- Головуючий суддя (АП ВАКС) : Калугіна І.О.
Справа № 521/17260/18
Провадження № 11-кп/991/77/23
Головуючий суддя в суді першої інстанції ОСОБА_1
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 травня 2023 року м. Київ
Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду у складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_2,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4,
секретар судового засідання ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 на ухвалу колегії суддів Вищого антикорупційного суду від 04.05.2023 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Одеса, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1,
обвинуваченого у кримінальному провадженні № 52016000000000411 від 02.11.2016 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України,
за участю:
прокурора - ОСОБА_6,
обвинуваченого - ОСОБА_7,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_8,
В С Т А Н О В И Л А:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом обставини
У провадженні Вищого антикорупційного суду, на стадії підготовчого судового провадження, перебуває кримінальне провадження № 52016000000000411 від 02.11.2016, за обвинуваченням ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
У межах указаного кримінального провадження, 24.04.2023 прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора (далі - САП) ОСОБА_6 звернулась до суду першої інстанції з клопотанням про зміну запобіжного заходу у вигляді особистої поруки відносно обвинуваченого ОСОБА_7 на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України в розмірі 11 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 30 866 000 грн, а також покладанням на обвинуваченого обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).
За результатами розгляду цього клопотання, Вищий антикорупційний суд ухвалою від 25.04.2023 відмовив у застосуванні до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосував до нього запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 11 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 30 866 000 грн, із покладанням на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
04.05.2023 прокурор САП ОСОБА_6 знову звернулася до суду першої інстанції з клопотанням про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7, оскільки обвинуваченим був порушений обов`язок встановлений ч. 6 ст. 182 КПК України з внесення ним коштів застави на відповідний рахунок або із забезпечення їх внесення заставодавцем не пізніше п`яти днів з дня обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді застави. Клопотання містило вимоги про зміну ОСОБА_13 запобіжного заходу у вигляді застави на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів з можливістю внесення застави в розмірі 19 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 50 996 000 грн і покладанням на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Вищий антикорупційний суд ухвалою від 04.05.2023 частково задовольнив клопотання сторони обвинувачення. Застосував до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів, із можливістю внесення застави в розмірі 5 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 13 420 000 грн та поклав на обвинуваченого обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Змінюючи обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід, суд першої інстанції дійшов висновку, що при розгляді клопотання прокурор довів наявності ризиків переховування від суду і незаконного впливу на свідків, а також недостатність застосування більш м`якого запобіжного заходу для запобігання встановленим ризикам. Застава в розмірі 5 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 13 420 000 грн, є співмірною з майновим становищем обвинуваченого та зможе забезпечити виконання ним покладених на нього обов`язків і запобігти існуючим ризикам.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції від 04.05.2023, прокурор САП ОСОБА_6 подала до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу. За змістом вимог просить скасувати оскаржувану ухвалу в частині визначення розміру застави та в цій частині постановити нову ухвалу, якою визначити обвинуваченому ОСОБА_7 заставу в розмір 19 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 50 996 000 грн.
Обґрунтовуючи вимоги своєї апеляційної скарги, сторона обвинувачення посилається на те, що суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі жодним чином не надав оцінки активам, наявним як у самого ОСОБА_7, та його близьких родичів (матері і доньок). На думку прокурора, з огляду на майновий стан обвинуваченого та його близьких родичів, застава у сумі 50 996 000 грн не є для ОСОБА_7 непомірною. Визначений судом обвинуваченому ОСОБА_7 розмір застави, не здатен запобігти наявним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку. Разом із тим, сторона обвинувачення уважає, що висновки суду першої інстанції про недоведення ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином є помилковим, які не ґрунтується на оцінці наданих матеріалів. На переконання прокурора, існування указаного ризику підтверджується тим, що за зверненням Вищої Ради Правосуддя були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом втручання Одеського міського голови в діяльність суддів Південно-західного апеляційного господарського суду щодо здійснення ними правосуддя, намагання вплинути на безсторонність колегії суддів з метою спонукання до ухвалення в майбутньому судового рішення на користь відповідачів, дискредитацію, підрив авторитету суддів, суду та правосуддя загалом.
