- Головуючий суддя (ВАКС): Воронько В.Д.
Справа № 991/4009/23
Провадження 1-кп/991/56/23
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 травня 2023 року м.Київ
Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
обвинувачених: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,
захисників: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду клопотання захисників ОСОБА_10 та ОСОБА_11 про повернення обвинувального акта прокурору у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020160200000201 від 22.09.2020, за обвинуваченням ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч.5 ст.191 КК України, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч.5 ст.191 КК України,
В С Т А Н О В И В :
На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває кримінальне провадження №12020160200000201 від 22.09.2020 за обвинуваченням ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч.5 ст.191 КК України, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч.5 ст.191 КК України.
У підготовчому судовому засіданні 22.05.2023 захисниками обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_8 - адвокатами ОСОБА_11 та ОСОБА_10 заявлено спільне клопотання про повернення обвинувального акта прокурору.
Клопотання обґрунтоване тим, що на підставі даного обвинувального акту неможливо призначити судовий розгляд, так як він не відповідає вимогам КПК України, оскільки не містить належним чином сформульованого обвинувачення в частині сум коштів, якими, на думку сторони обвинувачення, незаконно заволоділи обвинувачені. Стороні захисту ОСОБА_6 та ОСОБА_8 незрозумілий порядок обчислення сум грошових коштів, результат яких зазначено в обвинувальному акті, оскільки віднявши від розміру нарахованої заробітної плати ОСОБА_6 розмір зайво нарахованої заробітної плати у розрізі кожного місяця з квітня 2020 року до серпня 2020 року включно, не отримується ані сума, яка нібито належала до виплати ОСОБА_6 і була депонована, ані сума в розмірі 47 230 грн, яка, на думку сторони обвинувачення, мала би бути нарахована та виплачена ОСОБА_6 кожного місяця вказаного періоду.
При цьому, захисник ОСОБА_11 зазначив, що з метою встановлення розміру завданої шкоди було проведено експертизу, дані якої було покладено в формулювання обвинувачення, однак, у висновку експерта всі проведені ним арифметичні дії не відображено.
За наведеного, за твердженнями захисників ОСОБА_11 та ОСОБА_10, обвинувачення сформульовано не в повному обсязі, що позбавляє захисників можливості сформувати стратегію захисту, зокрема в частині кваліфікації інкримінованого обвинуваченим кримінального правопорушення, а суд - можливості розпочати судовий розгляд, у зв`язку з чим просили повернути прокурору обвинувальний акт разом з додатками у кримінальному провадженні №12020160200000201 від 22.09.2020 як такий, що не містить відомостей, передбачених п.5 ч.2 ст.291 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_8 підтримав заявлене клопотання. Додатково повідомив, що висновком проведеної експертизи підтверджується зайве нарахування ОСОБА_6 заробітної плати в розмірі 1 531 455,76 грн, у додатковій же експертизі ця сума вказана в розмірі 1 308 650,24 грн, при цьому, експертами не надано жодного обґрунтування зміни розміру зайво нарахованої заробітної плати.
Прокурор ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання про повернення обвинувального акта, зазначивши, що викладене формулювання обвинувачення відповідає вимогам ст.291 КПК України. Зауважив, що викладені в обвинувальному акті обставини будуть доводитися під час судового розгляду. Окрім того, нормами КПК України сторона обвинувачення наділена повноваженнями змінити обвинувачення в частині розміру завданої шкоди. Наразі ж відсутні підстави стверджувати, що правова кваліфікація діяння обвинувачених не відповідає обставинам кримінального провадження, оскільки суд ще не розпочав дослідження доказів. За наведеного, вважає, що заявлене клопотання не підлягає задоволенню.
Інші учасники судового провадження не виявили бажання висловити позицію щодо заявленого клопотання, інших клопотань про повернення обвинувального акта не надходило.
Заслухавши думки учасників судового провадження та дослідивши матеріали кримінального провадження в межах, необхідних для розгляду клопотання, суд зазначає наступне.
Згідно з ч.4 ст.110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.
Вичерпний перелік вимог, які ставляться до обвинувального акта, наведений у ст.291 КПК України, згідно з якою, обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором, зокрема, якщо він не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слідчим.
