- Головуючий суддя (АП ВАКС) : Павлишин О.Ф.
Cправа №991/250/23
Провадження №11-сс/991/130/23
Слідчий суддя: ОСОБА_1
Суддя-доповідач: ОСОБА_2
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 лютого 2023 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2,
суддів: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
секретар судового засідання ОСОБА_5,
за участю:
захисника ОСОБА_6,
прокурора ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30 січня 2023 року щодо
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт Квасилів Рівненського району Рівненської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України,
у кримінальному провадженні №42015000000000722 від 16 квітня 2015 року,
В С Т А Н О В И Л А:
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30.01.2023:
1. задоволено клопотання старшого детектива Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) ОСОБА_9, погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) ОСОБА_7 ;
2. обрано відносно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
У апеляційній скарзі захисник підозрюваного ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_6 зазначає, що ухвала слідчого судді не відповідає вимогам ч.1 ст.370 КПК України.
Посилається на такі обставини:
1. ОСОБА_8 не вручено повідомлення про підозру у спосіб, передбачений КПК України, а тому він не є підозрюваним і до нього не можуть бути застосовані запобіжні заходи;
1.1. протокол вручення письмового повідомлення про підозру від 02.09.2022 є недопустимим доказом, так як усупереч ч.6 ст.104 КПК України не підписаний ОСОБА_10, а факт відмови від підпису не підтверджений понятими. До клопотання не додано відеозапис вручення повідомлення про підозру дружині ОСОБА_8 ;
1.2. надсилання повідомлення про підозру ОСОБА_8 поштовим відправленням здійснено з порушенням ч.1 ст.278 КПК України не в день його складання;
1.3. із витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) вбачається внесення запису про повідомлення ОСОБА_8 про підозру, а не про складання повідомлення про підозру у зв`язку з неможливістю його повідомлення про підозру з об`єктивних причин;
2. підозра у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, є необґрунтованою;
2.1. в порушення вимог п.6 абз.2 ч.1 ст.277 КПК України повідомлення про підозру ОСОБА_8 не містить відомостей про час та місце вчинення ним кримінального правопорушення;
2.2. усупереч п.1 ч.3 ст.184 КПК України до клопотання не додано доказів, які б підтверджували безпосереднє заволодіння ОСОБА_8 нафтою сирою в кількості 315031,500 тонн;
2.3. в порушення п.3 ч.1 ст.276, п.4-6 абз.2 ч.1 ст.277 КПК України повідомлення про підозру ОСОБА_8 містить протилежні твердження, які свідчать про різну кваліфікацію кримінального правопорушення: заволодіння ОСОБА_8 майном ПАТ «Укрнафта» в особливо великих розмірах за попередньою змовою групою осіб шляхом зловживання своїм службовим становищем, та заволодіння організованою групою майном ПАТ «Укрнафта», в якій ОСОБА_8 виконував відведену йому роль; заволодіння ОСОБА_8 майном ПАТ «Укрнафта» та заволодіння майном ПАТ «Укрнафта» не встановленими особами, які організували вчинення злочину, розробили план його вчинення, керували його підготовкою та безпосереднім вчиненням;
2.4. порушення п.51 Порядку організації та проведення біржових аукціонів з продажу нафти сирої, газового конденсату власного видобутку і скрапленого газу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 16.10.2014 №570, і умов укладених договорів купівлі-продажу нафти не могло бути вчинене ОСОБА_8, адже ТОВ «ТД «Прикарпаттянафтотрейд» виступало покупцем, а таке порушення могло бути вчинене лише постачальником;
2.5. всупереч вимогам п.6 абз.2 ч.1 ст.277 КПК України повідомлення про підозру не містить відомостей про обставини, у зв`язку з якими виникла різниця між вартістю нафти, заволодіння якою інкримінується ОСОБА_8, та матеріальними збитками ПАТ «Укрнафта»;
2.6. між ПАТ «Укрнафта» та ТОВ «ТД «Прикарпаттянафтотрейд» наявні правовідносини, які за аналогічних обставин виникнення та виконання мають і не мають ознаки кримінального правопорушення;
2.7. в порушення п.3 ч.1 ст.276, п.6 абз.2 ч.1 ст.277 КПК України повідомлення про підозру ОСОБА_8 не містить обставин змови ОСОБА_8 зі службовими особами ПАТ «Укрнафта» ОСОБА_11 ОСОБА_12, ОСОБА_13 та іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, на заволодіння майном ПАТ «Укрнафта» в особливо великих розмірах, а саме нафтою сирою;
3. відсутні ризики, визначені ч.1 ст.177 КПК України;
3.1. немає підстав вважати реальним ризик переховування ОСОБА_8 від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки він має фактичне місце проживання закордоном та перебуває на тимчасовому консульському обліку в Генеральному консульстві України в Кракові (Республіка Польща);
