Документ № 110577866

Дата засідання: 27/04/2023
Дата винесення рішення: 27/04/2023
Справа №: 521/17260/18
Провадження №: 52016000000000411
Інстанція: ВАКС
Форма судочинства: Кримінальне
Тип рішення: Про зміну запобіжного заходу обвинуваченому

Головуючий суддя (ВАКС): Ткаченко О.В.

Справа № 521/17260/18

Провадження 1-кп/991/9/21

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2023 року місто Київ

Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів - головуючого судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (надалі - суд),

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8

обвинувачених ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11

розглянувши у відкритому судовому засіданні під час підготовчого провадження у залі судових засідань Вищого антикорупційного суду клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_9 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (надалі - ЄРДР) 02 листопада 2016 року за № 52016000000000411, за обвинуваченням:

ОСОБА_12 (народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Одеса, громадянин України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України;

ОСОБА_13 (народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Вінниця, громадянин України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України;

ОСОБА_9 (народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Вінниця, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3, проживає за адресою: АДРЕСА_4 ) у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України;

ОСОБА_10 (народився ІНФОРМАЦІЯ_4 у місті Одеса, громадянин України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_5 ) у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України;

ОСОБА_11 (народився ІНФОРМАЦІЯ_5 у місті Одеса, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6, проживає за адресою: АДРЕСА_7 ) у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України;

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вищого антикорупційного суду знаходиться кримінальне провадження внесене до ЄРДР 02 листопада 2016 року за № 52016000000000411 за обвинуваченням ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 16 березня 2021 року у вказаному кримінальному провадженні було призначено підготовче судове засідання.

24 квітня 2023 року прокурор другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 звернулась до суду з клопотанням про зміну запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання відносно обвинуваченого ОСОБА_9 на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

На обґрунтування клопотання прокурор послалась на те, що обвинувачений ОСОБА_9 обвинувачується у тому, що він своїми умисними діями, які виразилися у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненими за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, вчинив злочин, передбачений ч. 5 ст. 191 КК України, що підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами.

Зі змісту клопотання, а також з доданих до нього матеріалів видно, що ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 30 березня 2018 року до підозрюваного ОСОБА_9 було застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із строком дії до 18 квітня 2018 року включно. Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 16 квітня 2018 року (справа № 760/9254/18) до підозрюваного ОСОБА_9 було застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання з покладанням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, строк дії яких на теперішній час закінчився. У клопотанні прокурор також зазначає, що на цей час даний запобіжний захід не є дієвим та не здатен забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_9 та забезпечити досягнення мети його застосування, оскільки останній неодноразово не виконував обов`язки, покладені на нього ч. 7 ст. 42 КПК України, що вкрай негативно впливає на хід судового провадження, дотримання розумних строків у ньому та досягнення завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України.

Крім того, прокурор також зазначає про наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, на думку прокурора, ризик того, що обвинувачений може переховуватися від суду підтверджується тим, що останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого корупційного злочину, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна. Посилює вказаний ризик те, що ОСОБА_9 має діючі паспорти громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 від 25 жовтня 2017 року та може планувати втечу за кордон, з метою уникнення кримінальної відповідальності. Крім того, обвинувачений ОСОБА_9 має значний розмір накопичених коштів, що надає йому додаткові можливості для довготривалого перебування за межами України з метою переховування від суду. На підтвердження вказаного ризику прокурор посилається на те, що обвинувачений ОСОБА_9 без поважних причин не з`явився у судові засідання, призначені на 14 лютого 2022 року та 14 березня 2023 року.

Наявність ризику незаконного впливу на свідків, експертів чи спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні прокурор мотивує тим, що у даному кримінальному провадженні свідками, серед інших є особи, які є депутатами Одеської міської ради попереднього та теперішнього скликання, а ОСОБА_9 за період депутатської діяльності в Одеській міській раді здобув тісні особисті та дружні стосунки з колегами, а також із службовими особами Одеської міської ради (департаменту комунальної власності та департаменту з організації роботи). Крім того, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, які є свідками у цьому кримінальному провадженні, раніше або по теперішній час були депутатами Одеської міської ради або перебувають на посадах в Одеській міській раді, а тому ОСОБА_9 особисто або через інших осіб має можливість на них впливати.

Існування ризику того, що ОСОБА_9 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином свідчить процесуальна поведінка обвинуваченого ОСОБА_9 у судовому провадженні, а саме неодноразове порушення ним обов`язку, передбаченого п. 1 ч. 7 ст. 42 КПК України, щодо обов`язкової явки у судове засідання. Вказана поведінка обвинуваченого свідчить про те, що ним чиняться перешкоди судовому провадженню, що вже наразі унеможливлює проведення навіть підготовчого судового засідання у розумні строки, адже участь у ньому обвинуваченого є обов`язковою.

