої на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта у розмірі 4249,44 грн (т. 5, а.с. 7).

11.4. Речові докази

11.4.1. Постановою про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів від 23 вересня 2020 року (з урахуванням постанови про уточнення її змісту від 02 листопада 2020 року) було визнано речовими доказами грошові кошти і сумі 3 000 доларів США у купюрах номіналом 100 доларів США кожна з наступними серіями і номерами:

КК49982150С, HB96339008С, КВ85777609Е, HG95845370B, HB67129697N, НК67843149В, НВ 47336832L, KJ30492229A, HF16440927D, СВ09588386Е, HD35I32414A, КL70335837В, КВ11432886J, FL50813986B, CF85991975A, НВ42363957Р, НВ10556623Н, НС91682537А, CF48606217A, АА44057620А, AF70632381B, AB30723225R, КВ40694413М, КВ05864915Н, FL65708950A, DB25156034A, KF97296230B, FG67587801A, КЕ22849274В, КВ70677384Н,

та білий конверт, у якому вони були передані (т. 4, а.с. 245-248).

До набрання вироком законної сили ці речові докази мають зберігатись в уповноваженому банку, що обслуговує НАБУ, а після набрання вироком законної сили - підлягають спеціальній конфіскації відповідно до п. 11.2.2 вироку, окрім білого конверту, який має бути залишений у матеріалах кримінального провадження.

Постановою від 25 вересня 2020 року було визнано речовими доказами камеру відеоспостереження HIKVISION DS-2CD2420F-І, s\n « 692914903 » із картою пам`яті Kingston microSDXC 64 Gb, вилучені під час обшуку у кабінеті ОСОБА_9, та оптичний диск Verbatim DVD-R, карту пам`яті Kingston microSDXC з маркуванням «TVHN003460745», на яких збережено інформацію, виявлену під час огляду камери відеоспостереження (т. 5, а.с. 14-15).

Відповідно до ч. 5 ст. 100 КПК України ці речові докази мають зберігатись у суді до набрання вироком законної сили, а після набрання вироком законної сили підлягають поверненню обвинуваченій ОСОБА_9 відповідно до п. 11.2.1 вироку, окрім оптичного диску Verbatim DVD-R, карти пам`яті Kingston microSDXC з маркуванням «TVHN003460745», які мають бути залишені в матеріалах кримінального провадження.

11.5. Виплата винагороди викривачу

Враховуючи, що розмір предмета злочину, про який повідомила викривач ОСОБА_13, не перевищував у п`ять тисяч і більше разів розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на час вчинення злочину, колегія суддів не вбачає підстав для застосування положень ч. 1 ст. 130-1 КПК України і виплати викривачу винагороди.

На підставі викладеного, керуючись статтями 370, 373, 374-376 КПК України,

У Х В А Л И В :

1. ОСОБА_97 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, та призначити їй покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посаду судді строком на 3 (три) роки.

Строк відбування ОСОБА_98 покарання у виді позбавлення волі обчислювати з моменту її фактичного затримання після набрання вироком законної сили.

Строк відбування ОСОБА_98 додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посаду судді обчислювати з моменту відбуття основного покарання у виді позбавлення волі.

2. Стягнути з ОСОБА_9 на користь держави витрати на залучення експерта для проведення судово-технічної експертизи документів № 430/1 від 27 жовтня 2020 року, що склали 4 249,44 грн.

3. Після набрання вироком законної сили на підставі статей 96-1, 96-2 КК України до речових доказів - грошових коштів у сумі 3 000 (три тисячі) доларів США, а саме: 30 купюр номіналом 100 доларів США, застосувати спеціальну конфіскацію шляхом їх примусового безоплатного вилучення у власність держави.

4. Речові докази - білий конверт, у якому були передані грошові кошти, оптичний диск Verbatim DVD-R, карту пам`яті Kingston microSDXC з маркуванням «TVHN003460745» - залишити у матеріалах кримінального провадження.

Камеру відеоспостереження HIKVISION DS-2CD2420F-І, s\n «692914903» із картою пам`яті Kingston microSDXC 64 Gb, вилучені під час обшуку, - після набрання вироком законної сили повернути власнику ОСОБА_99 .

5. Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09 жовтня 2020 року, на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, скасувати після набрання вироком законної сили.

6. Про ухвалення вироку щодо ОСОБА_15 повідомити Вищу кваліфікаційну комісію суддів України.

Вирок може бути оскаржений протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Вищий антикорупційний суд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3