3.2. не доведено наявності ризику здійснення ОСОБА_8 незаконного впливу на свідків, оскільки він виїхав із України та з 29.04.2016 звільнений з посади директора ТОВ «ТД «Прикарпаттянафтотрейд». Посилання на отримання доходів від товариств, які не стосуються цього кримінального провадження, безпідставне. До клопотання не надано доказів впливу чи спроби впливу ОСОБА_8 на свідків, приналежності свідка, який відмовився від надання показань на підставі ст.63 Конституції України, до членів сім`ї чи близьких родичів ОСОБА_8, а тому такий відмовився давати показання проти себе;
4. постанова про оголошення міжнародного розшуку підозрюваних від 15.12.2022 незаконна;
4.1. усупереч ч.1 ст.281 КПК України підставою для її винесення був нібито намір ухилятися від виконання процесуальних обов`язків, від органу досудового розслідування та суду, а не неявка ОСОБА_8 без поважних причин на виклик слідчого, прокурора;
4.2. стороною обвинувачення не було здійснено належного повідомлення ОСОБА_8 про виклик;
5. знаючи про тривалу відсутність ОСОБА_8 за адресою реєстрації в Україні, місце його проживання за кордоном та перебування на тимчасовому консульському обліку всупереч ч.7 ст.135, ст.566 КПК України слідчий суддя не здійснив його виклик згідно з міжнародним договором про правову допомогу, та у порядку, визначеному ч.1 ст.297-5 КПК України, враховуючи, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25.01.2023 надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування;
6. резолютивна частина ухвали не відповідає вимогам ч.6 ст.193 КПК України, адже слідчий суддя не зазначив, що після затримання ОСОБА_8 і не пізніш як через 48 годин з часу його доставки до місця кримінального провадження слід розглянути питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановлюється ухвала, та безальтернативно застосував запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Просить:
1. скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30.01.2023;
2. постановити нову ухвалу про відмову у застосуванні запобіжного заходу щодо ОСОБА_8 ;
Захисник підозрюваного ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_6 у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, посилаючись на доводи, наведені у ній.
Прокурор САП ОСОБА_7 у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги та вважав її доводи необґрунтованими.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_6, прокурора САП ОСОБА_7, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою.
У цьому провадженні встановлено такі обставини:
Детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42015000000000722, внесеному до ЄРДР за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.3 ст.212, ч.4 ст.368, ч.2 ст.364, ч.3 ст.358, ч.4 ст.358, ч.1 ст.205-1, ч.1 ст.366, ч.3 ст.209КК України.
02.09.2022 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, а саме у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах.
09.09.2022 винесено постанову про оголошення підозрюваного ОСОБА_8 в розшук.
15.12.2022 ОСОБА_8 оголошено у міжнародний розшук.
13.01.2023 до слідчого судді Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання старшого детектива НАБУ, погоджене прокурором САП, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному щодо підозрюваного ОСОБА_8 .
Постановляючи оскаржувану ухвалу, слідчий суддя прийшов до таких висновків:
1. орган досудового розслідування вжив достатніх заходів для вручення повідомлення про підозру ОСОБА_8 ;
2. описана у клопотанні фабула кримінального правопорушення у сукупності з наданими прокурором матеріалами кримінального провадження дає підстави дійти до висновку про можливу причетність ОСОБА_8 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК, що виправдовує застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
3. доведеним є факт, що ОСОБА_8 оголошено у міжнародний розшук;
4. існує ризик переховування підозрюваного від органу досудового розслідування або/та суду;
5. ОСОБА_8 має потенційну та реальну можливість під час досудового розслідування впливати на свідків кримінального правопорушення;
6. запобігти встановленим ризикам можна шляхом обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою;
7. слідчий суддя не перевірятиме питання недостатності застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання встановленим ризикам, адже відповідно до ст.194 КПК України такі обставини встановлюються під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Натомість, згідно із ч.6 ст.193 КПК України під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя перевіряє наявність тільки підстав, встановлених ст.177 КПК України. До того ж, КПК визначає єдиний запобіжний захід, щодо якого можливе саме обрання - це тримання під вартою.
