Документ № 109835523

Справа № 991/1790/23

Провадження 1-кс/991/1816/23

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2023 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, прокурора ОСОБА_3, підозрюваного ОСОБА_4 та його захисників ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого детектива - заступника керівника Другого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_8, погоджене прокурором п`ятого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3, про застосування запобіжного заходу у вигляді застави

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю м.Києва, громадянину України, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1, проживаючому за адресою: АДРЕСА_2, підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України у кримінальному провадженні № 22016000000000269 від 11.07.2016,

ВСТАНОВИВ:

До Вищого антикорупційного суду надійшло вищевказане клопотання, у якому детектив ОСОБА_8 просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 7451,56 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 20 000 000 грн (двадцять мільйонів гривень), з покладенням на підозрюваного, у разі внесення застави, наступних обов`язків: прибувати за вимогою до слідчого (детектива), прокурора та суду; не відлучатися із м.Києва та Київської області без дозволу слідчого (детектива), прокурора або суду; повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт громадянина України для виїзду за кордон №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, інші документи, що дозволяють право на виїзд з України та в`їзд до України, а також перетин адміністративної межі з тимчасово окупованими територіями України; утримуватися від спілкування безпосередньо та опосередковано із ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42 з питань, пов`язаних з кримінальним провадженням № 22016000000000269 від 11.07.2016.

Клопотання обґрунтоване тим, що:

- ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 підозрюється у зловживанні владою або службовим становищем, тобто умисному, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використанні службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України;

-зазначений злочин є тяжким корупційним злочином, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- наявні ризики, передбачені п.п.1,2,3,4 ч.1 ст.177 КПК України, які свідчать, що підозрюваний ОСОБА_4 може: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

-застосування іншого, більш м`якого запобіжного заходу ніж застава, не дасть можливості здійснювати дієвий контроль за поведінкою підозрюваного чи забезпечити виконання покладених на нього судом обов`язків, не зменшить до прийнятного рівня зазначені вище ризики.

Судовий розгляд здійснювався 06.03.2023, 15.03.2023, 16.03.2023.

У судових засіданнях прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання з викладених у ньому підстав, просив його задовольнити в повному обсязі.

Не погоджуючись з доводами прокурора, захисники ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, в судових засіданнях та в письмових запереченнях проти задоволення клопотання заперечували, зазначивши, що підозра ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України відсутня, оскільки відсутнє зловживання владою, яке інкримінується ОСОБА_4, так як видання наказу Міністерства інфраструктури України від 24.07.2015 року № 281, яким було змінено Порядок справляння та розмірів ставок портових зборів, затверджений наказом Мінінфраструктури України від 27 травня 2013 року № 316, - відносилося до сфери повноважень вказаного Міністерства та його очільника, Міністра інфраструктури України ОСОБА_4 . В той же час, проект наказу Міністерства інфраструктури України "Про внесення змін до наказу Міністерства інфраструктури України від 27 травня 2013 року № 316" був погоджений на засіданні Кабінету Міністрів України від 17 липня 2015 року. А перед погодженням вищевказаного проекту наказу на засіданні Уряду даний проект попередньо був погоджений заінтересованими відомствами. Жодних зауважень до змісту запропонованого проекту наказу не було. Після підписання наказу Міністерства інфраструктури України від 24.07.2015 року № 281 він 28 серпня 2015 року був зареєстрований у Міністерстві юстиції України за № 1037/27482, що передбачає проходження даним наказом експертизи на його відповідність вимогам чинного законодавства України. Державна реєстрація наказу Міністерства інфраструктури України від 24.07.2015 року № 281 провадилася в порядку, визначеному Положенням про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 року № 731 (в редакції, чинній з 04.08.2015 року). Отже, здійснення Міністерством юстиції України державної реєстрації наказу Міністерства інфраструктури України від 24.07.2015 року №281 та внесення його до Єдиного державного реєстру нормативних актів за №1037/27482 від 28 серпня 2015 року з проведенням правової експертизи на відповідність цього наказу Конституції та законодавству України стало умовою для набуття ним чинності та засвідчило його відповідність вимогам чинного законодавства України.

Стосовно правомірності виплати компаніям "ТІС" корабельного збору як власникам гідротехнічних споруд захисники зазначили, що ТОВ "ТІС - Контейнерний термінал" та ТОВ "ТІС - Руда" є власниками операційних акваторій причалу (причалів), а саме - збудованих до набрання чинності Законом України "Про морські порти України" гідротехнічних споруд (підводних котлованів перед причалами НОМЕР_7). Тому згідно з положеннями абз.3 ч.4 ст.22 Закону вказані підприємства мали право на отримання частини корабельного збору. Згідно доводів захисників питання чи треба сплачувати частину корабельного збору на користь власника операційної акваторії причалу (причалів), збудованої до набрання чинності Законом України "Про морські порти України" - було вирішене не в наказі Мінінфраструктури від 24.07.2015 № 281, а в Законі України "Про морські порти України". Як зазначено захисниками, ТОВ "ТІС - Контейнерний термінал" та ТОВ "ТІС - Руда" як фактичні власники операційних акваторій причалів, а саме - збудованих до набрання чинності Законом України "Про морські порти України" гідротехнічних споруд (підводних котлованів перед причалами НОМЕР_7) на підставі положень абз.3 ч.4 ст.22 Закону України "Про морські порти України" мали право на отримання частини корабельного збору, у зв`язку з чим ці кошти не можуть вважатися неправомірною вигодою.

Окрім наведеного захисниками зазначено про відсутність прямого причинно-наслідкового зв`язку між підписанням ОСОБА_4 вищевказаного наказу № 281 від 24.07.2015 року і настанням наслідків, які стороною обвинувачення розцінені як тяжкі наслідки для інтересів ДП "АМПУ". Таким чином на думку захисників у кримінальному провадженні взагалі відсутні правові підстави для застосування до ОСОБА_4 будь-якого запобіжного заходу, у зв`язку з відсутністю обґрунтованої підозри, що загалом виключає можливість застосування до нього запобіжного заходу, оскільки в діянні ОСОБА_4 відсутній склад інкримінованого йому злочину. Поряд з цим, на переконання сторони захисту, стороною обвинувачення не надано жодного переконливого доказу на підтвердження існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України. З огляду на зазначені обставини в сукупності, захисники просили повністю відмовити у задоволенні клопотання детектива про застосування запобіжного заходу у вигляді застави щодо ОСОБА_4 .

Окрім наведеного захист просив врахувати те, що ОСОБА_4 має міцні соціальні зв`язки, вищу освіту, закінчив КНУ ім. Шевченка (магістр історії) і Школу Флетчера (Університет Тафтса, США), магістр міжнародного бізнесу і фінансів. ОСОБА_4 має на утриманні троє неповнолітніх дітней та матір ОСОБА_43, 1948 року народження та несе тягар соціальної та фінансової відповідальності за них. ОСОБА_4 тривалий час постійно проживає в м. Києві та виїжджає за межі України у випадку службової необхідності, з огляду на професійну діяльність та сімейні обставини, не судимий, до кримінальної або адміністративної відповідальності раніше не притягався, добросовісно та відповідально виконує обов`язки, покладені на нього в межах кримінального провадження, бере участь в судових засіданнях та не перешкоджає руху досудового розслідування, до того ж він не перебуває під кримінальним переслідуванням в іншому, окрім як вданому, кримінальному провадженні. Злочин, який інкримінується ОСОБА_4, є ненасильницьким та одноепізодним, а тому продовження чи повторення протиправної поведінки виключається. Таким чином, як стверджує сторона захисту, ризик того, що ОСОБА_4 може переховуватись від суду є настільки незначним, що не зможе виправдати обмеження його у вільному пересуванні. Захисниками наголошено, що досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні проводиться з 11.07.2016 і весь цей час ОСОБА_4 не мав правових імунітетів від кримінального переслідування, а злочин у якому він підозрюється не відноситься до категорії особливо тяжких. В той же час захистом зауважено про те, що виїзди та перебування за кордоном та робота в компанії резидента Нідерландів пов`язані із виконанням ОСОБА_4 своїх сімейних, соціальних, робочих та професійних обов`язків. Під час досудового розслідування ОСОБА_4 за першою вимогою з`являвся на всі виклики до сторони обвинувачення, що свідчить про його дисципліновану поведінку та повагу до процесуальних обов`язків. За такого ризик переховування ОСОБА_4 від органів досудового розслідування спростовується його належною процесуальною поведінкою. Зокрема, підозра у вчиненні кримінального правопорушення вручена 22.02.2023, матеріали клопотання про застосування запобіжного заходу - 27.02.2023. При цьому, станом на час розгляду клопотання запобіжний захід до ОСОБА_4 до цього часу не застосований. Таким чином, впродовж понад трьох тижнів останній знав про наявність кримінальних процедур стосовно себе зі сторони органу досудового розслідування та можливе обрання йому міри запобіжного заходу, але жодних дій, які б свідчили про його намір переховування від органів правопорядку не вчинив, навпаки намагається захистити ділову репутацію та довести свою невинуватість. Разом із тим ОСОБА_4 з часу повідомлення про підозру не змінив місце проживання, продовжує вести усталений спосіб життя, підтримує сімейні відносини, займає активну громадянську позицію, підтримує імідж України на міжнародній арені, що вказує на наявність тісних соціальних зв`язків, які є стримуючим фактором та певною гарантією для забезпечення належної процесуальної поведінки. На підтвердження своїх доводів захисниками надано характеризуючі документи.

Водночас захистом наголошено на тому, що ОСОБА_4 з 22.02.2019 є директором компанії West Oil Group Holding B.V., що підтверджується Витягом з Комерційного реєстру про реєстрацію в Комерційному реєстрі Торгової палати Нідерландів. Сторона захисту вважає, що покладення на підозрюваного обов`язку здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт громадянина України для виїзду за кордон, а також інші документи, шо дозволяють право на виїзд на виїзд з України - унеможливить реалізацію ОСОБА_4 свого права на працю, що призведе до його звільнення, а тому є невиправданим втручанням у приватне життя. Тому обмеження, щодо пересування ОСОБА_4 територією м. Києва та Київської області, порушить право на працю, створить перешкоди на доступ до професії, і є таким, що необґрунтовано впливатиме на "приватне життя". Окрім того захисники наголосили, що сім`я ОСОБА_4 перебуває в іншій країні. За такого позбавлення ОСОБА_4 свободи пересування, зокрема через кордон, буде серйозним порушенням Конвенційних зобов`язань держави-учасника. За наведеного, сторона захисту просила, у разі якщо суд дійде висновку про необхідність застосування запобіжного заходу до ОСОБА_4, не покладати на ОСОБА_4 обов`язок «не відлучатись за межі Києва та Київської області без дозволу детектива, прокурора або суду» та обов`язок «здати паспорти для виїзду за кордон, та інші документи, що дозволяють право на виїзд на виїзд з України».

Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав наведені захисниками доводи, просив відмовити у задоволенні клопотання детектива про застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді застави з підстав як необґрунтованості підозри, так і з підстав відсутності ризиків, на які посилається орган досудового розслідування, зауважив, що не має на меті ухилятися від слідства та суду, оскільки вважає свої дії законними та такими, що відповідають законодавчим актам, просив не позбавляти його можливості виїзду за кордон, так як він працює в іноземній компанії, тому така заборона призведе до втрати ним роботи, окрім того його сім`я із січня 2022 року проживає за кордоном, за такого така заборона унеможливить їх відвідування.

Окрім того до суду надійшли письмові зобов`язання про особисту поруку від народних депутатів Верховної Ради України IX скликання: ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48 та громадських діячів, політків та підприємців: ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56 та ОСОБА_97.

В поданих письмових зобов`язаннях зазначено про те, що вказані вище особи, усвідомлюючи відповідальність та будучи впевненими у законослухняності ОСОБА_4, його непричетності до інкримінованого кримінального правопорушення, у тому, що ОСОБА_4 не перешкоджатиме розслідуванню даного кримінального провадження, вчасно з`являтиметься до органу досудового розслідування, слідчого судді, суду на першу вимогу, всіляко сприятиме проведенню ефективного розслідування, встановленню усіх обставин даного кримінального провадження, заявили про готовність виступити особистими поручителями ОСОБА_4 та взяти його на поруки.

Поряд з цим до суду з`явились наступні поручителі: ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_48, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, які висловили бажання виступити особистими поручителями ОСОБА_4 .

До суду надійшли клопотання від представників ЗМІ про здійснення відеозапису судового засідання.

Стороною захисту заявлене клопотання про здійснення трансляції судового засідання на YouTube канал. Учасники судового провадження не заперечували проти проведення трансляції на YouTube канал та здійснення відеозапису. Із зазначених підстав, враховуючи думку учасників провадження, слідчий суддя задовольнив клопотання щодо трансляції судового засідання на YouTube канал та здійснення відеозапису судового засідання.

