Документ № 110671855

Справа № 991/2812/23

Провадження № 11-сс/991/297/23

Слідчий суддя ОСОБА_1

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 травня 2023 року місто Київ

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду у складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_2,

суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4,

секретар судового засідання ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу захисника підозрюваної ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17.04.2023 про застосування запобіжного заходу у вигляді застави стосовно:

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки м. Могилів-Подільський Вінницької області, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1,

підозрюваної у кримінальному провадженні № 52021000000000242 від 05.05.2021 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364 та ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України,

за участю:

підозрюваної ОСОБА_6,

захисника підозрюваної адвоката ОСОБА_7,,

прокурора ОСОБА_8,

В С Т А Н О В И Л А:

Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом обставини

Детективами Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52021000000000242 від 05.05.2021, за фактом ухвалення слідчою суддею Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_6 судового рішення - ухвали слідчого судді від 10.11.2020 № 757/47731/20-к про задоволення клопотання про скасування арешту, внаслідок якого ОСОБА_9 17.11.2020 та 18.11.2020 без законних на те підстав отримано не належні йому грошові кошти в розмірі 112 689, 99 Євро та 9 625 дол. США, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України становило 4 034 017, 98 грн, які належать ОСОБА_10 та якому завдано шкоду на суму 110 700 Євро та 9 300 дол. США. А також розслідуються обставини внесення в офіційний документ (ухвалу слідчого судді від 10.11.2020 № 757/47731/20-к) недостовірних відомостей щодо подачі заявником ОСОБА_11 заяви про розгляд поданого ним клопотання без його участі.

Указані дії органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України (далі - КК України) та ч. 1 ст. 366 КК України, які передбачають відповідальність, зокрема, за зловживання владою, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для іншої фізичної особи використання службовою особою влади всупереч інтересам служби, якщо воно спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян та внесенні службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.

30.03.2023, у межах указаного кримінального провадження, ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні нею кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364 та ч. 1 ст.366 КК України.

У цей же день, детектив НАБУ, за погодженням прокурора САП звернувся до слідчого судді Вищого антикорупційного суду з клопотанням про застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді застави.

За результатами розгляду, слідчий суддя ухвалою від 17.04.2023 частково задовольнив клопотання детектива НАБУ та застосував до підозрюваної ОСОБА_6 запобіжний захід у виді застави в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 805 200 грн. Одночасно слідчий суддя поклав на підозрювану ОСОБА_6 такі обов`язки:

- прибувати до детективів, прокурорів, слідчого судді, суду за кожною вимогою;

- не відлучатись за межі території Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від будь-якого спілкування з потерпілим ОСОБА_10, свідками: ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_9, ОСОБА_14, ОСОБА_11, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, а також іншими особами: ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44 щодо обставин, викладених в повідомленні про підозру ОСОБА_6 у цьому кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади усі свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України, окрім паспорта громадянина України.

Застосовуючи до підозрюваної ОСОБА_6 запобіжний захід у виді застави, слідчий суддя дійшов висновків, що: ОСОБА_6 набула статусу підозрюваної; підозра є обґрунтованою, відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра» та підтверджується наявними в матеріалах кримінального провадження доказами; стороною обвинувачення доведено існування ризиків переховування від органів досудового розслідування та/або суду, незаконного впливати на свідків у кримінальному провадженні та знищення, приховання або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень; застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж застава не здатне забезпечити виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов`язків, а також запобігти ризикам, передбаченим п. 1-3 ч. 1 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України); застава в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб не є непомірною для підозрюваної та здатна забезпечити виконання нею покладених процесуальних обов`язків.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді від 17.04.2023, захисник підозрюваної ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 подав до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу та доповнення до неї. За змістом вимог просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання детектива НАБУ.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, сторона захисту посилається на необґрунтованість ухвали слідчого судді. Уважаю, що слідчий суддя дійшов неправильного висновку щодо наявність обґрунтованої підозри відносно ОСОБА_6, адже існують сумніви щодо подання заяви про вчинення злочину особою, яка перебуває у розшуку, відсутнє зловживання владою суддею ОСОБА_6, відсутні докази про її обізнаність щодо перебування справи на судовому розгляді, ураховуючи відсутність з боку прокурорів заперечень на таке клопотання чи повідомлення про перебування кримінального провадження на відповідній стадії. Необґрунтованими захисник вважає й доводи сторони обвинувачення щодо наявності в діях ОСОБА_6 службового підроблення, оскільки надані свідком ОСОБА_11 змінені показання під імовірним тиском детективів НАБУ або страхом кримінального переслідування. Крім того, захист посилається на відсутність ризиків, оскільки стороною обвинувачення не надано жодних доказів можливості ОСОБА_6 вчинити дії передбачені ст. 177 КПК України. ОСОБА_6 має належну процесуальну поведінку, не вчиняла будь-які дії, направлені на перешкоджання досудовому розслідуванню, долучені до клопотання документи про ОСОБА_6 характеризують її виключно позитивно. Із урахуванням зазначеного, сторона захисту вважає, що відносно ОСОБА_6 не мав бути застосований жоден запобіжний захід, а визначений слідчим суддею розмір застави є завідомо непомірним для ОСОБА_6 .

