Пошук

Документ № 110671841

  • Дата засідання: 01/05/2023
  • Дата винесення рішення: 01/05/2023
  • Справа №: 521/17260/18
  • Провадження №: 52016000000000411
  • Інстанція: ВАКС
  • Форма судочинства: Кримінальне
  • Тип рішення: Про зміну запобіжного заходу обвинуваченому
  • Головуючий суддя (ВАКС): Ткаченко О.В.

Справа № 521/17260/18

Провадження № 1-кп/991/9/21

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2023 року місто Київ

Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів - головуючого судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (надалі - суд),

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні під час підготовчого провадження у залі судових засідань Вищого антикорупційного суду клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (надалі - ЄРДР) 02 листопада 2016 року за № 52016000000000411, за обвинуваченням:

ОСОБА_8 (народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Одеса, громадянин України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України;

ОСОБА_9 (народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Вінниця, громадянин України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України;

ОСОБА_10 (народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Вінниця, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3, проживає за адресою: АДРЕСА_4 ) у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України;

ОСОБА_11 (народився ІНФОРМАЦІЯ_4 у місті Одеса, громадянин України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_5 ) у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України;

ОСОБА_7 (народився ІНФОРМАЦІЯ_5 у місті Одеса, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6, проживає за адресою: АДРЕСА_7 ) у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України;

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вищого антикорупційного суду знаходиться кримінальне провадження внесене до ЄРДР 02 листопада 2016 року за № 52016000000000411 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 16 березня 2021 року у вказаному кримінальному провадженні було призначено підготовче судове засідання.

24 квітня 2023 року прокурор другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 звернулась до суду з клопотанням про зміну запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання відносно обвинуваченого ОСОБА_7 на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

На обґрунтування клопотання прокурор послалась на те, що обвинувачений ОСОБА_7 обвинувачується у тому, що він своїми умисними діями, які виразилися у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненими за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, вчинив злочин, передбачений ч. 5 ст. 191 КК України, що підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами.

Зі змісту клопотання, а також з доданих до нього матеріалів видно, ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 15 лютого 2018 року відносно ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, а також відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України на підозрюваного покладені обов`язки. Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 13 березня 2018 року до ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту з забороною покидати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_7, в період часу з 20 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв. наступної доби, строк дії якого визначити в межах строку досудового розслідування, а саме до 13 квітня 2018 року включно. Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 12 квітня 2018 року строк дії запобіжного заходу та обов`язків продовжено до 13 червня 2018 року включно. Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 13 червня 2018 року (справа № 760/15008/18) ОСОБА_7 змінено запобіжний захід на особисте зобов`язання із покладанням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, строк дії яких на даний час закінчився.

У клопотанні прокурор також зазначає, що на цей час даний запобіжний захід не є дієвим та не здатен забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_7 та забезпечити досягнення мети його застосування, оскільки останній неодноразово не виконував обов`язки, покладені на нього ч. 7 ст. 42 КПК України, що вкрай негативно впливає на хід судового провадження, дотримання розумних строків у ньому та досягнення завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України.

Крім того, прокурор також зазначає про наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, на думку прокурора, ризик того, що обвинувачений може переховуватися від суду підтверджується тим, що останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого корупційного злочину, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна. Посилює вказаний ризик те, що ОСОБА_7 має діючі паспортами громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 від 04 червня 2014 року та НОМЕР_2 від 26 жовтня 2017 року та може планувати втечу за кордон, з метою уникнення кримінальної відповідальності. Крім того, обвинувачений ОСОБА_7 має значний розмір накопичених коштів, що надає йому додаткові можливості для довготривалого перебування за межами України з метою переховування від суду. На підтвердження вказаного ризику прокурор посилається на те, що обвинувачений ОСОБА_7 без поважних причин не з`явився у судові засідання, призначені на 12 жовтня 2021 року, 14 лютого 2022 року та 14 березня 2023 року.

