- Головуючий суддя (ВАКС): Ткаченко О.В.
Справа № 991/3522/23
Провадження № 1-кс/991/3540/23
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ВСТУПНА ЧАСТИНА [І].
Дата і місце постановлення [1-1].
28 квітня 2023 року, місто Київ.
Назва та склад суду, секретар судового засідання [1-2].
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 (надалі - слідчий суддя), секретар судового засідання ОСОБА_5.
Найменування (номер) кримінального провадження [1-3].
Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань (надалі - ЄРДР) 12 січня 2023 року за № 5202300000000015.
Прізвище, ім`я і по батькові підозрюваного, обвинуваченого, рік, місяць і день його народження, місце народження і місце проживання [1-4].
Повідомлення про підозру ОСОБА_2 скасовано ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 15 березня 2023 року.
Закон України про кримінальну відповідальність, що передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа [1-5].
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 191 КК України.
Сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження [1-6].
Заявник - ОСОБА_2
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА [ІІ].
Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається [2-1].
Вирішується питання за скаргою ОСОБА_2 на бездіяльність прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора (надалі - САП) у кримінальному провадженні за № 5202300000000015 від 12 січня 2023 року, що полягає у невчиненні ним дій, передбачених ч. 2 ст. 283 КПК України.
Встановлені слідчим суддею обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів [2-2].
Слідчий суддя встановив таке.
У провадженні Національного антикорупційного бюро України перебуває кримінальне провадження за № 5202300000000015 від 12 січня 2023 року, яке було виділене (12 січня 2023 року) з кримінального провадження за № 42018000000002581 від 22 жовтня 2018 року, у якому ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18 жовтня 2021 року було продовжено строк досудового розслідування до 22 квітня 2022 року. У подальшому, 01 грудня 2022 року, у кримінальному провадженні за № 42018000000002581 від 22 жовтня 2018 року старшим детективом - керівником Четвертого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_3, за погодженням з прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_4, ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, а саме: заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем в особливо великих розмірах. Крім того, ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05 грудня 2022 року у цьому кримінальному провадженні на належне ОСОБА_2 майно було накладено арешт. Тобто, вказані процесуальні дії були вчинені стороною обвинувачення у кримінальному провадженні поза межами строку досудового розслідування, що суперечить вимогам КПК України.
Скаржник також зазначає, що ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 15 березня 2023 року (справа № 991/1466/23) було скасовано вищезазначене повідомлення про підозру від 01 грудня 2022 року у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України, яке було вручено ОСОБА_2 у кримінальному провадженні за № 42018000000002581 від 22 жовтня 2018 року, з якого 12 січня 2023 року виділено матеріали відносно останнього в кримінальне провадження за № 52023000000000015.
Скаржник звертає увагу на те, що станом на 15 березня 2023 року у кримінальному провадженні за № 52023000000000015 від 12 січня 2023 року, яке було виділено з кримінального провадження № 42018000000002581 від 22 жовтня 2018 року, строк досудового розслідування у якому сплив ще 22 квітня 2022 року, підозрювані відсутні. Крім того, зауважує, що здійснювати у зазначених вище кримінальних провадженнях будь-які слідчі (розшукові) дії не можливо, через закінчення строків досудового розслідування.
Після чого, представник ОСОБА_2 звернувся 17 квітня 2022 року засобами електронного зв`язку до прокурора з клопотанням про закриття кримінального провадження за № 52023000000000015 від 12 січня 2023 року на підставі п. 10 ч. 1 ст. 283 КПК України у зв`язку із закінченням строків досудового розслідування, проте у його задоволенні було відмовлено.
За таких обставин, ОСОБА_2 звернувся до слідчого судді Вищого антикорупційного суду зі скаргою, у якій просить зобов`язати прокурора вчинити одну з дій, передбачених ч. 2 ст. 283 КПК України.
У своїй скарзі також посилається на постанову Верховного Суду України від 05 липня 2022 року (справа № 757/27041/21-к ), у якій зазначено, що забезпечуючи ефективний доступ до правосуддя та керуючись п. 3 ч. 2 ст. 307 КПК України, слідчий суддя має право, розглянувши скаргу, зобов`язати прокурора вчинити одну з дій, передбачених ч. 2 ст. 283 КПК України, не втручаючись у межі повноважень прокурора в кримінальному провадженні.
На підтвердження зазначених обставин до скарги було додано копію супровідного листа прокурора САП від 21 квітня 2023 року; копію постанови про відмову у задоволенні клопотання від 21 квітня 2023 року тощо.
У судовому засіданні ОСОБА_2 вимоги скарги підтримав та просив задовольнити з підстав зазначених у ній.
Прокурор САП у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце був повідомлений належним чином. Разом з тим, направив до суду клопотання, у якому просив відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_2 .
Слідчий суддя дослідив скаргу ОСОБА_2 та додані до неї матеріали, а також клопотання прокурора САП.
Мотиви, з яких слідчий суддя виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався [2-3].
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 24 КПК України: «Кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом».
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 3 ст. 26 КПК України: «Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом».
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 219 КПК України: « Строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань або винесення постанови про початок досудового розслідування у порядку, встановленому статтею 615 цього Кодексу, до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотанням про закриття кримінального провадження або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження».
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 219 КПК України: «Строк досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань або винесення постанови про початок досудового розслідування у порядку, встановленому статтею 615 цього Кодексу, до дня повідомлення особі про підозру становить: 1) дванадцять місяців - у кримінальному провадженні щодо нетяжкого злочину; 2) вісімнадцять місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжкого або особливо тяжкого злочину».