Слідчий суддя, дослідивши клопотання про застосування запобіжного заходу та додані до нього матеріали, документи, надані стороною захисту, заслухавши позицію учасників кримінального провадження, дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор; 3)недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

З огляду на зазначені положення закону, слідчому судді під час вирішення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави з метою визначення чи є законні підстави для застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді застави, а якщо так, то чи забезпечить застава в розмірі 7451,56 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 20 000 000 грн (двадцять мільйонів гривень) виконання підозрюваним процесуальних обов`язків та запобігання ризикам, необхідно в межах доводів відповідного клопотання розкрити: 1) кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа; 2) ризики, які були заявлені стороною обвинувачення, та їх обґрунтованість; 3) чи є інші більш м`які запобіжні заходи, які зможуть запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України; 4)обґрунтованість розміру застави.

Під час судового розгляду встановлено, що детективами Національного антикорупційного бюро України розслідується кримінальне провадження № 22016000000000269 від 11.07.2016 за ознаками вчинення злочинів, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.364 КК України, зокрема за фактом можливого заволодіння за попередньою змовою групою службових осіб Міністерства інфраструктури України, Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» та представників групи компаній «Трансінвестсервіс» грошовими коштами Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особливо великому розмірі у вигляді корабельного збору з судновласників за здійснення суднозаходів в акваторію морського порту Південний у зв`язку із прийняттям, введенням в дію та виконанням наказу Міністерства інфраструктури України № 281 від 24.07.2015. Сума збитків, ймовірно завданих Державному підприємству «Адміністрація морських портів України», складає понад 44,5 млн доларів США.

Згідно наданих матеріалів вбачається що ОСОБА_4 22.02.2023 в рамках даного кримінального провадження повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України.

Згідно повідомлення про підозру від 22.02.2023 злочин вчинено за наступних обставин.

Міністерство інфраструктури України (далі - Мінінфраструктури) є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики у сферах зокрема морського і річкового транспорту, навігаційно-гідрографічного забезпечення судноплавства, торговельного мореплавства (центральний орган виконавчої влади у сфері транспорту, дорожнього господарства, надання послуг поштового зв`язку, туризму та інфраструктури).

Постановою Верховної Ради України від 02.12.2014 «Про формування складу Кабінету Міністрів України» ОСОБА_4 призначено на посаду Міністра інфраструктури України. В свою чергу ОСОБА_4 наказом від 31.12.2014 № 362-к призначив першим заступником Міністра інфраструктури України ОСОБА_71 . Обов`язки останнього визначені наказом Мінінфраструктури від 06.03.2015 № 87. Окрім того, ОСОБА_72 відповідно до наказу Мінінфраструктури від 10.10.2011 № 416 зі змінами, внесеними наказом від 30.03.2015 №111 був головою Тарифної ради при Мінінфраструктури, яка є постійним дорадчим органом Міністерства, яка створена з метою аналізу діяльності підприємств галузі, розробки пропозицій щодо формування та реалізації ефективної та прозорої державної тарифної політики, запобігання застосуванню демпінгових тарифів на транспортні послуги та недопущення впровадження принципів недобросовісної конкуренції на ринку транспортних послуг.

Відповідно до положень ст.22 Закону України, п. 4 Прикінцевих положень «Про морські порти України» у морському порту справляються такі портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, адміністративний та санітарний. Використання коштів від портових зборів допускається виключно за їх цільовим призначенням. Фінансування утримання гідротехнічних споруд в об`ємах, необхідних для підтримання їх паспортних характеристик, здійснюється за рахунок портових зборів, що справляються у морських портах, де розташовані такі гідротехнічні споруди. Розміри ставок портових зборів для кожного морського порту встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту, відповідно до затвердженої нею методики. Порядок справляння, обліку та використання коштів від портових зборів, крім використання коштів від адміністративного збору, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту.

Портові збори сплачуються адміністрації морських портів України, крім випадків, визначених цим Законом. Корабельний збір справляється на користь користувача портової акваторії, а також власника операційної акваторії причалу (причалів), збудованої до набрання чинності цим Законом.

Контроль за цільовим використанням коштів від портових зборів здійснює національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту. Тимчасово, до створення національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту, її функції та повноваження, визначені цим Законом, виконує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту.

Відповідно до п.1.1,1.2. Порядку справляння та розміри ставок портових зборів, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 № 316 (далі - Порядок) цей Порядок визначає процедуру справляння портових зборів та встановлює розміри ставок портових зборів. корабельний збір справляється на користь користувача портової акваторії, а також власника операційної акваторії причалу (причалів), збудованої до набрання чинності Законом України «Про морські порти України».

Таким чином, у період з грудня 2014 року ОСОБА_4 та ОСОБА_72 постійно виконували організаційно-розпорядчі функції, у зв`язку з чим відповідно до примітки 1 до ст. 364 КК України були службовими особами.

За твердженням сторони обвинувачення ОСОБА_4 та ОСОБА_72 здійснювали розгляд питання щодо встановлення на користь ТОВ «ТІС - Контейнерний термінал» (код ЄДРПОУ: 37468475, нова назва ТОВ «ДП ВОРЛД ТІС ПІВДЕННИЙ») та ТОВ «ТІС - Руда» ставок корабельного збору для суден, що прямують в операційні акваторії причалів №№ НОМЕР_4 в морському порту «Южний» («Південний»), та зменшення ставки корабельного збору для державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (далі - ДП «АМПУ») на відповідну величину, порушені листами ТОВ «Трансінвестсервіс» від 03.03.2015 № 0303/24, від 28.04.2015 № 2804/04; ТОВ «ТІС-Контейнерний термінал» від 07.10.2014 № 0710/01, від 30.03.2015 № 3003/01, від 30.03.2015 № 3003/02; ТОВ «ТІС-Руда» від 30.03.2015 № 30/03-1.

Власником акваторії морського порту «Південний» (раніше - «Южний») та земельної ділянки в межах акваторії є Український народ та держава відповідно. Зазначені акваторія та земельна ділянка можуть перебувати та перебувають виключно у державній власності та передані в постійне користування ДП «АМПУ».

Виконані групою компаній «Трансінвестсервіс» роботи з днопоглиблення ділянок акваторії морського порту «Южний» біля причалів №№ НОМЕР_4 для ведення в морському порту «Южний» підприємницької діяльності призвели до земельних поліпшень земельної ділянки, яка знаходиться в межах портової акваторії та у державній власності, та не призвели до набуття права приватної власності чи користування на відповідні портову акваторію, земельну ділянку або їх частини.

Згідно із вказаними листами ТОВ «ТІС - Руда» (код ЄДРПОУ: 34526544) та ТОВ «ТІС - Контейнерний термінал» всупереч зазначеним нормам законодавства безпідставно заявили, що вони є власниками операційних акваторій причалів № НОМЕР_3 та НОМЕР_6 в морському порту «Южний» відповідно, і у зв`язку із цим звернулись до Мінінфраструктури з проханням надати їм як власникам операційних акваторій право стягувати корабельний збір та встановити розміри ставок корабельного збору, а також на відповідну величину зменшити ставки корабельного збору для ДП «АМПУ». Зазначені товариства мотивували своє прохання посиланням на ст. 27 Закону України «Про морські порти України», яка передбачає компенсацію інвестицій, внесених суб`єктами господарювання у стратегічні об`єкти портової інфраструктури, що є об`єктами державної власності, яка здійснюється на підставі відповідних договорів, що укладаються адміністрацією морських портів України та інвесторами в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідні договори між ДП «АМПУ» та зазначеними товариствами не укладалися, а порядок та умови Кабінетом Міністрів України не прийняті. Також у ТОВ «ТІС - Руда» та ТОВ «ТІС - Контейнерний термінал» відсутні документи, які б належним чином підтверджували право власності на операційні акваторії причалів № НОМЕР_3 та №№ НОМЕР_6 відповідно, оскільки зазначені речі перебували і перебувають у державній власності, про що було достовірно відомо ОСОБА_4 та ОСОБА_73 ..

Крім цього, згідно із листом від 21.11.2014 № 4798 ДП «АМПУ» повідомило Мінінфраструктури що у разі прийняття вказаних змін до Порядку за умови збереження обсягів та структури вантажопотоків та суднообігу у акваторії морського порту «Южний» скорочення коштів від портових зборів, які стягуються за обслуговування суден у межах акваторії морського порту «Южний», за три роки складе орієнтовно 31,3 млн доларів США.

Не зважаючи на вказані обставини, у ОСОБА_4 та ОСОБА_74 у березні 2015 року виник умисел на використання наданих їм владних повноважень з метою одержання ТОВ «ТІС - Руда» та ТОВ «ТІС - Контейнерний термінал» неправомірної вигоди у вигляді сум корабельного збору для суден, що прямують в операційні акваторії причалів №№ НОМЕР_4 в морському порту «Южний», всупереч інтересам служби, тобто всупереч економічним інтересам підпорядкованого їм ДП «АМПУ», пов`язаним із застосуванням понижуючих коефіцієнтів до ставок корабельного збору для суден, що прямують в операційні акваторії причалів №№ НОМЕР_4 в морському порту «Южний». ОСОБА_4 та ОСОБА_72 діяли з метою компенсації інвестицій вказаним товариствам, хоча повноваження визначати порядок та умови компенсації інвестицій належать до компетенції Кабінету Міністрів України, а повноваження щодо прийняття рішення про компенсацію та безпосередньої компенсації - ДП «АМПУ».

Реалізація вказаного злочинного умислу, як стверджує детектив, відбулася за наступних обставин.

На розгляд ОСОБА_74 надійшли листи ТОВ «ТІС-Контейнерний термінал» від 30.03.2015 № 3003/01, від 30.03.2015 № 3003/2, а також лист ТОВ «ТІС-Руда» від 30.03.2015 № 30/03?1, у яких товариства ініціювали перед Мінінфраструктури відновлення роботи щодо видання наказу Мінінфраструктури про внесення змін в Порядок, які б передбачали фактично розподіл діючої ставки корабельного збору між ТОВ «ТІС-Руда», ТОВ «ТІС-Контейнерний термінал» та ДП «АМПУ». Відповідно до листів отримані товариствами суми корабельного збору будуть використані в якості компенсації інвестицій у днопоглиблення операційних акваторій причалів №№ НОМЕР_4 в морському порту «Южний».

Незважаючи на відсутність у вказаних зверненнях належних фінансово-економічних розрахунків та документів, які б підтверджували право власності ТОВ «ТІС-Руда», ТОВ «ТІС-Контейнерний термінал» на операційні акваторії причалів № НОМЕР_3 та №№ НОМЕР_6 в морському порту «Южний», а також знаючи про результати негативного розгляду цього ж питання в Мінінфраструктури раніше, ОСОБА_72 надав підлеглим співробітникам Департаменту економіки та фінансів доручення на опрацювання зазначених листів.

07.04.2015 ОСОБА_72, головуючи під час засідання Тарифної ради при Мінінфраструктури (протокол № 3-15) дав можливість раднику Міністра ОСОБА_75, який не був членом Тарифної ради, з голосу підняти питання щодо запровадження механізму розподілу ставки корабельного збору, шо стягується в акваторії морського порту «Южний», між користувачем портової акваторії ДП «АМПУ» та нібито власниками операційних акваторій причалів №№ НОМЕР_4 в морському порту «Южний» ТОВ «ТІС - Контейнерний термінал» та ТОВ «ТІС - Руда».

У відповідь директор Департаменту економіки та фінансів ОСОБА_17, будучи керівником підрозділу, відповідального за організаційно-технічне та інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності Тарифної ради, повідомив ОСОБА_76 та іншим членам Тарифної ради про: відсутність належних юридичних опрацювань у зв`язку із відсутністю прямої норми у положеннях Закону України «Про морські порти України» щодо запровадження механізму розподілу встановленої для морського порту «Южний» ставки корабельного збору; наслідки запропонованих змін у Порядок у вигляді суттєвих не компенсованих втрат дохідної частини ДП «АМПУ» в результаті запровадження зазначеного механізму розділу ставки, що за розрахунками ДП «АМПУ» за 3 роки орієнтовно складуть 31,3 млн доларів США, що, в свою чергу, призведе до відповідних втрат надходжень до державного бюджету; відсутність розрахунків, які були здійснені ДП «УкрНДІМФ» для визначення запропонованих інститутом розмірів понижувальних коефіцієнтів, необхідних для здійснення повного і всебічного аналізу; передчасність розгляду складової запропонованого рівня ставки корабельного збору в частині модернізації та розвитку акваторії, оскільки ставка корабельного збору, яка пропонується для встановлення для ТОВ «ТІС - Контейнерний термінал» та ТОВ «ТІС - Руда», у відповідності до Закону України «Про ціни і ціноутворення» є державною регульованою ціною, а тому розмір інвестиційної складової повинен формуватися згідно з затвердженою програмою розвитку, у т.ч. наявною проектною документацією, затвердженою у встановленому порядку, разом із експертизою; необхідність перевірити відповідність експлуатаційних витрат у складі корабельного збору, дослідивши питомий рівень витрат на утримання операційних акваторій у порівнянні з витратами ДП «АМПУ» на портову акваторію морського порту «Южний» в розрахунку на площу, що обслуговується; неприпустимість використання коштів від портових зборів, які мають цільове призначення, на погашення зобов`язань за банківськими кредитами, позиками, іншими зобов`язаннями, у тому числі за договорами фінансового лізингу.