Наявність ризику незаконного впливу на свідків, експертів чи спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні прокурор мотивує тим, що у даному кримінальному провадженні свідками, серед інших є особи, які є депутатами Одеської міської ради попереднього та теперішнього скликання, а ОСОБА_7 за період роботи на посаді заступника директора департаменту комунальної власності Одеської міської ради сформував тісні особисті та дружні стосунки з колегами, а також із депутатами Одеської міської ради. Крім того, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, які є свідками у цьому кримінальному провадженні, раніше або по теперішній час були депутатами Одеської міської ради або перебувають на посадах в Одеській міській раді, а тому ОСОБА_7 особисто або через інших осіб має можливість на них впливати.

Існування ризику того, що ОСОБА_7 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином свідчить процесуальна поведінка обвинуваченого ОСОБА_7 у судовому провадженні, а саме неодноразове порушення ним обов`язку, передбаченого п. 1 ч. 7 ст. 42 КПК України, щодо обов`язкової явки у судове засідання. Вказана поведінка обвинуваченого свідчить про те, що ним чиняться перешкоди судовому провадженню, що вже наразі унеможливлює проведення навіть підготовчого судового засідання у розумні строки, адже участь у ньому обвинуваченого є обов`язковою.

У підсумку прокурор зазначає, що ОСОБА_7, в силу свого матеріального становища, має реальну можливість вільної зміни свого місця перебування, а тому застосування більш м`яких запобіжних заходів не дасть можливості здійснення дієвого контролю за поведінкою обвинуваченого та виконання ним процесуальних обов`язків.

За таких обставин, враховуючи, що інші запобіжні заходи не зможуть забезпечити досягнення мети їх застосування, прокурор звернулася до суду з клопотанням, у якому просить змінити запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання обвинуваченого ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6, на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів з можливістю внесення застави у розмірі - 1 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 3 220 800 гривень. Крім того, у разі внесення застави, прокурор просить покласти на обвинуваченого наступні обов`язки: прибувати за кожною вимогою суду; не відлучатись за межі міста Одеси та Одеської області без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи; утримуватися від спілкування із свідками у кримінальному провадженні: ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65 ; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 клопотання підтримала та просила його задовольнити у повному обсязі.

Захисник ОСОБА_6 надав суду заперечення, у яких зазначив, що станом на сьогоднішній день строк дії запобіжною заходу у вигляді особистого зобов`язання закінчився, а тому до обвинуваченого ОСОБА_7 з 15 серпня 2018 року по даний час не застосовано запобіжний захід в рамках цього кримінального провадження, який можна було б змінити. Крім того, ОСОБА_7 протягом всього часу здійснення досудового розслідування в кримінальному провадженні та судового розгляду, сумлінно виконував всі покладені судом на нього обов`язки, а ризики на які посилається прокурор у клопотанні є недоведеними та необґрунтованими. Також зазначив про поважність причин неявки ОСОБА_7 у судові засідання 12 жовтня 2021 року, 14 лютого 2022 року, а також 14 березня 2023 року. Звернув увагу на те, що запропонована прокурором застава є непомірною для ОСОБА_7, а її розмір, який перевищує межі, визначені п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, не обґрунтовано належними доводами та доказами, долученими до клопотання. У запереченнях також зазначив про міцність соціальних зв`язків обвинуваченого, а також те, що на його утриманні перебуває малолітня дитина та батьки пенсіонери.

Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав думку свого захисника і просив у задоволенні клопотання прокурора відмовити.

Суд заслухав думки учасників судового провадження, за наслідком чого дійшов висновку про часткове задоволення клопотання прокурора з огляду на таке.

Відповідно до вимог ч. 1 та п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження є, зокрема, запобіжні заходи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 176 КПК України, запобіжними заходами є: особисте зобов`язання (1); особиста порука (2); застава (3); домашній арешт (4); тримання під вартою (5).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду (1); знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення (2); незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні (3); перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (4); вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (5).

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 180 КПК України, особиста порука полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов`язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків відповідно до статті 194 цього Кодексу і зобов`язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу. Кількість поручителів визначає слідчий суддя, суд, який обирає запобіжний захід. Наявність одного поручителя може бути визнано достатньою лише в тому разі, коли ним є особа, яка заслуговує на особливу довіру.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених ч. ч. 3 або 4 ст. 183 КПК України.

