- Головуючий суддя (ВАКС) : Сікора К.О.
Справа № 991/7404/21
Номер провадження 1-кп/991/60/21
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 січня 2023 року Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2,
ОСОБА_3,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
обвинуваченого ОСОБА_6,
його захисника адвоката ОСОБА_7,
обвинуваченого ОСОБА_8,
його захисника адвоката ОСОБА_9,
обвинуваченого ОСОБА_10,
його захисників адвокатів ОСОБА_11,
ОСОБА_12,
захисника обвинуваченого ОСОБА_13 адвоката ОСОБА_14,
обвинуваченого ОСОБА_15,
його захисника адвоката ОСОБА_16,
обвинуваченого ОСОБА_17,
його захисників адвокатів ОСОБА_18,
ОСОБА_19,
представника потерпілого -
Головного управління
Національної гвардії України ОСОБА_20,
представника ОСОБА_21 адвоката ОСОБА_22,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_11, захисника обвинуваченого ОСОБА_17 - адвоката ОСОБА_23 про повернення обвинувального акта прокурору у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017000000004969 від 11 грудня 2017 року, за обвинуваченням
ОСОБА_24, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Прип`ять Київської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, та проживає за адресою: АДРЕСА_2,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 369, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 28, ч. 3, 4 ст. 358 КК України,
ОСОБА_25, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Севастополі, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_3,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 369, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 28, ч. 3, 4 ст. 358 КК України,
ОСОБА_26, який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Києві, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4, та проживає за адресою: АДРЕСА_5,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 369, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 28, ч. 3, 4 ст. 358 КК України,
ОСОБА_27, який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 у місті Кривий Ріг Дніпропетровської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6, та проживає за адресою: АДРЕСА_7,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 28, ч. 3, 4 ст. 358 КК України,
ОСОБА_28, який народився ІНФОРМАЦІЯ_5 у селі Розкошівка Лисянського району Черкаської області, та проживає за адресою: АДРЕСА_8,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 369 КК України,
ОСОБА_29, який народився ІНФОРМАЦІЯ_6 у місті Львові, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_9,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 368, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України,
В С Т А Н О В И В :
І. Суть питання, що вирішується і за чиєю ініціативою воно розглядається
1.1. На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває зазначене кримінальне провадження.
1.2. Захисник обвинуваченого ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_11 звернувся з клопотанням про повернення обвинувального акта прокурору, яке обумовив його невідповідністю п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України та недотриманням вимог ст. 109, ч. 4 ст. 291 КПК України.
У клопотанні захисник наголосив на наступному:
- частина 5 ст. 191 КК України встановлює відповідальність за вчинення дій, передбачених ч. 1, 2, 3, 4 цієї статті, якщо вони вчинені в особливо великих розмірах або організованою групою, при цьому правова кваліфікація дій ОСОБА_10 визначена в обвинувальному акті як «заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене організованою групою».
Таким чином, в обвинувальному акті застосовано обидві кваліфікуючі ознаки щодо визначення правової кваліфікації дій ОСОБА_10 (розмір збитків та вчинення злочину у складі організованої групи), але правова кваліфікація за ст. 28 КК України у обвинувальному акті відсутня;
- до обвинувального акта додається реєстр матеріалів досудового розслідування, в пункті 366 розділу І якого містяться відомості про завершення досудового розслідування відносно ОСОБА_17 і відкриття матеріалів 08 травня 2019 року. Разом з тим, в пункті 377 цього ж розділу зазначено, що ОСОБА_17 був затриманий в порядку ст. 208 КПК України 14 травня 2019 року.
Захисник вбачає суперечність у послідовності цих подій, яка, на його думку, може бути усунута виключно шляхом повернення обвинувального акта прокурору;
- КПК України встановлено, що надання суду інших документів, крім передбачених ст. 291 КПК України, до початку судового розгляду забороняється, однак прокурор долучив обвинувальний акт відносно ОСОБА_10 в кримінальному провадженні, відомості про яке були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014100010009784 від 30 жовтня 2014 року.
1.3. Також захисник обвинуваченого ОСОБА_17 - адвокат ОСОБА_23 звернувся з клопотанням про повернення обвинувального акта прокурору, яке обумовив його невідповідністю ст. 109, п. п. 2, 5 ч. 2 ст. 291 КПК України.
