- Головуюча суддя (ВАКС): Михайленко В.В.
Справа № 991/3224/23
Провадження 1-кп/991/51/23
У Х В А Л А
04 травня 2023 року м.Київ
Вищий антикорупційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю секретаря ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,
ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 (в режимі відеоконференції з Кропивницьким апеляційним судом),
ОСОБА_13, ОСОБА_14 (в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми ЄСІТС),
захисників адвокатів ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23
розглянувши клопотання захисників обвинуваченої ОСОБА_13 адвокатів ОСОБА_24 і ОСОБА_22, захисника обвинуваченого ОСОБА_14 адвоката ОСОБА_15, захисника обвинувачених ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 адвоката ОСОБА_16, захисника обвинувачених ОСОБА_7, ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_20 про повернення прокурору обвинувального акта у кримінальному провадженні № 42016000000001254, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.05.2016, за обвинуваченням
ОСОБА_10, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Кіровоград, зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 191, частиною 3 статті 209, частиною 2 статті 28 частиною 1 статті 366 КК України,
ОСОБА_11, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Білгород-Дністровський Одеської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 (кадастровий номер 3510100000:02:028:0203)
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 191, частиною 2 статті 28 частиною 1 статті 366 КК України;
ОСОБА_14, який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Кіровоград, зареєстрований за адресою АДРЕСА_4, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_5
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 27 частиною 5 статті 191, частиною 3 статті 209 КК України;
ОСОБА_13, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Кіровоград, зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_6 ;
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 27 частиною 5 статті 191, частиною 3 статті 209 КК України;
ОСОБА_12, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 у м. Кіровоград, зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_7
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 27 частиною 5 статті 191, частиною 3 статті 209 КК України;
ОСОБА_6, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_6 у м. Рига Латвійської Республіки, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_8, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_9
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 27 частиною 5 статті 191, частиною 1 статті 366 КК України;
ОСОБА_7, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_7 у м. Олевськ Житомирської області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_10, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_11
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 27 частиною 5 статті 191, частиною 2 статті 28 частиною 2 статті 364, частиною 2 статті 28 частиною 1 статті 366 КК України;
ОСОБА_9, який народився ІНФОРМАЦІЯ_8 у м. Мурманськ, росія, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_12
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 27 частиною 5 статті 191, частиною 2 статті 28 частиною 2 статті 364, частиною 2 статті 28 частиною 1 статті 366 КК України;
ОСОБА_8, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_9 у м. Дніпропетровськ, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_13, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_14,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 27 частиною 5 статті 191, частиною 2 статті 28 частиною 2 статті 364, частиною 2 статті 28 частиною 1 статті 366 КК України,
В С Т А Н О В И В:
1.На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42016000000001254, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.05.2016, за обвинуваченням
ОСОБА_10, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 191, частиною 3 статті 209, частиною 2 статті 28 частиною 1 статті 366 КК України,
ОСОБА_11, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 191, частиною 2 статті 28 частиною 1 статті 366 КК України;
ОСОБА_14, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 27 частиною 5 статті 191, частиною 3 статті 209 КК України;
ОСОБА_13, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 27 частиною 5 статті 191, частиною 3 статті 209 КК України;
ОСОБА_12, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 27 частиною 5 статті 191, частиною 3 статті 209 КК України;
ОСОБА_6, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 27 частиною 5 статті 191, частиною 1 статті 366 КК України;
ОСОБА_7, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 27 частиною 5 статті 191, частиною 2 статті 28 частиною 2 статті 364, частиною 2 статті 28 частиною 1 статті 366 КК України;
ОСОБА_9, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 27 частиною 5 статті 191, частиною 2 статті 28 частиною 2 статті 364, частиною 2 статті 28 частиною 1 статті 366 КК України;
ОСОБА_8, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 27 частиною 5 статті 191, частиною 2 статті 28 частиною 2 статті 364, частиною 2 статті 28 частиною 1 статті 366 КК України.