Додатково захисник посилається на недопустимість частини долучених до клопотання доказів: протоколу допиту ОСОБА_6 як свідка, копій процесуальних документів з інших кримінальних проваджень.

Позиції учасників судового провадження

Захисник підозрюваної в судовому засіданні підтримав свою апеляційну скаргу в повному обсязі з наведених в ній підстав, просив їх задовольнити. Підозрювана підтримала позицію свого захисника.

Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту, просив відмовити в її задоволенні.

Мотиви суду

Заслухавши суддю-доповідача щодо суті ухвали слідчого судді та поданої апеляційної скарги, вислухавши доводи підозрюваної та її захисника, а також заперечення прокурора, дослідивши матеріали, які надійшли від слідчого судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить до таких висновків.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Згідно ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосовування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

За вимогами ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Також при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки (ст. 178 КПК України).

Колегією суддів встановлено, що слідчим суддею правильно вирішено всі питання, що підлягали з`ясуванню під час розгляду даного клопотання.

Отже, у межах доводів апеляційної скарги із метою правильного їх вирішення колегія суддів має визначити чи мали місце порушення вимог кримінального процесуального закону, на які вказує захист, що є підставою для скасування ухвали слідчого судді; чи є обґрунтованою підозра ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, що їй інкриміновані; чи наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України; чи є інші більш м`які запобіжні заходи, які зможуть запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України; обґрунтованість розміру застави.

Щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_6 .

Колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України. Такого висновку слідчий суддя дійшов на підставі досліджених матеріалів, наданих сторонами обвинувачення і захисту, належно обґрунтував його, про що відображено в оскаржуваній ухвалі.

Вирішуючи питання щодо встановлення наявності обґрунтованої підозри слідчим суддею під час перевірки було дотримано стандарту доказування «обґрунтована підозра» у вчиненні кримінального правопорушення, зважаючи при цьому на рівень обмеження прав, свобод та інтересів особи внаслідок повідомлення її про підозру та строк здійснення досудового розслідування.

При цьому, поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (ч. 5 ст. 9 КПК України). Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, у рішенні в справі Fox, Campbell and Hartley v. The United Kingdom від 30.08.1990, заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86, § 32; у рішенні в справі Нечипорук і Йонкало проти України від 21.04.2011, заява № 42310/04, § 175) термін «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Обставини здійснення підозрюваною конкретних дій та доведеність її вини, потребують перевірки та оцінки в сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Отже, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Такий висновок також узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994, де Суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

На переконання колегії суддів стороною обвинувачення були наведені достатні відомості про обставини вчинення дій, кваліфікованих за вказаними вище статтями КК України, які в сукупності з дослідженими матеріалами у судовому засіданні та наданими сторонами поясненнями дають підстави для висновку, що мали місце події, про які зазначається у клопотанні, тобто кримінальні правопорушення могли бути вчинені за описаних у клопотанні обставин. На підтвердження цього сторона обвинувачення надала достатні матеріали, на які слідчий суддя послався при ухваленні оскаржуваного рішення.

