Документ № 109471572

Справа № 991/6004/21

Провадження №11-кп/991/39/23

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2023 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1,

суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_4,

прокурора ОСОБА_5,

обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10,

захисників адвокатів ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційні скарги прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_16 в інтересах обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 19 січня 2023 року про закриття відносно ОСОБА_9 на підставі п. 10 ч.1 ст. 284 КПК України кримінального провадження №42016000000001254, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16 травня 2016 року,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою колегії суддів Вищого антикорупційного суду від 19 січня 2023 року задоволено клопотання захисника ОСОБА_12 та закрито кримінальне провадження №42016000000001254, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16 травня 2016 року, відносно його підзахисного ОСОБА_9 на підставі пункту 10 частини 1 статті 284 Кримінального процесуального кодексу України як такого, у якому після повідомлення про підозру сплив строк досудового розслідування.

На вказану ухвалу прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 подано апеляційну скаргу, в якій вона зазначає про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотне порушення судом вимог кримінального процесуального закону, у зв`язку з чим, просить зазначену ухвалу скасувати та постановити нову, якою у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_12 відмовити.

Прокурор вважає, що суд помилково застосував положення п.10 ч.1 ст. 284 КПК України, який був включений до КПК України на підставі Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, що набрав чинності з 15 грудня 2017 року. За змістом п.4 параграфу 2 Розділу 4 вказаного Закону зміни, згідно з якими ч.1 ст. 284 КПК України було доповнено п.10, вводяться в дію через три місяці після набрання чинності цим Законом, не мають зворотної дії в часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін.

Відповідно до матеріалів кримінального провадження, відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні №42016000000001254 внесені 16 травня 2016 року, тобто до введення в дію змін Закону №2147- VIII. Тому Положення п.10 ч.1 ст. 284 КПК України, які не мають зворотної дії у часі, у даній справі застосуванню не підлягають.

Крім того, чинний кримінальний процесуальний закон не передбачає можливості окремого (різного) перебігу строку досудового розслідування щодо того чи іншого підозрюваного. Відповідно законом не передбачено можливості суду закрити кримінальне провадження щодо одного з обвинувачених за п.10 ч.1ст.284 КПК України, відмовивши у закритті того ж кримінального провадження з тієї самої підстави щодо інших. Суд, розглядаючи обвинувачення відносно ОСОБА_9, вказав, що у кримінальному провадженні закінчилися строки досудового розслідування на час направлення обвинувального акту до суду. Разом з тим, відмовляючи у клопотанні про закриття кримінального провадження №42016000000001254 щодо інших обвинувачених на підставі п.10.ч.1 ст. 284 КПК України, суд констатував, що строк досудового розслідування на час звернення до суду з тим же обвинувальним актом, що і стосовно ОСОБА_9, не закінчився, в чому також вбачається суперечність висновків суду.

Крім цього, на рішення Вищого антикорупційного суду від 19 січня 2023 року апеляційну скаргу було подано захисником ОСОБА_16 в інтересах обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Захисник посилається на незаконність ухваленого колегією рішення стосовно ОСОБА_9, оскільки всі обвинувачені в даному кримінальному провадженні обвинувачуються у скоєнні одного злочину, за попередньою змовою групою осіб, і закриття кримінального провадження лише щодо одного ОСОБА_9 перешкоджає подальшому здійсненню кримінального провадження щодо інших учасників. Закінчення строку досудового розслідування відносно однієї з осіб групи автоматично приводить до закінчення строку досудового розслідування і відносно решти обвинувачених. Станом на 01 вересня 2021 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42016000000001254 відносно всіх обвинувачених був складений та вручений з запізненням на 8 днів від дати закінчення строку досудового розслідування, що вказує на наявність законних підстав для закриття кримінального провадження відносно всіх обвинувачених, а не лише відносно ОСОБА_9 . У зв`язку з зазначеним, захисник просить оскаржувану ухвалу Вищого антикорупційного суду від 19 січня 2023 року скасувати та постановити нову, якою закрити кримінальне провадження відносно всіх обвинувачених на підставі п. 10 ч.1 ст. 284 КПК України.