Також ОСОБА_17 зазначив, що питання компенсації вартості підводних ГТС, шо були збудовані за рахунок приватних інвестицій до набрання чинності Законом України «Про морські порти України» та внесені до Реєстру гідротехнічних споруд у встановленому законодавством порядку, яке порушує ТОВ «ТІС - Контейнерний термінал» та ТОВ «ТІС - Руда», можливо вирішити лише відповідно до вимог чинного законодавства, а саме, відповідно до статті 27 Закону України «Про морські порти України», згідно з якою компенсація інвестицій, внесених суб`єктами господарювання у стратегічні об`єкти портової інфраструктури, що є об`єктами державної власності, здійснюється на підставі відповідних договорів, що укладаються адміністрацією морських портів України та інвесторами в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України, який не прийнятий.

Крім цього, ОСОБА_17 зазначив про необхідність перевірки наявності у ТОВ «ТІС - Контейнерний термінал» та ТОВ «ТІС - Руда» документів на право власності на операційні акваторії причалів №№ НОМЕР_4 в морському порту «Южний» та на необхідності додаткового юридичного опрацювання запропонованих змін у Порядок.

Вислухавши ОСОБА_17, ОСОБА_72 запропонував зняти з розгляду Тарифної ради порушене ТОВ «ТІС - Контейнерний термінал» та ТОВ «ТІС - Руда» питання для відповідного доопрацювання з метою винесення на чергове засідання Тарифної ради із врахуванням висловлених на засіданні зауважень. Вказана пропозиція одноголосно підтримана присутніми членами Тарифної ради. Однак у подальшому дане питання не розглядалось Тарифною радою.

Протягом квітня 2015 року ОСОБА_64 додатково вивчив матеріали щодо можливості розподілу між ТОВ «ТІС - Контейнерний термінал», ТОВ «ТІС - Руда» та ДП «АМПУ» ставки корабельного збору. Про результати своєї роботи останній повідомив ОСОБА_76 і ОСОБА_4 . У результаті ОСОБА_64 у доповідній записці на ім`я ОСОБА_74 зазначив, що у зв`язку з детальним ознайомленням з порушеним ним на засіданні Тарифної ради питанням запровадження механізму розподілу ставок корабельного збору та одержанням додаткової інформації, вважає передчасним ініціювання ним розгляду вказаного питання.

Відповідно до листа ОСОБА_17 від 27.04.2015 № 11/502-15 на ім`я ОСОБА_74, з яким останній ознайомився, ОСОБА_17 повідомив про необхідність здійснення додаткових юридичних опрацювань при вирішенні питання розподілу корабельного збору.

Таким чином, станом на кінець квітня 2015 року Міністр інфраструктури України ОСОБА_4 та його перший заступник ОСОБА_72 знали та усвідомлювали наступні обставини: 1)у ТОВ «ТІС - Контейнерний термінал» та ТОВ «ТІС - Руда» відсутні документи, які б підтверджували їх право власності на операційні акваторії причалів №№ НОМЕР_4 у морському порту «Южний»; 2)відсутні належні фінансово-економічні розрахунки та юридичні висновки можливості розподілу корабельного збору між ДП «АМПУ» та ТОВ «ТІС - Контейнерний термінал» та ТОВ «ТІС - Руда»; 3)розподіл корабельного збору призведе до завдання збитків ДП «АМПУ» і відповідного зменшення надходжень до державного бюджету; 4)питання компенсації вартості підводних ГТС, шо були збудовані за рахунок приватних інвестицій до набрання чинності цим Законом та внесені до Реєстру гідротехнічних споруд у встановленому законодавством порядку, можливо вирішити лише відповідно до вимог статті 27 Закону України «Про морські порти України», згідно з якою компенсація інвестицій, внесених суб`єктами господарювання у стратегічні об`єкти портової інфраструктури, що є об`єктами державної власності, здійснюється на підставі відповідних договорів, що укладаються адміністрацією морських портів України та інвесторами в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Незважаючи на це, діючи з метою отримання неправомірної вигоди ТОВ «ТІС - Контейнерний термінал» та ТОВ «ТІС - Руда», всупереч інтересам служби, зловживаючи своїми владними повноваженнями, ігноруючи результати засідання Тарифної ради від 07.04.2015 (протокол № 3-15), 19.05.2015 ОСОБА_72 доручив заступнику директора Департаменту економіки та фінансів ОСОБА_11 продовжити роботу щодо реалізації розподілу корабельного збору між ДП «АМПУ» та ТОВ «ТІС - Контейнерний термінал» і ТОВ «ТІС - Руда» на основі рішення Тарифної ради від 14.10.2014 (протокол засідання № 7-14), яким було прийнято рішення про можливість здійснення такого розподілу.

Таким чином, ОСОБА_72 поставив у пріоритет перед інтересами ДП «АМПУ» та держави приватні інтереси ТОВ «ТІС - Контейнерний термінал» та ТОВ «ТІС - Руда».

У свою чергу, 21.05.2015 ОСОБА_4 з метою отримання неправомірної вигоди ТОВ «ТІС - Контейнерний термінал» та ТОВ «ТІС - Руда», всупереч інтересам служби, на виконання злочинного умислу наказом № 177 затвердив зміну до плану підготовки проектів регуляторних актів у Мінінфраструктури на ІІ квартал 2015 року, доповнивши його наказом Мінінфраструктури «Про внесення змін до наказу Мінінфраструктури від 27.05.2013 № 316», чим засвідчив свою рішучість позитивно вирішити в інтересах вказаних товариств питання розподілу на їх користь частини корабельного збору.

Того ж дня, з метою усунення перешкод у прийнятті відповідних змін у Порядок, тобто усунення ОСОБА_17 від розгляду питання розподілу ставки корабельного збору між ДП «АМПУ» та ТОВ «ТІС - Контейнерний термінал», ТОВ «ТІС - Руда», наказом № 222-к ОСОБА_4 призначив на посаду начальника Управління економічного розвитку та фінансів лояльну до себе та ОСОБА_74 ОСОБА_11 .. У свою чергу 05.06.2015 ОСОБА_17 звільнено з посади директора Департаменту економіки та фінансів у зв`язку зі скороченням штату.

У подальшому без жодних додаткових юридичних чи фінансово-економічних обґрунтувань, приховуючи факт відсутності у ТОВ «ТІС - Контейнерний термінал», ТОВ «ТІС - Руда» документів про їх право власності на операційні акваторії причалів №№ НОМЕР_4 в морському порту «Южний», які перебувають у державній власності, ОСОБА_4 та ОСОБА_72 ініціювали та забезпечили погодження проекту наказу «Про внесення змін до наказу Мінінфраструктури від 27.05.2013 № 316» у структурних підрозділах міністерства, профільних міністерствах, відомствах та у Кабінеті Міністрів України, який також погодив і сам ОСОБА_77 ..

У пояснювальній записці та аналізі регуляторного впливу до вказаного проекту наказу ОСОБА_4 зазначив, що з метою забезпечення вільного та безпечного підходу суден до причалів порту, а також здійснення інвестування у вже існуючі та нові стивідорні потужності, залучення значних вкладень до інфраструктурних об`єктів, що забезпечуватиме зважений та комплексний підхід у будівництві та подальшій ефективній експлуатації портових об`єктів, як елементів єдиного транспортного вузла, проектом наказу, відповідно до закону, передбачено надання «ТІС» права на отримання 50% ставки корабельного збору з суден, що обробляються у створеній ним акваторії.

Цим самим ОСОБА_4 та ОСОБА_72 підтвердили, що усвідомлюють, що істиною метою розподілу ставки корабельного збору є компенсація понесених групою компаній «Трансінвестсервіс» витрат на днопоглиблення та кредитування підприємницької діяльності ТОВ «ТІС - Контейнерний термінал», ТОВ «ТІС - Руда», за рахунок коштів, які повинні надходити на користь ДП «АМПУ». При цьому ОСОБА_4 та ОСОБА_72 розуміли, що передбачений ст. 27 Закону України «Про морські порти України» порядок компенсації інвестицій, внесених суб`єктами господарювання у стратегічні об`єкти портової інфраструктури, що є об`єктами державної власності, здійснюється на підставі відповідних договорів, що укладаються адміністрацією морських портів України та інвесторами в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України, які відповідно не були укладені та не були прийняті.

Однак ОСОБА_4 та ОСОБА_72 бажали з використанням власних владних повноважень, в обхід укладання договорів з ДП «АМПУ» та в обхід розроблення відповідних порядку та умов Кабінету Міністрів України завуальовано за рахунок ДП «АМПУ» саме компенсувати інвестиції групі компаній «Трансінвестсервіс» у днопоглиблення акваторії морського порту «Южний», виконане для власних потреб, шляхом безстрокового надання їм права на стягнення 50 % ставки корабельного збору в морському порту «Южний», та кредитувати за рахунок підпорядкованого йому ДП «АМПУ» підприємницьку діяльність ТОВ «ТІС - Контейнерний термінал», ТОВ «ТІС - Руда».

Також ОСОБА_4 безпідставно, без належних економічних розрахунків стверджував, що прогнозовані втрати ДП «АМПУ» будуть компенсовані, хоча відповідно до листа ДП «АМПУ» від 21.11.2014 № 4798, підтриманому ОСОБА_17, втрати ДП «АМПУ» за 3 роки складуть орієнтовно 31,3 млн доларів США. У подальшому втрати ДП «АМПУ» за період з 01.12.2015 по 30.06.2021 склали 44 565 111,56 доларів США.

17.07.2015 на засіданні Кабінету Міністрів України ОСОБА_4 приховав істину мету прийняття проекту наказу «Про внесення змін до наказу Мінінфраструктури від 27.05.2013 № 316», дослівно зазначивши лише наступне: «… Завдяки цій постанові ми врегулюємо вже існуючу ситуацію, коли деякі збори збираються не наказом міністерства, а постановою Кабінету Міністрів. Цього не може бути. … Потрібно просто вдосконалити чинну нормативно-правову базу Мінінфраструктури задля реалізації конкурентної тарифної політики морських портів.».

Вищевказані дії дали можливість ОСОБА_4 та ОСОБА_76 реалізувати свій злочинний умисел, і ОСОБА_4 підписав наказ Мінінфраструктури від 24.07.2015 № 281, яким внесено зміни до наказу від 27.05.2013 № 316 в частині встановлення ставок корабельного збору, які повинні сплачуватись на користь ТОВ «ТІС - Контейнерний термінал» та ТОВ «ТІС - Руда», а також визначення коефіцієнтів, які повинно застосовувати ДП «АМПУ» при справлянні корабельного збору з суден, що входять в акваторію морського порту «Южний» для виконання вантажних операцій в операційних акваторіях, прилеглих до причалів № № НОМЕР_4.

Внесеними змінами Порядок справляння та розміри ставок портових зборів доповнено пунктами 2.10, 2.11 (в результаті прийняття наказу Мінінфраструктури № 896 від 23.12.2019 відповідно пункти 2.9., 2.10.):

«2.10. У випадку, коли судно входить в акваторію морського порту для виконання вантажних операцій і такі операції повністю виконуються в операційній акваторії причалу (причалів), що знаходиться у межах акваторії морського порту та яка перебуває у недержавній формі власності і збудована до набрання чинності Законом України «Про морські порти України» та внесена до реєстру гідротехнічних споруд морських портів України, а після завершення вантажних операцій судно здійснює вихід із акваторії морського порту, - корабельний збір, що стягується:

на користь адміністрації морських портів України, розраховується за ставками, наведеними у додатку 2 до цього Порядку, для відповідного морського порту, за кожний вхід в акваторію морського порту та кожний вихід з акваторії морського порту з використанням коефіцієнта 0,5 (у випадку, якщо судно використовує гідротехнічні споруди портової акваторії) або 0,2 (у випадку, якщо судно не використовує гідротехнічні споруди портової акваторії) до умовного об`єму суден;

на користь власника операційної акваторії причалу (причалів), розраховується за ставками, наведеними у додатку 2 до цього Порядку, для відповідного морського термінала, за кожний вхід в операційну акваторію причалу (причалів) та за кожний вихід з операційної акваторії причалу (причалів).

2.11. У випадку, коли судно входить в акваторію морського порту для виконання вантажних операцій і такі операції частково виконуються в операційній акваторії причалу (причалів), що знаходиться у межах акваторії морського порту, яка перебуває у недержавній формі власності, збудована до набрання чинності Законом України «Про морські порти України» та внесена до реєстру гідротехнічних споруд морських портів України, і частково у причалі (причалах), розташованому(их) в акваторії морського порту, балансоутримувачем якого (яких) є адміністрація морських портів України, а після завершення вантажних операцій судно здійснює вихід із акваторії морського порту, - корабельний збір, що стягується:

на користь адміністрації морських портів України, розраховується за ставками, наведеними у додатку 2 до цього Порядку для відповідного морського порту, за кожний вхід в акваторію морського порту з використанням коефіцієнта 0,5 до умовного об`єму суден та за кожний вихід з акваторії морського порту без застосування знижувального коефіцієнта;

на користь власника операційної акваторії причалу (причалів), розраховується за ставками, наведеними у додатку 2 до цього Порядку для відповідного морського термінала, за кожний вхід в операційну акваторію причалу (причалів) та за кожний вихід з операційної акваторії причалу (причалів).».

