Документ № 109479623

Справа № 991/1466/23

Провадження № 1-кс/991/1491/23

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ВСТУПНА ЧАСТИНА [І].

Дата і місце постановлення [1-1].

06 березня 2023 року, місто Київ.

Назва та склад суду, секретар судового засідання [1-2].

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 (надалі - слідчий суддя), секретар судового засідання Маргарита ВАСИЛЕВСЬКА.

Найменування (номер) кримінального провадження [1-3].

Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань (надалі - ЄРДР) 12 січня 2023 року за № 52023000000000015.

Прізвище, ім`я і по батькові підозрюваного, обвинуваченого, рік, місяць і день його народження, місце народження і місце проживання [1?4].

Підозрюваний ОСОБА_2 (народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Артемівськ Донецької області, проживає за адресою: АДРЕСА_1, інша інформація у скарзі відсутня).

Закон України про кримінальну відповідальність, що передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа [1-5].

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 191 КК України.

Сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження [1-6].

Сторона обвинувачення: прокурор другого відділу Управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 (надалі - прокурор САП).

Сторона захисту: підозрюваний ОСОБА_2, захисник ОСОБА_4 .

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА [ІІ].

Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається [2-1].

Вирішується питання про скасування повідомлення про підозру ОСОБА_2 у кримінальному провадженні за № 52023000000000015 від 12 січня 2023 року.

Зазначене питання вирішується за скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_4 .

Встановлені слідчим суддею обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів [2-2].

До слідчого судді надійшла скарга адвоката ОСОБА_4 про скасування повідомлення про підозру.

Свою скаргу адвокат обґрунтовує тим, що Національним антикорупційним бюро України (надалі - НАБУ) здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 42018000000002581 від 22 жовтня 2018 року, яке 10 квітня 2020 року було об`єднане з кримінальним провадженням за № 52020000000000247 від 09 квітня 2020 року, відомості про яке були внесені до ЄРДР за фактом отримання ОСОБА_2 компенсації за оренду житла, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 16 квітня 2020 року по справі у кримінальному провадженні № 42018000000002581 було продовжено строк досудового розслідування на дванадцять місяців, тобто до 22 квітня 2021 року включно. Зі змісту ухвали також видно, що у цьому кримінальному провадженні повідомлено про підозру ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України. Захисник також звертає увагу, що надалі матеріали стосовно кожного з підозрюваних були виділені в окремі кримінальні провадження, а обвинувальний акт стосовно ОСОБА_8 з угодою про визнання винуватості направлено до суду.

У подальшому, детектив НАБУ звертався з клопотаннями про продовження строків досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні, за результатами розгляду яких слідчими суддями Вищого антикорупційного суду були постановлені ухвали від 14 квітня 2021 року (строк досудового розслідування продовжено на шість місяців, тобто до 22 жовтня 2021 року включно) та від 18 жовтня 2021 року (строк досудового розслідування продовжено на шість місяців, тобто до 22 квітня 2022 року включно) . Проте, у вищевказаних ухвалах міститься твердження про те, що у цьому кримінальному провадженні жодній особі не повідомлено про підозру, яке не відповідає дійсності, оскільки орган досудового розслідування у своїх клопотаннях про продовження строків досудового розслідування неодноразово зазначав, що в межах цього кримінального провадження вже було здійснено повідомлення про підозру про Народним депутатам України VIII скликання.

За таких обставин, на думку захисника, кінцевою датою строку досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні є саме 22 квітня 2022 року. Також звертає увагу на те, що положення частини 8 статті 615 КПК України, не розповсюджується на дане кримінальне провадження, оскільки станом на дату введення воєнного стану (24 лютого 2022 року) вже було здійснено повідомлення про підозру, а тому виділення матеріалів стосовно підозрюваних в окремі кримінальні провадження не впливає і не змінює того факту, що вказаним особам були оголошені підозри саме в рамках кримінального провадження № 42018000000002581 від 22 жовтня 2018 року.

З огляду на викладе, сторона захисту вважає, що підозра повідомлена ОСОБА_2 01 грудня 2022 року у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України була здійснена поза межами строків досудового розслідування, а тому ОСОБА_2 не набув процесуального статусу підозрюваного.

На підтвердження вказаних доводів, захисник посилається на рішення Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 26 грудня 2022 року, у якому зазначено, що у цьому кримінальному провадженні строк досудового розслідування закінчився 22 квітня 2022 року та не був продовжений у встановленому КПК України порядку, а тому повідомлення про підозру ОСОБА_2 було здійснене поза межами строку досудового розслідування.

