- Головуючий суддя (АП ВАКС) : Глотов М.С.
Слідчий суддя у 1-й інстанції: ОСОБА_1 Справа № 991/1680/23Доповідач: ОСОБА_2 Провадження №11-сс/991/349/23
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА ВИЩОГО АНТИКОРУПЦІЙНОГО СУДУ
УХВАЛА
І м е н е м У к р а ї н и
17 травня 2023 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2,
суддів: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5,
представників ОСОБА_6, ОСОБА_7,
прокурора ОСОБА_8,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_10, подану на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 27 лютого 2023 року у кримінальному провадженні №22016000000000269,
В С Т А Н О В И Л А:
І. Процедура
1. Судове провадження у цій справі було розпочато Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду згідно з отриманою 08.05.2023 апеляційною скаргою представника власника майна, поданою згідно з п. 9 ч. 1 ст. 309 Кримінального процесуального кодексу України /далі - КПК/ на ухвалу слідчого судді від 27.02.2023, постановлену відповідно до ч. 6 ст. 170, ч. ч. 4, 5 ст. 173 КПК (а. с. 145, 148-155, 173-181).
ІІ. Зміст оскаржуваного рішення
2. Ухвалою слідчого судді задоволено клопотання детектива - накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_9, яке належить йому на праві власності, шляхом позбавлення права відчуження та розпорядження таким майном, а саме на (1) 20/100 домоволодіння у м. Миколаїв, (2) домоволодіння в с. Липовий Скиток Васильківського р-ну Київської обл, (3) квартиру в м. Києві, (4) дві земельні ділянки, розташовані в с. Бобриця Васильківського р-ну Київської обл.
3. Ухвала мотивована тим, що: (1) детективами Національного антикорупційного бюро України /далі - НАБУ/ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22016000000000269 за фактом можливого заволодіння за попередньою змовою групою службових осіб Міністерства інфраструктури України /далі - Мінінфраструктури/, Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» /далі - ДП «АМПУ»/ та представників групи компаній «Трансінвестсервіс» /далі - «ТІС»/ грошовими коштами ДП «АМПУ» в особливо великому розмірі у вигляді корабельного збору з судновласників за здійснення суднозаходів в акваторії морського порту «Південний» у зв`язку із прийняттям, введенням в дію та виконанням наказу Мінінфраструктури від 24.07.2015; (2) наявна обґрунтована підозра вчинення ОСОБА_9 інкримінованого йому кримінального правопорушення; (3) є підстави для накладення арешту на майно з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення; (4) негативні наслідки відсутні, так як арешт майна не припиняє і не позбавляє прав власника на нього; (5) арешт майна на цьому етапі є розумним та співрозмірним із завданнями кримінального провадження.
ІІI. Вимоги та доводи особи, яка звернулася з апеляційною скаргою
4. В апеляційній скарзі представник просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні.
4.1. Апеляційна скарга мотивована тим, що: (1) строк на апеляційне оскарження слід відраховувати з часу ознайомлення сторони захисту з копією рішення слідчого судді, а тому строк на подачу апеляційної скарги не пропущений; (2) вирішення питання щодо арешту майна без участі його власника майна порушило принцип змагальності сторін; (3) відсутня обґрунтована підозра вчинення кримінального правопорушення; (4) відсутні підстави для накладення арешту на майно, оскільки цивільний позов не заявлено, потерпілі від кримінального правопорушення відсутні, арешт накладено на майно, яке не належить підозрюваному; (5) не доведено існування ризиків, для запобігання яким накладено арешт на майно; (6) застосування заходу забезпечення кримінального провадження не було розумним та співмірним.
4.4. Представник ОСОБА_10 будучи обізнаним про дату, час і місце апеляційного розгляду, в судове засідання не прибув (т. 1 а. с. 214-215).
IV. Узагальнені позиції інших учасників
5. Інші учасники судового провадження висловили свої позиції.