Відповідно до вимог ч. ч. 1 і 3 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених ст. 177 КПК України, крім випадків, передбачених частиною п`ятою ст. 176 КПК України. Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч. 4 ст. 183 КПК України. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених ст. 194 КПК України будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому ч. 4 ст. 194 КПК України.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Відповідно до вимог ч. 7 ст. 194 КПК України, обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 КПК України. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

З доданих прокурором до клопотання матеріалів вбачається, що Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 13 червня 2018 року (справа № 760/15008/18) підозрюваному ОСОБА_7 було змінено запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання та покладено на останнього обов`язки передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України. Суд погоджується з доводами прокурора про те, що після прийняття вищевказаного рішення про застосування запобіжного заходу стосовно ОСОБА_7 виникли нові обставини, які є підставами для звернення до суду з відповідним клопотанням. Так, на думку суду, обраний відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання на теперішній час не є дієвим, оскільки такий запобіжний захід втратив процесуальний ефект і не може у повній мірі забезпечити належне виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків. За таких обставин, суд приходить до висновку, що клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання відносно обвинуваченого ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6, на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає вимогам ст. 200 КПК України, та подане в порядку, передбаченому ст. 184 КПК України.

Судом було встановлено, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, яке відносяться до особливо тяжкого злочину, відповідно до вимог ч. 5 ст. 12 КК України.

Кримінальне провадження знаходиться на стадії підготовчого судового провадження, метою якого, відповідно до глави 27 КПК України, є вирішення питань, пов`язаних з підготовкою до судового розгляду, метою якого, в свою чергу, є встановлення поза розумним сумнівом винуватості або невинуватості особи у зазначеному прокурором в обвинувальному акті кримінальному правопорушенні за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки доказів судом, що виключає можливість оцінки судом обґрунтованості підозри у розумінні п. 175 рішення Європейського суду з прав людини «Нечипорук і Йонкало проти України» та інших рішень Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» і «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства»). Разом з тим, оцінці судом на зазначеній стадії кримінального провадження підлягають характер, тяжкість та наслідки кримінального правопорушення, а також наявність та/або продовження існування наведених прокурором ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.

В ході розгляду даного клопотання суд дійшов висновку, що прокурором доведена наявність ризиків переховування від суду і незаконного впливу на свідків, а існування ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином не доведено.

Так, з урахуванням змісту та обсягу обвинувачення, майнового стану обвинуваченого ОСОБА_7 (підтверджується доданими до матеріалів клопотання деклараціями особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2020 рік (том 139 а.с. 21-43), наявності у нього діючого паспорту для виїзду за кордон (підтверджується доданим до матеріалів клопотання витягом з Державної прикордонної служби України (том 139 а.с. 45), суд вважає, що ці обставини можуть спонукати його до вчинення спроби ухилитися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Зазначений ризик також підтверджується тим, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, покарання за яке передбачає позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна. Такий висновок узгоджується з вимогами ст. 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27 червня 1980 року «Про взяття під варту до суду», за якими при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину, тобто санкція за вчинене кримінальне правопорушення має бути важливим критерієм для визначення виду запобіжного заходу, який підлягає застосуванню. За таких обставин, у разі доведення винуватості обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, останньому може загрожувати покарання у виді позбавлення волі у межах зазначеного вище строку, що може бути мотивом для переховування від органів досудового розслідування чи суду. Крім того з відомостей у Єдиному державному реєстрі судових рішень видно (надалі - ЄДРСР), що обвинувачений ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255 КК України, у кримінальному провадженні за № 42017000000001097 від 10 квітня 2017 року, досудове розслідування у якому здійснюється детективами Національного антикорупційного бюро України, яке є особливо тяжким злочином відповідно до вимог ст. 12 КК України.

Суд приходить до висновку про існування ризику незаконного впливу обвинуваченого ОСОБА_7 на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки, відповідно до норм кримінального процесуального законодавства України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише тими свідченнями, які він сприйняв безпосередньо під час судового засідання або які отримані у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею, та не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому та/або прокурору, а також і посилатися на такі показання, а тому ризик впливу на свідків існує не лише на стадії досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та їх дослідження. Проте, суд не вважає доведеним ризик незаконного впливу на експертів чи спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні.

