- Головуючий суддя (АП ВАКС): Боднар С.Б.
Справа № 991/4073/21
Провадження №11-кп/991/63/23
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
УХВАЛА
18 травня 2023 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4
обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_6
захисників ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,
ОСОБА_10, ОСОБА_11
прокурора ОСОБА_12
представника потерпілого -
Регіонального відділення
Фонду державного майна України
по Київській, Черкаській та
Чернігівській областях ОСОБА_13
представника потерпілого -
Державного підприємства
«Міжнародний аеропорт
«Бориспіль» ОСОБА_14
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судуАпеляційної палати Вищого антикорупційного суду заяву захисника ОСОБА_11 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_6 про відвід колегії суддів від розгляду справи № 991/4073/21 за апеляційними скаргами на вирок Вищого антикорупційного суду від 01 березня 2023 року у кримінальному провадженні № 52019000000000504від 18 червня 2019 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України та ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 364 КК України,
УСТАНОВИЛА:
Вироком Вищого антикорупційного суду від 01 березня 2023 року обвинуваченого ОСОБА_5 визнано винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 364 КК України та призначено йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, на строк 3 (три) роки та зі штрафом у розмірі 8500 (вісім тисяч п`ятсот) грн.
Обвинувачену ОСОБА_6 визнано винуватою у пред`явленому обвинуваченні за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 364 КК України та призначено їй покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, на строк 3 (три) роки та зі штрафом у розмірі 8500 (вісім тисяч п`ятсот) грн.
Частково задоволено цивільний позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях про відшкодування матеріальної шкоди та стягнуто солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на їхню користь матеріальну шкоду у розмірі 10 996 758 (десять мільйонів дев`ятсот дев`яносто шість тисяч сімсот п`ятдесят вісім) грн 88 (вісімдесят вісім) коп. У решті вимог відмовлено.
Не погодившись з указаним рішенням, обвинувачена ОСОБА_6, захисники ОСОБА_15, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_9 звернулись до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з апеляційними скаргами та доповненнями, у яких просять скасувати вирок Вищого антикорупційного суду від 01 березня 2023 року.
18 травня 2023 року на електронну пошту суду надійшла заява захисника ОСОБА_11 про відвід колегії суддів у складі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від розгляду зазначених апеляційних скарг. Указана заява обґрунтована тим, що Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду не є самостійним, незалежним та безстороннім судом, оскільки фактично є структурним підрозділом Вищого антикорупційного суду, який здійснює судочинство як суд першої інстанції. Таким чином, наявні достатні підстави стверджувати про упередженість та залежність колегії суддів під час здійснення перегляду вироку Вищого антикорупційного суду від 01 березня 2023 року. Крім того, захисник також переконаний, що Закон України «Про Вищий антикорупційний суд» не відповідає Конституції України, що свідчить про відсутність у колегії суддів повноважень на розгляд поданих апеляційних скарг.
Заслухавши думки обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6, захисників ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,ОСОБА_10, ОСОБА_11, які підтримали заяву про відвід, думку прокурора ОСОБА_12 та представника потерпілого ОСОБА_13, які заперечували проти її задоволення, думку представника ОСОБА_14, який вирішення цього питання залишив на розсуд суду, перевіривши доводи вказаної заяви та матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що заява захисника ОСОБА_11 про відвід колегії суддів не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним та неупередженим судом, створеним на підставі закону (ч. 1 ст. 21 КПК України). Можливість неупередженого та об`єктивного розгляду справи є однією із фундаментальних засад здійснення правосуддя.
З метою забезпечення дотримання цієї гарантії учасники судового провадження наділені правом заявити відвід колегії суддів, який, відповідно до ч. 5 ст. 80 КПК України, повинен бути вмотивованим. Вичерпний перелік підстав, за наявності яких суддя підлягає відводу, визначений ст. 75, 76 КПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 80 КПК України заяви про відвід під час судового провадження подаються до початку судового розгляду. У разі заявлення відводу одному, кільком або всім суддям, які здійснюють судове провадження колегіально, його розглядає цей же склад суду (ст. 81 КПК України).
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) «Олександр Волков проти України» від 09 квітня 2013 року (заява № 21722/11) зазначається, що, як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно із суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (п. 104 рішення).
Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (рішення ЄСПЛ у справі «Білуха проти України» (Belukha v. Ukraine), п.п. 49, 50). Тест об`єктивності передбачає встановлення того, чи наявні доказані факти, які можуть викликати сумніви у неупередженості (рішення ЄСПЛ у справі «Кастільо Альгар проти Іспанії» (Castillo Algar v. Spain), п. 45). При визначенні наявності законних підстав сумніватися у безсторонності певного судді позиція особи, яка заявляє відвід, має важливе, але не вирішальне значення, вирішальним є те, чи є відповідні побоювання виправданими (рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), п. 44).
Тобто, особиста безсторонність суду презюмується доки не встановлена на підставі доказів наявність виправданих побоювань щодо неупередженості судді чи колегії суддів. Водночас, захисником ОСОБА_11 не наведено будь-яких фактичних даних, які б могли слугувати підставою для сумніву в неупередженості складу суду та не надано жодного доказу, що колегія суддів у складі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 будь-яким чином своєю поведінкою виразила прихильність чи упередженість до учасників провадження або існують інші обставини, що викликають сумнів у неупередженості колегії суддів.
Твердження сторони захисту стосовно неконституційності Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» колегія суддів вважає неспроможними, оскільки такі доводи ґрунтуються виключно на особистому розумінні і тлумаченні захисником положень Конституції України та не можуть слугувати підставою для відводу колегії суддів.
Зокрема, відповідно до ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Суд утворюється, реорганізовується і ліквідовується законом, проект якого вносить до Верховної Ради України Президент України після консультацій з Вищою радою правосуддя.
Згідно ст. 31 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», в системі судоустрою діють вищі спеціалізовані суди як суди першої та апеляційної інстанцій з розгляду окремих категорій справ. Вищими спеціалізованими судами є Вищий суд з питань інтелектуальної власності та Вищий антикорупційний суд.
Законом України «Про утворення Вищого антикорупційного суду» № 2470-VIII від 21 червня 2018 року в України був створений Вищий антикорупційний суд.
Відповідно до ст. 147 Конституції України, питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених Конституцією випадках інших актів вирішує Конституційний Суд України. Водночас, відповідне рішення суду конституційної юрисдикції щодо неконституційності положень закону, яким створено Вищий антикорупційний суд, відсутнє.
Згідно ст. 30 КПК України, у кримінальному провадженні правосуддя здійснюється лише судом згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом. Відмова у здійсненні правосуддя не допускається. Статтею 33-1 КПК України встановлено предметну підсудність Вищого антикорупційного суду.
Таким чином, Вищий антикорупційний суд є судом, утвореним на підставі закону і діє в єдиній системі судоустрою як її самостійний елемент. Разом з тим, вирішення питань відповідності законів чи їх окремих частин щодо створення і діяльності Вищого антикорупційного суду Конституції України знаходиться поза межами компетенції колегії суддів. Доводи заяви про відвід в цій частині не дають жодних підстав сумніватися в неупередженості суддів, що розглядають кримінальне провадження. А тому, колегія суддів відхиляє доводи захисника в цій частині.
Безпідставними є й доводи захисника щодо залежності Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від Вищого антикорупційного суду, оскільки згідно ч. 4 ст. 31 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у складі вищого спеціалізованого суду утворюється апеляційна палата для розгляду справ в апеляційній інстанції. Апеляційна палата вищого спеціалізованого суду діє у його складі на засадах інституційної, організаційної, кадрової та фінансової автономії.
Заява про відвід не є безумовною підставою для відсторонення складу суду від участі у кримінальному провадженні. Позиція особи, яка заявляє відвід, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальним є можливість вважати такі сумніви об`єктивно обґрунтованими.
За таких обставин колегія суддів вважає, що наведені захисником ОСОБА_11 в обґрунтування заяви по відвід обставини є надуманими та не містять передбачених статтями 75, 76 КПК України підстав для відводу колегії суддів, а тому у задоволенні заяви про відвід слід відмовити.
На підставі наведеного, керуючись статтями 75, 76, 81 КПК України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Заяву захисника ОСОБА_11 про відвід колегії суддів від розгляду справи № 991/4073/21 за апеляційними скаргами на вирок Вищого антикорупційного суду від 01 березня 2023 року у кримінальному провадженні № 52019000000000504 від 18 червня 2019 року - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3