5.1. ОСОБА_9, будучи обізнаним про дату, час і місце апеляційного розгляду, в судове засідання не прибув, із клопотаннями про відкладення судового засідання чи розгляду апеляційної скарги за його особистої участі не звертався.
5.2. Представники ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтримали апеляційну скаргу ОСОБА_10 із мотивів, наведених у ній.
5.3. Прокурор ОСОБА_8 заперечив проти доводів представників та просив залишити апеляційну скаргу без задоволення.
V. Межі перегляду оскаржуваної ухвали
6. Судове рішення має бути законне, обґрунтоване і вмотивоване (ч. 1 ст. 370 КПК).
6.1. У ході апеляційного перегляду рішення слідчого судді ретельній перевірці підлягають усі доводи апеляційної скарги, які можуть вплинути на результат апеляційного розгляду (постанова Верховного Суду від 05.01.2022 у справі №484/789/19, абз. 9 п. 12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.12.2021 у справі №11-164сап21).
6.2. Виходячи зі змісту ст. 2, ч. 6 ст. 9, ч. ч. 1, 3 ст. 21, ч. 1 ст. 22, ст. 24, ч. 3 ст. 26, ч. 1 ст. 404 КПК, колегія суддів переглядає оскаржувану ухвалу в межах зроблених слідчим суддею в такому рішенні висновків, а також наведених на їх спростування доводів апеляційної скарги.
6.3. Із урахуванням вищенаведеного, апеляційному суду належить з`ясувати чи: (1) подана апеляційна скарга у межах строку на апеляційне оскарження; (2) наявна обґрунтована підозра вчинення ОСОБА_9 кримінального правопорушення; (3) існують підстави для накладення арешту на майно з метою відшкодування шкоди; (4) наявні ризики, у зв`язку із якими є необхідність в застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження та, у зв`язку із цим, чи є розумним і співмірним накладення арешту на майно.
VI. Встановлені обставини та їх оцінка колегією суддів
7. Надаючи оцінку обставинам, установленим слідчим суддею, та зробленим ним висновкам, апеляційний суд виходить із такого.
(§1) Щодо дотримання строку на апеляційне оскарження
8. В апеляційній скарзі представник вказує про дотримання строку на апеляційне оскарження, оскільки сторона захисту не брала участі у розгляді клопотання про арешт майна, а ознайомилася з оскаржуваною ухвалою та отримала її копію лише 04.05.2023.
8.1. Вирішуючи питання своєчасності подання апеляційної скарги, колегія суддів враховує положення ч. 5 ст. 115, абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК.
8.2. Так, строки, у межах яких особа може оскаржити ухвалу слідчого судді, передбачені ст. 395 КПК.
8.2.1. Апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на ухвалу слідчого судді протягом п`яти днів з дня її оголошення (п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК).
8.2.2. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення (абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК).
8.2.3. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні (ч. 7 ст. 376 КПК).
8.3. Зважаючи на те, що оскаржуване рішення слідчим суддею постановлено 27.02.2023 без виклику та за відсутності в судовому засіданні особи, яка звернулася з апеляційною скаргою (т. 1 а. с. 145, 148-155), перебіг строку на апеляційне оскарження розпочався з наступного дня після отримання ним копії відповідної ухвали.
8.3.1. Оскільки у матеріалах справи відсутні докази отримання ОСОБА_9 чи його представником оскаржуваної ухвали, а представник стверджує про ознайомлення з копією судового рішення лише 04.05.2023, перебіг строку на оскарження для власника майна та його представника розпочався не раніше 05.05.2023.
8.3.2. Виходячи із наявності у матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про неможливість вручення через закінчення терміну зберігання (т. 1 а. с. 165), розписки про отримання оскаржуваної ухвали 04.05.2023 (т. 2 а. с. 5), і зазначення в апеляційній скарзі про отримання саме 04.05.2023 копії оскаржуваної ухвали, перебіг строку на оскарження для ОСОБА_9 та його представника розпочався не раніше 05.05.2023 і завершувався 09.05.2023 (останній день).