У підсумку прокурор зазначає, що ОСОБА_9, в силу свого матеріального становища, має реальну можливість вільної зміни свого місця перебування, а тому застосування більш м`яких запобіжних заходів не дасть можливості здійснення дієвого контролю за поведінкою обвинуваченого та виконання ним процесуальних обов`язків.

За таких обставин, враховуючи, що інші запобіжні заходи не зможуть забезпечити досягнення мети їх застосування, прокурор звернулася до суду з клопотанням, у якому просить змінити запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання обвинуваченого ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_6, на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів з можливістю внесення застави у розмірі - 19 000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 50 996 000 гривень. Крім того, у разі внесення застави, прокурор просить покласти на обвинуваченого наступні обов`язки: прибувати за кожною вимогою суду; не відлучатись за межі міста Одеси та Одеської області без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи; утримуватися від спілкування із свідками у кримінальному провадженні: ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69 ; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 клопотання підтримала та просила його задовольнити у повному обсязі.

Захисник ОСОБА_6 просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора. Надав суду заперечення, у яких зазначив, що єдиними законними підставами обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_9 є одночасна наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень та хоча б одного ризику передбаченого ч. 1 ст. 174 КПК України, а також недостатність застосування більш м`яких заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні. Крім того, захисник вважає, що клопотання про обрання запобіжного заходу не відповідає вимогам ч. 1 ст. 184 КПК України, а тому суд має відмовити у його задоволенні. Так, захисник ОСОБА_6 зазначив про поважність причин неприбуття обвинуваченого ОСОБА_9 у зазначені вище судові засідання, а також про повну відсутність ризику того, що ОСОБА_9 може вчинити дії, спрямовані на переховування від суду та недоведеність зі сторони обвинувачення наявності даного ризику. Захисник також зазначає, що ризик впливу на свідків має абстрактний характер, оскільки ОСОБА_9 не наділений владними повноваженнями, які б могли допомогти обвинуваченому вплинути на свідків, крім того, прокурором не зазначені конкретні свідки та інші особи, на яких ОСОБА_9 може протиправно впливати. Безпідставним є також твердження прокурора про наявність ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, оскільки його наявність жодним чином не була доведена у клопотанні про зміну запобіжного заходу, що виключає можливість його задоволення. У запереченнях також зазначив, що в обвинувальному акті та клопотанні не міститься жодної інформації про те, які саме дії вчинені безпосередньо ОСОБА_9 і становлять собою склад інкримінованого злочину та кваліфікуються за ч.5 ст.191 КК України, якими саме його діями завдано шкоди, та в якому розмірі завдана шкода саме діями ОСОБА_9 . Також заперечив проти розгляду клопотання прокурора у зв`язку з її посиланням на помилки у зазначенні дат неприбуття обвинуваченого ОСОБА_9 у судові засідання та їх усного виправлення у судовому засіданні, оскільки вважає, що це є зміною клопотання, що має наслідком виконання прокурором вимог ч. 2 ст. 184 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_9 підтримав думку свого захисника і просив у задоволенні клопотання прокурора відмовити.

Захисники ОСОБА_7 та ОСОБА_8, а також обвинувачені ОСОБА_10 та ОСОБА_11 просили відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

Суд заслухав думки учасників судового провадження, за наслідком чого дійшов висновку про часткове задоволення клопотання прокурора з огляду на таке.

Відповідно до вимог ч. 1 та п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження є, зокрема, запобіжні заходи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 176 КПК України, запобіжними заходами є: особисте зобов`язання (1); особиста порука (2); застава (3); домашній арешт (4); тримання під вартою (5).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду (1); знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення (2); незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні (3); перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (4); вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (5).

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 180 КПК України, особиста порука полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов`язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків відповідно до статті 194 цього Кодексу і зобов`язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу. Кількість поручителів визначає слідчий суддя, суд, який обирає запобіжний захід. Наявність одного поручителя може бути визнано достатньою лише в тому разі, коли ним є особа, яка заслуговує на особливу довіру.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених ч. ч. 3 або 4 ст. 183 КПК України.