Матеріали справи відображають характер дій ОСОБА_6, у вчиненні яких вона підозрюється, а саме ухвалення як слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва судового рішення - ухвали слідчого судді від 10.11.2020 № 757/47731/20-к про задоволення клопотання про скасування арешту, внаслідок якого ОСОБА_9 17.11.2020 та 18.11.2020 без законних на те підстав отримано не належні йому грошові кошти в розмірі 112 689, 99 Євро та 9 625 дол. США, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України становило 4 034 017, 98 грн, які належать ОСОБА_10 та якому завдано шкоду на суму 110 700 Євро та 9 300 дол. США. А також внесення в офіційний документ (ухвалу слідчого судді від 10.11.2020 №757/47731/20-к) недостовірних відомостей щодо подачі заявником ОСОБА_11 заяви про розгляд поданого ним клопотання без його участі.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді в частині обґрунтованості підозри ОСОБА_6, оскільки надані стороною обвинувачення докази на обґрунтування підозри є переконливими, узгоджуються між собою та є достатніми для висновку, що ОСОБА_6 могла вчинити інкриміновані їй кримінальні правопорушення, тобто про те, що підозра є обґрунтованою.

У контексті доводів апеляційної скарги щодо необґрунтованості підозри, то колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді в цій частині, що заявлені ним аргументи передбачають надання оцінки на аналізу усіх зібраних доказів у сукупності, що здійснюється лише в ході судового розгляду, а не на стадії досудового розслідування. При цьому, заявлені стороною захисту відомості про необізнаність підозрюваної щодо позиції прокурорів з приводу поданого клопотання про скасування арешту, хоча і відповідають матеріалам відповідної судової справи, однак суперечать іншим об`єктивним даним, зібраним у ході досудового розслідування, зокрема встановленим відомостям про з`єднання помічниці судді - ОСОБА_17 із прокурором ГПУ ОСОБА_45 у день і час розгляду клопотання - 10.11.2020, а також показаннями останнього та свідка ОСОБА_15, які вказують про інформування помічниці щодо перебування вказаного кримінального провадження на судовому розгляді.

Доводи про сумнівність подання заяви про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_10, який перебував в розшуку, колегія суддів вважає неприйнятними, оскільки згідно вказаної заяви вона була подана його представником адвокатом ОСОБА_46, а права та обов`язки потерпілого відповідно до ч. 2 ст. 55 КПК України виникають з моменту подання заяви.

Крім того, доводи про необґрунтованість показань свідка ОСОБА_11, оскільки існують підстави вважати, що вони надані під побоюванням кримінального переслідування чи певним тиском на нього з боку детективів НАБУ, також мають бути відхилені з огляду на те, що наявні відмінності у показаннях свідка ОСОБА_11 не спростовують повністю факту можливого вчинення підозрюваною кримінального правопорушення, оскільки узгоджуються із іншими даними, зокрема щодо відсутності зареєстрованої вхідної заяви ОСОБА_11 від 10.11.2020 у канцелярії суду або ж відсутності відомостей про відвідування останнім суду того ж дня.

Також належну оцінку слідчий суддя надав доводам щодо недопустимості поданих стороною обвинувачення доказів у зв`язку із непроцесуальним отриманням матеріалів із інших кримінальних проваджень, оскільки такі висновки є передчасними та мають бути предметом розгляду та оцінки усіх зібраних матеріалів у ході судового розгляду. Водночас, доводи захисника про неможливість дослідження протоколу допиту ОСОБА_6 як свідка слідчим суддею правомірно визнано слушними та при винесенні відповідного рішення ним враховані не були.

Разом із тим, колегія суддів звертає увагу, що рівень обґрунтованості, доведеності підозри має корелювати зі ступенем обмеження прав і свобод підозрюваної, що випливають (можуть бути пов`язані) із прийняття відповідного процесуального рішення (вчинення процесуальної дії): чим більшим є втручання в права, свободи і законні інтереси людини, тим більшою має бути «вага» і «якість» доказів, якими обґрунтовується її причетність до скоєння відповідного кримінального правопорушення. При цьому стандарти доказування (переконання) поступово зростають з перебігом ефективного розслідування та потребують більш глибокого обґрунтування, що повного мірою узгоджується із об`єктивним розширенням можливостей сторони обвинувачення в цьому напрямку.