8.3.3. Ураховуючи, що апеляційну скаргу представник ОСОБА_9 подав 08.05.2023, то відповідне звернення до суду зі вказаною апеляційною скаргою відбулося з дотриманням строку на апеляційне оскарження.
(§2) Щодо обґрунтованості підозри
9. В оскаржуваному рішенні слідчий суддя дійшов висновку, що існує обґрунтована підозра вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, а саме про наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК.
9.1. На спростування цього висновку представник ОСОБА_9 - ОСОБА_10 зазначив, що у підозрі сторона обвинувачення не посилається на належні докази причетності ОСОБА_9 до вчинення кримінального правопорушення, а тому підозра є необґрунтованою.
9.2. Прокурор вказав про законність і обґрунтованість рішення слідчого судді в частині наявності обґрунтованої підозри.
9.3. За наслідками апеляційного перегляду колегія суддів вважає, що доводи сторони захисту стосовно відсутності обґрунтованої підозри не знайшли свого підтвердження.
9.4. Надаючи саме таку оцінку, суд апеляційної інстанції виходить із того, що арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження (п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК).
9.5. Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження (п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК).
9.6. У чинному КПК, як і в інших законах України та підзаконних актах, поняття «обґрунтована підозра» відсутнє, у зв`язку з чим, зважаючи на ч. 5 ст. 9 КПК, під час оцінки відповідності фактичним обставинам кримінального провадження висновків слідчого судді щодо наявності обґрунтованої підозри колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини /далі - ЄСПЛ/.
9.7. «Обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (п. 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» /Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine, заява №42310/04).
9.8. Так, у ході застосування наведеного підходу судом апеляційної інстанції враховуються наступні факти, у відповідності до яких:
9.8.1. детективи НАБУ розслідують кримінальне провадження №22016000000000269, розпочате 11.07.2016, щодо вчинення злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364 КК, зокрема, за фактом можливого заволодіння за попередньою змовою групою службових осіб Мінінфраструктури, ДП «АМПУ» та представників групи компаній «Трансінвестсервіс» грошовими коштами ДП «АМПУ» в особливо великому розмірі у вигляді корабельного збору з судновласників за здійснення суднозаходів в акваторії морського порту «Південний » у зв`язку із прийняттям, введенням в дію та виконанням наказу Мінінфраструктури №281 від 24.07.2015 (т. 1 а. с. 7);
9.8.2. 22.02.2023 ОСОБА_9 в рамках даного кримінального провадження повідомлено про підозру у зловживанні владою, тобто в умисному, з метою одержання неправомірної вигоди для ТОВ «ТІС - Контейнерний термінал» та ТОВ «ТІС - Руда» використанні службовими особами влади всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом інтересам ДП «АМПУ», тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК (т. 1 а. с. 85-104);
9.8.3. наявність обґрунтованої підозри підтверджується доказами, у відповідності до яких:
(1) постановою Верховної Ради України від 02.12.2014 ОСОБА_11 призначено на посаду Міністра інфраструктури України;
(2) ОСОБА_11 наказом №362-к від 31.12.2014 призначив першим заступником Міністра інфраструктури України ОСОБА_9, обов`язки якого визначені наказом Мінінфраструктури №87 від 06.03.2015;
(3) відповідно до наказу Мінінфраструктури №416 від 10.10.2011 зі змінами, внесеними наказом №111 від 30.03.2015, ОСОБА_9 був головою Тарифної ради при Мінінфраструктури, яка є постійним дорадчим органом Міністерства, створеним з метою аналізу діяльності підприємств галузі, розробки пропозицій щодо формування та реалізації ефективної та прозорої державної тарифної політики, запобігання застосуванню демпінгових тарифів на транспортні послуги та недопущення впровадження принципів недобросовісної конкуренції на ринку транспортних послуг;
