- Головуюча суддя (ВАКС): Федорак Л.М.
Справа № 757/7845/19-к
Провадження 1-кп/991/114/19
У Х В А Л А
23.02.2023 м. Київ
Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:
головуюча - ОСОБА_1,
судді - ОСОБА_2, ОСОБА_3,
секретар судового засідання - ОСОБА_4,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015110000000121 за обвинуваченням:
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Матвіїв Курган Ростовської область Російської Федерації, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 205-1, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 364- 1, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 388 КК України,
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженки м. Кишинів Республіки Молдова, що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 205-1, ч. 2 ст.27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 209 КК України,
за участі прокурора ОСОБА_7, представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання ОСОБА_8,
в с т а н о в и в:
На розгляді Вищого антикорупційного суду (далі - Суд) перебуває назване кримінальне провадження.
Судом отримано клопотання адвоката ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_9 про скасування арешту автомобіля марки Mercedes-Benz, модель S 500L 4 Matic, державний номерний знак НОМЕР_1, накладеного ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 15.07.2016 у справі № 760/675/16-к.
Клопотання мотивоване тим, що у арешті відпала потреба, позаяк названий автомобіль фактично належить ОСОБА_9 внаслідок перемоги в електронних торгах, проведених 02.01.2023 Печерським відділом державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, за який ОСОБА_9 сплатив 1 725 200 грн. Поряд з цим, оскільки ухвалою слідчого судді від 15.07.2016 у справі № 760/675/16-к на цей автомобіль накладено арешт, ОСОБА_9 не має змоги зареєструвати право власності на нього. Тому, на переконання представника ОСОБА_8 наявні підстави для скасування арешту майна.
Вирішуючи подане клопотання, Суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час судового провадження розглядається судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
За змістом відповідних положень, у випадку подання клопотання про скасування арешту майна, Суд, насамперед, повинен перевірити, чи суб`єкт, який звернувся із клопотанням, вправі його подавати. І тільки у випадку подання такого клопотання належним суб`єктом, повинен перевірити подальшу необхідність застосування цього заходу або обґрунтованість накладеного арешту.
Оскільки ОСОБА_9 не є обвинуваченим у даному кримінальному провадженні, а так само представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, Суду належить встановити чи є він власником або ж володільцем майна, на яке накладено арешт.
Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів.
Відповідно до висновку ВС, висловленого у постанові у справі № 683/2694/16-ц від 30 жовтня 2019 року, право власності на транспортні засоби виникає з моменту державної реєстрації такого права.
Згідно зі ст. 34 Закону України «Про дорожній рух» № 3353-XII державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів, зокрема, й автомобілі всіх типів, марок і моделей. Державна реєстрація та облік автомобілів, автобусів, мотоциклів та мопедів усіх типів, марок і моделей, самохідних машин, причепів та напівпричепів до них, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів здійснюються територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України.
Однак, як встановлено Судом із самого клопотання про скасування арешту майна, право власності на арештований об`єкт за ОСОБА_9 не зареєстроване, а тому останній не є його власником.
Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 397 ЦК України володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе.
До клопотання про скасування арешту майна долучено копію акта про проведені електронні торги від 04.01.2023, згідно із яким, ОСОБА_9 вніс остаточну суму за придбане арештоване рухоме майно в повному обсязі, а названий акт є підставою для оформлення права власності на нього. Як зазначив у судовому засіданні представник ОСОБА_8, про наявність обтяження у межах цього кримінального провадження ОСОБА_9 стало відомо саме під час спроби зареєструвати право власності на автомобіль у територіальному органі Міністерства внутрішніх справ України.
З огляду на наведене, у Суду наявні обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_9 є володільцем арештованого майна, а тому клопотання подане уповноваженим суб`єктом звернення - адвокатом у інтересах володільця майна.
І хоча за змістом ч. 1 ст. 174 КПК України клопотання про скасування арешту повинно бути подане самим власником чи володільцем майна, однак Суд застосовує норму статті 59 Конституції України. Остання є нормою прямої дії, та гарантує конституційне право на професійну правничу допомогу в контексті із офіційним тлумаченням відповідної норми у попередній редакції, здійсненого Конституційним Судом України у рішенні № 23-рп/2009 від 30 вересня 2009 року, де зазначається, що норму «кожен має право на правову допомогу» треба розуміти як гарантовану державою можливість будь-якій особі незалежно від характеру її правовідносин з державними органами, органами місцевого самоврядування, об`єднаннями громадян, юридичними та фізичними особами вільно, без неправомірних обмежень отримувати допомогу з юридичних питань в обсязі і формах, як вона того потребує.