Висновки слідчого судді відповідають вимогам КПК України та встановленим обставинам.
У ч.1 ст.404 КПК України зазначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. А тому оскаржувана ухвала переглядається в межах апеляційної скарги захисника.
Відповідно до ч.1 ст.42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
02.09.2022 детективом НАБУ за погодженням із прокурором САП складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України.
Приписами ч.1 ст.276 КПК України встановлено, що повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадку наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Згідно із ч.1 ст.278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Відповідно до інформації, наявної у базі даних Державної прикордонної служби України «Аркан», ОСОБА_8 востаннє покинув територію України 07.01.2022 о 14:07 шляхом перетину державного кордону автомобілем та на цей час до України не повертався (т.1 а.п.210-213).
Із огляду на вказане у органу досудового розслідування не було об`єктивної можливості здійснити безпосереднє повідомлення про підозру ОСОБА_8 у день його складення - 02.09.2022.
Як вбачається із ч.2 ст.135 КПК України у разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
Протоколом про вручення письмового повідомлення про підозру від 02.09.2022 стверджується, що дружині ОСОБА_8 - ОСОБА_10 детективами НАБУ було запропоновано отримати процесуальні документи, а саме повідомлення про підозру ОСОБА_8 у кримінальному провадженні №42015000000000722 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України. Проте ОСОБА_10 відмовилася отримувати будь-які процесуальні документи. Водночас, детективи повідомили її про залишення повідомлення про підозру у поштовій скриньці за місцем проживання ОСОБА_8 (т.1, а.п.203).
Також відповідно до супровідного листа від 02.09.2022 та списку №202 від 02.09.2023 повідомлення про підозру ОСОБА_8 було направлено детективами НАБУ засобами поштового зв`язку за адресою місця його проживання: АДРЕСА_1 (т.1, а.п.190, 204).
Із огляду на наведене слідчий суддя прийшов до правильного висновку про те, що орган досудового розслідування вжив достатніх заходів для вручення повідомлення про підозру ОСОБА_8 . Тому ОСОБА_8 набув статусу підозрюваного.
При цьому про адресу перебування за кордоном захисники ОСОБА_8 повідомили органу досудового розслідування 07.11.2022 та 30.11.2022 (т.2 а.п.211, 219), тобто, коли ОСОБА_8 уже набув статусу підозрюваного. Тому, як правильно вказав слідчий суддя, у прокурора чи детектива не було жодної необхідності направляти ще раз повідомлення про підозру за допомогою міжнародної правової допомоги з метою вручення йому такого повідомлення за зазначеною адресою за кордоном.
Не спростовують цього висновку протилежні доводи апеляційної скарги захисника про те, що ОСОБА_8 не вручено повідомлення про підозру у спосіб, передбачений КПК України, а тому він не є підозрюваним і до нього не можуть бути застосовані запобіжні заходи.
Так, згідно із ч.1, 2, 6 ст.104 КПК України у випадках, передбачених цим Кодексом, хід і результати проведення процесуальної дії фіксуються у протоколі. У випадку фіксування процесуальної дії під час досудового розслідування за допомогою технічних засобів про це зазначається у протоколі. Якщо за допомогою технічних засобів фіксується допит, текст показань може не вноситися до відповідного протоколу за умови, що жоден з учасників процесуальної дії не наполягає на цьому. У такому разі у протоколі зазначається, що показання зафіксовані на носії інформації, який додається до нього. Запис, здійснений за допомогою звуко- та відеозаписувальних технічних засобів під час проведення слідчим, прокурором обшуку, є невід`ємним додатком до протоколу. Дії та обставини проведення обшуку, не зафіксовані у записі, не можуть бути внесені до протоколу обшуку та використані як доказ у кримінальному провадженні. Якщо особа, яка брала участь у проведенні процесуальної дії, відмовилася підписати протокол, про це зазначається в протоколі. Такій особі надається право дати письмові пояснення щодо причин відмови від підписання, які заносяться до протоколу. Факт відмови особи від підписання протоколу, а також факт надання письмових пояснень особи щодо причин такої відмови засвідчується підписом її захисника (законного представника), а у разі його відсутності - понятих.