Зазначене, зокрема, пов`язане із обов`язком слідчого судді, суду при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 178 КПК України).

Щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України

Перевіряючи обґрунтування слідчого судді щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме того, що підозрювана ОСОБА_6 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідка, іншого підозрюваного, експерта у цьому ж кримінальному провадженні, колегія суддів встановила належне та детальне обґрунтування слідчим суддею наявності кожного із зазначених ризиків в оскаржуваній ухвалі, зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваній в разі визнання її винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, характер та ступінь суспільної небезпеки кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_6, фактичні обставини провадження та дані про особу підозрюваної, у тому числі про її сімейний, майновий стан та стан здоров`я, а також інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України.

Слідчим суддею враховано, що ризики вчинення підозрюваною особою дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення слідчим суддею обґрунтованої ймовірності реалізації таких дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрювана особа обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вона схильна і має реальну можливість їх здійснити у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали, при оцінці існування ризику переховування підозрюваної від органів досудового розслідування та/або суду, слідчим суддею правомірно враховано тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 у разі визнання її винуватою у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень, одне із яких класифікується, як особливо тяжкий злочини (ч. 2 ст. 364 КК України) та відноситься до корупційних, що позбавляє застосувати норми ст. 69, 75 КК України.

Зазначені обставини самі по собі можуть бути мотивом та підставою для підозрюваної переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, оскільки тяжкість можливого покарання може спонукати її переховуватися від суду. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема позицією, викладеною у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001, в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Отже, сама по собі тяжкість злочину не є єдиною визначальною умовою при встановленні ризику, проте разом з іншими обставинами повинна враховуватись слідчим суддею під час вирішення розгляду клопотання про обрання особі запобіжного заходу.

При цьому, оскільки ризик переховування від органу досудового розслідування та суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений, серед іншого, можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями), зокрема і суворістю передбаченого покарання, слідчий суддя обґрунтовано допустив наявність даного ризику.

Окрім врахування ступеня тяжкості кримінального правопорушення, яке інкриміноване ОСОБА_6, слідчим суддею враховано наявність у підозрюваної паспорту громадянина України для виїзду за кордон, а також майновий стан ОСОБА_6 .

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді в частині того, що рівень інтенсивності ризику втечі за межі території України є середнім, з огляду на те, що підозрювана перебуває на посаді судді, має стійкі соціальні та професійні зв`язки саме на території України, та їй, як судді, заборонено виїжджати за межі України на період дії воєнного стану.

Також колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо наявності ризику незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних, експертів у цьому кримінальному провадженні.

Так, при встановленні наявності ризику впливу на свідків, необхідно враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1 та 2 ст. 23, ст. 224 КПК України).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (ч. 4 ст. 95 КПК України).

За змістом ч. 11 ст. 615 КПК України як докази в суді можуть бути використані і показання, отримані під час допиту свідка, потерпілого, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану. Проте хід і результати такого допиту мають фіксуватися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.

За таких обставин ризик впливу на свідків існує до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Також слідчим суддею обґрунтовано прийнято до уваги наявність у ОСОБА_6 достатніх адміністративних та майнових ресурсів для організації і здійснення впливу на свідків, частина з яких є її підлеглими чи колегами, чим підозрювана може скористатись з метою коригування, зміни, спотворення їх показань або узгодження процесуальної поведінки. Характер розслідуваного злочину, у якому обґрунтовано підозрюється ОСОБА_6 передбачає використання наданих їй влади та становища судді, у т.ч. і відносно прямо підпорядкованих їй осіб (працівників офісу судді), що може свідчити про можливість подальшого впливу на них з використанням наявних в неї можливостей посади. Наявність тісних зв`язків серед працівників судових та правоохоронних органів і тривалий досвід роботи на посаді судді, користуючись якими підозрювана може вживати активних дій, спрямованих на ухилення за їх допомогою від кримінальної відповідальності та на особистий чи опосередкований вплив на свідків/потерпілого/експертів у кримінальному провадженні, в тому числі осіб, які надали слідству викривальні показання, а також інших осіб, ймовірно причетних до вчинення кримінального правопорушення з метою спотворення даних, які можуть свідчити про причетність підозрюваної або інших осіб до вчинення розслідуваних злочинів.