Відповідно до вимог ч. ч. 1 і 3 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених ст. 177 КПК України, крім випадків, передбачених частиною п`ятою ст. 176 КПК України. Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч. 4 ст. 183 КПК України. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених ст. 194 КПК України будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому ч. 4 ст. 194 КПК України.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Відповідно до вимог ч. 7 ст. 194 КПК України, обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 КПК України. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

З доданих прокурором до клопотання матеріалів вбачається, що ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 16 квітня 2018 року (справа № 760/9254/18) до підозрюваного ОСОБА_9 було застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання та покладено на останнього обов`язки передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України. Суд погоджується з доводами прокурора про те, що після прийняття вищевказаного рішення про застосування запобіжного заходу стосовно ОСОБА_9 виникли нові обставини, які є підставами для звернення до суду з відповідним клопотанням. Так, на думку суду, обраний відносно ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання на теперішній час не є дієвим, оскільки такий запобіжний захід втратив процесуальний ефект і не може у повній мірі забезпечити належне виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків. За таких обставин, суд приходить до висновку, що клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання відносно обвинуваченого ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_6, на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає вимогам ст. 200 КПК України, та подане в порядку, передбаченому ст. 184 КПК України.

Судом було встановлено, що ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, яке відносяться до особливо тяжкого злочину, відповідно до вимог ч. 5 ст. 12 КК України.

Кримінальне провадження знаходиться на стадії підготовчого судового провадження, метою якого, відповідно до глави 27 КПК України, є вирішення питань, пов`язаних з підготовкою до судового розгляду, метою якого, в свою чергу, є встановлення поза розумним сумнівом винуватості або невинуватості особи у зазначеному прокурором в обвинувальному акті кримінальному правопорушенні за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки доказів судом, що виключає можливість оцінки судом обґрунтованості підозри у розумінні п. 175 рішення Європейського суду з прав людини «Нечипорук і Йонкало проти України» та інших рішень Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» і «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства»). Разом з тим, оцінці судом на зазначеній стадії кримінального провадження підлягають характер, тяжкість та наслідки кримінального правопорушення, а також наявність та/або продовження існування наведених прокурором ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.

В ході розгляду даного клопотання суд дійшов висновку, що прокурором доведена наявність ризиків переховування від суду і незаконного впливу на свідків, а існування ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином не доведено.

В ході розгляду даного клопотання суд дійшов висновку, що прокурором доведена наявність ризиків переховування від суду, а також незаконного впливу на свідків.

Так, з урахуванням змісту та обсягу обвинувачення, майнового стану обвинуваченого ОСОБА_9 (підтверджується доданими до матеріалів клопотання декларацією особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2020 рік (том 139 а.с. 122-154) та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (том 139 а.с. 163-178), наявності у нього діючого паспорту для виїзду за кордон, а також можливості у останнього вільно його перетинати, не дивлячись на обмеження, обумовлені дією воєнного стану (підтверджується доданим до матеріалів клопотання витягом з Державної прикордонної служби України (том 139 а.с. 156), суд вважає, що ці обставини можуть спонукати його до вчинення спроби ухилитися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Крім того, суд враховує і те, що обвинувачений ОСОБА_9 у судовому засіданні пояснив, що дійсно перетинав державний кордон під час дії воєнного стану, у зв`язку з необхідністю здійснювати підприємницьку діяльність, оскільки у місті Одесі було відсутнє постачання електроенергії, внаслідок завдання суттєвих пошкодження по об`єктам критичної енергетичної інфраструктури України у жовтні-листопаді 2022 року. Зазначений ризик також підтверджується тим, що ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, покарання за яке передбачає позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна. Такий висновок узгоджується з вимогами ст. 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27 червня 1980 року «Про взяття під варту до суду», за якими при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину, тобто санкція за вчинене кримінальне правопорушення має бути важливим критерієм для визначення виду запобіжного заходу, який підлягає застосуванню. За таких обставин, у разі доведення винуватості обвинуваченого ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, останньому може загрожувати покарання у виді позбавлення волі у межах зазначеного вище строку, що може бути мотивом для переховування від органів досудового розслідування чи суду. Крім того з відомостей у Єдиному державному реєстрі судових рішень видно (надалі - ЄДРСР), що обвинувачений ОСОБА_9 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України, у кримінальному провадженні за № 42017000000001097 від 10 квітня 2017 року, досудове розслідування у якому здійснюється детективами Національного антикорупційного бюро України, а також є обвинуваченим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, у кримінальному провадженні № 42016161010000308 від 03 жовтня 2016 року, яке слухається у Вищому антикорупційному суді (справа № 991/613/22), які є тяжким та особливо тяжким злочином відповідно до вимог ст. 12 КК України.