Також у своїй скарзі захисник ОСОБА_4 зазначає про необґрунтованість підозри з огляду на таке.

ОСОБА_2 відповідно до протоколу Центральної виборчої комісії від 26 жовтня 2014 року «Про результати виборів народних депутатів України у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі» був визнаний таким, що обраний народним депутатом України VIII скликання, а тому відповідно до вимог чинного законодавства мав право на компенсацію вартості оренди житла або винайму готельного номера.

З 2014 по 2018 роки підозрюваний ОСОБА_2 орендував квартири у місті Києві, за які отримував кошти у вигляді компенсації вартості оренди житла, які перераховувались Верховною Радою України на його поточний рахунок. Разом з тим, у 2015 році останнім набуто у власність квартиру у АДРЕСА_2, відповідно до договору купівлі-продажу. Враховуючи те, що вказана квартира не була придатна для проживання (без ремонту), ОСОБА_2 продовжував проживати в орендованому житлі до 2018 року, у період проведення ремонту у придбаній квартирі, а тому посилання сторони обвинувачення на те, що ОСОБА_2 був забезпечений житлом одразу після придбання квартири не заслуговують на увагу.

Сторона захисту також зазначає, що в діях ОСОБА_2 відсутні будь-які владні повноваження щодо впливу на осіб, які є розпорядниками бюджетних коштів щодо компенсації на оренду житла чи винайм готельного номеру, а також він не наділений правомочністю управління чи розпорядження через інших осіб вказаними коштами. Як наслідок, підписання та подання ОСОБА_2 заяв не утворює об`єктивної сторони злочину, передбаченого статтею 191 КК України.

У зв`язку з викладеним, захисник ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді Вищого антикорупційного суду зі скаргою, у якій просить:

- скасувати повідомлення про підозру ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, вручене у кримінальному провадженні № 42018000000002581 від 22 жовтня 2018 року, з якого було 12 січня 2023 року виділено кримінальне провадження № 52023000000000015 за підозрою ОСОБА_2, як незаконне;

- зобов`язати детективів Національного антикорупційного бюро України, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52023000000000015 від 12 січня 2023 року вчинити дії щодо виключення відповідних відомостей з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо набуття ОСОБА_2 статусу підозрюваного.

На підтвердження зазначених обставини до скарги долучені копії наступних матеріалів: копія повідомлення про підозру ОСОБА_9 від 01 грудня 2022 року; копія витягу' з ЄРДР; копія ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 15 лютого 2023 року; копія повідомлення про підозру ОСОБА_5 від 17 грудня 2019 року; копія клопотання детектива НАБУ від 10 квітня 2020 року про продовження строків досудового розслідування; копія ухвали Вищого антикорупційного суду від 16 квітня 2020 року; копія клопотання детектива НАБУ від 13 квітня 2021 року про продовження строків досудового розслідування; копія ухвали Вищого антикорупційного суду від 14 квітня 2021 року; копія клопотання детектива НАБУ від 11 жовтня 2021 року про продовження строків досудового розслідування; копія ухвали Вищого антикорупційного суду від 18 жовтня 2021 року; копія висновку семантико-текстуального дослідження Державного підприємства «Українське бюро лінгвістичних експертиз» Національної академії наук України від 06 лютого 2023 року; копія довідки ТОВ «КУА «НОВОСЕРВІС» від 23 грудня 2019 року; копії видаткових накладних, рахунків-фактур, товарних чеків, фіскальних чеків, актів виконаних робіт тощо.

Під час розгляду скарги, слідчим суддею було встановлено, що повідомлення про підозру ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 195 КК України, було вручене в порядку, передбаченому ст. 278 КПК України, а його зміст відповідає вимогам ст. 277 КПК України.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_4 вимоги скарги підтримав та просив її задовольнити з підстав зазначених у ній.

Підозрюваний ОСОБА_2 підтримав думку свого захисника.

Прокурор САП у судовому засіданні заперечував проти задоволення скарги, зазначив, що повідомлення про підозру ОСОБА_2 є обґрунтованим, підтверджується наявністю достатніх доказів та здійснено відповідно до вимог КПК України. Крім того, надав суду письмові заперечення, та копії документів на підтвердження викладених в них обставин.