1.1.У підготовчому судовому засіданні 02.05.2023 від захисників обвинуваченої ОСОБА_13 адвокатів ОСОБА_18 та ОСОБА_22 надійшло клопотання про повернення обвинувального акта прокурору.
1.1.1.Клопотання мотивовано невідповідністю обвинувального акта вимогам пункту 5 частини 2 статті 291 КПК України. Захисник вказує на кваліфікацію дій ОСОБА_13 за двома статтями КК України, а саме 191 та 209, які мають різні родові ознаки та склади злочинів. Разом з тим, формулювання обвинувачення наведене єдиним суцільним текстом без розмежування подій, які відносяться до обвинувачення за частиною 5 статті 27 частиною 5 статті 191 КК України та за частиною 3 статті 209 КК України. За твердженням захисників, таке формулювання не дозволяє встановити обставини, які підлягають доказуванню за кожним з епізодів.
1.1.2.На підставі зазначеного захисник просить повернути прокурору обвинувальний акт як такий, що не відповідає вимогам КПК України.
1.2.Клопотання про повернення обвинувального акта також заявлено захисником обвинуваченого ОСОБА_14 адвокатом ОСОБА_15 .
1.2.1.Захисник стверджує, що дії обвинувачених ОСОБА_25, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 як виконавців кримінального правопорушення, передбаченого статтею 191 КК України, завідомо невірно кваліфіковані, оскільки вони не були службовими особами, у сфері відання яких перебувало майно, заволодіння яким відбулося внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Зокрема, сторона обвинувачення стверджує про заволодіння коштами АТ «Ощадбанк», але директор ПрАТ «Креатив» ОСОБА_25, головний бухгалтер ПрАТ «Креатив» ОСОБА_10 та директор ТОВ «Завод модифікованих жирів» ОСОБА_11 не були службовими особами банку.
1.2.2.Також адвокат вказує, що в тексті обвинувального акта мітиться опис дій обвинувачених ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_8, які одночасно кваліфікуються і як заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем (частина 2 статті 191 КК України) і як зловживання службовим становищем (стаття 364 КК України), що є неприйнятним як з точки зору національного законодавства, так і з точки зору Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
1.2.3.Крім того, захисник вказує на нечіткість формулювання обвинувачення та відсутність всіх ознак злочину, передбаченого частиною 5 статті 191 КК України, зокрема, відсутності корисливого мотиву та мети, які є обов`язковими для цього кримінального правопорушення, відсутності посилання на наявність умислу в діях обвинуваченого та незазначення за яких саме обставин досягнуто попередньої змови на вчинення злочину групою осіб. На думку захисника, обвинувальний акт слід доповнити чітким викладом позиції, чому мав місце саме умисний злочин, та сформулювати позицію щодо того, коли та за яких обставин обвинувачені вступили в змову з метою вчинення інкримінованих їм кримінальних правопорушень.
1.2.4.Зазначення по тексту обвинувального акта Особи_1 (якою без сумніву для захисника є померлий ОСОБА_26 ) як організатора злочину, є некоректним та таким, що порушує презумпцію невинуватості останнього. Зважаючи на те, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення, зазначення в обвинувальному акті Особа_1 ( ОСОБА_26 ), якому обвинувачення не висунуто і щодо якого питання винуватості не вирішувалось, є недопустимим та не дозволяє чітко визначити межі судового розгляду.
1.2.5.На підставі викладеного захисник просить повернути обвинувальний акт прокурору для виправлення недоліків та оформлення його відповідно до вимог КПК України.
1.3.Крім того, захисник обвинувачених ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 адвокат ОСОБА_16 подав клопотання про повернення обвинувального акта, яке мотивовано відсутністю належним чином сформульованого обвинувачення із зазначенням часу та конкретизованого способу вчинення інкримінованих ОСОБА_10 дій та їх наслідків. Зокрема адвокат стверджує, що сторона обвинувачення не зазначає, які конкретно дії вчиняла ОСОБА_10 з метою досягнення злочинної мети, яка також не зазначена. Це, в свою чергу, унеможливлює визначення стороною захисту того, в чому полягало зловживання службовим становищем, і відповідно порушує право обвинуваченої на захист.