Також внесеними змінами Додаток 2 до Порядку справляння та розміри ставок портових зборів «Ставки корабельного збору», доповнено строками: Морський термінал ТОВ «ТІС - Контейнерний термінал» (операційна акваторія причалів №№ 19, 20, 21, 22)/судна у закордонному плаванні 0,091 доларів США**/ судна у каботажному плаванні 0,0057 доларів США**; Морський термінал ТОВ «ТІС - Руда» (операційна акваторія причалу № НОМЕР_3)/ судна у закордонному плаванні 0,091 доларів США***/ судна у каботажному плаванні 0,0057 доларів США***, а також примітками: ** для суден, які виконують вантажні операції у причалах №№ 19, 20, 21, 22 морського термінала ТОВ «ТІС - Контейнерний термінал»; *** для суден, які виконують вантажні операції у причалі № НОМЕР_3 морського термінала ТОВ «ТІС - Руда».

Однак у результаті прийняття зазначених змін у Порядок, ДП «АМПУ» продовжувало в повному обсязі стягувати корабельний збір для суден, що прямують в операційні акваторії причалів №№ НОМЕР_4 в морському порту «Южний», оскільки акваторія морського порту «Южний» знаходиться в державній власності та користуванні ДП «АМПУ». У зв`язку із цим ДП «АМПУ» направило на ім`я ОСОБА_74 лист від 19.11.2015 № 6589, у якому просило вказати, чи повинно ДП «АМПУ» використовувати передбачені п.п. 2.10, 2.11 Порядку понижуючі коефіцієнти.

У відповідь 24.11.2015 ОСОБА_72 з метою доведення до кінця злочинного умислу на створення штучних підстав для надання ТОВ «ТІС - Контейнерний термінал» та ТОВ «ТІС - Руда» права справляти корабельний збір за рахунок ставки корабельного збору, яку стягує ДП «АМПУ» без застосування понижуючих коефіцієнтів, підписав та направив ДП «АМПУ» лист від 24.11.2015 № 13127/11/10-15, яким надав наступні роз`яснення ДП «АМПУ»: «Враховуючи те, що операційна акваторія (ділянка акваторії, що включає гідротехнічну споруду у вигляді підводного котловану), прилегла до причалів НОМЕР_6 перевантажувального комплексу, власником якого є ТОВ «ТІС-Контейнерний термінал», а також операційна акваторія (ділянка акваторії, що включає гідротехнічну споруду у вигляді підводного котловану), прилегла до причалу №НОМЕР_3 перевантажувального комплексу, власником якого є ТОВ «ТІС-Руда» перебувають у недержавній формі власності і збудовані до набрання чинності Законом України «Про морські порти України» та внесені до Реєстру гідротехнічних споруд морських портів України, стягнення корабельного збору повинно відбуватися у відповідності до пунктів 2.10 та 2.11 Порядку справляння».

Отримавши цей лист, ДП «АМПУ», починаючи з 01.12.2015, застосовувало п.п. 2.10, 2.11 (в результаті прийняття наказу Мінінфраструктури № 896 від 23.12.2019 відповідно пункти 2.9., 2.10.), тобто застосовувало відповідні понижуючі коефіцієнти до ставки корабельного збору (Южний/судна у закордонному плаванні 0,363 доларів США/ судна у каботажному плаванні 0,0228 доларів США).

Таким чином, ОСОБА_4 та ОСОБА_72 з метою отримання ТОВ «ТІС - Контейнерний термінал» та ТОВ «ТІС - Руда» неправомірної вигоди у вигляді сум корабельного збору з суден, які прямують в операційні акваторії причалів №№ НОМЕР_4 в морському порту «Южний», всупереч інтересам ДП «АМПУ» та держави, зловживаючи своїми владними повноваженнями, забезпечили прийняття наказу Мінінфраструктури від 24.07.2015 № 281, а також листом від 24.11.2015 № 13127/11/10-15 зобов`язали ДП «АМПУ» виконувати цей наказ всупереч ст.ст. 13, 14 Конституції України, ст.ст. 1, 5, 6, 14, 15 Водного кодексу України, ст.ст. 13, 58, 79, 84 Земельного Кодексу України, ст.ст. 181, 187, 324, 328, 373 Цивільного кодексу України, ст. 74 Кодексу торговельного мореплавства (у редакції до набрання чинності Законом України «Про морські порти України»), ст.ст. 8, 13 Закону України «Про морські порти України», постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2007 № 1073 із змінами та від 03.06.2013 № 406, розпоряджень Кабінету Міністрів України від 07.10.2009 № 1356-р, від 04.03.2013 № 133-р.

Наміри ОСОБА_4 та ОСОБА_74 саме компенсувати групі компаній «ТІС» внесені ними інвестиції, а не запровадити механізм розподілу ставки корабельного збору підтверджуються тим, що ТОВ «ТІС - Контейнерний термінал» і ТОВ «ТІС - Руда» у подальшому збирали корабельний збір, однак не використовували його за цільовим призначенням і не витрачали на днопоглиблення акваторії морського порту «Южний», хоча саме ця мета була формальним обґрунтуванням необхідності прийняття наказу № 281.

У зв`язку із прийняттям ОСОБА_4 наказу Мінінфраструктури від 24.07.2015 № 281 та зобов`язанням ОСОБА_78 ДП «АМПУ» листом від 24.11.2015 № 13127/11/10-15 виконувати всупереч закону цей наказ за період з 01.12.2017 по 30.06.2021 ДП «АМПУ» недоотримало, тобто втратило фінансові ресурси у розмірі 30 068 531,35 доларів США, тобто ДП «АМПУ» завдано збитків на вказану суму, що є тяжкими наслідками відповідно до примітки 4 до статті 364 КК України.

За наведених обставин ОСОБА_4 органом досудового розслідування підозрюється у зловживанні владою, тобто в умисному, з метою одержання неправомірної вигоди для ТОВ «ТІС - Контейнерний термінал» та ТОВ «ТІС - Руда» використанні службовими особами влади всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом інтересам ДП «АМПУ», тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України.

Поряд з цим детектив зауважує, що в результаті вчинення вищевказаного кримінального правопорушення за період з 01.12.2017 по 30.06.2021 ДП «АМПУ» недоодержало (втратило активи) в розмірі 30 068 531,35 доларів США, що стверджує висновком судово-економічної експертизи Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 02.11.2022 № СЕ-19-22/3444-ЕК.

Згідно з ч.1 ст.42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру.

Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень (ч.1 ст.278 КПК України).

Як слідує з клопотання та не заперечується учасниками, 22.02.2023 за результатами досудового розслідування стосовно ОСОБА_4 складено повідомлення про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, яке було вручене ОСОБА_4 у день його складення, тобто 22.02.2023.

За таких обставин ОСОБА_4 набув статусу підозрюваного у вказаному кримінальному провадженні.

Наявність обґрунтованої підозри є умовою законності застосування запобіжного заходу.