Відповідно до вимог п. 4 ч. 3 та п. 3 ч. 4 ст. 219 КПК України: «З дня повідомлення особі про підозру досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину. Строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 цього Кодексу. При цьому загальний строк досудового розслідування не може перевищувати дванадцяти місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину».
Відповідно до вимог ч. ч. 1 -2 ст. 220 КПК України: «Клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій та у випадках, установлених цим Кодексом, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника слідчий, дізнавач, прокурор зобов`язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об`єктивних причин - надсилається їй».
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 283 КПК України: «Прокурор зобов`язаний у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру здійснити одну з таких дій: 1) закрити кримінальне провадження; 2) звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; 3) звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру».
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 294 КПК України: «Якщо досудове розслідування злочину до моменту повідомлення особі про підозру неможливо закінчити у строк, зазначений у частині другій статті 219 цього Кодексу, вказаний строк може бути продовжений неодноразово слідчим суддею за клопотанням прокурора або слідчого, погодженого з прокурором, на строк, встановлений пунктами 2 і 3 частини четвертої статті 219 цього Кодексу».
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України: «На досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора: бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування».
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 307 КПК України: «Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов`язання припинити дію; 3) зобов`язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги».
Відповідно до вимог п. 8 ст. 615 КПК України: «У кримінальних провадженнях, в яких жодній особі не було повідомлено про підозру на дату введення воєнного стану, строк від зазначеної дати до дати припинення чи скасування воєнного стану не зараховується до загальних строків, передбачених статтею 219 цього Кодексу».
Зі змісту скарги видно, що ОСОБА_2 оскаржує бездіяльність прокурора САП, яка, на його думку, полягає у невчиненні ним дій, передбачених ч. 2 ст. 283 КПК України.
Зі змісту вказаних вище норм, зокрема п.1 ч. 1 ст. 303 КПК України, видно, що на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність прокурора, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений КПК України строк. Разом з тим, слідчий суддя звертає увагу на те, що вимогами ч. 2 ст. 283 КПК України не визначено конкретного строку, протягом якого прокурор зобов`язаний здійснити одну з передбачених пунктами 1-3 частини 2 цієї статті дій, а саме: закрити кримінальне провадження; звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
За таких обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що на досудовому провадженні не може бути оскаржена бездіяльність прокурора, яка полягає у невчиненні ним дій, передбачених ч. 2 ст. 283 КПК України, що є підставою для відмови у задоволенні вимог скарги.
Крім того, слідчий суддя звертає увагу на те, що з огляду на вимоги ч. 2 ст. 283 КПК України прокурор зобов`язаний вчинити одну з передбачених цією нормою дій виключно після повідомлення особі про підозру, а тому, враховуючи, що ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 15 березня 2023 року (справа № 991/1466/23) було скасовано повідомлення про підозру ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України, слідчий суддя приходить до висновку, що у даному випадку вказана норма не може бути застосована через відсутність у скаржника процесуального статусу підозрюваного. З огляду на вищевикладене, слідчий суддя не бере до уваги посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 05 липня 2022 року (справа № 757/27041/21-к ), оскільки вказане рішення було постановлене у кримінальному провадженні, у якому особі повідомлено про підозру, а тому доводи ОСОБА_2 є нерелевантними у даному випадку.
Слідчий суддя також зазначає, що ухвалою колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 24 квітня 2023 року було скасовано ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05 грудня 2022 року та постановлено нову ухвалу, а провадження за клопотанням детектива НАБУ про арешт майна у кримінальному провадженні № 42018000000002581 від 22 жовтня 2018 року закрито, у зв`язку з чим доводи скаржника про те, що на його майно було накладено арешт майна - не заслуговують на увагу.
Підсумовуючи викладене, слідчий суддя зазначає, що ОСОБА_2 не є підозрюваним у цьому кримінальному провадженні, а також не є іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування (в розумінні п. 16-1 ч. 1 ст. 3 КПК України) у цьому кримінальному провадженні. За таких обставин ОСОБА_2 не належить до переліку осіб, зазначеного у п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, які наділені правом на звернення до слідчого судді зі скаргами на бездіяльність прокурора, що також є підставою для відмови у задоволенні скарги.
Доводи ОСОБА_2 про те, що стороною обвинувачення було вчинено ряд процесуальних дії у кримінальному провадженні, строк досудового розслідування якого закінчився не мають значення для розгляду та вирішення цієї скарги, а тому не заслуговують на увагу слідчого судді.
За таких обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що вимоги скарги ОСОБА_2 на бездіяльність прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора (надалі - САП) у кримінальному провадженні за № 5202300000000015 від 12 січня 2023 року, що полягає у невчиненні ним дій, передбачених ч. 2 ст. 283 КПК України, задоволенню не підлягають.
Слідчий суддя, з огляду на викладене, керуючись положеннями ст. ст. 219, 220, 303, 307, 372, 376 КПК України, дійшов висновку про відмову у задоволенні скарга ОСОБА_2 на бездіяльність прокурора САП.
РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА [ІІІ].
Висновки слідчого судді [3-1].
Слідчий суддя постановив.
У задоволенні скарги ОСОБА_2 на бездіяльність прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора в рамках кримінального провадження № 5202300000000015 від 12 січня 2023 року, що полягає у невчиненні ним дій, передбачених ч. 2 ст. 283 КПК України - відмовити.
Строк і порядок набрання ухвалою законної сили та її оскарження [3?2].
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складений та оголошений 03 травня 2023 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1