Суд приходить до висновку про існування ризику незаконного впливу обвинуваченого ОСОБА_9 на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки, відповідно до норм кримінального процесуального законодавства України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише тими свідченнями, які він сприйняв безпосередньо під час судового засідання або які отримані у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею, та не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому та/або прокурору, а також і посилатися на такі показання, а тому ризик впливу на свідків існує не лише на стадії досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та їх дослідження. Проте, суд не вважає доведеним ризик незаконного впливу на експертів чи спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні.

У той же час, суд вважає недоведеним ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, з огляду на те, що під час доведення ризику переховуватися від суду прокурор посилалася на ті ж самі обставини, які вже було враховано судом, а інших підстав для обґрунтування наявності вказаного ризику прокурором не зазначено.

Разом з тим, суд не надає оцінку поважності причин неприбуття обвинуваченого ОСОБА_9 у судові засідання, призначені на 14 лютого 2022 року та 14 березня 2023 року, оскільки, у даному випадку, норми кримінального процесуального права передбачають у якості наслідків застосування до обвинуваченого приводу та/або грошового стягнення (ст. 139 КПК України), а не зміну запобіжного заходу. Разом з тим, вказані прокурором обставини підтверджують ризик переховуватися від суду.

З огляду на наведене, суд не бере до уваги доводи захисника ОСОБА_6 про кількість судових засідань у яких був присутній ОСОБА_9, при цьому враховує, що стороною захисту у цю кількість включені і судові засідання з розгляду цього кримінального провадження у Малиновському районному суді міста Одеси та в Апеляційній палаті ВАКС.

Крім того, під час вирішення цього клопотання судом було враховано тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_9 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан здоров`я (інформація щодо стану здоров`я обвинуваченого несумісного з триманням під варто - відсутня); міцність соціальних зв`язків; наявність постійного місця роботи, (обвинувачений ОСОБА_9 займає посаду голови Наглядової ради ПрАТ «Укрнафтопром», а також займається підприємницькою діяльністю з його слів); майновий стан обвинуваченого (наявність значного розміру накопичених коштів); відсутність судимостей; наявність повідомлення ОСОБА_9 про підозру в іншому кримінальному провадженні; наявність іншого кримінального провадження в якому ОСОБА_9 є обвинуваченим; розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується ОСОБА_9, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що при розгляді клопотання про зміну запобіжного заходу прокурор довів обставини, передбачені п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України, разом з тим, прокурором не доведені обставини, передбачені п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, а саме недостатність застосування більш м`якого запобіжного заходу для запобігання встановленим вище ризикам. За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність застосувати до обвинуваченого ОСОБА_9 більш м`який запобіжний захід у вигляді застави, оскільки запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який теж є більш м`яким запобіжним заходом у порівнянні з триманням під вартою, унеможливить обвинуваченому ОСОБА_9 здійснювати підприємницьку діяльність та виконувати покладені на нього обов`язки голови Наглядової ради ПрАТ «Укрнафтопром».

У рішенні ЄСПЛ (справа Мангурас проти Іспанії» від 20 листопада 2010 року) зазначено, що гарантії передбачені п. 3 статті 5 Конвенції (звільнення особи обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання) покликані забезпечить не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, вказана сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, чи дій проти поручителів, у випадку його відсутності появи в суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. Більше того, сума застави повинна бути належним чином обґрунтована в рішенні суду, а також повинно бути враховувано наявність грошових засобів у обвинуваченого. Тобто, з одного боку розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув`язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.

Щодо визначення розміру застави суд погоджується з доводами прокурора стосовно того, що розмір застави у межах, визначених п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, не зможе забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків. В той же час, суд вважає, що обставини, зазначені у клопотанні, та пояснення прокурора, надані у судовому засіданні, про спроможність обвинуваченого ОСОБА_9 внести заставу у розмірі 50 996 000, 00 гривень, буде неспівмірним із встановленими під час розгляду клопотання обставинами. Водночас внесення застави у розмірі 2500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, грошовий еквівалент якої становить 6 710 000,00 гривень, на думку суду, з урахуванням обставин вчинення кримінального правопорушення та наявної інформації про майновий стан обвинуваченого, не буде порушувати принципу пропорційності, і не буде явно непомірною для нього. Проте вона є значною та цілком здатною забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та виконання покладених на нього процесуальних обов`язків. Слідчий суддя вважає, що зазначена сума застави хоча і є більша за розміром ніж встановлена п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, але може бути застосована у даному випадку з огляду на його виключність, оскільки інкриміноване ОСОБА_9 кримінальне правопорушення належать до особливо тяжких злочинів. Суд також враховує, доводи обвинуваченого ОСОБА_9 про те що на станом на теперішній час до нього вже застосовані запобіжні заходи у вигляді застав в інших кримінальних провадженнях № 42017000000001097 від 10 квітня 2017 року, яке перебуває на стадії досудового розслідування (відповідно до відомостей з ЄДРСР - ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13 жовтня 2021 у справі № 991/6917/21 до підозрюваного ОСОБА_9 застосованого запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 3525 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 8 001 750 грн), та № 42016161010000308, яке перебуває на стадії судового розгляду (відповідно до відомостей з ЄДРСР - ухвалою Вищого антикорупційного суду від 26 липня 2022 року у справі № 991/613/22 обвинуваченому ОСОБА_9 змінено, визначений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17 червня 2020 року запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 5 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 10 510 000 грн на запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 3400 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 8 840 000 грн).