Згідно з доводами, викладеними у клопотанні та документами, наданими на підтвердження цих доводів, обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами, у тому числі: розпорядженням Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 07.10.2009 № 1356-р, яким ДП «МТП «Южний» у постійне користування надано земельну ділянку, розташовану в межах наданої йому акваторії Аджалицького лиману; розпорядженням КМУ від 04.03.2013 № 133-р, яким ДП «МТП «Южний» та інші державні підприємства реорганізовані в ДП «АМПУ» та підпорядкування ДП «АМПУ» Мінінфраструктури; постановою КМУ від 03.06.2013 № 406, якою ДП «АМПУ» надано в користування акваторію морського порту «Южний» за умови недопущення передачі її або її частини іншим суб`єктам господарювання; постановою КМУ від 30.08.2007 № 1073 (в ред. 21.01.2021), якою визначено межі акваторії морського порту «Південний» (до якої зокрема входить водний об`єкт Аджалицький лиман) та доручено ДП «АМПУ» забезпечити безпеку мореплавства в межах акваторії; постановою КМУ від 30.08.2007 № 1073 (в ред. 03.06.2013), якою визначено межі акваторії морського порту «Південний» (до якої зокрема входить водний об`єкт Аджалицький лиман) та доручено ДП «АМПУ» забезпечити безпеку мореплавства в межах акваторії; відомостями інвентарної картки обліку основних засобів ДП «АМПУ» № 1127/1 на акваторію морського порту «Южний», загальною площею 4820 Га; паспортом акваторії морського порту «Южний» (витяг), загальною площею 4820 Га, до якої входить зокрема водний простір Аджалицького лиману; свідоцтвом від 31.08.2020 № СП-9-105-4-97-20 про придатність ГТС (акваторії морського порту «Южний») до експлуатації; висновком від 08.04.2016 науково-правової експертизи, згідно із яким акваторія порту, її складові частини - операційні акваторії, можуть перебувати виключно у державній власності; висновком експертів КНДІСЕ від 15.02.2017 за результатами проведення комплексної будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи, згідно із яким ділянки акваторії, прилеглі до причалів НОМЕР_4 у морському порту «Южний» знаходяться у межах Аджалицького лиману та належать до земель водного фонду; відомостями довідки Південного офісу Держаудитслужби від 12.03.2018 державного фінансового аудиту діяльності ДП «АМПУ» в частині діяльності Южненської філії за період з 01.05.2015 до 01.12.2017 (витяг) та копією розрахунку, якими встановлено, що внаслідок прийняття, введення в дію та виконання наказу Мінінфраструктури № 281 від 24.07.2015 ДП «АМПУ» втрачено (недоотримано) коштів від корабельного збору 13 791,9 тисяч доларів США; листом Держаудитслужби від 17.01.2022 № 000500-17/456-2022, копією обґрунтувань (витяг), копією аудиторського звіту (витяг) державного фінансового аудиту діяльності ДП «АМПУ» за період з 01.12.2017 до 30.06.2021, копією розрахунку, якими встановлено, що внаслідок прийняття, введення в дію та виконання наказу Мінінфраструктури № 281 від 24.07.2015 ДП «АМПУ» втрачено (недоотримано) коштів від корабельного збору 13 791,9 тисяч доларів 31 202 352,37 доларів США; висновком експерта ДНДЕКЦ МВС України від 02.11.2022 за результатами проведення судової економічної експертизи, якою документально підтверджені висновки Держаудитслужби, викладені в аудиторському звіті, складеному за результатами проведення фінансового аудиту діяльності ДП «АМПУ» за період з 01.12.2017 до 30.06.2021, щодо втрати активів ДП «АМПУ» на суму 30 068 531,35 доларів США у зв`язку із прийняттям наказу Мінінфраструктури № 281 від 24.07.2015; листом ТОВ «ТІС-Контейнерний термінал» та ТОВ «ТІС?Руда» від 07.10.2014 № 0710/01 про встановлення на користь товариств права стягувати корабельний збір в морському порту «Южний»; протоколом 7-14 від 14.10.2014 засідання Тарифної ради при Мінінфраструктури, де зафіксовано, що під час розгляду питання встановлення ставки корабельного збору для ТОВ «ТІС-Контейнерний термінал», ТОВ «ТІС?Руда» та встановлення для ДП «АМПУ» понижуючого коефіцієнта, висловлені зауваження щодо відсутності документів на акваторії, прилеглі до причалів №№ 19, 20, необхідності перевірки розміру ставки для приватних суб`єктів господарювання, врахування негативного впливу розподілу ставки на фінансові показники ДП «АМПУ»; листом Мінфіну від 20.11.2014 № 31-06230-05-5/29339 щодо відсутності фінансово-економічних розрахунків про розподіл ставки корабельного збору між ДП «АМПУ» та ТОВ «ТІС-Контейнерний термінал» і ТОВ «ТІС?Руда», а також необхідності затвердження методики розрахунку ставок портових зборів; відповіддю ДП «АМПУ» від 21.11.2014 № 4798, відповідно до якої прийняття рішення про розподіл ставки корабельного збору між ДП «АМПУ» та ТОВ «ТІС-Контейнерний термінал» та ТОВ «ТІС?Руда» за 3 роки призведе до скорочення дохідної частини орієнтовно на 31,3 млн доларів США; листом Мінекономрозвитку України від 04.12.2014 № 51343/0/7-14 щодо відсутності фінансово-економічних розрахунків про розподіл ставки корабельного збору між ДП «АМПУ» та ТОВ «ТІС-Контейнерний термінал» та ТОВ «ТІС?Руда»; зауваженнями від 08.12.2014 АО «АКТІО» до проекту наказу про розподіл ставки корабельного збору між ДП «АМПУ» та ТОВ «ТІС-Контейнерний термінал» і ТОВ «ТІС?Руда», прийняття якого призведе до негативного впливу на діяльність ДП «АМПУ»; відповіддю Мінінфраструктури від 26.05.2015 № 5741/11/10?15 на зауваження від 08.12.2014 АО «АКТІО», відповідно до якого розподіл ставки корабельного збору між ДП «АМПУ» та ТОВ «ТІС-Контейнерний термінал» і ТОВ «ТІС?Руда» обґрунтовується необхідністю сприяння господарській діяльності ТОВ «ТІС»; доповідною запискою від 15.01.2015 № 11/45-15, якою запропоновано виключити з проекту нормативно-правового акту норми, які передбачають застосування ДП «АМПУ» понижуючих коефіцієнтів у зв`язку із тим, що у разі їх прийняття розподіл ставки корабельного збору між ДП «АМПУ» та ТОВ «ТІС-Контейнерний термінал» та ТОВ «ТІС?Руда» за 3 роки призведе до скорочення дохідної частини ДП «АМПУ» орієнтовно на 31,3 млн доларів США; листом ТОВ «Трансінвестсервіс» на ім`я ОСОБА_4 від 03.03.2015 про поновлення роботи з розробки наказу Мінінфраструктури щодо розподілу ставки корабельного збору; листом ТОВ «ТІС-Контейнерний термінал» та ТОВ «ТІС-Руда» на ім`я ОСОБА_4 від 30.03.2015 № 3003/01 щодо розподілу ставки корабельного збору; листом ТОВ «ТІС-Контейнерний термінал» від 30.03.2015 № 3003/02, згідно з яким товариство заявляє, що воно є власником операційних акваторій причалів № НОМЕР_6 в морському порту «Південний» та ставить умови Мінінфраструктури, за яких товариство поверне акваторії на баланс ДП «АМПУ», зокрема за умов: надання товариству права стягувати корабельний збір; здійснення ДП «АМПУ» на користь товариства днопоглиблення; та виплати за рахунок корабельного збору всіх заборгованостей перед кредиторами, що були залучені з метою фінансування розвитку цих акваторій, тобто фактично компенсації інвестицій; листом ТОВ «ТІС-Руда» від 30.03.2015 № 30/03-1, згідно з яким товариство заявляє, що воно є власником операційної акваторії причалу № НОМЕР_3 в морському порту «Південний» та ставить умови Мінінфраструктури, за яких товариство поверне акваторії на баланс ДП «АМПУ»; протоколом засідання Тарифної ради при Мінінфраструктури від 07.04.2015, на якій розглядалось питання щодо запровадження механізму розподілу ставки корабельного збору, шо стягується в акваторії морського порту «Южний», між користувачем портової акваторії ДП «АМПУ» та ТОВ «ТІС - Контейнерний термінал» та ТОВ «ТІС - Руда», на якій прийнято рішення зняти з розгляду Тарифної ради порушене ТОВ «ТІС - Контейнерний термінал» та ТОВ «ТІС - Руда» питання для відповідного доопрацювання з метою винесення на чергове засідання Тарифної ради із врахуванням висловлених на засіданні зауважень; відповіддю ЮФ ДП «АМПУ» від 10.04.2015 та ДП «АМПУ» від 14.04.2015 щодо необ`єктивності розрахунків та щодо недоцільності розділу ставки корабельного збору, зазначено, що компенсація інвестицій здійснюється відповідно до ст. 27 Закону України «Про морські порти України», а тому запропоновано розробити механізм компенсації інвестицій замість розділу ставки; супровідними листами департаменту економіки та фінансів, якими 09.04.2015 та 21.04.2015 раднику відомостями Міністра ОСОБА_4 - ОСОБА_75 надані матеріали розгляду звернень ТОВ «ТІС - Контейнерний термінал» та ТОВ «ТІС - Руда» щодо розподілу ставок корабельного збору, копією доповідної записки ОСОБА_79 без дати, якою він повідомляє про те, що питання розподілу ставок корабельного збору було порушено ним передчасно; листом директора департаменту економіки та фінансів Мінінфраструктури від 27.04.2015 № 11/502-15 про необхідність здійснення додаткових юридичних опрацювань при вирішенні питання розподілу корабельного збору; листом ТОВ «Трансінвестсервіс» від 28.04.2015 № 28004/04 щодо розподілу ставки корабельного збору; доповідною запискою департаменту економіки та фінансів Мінінфраструктури ( ОСОБА_80 ) від 19.05.2015 № 11/587-15 про продовження роботи щодо реалізації розподілу корабельного збору; наказом № 177 від 21.05.2015 про затвердження Зміни до Плану підготовки проектів регуляторних актів у Мінінфраструктури на 2015 рік, яким включено у 2 квартал 2015 року підготовку проекту наказу Мінінфраструктури «Про внесення змін до наказу Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 № 316»; наказом № 281 від 24.07.2015 про внесення змін до Порядку справляння та розміри ставок портових зборів, затвердженого наказом Мінінфраструктури від 27.05.2013 № 316, яким надано право ТОВ «ТІС - Контейнерний термінал» і ТОВ «ТІС - Руда» замість ДП «АМПУ» стягувати корабельний збір та зобов`язано ДП «АМПУ» застосовувати понижуючий коефіцієнт до ставок корабельного збору фактично за вхід та вихід в/з порту суден, які прямують до причалів №№ НОМЕР_4, підписаний ОСОБА_4 ; відомостями аналізу регуляторного впливу проекту наказу Мінінфраструктури «Про внесення змін до наказу Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 № 316», у якому зазначено, що наказ приймається з метою сприяння фінансового-господарській діяльності ТОВ «ТІС», в той же час у аналізі відсутні будь-які розрахунки компенсації втрат ДП «АМПУ»; пояснювальною запискою до проекту наказу Мінінфраструктури «Про внесення змін до наказу Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 № 316», у якій зазначено, що п.п. 2.9.-2.11. наказу приймаються з метою надання ТОВ «ТІС» можливості стягувати корабельний збір для подальшого використання у господарській діяльності ТОВ «ТІС»; зверненням народних депутатів України від 03.09.2015 щодо порушень закону під час прийняття наказу № 281 від 24.07.2015, яке надійшло на розгляд ОСОБА_4 ; листом ДП «АМПУ» від 09.09.2015 про те, що власником операційних акваторій є Держава; зверненням народного депутата України ОСОБА_81 від 18.09.2015 та ГО «Крадіям по руках» від 15.09.2015, які надійшли на розгляд ОСОБА_4, щодо порушень закону під час прийняття наказу № 281 від 24.07.2015, а також про надання інформації про власників операційних акваторій біля причалів №№ НОМЕР_4 в морському порту «Южний» та детальних розрахунків ставок корабельного збору, встановлених наказом та копією відповіді ОСОБА_4 від 02.10.2015, якою він стверджує, що власниками операційної акваторії біля причалів №№ НОМЕР_4 в морському порту «Южний» є ТОВ «ТІС - Контейнерний термінал» і ТОВ «ТІС - Руда»; листом Мінінфраструктури від 24.11.2015 №13127/11/10-15, яким зобов`язано ДП «АМПУ» виконувати наказ Мінінфраструктури № 281 від 24.07.2015; листом Южненської філії ДП «АМПУ» від 05.05.2016 про те, що за період з 01.12.2015 до 28.04.2016 сума втрачених (недоотриманих) коштів у зв`язку із виконанням наказу Мінінфраструктури № 281 від 24.07.2015 складає 2 885,60 тисяч доларів США; протоколу від 10.08.2017 наради щодо відстеження результативності наказу Мінінфраструктури №281 від 24.07.2015, під час якого з`ясовано, що у 2016 році порівняно з 2015 роком відбулось падіння обсягів переробки вантажів у морських портах; протоколом від 25.07.2016 допиту свідка ОСОБА_18, яка підтвердила обставини відображені у протоколів засідання Тарифної ради при Мінінфраструктури від 07.04.2015; протоколами допитів свідків ОСОБА_17, ОСОБА_82, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_29, ОСОБА_27, ОСОБА_25, ОСОБА_31, ОСОБА_83, ОСОБА_84, ОСОБА_85, ОСОБА_86, ОСОБА_87, ОСОБА_88, ОСОБА_89 ; протоколом від 07.02.2023 огляду банківських виписок ТОВ «ТІС - Контейнерний термінал» і ТОВ «ТІС - Руда», якими підтверджено факт отримання сум корабельного збору всупереч закону, тобто отримання неправомірної вигоди; протоколами від 25.02.2023 та від 26.02.2023 огляду листування, скопійованого з телефону ОСОБА_90 .

В той же час сторона захисту під час судового розгляду наголошувала на тому, що видання наказу Міністерства інфраструктури України від 24.07.2015 року № 281, яким було змінено Порядок справляння та розмірів ставок портових зборів, затверджений наказом Мінінфраструктури України від 27 травня 2013 року № 316, відносилося до сфери повноважень вказаного Міністерства та відповідно Міністра інфраструктури України ОСОБА_4 .

Вартим уваги є те, що проект наказу Міністерства інфраструктури України "Про внесення змін до наказу Міністерства інфраструктури України від 27 травня 2013 року № 316" був погоджений на засіданні Кабінету Міністрів України від 17 липня 2015 року. А перед погодженням вищевказаного проекту наказу на засіданні Уряду даний проект попередньо був погоджений заінтересованими відомствами: Міністерством економічного розвитку і торгівлі в особі Міністра НОМЕР_8, Міністерством фінансів України в особі в.о. Міністра НОМЕР_9, а також Державною регуляторною службою України в особі Голови Служби ОСОБА_91 .

Економічні розрахунки для внесення змін готував профільний інститут - УкрНДІМФ (ДП «Науково-дослідний проектно-конструкторський Інститут морського флоту України»).

Крім того, даний наказ проходив громадське обговорення - проект наказу та аналіз його регуляторного впливу було попередньо розміщено на офіційному сайті Міністерства інфраструктури України з метою отримання зауважень та пропозицій до нього.

Після підписання наказу Міністерства інфраструктури України від 24.07.2015 року № 281 він 28 серпня 2015 року був зареєстрований у Міністерстві юстиції України за № 1037/27482, що передбачає проходження даним наказом експертизи на його відповідність вимогам чинного законодавства України.

Державна реєстрація наказу Міністерства інфраструктури України від 24.07.2015 року № 281 проводилася в порядку, визначеному Положенням про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 року № 731 (в ред. 04.08.2015).

За такого вбачається, що вказаний наказ був погоджений відповідними профільними відомствами, що відповідає встановленій процедурі згідно чинного законодавства, тож заслуговують на увагу і доводи сторони захисту.

До того ж не може залишатися поза увагою суду і той факт, що вказаний наказ до цього часу є чинним та не скасований.

За наведеного, викладена захисниками версія підлягає детальному дослідженню в ході досудового розслідування, з огляду на наявність протиріч в нормативно-правових актах, які регулюють вказані правовідносини.

Окрім того захисниками наголошувалось на правомірності виплати компаніям "ТІС" корабельного збору як власникам гідротехнічних споруд.

Захисники зазначили, що приватні інвестори, які збудували за рахунок приватних інвестицій підводні гідротехнічні споруди (зокрема, операційні акваторії причалів), є власниками таких гідротехнічних споруд. У відповідності до положень Закону України "Про морські порти України", Водного кодексу України.

В той же час, відповідно до п.1 ст.5 Водного кодексу України, до водних об`єктів загальнодержавного значення належать, зокрема, акваторії морських портів. При цьому, згідно з ч.1 ст. 6 Водного кодексу України, води (водні об`єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Власником акваторії морського порту «Південний» (раніше - «Южний») та земельної ділянки в межах акваторії є Український народ та держава відповідно. Зазначені акваторія та земельна ділянка можуть перебувати та перебувають виключно у державній власності та передані в постійне користування ДП «АМПУ».

При цьому, чинне законодавство передбачає можливість перебування операційних акваторій причалу (причалів) як частини акваторій морських портів у приватній власності.

Так, положеннями ч.5 ст.23 Закону України "Про морські порти України", встановлено, що "новостворені гідротехнічні споруди, збудовані за рахунок приватних коштів, є об`єктами приватної власності. Будівництво гідротехнічних споруд державної форми власності за рахунок приватних коштів здійснюється на компенсаційній основі за рахунок джерел, визначених цим Законом".

Захисники наголошували, що приватні інвестори, які збудували за рахунок приватних інвестицій підводні гідротехнічні споруди (зокрема, операційні акваторії причалів), є власниками таких гідротехнічних споруд та саме такими власниками підводних котлованів перед причалами НОМЕР_7, є ТОВ "ТІС - Контейнерний термінал" та ТОВ "ТІС - Руда".

30.03.2017 року ТОВ «ТІС-Контейнерний термінал» зареєструвало право власності на підприємство як єдиний майновий комплекс - морський термінал із операційною акваторією причалів НОМЕР_6, що включає об`єкти: комплекс по перевантаженню та зберіганню навалювальних вантажів на причалах №№21,22,23 (перша черга), ділянку акваторії, що включає гідротехнічну споруду у вигляді підводного котловану, прилеглого до причалів НОМЕР_6 та комплекс по перевантаженню генеральних пакетованих, контейнеризованих та палетизованих вантажів на причалах НОМЕР_10 (перша черга будівництва) «Комплекс по перевантаженню та зберіганню навалювальних вантажів на причалах НОМЕР_10. Гідротехнічні споруди (Друга черга будівництва), Одеська обл., Лиманський р-н., с. Визирка кадастровий номер 5122780500:01:003:0033 (причал № 22 довжина 100м., глибина біля кордону -15,79м., причал №23 довжина 19м., глибина біля кордону - 15,79 м.).