Заперечення на апеляційну скаргу та узагальненні доводи особи, яка їх подала
Уважаючи апеляційну скаргу сторони обвинувачення необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, захисник обвинуваченого ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_8 подав до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду письмові заперечення.
За змістом заперечень посилається на те, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. Прокурор, не дивлячись на висновки суду першої інстанції щодо вказаного ризику, продовжує наполягати на його існуванні, наводячи ті ж самі аргументи. Сторона захисту вважає, що суд першої інстанції визначив ОСОБА_7 розмір застави з урахуванням принципу пропорційності та вона є помірною для нього, про що свідчить її внесення на відповідний рахунок. Доводи прокурора щодо необхідності збільшення розміру застави до 19 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб є необґрунтованими та такими, що не ґрунтуються на реальній оцінці статків ОСОБА_7 .
Позиції учасників судового провадження
Сторона обвинувачення в судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу в повному обсязі з наведених у ній підстав, просила задовольнити.
Сторона захисту в судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. Обвинувачений підтримав позицію свого захисника.
Мотиви суду
Заслухавши суддю-доповідача щодо суті оскаржуваного судового рішення та поданої апеляційної скарги, вислухавши доводи та заперечення учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до таких висновків.
Згідно з ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Вирішення судом питання щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 розділу ІІ КПК України.
Відповідно до вимог ч. 1 та п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження є, зокрема, запобіжні заходи.
Згідно ч. 1 ст. 176 КПК України, запобіжними заходами є: особисте зобов`язання (1); особиста порука (2); застава (3); домашній арешт (4); тримання під вартою (5).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду (1); знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення (2); незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні (3); перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (4); вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (5).
Частинами 1 та 2 статті 200 КПК України визначено, що прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися в порядку, передбаченому ст. 184 цього кодексу, до слідчого судді, суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу, у тому числі про скасування, зміну або покладення додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою ст. 194 цього кодексу, чи про зміну способу їх виконання. У клопотанні про зміну запобіжного заходу обов`язково зазначаються обставини, які: 1) виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу; 2) існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які слідчий, прокурор на той час не знав і не міг знати.
Таким чином, обґрунтованість та дієвість раніше застосованого запобіжного заходу можуть піддаватися судовому контролю через певні проміжки часу на предмет перевірки наявності чи відсутності ризиків, за наявності яких такий запобіжний захід було застосовано, або внаслідок виникнення інших обставин, які можуть бути підставами зміни запобіжного заходу в сторону його продовження, зміни чи скасування, оскільки тривала дія запобіжного заходу без урахування конкретних обставин справи може призвести до порушення прав, свобод чи інтересів учасників кримінального провадження.
Колегією суддів установлено, що судом першої інстанції правильно вирішено всі питання, що підлягали з`ясуванню під час розгляду клопотання.
Межі перегляду оскаржуваної ухвали
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Разом з цим, виходячи з положень п. 24 ч. 1 ст. 3 КПК України судове провадження - це кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами, тобто рішення суду першої інстанції, ухвалене до ухвалення судових рішень, передбачених ч. 1 ст. 392 КПК України не входять до вказаного переліку, та не передбачають витребування матеріалів провадження.
Положення ч. 2 ст. 422-1 КПК України встановлюють, що суддя-доповідач у разі необхідності перевірки обставин, які підтверджують наявність ризиків, що стали підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зміни іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або для продовження строку тримання під вартою, невідкладно витребовує з суду першої інстанції: 1) ухвалу про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою; 2) клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, подане під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Виходячи із зазначеного, суд апеляційної інстанції не переглядає обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Отже, у межах доводів апеляційної скарги із метою правильного їх вирішення колегія суддів має визначити чи наявні законні підстави для зміни обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу із застави на тримання під вартою, при цьому перевіривши наявність ризиків, які були заявлені прокурором, та їх обґрунтованість; чи є інші більш м`які запобіжні заходи, які зможуть запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України; обґрунтованість розміру застави.
Щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України
Колегія суддів погоджується із мотивами ухвали суду першої інстанції щодо висновку про існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме того, що обвинувачений ОСОБА_7 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; а також незаконно впливати на свідків.