1.3.1.Відтак просить повернути обвинувальний акт прокурору для виправлення недоліків та оформлення його відповідно до вимог КПК України.
1.4.Захисник обвинувачених ОСОБА_7, ОСОБА_8 адвокат ОСОБА_20 також заявив клопотання про повернення обвинувального акта.
1.4.1.Захисник стверджує про змістовну невідповідність обвинувального акта вимогам КПК, а саме неправильне зазначення складу злочину: його об`єкту, об`єктивної сторони, суб`єктивної сторони, нерозкриття об`єктивних та суб`єктивних ознак співучасті у злочину. Вважає, що, враховуючи межі судового розгляду, відсутність конкретності обвинувачення не дозволяє суду розглядати його.
1.4.2.Також зазначає, що формулювання обвинувачення щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 побудовано на припущеннях і фактично містить опис їх прямих посадових обов`язків. Вважає недопустимим кваліфікацію одних і тих самих діянь ОСОБА_7 за двома взаємовиключними статтями КК України - 191 та 364.
1.4.3.Наголошує, що АТ «Ощадбанк» не визнав себе потерпілим в цьому кримінальному провадженні, що свідчить про невстановлення стороною обвинувачення суми збитків. В обвинувальному акті не зазначено розмір нанесеної шкоди, а лише зроблено припущення щодо можливого максимального рівня останньої.
1.4.4.Крім того, зазначає про затвердження обвинувального акта поза межами досудового розслідування неуповноваженим суб`єктом.
1.4.5.Відтак вважає висунуте обвинувачення неконкретним, таким, що порушує право на захист, оскільки не містить в собі опису часу, місця, способу вчинення, мотиву, мети, а також визначення розміру шкоди, яка нанесена кримінальним правопорушенням. Просить повернути обвинувальний акт прокурору.
1.5.Клопотання про повернення обвинувального акта також подано захисником обвинуваченого ОСОБА_9 адвокатом ОСОБА_19 .
2.В судовому засіданні сторони висловили такі позиції:
2.1.Захисники ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_20, ОСОБА_21 підтримали подані клопотання про повернення обвинувального акта прокурору.
2.2.Обвинувачені ОСОБА_14, ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_13, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, підтримали позиції своїх захисників.
2.3.Захисник ОСОБА_19 відкликав подане ним клопотання про повернення обвинувального акта. Просив розглядати обвинувальний акт в тому вигляді, в якому він надійшов до суду, і у задоволенні клопотань інших захисників відмовити. Захисник ОСОБА_23 та обвинувачений ОСОБА_9 підтримали зазначену позицію.
2.4.Прокурор ОСОБА_5 проти задоволення клопотань заперечив. Зазначив, що доводи, викладені в клопотаннях, не ґрунтуються на нормах КПК України та не відповідають матеріалам кримінального провадження. Зауважив, що на стадії підготовчого провадження не можливо оцінити змістовну частину обвинувального акта, оскільки оцінка судом відповідності обвинувачення обставинам кримінального правопорушення та кваліфікації таких діянь відбувається під час постановлення вироку в нарадчій кімнаті. Також зауважив, що визначення кваліфікації кримінального правопорушення під час складання обвинувального акта належить до повноважень сторони обвинувачення. Крім того, прокурор під час судового розгляду має право змінити як обсяг обвинувачення так і правову кваліфікацію. Запропоновані ж захисниками варіанти викладення обставин вчинення кримінального правопорушення не узгоджуються з тим, що формулювання обвинувачення є правом саме сторони обвинувачення. Щодо відсутності в АТ «Ощадбанк» процесуального статусу потерпілого, що це не має значення в контексті клопотання про повернення обвинувального акта, оскільки інкриміновані обвинуваченим статті не вимагають форми приватного обвинувачення.