(4) 07.04.2015 ОСОБА_9, головуючи під час засідання Тарифної ради при Мінінфраструктури (протокол №3-15), дав можливість раднику Міністра ОСОБА_12, який не був членом Тарифної ради, з голосу підняти питання щодо запровадження механізму розподілу ставки корабельного збору, що стягується в акваторії морського порту «Південний», між користувачем портової акваторії ДП «АМПУ» та нібито власниками операційних акваторій причалів №№18-22 в морському порту «Південний» ТОВ «ТІС - Контейнерний термінал» та ТОВ «ТІС - Руда» (т. 1 а. с. 15-23);
(5) ОСОБА_11 підписав, а ОСОБА_9 погодив наказ Мінінфраструктури №281 від 24.07.2015, яким були внесені зміни до наказу №316 від 27.05.2013 в частині встановлення ставок корабельного збору, які повинні сплачуватись на користь ТОВ «ТІС - Контейнерний термінал» та ТОВ «ТІС - Руда», а також у частині визначення коефіцієнтів, які повинні застосовувати ДП «АМПУ» при справлянні корабельного збору з суден, що входять до акваторії морського порту «Южний» для виконання вантажних операцій в операційних акваторіях, прилеглих до причалів №№18-22 (т. 1 а. с. 25-31);
(6) згідно з висновком науково-правової експертизи №126/37-у від 08.04.2016 ТОВ «ТІС - Контейнерний термінал» та ТОВ «ТІС- Руда» не є і не можуть бути власниками операційної акваторії причалу (причалів), а тому вони не мають права на отримання коштів, що надходять у рамках сплати корабельного збору (т. 1 а. с. 33-40);
(7) введення в дію наказу Мінінфраструктури №281 від 24.07.2015 і №316 від 27.05.2013 негативно вплинуло на суми доходів, отриманих від корабельного збору, так як через застосування п. 2.10 Порядку справляння за період з 01.05.2015 по 01.12.2017 на рахунки Южненської філії ДП «АМПУ» не надійшло 13 791,9 тис. доларів США, у той час як згідно з висновком судово-економічної експертизи Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 02.11.2022 № СЕ-19-22/3444-ЕК, за період з 01.12.2017 по 30.06.2021 ДП «АМПУ» недоодержало корабельного збору в розмірі 30 068 531,35 доларів США в результаті вчинення вказаного кримінального правопорушення (т. 1 а. с. 56-59).
9.9. Із наведених обставин вбачається, що: (1) ОСОБА_9, головуючий під час засідання Тарифної ради при Мінінфраструктури, дав можливість не члену Тарифної ради з голосу підняти питання щодо запровадження механізму розподілу ставки корабельного збору, що стягується в акваторії морського порту «Південний», між ТОВ «ТІС - Контейнерний термінал» і ТОВ «ТІС - Руда»; (2) ОСОБА_9 погодив наказ Мінінфраструктури від 24.07.2015 №281, яким внесені зміни до наказу від 27.05.2013 №316 в частині встановлення ставок корабельного збору, які повинні сплачуватись на користь ТОВ «ТІС - Контейнерний термінал» і ТОВ «ТІС - Руда», а також визначення коефіцієнтів, які повинно застосовувати ДП «АМПУ» при справлянні корабельного збору з суден, що входять в акваторію морського порту «Південний» для виконання вантажних операцій в операційних акваторіях, прилеглих до причалів №№18-22; (3) ДП «АМПУ» за період з 01.12.2017 по 30.06.2021 недоодержало корабельний збір у розмірі 30 068 531,35 доларів США; (4) наведене недоотримання коштів державним підприємством обумовлено прийняттям та виконанням наказу Мінінфраструктури №281 від 24.07.2015.
9.10. Отже, вище наведено інформацію, яка може переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний ОСОБА_9 вчинив кримінальне правопорушення, яке йому інкримінується.
9.11. Наведене повністю спростовує доводи сторони захисту про відсутність достатніх доказів, які б свідчили про наявність обґрунтованої підозри щодо ОСОБА_9 .