Крім того, захистом зазначено, що 04.04.2017 року ТОВ «ТІС-РУДА» було зареєстроване право власності на єдиний майновий комплекс - морський термінал із операційною акваторією причалу № НОМЕР_3, який включає наступні об`єкти: єдиний майновий комплекс по перевантаженню та зберіганню навалочних вантажів на причалі № НОМЕР_3, ділянку акваторії, що включає гідротехнічну споруду у вигляді підводного котловану, прилеглого до причалу № НОМЕР_3, адміністративно-побутовий комплекс 18 АПК-2 та розморожувач вагонів 18 Т-1. А оскільки гідротехнічні споруди (підводні котловани перед причалами НОМЕР_7) є приналежністю головної речі - відповідного причалу, для забезпечення діяльності якого і будувався кожний котлован, - такі котловани не повинні були й не могли бути зареєстровані окремо від головної речі - причалу як єдиного майнового комплексу. Отже, відсутність окремої державної реєстрації права власності на такі об`єкти станом на день підписання наказу Мінінфраструктури України від 24.07.2015 № 281 не є свідченням відсутності у компаній "ТІС" самого права власності на такі гідротехнічні споруди на вказаний день.

Захист наголошував, що ТОВ "ТІС - Контейнерний термінал" та ТОВ "ТІС - Руда" є власниками операційних акваторій причалу (причалів), а саме: збудованих до набрання чинності Законом України "Про морські порти України" гідротехнічних споруд (підводних котлованів перед причалами НОМЕР_7), тому згідно з положеннями абз.3 ч.4 ст.22 Закону України "Про морські порти України" вказані підприємства мали право на отримання частини корабельного збору, у зв`язку з чим ці кошти не можуть вважатися неправомірною вигодою.

Поряд з цим вартим уваги є і факт звернення Національного антикорупційного бюро України з Рекомендаціями щодо усунення причин і умов, які сприяють вчиненню кримінальних правопорушень, віднесених до підслідності Національного бюро (від 05.09.2019 вих.№ 042-001/29846, 29.01.2020 вих.№ 042-022/3699, 30.07.2021 вих.№ 01-022/23419, 30.07.2021 вих.№ 01-008/23416) надісланих до Офісу Президента України, Міністерства інфраструктури України, Міністерства юстиції України.

У вказаних Рекомендаціях Національне бюро рекомендувало вищеназваним інституціям розглянути питання щодо можливості скасування рішення про державну реєстрацію наказу Мінінфраструктури №281 від 24.07.2015 «Про внесення змін до наказу Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 №316» та рішень державного реєстратора №34570333 від 31.03.2017 в частині реєстрації за ТОВ «ТІС-Контейнерний термінал» права власності на ділянку акваторії, що включає гідротехнічну споруду у вигляді підводного котловану, прилеглого до причалу НОМЕР_6 та № 34621384 від 05.04.2017 в частині реєстрації за ТОВ «ТІС-Руда» права власності на ділянку акваторії, що включає гідротехнічну споруду у вигляді підводного котловану, прилеглого до причалів №НОМЕР_3.

У відповідь на вказані Рекомендації листом Міністерства юстиції України від 08.04.2020 (вих.№16486/2499-26-20/19.1.) було повідомлено Головний підрозділ Національного антикорупційного бюро України про те, що Міністерством інфраструктури України в межах визначених повноважень за погодженням із Кабінетом Міністрів України, Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, Міністерством фінансів України, Державною регуляторною службою України прийнято наказ від 24.07.2015 №281 «Про внесення змін до наказу Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 №316», який за результатами проведеної правової експертизи зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.08.2015 за №1037/27482. Підстави для скасування рішення про державну реєстрацію зазначеного наказу відсутні.

В подальшому Директор Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_92 звернувся до Кабінету Міністрів України з Рекомендаціями щодо усунення причин і умов, які сприяють вчиненню кримінальних правопорушень, віднесених до підслідності Національного бюро ( Вих.№01-210/14002 від 30.04.2021), в яких Національне бюро рекомендувало:

1) ініціювати внесення змін до Закону України «Про морські порти України» щодо скасування можливості набуття у приватну власність об`єктів, які можуть перебувати виключно у державній власності (портова акваторія та її частини, операційна акваторія, канали, земельні ділянки під ними) та скасування можливості справляння корабельного та канального зборів приватними суб`єктами господарювання; а також внесення змін до інших законів України щодо визначення правового статусу таких об`єктів матеріального світу як портові акваторії, операційні акваторії, внутрішні підхідні та судноплавні канали (водні об`єкти, земельні ділянки, земельні поліпшення чи окремі споруди), з метою усунення суперечностей із Конституцією України, Водним кодексом України, Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України та іншими законами України;

1) доручити Міністерству інфраструктури України та Міністерству юстиції України розглянути питання скасування (у тому числі шляхом скасування державної реєстрації нормативно-правового акта) положень наказу Мінінфраструктури №281 від 24.07.2015 «Про внесення змін до наказу Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 №316», а саме пункту 2.10 Порядку справляння та розмірів ставок портових зборів затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України 27.05.2013 №316, в частині стягнення частини корабельного збору на користь ТОВ «ТІС-Контейнерний термінал» та ТОВ «ТІС-Руда», які не власниками операційної акваторії причалу (причалів ) НОМЕР_7, а також в частині застосування понижуючих коефіцієнтів при стягненні корабельного збору на користь ДП «Адміністрації морських портів України».

Окрім цього Національним бюро пропонувалося врахувати викладені у Рекомендаціях обставини під час підготовки проектів Порядку справляння, обліку та використання коштів від портових зборів, крім використання коштів від адміністративного збору та Порядку та умов компенсації інвестицій, внесених суб`єктами господарювання у стратегічні об`єкти портової інфраструктури.

Таким чином Національним бюро вказувалось на недостатню законодавчу урегульованість питань, що стосуються стягнення сум корабельного збору та відповідно процедури компенсації інвестицій, внесених суб`єктами господарювання у стратегічні об`єкти портової інфраструктури.

Тобто Національне антикорупційне бюро України визнає у своїх Рекомендаціях до Кабінету Міністрів України наявність протирічь у чинних нормативно-правових актах, тож рекомендує ініціювати внесення змін до Закону України «Про морські порти України», що стосуються скасування можливості набуття у приватну власність об`єктів та скасування можливості справляння корабельного та канального зборів приватними суб`єктами господарювання. В той же час можливість набуття у приватну власність об`єктів, які можуть перебувати виключно у державній власності (портова акваторія та її частини, операційна акваторія, канали, земельні ділянки під ними) та відповідно справляння корабельного та канального зборів приватними суб`єктами господарювання права, за чинного нормативно-правового регулювання зазначених правовідносин, не заперечується Національним антикорупційним бюро України.

Як вбачається з подальшого листування, за результатом розгляду Рекомендацій НАБУ від 30.04.2021 Мінінфраструктури України листом від 24.05.2021 повідомляє про необхідність внесення змін до наказу Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 №316 «Про портові збори», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.06.2013 за №930/23462 (із змінами) в частині виключення нормативних приписів, внесених згідно з наказом Міністерства інфраструктури України від 24.07.2015 №281.

Та в той же час відповідно до листа заступника Міністра з питань європейської інтеграції ОСОБА_93 від 01.09.2021 (вих.№ 73481/9.1.1/11-21) щодо скасування державної реєстрації наказу Міністерства інфраструктури України від 24.07.2015 №281 «Про внесення змін до наказу Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 №316» повідомляється наступне.

Міністерством інфраструктури України подано на державну реєстрацію Міністерства юстиції України наказ Міністерства інфраструктури України від 17.06.2021 № 329 «Про внесення зміни до Порядку справляння та розмірів ставок портових зборів», згідно з яким внесено зміну до абзацу другого пункту 3.5 розділу ІІІ Порядку справляння та розмірів ставок портових зборів, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 №316, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.06.2013 за № 930/23462, в частині звільнення від сплати канального збору суден, які згідно з обмірним свідоцтвом з повним вантажем мають осадку не більш як 4,0 метри, здійснюють плавання під Державним Прапором України внутрішніми водними шляхами в межах території України та віднесені згідно з класифікаційним свідоцтвом, виданим класифікаційним товариством, до суден внутрішнього або змішаного плавання.

Проте зазначений нормативно-правовий акт згідно з наказом Міністерства юстиції України від 27.07.2021 №2659/5 «Про повернення нормативно-правої державної реєстрації для доопрацювання» повернуто суб`єкту нормотворення державної реєстрації для доопрацювання.

Таким чином станом на час розгляду клопотання детектива у Порядок справляння та розмірів ставок портових зборів зміни не внесені, за такого на даний час наявні суттєві суперечності у діючих нормативно-правових актах щодо способу та порядку регулювання нарахування та сплати ставок корабельного збору та відповідно процедури компенсації інвестицій, внесених суб`єктами господарювання у стратегічні об`єкти портової інфраструктури. Тобто вказані відносини на даний час достатньо не урегульовані.

Дослідивши надані стороною обвинувачення докази, з урахуванням доводів сторони захисту, слідчий суддя приходить до переконання, що версія сторони обвинувачення, як і версія сторони захисту підлягають детальному дослідженню та правовому аналізу всіх обставин у сукупності, враховуючи неоднозначне правове регулювання питань, пов`язаних із розподілом корабельного збору, наявність нормативно-правових актів які суперечать між собою, до того ж вартим особливої уваги є питання щодо права власності ТОВ «ТІС - Контейнерний термінал» та ТОВ «ТІС - Руда» на операційні акваторії причалів, з огляду на виключне право держави на акваторії морських портів та земельні ділянки під ними. Поряд з цим з`ясуванню підлягають обставини набуття вказаними підприємствами документів на право власності на гідротехнічні споруди (підводні котловани перед причалами НОМЕР_7) та відповідно обставини внесення таких відомостей до Реєстру гідротехнічних споруд морських портів України.

В той же час твердження сторони обвинувачення, про те, що надані матеріали стверджують наявність в діях підозрюваного ознак вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КПК України не є вочевидь необґрунтованими та вимагають перевірки для з`ясування обставин встановлення на користь ТОВ «ТІС - Контейнерний термінал» та ТОВ «ТІС - Руда» ставок корабельного збору.

Так, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_4, виходячи лише з фактичних обставин, які містяться в поданих слідчому судді матеріалах, вислухавши пояснення самого підозрюваного, слідчий суддя приходить до висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_4 до кримінального правопорушення, за викладених у клопотанні обставин.

Слідчий суддя завуажує, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року). Тобто факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.

Таким чином з наданих матеріалів на час розгляду клопотання слідчий суддя приходить до висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою, оскільки наведені стороною обвинувачення докази з розумною достатністю та вірогідністю пов`язують підозрюваного ОСОБА_4 з кримінальним правопорушенням на даному етапі досудового розслідування. Однак в подальшому такі обставини мають бути перевірені та оцінені в сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні.

Викладене узгоджується з позицією, яка викладена Європейським судом з прав людини у п. 184 рішення Великої Палати у справі «Мерабішвілі проти Грузії» (Merabishvili v. Georgia) від 28.11.2017, заява № 72508/13, «обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку».

Слід враховувати, що на даній стадії кримінального провадження слідчий суддя не вирішує питання наявності в діянні особи складу кримінального правопорушення та винуватості особи у вчиненні такого правопорушення, які вирішуються судом при ухваленні вироку, відповідно до вимог ч. 1 ст. 368 КПК України, а лише встановлює наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, що може слугувати підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, на підставі поданих стороною обвинувачення до клопотання матеріалів.

За вказаних вище обставин слідчий суддя вважає підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України обґрунтованою, докази можливої причетності ОСОБА_4 до вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення достатніми. При цьому слід зазначити, що правильність кваліфікації дій підозрюваної особи, так само як і наявність чи відсутність в її діях складу злочину вирішуються виключно вироком суду та не підлягають вирішенню на досудовому провадженні.

Поряд з цим, твердження сторони захисту про вручення ОСОБА_4 повідомлення про підозру без присутності його адвокатів, чим допущено порушення вимог КПК України є необґрунтованими, оскільки положеннями ст.ст. 52, 278 КПК України не передбачено обов`язкової участі адвоката під час вручення повідомлення про підозру особі у вчиненні тяжкого злочину.

Слушними є доводи сторони захисту стосовно надання їм неповних додатків до клопотання, зокрема копії експертизи за відсутності 10 аркушів. Поряд з цим слідчий суддя знаходить досить сумнівними надані прокурором копії протоколів допитів свідків, які містять ідентичні відповіді різними особами на одні й ті ж питання, що ставить під сумнів реальність проведення таких слідчих дій.