3.Дослідивши обвинувальний акт, заслухавши доводи учасників кримінального провадження, Суд дійшов таких висновків.
3.1.Пунктом 3 частини 3 статті 314 КПК України передбачено, що у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу. При цьому законодавець надає суду право, а не встановлює відповідний обов`язок під час підготовчого судового засідання (постанова Верховного Суду від 26.06.2018 справа № 520/8135/15-к, провадження № 51-203км17).
3.2.Відповідно до частини 4 статті 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.
3.3.Положеннями частини 2 статті 291 КПК України встановлено вимоги до обвинувального акта, згідно з якими обвинувальний акт має містити такі відомості:
1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;
2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);
3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);
3-1) анкетні відомості викривача (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);
4) прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора;
5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення;
6) обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання;
7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;
7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими;
8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування);
8-1) розмір пропонованої винагороди викривачу;
9) дату та місце його складення та затвердження.
3.4.Доводи захисників, висвітлені у клопотаннях про повернення обвинувального акта та при їх обговоренні, зводяться до таких:
1)неправильна кваліфікація діянь обвинувачених; відсутність розмежування подій, які відносяться до різних кримінальних правопорушень; нечітке формулювання обвинувачення, незазначення форми вини, мотиву, мети, часу та способу вчинення злочину, не розкрита форма співучасті;
2)кваліфікація одних і тих самих діянь за двома різними статтями КК України;
3)незазначення розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;
4)складення обвинувального акта поза межами досудового розслідування.
3.5.Щодо викладення фактичних обставин кримінального правопорушення та кваліфікації кримінального правопорушення
3.5.1.Під формулюванням обвинувачення слід розуміти короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактично моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому. Належний виклад фактичних обставин кримінального правопорушення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків органу досудового розслідування, а й для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист
3.5.2.Щодо доводів захисників про невідповідність вимогам закону опису фактичних обставин і формулювання обвинувачення, незазначення певних елементів (часу, способу, мети, мотиву тощо) та неправильної кваліфікації кримінальних правопорушень, то пункт 5 частини 2 статті 291 КПК України прямо передбачає, що фактичні обставини кримінального правопорушення викладаються так, як прокурор це вважає встановленим. Більше того, кримінальний процесуальний закон не надає суду повноважень до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг, повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв`язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого тощо, оскільки визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора (постанова Касаційного кримінального суду Верховного суду від 03.07.2019 року у справі N 273/1053/17). В обвинувальному акті зазначаються не будь-які фактичні обставини кримінального правопорушення, а ті, які прокурор (а не суд чи сторона захисту) вважає встановленими. До цього слід додати, що КПК України містить положення про зміну обвинувачення в суді, висунення додаткового обвинувачення, відмову від підтримання державного обвинувачення (частина 2 статті 337, статті 338-340 КПК України), а також передбачає право суду вийти за межі зазначеного в обвинувальному акті висунутого обвинувачення в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження (частина 3 статті 337 КПК України). В свою чергу, якщо під час розгляду обвинувального акта суд не зможе дійти висновку про те, що викладені в ньому відомості (в тому числі фактичні обставини кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення) не узгоджуються з представленими доказами або суперечать правилам кримінально-правової кваліфікації, він виносить виправдовуваний вирок.
3.5.3.Отже, визначення обсягу фактичних обставин кримінального правопорушення, що викладаються у обвинувальному акті, і формулювання обвинувачення належить до дискреційних повноважень прокурора, а наведені в обвинувальному акті фактичні дані мають в своїй сукупності лише давати уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, а також можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою. В свою чергу, суд шляхом дослідження представлених сторонами доказів доходить висновку про відповідність чи невідповідність викладеної в обвинувальному акті позиції підтвердженим обставинам справи. Проте, така компетенція суду з`являється вже під час судового розгляду кримінального провадження. Тому навіть у випадках, коли обвинувальний акт ґрунтується виключно на припущеннях (як, зокрема, стверджує захисник ОСОБА_20 ), які формально відповідають компетенції прокурора викладати обвинувальний акт на підставі наявної версії сторони обвинувачення і зроблених під час досудового розслідування висновків, Суд може це перевірити лише на стадії судового розгляду.