9.12. Тобто у кримінальному провадженні №22016000000000269 існує обґрунтована підозра вчинення кримінального правопорушення (ч. 2 ст. 364 КК) такого ступеня тяжкості (вчинення тяжкого злочину), що може бути підставою для накладення арешту на майно.
(§3) Щодо накладення арешту на майно з метою відшкодування шкоди
10. Слідчий суддя дійшов висновку про можливість накладення арешту на майно ОСОБА_9 з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 364 КК.
10.1. Сторона захисту зазначила, що відсутні підстави для накладення арешту на майно, оскільки цивільний позов не заявлено, потерпілі від кримінального правопорушення відсутні, арешт накладено на майно, яке не належить підозрюваному.
10.3. За результатами перевірки доводів апеляційної скарги представника ОСОБА_10 суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок слідчого судді щодо можливості накладення арешту на майно ОСОБА_9 з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.
10.4. Судом апеляційної інстанції зроблено наведений висновок, ураховуючи, зокрема, й те, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК).
10.4.1. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом (cт. 16 КПК).
10.4.2. Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.
10.4.3. Одним із різновидів заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК).
10.4.4. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження (абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК).
10.4.5. Арешт майна допускається з метою, зокрема, конфіскація з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди (п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК).
10.4.6. У випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
У разі задоволення цивільного позову або стягнення з юридичної особи розміру отриманої неправомірної вигоди суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про арешт майна для забезпечення цивільного позову або стягнення з юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, доведеного розміру отриманої неправомірної вигоди до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше (ч. 6 ст. 170 КПК).
10.4.7. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим КПК не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу /далі - ЦПК/ за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства (ч. 5 ст. 128 КПК).
10.4.8. Суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 ЦПК заходів забезпечення позову (ч. 1 ст. 149 ЦПК). Позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК).
10.4.9. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ч. 2 ст. 149 ЦПК). Вимоги щодо строків подання цивільного позову після застосування заходів забезпечення позову мають застосовуватися із урахуванням специфіки кримінального провадження та не суперечити засадам кримінального судочинства (ч. 5 ст. 125 КПК), зокрема, розумності строків (п. 21 ч. 1 ст. 7, ст. 28 КПК).
10.4.10. Вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною з розміром шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові (ч. 8 ст. 170 КПК).
10.5. Отже, у випадку засудження ОСОБА_9 за вчинення наведеного злочину (ч. 2 ст. 364 КК) на нього може бути покладеного обов`язок з відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, зокрема, за рахунок майна, яке йому належить.
10.6. У ході застосування наведеного підходу колегія суддів виходить із того, що:
10.6.1. у кримінальному провадженні №22016000000000269 розслідуються обставини вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364 КК, яким ДП «АМПУ» заподіяно збитки в сумі понад 30 млн грн (т. 1 а. с. 59).
10.6.2. у даному кримінальному провадженні ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК (т. 1 а. с. 85-104);
10.6.3. постановою детектива НАБУ від 10.03.2023 ДП «АМПУ» залучено потерпілим у кримінальному провадженні №22016000000000269 (т. 2 а. с. 119-121);
10.6.4. ОСОБА_9 належить наступне майно:
(1) 20/100 домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2080844) (т. 1 а. с. 129-132);
(2) домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 12430718) (т. 1 а. с. 129-132);
(3) квартира за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 31129490) (т. 1 а. с. 129-132);
(4) земельна ділянка з кадастровим номером 3221482002:04:002:0010, яка розташована за адресою: Київська обл., Васильківський р-н, с. Бобриця (т. 1 а. с. 133-134);
(5) земельна ділянка з кадастровим номером 3221482002:04:002:0011 яка розташована за адресою: Київська обл., Васильківський р-н, с. Бобриця (т. 1 а. с. 135-136).