В своїх запереченнях на апеляційну скаргу прокурора захисник ОСОБА_11, який діє в інтересах ОСОБА_20 вказав, що вважає позицію прокурора такою, що не відповідає обставинам справи та позиції САП впродовж досудового розслідування. У даній справі кримінальне провадження № 42016000000001254 від 16 травня 2016 року та кримінальне провадження №52019000000001129 від 13 грудня 2019 року розслідувалось в один і той же період часу, оскільки останнє було виділено з першого, а 19 травня 2020 року знову об`єднано з ним. Відтак, станом на сьогодні у вказаних кримінальних провадженнях єдиний строк досудового розслідування. Такий строк визначається шляхом поглинання меншого строку більшим. Колегією Вищого антикорупційного суду в ухвалі від 19 січня 2023 року було вірно визначено, що строк досудового розслідування в кримінальному провадженні №52019000000001129 є більшим і завершився ще до винесення постанови від 19 травня 2020 року про об`єднання вказаного провадження з кримінальним провадженням № 42016000000001254, а відтак і до направлення обвинувального акту до суду. З огляду на це, кримінальне провадження № № 42016000000001254 від 16 травня 2016 року підлягає закриттю на підставі п.10 ч.1 ст. 284 КПК України не лише в частині обвинуваченого ОСОБА_9, а в частині всіх обвинувачених.

Також, заперечення на апеляційну скаргу прокурора були подані і захисником обвинуваченого ОСОБА_9 адвокатом ОСОБА_12, в обґрунтування яких він зазначав, що кримінальне провадження №42016000000001254 відносно ОСОБА_9 закрито законно, оскільки обвинувальний акт щодо його підзахисного складено та направлено до суду поза межами строку досудового розслідування.

Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення прокурора, обвинувачених ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, захисників адвокатів ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження на підставі об`єктивно з`ясованих обставин з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України апеляційний суд переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.

Згідно встановлених обставин кримінального провадження №42016000000001254, 16 травня 2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості з попередньою правовою кваліфікацією за ч.2 ст. 364 КК України за фактом дій службових осіб АТ «Ощадбанк», які шляхом зловживання своїм службовим становищем, діючи всупереч інтересам служби, знаючи про незадовільний фінансовий стан ПАТ «Креатив Груп», умисно не вживали необхідних та достатніх заходів в порядку претензійно-позовної роботи для стягнення дебіторської заборгованості цього Товариства у розмірі понад 6,7 млрд грн.

12 вересня 2018 року за №52018000000000871 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості з попередньою правовою кваліфікацією за ч.5 ст.191 КК України за фактом дій бенефіціарних власників групи «Креатив», службових осіб ПрАТ «Креатив», ТОВ «ЗМЖ», АТ «Ощадбанк», а також працівників ПАТ «Креатив Груп» та ТОВ «Кредитне Брокерське Агентство», які за попередньою змовою шляхом зловживання службовими особами ПрАТ «Креатив» їх службовим становищем заволоділи грошовими коштами, отриманими ПрАТ «Креатив» в АТ «Ощадбанк» за договором кредитної лінії №1 від 14 січня 2014 року в сумі 20 000 000 доларів США.

Крім цього, 12 вересня 2018 року за №52018000000000872 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості з попередньою правовою кваліфікацією за ч.1 ст.366 КК України за фактом дій службових осіб ПрАТ «Креатив», ТОВ «ЗМЖ» і ТОВ «Кредитне Брокерське Агентство», які склали завідомо неправдиві документи про наявність певних майнових прав ПрАТ «Креатив», які могли бути передані в заставу АТ «Ощадбанк» з метою укладення договору кредитної лінії №1 від 14 січня 2014 року на суму 20 000 000 доларів США.