3.5.4.В свою чергу, особливістю підготовчого провадження є те, що на цій стадії суд не досліджує доведеність обставин, викладених в обвинувальному акті, не оцінює повноту пред`явленого обвинувачення та правильність кваліфікації діяння, інкримінованого особі. Закріпивши можливість повернення обвинувального акта прокурору на первісному етапі судового провадження, законодавець очевидно не мав наміру створити таким чином простір для попередньої судової оцінки правильності та об`єктивності позиції сторони обвинувачення у змагальному кримінальному процесі. Дослідження обвинувального акта під час підготовчого судового засідання спрямоване виключно на встановлення відповідності його форми і змістовного наповнення вимогам статті 291 КПК України, та відсутності в ньому положень, що суперечать одне одному, усунення яких є неможливим в процесі повноцінного судового розгляду. Водночас фактичні обставини кримінального правопорушення, формулювання обвинувачення включно з часом, місцем та способом вчинення кримінального правопорушення, правова кваліфікація кримінального правопорушення, наявність і розмір заподіяної шкоди тощо є предметом розгляду в судовому засіданні кримінального провадження по суті, а первісне їх зазначення в особливому процесуальному рішенні - обвинувальному акті - є прерогативою прокурора.
3.6.Щодо доводів сторони захисту про кваліфікацію одних і тих самих діянь за двома різними статтями КК України
3.6.1.Як стверджують захисники, правова кваліфікація одних і тих саме дій обвинувачених за статтею 191 та статтею 364 КК України є взаємовиключною.
3.6.2.Зазначене питання стосується таких понять як «продовжуваний» та «триваючий» злочин, «ідеальна» та «реальна» сукупність злочинів, правил кваліфікації при виникненні конкуренції чи колізії між статтями КК тощо.
3.6.3.Кваліфікація діянь за кількома статтями Кримінального кодексу України створює множинність злочинів, яка в свою чергу означає, що особою вчинено два чи більше передбачених КК діянь, кожне з яких має ознаки самостійного складу злочину і які разом створюють повторність, сукупність або рецидив злочинів.
3.6.4.У цьому провадженні ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 обвинувачено у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 та ч. 2 ст. 364 КК, тобто у вчиненні двох різних кримінальних правопорушень, що являє собою сукупність злочинів.
3.6.5.Суд зазначає, що сукупність злочинів може бути ідеальною та реальною.
3.6.6.Ідеальна сукупність виникає, коли особа однією дією вчиняє одночасно два або більше злочинів, відповідальність за які передбачено різними статтями КК України. Ознаками ідеальної сукупності є вчинення злочину: а) одним діянням; б) в одному місці; в) одночасно, а також г) наявність усіх необхідних ознак, передбачених двома чи більше різними статтями КК.
3.6.7.Реальна сукупність має місце, коли особа в різний час кількома різними та відокремленими одне від одного діяннями вчинила два або більше злочинів. Кожен зі злочинів, які становлять сукупність, кваліфікується окремо за відповідною статтею (частиною статті) КК України.
3.6.8.Як вбачається зі змісту обвинувального акта, за частиною 5 статті 191 КК України стороною обвинувачення кваліфіковані дії, що виразились у заволодінні протягом вересня 2013 року - січня 2014 року майном АТ «Ощадбанк» в особливо великому розмірі (коштами в сумі 20 000 000 доларів США) шляхом зловживання службовими особами ПрАТ «Креатив» своїм службовим становищем. За частиною 2 статті 364 КК України кваліфіковані дії, які виразились у зловживанні службовим становищем, тобто в умисному, з метою одержання неправомірної вигоди ПрАТ «Креатив» (кошти АТ «Ощадбанк» в сумі 20 000 000 доларів США) використанні службового становища всупереч інтересам служби, що спричинили тяжкі наслідки (безповоротне зменшення активів/збитки у розмірі 133 198 000 гривень на формування резерву) АТ «Ощадбанк». Тобто сторона обвинувачення стверджує про наявність реальної сукупності правопорушень.
