- Головуючий суддя (АП ВАКС): Панаід І.В.
Справа № 991/2892/22
Провадження №11-п/991/11/23
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 лютого 2023 року м. Київ
Суддя Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, перевіривши клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 та захисника обвинуваченого ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 про направлення кримінального провадження №52017000000000636 від 26 вересня 2017 року з Вищого антикорупційного суду до іншого суду,
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Вищого антикорупційного суду перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52017000000000636 від 26 вересня 2017 року за обвинуваченням: ОСОБА_2, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255; ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 212; ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України; ОСОБА_5, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255; ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 212; ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України; ОСОБА_3, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255; ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212; ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України; ОСОБА_6, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255; ч. 2, 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212; ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України; ОСОБА_7, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255; ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212; ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України; ОСОБА_8, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255; ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212; ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України.
До Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 про направлення кримінального провадження до іншого суду, оскільки таке провадження не підсудне Вищому антикорупційному суду. Згідно клопотання на час вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень ніхто із обвинувачених не обіймав посади, визначені у п. 1 ч. 5 ст. 216 Кримінального процесуального кодексу України. Обвинувачені не належали до числа суб`єктів, передбачених у п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК України; обвинувальний акт не містить посилань на обставини, які б свідчили, що обвинувачені були службовими особами, нікому із них не інкримінується вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України у формі виконання об`єктивної сторони вказаного злочину.
Крім того, аналогічне клопотання про направлення кримінального провадження №52017000000000636 від 26 вересня 2017 року за підсудністю до іншого суду надійшло від захисника обвинуваченого ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4, на думку якого, при вирішенні 13 лютого 2023 року питання підсудності кримінального провадження №52017000000000636 Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду не було надано оцінки підсудності такого провадження за обвинуваченням у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 255, ч.3 ст. 212 КК України.
Перевіривши зміст доводів вищевказаних клопотань, вважаю, що у відкритті провадження по ним слід відмовити з таких підстав.
Статтею 34 КПК України передбачені підстави і порядок передачі кримінальних проваджень з одного суду до іншого за визначеною законом підсудністю або внаслідок її зміни. Зазначена норма закону не передбачає неодноразовий розгляд і вирішення питання підсудності в одному провадженні за аналогічними клопотаннями сторін чи поданнями суду.
Доводи, зазначені у клопотаннях обвинуваченого ОСОБА_2 та захисника обвинуваченого ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 вже були предметом розгляду та оцінки Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду в порядку, передбаченому ст.34 КПК України. Ухвалою від 13 лютого 2023 року подання Вищого антикорупційного суду про направлення кримінального провадження № 52017000000000636 від 26 вересня 2017 року за обвинуваченням, у тому числі, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з Вищого антикорупційного суду до іншого судузалишено без задоволення.
Даних про виділення провадження стосовно обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в окремі провадження станом на 13 лютого 2023 року - на час розгляду Апеляційною палатою подання ВАКС про направлення провадження до іншого суду, клопотання не містять. Нових даних та обставин, що вказували б на обґрунтованість повторного розгляду питання передачі провадження в порядку ст. 34 КПК України також не встановлено. Фактично в клопотаннях обвинуваченого ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_4 йдеться про перегляд судового рішення, яке набрало законної сили.
Відповідно до положень п.9 ст. 129 Конституції України обов`язковість рішення суду віднесено до основних засад судочинства. Повторний розгляд питання передачі провадження до іншого суду за відсутності належних підстав суперечить закріпленим у ст.2 КПК України завданням кримінального провадження.
За змістом пункту 52 рішення ЄСПЛ від 24.07.2003 у справі «Рябих проти Росії», заява №52854/39, правова певність (юридична визначеність) передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже раз вирішеної справи. Жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого і обов`язкового рішення тільки з метою нового слухання і вирішення справи. Повноваження судів вищої ланки переглядати рішення повинні використовуватися для виправлення судових помилок, помилок у здійсненні правосуддя, а не заміни рішень. Саме лише існування двох поглядів на один предмет не є підставою для повторного розгляду справи в суді.
Слід зазначити, що в ухвалі Апеляційної палати від 13 лютого 2023 року в провадженні №52017000000000636 від 26 вересня 2017 року містяться вичерпні відповіді на всі доводи з питання передачі кримінального провадження до іншого суду. Отже, повторний (з тих самих підстав) розгляд цього питання призведе до порушення принципу res judicata як складової принципу верховенства права, відповідно до якого остаточне рішення суду, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (рішення ЄСПЛ у справі Brumarescu v. Romania, заява № 28342/95, 28.11.1999, § 61, 62).
У судовій практиці Великої Палати Верховного Суду йдеться про те, що загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень (постанова від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц). Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. Дія вказаного принципу проявляється не лише у чіткості та зрозумілості закону, але й в процесі його правозастосування. Гарантія остаточності та обов`язковості судових рішень є складовими принципу правової визначеності - остаточне рішення компетентного суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим як для сторін процесу, так і для суду, який ухвалив таке рішення, і не може переглядатися (постанова від 21 лютого 2020 року у справі № 813/2646/18).
Викладене вище виключає можливість повторного розгляду з тих самих підстав питання щодо направлення до іншого суду кримінального провадження, адже жодних нових чи нововиявлених обставин або суттєвих недоліків попереднього судового розгляду, що може бути підставою для повторного вирішення справи (п. 130 рішення ЄСПЛ від 08.07.2019 у справі «Міхалаке проти Румунії», заява №54012/10) ) клопотання сторони захисту не містять.
Такий висновок підтверджується і практикою Касаційного кримінального суду Верховного Суду щодо вирішення аналогічних питань в порядку статті 34 КПК України, зокрема, ухвали суду від 11.07.2019, провадження 51-2031впс19, від 18 травня 2020 року, провадження №51-1901впс20.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що питання про підсудність даного кримінального провадження вже вирішено ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 13 лютого 2023 року в справі №991/2892/22 провадження 11-п/991/1/23, а спори про підсудність між судами не допускаються, вважаю необхідним відмовити обвинуваченому ОСОБА_2 та захиснику обвинуваченого ОСОБА_3 адвокату ОСОБА_4 у відкритті провадження за поданими клопотаннями.
Керуючись ч.6 ст. 9, ст.33-1, 34 КПК України, -
ПОСТАНОВИВ:
У відкритті провадження за клопотанням обвинуваченого ОСОБА_2 та захисника обвинуваченого ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 про направлення кримінального провадження №52017000000000636 від 26 вересня 2017 року з Вищого антикорупційного суду до іншого суду - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1