Документ № 109173937

Справа № 991/7404/21

Провадження №11-кп/991/48/23

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2023 року м. Київ

Суддя Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, перевіривши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2, в інтересах ОСОБА_3, на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 19 грудня 2022 року в кримінальному провадженні №42017000000004969 від 11 грудня 2017 року, якою відмовлено у задоволенні клопотань про закриття кримінального провадження,

ВСТАНОВИВ:

Оскаржуваною ухвалою Вищого антикорупційного суду від 19 грудня 2022 року відмовлено у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4, захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6, захисників обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокатів ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_11 про закриття кримінального провадження №42017000000004969 від 11 грудня 2017 року, на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_2 просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали, скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою задовольнити клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження. Зазначає, що оскаржувана ухвала фактично вмотивована тим, що суд замість вирішення питання щодо можливості призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту, та не прийнявши рішення, передбачене ч.3 ст. 314 КПК України, відмовив у задоволенні клопотань захисників, помилково вважаючи, що в суду відсутні повноваження закривати провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України. За твердженням скаржника, такі висновки суду суперечать висновкам Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 31 жовтня 2022 року у справі № 753/12578/19. Обґрунтовуючи підстави звернення з апеляційною скаргою, захисник посилається на положення ч.6 ст.9, с.24, ч. 2 ст. 395 КПК України, якими передбачено право обвинуваченого та його захисника на апеляційне оскарження інших ухвал суду першої інстанції вважаючи, що прийняте колегією суддів рішення таким, що не передбачене КПК України на стадії підготовчого провадження.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали, дохожу такого висновку.

Відповідно до положень ст. 24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Так, оскарження ухвал суду першої інстанції регламентовано Главою 31 КПК України. Перелік судових рішень, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, та які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, наведено в ст. 392 КПК України.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 392 КПК України, ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що ст. 129 Конституції України гарантує право на апеляційний перегляд справи, а не кожного окремого судового рішення в межах кримінального провадження, тож Кримінальний процесуальний кодекс України визначає, в яких випадках і які рішення слідчих суддів, судів першої інстанції підлягають перегляду в апеляційному порядку. Зазначений висновок кореспондується з рішенням Конституційного Суду України від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010 у справі щодо офіційного тлумачення положення п. 18 ч. 1 ст. 293 ЦПК України у взаємозв`язку зі ст. 129 Конституції України (справа про забезпечення апеляційного оскарження ухвал суду), в якому Конституційний суд, розглядаючи положення п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, дійшов висновку, що апеляційне оскарження судового рішення можливе в усіх випадках, крім тих, коли закон містить заборону на таке оскарження.

У постановах від 17 жовтня 2018 року (справа № 646/5552/17) та від 28 лютого 2019 року (справа № 161/4229/18), які стосувалися права на апеляційне оскарження ухвал слідчих суддів, Верховний Суд підкреслив, що норми Конституції України та кримінального процесуального закону беззастережно гарантують право на апеляційне оскарження лише судового рішення, постановленого за наслідком розгляду справи (кримінального провадження в суді першої інстанції) по суті, а не всіх судових рішень у межах цієї справи (провадження).

Більше того, висновок, наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року (справа № 243/6674/17-к, провадження № 13-16cво1) про те, що суду апеляційної інстанції при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження за рішенням слідчого судді, суду належить керуватися загальними приписами кримінального провадження, визначеними ч. 6 ст. 9, ч. 1 ст. 7, п. 17 ч. 1 ст. 7, ст. 24 КПК України, стосується лише тих випадків, коли слідчий суддя, суд прийняв оскаржуване рішення, не передбачене КПК України, яке не узгоджується з його повноваженнями; у решті ж випадків апеляційний суд повинен керуватися положеннями ч. 4 ст. 399 КПК України.

У даному провадженні оскаржувана ухвала постановлена за результатами розгляду відповідного клопотання захисту в межах повноважень суду першої інстанції. На стадії судового провадження вирішення питання щодо закриття кримінального провадження належить до повноважень суду, що прямо передбачено КПК України, зокрема, ст. 284, п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК України. Разом з тим, в апеляційному порядку може бути оскаржена лише ухвала суду про закриття кримінального провадження (ч. 11 ст. 284 КПК України).

Нормами КПК України не передбачена можливість окремого апеляційного оскарження ухвали суду про відмову у задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження до ухвалення остаточного рішення за наслідками судового розгляду в суді першої інстанції.

Відтак, оскаржувана ухвала про відмову у закритті кримінального провадження не підлягає окремому апеляційному оскарженню, натомість, заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Отже, положеннями КПК України однозначно врегульовано питання щодо неможливості апеляційного оскарження ухвали суду про відмову у закритті кримінального провадження.

У відповідності до вимог ч. 4 ст. 399 КПК України, суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

З урахуванням викладеного, у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції від 19 грудня 2022 року слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 369-372, 399, 418, 532 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_2, в інтересах ОСОБА_3, на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 19 грудня 2022 року в кримінальному провадженні №42017000000004969 від 11 грудня 2017 року, якою відмовлено у задоволенні клопотань про закриття кримінального провадження - відмовити.

Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку.

Суддя ОСОБА_1