Окрім цього, у ході розгляду клопотання підозрюваній ОСОБА_6 стали відомі матеріали кримінального провадження, зокрема, протоколи допиту, з яких вона дізналась зміст їх показань та особисті дані, що уможливлює вплив на останніх з огляду на викривальний характер частини з таких показань. Характер розслідуваного злочину, у якому обґрунтовано підозрюється ОСОБА_6 передбачає вчинення нею дій в інтересах третіх осіб та з метою отримання неправомірної вигоди такими третіми особами, у зв`язку з чим вона може координувати свої дії з останніми, впливаючи на зміст, характер та обсяг їх показань та процесуальної поведінки, або надаючи їм вказівки щодо вчинення такого впливу на інших осіб.

Також колегія суддів уважає вмотивованим висновок слідчого судді щодо наявності ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Так, слідчим суддею правомірно прийнято до уваги, що характер розслідуваного злочину, у якому обґрунтовано підозрюється ОСОБА_6, передбачає в тому числі внесення останньою (або за її вказівкою іншою особою) недостовірних відомостей до змісту судового рішення, щодо обставин ухвалення якого проводиться досудове розслідування. Можливість використання підозрюваною наявних в неї тісних зв`язків серед працівників судових та інших держаних органів з метою приховування слідів вчинених злочинів, а також встановлені факти переміщення запитуваних слідством документів між такими органами з метою утруднення отримання доступу до них, що свідчить про високу ймовірність вчинення підозрюваною дій, спрямованих на приховування, спотворення чи знищення відомостей, які мають суттєве значення для цього кримінального провадження і можуть викривати її участь у розслідуваних злочинах чи причетність до них інших осіб.

Щодо обґрунтованості застосованого запобіжного заходу

В оскаржуваній ухвалі слідчий суддя, враховуючи наявність обґрунтованої підозри та існування трьох ризиків, дійшов висновку про застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді застави, оскільки вказаний запобіжний захід є виправданим та пропорційним у даному провадженні.

Сторона захисту заперечила щодо необхідності застосування до обвинуваченої будь-якого запобіжного заходу з огляду не необґрунтованість підозри.

Відповідно до ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.

Більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні з заставою є: а) особисте зобов`язання; б) особиста порука.

Слідчий суддя встановив, що менш суворий запобіжний захід, ніж застава може негативно відобразитися на здійсненні досудового розслідування (в тому числі шляхом неналежного виконання підозрюваною своїх процесуальних обов`язків) і русі кримінального провадження. Застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання чи особистої поруки для запобігання вказаним ризикам буде недостатнім, оскільки виконання покладених на підозрювану обов`язків буде залежати виключно від волі самої підозрюваної та їх порушення не матиме для неї очевидних і достатньо суттєвих негативних наслідків.

Також слідчий суддя врахував наявність обґрунтованої підозри у вчиненні в т.ч. тяжкого корупційного злочину, а також наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені статтею 177 КПК України, тому дійшов обґрунтованого висновку, що на даному етапі кримінального провадження запобіжний захід у виді застави буде необхідним та достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваної та зможе запобігти встановленим слідчим суддею ризикам і при цьому буде пропорційним, співмірним та таким, що не становитиме надмірний тягар для підозрюваної та інших осіб. Доводи апеляційної скарги сторони захисту не спростовують вказаних висновків.

Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що належна процесуальна поведінка підозрюваної під час досудового розслідування, виконання всіх процесуальних обов`язків з моменту повідомлення про підозру, не спростовують встановлені під час розгляду клопотання ризики.

Також, належно обґрунтованим та законним є рішення слідчого судді і в частині покладення на підозрювану обов`язків, передбачених п. 1-4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України.