3.6.9.Разом з тим, для вирішення питання про те, чи мала місце в цьому випадку сукупність злочинів, або вчинені діяння (за їх встановлення) охоплені єдиним умислом та мав місце триваючий злочин, Суд повинен дослідити обставини вчинення кримінальних правопорушень, що є неможливим та процесуально недопустимим на цій стадії кримінального провадження.
3.7.Щодо незазначення розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням
3.7.1.Захисник ОСОБА_20 у своєму клопотанні також посилався на невідповідність обвинувального акта вимогам пункту 7 частини 2 статті 291 КПК України у зв`язку з незазначенням в ньому розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
3.7.2.Дослідивши обвинувальний акт, колегія суддів встановила, що в ньому серед іншого зазначені такі обставини: «вчиненим кримінальним правопорушенням спричинено безпідставне вибуття коштів з державного банку під видом надання кредиту в сумі 159 860 000 грн. Крім того, внаслідок вчиненого злочину відбулось зменшення активів (спричинено збитки) АТ «Ощадбанк» на суму 133 198 000 гривень через здійснення витрат на формування резерву в сумі 133 198 000 гривень».
3.7.3.Отже в тексті обвинувального акта зазначений розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, однак встановити як факт цієї шкоди, так і її розмір має суд шляхом дослідження і оцінки наданих на її підтвердження доказів.
3.8.Щодо складення обвинувального акта поза межами строків досудового розслідування
3.8.1.Захисник ОСОБА_20 у своєму клопотанні зазначає про нікчемність затвердження обвинувального акта у зв`язку з закінченням строків досудового розслідування. На підтвердження вказаних обставин захисник посилається на:
-неодноразове відновлення кримінального провадження після відкриття матеріалів стороні захисту;
-фактичне закінчення строків досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42016000000001254 внаслідок його об`єднання з кримінальним провадженням № 520190000000011129.
3.8.2.Суд зауважує, що питання закінчення строків досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42016000000001254 до надходження обвинувального акта до суду вже неодноразово розглядалося (ухвала Вищого антикорупційного суду від 22.08.2022 у справі № 991/6004/21; ухвала Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 24.11.2022 у справі № 991/6004/21; ухвала Вищого антикорупційного суду від 19.01.2023 у справі № 991/6004/21; ухвала Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 07.03.2023 у справі № 991/6004/21), тому Суд не вбачає підстав досліджувати його ще раз під час вирішення клопотання про повернення обвинувального акта.
3.8.3.До того ж конструкція статті 314 КПК України розділяє розгляд питань щодо закриття кримінального провадження та повернення обвинувального акта прокурору. Закінчення строків досудового розслідування після повідомлення особі про підозру чітко віднесено законодавцем до підстав закриття кримінального провадження і має розглядатися саме в цьому контексті.
3.8.4.Водночас повернення обвинувального акта прокурору пов`язано з усуненням тих недоліків цього процесуального документу, які заважають призначити справу до судового розгляду.
4.Отже, обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42016000000001254 від 16.05.2016 складений відповідно до вимог статті 291 КПК України, оскільки містить всі формальні і змістовні елементи, передбачені законом. З огляду на перелік обов`язкових відомостей, які повинен містити обвинувальний акт відповідно до статті 291 КПК України, обставини, на які наголошують захисники, не можуть зумовлювати його повернення. Тому у задоволенні клопотань слід відмовити.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 291, 314-316, 323, 372, 376 КПК України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
1.У задоволенні клопотань захисників ОСОБА_24, ОСОБА_22, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_20 про повернення обвинувального акту відмовити.
2.Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення і оскарженню не підлягає
3.Повний текст ухвали оголошений 09.05.2023 о 08:00.
Головуючий суддя ОСОБА_27
Судді:
ОСОБА_28