Слідчий суддя дослідив скаргу адвоката ОСОБА_4 з доданими до неї матеріалами, письмові заперечення прокурора САП, заслухав думки учасників справи, а також дослідив надані ними матеріали.

Мотиви, з яких слідчий суддя виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався [2-3].

Слідчий суддя дійшов висновку про таке.

Відповідно до вимог ч. ч. 1-2 ст. 22 КПК України: «Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом».

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 24 КПК України: «Кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом».

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 3 ст. 26 КПК України: «Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом».

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 28 КПК України: «Під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень».

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 219 КПК України: «Строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань або винесення постанови про початок досудового розслідування у порядку, встановленому статтею 615 цього Кодексу, до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотанням про закриття кримінального провадження або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження».

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 219 КПК України: «Строк досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань або винесення постанови про початок досудового розслідування у порядку, встановленому статтею 615 цього Кодексу, до дня повідомлення особі про підозру становить: 1) дванадцять місяців - у кримінальному провадженні щодо нетяжкого злочину; 2) вісімнадцять місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжкого або особливо тяжкого злочину».

Відповідно до вимог п. 4 ч. 3 та п. 3 ч. 4 ст. 219 КПК України: «З дня повідомлення особі про підозру досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину. Строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 цього Кодексу. При цьому загальний строк досудового розслідування не може перевищувати дванадцяти місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину».

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України: «Повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках: наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення».

Відповідно до вимог п. п. 1-8 ч. 1 ст. 277 КПК України: «Письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором. Повідомлення має містити такі відомості: прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; анкетні відомості особи (прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; зміст підозри; правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; права підозрюваного; підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення»

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 278 КПК України: «Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень».

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 294 КПК України: «Якщо досудове розслідування злочину до моменту повідомлення особі про підозру неможливо закінчити у строк, зазначений у частині другій статті 219 цього Кодексу, вказаний строк може бути продовжений неодноразово слідчим суддею за клопотанням прокурора або слідчого, погодженого з прокурором, на строк, встановлений пунктами 2 і 3 частини четвертої статті 219 цього Кодексу».

Відповідно до вимог п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України: «На досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора: повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником».

Відповідно до вимог п. 8 ст. 615 КПК України: «У кримінальних провадженнях, в яких жодній особі не було повідомлено про підозру на дату введення воєнного стану, строк від зазначеної дати до дати припинення чи скасування воєнного стану не зараховується до загальних строків, передбачених статтею 219 цього Кодексу».

Зі змісту скарги на повідомлення про підозру видно, що сторона захисту обґрунтовує її тим, що повідомлення про підозру у кримінальному провадженні № 42018000000002581 від 22 жовтня 2018 року було вручене ОСОБА_2 поза межами строків досудового розслідування, а сама підозра є необґрунтованою.

Стосовно доводів захисника про вручення повідомлення про підозру поза межами строків досудового розслідування слідчий суддя зазначає таке.

Зі змісту вказаних вище норм кримінального процесуального права видно, що у випадку, якщо досудове розслідування злочину до моменту повідомлення особі про підозру неможливо закінчити протягом вісімнадцяти місяців, у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину, вказаний строк може бути продовжений неодноразово слідчим суддею за клопотанням прокурора або слідчого, погодженого з прокурором. Разом з тим, у кримінальних провадженнях, в яких жодній особі не було повідомлено про підозру на дату введення воєнного стану, строк від зазначеної дати до дати припинення чи скасування воєнного стану не зараховується до загальних строків, передбачених статтею 219 КПК України.

Слідчий суддя враховує те, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні з 05:30 24 лютого 2022 року був введений воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався і діє на теперішній час.

Слідчим суддею у судовому засіданні, на підставі наданих стороною обвинувачення матеріалів («Рух провадження» сформований в ЄРДР) і наявних у матеріалах судової справи ухвал слідчих суддів про продовження строків досудового розслідування у кримінальному провадженні за № 42018000000002581 від 22 жовтня 2018 року було встановлено, що строк досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні був продовжений до 22 квітня 2022 року, а станом на 24 лютого 2022 року, тобто на дату введення воєнного стану у цьому кримінальному провадженні не існувало жодної підозрюваної особи, що також не заперечувала і сторона захисту.

Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку, що строк досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні починаючи з 24 лютого 2022 року не зараховувався до загальних строків, передбачених ст. 219 КПК України, а тому вручення повідомлення про підозру ОСОБА_2 відбувалося в межах строків досудового розслідування.

Слідчий суддя не погоджується з доводами сторони захисту про те, що оскільки в межах кримінального провадження № 42018000000002581 раніше повідомлялося про підозру іншим особам, то строк досудового розслідування не був продовжений слідчим суддею і закінчився 22 квітня 2022 року, а положення ч. 8 ст. 615 КПК України не могли бути застосовані, у зв`язку з чим повідомлення про підозру ОСОБА_2 було здійснено 01 грудня 2022 року після закінчення строку досудового розслідування.

Кримінальні процесуальні норми розрізняють строки досудового розслідування до дня повідомлення особі про підозру (ч. 2 ст. 219 КПК України) та з дня повідомлення особі про підозру (ч. ч. 3 і 4 ст. 219 КПК України), які є менш тривалими у співвідношенні з першими, а строк від дати введення воєнного стану до дати його припинення або скасування не зараховується до загальних строків, передбачених ст. 219 КПК України, якщо у кримінальному провадженні жодній особі не було повідомлено про підозру на дату введення воєнного стану (ч. 8 ст. 615 КПК України).

З огляду на наведене, слідчий суддя вважає, що встановлення нормами кримінального процесуального права менш тривалого строку досудового розслідування, а також і необхідність продовження цього строку слідчим суддею за умови дії ч. 8 ст. 615 КПК України, залежить саме від наявності (існування) підозрюваної особи у кримінальному провадженні станом на час закінчення строку досудового розслідування у ньому, оскільки це має забезпечити дотримання прав такої особи, зокрема, щодо розумних строків досудового розслідування, а за її відсутності відпадає і потреба у забезпеченні таких прав, у зв`язку з чим під час дії воєнного стану підлягає застосуванню спеціальна норма, а саме ч. 8 ст. 615 КПК України.

Слідчий суддя також вважає, що сам факт повідомлення особі про підозру після спливу строку досудового розслідування не може слугувати підставою для скасування повідомлення про підозру, але може слугувати підставою для закриття кримінального провадження у порядку, передбаченому ст. 284 КПК України.

Стосовно доводів захисника про необґрунтованість повідомлення про підозру ОСОБА_2 слідчий суддя зазначає наступне.

Кримінальний процесуальний кодекс України не містить положень, якими були б визначені підстави для скасування повідомлення про підозру та не встановлює будь-яких обмежень щодо предмету перевірки слідчим суддею такого повідомлення, проте, положення п. 3 ч. 1 ст. 276 та п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України в їх системному зв`язку вказують на те, що під час розгляду скарг зазначеної категорії предметом перевірки слідчого судді мають бути не лише питання дотримання процесуального порядку вручення повідомлення про підозру, а й питання дотримання стандарту «достатніх підстав (доказів)» та обґрунтованості підозри в цілому.

Разом з тим, положення кримінального процесуального законодавства не містять визначення «обґрунтована підозра», а тому під час розгляду даного виду скарг, слідчий суддя користується практикою Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ), яка відповідно до вимог ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права. Вказана норма узгоджується також з ч. 5 ст. 9 КПК України, відповідно до якої, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача у тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення ЄСПЛ у справах «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року та «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року).

Слідчий суддя, з метою вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінює надані йому докази не в контексті їх достатності і допустимості для встановлення наявності чи відсутності вини особи у вчиненні злочину, доведення чи не доведення її винуватості, тобто не з метою отримання висновків, які є необхідними для ухвалення вироку, а лише з метою визначення вірогідності та достатності підстав для висновку про причетність особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Слідчий суддя, з огляду на доводи та надані стороною обвинувачення матеріали, дійшов висновку про те, що повідомлена ОСОБА_2 підозра у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, є обґрунтованою і підтверджується наявністю достатніх доказів.

Не заслуговують на увагу доводи захисника, щодо відсутності можливості проживання ОСОБА_2 у придбаній їм квартирі за адресою: АДРЕСА_1 у зв`язку з проведенням в ній ремонту протягом 2015-2018 років, оскільки вказані обставини не є підставою для скасування підозри, а у випадку їх доведення ці обставини можуть слугувати підставою для закриття кримінального провадження стороною обвинувачення у порядку, передбаченому ст. 284 КПК України.