У клопотанні захисник наголосив на наступному:
- ОСОБА_17 інкримінується співучасть у злочині у складі організованої групи, використання завідомо підробленого документа і одночасно отримання неправомірної вигоди за прийняття участі у вчиненні кримінальних правопорушень у складі організованої злочинної групи, в той час, як на думку захисника, це є суперечливим;
- в обвинувальному акті на сторінці 69 йдеться про те, що діючи у відповідності до розподілу ролей учасників організованої групи, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_10 та ОСОБА_13 в черговий раз вирішили залучити ОСОБА_30 до складання та видачі завідомо підробленого звіту про оцінку майна у зміненій редакції, в той час як ОСОБА_30 не є обвинуваченою у цьому кримінальному провадженні.
Отже, виходячи зі змісту обвинувального акта, в ньому не зазначені як обвинувачені усі особи, про злочинні дії яких згадується у його тексті, що не кореспондується з п. 2 ч. 2 ст. 291 КПК України;
- в пунктах 187, 188 розділу ІІІ реєстру матеріалів досудового розслідування зазначено про проведення процесуальних дій - тимчасового доступу до речей і документів 05 та 31 травня 2021 року, тобто після повідомлення стороною обвинувачення про завершення досудового розслідування під час ознайомлення сторін з його матеріалами, що є неприйнятим;
- обвинувальний акт є незрозумілим у частині кваліфікації дій ОСОБА_17 .
ІІ. Позиція сторін
2.1. Учасники кримінального провадження зі сторони захисту заявлені адвокатами ОСОБА_31 та ОСОБА_23 клопотання підтримали.
2.2. Прокурор ОСОБА_5 проти задоволення зазначених клопотань заперечував та вважав, що направлений до суду обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України. Наголосив, що сторона обвинувачення виклала фактичні обставини кримінального правопорушення, сформулювала обвинувачення та здійснила правову кваліфікацію дій кожного з обвинувачених з огляду на обставини, встановлені під час досудового розслідування на підставі зібраних доказів, оцінка яким буде надаватись судом за наслідком судового розгляду.
2.3. Представник Головного управління Національної гвардії України ОСОБА_20 при вирішенні клопотань поклався на розсуд суду.
ІІІ. Кримінальне процесуальне законодавство
Обвинувальний акт, згідно з ч. 4 ст. 110 КПК України, є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
Частиною 2 ст. 291 КПК України визначений виключний перелік відомостей, що має містити обвинувальний акт.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
ІV. Мотиви суду
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання захисників та додані матеріали, колегія суддів дійшла наступних висновків.
4.1. Згідно з висновком Верховного суду України від 24 листопада 2016 року у справі №5-328кс16 під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.
Отже, закон вимагає обов`язкового відображення в обвинувальному акті трьох складників: фактичних обставин кримінального правопорушення; правової кваліфікації (в теорії кримінального процесу використовується термін «формула обвинувачення»); формулювання обвинувачення.
Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові від 01 листопада 2021 року в справі № 161/7092/20 вказала, що кримінальний процесуальний закон не містить вичерпного переліку порушень у складанні обвинувального акта, що обумовлює його повернення. Однак норма п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України відсилає до ст. 291 цього Кодексу, що надає можливість визначити перелік порушень, які є похідними від закріплених у цій статті вимог до підсумкового документа досудового розслідування: порушення, які стосуються змісту та форми самого обвинувального акта; порушення, які стосуються змісту та наявності додатків до обвинувального акта.
4.2. Як вже зазначалось, консолідована позиція захисників ОСОБА_32 та ОСОБА_23 щодо недотримання вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України стосується підстав, вказаних у п. п. 1.2 та 1.3 цієї ухвали.
Колегія суддів, надаючи наведеним аргументам оцінку, враховує, що кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг, у тому числі й у сторону збільшення, повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв`язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого тощо. Визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора.
Такий самий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі № 273/1053/17.
До цього слід додати, що КПК України містить положення про зміну обвинувачення в суді, висунення додаткового обвинувачення, відмову від підтримки державного обвинувачення (ч. 2 ст. 337, ст. 338-340 КПК України), а також передбачає право суду вийти за межі зазначеного в обвинувальному акті висунутого обвинувачення в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється провадження (ч. 3 ст. 337 КПК України).
За наявного нормативного регулювання неповнота, необґрунтованість, неконкретність та невідповідність обвинувачення запропонованій кваліфікації не є предметом оцінки у межах підготовчого засідання. Така оцінка може бути здійснена лише в ході розгляду кримінального провадження по суті пред`явленого обвинувачення.