10.7. При цьому судом апеляційної інстанції відхиляється довід про належність квартири у м. Києві, на яку накладено арешт, іншій особі, а не ОСОБА_9, оскільки ОСОБА_10 не обгрунтував яким чином зазначене порушує права його клієнта в цій частині, враховуючи, що цей він не є представником ОСОБА_13, а тому не може оскаржувати рішення про арешт такого майна в її інтересах.
10.8. Колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, що необхідності накладення арешту на майно з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.
10.9. За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, щодо слідчий суддя правильно наклав арешт на майно ОСОБА_9
(§4) Щодо розумності та співмірності застосованих обмежень
11. В оскаржуваній ухвалі слідчий суддя робить висновок, що необхідно накласти арешт на майно, належне ОСОБА_9 на праві власності, шляхом позбавлення права відчуження та розпорядження вказаним майном, з метою запобігання можливості підозрюваного його приховати, пошкодити, зіпсувати, знищити, перетворити, відчужити, оскільки такі ризики не є вочевидь необґрунтованими.
11.1. У свою чергу представник власника майна вказав про відсутність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК, задля запобігання яким міг бути застосований арешт майна.
11.2. Прокурор заперечив проти доводів апеляційної скарги, вказавши, що накладення арешту на майно є необхідним з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, оскільки його накладення забезпечить збереження майна.
11.3. У ході апеляційного перегляду колегія суддів встановила, що завдяки накладенню арешту може бути виконане завдання, для виконання якого детектив звернувся із клопотанням.
11.4. Наведеного висновку суд апеляційної інстанції дійшов, враховуючи, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ч. 1 ст. 132 КПК).
11.5. Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, зокрема, що може бути виконане завдання, для виконання якого детектив звертається із клопотанням (п. 3 ч. 3 ст. 132 КПК).
11.6. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження (абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК).
11.7. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб (п. п. 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК).
11.8. Вищенаведені положення кримінального процесуального закону узгоджуються з практикою ЄСПЛ, який, проаналізувавши питання пропорційності втручання в право на мирне володіння майном, дійшов висновку, згідно з яким ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції передбачає, що втручання в право мирного володіння майном можливе за умови існування розумного взаємозв`язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби (п. 203 рішення ЄСПЛ від 05.03.2019 у справі «Узан та інші проти Туреччини» / Uzan and others v. Turkey, заяви №19620/05, 41487/05, 17613/08, 19316/08).
11.9. У ході застосування до цієї справи наведеного підходу колегія суддів виходить із: (1) наявності в даному кримінальному провадженні завданої шкоди та особи, яку визнано потерпілим (ДП «АМПУ»); (2) існування високої ймовірності (ризику) приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна, на яке накладено арешт.
11.10. Отже, враховуючи вищезазначене, зважаючи на існування достатніх підстав вважати, що в разі визнання ОСОБА_9 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, в якому його обґрунтовано підозрюють, а також подання цивільного позову потерпілою стороною, арештоване майно може бути використане для відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, а незастосування даного заходу забезпечення кримінального провадження може спричинити настання ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК (приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження), тому накладення арешту на майно є необхідним, оскільки може бути виконане завдання, для виконання якого детектив звернувся із клопотанням.
(§5) Висновки
12. Рішення, одне з яких за результатами розгляду апеляційної скарги може постановити апеляційний суд, передбачені ст. 407 КПК.
12.1. За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді колегія суддів суду апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити ухвалу без змін (ч. 3 ст. 407 КПК).
12.2. Ураховуючи, що в ході апеляційного розгляду доводи представників власника майна щодо необхідності скасування рішення про арешт майна не знайшли свого підтвердження, оскаржувану ухвалу необхідно залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 9, 22, 26, 131, 132, 170-173, 309, 370, 376, 405, 407, 409, 418, 422, 532 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу представника залишити без задоволення, ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 27 лютого 2023 року - без змін.
Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:ОСОБА_2 Судді:ОСОБА_3 ОСОБА_4