Також, 12 вересня 2018 року за №52018000000000873 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості з попередньою правовою кваліфікацією за ч.3 ст.209КК України за фактом дій бенефіціарних власників групи «Креатив», які за пособництва службових осіб ПрАТ «Креатив» та з використанням іноземних компаній «Quadra Commodities SA Limited», «TITAN LTD», діючи з метою приховання незаконного походження привласнених кредитних коштів АТ «Ощадбанк» в сумі 20 000 000 доларів США, вчинили щодо них низку фінансових операцій.

14 вересня 2018 року матеріали досудових розслідувань у кримінальних провадженнях №42016000000001254, №52018000000000871, №52018000000000872, №52018000000000873 були об`єднані в одне провадження за №42016000000001254.

23 жовтня 2018 року в об`єднаному кримінальному провадженні №42016000000001254 повідомлено про підозру: ОСОБА_20, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_8, ОСОБА_23, ОСОБА_10, а 06 листопада 2018 року - ОСОБА_24 та ОСОБА_9

17 грудня 2018 року заступник Генерального прокурора - керівник САП своєю постановою продовжив строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №42016000000001254 до трьох місяців - до 23 січня 2019 року.

У подальшому досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні неодноразово зупинялось та відновлювалось, зокрема, досудове розслідування було зупиненим у такі проміжки часу з 28 грудня 2018 по 22 січня 2019, з 22 січня 2019 по 05 лютого 2019, з 05 лютого 2019 по 06 березня 2019, з 06 березня 2019 по 03 квітня 2019, з 08 квітня 2019 по 26 квітня 2019, з 26 квітня 2019 по 04 червня 2019, з 04 червня 2019 по 12 червня 2019.

24 червня 2019 та 18 вересня 2019 строки досудового розслідування у кримінальному провадженні були продовжені заступником Генерального прокурора - керівником САП спочатку до шести, а потім до дев`яти місяців - відповідно до 26 вересня 2019 та до 26 грудня 2019.

Вищевикладені обставини були предметом неодноразової перевірки як суду першої так і апеляційної інстанції, а тому, з огляду на обставини даного провадження та висновки об`єднаної палати ККС ВС в ухвалі від 31.10.22 у справі № 753/12578/19 доводи прокурора щодо неможливості закриття кримінального провадження через нерозповсюдження на нього положень Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року колегія відхиляє.

13 грудня 2019 року з кримінального провадження №42016000000001254 було виділено кримінальне провадження щодо ОСОБА_9, зареєстроване того ж дня в ЄРДР за №52019000000001129.

16 грудня 2019 року детектив НАБУ повідомив підозрюваних та їхніх захисників про завершення досудового розслідування та надання доступу до його матеріалів.

18 грудня 2019 року складено повідомлення про завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні №52019000000001129 та надання доступу до його матеріалів.

10 лютого 2020 року ознайомлення у кримінальному провадженні №52019000000001129 закінчилось, в той же день у кримінальному провадженні був складений обвинувальний акт та укладена угода про визнання винуватості ОСОБА_9, які наступного дня були скеровані до суду.

02 квітня 2020 року Вищий антикорупційний суд ухвалою відмовив у затвердженні угоди та повернув матеріали провадження прокурору для продовження досудового розслідування. Це рішення було оскаржене прокурором, але 04 травня 2020 року ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а ухвалу Вищого антикорупційного суду від 02 квітня 2020 року - без змін.

19 травня 2021 року постановою прокурора відновлене кримінальне провадження №42016000000001254 та об`єднано матеріали досудових розслідувань у кримінальних провадженнях №42016000000001254 та №52019000000001129 під загальним №42016000000001254.

25 травня 2021 року ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду всім підозрюваним та їх захисникам було встановлено строк для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування до 31 серпня 2021 року.