Так, існування кожного вказаного у ч. 1 ст. 177 КПК ризику повинно підтверджуватися фактами, наявність яких має бути переконливо продемонстровано (п. 85 і 86 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 30.01.2018 у справі «Макаренко проти України» /Makarenko v. Ukraine, заява №622/11).
Таким чином, ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, необхідно вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Перевіряючи обґрунтування суду першої інстанції щодо наявності вказаних ризиків, колегія суддів встановила належне та детальне обґрунтування судом наявності кожного із зазначених ризиків в оскаржуваній ухвалі, зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому в разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, характер та ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_7, фактичні обставини провадження та дані про особу обвинуваченого, у тому числі про його сімейний, майновий стан та стан здоров`я, а також інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали, при оцінці існування ризику переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування та/або суду, судом правомірно враховано тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, яке класифікується, як особливо тяжкий злочини (ч. 5 ст. 191 КК України) та відноситься до корупційних, що позбавляє застосувати норми ст. 69, 75 КК України.
Зазначені обставини самі по собі можуть бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, оскільки тяжкість можливого покарання може спонукати обвинуваченого переховуватися від суду. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема позицією, викладеною у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001, в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Отже, сама по собі тяжкість злочину не є єдиною визначальною умовою при встановленні ризику, проте разом з іншими обставинами повинна враховуватись слідчим суддею під час вирішення розгляду клопотання про обрання особі запобіжного заходу.
При цьому, оскільки ризик переховування від органу досудового розслідування та суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений, серед іншого, можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями), зокрема і суворістю передбаченого покарання, суд першої інстанції обґрунтовано допустив наявність вказаного ризику.
Окрім врахування ступеня тяжкості кримінального правопорушення, яке інкриміноване ОСОБА_7, судом першої інстанції враховано наявність у обвинуваченого паспорту громадянина України для виїзду за кордон, а також майновий стан ОСОБА_7 та його родини.
За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про існування ризику переховування ОСОБА_7 від органів досудового розслідування та/або суду.
Також колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо наявності ризику незаконного впливу на свідків.
Так, при встановленні наявності ризику впливу на свідків, необхідно враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1 та 2 ст. 23, ст. 224 КПК України).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (ч. 4 ст. 95 КПК України).
За змістом ч. 11 ст. 615 КПК України як докази в суді можуть бути використані і показання, отримані під час допиту свідка, потерпілого, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану. Проте хід і результати такого допиту мають фіксуватися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.
За таких обставин ризик впливу на свідків існує до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Не залишились без оцінки доводи сторони обвинувачення щодо ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
На думку колегії суддів, суд першої існтанції правомірно дійшов висновку про його недоведеність, оскільки висловлювання обвинуваченого ОСОБА_7 на адресу суддів Південно-західного апеляційного господарського суду 23.02.2023 отримали відповідну оцінку Вищої ради правосуддя у межах її повноважень та компетенції, а за наслідками її звернення були внесені відомості до ЄРДР за фактом втручання Одеського міського голови в діяльність суддів щодо здійснення ними правосуддя. Також зазначив, що ці обставини не доцільно визнавати такими, що свідчать про існування зазначеного ризику, оскільки обвинувачений ОСОБА_7 у даному випадку коментував своє ставлення до вже ухваленого судового рішення. Вирішення решти пов`язаних з цим питань належить до повноважень та компетенції Вищої ради правосуддя.
Щодо обґрунтованості зміни застосованого запобіжного заходу
В оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції, враховуючи характер, тяжкість, наслідки кримінального правопорушення, існування двох ризиків, а також невиконання обвинуваченим ОСОБА_7 обов`язку щодо внесення застави, дійшов висновку про зміну обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді застави на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 25.04.2023 частково задоволено клопотання прокурора САП про зміну запобіжного заходу у вигляді особистої поруки на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та застосовано до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді застави у сумі 11 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, грошовий еквівалент якої становить 30 866 000,00 гривень, яка повинна була бути внесена не пізніше п`яти днів з дня її обрання (застосування) самим обвинуваченим або іншою фізичною/юридичною особою.