Оскільки положеннями ст.135, 278 КПК України, які врегулюють порядок вручення письмового повідомлення про підозру, не встановлено чіткої імперативної вимоги щодо фіксування такої процесуальної дії саме шляхом складання протоколу та вимог до нього, за відсутності підстав, передбачених ст.87, 88 КПК України, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що протокол вручення письмового повідомлення про підозру від 02.09.2022 є недопустимим доказом, так як усупереч ч.6 ст.104 КПК України не підписаний ОСОБА_10, а факт відмови від підпису не підтверджений понятими.
Приписами ч.1 ст.94 КПК України визначено, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.184 КПК України до клопотання про застосування запобіжних заходів додаються копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Із аналізу зазначених процесуальних норми вбачається, що слідчому, прокурору необхідно додати до клопотання про застосування запобіжних заходів копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання, тобто копії матеріалів, відібрані на підставі власного внутрішнього переконання.
Тому безпідставним є покликання апеляційної скарги на те, що до клопотання не додано відеозапис вручення повідомлення про підозру дружині ОСОБА_8 .
Частиною 1 ст.116 КПК України встановлено, що строк не вважається пропущеним, якщо скаргу або інший документ здано до закінчення строку на пошту або передано особі, уповноваженій їх прийняти, а для осіб, які тримаються під вартою або перебувають у лікувально-профілактичному закладі охорони здоров`я чи закладі з надання психіатричної допомоги, спеціальній навчально-виховній установі, - якщо скаргу або інший документ подано службовій особі відповідної установи до закінчення строку.
Оскільки відповідно до списку №202 від 02.09.2023 повідомлення про підозру ОСОБА_8 було прийняте працівником поштового зв`язку саме 02.09.2023 (т.1, а.п.204), враховуючи приписи ч.1 ст.116 КПК України, помилковими є доводи апеляційної скарги про те, що надсилання повідомлення про підозру ОСОБА_8 поштовим відправленням здійснено з порушенням ч.1 ст.278 КПК України не в день його складання.
Згідно із ч.4 ст.278 КПК України дата та час повідомлення про підозру, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність невідкладно вносяться слідчим, прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Тому доводи апеляційної скарги про те, що із витягу з ЄРДР вбачається внесення запису про повідомлення ОСОБА_8 про підозру, а не про складання повідомлення про підозру у зв`язку з неможливістю його повідомлення про підозру з об`єктивних причин, не ґрунтуються на вимогах закону.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Положеннями ч.1 ст.194 КПК України встановлено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно із ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Поняття обґрунтованої підозри та чіткі критерії її оцінки у національному законодавстві не визначені. Однак воно висвітлене у практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), що підлягає застосуванню українськими судами.
Термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011). Від фактів, які є причиною виникнення підозри не вимагається такого ж рівня переконливості, як від тих, що є необхідними для висунення обвинувачення чи обґрунтування обвинувального вироку. Крім того, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів (рішення ЄСПЛ у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).
Із матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, а саме у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах.