02 вересня 2021 року до Вищого антикорупційного суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_25 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.3 ст.209, ч.2 ст.28, ч.1 ст.366 КК України, ОСОБА_20 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.5 ст.191, ч.3 ст.209КК України, ОСОБА_24 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.5 ст.191, ч.3 ст.209КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.5 ст.191, ч.1 ст.366 КК України, ОСОБА_9, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.5 ст.191, ч.3 ст.209КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.5 ст.191, ч.2 ст.28, ч.2 ст.364, ч.2 ст.28, ч.1 ст.366 КК України, ОСОБА_26 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.5 ст.191 КК України, ОСОБА_22 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.3 ст.209, ч.2 ст.28, ч.1 ст.366 КК України, ОСОБА_21 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.5 ст.191, ч.3 ст.209КК України, ОСОБА_23 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.28, ч.1 ст.366 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.5 ст.191, ч.2 ст.28, ч.2 ст.364, ч.2 ст.28, ч.1 ст.366 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.5 ст.191, ч.2 ст.28, ч.2 ст.364, ч.2 ст.28, ч.1 ст.366 КК України.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 22 серпня 2022 року було задоволено клопотання захисників обвинувачених: ОСОБА_20, ОСОБА_24, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_21, ОСОБА_10 та ОСОБА_9 та закрито вищевказане кримінальне провадження на підставі п.10 ч.1 ст. 284 КПК України, як таке, у якому після повідомлення про підозру сплив строк досудового розслідування.

Після перегляду вищевказаного рішення Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду 24 листопада 2022 року судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу Вищого антикорупційного суду від 22 серпня 2022 року про закриття кримінального провадження №42016000000001254 від 16 травня 2016 року та направлено матеріали кримінального провадження до Вищого антикорупційного суду для продовження здійснення судового провадження зі стадії підготовчого судового провадження. Своє рішення суд мотивував тим, що не погоджується із висновками суду першої інстанції, що процесуальні строки в цьому провадженні не були продовженими уповноваженим суб`єктом, тому після повідомлення про підозру ОСОБА_24, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23 та до звернення до суду з обвинувальним актом строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №42016000000001254 закінчився 23 грудня 2018 року, а також, що наявна окрема підстава для закриття кримінального провадження №42016000000001254 відповідно до п.10 ч.1 ст.284 КПК України у частині щодо обвинуваченого ОСОБА_9 . Отже, суд апеляційної інстанції висловив свою позицію про безпідставність доводів щодо закриття кримінального провадження за п.10 ч.1 ст.284 КПК України щодо зазначених вище обвинувачених, у тому числі, й щодо ОСОБА_9 .

Колегія суддів звертає увагу, що ухвалюючи рішення про повторне закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_9 на підставі п.10 ч.1 ст. 284 КПК України, суд першої інстанції вдався до оцінки рішення Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 24 листопада 2022 року, адже питання обрахування строку досудового розслідування вже було предметом її розгляду. Колегія Вищого антикорупційного суду в оскаржуваному рішенні дійшла протилежних з Апеляційною палатою висновків, які є обов`язковими для неї, як висновки вищого суду, стосовно необґрунтованості ухвали Вищого антикорупційного суду від 22 серпня 2022 року (якою закрито об`єднане кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016000000001254 від 16.05.2016, в тому числі щодо ОСОБА_9, на підставі п.10 ч.1 ст.284 КПК України), яка перевірялася в апеляційному порядку. Вказане суперечить принципам верховенства права, правової визначеності та обов`язковості судових рішень, які набрали законної сили, оскільки перевірка законності та обґрунтованості судових рішень може здійснюватися лише вищим судом, що саме й відповідає усталений практиці ЄСПЛ.

Так, за змістом пункту 52 рішення ЄСПЛ від 24.07.2003 у справі «Рябих проти Росії», заява №52854/39, правова певність (юридична визначеність) передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже раз вирішеної справи. Жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого і обов`язкового рішення тільки з метою нового слухання і вирішення справи. Повноваження судів вищої ланки переглядати рішення повинні використовуватися для виправлення судових помилок, помилок у здійсненні правосуддя, а не заміни рішень. Саме лише існування двох поглядів на один предмет не є підставою для повторного розгляду справи в суді.