Згідно ч. 1 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених ч. ч. 3 або 4 ст. 183 КПК України.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 182 КПК України підозрюваний, обвинувачений, який не тримається під вартою, не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов`язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду. Зазначені дії можуть бути здійснені пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу. З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, а також з моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Зазначений обов`язок, передбачений ч. 6 ст. 182 КПК України, обвинуваченим не у п`ятиденний строк виконаний не був, тобто ним не була внесена на відповідний рахунок визначена судом сума застави та не було забезпечено її внесення заставодавцем, що не заперечується сторонами кримінального провадження.
Відповідно до вимог ч. 1 та 3 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених ст. 177 КПК України, крім випадків, передбачених частиною п`ятою ст. 176 КПК України. Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч. 4 ст. 183 КПК України. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених ст. 194 КПК України будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому ч. 4 ст. 194 КПК України.
Більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є: а) особисте зобов`язання; б) особиста порука; в) застава; г) домашній арешт.
При визначенні запобіжного заходу, який підлягає застосуванню, суд обґрунтовано врахував тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; повідомлення йому про підозру у вчиненні тяжкого злочину в іншому кримінальному провадженні; вік та стан здоров`я (інформація щодо стану здоров`я обвинуваченого несумісного з триманням під варто - відсутня); міцність соціальних зв`язків; наявність постійного місця роботи, а саме те, що обвинувачений ОСОБА_7 у 2020 році втретє обраний Одеським міським головою; майновий стан обвинуваченого (наявність значного розміру накопичених коштів); відсутність судимостей; наявність повідомлення ОСОБА_7 про підозру в іншому кримінальному провадженні; розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується ОСОБА_7, а також невиконання обвинуваченим ОСОБА_7 обов`язку щодо внесення застави, а тому правомірно дійшов висновку, що застосування обвинуваченому іншого більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам кримінального провадження, у тому числі належного виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків.
В аспекті недостатності застосування більш м`якого запобіжного заходу для запобігання встановленим вище ризикам суд першої інстанції звернув увагу на те, що у даному випадку він має право взагалі не визначати розмір застави і не застосовувати її у якості альтернативного запобіжного заходу, оскільки щодо обвинуваченого ОСОБА_7 вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, але був ним порушений, що відповідно до вимог п. 3 ч. 4 ст. 183 КПК України звільняє суд від обов`язку визначати розмір застави у даному випадку.
Однак, суд першої інстанції, враховуючи надані обвинуваченим ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснення стосовно причин невнесення раніше встановленої судом застави, його матеріальне становище, обґрунтовано застосував до обвинуваченого ОСОБА_7 в якості альтернативи заставу.
Щодо розміру застави
Суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України (абз. 1 ч. 3 ст. 183 цим Кодексом).
Відповідно до вимог п. 3 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.
Згідно з п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 5 ст. 182 КПК України).
Виходячи з прецедентної практики ЄСПЛ, уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання обвинуваченого під вартою. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги ризик того, що підозрюваний може ухилитися від покарання, обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа.
Також, в контексті справи «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.
З огляду на викладене, враховуючи майновий стан підозрюваного, членів його родини, повідомлення про підозру у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому особливо тяжкого корупційного злочину, наявність ризиків, передбачених п. 1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України, розмір предмета кримінального правопорушення, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо визначення відносно ОСОБА_7 застави саме 5000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що в грошовому еквіваленті становить 13 420 000 гривень. Такий розмір застави, на думку колегії суддів, є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні, не порушує права обвинуваченого, та колегія суддів не вбачає підстав вважати його завідомо непомірним для обвинуваченого ОСОБА_7 . Доводами апеляційної скарги сторони обвинувачення вказаний розмір застави не спростований.
При цьому суд першої інстанції правомірно врахував, що застава може бути внесена, як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною та/або юридичною особою (заставодавцем), що передбачено ч. 2 ст. 182 КПК України.
Висновки Суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Суд першої інстанції дійшов правильних висновків про наявність підстав для зміни обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді застави на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з огляду на обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення; існування ризиків; того, що інший більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти встановленим ризикам; помірності визначеного розміру застави.
Колегія суддів уважає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим, таким що ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими судом першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.
Керуючись ст. 376, 392, 404, 405, 407, 418, 419, 422-1, 424, 532 КПК України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу колегії суддів Вищого антикорупційного суду від 04.05.2023 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4