За версією органу досудового розслідування, ОСОБА_8 в період з березня 2015 року по березень 2016 року, будучи службовою особою, а саме: директором ТОВ «ТД Прикарпаттянафтотрейд», діючи за попередньою змовою зі службовими особами ПАТ «Укрнафта», а саме з заступником Голови правління - комерційним директором ПАТ «Укрнафта» ОСОБА_11, який у 2015 році виконував обов`язки Голови правління ПАТ «Укрнафта», начальником відділу реалізації нафти, газового конденсату та продуктів нафто і газопереробки - заступником начальника управління з продажу нафти, газу та продуктів нафто і газопереробки Департаменту реалізації нафти, газу, нафтопродуктів та матеріально-технічного забезпечення ПАТ «Укрнафта» ОСОБА_12, начальником відділу контролю за обліком та поставками нафти і нафтопродуктів Управління з продажу нафти, газу та продуктів нафто і газопереробки Департаменту реалізації нафти, газу, нафтопродуктів та матеріально-технічного забезпечення ПАТ «Укрнафта» ОСОБА_13 та іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, шляхом зловживання своїм службовим становищем, у порушення вимог п.51 Порядку організації та проведення біржових аукціонів з продажу нафти сирої, газового конденсату власного видобутку і скрапленого газу, затвердженої постановою КМУ від 16.10.2014 №570, яким передбачено, що Продавець виконує свої зобов`язання щодо постачання нафти сирої, газового конденсату і скрапленого газу після надходження коштів від покупця у повному обсязі відповідно до умов договору купівлі-продажу, без отримання в повному обсязі попередньої оплати незаконно уклали додаткові угоди до раніше укладених договорів купівлі-продажу нафти, видобутої ПАТ «Укрнафта» та за результатами проведення біржового аукціону ПрАТ «УМВБ» №197 від 18.03.2015, №197Д від 31.03.2015 з продажу нафти сирої, газового конденсату та скрапленого газу, заволоділи майном ПАТ «Укрнафта» в особливо великих розмірах - нафтою сирою в кількості 315 031,500 тонн на суму 3 634 308 443,35 грн, спричинивши ПАТ «Укрнафта» матеріальні збитки у розмірі 1 372 049 442,76 грн.
Обґрунтованість підозри, на думку слідчого судді, підтверджується:
- актом від 10.04.2017 №15-21/11 позапланової виїзної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності у ПАТ «Укрнафта» за період з 01.01.2012 до 08.02.2017, в результаті проведення якої встановлено, що поставка нафти покупцям ТОВ «Галнафта», ТОВ «Гарант-УТН», ТОВ «Котлас» та ТОВ «Техтрейд Груп» без отримання в повному обсязі попередньої оплати (внаслідок укладання додаткових угод щодо перенесення терміну оплати з порушенням п.51 Порядку організації та проведення біржових аукціонів з продажу нафти сирої, газового конденсату власного видобутку і скрапленого газу, затвердженого постановою КМУ від 16.10.2014 №570) та не використання права ПАТ «Укрнафта» реалізувати на наступних аукціонах непоставлену нафту (на підставі п.3.4 та 6.3 договорів купівлі-продажу нафти, укладених ПАТ «Укрнафта» з ТОВ «Галнафта», ТОВ «Гарант- УТН», ТОВ «Котлас» та ТОВ «Техтрейд Груп») призвело до передачі комерційним структурам протягом 2015 року оборотних активів ПАТ «Укрнафта» на загальну суму 5 761 562 736,08 грн без відповідної оплати (т.2, а.п.1-38);
- аналітичним висновком Офісу великих платників податків ДФС України від 30.07.2018, яким проаналізовано обставини укладання та виконання договорів ПАТ «Укрнафта» та ПАТ «Укртатнафта» договорів з ТОВ «ТД Прикарпаттянафтотрейд», «Котлас», «Гарант-УТН», «Галнафта», «Техтрейд груп» та рух грошових коштів, які перераховувались на підставі договорів (т.2, а.п.39-189);
- висновком експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України від 24.09.2018 №98/7, відповідно до якого документально підтверджується розмір матеріальної шкоди (збитки) у сумі 481 735 361,10 грн, завданої ПАТ «Укрнафта», що зазначений у Висновку експертного дослідження від 11.07.2018 №56/18 з оцінювання економічних наслідків господарських операцій ПАТ «Укрнафта» станом на 20.01.2018, внаслідок фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «ТД Прикарпаттянафтотрейд» за договорами купівлі-продажу нафти, укладеними на підставі результатів проведення ПрАТ «Українська міжбанківська валютна біржа» біржового аукціону з продажу нафти сирої, газового конденсату власного видобутку і скрапленого газу №197 від 18.03.2015, та у сумі 1 323 288 684 грн, внаслідок фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «ТД Прикарпаттянафтотрейд» за договорами купівлі-продажу нафти, укладеними на підставі результатів проведення ПрАТ «Українська міжбанківська валютна біржа» біржового аукціону з продажу нафти сирої, газового конденсату власного видобутку і скрапленого газу №197Д від 31.03.2015 (т.1, а.п.42-71);