У судовій практиці Великої Палати Верховного Суду йдеться про те, що загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень (постанова від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц). Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. Дія вказаного принципу проявляється не лише у чіткості та зрозумілості закону, але й в процесі його правозастосування. Гарантія остаточності та обов`язковості судових рішень є складовими принципу правової визначеності - остаточне рішення компетентного суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим як для сторін процесу, так і для суду, який ухвалив таке рішення, і не може переглядатися (постанова від 21 лютого 2020 року у справі № 813/2646/18).

Ігноруючи вищевказані висновки суду апеляційної інстанції колегія, всупереч принципу правової визначеності, дійшла повторного висновку щодо закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_9, оскільки, за висновком суду першої інстанції, строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №52019000000001129 щодо ОСОБА_9 продовжив свій перебіг з наступного дня після набрання законної сили ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 04 травня 2020 року, якою залишено без задоволення апеляційну скаргу прокурора на ухвалу суду першої інстанції про відмову у затвердженні угоди про визнання винуватості.

Даючи оцінку доводам апеляційних скарг прокурора та захисника колегія суддів зазначає відсутність правових підстав для іншого, ніж викладений в ухвалі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 24.12.22, висновку щодо безпідставності закриття кримінального провадження.

Аналіз положень КПК України передбачає, що кримінальне провадження передбачає як загальний так і окремий порядок досудового розслідування, зокрема на підставі угод. Кримінальні провадження, які здійснюються на підставі угоди про визнання винуватості мають певні особливості, зокрема згідно ч.1 ст. 474 КПК України, якщо угоди досягнуто під час досудового розслідування, обвинувальний акт з підписаною сторонами угодою невідкладно надсилається до суду. Відмова у затвердженні угоди тягне за собою продовження досудового розслідування, що передбачено ч.7 ст. 474 КПК України.

В оскарженому рішенні суд, ґрунтуючись на доводах захисту, дійшов висновку, що строк досудового розслідування в кримінальному провадженні №52019000000001129 від 13 грудня 2019 року сплив протягом шести днів після відмови судом апеляційної інстанції в задоволенні апеляційної скарги прокурора, який не звернувся у вказаний строк до суду з обвинувальним актом і не вирішив питання продовження строку досудового розслідування у цьому провадженні.

На обґрунтованості такого висновку в суді апеляційної інстанції наполягав захисник ОСОБА_12, посилаючись на положення ч.7 ст. 474 КПК України і на рішення прокурора та суду, ухвалені в межах кримінальних проваджень №52019000000001129 від 13 грудня 2019 року, №42016000000001254 від 16 травня 2016 року, які на думку захисника, безумовно свідчать про відновлення строків досудового розслідування і, відповідно, їх обрахунок згідно порядку, визначеному КПК України.

Однак, така позиція суду і захисника ОСОБА_12 не ґрунтується на законі. Дійсно, положеннями ч.7 ст. 474 КПК України передбачено, що у разі відмови суду у затвердженні угоди досудове розслідування продовжується у загальному порядку. Однак, дану норму треба аналізувати в контексті інших положень КПК України щодо досудового розслідування. Так, відповідно п.5 ч.1 ст. 3 КПК України досудове розслідування закінчується направленням до суду обвинувального акту. Згідно ч.1 ст. 474 КПК України, якщо угоди досягнуто під час досудового розслідування, обвинувальний акт з підписаною сторонами угодою невідкладно надсилається до суду. Отже, як загальний, так і особливий на підставі угоди порядок досудового розслідування передбачає обов`язкове направлення до суду обвинувального акту, що відповідно до п.5 ч.1 ст. 3, ст. 283 КПК України вказує на закінчення досудового розслідування, відомості про що вносяться прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ч. 3 ст. 283 КПК України).

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 294 КПК України, якщо з дня повідомлення про підозру у вчиненні злочину досудове розслідування (досудове слідство) не можливо закінчити у визначений законом строк, такий строк може бути продовжений. За змістом п.6 ч.1 ст. 3 КПК України досудове слідство - форма досудового розслідування, в якій здійснюється розслідування злочинів, отже продовження досудового розслідування може мати місце в кримінальному провадженні, яке не було закінчене з метою саме здійснення досудового слідства, тобто слідчих дій для розслідування злочину. Строк досудового розслідування, що закінчився, поновленню не підлягає (ч.5 ст. 294 КПК України).