А тому, на підставі ст. 59 Конституції України адвокат, який уповноважений володільцем майна (що підтверджується ордером та копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю), має право від його імені оскаржувати арешт майна, що є формою професійної правничої допомоги.
Статтею 170 КПК України визначено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Отже, у кримінальному провадженні майно перебуває під арештом до його скасування. Водночас, відповідно до ст. 174 КПК України суд вправі скасувати арешт тільки з підстав того, що арешт було накладено необґрунтовано або у подальшому його застосуванні відпала потреба. Тому, Суду за клопотанням належить перевірити, чи арешт накладено обґрунтовано та чи у подальшому у його застосуванні не відпала потреба.
Як зазначив у судовому засіданні представник, на його переконання, арешт необхідно скасувати з підстав того, що в останньому відпала потреба. А тому, відповідно до засади диспозитивності, яка визначає, що суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень КПК України (ч. 3 ст. 26), Суд має перевірити тільки такі підстави.
Судом встановлено, що відповідно до ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 15.07.2016 у справі № 760/675/16-к арешт було накладено на майно підозрюваного ОСОБА_5 з метою забезпечення конфіскації, як виду покарання у кримінальному провадженні, у якому він підозрювався, зокрема, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, за які на час постановлення ухвали про арешт передбачалось обов`язкове додаткове покарання у виді конфіскації майна, а також з метою спеціальної конфіскації, яка також підлягала застосуванню у випадках вчинення названих кримінальних правопорушень.
КПК України не визначає переліку обставин, за наявності яких потреба у застосуванні арешту майна, як засобу забезпечення кримінального провадження, припиняється. Однак логічне тлумачення відповідної норми, дає підстави зробити висновок, що вказане може мати місце у випадку, коли перестануть існувати підстави, з огляду на які було накладено арешт.
На сьогодні ОСОБА_5 висунуто обвинувачення, серед іншого, за ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 209 КК України, що передбачають основне додаткове покарання у виді конфіскації майна, а також можливість застосування спеціальної конфіскації. Суд на даній стадії не вправі давати оцінку обставинам висунутого обвинувачення, а для вирішення Судом питання необхідності накладення арешту діє стандарт «достатності підстав вважати», що обвинуваченому може бути призначене покарання у виді конфіскації майна чи застосовано спеціальну конфіскацію.
Отже, для висновку про продовження існування потреби у накладенні арешту є достатнім наявність ймовірності застосування до обвинуваченого покарання у вигляді конфіскації майна за наслідками судового розгляду, а також спеціальної конфіскації. Оскільки така можливість наявна, потреба у його застосуванні арешту не відпала.
Такого висновку Суду не спростовують покликання представника ОСОБА_8 на те, що внаслідок продажу автомобіля на електронних торгах, він фактично не належить ОСОБА_5 . Адже як зазначено вище, право власності на нього виникає з моменту державної реєстрації. Відтак, ОСОБА_9 не набув майнових прав на автомобіль у обсязі, щоб виключав застосування конфіскації цього автомобіля, як виду покарання ОСОБА_5, чи спеціальної конфіскації.
Суд також ураховує, що відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, знищення, перетворення, відчуження. Водночас, реалізація арештованого майна на електронних торгах 02.01.2023 у межах виконання рішення по цивільній справі, вказує на спробу його відчуження поза кримінальним провадженням, що лише підтверджує, що відповідний ризик продовжує існувати, а відповідно потреба у накладенні арешту, не відпала.
Зважаючи на те, що будь-яких доказів того, що у застосуванні арешту відпала потреба, Суду не надано, та останнім таких обставин встановлено не було, колегія суддів доходить висновку, що у задоволенні клопотання слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 170, 174, 369-372, 375, 376 КПК України, Суд
п о с т а н о в и в:
У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_9 про скасування арешту майна відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною 1 статті 392 КПК України.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_1