Що стосується викладу фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, то структурні елементи, які входять до підозри та формалізуються у повідомленні про підозру, мають повністю відтворюватися в обвинувальному акті, а тому вони викладаються в ньому так, як їх встановив прокурор за результатами досудового розслідування, і у тому обсязі, який, на думку останнього, підтверджує сформоване обвинувачення (постанова Верховного Суду від 21 квітня 2021 року в справі № 295/12923/19).
Наведене означає, що визначення обсягу та способу викладення фактичних обставин кримінального правопорушення у тексті обвинувального акта належить до повноважень прокурора, а тому ані суд, ані інші учасники судового провадження не можуть вимагати змінити їх виклад.
Понад це, дискреційні повноваження прокурора щодо викладу фактичних обставин та здійснення правової кваліфікації на власний розсуд не позбавляють сторону захисту права доводити наявність інших обставин, які можуть бути витлумачені на користь обвинувачених, або ж доводити необхідність зміни правової кваліфікації їх діянь.
Таким чином, неповнота фактичних обставин або некоректність формулювання обвинувачення не є підставою для повернення обвинувального акта прокурору.
З огляду на зазначене, колегія суддів не вбачає передумов для констатації невідповідності обвинувального акта вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України з цих підстав.
4.3. Аргументи адвоката ОСОБА_23 щодо невідповідності обвинувального акта п. 2 ч. 2 ст. 291 КПК України не є слушними, оскільки в акті вказані анкетні відомості кожного обвинуваченого з посиланням на прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство (т. 1, а.с. 4-7).
Особа ( ОСОБА_30 ), яку згадує захисник у своєму клопотанні, є особою, щодо якої обвинувачення в цьому кримінальному провадженні не висувалось. Відповідно підстав для зазначення в обвинувальному акті щодо неї відомостей, передбачених п. 2 ч. 2 ст. 291 КПК України, немає.
Підстав для вказівки в обвинувальному акті не її ПІБ, а загальної інформації «особа, щодо якої матеріали провадження виділені окремо» або іншої подібної також не вбачається, оскільки, як вказує в своєму клопотанні адвокат ОСОБА_23, відносно ОСОБА_30 та ОСОБА_33 Солом`янським районним судом м. Києва 10 листопада 2020 року ухвалено вирок у справі № 760/23565/20.
Зазначене відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом у постанові від 16 жовтня 2019 року у справі № 591/5029/18.
4.4. Доводи адвоката ОСОБА_32 щодо порушення вимог ч. 4 ст. 291 КПК України не ґрунтуються на матеріалах провадження з огляду на таке.
Частина 4 ст. 291 КПК України містить вичерпний перелік додатків до обвинувального акта із застереженням, що надання суду інших документів до початку судового розгляду забороняється.
Судом встановлено, що прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_34, керуючись ст. 291 КПК України, звернувся 02 листопада 2021 року до Вищого антикорупційного суду з обвинувальним актом у кримінальному провадженні за № 42017000000004969 і додатками до нього - реєстром матеріалів досудового розслідування та розписками підозрюваних про отримання обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування (т. 1, а.с. 3-269).
Тобто, прокурор ОСОБА_34 при зверненні до суду з обвинувальним актом дотримався вимог ч. 4 ст. 291 КПК України та додав до нього виключно матеріали, зазначені в цій нормі (реєстр матеріалів досудового розслідування; розписки підозрюваних про отримання копії обвинувального акта і реєстру матеріалів досудового розслідування).
4.5. Відхиляє колегія суддів і доводи адвокатів ОСОБА_32 та ОСОБА_23 щодо наявності у реєстрі матеріалів досудового розслідування певних суперечностей в датах вчинення процесуальних дій, як самостійну підставу для повернення обвинувального акта, оскільки чинне кримінальне процесуальне законодавство не містить такої підстави для його повернення, як недоліки реєстру матеріалів досудового розслідування.
4.6. Отже, дослідивши зміст обвинувального акта, суд встановив, що він відповідає вимогам КПК України, у тому числі ст. 291 цього Кодексу, а тому у задоволенні клопотань захисника обвинуваченого ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_11 та захисника обвинуваченого ОСОБА_17 - адвоката ОСОБА_23 слід відмовити.
Керуючись ст. 291, 314, 369, 372, 376 КПК України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А :
У задоволенні клопотань захисника обвинуваченого ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_11, захисника обвинуваченого ОСОБА_17 - адвоката ОСОБА_23 про повернення обвинувального акта прокурору - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її проголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3