Як свідчать матеріали провадження, угода з ОСОБА_9 була укладена після ознайомлення з матеріалами провадження в порядку ст. 290 КПК України, тобто, після завершення досудового розслідування, інакше кажучи, завершення досудового слідства як форми розслідування інкримінованого ОСОБА_9 злочину.

Звернення прокурора до суду з обвинувальним актом та угодою вказує на закінчення досудового розслідування, як стадії кримінального провадження відповідно до п.5 ч.1 ст. 3, ст. 283 КПК України. Відмова в затвердженні угоди та повернення матеріалів провадження разом з обвинувальним актом прокурору не відновлює строк досудового розслідування, на чому наполягає захист і суд першої інстанції, оскільки такий строк згідно закону є закінченим відповідно до ч. 3 ст. 283 КПК України і поновленню не підлягає (ч.5 ст. 294 КПК України). Твердження захисника ОСОБА_12 про автоматичне відновлення строку, колегія відхиляє, оскільки такі твердження не ґрунтуються на жодній нормі закону. Зокрема, такого не передбачають й спеціальні норми щодо продовження досудового розслідування на підставі угод, адже положення ч.7 ст. 474 КПК України щодо продовження досудового розслідування в загальному порядку не вказують на відновлення строків, які згідно вищенаведених імперативних вимог КПК України закінчилися. Таким чином, закон передбачає єдиний незалежно від способу розслідування (загальний чи окремий на підставі угод) порядок закінчення досудового розслідування, зокрема - шляхом направлення обвинувального акту до суду. Повернення судом прокурору обвинувального акту, як такого, що не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, чи повернення матеріалів провадження, які також містять й обвинувальний акт, внаслідок незатвердження угоди про визнання винуватості, не відновлює обчислення строків досудового розслідування, оскільки такі строки закінчилися і поновленню не підлягають. Отже, після повернення обвинувального акту прокурора, у тому числі і з матеріалами провадження, обчислення будь-яких строків досудового розслідування не здійснюється, адже це суперечить вимогам КПК України, а повторне скерування обвинувального акту прокурором має здійснюватися протягом розумного строку, що може бути предметом оскарження згідно ст. 308 КПК України. Така позиція узгоджується з висновками Верховного Суду викладеними в постановах від 04 жовтня 2018 року в справі №752/4900/15-к (провадження №51-3742км18), від 18 жовтня 2022 року в справі №753/6486/21 (провадження №51-5845км21), від 26 жовтня 2022 року в справі №686/10785/16-к (провадження №51-1321км22).

Доводи, зазначені у апеляційній скарзі та запереченнях на апеляційну скаргу прокурора від захисників ОСОБА_16, ОСОБА_12 та ОСОБА_11 вищевказаного не спростовують.

Згідно з п.2 ч.1 ст.409 КПК України невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження є підставою для скасування судового рішення судом апеляційної інстанції.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції, окрім іншого, має право скасувати ухвалу повністю чи частково та поставити нову ухвалу.

Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_27 в частині інших обвинувачених не можуть бути предметом розгляду суду апеляційної інстанції, оскільки в частині відмови в задоволенні клопотань про закриття провадження судове рішення оскарженню в апеляційному порядку не підлягає, а отже в цій частині провадження має бути закрито.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги прокурора, часткове задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_16 та скасування ухвали Вищого антикорупційного суду від 19 січня 2023 року.

Керуючись ст.376, 404, 407, 419, 532 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 задовольнити.

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_16 в інтересах обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 задовольнити частково.

Ухвалу Вищого антикорупційного суду від 19 січня 2023 року про закриття відносно ОСОБА_9 кримінального провадження №42016000000001254, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16 травня 2016 року, скасувати.

Апеляційне провадження за апеляційною скаргу захисника ОСОБА_16 в інтересах обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в іншій частині - закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Головуючий ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3