Таким чином, наведеними вище доказами обґрунтовано можливу причетність ОСОБА_4 до вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення, що може слугувати підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі поданих стороною обвинувачення до клопотання матеріалів. Питання про те, чи утворюють такі дії склад злочину та чи правильно вони кваліфіковані за ч.2 ст.364 КК України знаходиться за межами тих питань, які слідчий суддя вирішує на досудовому провадженні.

На спростування доводів сторони захисту щодо недопустимості доказів, наданих стороною обвинувачення на підтвердження доводів клопотання, слідчий суддя зазначає, що на стадії досудового розслідування визнання доказів недопустимими можливо лише у випадках, коли вони отримані внаслідок істотного та очевидного порушення прав та свобод людини і їх недопустимість виникла внаслідок таких обставин, які у будь-якому випадку не можуть бути усунуті в ході подальшого досудового розслідування чи судового розгляду.

Тому за наведених вище обставин слідчий суддя не перевіряє доводи сторони захисту стосовно недопустимості наданих стороною обвинувачення доказів на підтвердження пред`явленої ОСОБА_4 підозри, враховуючи той факт, що суд вирішує питання допустимості доказів лише під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. При цьому варто додати, що сторони кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими (ст. 89 КПК України).

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1)переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4)перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (частина 1 статті 177 КПК).

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК).

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Під час перевірки наявності ризиків, передбачених пунктами 1,2, 3, 4 частини 1 статті 177 КПК України, у кримінальному провадженні №22016000000000269 від 11.07.2016 щодо підозрюваного ОСОБА_4, слідчий суддя дійшов наступних висновків.

Ризик переховування від правосуддя обумовлюється серед іншого можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання (злочин, у якому обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 6 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян). Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку особливо сильно підвищують ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Також сторона обвинувачення зазначає, що про ризик переховування свідчать: наявність у ОСОБА_4 паспортів громадянина України для виїзду за кордон №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, за яким у 2022-2023 рр. він 14 разів виїжджав за кордон та перебував за кордоном упродовж 147 днів. Окрім цього, дружина та діти ОСОБА_4 проживають з 29.01.2022 за кордоном. Зазначені обставини у сукупності із майновим станом свідчать про те, що попри оголошений в Україні воєнний стан ОСОБА_4 має можливість безперешкодно покинути територію України, а також має фінансову можливість знаходитись за кордоном разом із сім`єю тривалий час. До того ж за врахуванням того, що ОСОБА_4 підозрюється у зловживанні своїм службовим становищем з метою отримання ТОВ «ТІС-РУДА», а також ТОВ «ТІС-Контейнерний термінал» неправомірної вигоди, розмір якої складає понад 40 млн доларів США, на думку сторони обвинувачення, вказані товариства можуть фінансувати проживання ОСОБА_4 за кордоном, який прийняв на їх користь відповідне рішення.

Натомість стороною захисту зазначено, що досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні проводиться з 11.07.2016 і весь цей час ОСОБА_4 не мав правових імунітетів від кримінального переслідування, а злочин у якому він підозрюється не відноситься до категорії особливо тяжких. В той же час захистом зауважено про те, що виїзди та перебування за кордоном пов`язані із виконанням ОСОБА_4 своїх сімейних, соціальних, робочих та професійних обов`язків (праціє в компанії резидента Нідерландів.). Під час досудового розслідування ОСОБА_4 неодноразово з`являвся до детектива та прокурора за першою вимогою, допитувався, з`являвся на всі виклики сторони обвинувачення, що свідчить про його дисципліновану поведінку та повагу до процесуальних обов`язків. За такого ризик переховування ОСОБА_4 від органів досудового розслідування спростовується його належною процесуальною поведінкою.

Слідчий суддя враховує такі твердження сторони захисту.

Поряд з цим варто врахувати, що при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Смірнова проти росії» (Smirnova v. russia № 71362/01 від 21.07.2003), суд зазначив, що при визначенні ризику переховування обвинуваченого від правосуддя потрібно враховувати особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування.

За наведених обставин слідчий суддя вважає, що ризик можливого переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду хоч і мінімальний проте існує, з огляду на те, що злочин, що інкримінується ОСОБА_4, є корупційними, отже у разі засудження до нього не буде застосовано звільнення від покарання та не буде застосовано більш м`якого покарання, ніж передбачене законом. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Варто зазначити, що у рішенні ЄСПЛ по справі «Бессієв проти Молдови» суд вказав, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність же покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

Наведені вище обставини дають підстави стверджувати про наявність ризику втечі, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування та суду підозрюваного ОСОБА_4 .

При цьому слідчий суддя враховує особисті характеристики ОСОБА_4, міцність соціальних зв`язків, наявність на утриманні неповнолітніх дітей, матері похилого віку, а тому вважає вказаний ризик хоч і мінімальний, проте наявний.

Стосовно ризику знищити, спотворити або сховати речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, детективом у клопотанні наведено наступне.

Після ОСОБА_4 . Міністром інфраструктури України був призначений ОСОБА_94, який забезпечував погодження наказу №281 від 24.07.2015 в інших центральних органах виконавчої влади та який намагався вплинути на хід досудового розслідування у 2016-2017 роках. Зокрема ОСОБА_11 після проведеного у неї обшуку обговорювала з ОСОБА_95 питання знищення оригіналів документів з приводу прийняття наказу № 281 від 24.07.2015. У подальшому під час проведення слідчих і процесуальних дій у кримінальному провадженні встановлено, що окремі оригінали листів Мінінфраструктури були приховані або знищені та надані тільки в копіях. На даний час слідство вживає заходів щодо пошуку цих документів в Мінінфраструктури та ДП «АМПУ». За наведеного на думку слідства ОСОБА_4 має можливість знищити, сховати або спотворити документи, які знаходяться в ДП «АМПУ» та Мінінфраструктури через діючого заступника міністра інфраструктури України ОСОБА_9, до зони відповідальності якого входить галузь морського транспорту.

Такі доводи сторони обвинувачення не є вочевидь необґрунтованими, з огляду на те, що під час перебування ОСОБА_4 на посаді Міністра одним із його заступників був ОСОБА_96 . До того ж фактором, що може братися до уваги при оцінці реальності ризику знищення, приховування або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення щодо підозрюваного, є реальна можливість у ОСОБА_4 вживати активні дії, спрямовані на знищення або приховання документів, які мають доказове значення у кримінальному провадженні. При проведенні досудового розслідування для встановлення наявності або відсутності фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, вагоме доказове значення становлять речі та документи, які на даний час органом досудового розслідування не здобуті та можуть переховуватись в тому числі і підозрюваним. Тож такий ризик приймається слідчим суддею до уваги.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати визначену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Таким чином у результаті обізнаності ОСОБА_4 про осіб, які давали свідчення у кримінальному провадженні, він може шляхом погроз, підкупу, вмовляння або іншим чином впливати на свідків, інших підозрюваних, з метою примушування їх до зміни раніше наданих показань, та таким же чином впливати на свідків, які ще не давали показання, що в подальшому виключить їх можливість давати правдиві, послідовні показання у ході досудового розслідування.

Окрім того варто враховувати, що підозрюваний, використовуючи свій авторитет, репутацію, може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, у тому числі на службових осіб Мінінфраструктури та ДП «АМПУ», які працювали разом з ним та перебували в його підпорядкуванні, з метою примушування вказаних осіб до зміни наданих показань, надання неправдивих показань або відмови від надання показань, щоб уникнути кримінальної відповідальності.

З огляду на зазначене, не беруться до уваги твердження сторони захисту стосовно того, що ОСОБА_4 був призначений на посаду Міністра 02.12.2014 та звільнений з посади 14.04.2016 та після того не обіймав жодну з посад, в Міністерстві, оскільки вказане не виключає існування реальної можливості здійснення впливу на свідків, які раніше були в підпорядкуванні ОСОБА_4 .

Слідчий суддя вважає, що наведені вище обставини дають підстави для висновку щодо наявності ризику ймовірного впливу на свідків з боку підозрюваного ОСОБА_4 .

На обґрунтування ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином на думку сторони обвинувачення свідчить той факт, що під час досудового розслідування детективи Національного бюро встановили, що під час прийняття та впровадження наказу № 281 від 24.07.2015 були грубо порушені норми ст.ст. 13, 14 Конституції України, ст.ст. 1, 5, 6, 14, 15 Водного кодексу України, ст.ст. 13, 58, 79, 84 Земельного Кодексу України, ст.ст. 181, 187, 324, 328, 373 Цивільного кодексу України, ст. 74 Кодексу торговельного мореплавства (у редакції до набрання чинності Законом України «Про морські порти України»), ст.ст. 8, 13 Закону України «Про морські порти України», постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2007 № 1073 із змінами та від 03.06.2013 № 406, розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.10.2009 № 1356-р, від 04.03.2013 № 133-р щодо виключного права державної власності на акваторії морських портів та земельні ділянки під ними.

З метою реагування на виявлені порушення 05.09.2019, 29.01.2020, 30.04.2021 та 30.07.2021 Національне бюро направило в Кабінет Міністрів України, Мінінфраструктури та Мін`юст рекомендації та листи щодо необхідності захисту державних інтересів шляхом внесення змін в нормативно-правові акти або скасування їх державної реєстрації, подання позовів про повернення майна із чужого незаконного володіння та про скасування рішень державного реєстратора. Однак жодний пункт рекомендацій не розглянутий по суті до цього часу, що свідчить про те, що вигодоотримувачі та причетні до прийняття наказу № 281 від 24.07.2015 особи здійснюють тиск на органи державної влади, які у свою чергу вчиняють бездіяльність і не захищають державні інтереси та інтереси ДП «АМПУ». Ураховуючи те, що у кримінальному провадженні необхідно здійснити остаточний розрахунок сум отриманої неправомірної вигоди та збитків, завданих ДП «АМПУ», що можливе у разі припинення дії окремих положень наказу № 281 від 24.07.2015, ОСОБА_4, який має широкі зв`язки серед керівників органів державної влади, зокрема і в Мінінфраструктури, а також серед народних депутатів України, може протидіяти як детективам Національного бюро, так і службовим особам міністерств і відомств, які будуть захищати інтереси держави та ДП «АМПУ».

Слідчий суддя визнав такі доводи слушними, оскільки за врахуванням ділової репутації ОСОБА_4, кола знайомих, ділових зв`язків, є всі підстави вважати, що останній мав та має ділові та дружні стосунки з народними депутатами України, громадськими та політичними діячами, через яких зможе впливати на викривлення значимих для кримінального провадження даних.

Наведені вище обставини дають підстави дійти висновку щодо наявності ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином з боку підозрюваного ОСОБА_4 .

Варто додати, що ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.

Тобто кримінальний процесуальний закон не вимагає доказів того, що підозрювана особа обов`язково здійснить відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вона має реальну можливість їх здійснення у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Разом з тим, слідчим суддею береться до уваги особиста ситуація (обставини) підозрюваного ОСОБА_4 (має постійне місце проживання, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, позитивно характеризується, має на утриманні неповнолітніх дітей та матір похилого віку), проте, такі обставини, в світлі наведених вище фактичних даних, не є настільки переконливими та вагомими, щоб знизити встановлені слідчим суддею ризики до маловірогідності чи до їх виключення. При цьому належна процесуальна поведінка підозрюваного, на яку посилається сторона захисту, не свідчить про відсутність зазначених ризиків.

За таких обставин, слідчий суддя прийшов до переконання про доведеність наявності ризиків, передбачених п.п.1,2,3,4 ч.1 ст.177 КПК України.

При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров`я підозрюваного, міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; відсутність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється.

У судовому засіданні прокурор довів існування обґрунтованої підозри щодо причетності ОСОБА_4 до вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.364 КК України та наявності таких ризиків, як переховуватися від органів досудового розслідування; знищити, спотворити або сховати речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Тож, слідчий суддя приходить до висновку, що встановлені в ході досудового розслідування обставини вчинення кримінального правопорушення є переконливими, відповідними та дають обґрунтовані підстави вважати, що стосовно підозрюваного ОСОБА_4 є необхідним застосування запобіжного заходу.

У клопотанні детективом ставиться питання про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 7451,56 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 20 000 000 грн.

Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків (частина 1 статті 182 КПК).

Більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні з заставою, є 1) особисте зобов`язання; 2)особиста порука.

Під час судового розгляду до слідчого судді надійшли письмові заяви від народних депутатів Верховної Ради України IX скликання: ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47 та ОСОБА_48 та громадських діячів, політків та підприємців: ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56 та ОСОБА_97 про готовність виступити особистими поручителями ОСОБА_4 та взяти його на поруки.

Окрім того під час судового розгляду до суду з`явились наступні поручителі: ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_48, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_98, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, які висловили бажання виступити особистими поручителями ОСОБА_4 .

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 КПК, на будь-якій стадії кримінального провадження, тобто як на стадії досудового розслідування, так і на стадії судового провадження.