Стосовно доводів захисника про те, що підозра підлягає скасуванню з огляду на відсутність владних повноважень щодо впливу на осіб, які є розпорядниками бюджетних коштів та правомочності управління чи розпорядження через інших осіб вказаними коштами, як ознак складу інкримінованого підозрюваному ОСОБА_2 злочину, слідчий суддя зазначає наступне.

Зі змісту ч. 1 ст. 276 КПК України видно, що у випадку наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення, на орган досудового розслідування покладається обов`язок здійснити повідомлення про підозру в порядку, передбаченому ст. 278 КПК України, оскільки неповідомлення про підозру може привести до порушення таких загальних засад кримінального провадження як забезпечення права на захист та змагальність сторін. Крім того, для повідомлення особі про підозру стандарт "достатніх доказів (підстав)" передбачає наявність доказів, які лише об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення) і є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування для висунення обвинувачення або спростування такої підозри (рішення ЄСПЛ у справах "Джон Мюррей проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1994 року та "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року).

З повідомлення про підозру та з озвученої у судовому засіданні версії сторони обвинувачення видно, що ОСОБА_2 підозрюється у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем в особливо великих розмірах.

З огляду на таке, на цій стадії досудового розслідування вирішення слідчим суддею питання про наявність або відсутність в його діях певних елементів складу злочину неможливе, оскільки це може бути вирішене за наслідками дослідження доказів під час судового розгляду і подальшої їх оцінки судом у їх сукупності та взаємозв`язку між собою, зокрема, висновків експертів, показань свідків, обвинувачених тощо, а тому таке рішення не може бути прийняте під час досудового розслідування слідчим суддею, оскільки на цій стадії він не має процесуальної можливості дослідити усі надані сторонами кримінального провадження докази, а також і не може вдаватися до їх оцінки з метою встановлення наявності або відсутності обставин, на які посилається сторона захисту.

За таких обставин, слідчий суддя не бере до уваги доводи сторони захисту в частині необґрунтованості повідомлення про підозру.

Крім того, хоча стороною захисту і не оскаржується процедура вручення письмового повідомлення про підозру, а також його зміст, слідчий суддя, з огляду на наявні у клопотанні матеріали, вважає, що сторона обвинувачення повідомила ОСОБА_2 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення з дотриманням вимог ст. ст. 277 та 278 КПК України.

Враховуючи те, що стороною захисту не надано будь-яких доказів, які б спростовували причетність ОСОБА_2 до вчинення зазначеного в повідомленні про підозру кримінального правопорушення, слідчий суддя приходить до висновку, що повідомлення про підозру складено відповідно до вимог Глави 22 КПК України та скасуванню не підлягає.

Зазначена у скарзі вимога захисника ОСОБА_4 наступного змісту: «Зобов`язати детективів Національного антикорупційного бюро України, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52023000000000015 від 12.01.2023 вчинити дії щодо виключення відповідних відомостей з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо набуття ОСОБА_2 статусу підозрюваного», не належить до рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, можливість оскарження яких під час досудового розслідування передбачена п. п. 1-11 ч. 1 ст. 303 КПК України, у зв`язку з чим не може бути предметом судового контролю слідчого судді Вищого антикорупційного суду, а тому у цій частині провадження необхідно закрити.

Слідчий суддя, з огляду на викладене, керуючись положеннями ст. ст. 276, 277, 278, 303, 307, 372, 376 КПК України дійшов висновку про те, що скарга адвоката ОСОБА_4 задоволенню не підлягає.

РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА [ІІІ].

Висновки слідчого судді [3-1].

Слідчий суддя постановив.

У задоволенні скарги захисника підозрюваного ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_4, поданої в порядку п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України, якою оскаржується повідомлення про підозру ОСОБА_2 від 01 грудня 2022 року про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, вручене у кримінальному провадженні за № 42018000000002581 від 22 жовтня 2018 року, з якого 12 січня 2023 року було виділено кримінальне провадження за № 52023000000000015 - відмовити.

У частині вимоги скарги захисника ОСОБА_4 : «Зобов`язати детективів Національного антикорупційного бюро України, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52023000000000015 від 12.01.2023 вчинити дії щодо виключення відповідних відомостей з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо набуття ОСОБА_2 статусу підозрюваного» - провадження закрити.

Строк і порядок набрання ухвалою законної сили та її оскарження [3?2].

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з дня отримання її копії шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали складений та оголошений учасникам судового провадження 10 березня 2023 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1