Крім того, відповідно до відомостей з ЄДРСР - ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17 липня 2020 у справі № 991/5807/20 у кримінальному провадженні № 42016161010000308 за підозрою ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 206-2, ч. 2 ст. 205-1, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 209 КК України, на майно останнього накладено арешт шляхом накладення заборони розпоряджатися цим майном а саме на нежитлові приміщення 1-го поверху № 91-1, 91-4-:-91-6 загальною площею 36,9 кв.м. в літ. А-7, розташовані за адресою: АДРЕСА_8, а також на корпоративні права, належні підозрюваному у статутному капіталі таких товариств: ТОВ «КОДИМСЬКЕ ЗЕРНО», ТОВ «ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ «ЕДЕЛЬВЕЙС», ТОВ «ПРОМИСЛОВО - ТОРГОВА ФІРМА «УКРРОСРЕСУРСИ», ТОВ «ЕЛЕВАТОРЗЕРНОПРОМ», МП у формі ТОВ «МАРКЕР», ТОВ «АГГЕЛ», ТОВ «БАЛАТА». Зі злів обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника ОСОБА_6, зазначений арешт не був скасований та діє станом на сьогодні.

Суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого обов`язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України, необхідність покладення яких доведена стороною обвинувачення у судовому засіданні, а саме:

- прибувати за кожною вимогою суду;

- не відлучатись за межі території України без дозволу суду, оскільки заборона виїзду за межі міста Одеси та Одеської області у даному випадку є недоцільною з огляду на введений на території України воєнний стан;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи;

- утримуватися від спілкування із свідками у кримінальному провадженні: ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69 з приводу обставин, викладених в обвинувальному акті у цьому кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до Державної міграційної служби України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Також суд не вбачає за доцільне покладати на обвинуваченого обов`язок носити електронний засіб контролю.

Суд не бере до уваги і доводи захисника про те, що у зв`язку з виправленням описок, допущених у датах судових засідань, прокурор була зобов`язана надати виправлене клопотання обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку його розгляду, оскільки ці обставини не є новими і не стали відомі прокурору після подання клопотання, а є помилковою опискою у датах, які можуть бути виправлені при його розгляді та не можуть вплинути на вирішення судом порушеного прокурором питання про застосування запобіжного заходу.

Суд вважає за необхідне зазначити, що з огляду на практику Європейського суду з прав людини як джерела права, суд зобов`язаний обґрунтовувати своє рішення, але це не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, а міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від його характеру (рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Салов проти України», «Проніна проти України», «Серявін та інші проти України», «Руїс Торіха проти Іспанії»).

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. ст. 176-178, 182, 183, 194, 196, 315, 331 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання відносно обвинуваченого ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_6, на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - задовольнити частково.

Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_6, запобіжний захід у вигляді застави у сумі 2500 (двох тисяч п`ятсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, грошовий еквівалент якої становить 6 710 000,00 (шість мільйонів сімсот десять тисяч) гривень, та яка повинна бути внесена не пізніше п`яти днів з дня її обрання (застосування).

Застава може бути внесена обвинуваченим, іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок Вищого антикорупційного суду (код ЄДРПОУ - 42836259, номер рахунка за стандартом IBAN - НОМЕР_2 ). У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо, обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин, чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_6, такі обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- не відлучатись за межі території України без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи;

Контроль за виконанням ухвали в частині виконання покладених на обвинуваченого ОСОБА_9 обов`язків покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора у цьому кримінальному провадженні.

Строк дії ухвали щодо покладених на обвинуваченого обов`язків становить 2 місяці, тобто до 28 червня 2023 року включно.

Ухвала оскарженню не підлягає і набирає законної сили з моменту її проголошення. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Повний текст ухвали складений і оголошений 02 травня 2023 року.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3

Пошук

Документ № 110577866