Ризики, які вище були встановлені слідчим суддею, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування; знищити, спотворити або сховати речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

З огляду на викладене, а також наведених вище характеристик кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 та вагомості встановлених ризиків, передбачених п.п. 1,2, 3,4 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про те, що на даному етапі кримінального провадження застосування більш м`яких запобіжних заходів, в тому числі особистої поруки, про що просять поручителі та захисники підозрюваного, не відповідають тяжкості кримінального правопорушення, у якому підозрюється особа, натомість запобіжний захід у вигляді застави буде необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_4 та зможе запобігти цим ризикам.

Отже, враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 тяжкого корупційного злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 6 років, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, спотворити або сховати речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вказане свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів ніж застава.

Розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього (частина 4 статті 182 КПК).

Розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (частина 5 статті 182 КПК).

Отже, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого - не має бути таким, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.

При визначені розміру застави необхідно врахувати: обставини кримінального правопорушення; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; встановлені ризики, передбачених статтею 177 КПК; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням.

Детектив ОСОБА_8 у клопотанні про застосування запобіжного заходу просив визначити заставу саме у розмірі 7451,56 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 20 000 000 грн, який значно перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з огляду на те, що обставини вчинення кримінального правопорушення, тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4, дані про особу підозрюваного, розмір завданих збитків, на його думку, вказують на нездатність застави у межах, визначених п. 3 ч. 5 ст.182 КПК України, забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Так, детектив зазначив, що означений розмір застави обґрунтовується тим, що сума завданих ДП «АМПУ» збитків складає 30 068 531,35 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 27.02.2023 становить 1 099 564 095,53? грн., до того ж про достатній майновий стан підозрюваного свідчить наявність у власності ОСОБА_4 квартири за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 262,6 кв.м., вартістю 8 118 956 грн, придбаної 03.06.2020; наявність у власності дружини ОСОБА_99 - ОСОБА_100 квартири за адресою: АДРЕСА_4, загальною площею 130,9 кв.м., придбаної 11.05.2018 за 3 928 824 грн та квартири за адресою: АДРЕСА_5, придбаної 29.07.2016, а також автомобіля AUDI Q7, 2018 року випуску, придбаного 16.08.2019. До того ж загальний дохід ОСОБА_4 за 2015-2022 роки становив 34 989 445 грн, а дохід його дружини ОСОБА_100 за цей період часу становив 28 962 333 грн. За наведених обставин, на думку детектива, внесення застави у розмірі не менше 20 000 000 грн зможе гарантувати виконання підозрюваним ОСОБА_4 покладених на нього обов`язків.

Необхідність визначення розміру застави саме у такому розмірі обґрунтовується також тим, що діюче кримінальне процесуальне законодавство України не встановлює обов`язку розкривати джерело походження коштів для застави, а отже, заставу може бути внесено у тому числі іншою особою, яка має фінансову можливість.

Водночас заслуговують на увагу твердження захисників про те, що під час визначення розміру застави детектив виходив із відомостей про доходи ОСОБА_4 та його дружини за 2015-2022 роки, однак витрати на утримання сім`ї детективом не враховано, натомість детектив обґрунтовує розмір застави розміром завданих збитків ДП «АМПУ», внаслідок вчинення злочину. При цьому жодних доказів, які б вказували на отримання вигоди ОСОБА_4, яка б мала грошове вираження - матеріали не містять.

Дослідивши подані матеріали, заслухавши учасників провадження, суд враховує подані стороною захисту документи щодо особистої ситуації (обставин) підозрюваного - підтвердження майнового стану, наявності постійного місця проживання, наявність на утримані неповнолітніх дітей, матері похилого віку, позитивні характеристики за місцем роботи, участь у благодійності.

Слідчий суддя приймає до уваги і практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.

Європейським судом з прав людини визнано законними та обґрунтованими дії національних судів, щодо обрання підозрюваному розміру застави, який значно перевищував наявні активи, поточні доходи підозрюваного, тощо, беручи до уваги особливий характер справи заявника, шкоду, завдану кримінальним правопорушенням та зазначено, що навіть якщо сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується.

При цьому Європейський суд з прав людини також наголошує, що якщо на карту поставлене право на свободу, гарантоване статтею 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, влада повинна приділяти питанню встановлення відповідного розміру застави таку ж увагу, якби це стосувалося обґрунтування необхідності тримання особи під вартою.

У зв`язку з викладеним слідчий суддя приходить до висновку про доцільність визначення застави підозрюваному ОСОБА_4 у розмірі 3725 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 9 997 900,00грн. (дев`ять мільйонів дев`ятсот дев`яносто сім тисяч дев`ятсот гривень), яка хоч і перевищує межі, визначені ст.182 КПК України, проте не є явно непомірною для підозрюваного, з огляду на його майновий стан.

Так, на думку слідчого судді застава у розмірі 3725 прожиткових мінімумів для працездатних осіб здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, так як характер злочину є тяжким, тому саме такий розмір застави є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов`язків і таким, що не суперечить положенням ч.5 ст. 182 КПК України та вимогам ст.ст. 178, 182, 183 КПК України, позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатись тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу бажання порушувати покладені на неї процесуальні обов`язки, та не є явно непомірним, враховуючи фінансовий стан підозрюваної особи.

Згідно ч.5 ст.194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, та які передбачені пунктами 1-9 частини 5 статті 194 КПК України.

Слідчий суддя переконаний, що з метою мінімізації ризиків, встановлених у судовому засіданні (переховуватися від органів досудового розслідування; знищити, спотворити або сховати речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином), а також запобігання позапроцесуальній поведінці підозрюваного, необхідним є покладення на підозрюваного наступних обов`язків, про які просить сторона обвинувачення.

Так, відповідно до положень ч.5 ст.194 КПК України, для зменшення наведених вище ризиків на підозрюваного слід покласти наступні обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, а саме: прибувати за вимогою до слідчого (детектива), прокурора та суду; повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи, виїзди за межі м.Києва та Київської області; утримуватися від спілкування безпосередньо та опосередковано із ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, з питань, пов`язаних з кримінальним провадженням №22016000000000269 від 11.07.2016.

Стороною захисту у судовому засіданні не було спростовано необхідність їх покладення на підозрюваного та не надано слідчому судді достатніх доказів, які б перешкоджали їх покладенню.

Водночас захистом наголошено на тому, що ОСОБА_4 з 22.02.2019 є директором компанії West Oil Group Holding B.V., що підтверджується Витягом з Комерційного реєстру про реєстрацію в Комерційному реєстрі Торгової палати Нідерландів. Сторона захисту вважає, що покладення на підозрюваного обов`язку здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт громадянина України для виїзду за кордон, а також інші документи, шо дозволяють право на виїзд на виїзд з України - унеможливить реалізацію ОСОБА_4 права на працю, що призведе до його звільнення, а тому є невиправданим втручанням у приватне життя. Тому обмеження, щодо пересування ОСОБА_4 територією м. Києва та Київської області, порушить право на працю, створить перешкоди на доступ до професії, і є таким, що необґрунтовано впливатиме на приватне життя. Окрім того захисники наголосили, що сім`я ОСОБА_4 перебуває в іншій країні. За наведеного сторона захисту просила не покладати на ОСОБА_4 обов`язки: не відлучатись за межі Києва та Київської області без дозволу детектива, прокурора або суду та обов`язок здати паспорти для виїзду за кордон, та інші документи, що дозволяють право на виїзд на виїзд з України.

Слідчий суддя, врахувавши обставини кримінального провадження, особу підозрюваного, його працевлаштування в компанії резидента Нідерландів, участь у міжнародних енергетичних форумах, численні зустрічі із представниками паливного бізнесу, зумовлені службовою діяльністю, міцність соціальних зв`язків, майновий стан підозрюваного, розмір визначеної судом застави як гарантії забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваної особи та приходить до висновку, що стороною обвинувачення не доведено необхідності покладення на підозрюваного обов`язку, передбаченого п.8 ч.5 ст. 194 КК України - здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Як свідчать матеріали клопотання підозрюваний протягом 2022 - 2023рр 14 разів виїжджав за межі України, що однак не стало підставою для переховування останнього. Вказані виїзди, як було підтверджено в ході судового розгляду, пов`язані в своїй більшості з професійною діяльністю, ОСОБА_4, який є директором компанії West Oil Group Holding B.V., (Нідерланди), що вимагає безпосередньої участі його в ході діяльності компанії.

До того ж не можуть залишатися поза увагою обставини кримінального провадження, чинність на даний час наказу, підписання якого ставиться у вину підозрюваному стороною обвинувачення, погодження профільними відомствами процедури сплати корабельного збору саме на користь ТОВ "ТІС - Контейнерний термінал" та ТОВ "ТІС - Руда", відсутність однозначного законодавчого урегулювання процедури сплати ставок корабельного збору, що підлягає з`ясуванню в ході досудового розслідування.

Слід зауважити, що кримінальне провадження на даній стадії не встановлює вину особи, а лише досліджує можливу наявність у діях такої особи ознак кримінального правопорушення, тому має бути забезпечено такий ступінь втручання у права та свободи особи, що відповідатиме рівню доведеності обставин кримінального провадження.

Зваживши такі обмеження прав особи та завдання кримінального провадження, беручи до уваги розмір застави, яка є достатнім стримуючим фактором щодо недопущення неналежної процесуальної поведінки, слідчий суддя приходить до висновку про можливість забезпечення належної процесуальної поведінки особи без застосування до ОСОБА_4 такого обов`язку, як здати паспорти для виїзду за кордон, та інші документи, що дозволяють право на виїзд на виїзд з України (п.8 ч.5 ст.194 КК України). За такого на даному етапі є недоцільним і покладення обов`язку, передбаченого п.2 ч.5 ст.194 КПК України, а саме: не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду.

Проте, для можливості здійснення контролю за переміщеннями підозрюваного, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність покладення на підозрюваного обов`язку, передбаченого п.3 ч.5 ст. 194 КПК України саме у такій редакції: повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи, виїзди за межі м.Києва та Київської області.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що покладення на підозрюваного обов`язків, передбачених п.п.1,3,4 ч.5 ст.194 КПК України, з урахуванням обставин кримінального провадження, має найменший вплив на реалізацію прав і свобод підозрюваного, отже таке втручання є розумним і співмірним для цілей цього кримінального провадження, з урахуванням його стадії.

В той же час слід додати, що положеннями ч.7 ст. 194 КПК України встановлено, що обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців.

Слідчий суддя враховує, що у кримінальному провадженні №22016000000000269 від 11.07.2016 особам було повідомлено про підозру 22.02.2023, тобто досудове розслідування у даному кримінальному провадженні відповідно до вимог ч.3 ст.219 КПК України має бути закінчено до 22.04.2023. Разом з цим, такий строк може бути продовжений у порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 КПК України.

На переконання слідчого судді на підозрюваного ОСОБА_4 доцільно покласти обов`язки строком на два місяці. При цьому, у випадку закінчення строку досудового розслідування до моменту спливу строку дії обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_4, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

За таких обставин, строк дії обов`язків, необхідно визначити до 16.05.2023 включно, однак, строк дії таких обов`язків не може перевищувати строк досудового розслідування у кримінальному проваджені №22016000000000269 від 11.07.2016, у випадку його непродовження у порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 КПК України. Зазначена позиція узгоджується із висновками колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, викладеними в ухвалі від 08.12.2022 у справі № 991/5718/22, за результатом розгляду якої колегія суддів визнала за можливе застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування на 60 днів з дня його фактичного затримання, тобто з 08 грудня 2022 року, при цьому зважаючи на те, що повідомлення про підозру було вручено 21 жовтня 2022 року (тобто строк досудового розслідування закінчується 28 грудня 2022 року).

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.177, 178, 182, 193, 194, 196, 203,205,309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

Клопотання старшого детектива - заступника керівника Другого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_8, погоджене прокурором п`ятого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3, про застосування запобіжного заходу у вигляді застави ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити частково.

Застосувати до ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 3725 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 9 997 900,00грн. (дев`ять мільйонів дев`ятсот дев`яносто сім тисяч дев`ятсот гривень), яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду:

Код ЄДРПОУ 42836259

Номер рахунку за стандартом ІВАN НОМЕР_5 .

Підозрюваний не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов`язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує детективу, прокурору, слідчому судді.

За умови внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 строком на два місяці наступні обов`язки:

-прибувати за вимогою до слідчого (детектива), прокурора та суду;

-повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи, виїзди за межі м.Києва та Київської області;

- утримуватися від спілкування безпосередньо та опосередковано із ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, з питань, пов`язаних з кримінальним провадженням №22016000000000269 від 11.07.2016.

Строк дії обов`язків, покладених судом на підозрюваного, визначити до 16.05.2023 включно.

З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, підозрюваний, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Контроль за виконанням покладених на підозрюваного обов`язків покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора.

Роз`яснити заставодавцю обов`язок із забезпечення належної поведінки підозрюваного та його явки за викликом, а також наслідки, передбачені ч.ч.8-11 ст.182 КПК України.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомленим, не з`явився за викликом до детектива, прокурора, слідчого судді без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Роз`яснити підозрюваному, що в разі невнесення ним або заставодавцем застави, до нього може бути застосований інший більш суворий запобіжний захід.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1