- протоколом огляду від 14.01.2017, згідно з яким оглянуто відомості, наявні в Інформаційній системі «Єдиний реєстр податкових накладних», щодо IP-адрес, які використовувалися при реєстрації податкових накладних регіональними відділеннями реалізації нафтопродуктів ПАТ «Укрнафта» та суб`єктами господарювання, основним видом господарської діяльності яких являлося виробництво продуктів нафтоперероблення, оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами та роздрібна торгівля пальним (т.1, а.п.72-76);
- первинними фінансово-господарськими документами внаслідок фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «ТД Прикарпаттянафтотрейд» за договорами купівлі-продажу нафти, укладеними в березні 2015 року на підставі проведення ПрАТ «Українська міжбанківська валютна біржа» біржових аукціонів з продажу нафти сирої, газового конденсату власного видобутку і скрапленого газу №197, 197Д, аукціонними свідоцтвами та договорами купівлі-продажу нафти і додатковими угодами до них, укладеними ПАТ «Укрнафта» з ТОВ «ТД Прикарпаттянафтотрейд». Зокрема, відповідно до п.3.2. Договору купівлі-продажу нафти №А197/7831-Н від 23.03.2015 ТОВ «ТД «Прикарпаттянафтотрейд», яке очолював ОСОБА_8, повинно було спочатку здійснити оплату за постачання нафти і лише після цього могло її отримати (т.1, а.п.38-41);
- висновком експерта Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 09.11.2017 №19/8-4/380-СЕ/17, складеного за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи, згідно з яким встановлено, що підписи від імені ОСОБА_8 в документах ТОВ «ТД «Прикарпаттянафтотрейд» виконані самим ОСОБА_8 (т.1, а.п.107-110);
- висновком судово-технічної експертизи реквізитів документу від 08.12.2017 та висновком експерта Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 05.12.2017 №19/8-4/379-СЕ/17, згідно з якими в результаті дослідження документів щодо укладання додаткових угод між ТОВ «ТД «Прикарпаттянафтотрейд» та ПАТ «Укрнафта» встановлено, що відбитки печатки ТОВ «ТД Прикарпаттянафтотрейд» на документах, датованих квітнем, травнем 2015 року, були нанесені у період кінця вересня-грудня 2015 року (т.1, а.п.77-91, 92-106);
- протоколом обшуку в ТОВ «ТД «Прикарпаттянафтотрейд» та документами, виявленими під час обшуку (т.1, а.п.163-189);
- протоколом допиту свідка ОСОБА_14 від 03.11.2016, який підтвердив факт заснування ним ТОВ «ТД Прикарпаттянафтотрейд» та призначення директором ОСОБА_8 (т.1, а.п.129-133);
- протоколами допиту свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_16, які пояснили, що здійснювали дії на аукціонах на користь ТОВ «ТД Прикарпаттянафтотрейд», директором якого був ОСОБА_8 (т.1, а.п.138-140, 141-142);
- протоколами допиту свідків ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, які підтвердили факт керівництва товариством ОСОБА_8 (т.1, а.п.134-137, 147-156);
- протоколом огляду від 26.09.2017, згідно з яким кошти, сплачені 20.07.2015 з рахунку ПАТ «Укртатнафта» на рахунки ТОВ «ТД «Прикарпаттянафтотрейд» за нафту з аукціонів №197, 197-Д, протягом 1-30 хвилин були повернуті ПАТ «Укртатнафта» по ланцюгу від інших суб`єктів господарювання (т.1 а.п.157-159);
- протоколом огляду накопичувачів на жорстких магнітних дисках (далі - НЖМД) від 17-20.03.2020, згідно з яким проведено огляд НЖМД, вилучених 26-27.07.2017 під час обшуку в приміщенні ПАТ «Укрнафта» за адресою: м. Київ, пров. Несторівський, 3-5, які містять схеми перерахунку коштів та їх суми, зокрема, з підприємствами, які фігурують у цьому кримінальному провадженні, у тому числі й дані щодо ТОВ ТД «Прикарпаттянафтотрейд» (т.1, а.п.229-241).
Враховуючи, що слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є ймовірною та достатньою для виправдання подальшого розслідування з ціллю висунення обвинувачення або спростування підозри, колегія суддів вважає, що з огляду на надані стороною обвинувачення докази, у слідчого судді були підстави для висновку про існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_8 міг вчинити кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.191 КК України.