Отже, на думку колегії суддів, слідчий суддя належним чином вмотивував свої висновки в цій частині та з метою забезпечення виконання підозрюваною процесуальних обов`язків та запобігання встановленим ризикам, відповідно до вимог КПК України обґрунтовано застосував запобіжний захід у вигляді застави, який на даному етапі слідства є адекватним превентивним заходом.

Щодо обґрунтованості розміру застави

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно з п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 5 ст. 182 КПК України).

У контексті справи «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.

Колегія суддів зазначає, що при визначенні застави слідчим суддею надано оцінку відповідним обставинам, враховано майновий стан підозрюваної, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Під час розгляду апеляційної скарги колегією суддів також перевірялись відомості щодо майнового стану підозрюваної ОСОБА_6, яка відповідно до долучених відомостей особисто володіє садовим будинком загальною площею 264,6 кв.м у Київській області, 1/3 частки квартири загальною площею 102,5 кв.м. у м. Києві, автомобілем марки «TOYOTA» модель «LAND CRUISER», 2016 року випуску. Крім того, підозрювана ОСОБА_6 має значні офіційні доходи та доходи від здійснення продажу нерухомого майна та транспортних засобів, а також наявність суттєвих грошових заощаджень (більше 50 тисяч доларів США).

Указане в сукупності свідчить про високий рівень доходів ОСОБА_6 та значні статки.

З огляду на викладене, враховуючи тяжкість та специфіку кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_6, розмір заподіяної шкоди, а також дані про останню, її майновий та соціальний стан, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку щодо визначення відносно ОСОБА_6 застави саме у розмірі, 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 805 200 грн, який перевищує встановлений п. 3 ч. 1 ст. 182 КПК України. Такий розмір застави, на думку колегії суддів, є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні, не порушує права підозрюваної, та колегія суддів не вбачає підстав вважати його завідомо непомірним для ОСОБА_6 .

Щодо інших доводів сторін

В апеляційній скарзі містяться інші аргументи захисту, які не потребують детального аналізу та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні. При цьому колегія суддів виходить з усталеної практики ЄСПЛ. Так, хоча § 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна трактувати як необхідність давати детальну відповідь на кожен аргумент. Ступінь застосування цього обов`язку обґрунтовувати рішення можна змінювати залежно від характеру рішення та потрібно визначати з урахуванням обставин конкретної справи (див. рішення у справах «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), від 09.12.1994, § 29, Серія A. 303-A, «Хіро Балані проти Іспанії» (Hiro Balani v. Spain), 09.12.1994, § 27, Серія A, № 303-B та Гарсіа Руїс (Garcia Ruiz), згадане вище, § 26). Тому, відхиляючи апеляцію, апеляційний суд може, в принципі, просто схвалити обґрунтування рішення суду нижчої інстанції (див. рішення у справах «Хелле проти Фінляндії» (Helle v. Finland), від 19.12.1997, §§ 59-60, Звіти про судові рішення та ухвали 1997-VIII, «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, § 30, від 27.09.2001, «Степанян проти Вірменії» (Stepanyan v. Armenia), № 45081/04, § 35, від 27.10.2009 та «Емель Бойраз» (Emel Boyraz), згадане вище, § 74) (рішення «Їлдиз проти Туреччини» (Yildiz v. Turkey), заява № 47124/10, від 27.04.2021 року, § 31).

У цьому провадженні колегією суддів були надані відповіді на всі вагомі аргументи як сторони захисту, так і сторони обвинувачення.

Висновки Суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильних висновків про наявність підстав для застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді застави з огляду на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованих кримінальних правопорушень, ризиків, а саме того, що підозрювана ОСОБА_6 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідка, іншого підозрюваного, експерта у цьому ж кримінальному провадженні, інший більш м`який запобіжний захід, ніж застава, не зможе запобігти встановленим ризикам; застава в сумі 805 200 грн зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної.

Колегія суддів уважає, що рішення слідчого судді є законним, обґрунтованим, таким що ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими слідчим суддею, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу - без змін.

Керуючись ст. 309, 376, 392, 404, 405, 407, 418, 419, 422, 424, 532 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17.04.2023 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_2

Судді ОСОБА_3

ОСОБА_4