У той же час, суд вважає недоведеним ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, з огляду на те, що під час доведення ризику переховуватися від суду прокурор посилалася на ті ж самі обставини, які вже було враховано судом, а інших підстав для обґрунтування наявності вказаного ризику прокурором не зазначено.

Разом з тим, суд не надає оцінку поважності причин неприбуття обвинуваченого ОСОБА_7 у судові засідання, призначені на 12 жовтня 2021 року, 14 лютого 2022 року та 14 березня 2023 року, оскільки, у даному випадку, норми кримінального процесуального права передбачають у якості наслідків застосування до обвинуваченого приводу та/або грошового стягнення (ст. 139 КПК України), а не зміну запобіжного заходу. Разом з тим, вказані прокурором обставини підтверджують ризик переховуватися від суду.

З огляду на наведене, суд не бере до уваги доводи захисника ОСОБА_6 про кількість судових засідань у яких був присутній ОСОБА_7, при цьому враховує, що стороною захисту у цю кількість включені і судові засідання з розгляду цього кримінального провадження у Малиновському районному суді міста Одеси та в Апеляційній палаті ВАКС.

Крім того, під час вирішення цього клопотання судом було враховано тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан здоров`я (інформація щодо стану здоров`я обвинуваченого несумісного з триманням під варто - відсутня); міцність соціальних зв`язків; перебування на утриманні обвинуваченого малолітньої дитини та батьків пенсіонерів, наявність постійного місця роботи, (обвинувачений ОСОБА_7 займає посаду в.о. директора Державного багатопрофільного підприємства «Урожай»); майновий стан обвинуваченого (наявність значного розміру накопичених коштів); відсутність судимостей; наявність повідомлення ОСОБА_7 про підозру в іншому кримінальному провадженні; розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується ОСОБА_7, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що при розгляді клопотання про зміну запобіжного заходу прокурор довів обставини, передбачені п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України, разом з тим, прокурором не доведені обставини, передбачені п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, а саме недостатність застосування більш м`якого запобіжного заходу для запобігання встановленим вище ризикам. За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність застосувати до обвинуваченого ОСОБА_7 більш м`який запобіжний захід у вигляді застави, оскільки запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який теж є більш м`яким запобіжним заходом у порівнянні з триманням під вартою, унеможливить обвинуваченому ОСОБА_7 виконувати покладені на нього обов`язки в.о. директора Державного багатопрофільного підприємства «Урожай».

У рішенні ЄСПЛ (справа Мангурас проти Іспанії» від 20 листопада 2010 року) зазначено, що гарантії передбачені п. 3 статті 5 Конвенції (звільнення особи обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання) покликані забезпечить не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, вказана сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, чи дій проти поручителів, у випадку його відсутності появи в суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. Більше того, сума застави повинна бути належним чином обґрунтована в рішенні суду, а також повинно бути враховувано наявність грошових засобів у обвинуваченого. Тобто, з одного боку розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув`язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.

Щодо визначення розміру застави суд погоджується з доводами прокурора стосовно того, що розмір застави у межах, визначених п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, не зможе забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків. В той же час, суд вважає, що обставини, зазначені у клопотанні, та пояснення прокурора, надані у судовому засіданні, про спроможність обвинуваченого ОСОБА_7 внести заставу у розмірі 3 220 800, 00 гривень, буде неспівмірним із встановленими під час розгляду клопотання обставинами. Водночас внесення застави у розмірі 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, грошовий еквівалент якої становить 402 600,00 гривень, на думку суду, з урахуванням обставин вчинення кримінального правопорушення та наявної інформації про майновий стан обвинуваченого, не буде порушувати принципу пропорційності, і не буде явно непомірною для нього. Проте вона є значною та цілком здатною забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та виконання покладених на нього процесуальних обов`язків. Суд вважає, що зазначена сума застави хоча і є більша за розміром ніж встановлена п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, але може бути застосована у даному випадку з огляду на його виключність, оскільки інкриміноване ОСОБА_7 кримінальне правопорушення належать до особливо тяжких злочинів. Суд також враховує, доводи захисника ОСОБА_6 про те що на станом на теперішній час до обвинуваченого ОСОБА_7 вже застосований запобіжний захід у вигляді застави в іншому кримінальному провадженні № 42017000000001097 від 10 квітня 2017 року, яке перебуває на стадії досудового розслідування (ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 04 листопада 2021 у справі № 991/7068/21 до підозрюваного ОСОБА_7 застосованого запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 475 800,00 грн).

Суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого обов`язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України, необхідність покладення яких доведена стороною обвинувачення у судовому засіданні, а саме:

- прибувати за кожною вимогою суду;

- не відлучатись за межі території України без дозволу суду, оскільки заборона виїзду за межі міста Одеси та Одеської області у даному випадку є недоцільною з огляду на введений на території України воєнний стан;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи;

- утримуватися від спілкування із свідками у кримінальному провадженні: ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65 з приводу обставин, викладених в обвинувальному акті у цьому кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до Державної міграційної служби України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Також суд не вбачає за доцільне покладати на обвинуваченого обов`язок носити електронний засіб контролю.

Стосовно доводів захисника ОСОБА_6 про те, що на сьогоднішній день строк дії запобіжною заходу у вигляді особистого зобов`язання закінчився, а тому до обвинуваченого ОСОБА_7 на даний час не застосовано запобіжний захід в рамках цього кримінального провадження, що позбавляє можливості його змінити, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч. 7 ст. 194 та ст. 203 КПК України, у випадку закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються, в той же час, ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку її дії. Строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу в ухвалі відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 і ст. 372 в ухвалі не зазначається (за винятком застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і домашнього арешту (ч. 4 ст. 196 КПК України)). За таких обставин, суд приходить до висновку, що ухвала про застосування до обвинуваченого ОСОБА_66 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання станом на час звернення прокурора з цим клопотанням не припинила свою дію. Крім того, зі змісту ст. ст. 184, 194, 200, 203, 309 КПК України видно, що під поняттям «зміна запобіжного заходу» слід розуміти також і його застосування, у зв`язку з чим суд, розглядаючи питання про зміну запобіжного заходу з особистого зобов`язання на заставу, фактично вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави, що узгоджується з постановою Верховного суду від 28 березня 2019 року у справі № 286/1695/18.

Суд вважає за необхідне зазначити, що з огляду на практику Європейського суду з прав людини як джерела права, суд зобов`язаний обґрунтовувати своє рішення, але це не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, а міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від його характеру (рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Салов проти України», «Проніна проти України», «Серявін та інші проти України», «Руїс Торіха проти Іспанії»).

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. ст. 176-178, 182, 183, 194, 196, 315, 331 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання відносно обвинуваченого ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6, на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - задовольнити частково.

Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6, запобіжний захід у вигляді застави у сумі 150 (сто п`ятдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, грошовий еквівалент якої становить 402 600,00 (чотириста дві тисячі шістсот) гривень, та яка повинна бути внесена не пізніше п`яти днів з дня її обрання (застосування).

Застава може бути внесена обвинуваченим, іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок Вищого антикорупційного суду (код ЄДРПОУ - 42836259, номер рахунка за стандартом IBAN - НОМЕР_3 ). У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо, обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин, чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6, такі обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- не відлучатись за межі території України без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи;

- утримуватися від спілкування із свідками у кримінальному провадженні: ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65 з приводу обставин, викладених в обвинувальному акті у цьому кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до Державної міграційної служби України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Контроль за виконанням ухвали в частині виконання покладених на обвинуваченого ОСОБА_7 обов`язків покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора у цьому кримінальному провадженні.

Строк дії ухвали щодо покладених на обвинуваченого обов`язків становить 2 місяці, тобто до 02 липня 2023 року включно.

Ухвала оскарженню не підлягає і набирає законної сили з моменту її проголошення. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Повний текст ухвали складений і оголошений 05 травня 2023 року.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3