Цей висновок, на думку колегії суддів, достатньо мотивований та відповідає положенням КПК України, а доводи апеляційної скарги захисника про те, що до клопотання не додано доказів, які б підтверджували безпосереднє заволодіння ОСОБА_8 нафтою сирою в кількості 315031,500 тонн, що повідомлення про підозру ОСОБА_8 містить протилежні твердження, які свідчать про різну кваліфікацію кримінального правопорушення, що порушення п.51 Порядку організації та проведення біржових аукціонів з продажу нафти сирої, газового конденсату власного видобутку і скрапленого газу, нафти не могло бути вчинене ОСОБА_8, а також, що між ПАТ «Укрнафта» та ТОВ «ТД «Прикарпаттянафтотрейд» наявні правовідносини, які за аналогічних обставин виникнення та виконання мають і не мають ознаки кримінального правопорушення, його не спростовують.
Твердження в апеляційній скарзі про те, що повідомлення про підозру ОСОБА_8 не містить відомостей про час та місце вчинення ним кримінального правопорушення є помилковим, так як ці обставини наведені в повідомленні про підозру (т.1, а.п.190).
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Слідчий суддя дійшов до висновку про наявність ризиків, визначених п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України.
Відповідно до позиції ЄСПЛ, викладеної у рішенні по справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.06.2001, суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника дає уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений.
Згідно з рішенням ЄСПЛ по справі «Пунцельт проти Чехії» від 25.04.2000 при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання.
Так, слідчий суддя прийшов до правильного висновку про те, що існує ризик переховування ОСОБА_21 від органу досудового розслідування або/та суду, врахувавши, що кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.191 КК України, у якому він підозрюється, є особливо тяжким злочином, санкція якого, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, неможливість застосування пільгових інститутів кримінального права, поведінку ОСОБА_8, який, згідно з наявними в системі Державної прикордонної служби України «Аркан» даними 05.08.2017 покинув територію України, після чого двічі на нетривалий час повертався в Україну, 07.01.2022 о 14:07 перетнув державний кордон України на автомобілі та до теперішнього часу в Україну не повертався, наявні підстави вважати, що залишення ОСОБА_8 території України пов`язано із переховуванням від можливого кримінального переслідування у зв`язку з проведенням у цей період активних слідчих дій, майновий стан підозрюваного, який свідчить про достатність ресурсів для його життя в умовах переховування за кордоном.
Доводи апеляційної скарги про те, що немає підстав вважати реальним ризик переховування ОСОБА_8 від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки він має фактичне місце проживання за кордоном та перебуває на тимчасовому консульському обліку в Генеральному консульстві України в Кракові, безпідставні, оскільки таке проживання не позбавляє підозрюваного можливості покинути територію Республіки Польща задля уникнення кримінальної відповідальності.
Крім того, при оцінці вказаного ризику слідчий суддя належним чином врахував майновий стан підозрюваного, який свідчить про достатність ресурсів для його життя в умовах переховування.
Так, згідно із даними Державної податкової служби України ОСОБА_8 отримано офіційних доходів за 9 міс. 2022 року на суму 861 602 грн, за 2021 рік - 1 494 876 грн, за 2020 рік - 1 768 837 грн, за 2019 рік - 1 632051 грн, за 2018 рік - 1 905 683 грн.
Тому правильним є висновок слідчого судді про те, що існує ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду.
Урахувавши встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, те, що ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на всій стадії досудового розслідування та стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків, а також те, що відповідно до даних Державної податкової служби України ОСОБА_8 отримував за період своєї діяльності доходи від суб`єктів господарювання: ТОВ «ТД Нафтотрейд», «Статус Ойл», «Аріус Груп», «Евелін Хаус», «Малан Плюс», «Китчер Солюшн», «Грейт Торг», «Олім Рітейл» та інших товариств, що входять до складу так званої «Системи» і являють собою групу товариств, основним видом діяльності яких є оптова та роздрібна реалізація пального та нафтопродуктів на території Рівненської області, тобто він обізнаний з колом осіб, які ймовірно можуть бути причетні до кримінального правопорушення, слідчий суддя прийшов до обґрунтованого висновку про достатню ймовірність ризику впливу підозрюваного на свідків у цьому кримінальному провадженні.
Покликання апеляційної скарги на те, що не доведено наявності ризику здійснення ОСОБА_8 незаконного впливу на свідків, оскільки він виїхав з України та з 29.04.2016 звільнений з посади директора ТОВ «ТД «Прикарпаттянафтотрейд», не обґрунтоване, адже перебування поза межами України не виключає можливості підозрюваного, використовуючи набуте під час роботи у товаристві коло зв`язків, здійснювати вплив на свідків опосередковано через використання технічних засобів: телефонних дзвінків, спілкування у месенджерах, соціальних мережах чи за допомогою електронної пошти, а також шляхом залучення третіх осіб.
Твердження про безпідставність посилання слідчого судді на отримання підозрюваним доходів від ТОВ «ТД Нафтотрейд», «Статус Ойл», «Аріус Груп», «Евелін Хаус», «Малан Плюс», «Китчер Солюшн», «Грейт Торг», «Олім Рітейл», так як вони не стосуються цього кримінального провадження, помилкове, адже вказані суб`єкти господарювання згідно з матеріалами провадження входять до складу так званої «Системи», щодо діяльності якої здійснюється досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні.
Доводи апеляційної скарги про відсутність доданих до клопотання доказів впливу чи спроби впливу ОСОБА_8 на свідків визнаються колегією суддів безпідставними, так як чинне кримінальне процесуальне законодавство у цьому випадку не вимагає наявності виключно конкретних доказів вчинення дій, визначених п.3 ч.1 ст.177 КПК України, а лише встановлення їх обґрунтованої ймовірності.
Підсумовуючи вищевказане, суд апеляційної інстанції вважає, що слідчий суддя, врахувавши наявність обґрунтованої підозри щодо ОСОБА_8, ризиків, визначених ч.1 ст.177 КПК України, інформацію про особу підозрюваного, оголошення його у міжнародний розшук, прийшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для обрання до ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який зможе запобігти встановленим ризикам і забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Згідно із ч.6 ст.193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Відповідно до ч.1, 2 ст.281 КПК України, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного. До оголошення підозрюваного в розшук слідчий, прокурор зобов`язаний вжити заходів щодо встановлення його місцезнаходження. Про оголошення розшуку виноситься окрема постанова, якщо досудове розслідування не зупиняється, або вказується в постанові про зупинення досудового розслідування, якщо таке рішення приймається, відомості про що вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Матеріалами стверджується, що ОСОБА_8 07.08.2017 покинув територію України, після чого двічі на нетривалий час повертався в Україну. 07.01.2022 підозрюваний перетнув державний кордон України та до теперішнього часу в Україну не повертався, у зв`язку з чим 09.09.2022 винесено постанову про оголошення підозрюваного ОСОБА_8 в розшук. Постановою від 15.12.2022 ОСОБА_8 оголошений у міжнародний розшук.
Враховуючи, що відповідно до матеріалів клопотання органу досудового розслідування стало відомо про адресу проживання ОСОБА_8 за кордоном лише 07.11.2022 та 30.11.2022 (т.2 а.п.211, 219), відсутні підстави вважати, що органом досудового розслідування не було здійснено належного повідомлення ОСОБА_8 про виклик та безпідставно прийнято постанову про оголошення міжнародного розшуку підозрюваного від 15.12.2022. Тому необґрунтованими є доводи апеляційної скарги про незаконність цієї постанови.
Доводи апеляційної скарги про те, що резолютивна частина ухвали не відповідає вимогам ч.6 ст.193 КПК України, адже слідчий суддя не зазначив, що після затримання ОСОБА_8 і не пізніш як через 48 годин з часу його доставки до місця кримінального провадження слід розглянути питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановлюється ухвала, та безальтернативно застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, є не обґрунтованими, оскільки ст.193 КПК України чітко врегульовано порядок розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, а вимоги до ухвали про застосування запобіжних заходів, визначені ст.196 КПК України, не передбачають необхідності такої вказівки.
Відповідно до положень ч.6 ст.193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного. А тому, оскільки клопотання про обрання запобіжного заходу розглядалось в порядку, встановленому ч.6 ст.193 КПК України, слідчий суддя не мав підстав для здійснення виклику підозрюваного згідно з міжнародним договором про правову допомогу.
Відповідно до ч.3 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: залишити ухвалу без змін; скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін.
Керуючись ст.404, 405, 407, 418, 419, 422, 424, 532 КПК України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30 січня 2023 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та у касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Головуючий: ОСОБА_2
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4