Обвинувальний акт має містити такі відомості: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);
3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3-1) анкетні відомості викривача (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 8-1) розмір пропонованої винагороди викривачу; 9) дату та місце його складення та затвердження.
Обвинувальний акт підписується слідчим, дізнавачем та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.
До обвинувального акта додається: 1) реєстр матеріалів досудового розслідування;
2) цивільний позов, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування; 3) розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу); 4) розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного; 5) довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації.
Надання суду інших документів до початку судового розгляду забороняється.
Інші норми КПК України не містять вимог до змісту та форми обвинувального акта.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.314 КПК у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акта, якщо він не відповідає вимогам КПК України.
Отже, із вищенаведеного випливає, що з огляду на засади законності та диспозитивності, суд на підставі п.3 ч.3 ст.314 КПК України вправі ухвалити рішення про повернення обвинувального акта лише за умови, що він не відповідає вимогам, встановленим ст.291 КПК України.
У свою чергу, особливістю підготовчого провадження є те, що на цій стадії суд не досліджує доведеність обставин, викладених в обвинувальному акті, не оцінює повноту пред`явленого обвинувачення та правильність кваліфікації діяння, інкримінованого особі. Закріпивши можливість повернення обвинувального акта прокурору на первісному етапі судового провадження, законодавець очевидно не мав наміру створити таким чином простір для попередньої судової оцінки правильності та об`єктивності позиції сторони обвинувачення у змагальному кримінальному процесі. Дослідження обвинувального акта під час підготовчого судового засідання спрямоване виключно на встановлення відповідності його форми і змістовного наповнення вимогам ст.291 КПК України, та відсутності в ньому положень, що суперечать одне одному, усунення яких є неможливим в процесі повноцінного судового розгляду.
Оскільки п.3 ч.3 ст.314 КПК України визначає можливість повернення обвинувального акта як право, а не обов`язок суду, то підставою для такого повернення не може слугувати будь-яка його невідповідність вимогам КПК України, а лише та, яка дійсно перешкоджає призначенню судового розгляду, і в кожному конкретному випадку суд має перевірити чи дійсно створює перешкоди для судового розгляду певна невідповідність та недоліки обвинувального акта вимогам КПК України, без усунення яких даний акт неможливо призначити до розгляду.
Проаналізувавши викладені у клопотанні захисників ОСОБА_11 та ОСОБА_10 недоліки обвинувального акта, суд приходить до наступних висновків.
Так, колегією суддів встановлено, що поданий до суду обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки містить відомості, що передбачені п.1-9 ч.2 ст.291 КПК України, підписаний слідчим та прокурором, який його затвердив, і до нього додано передбачені кримінальним процесуальним законом додатки.
В обвинувальному акті міститься виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор (а не суд чи сторона захисту) вважає встановленими, правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на статті закону України про кримінальну відповідальність та сформульовано обвинувачення із зазначенням дій, які, як стверджує сторона обвинувачення, були вчинені ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_7, а також обставини, які, відповідно до положень КПК України підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
При цьому, визначення обсягу фактичних обставин кримінального правопорушення, що викладаються в обвинувальному акті, і формулювання обвинувачення належить до дискреційних повноважень прокурора, а наведені в обвинувальному акті фактичні дані мають в своїй сукупності лише давати уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, а також можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою. У свою чергу, суд шляхом дослідження представлених сторонами доказів приходить до висновку про відповідність чи невідповідність викладеної в обвинувальному акті позиції підтвердженим обставинам справи. Проте, така компетенція суду з`являється вже під час судового розгляду кримінального провадження.
Посилання ж захисників на невідображення в обвинувальному акті конкретного механізму здійснення розрахунків розміру коштів, якими, на думку сторони обвинувачення, незаконно заволоділи ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_7, не свідчить про формулювання обвинувачення не в повному обсязі та підлягає встановленню колегією суддів виключно під час дослідження доказів, у тому числі й висновків проведених судово-економічних експертиз, у ході судового розгляду.
У цьому контексті колегія суддів звертає увагу на правову позицію Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладену у постанові від 03.07.2019 по справі №273/1053/17, відповідно до якої кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг та повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв`язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого, визначення ж обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора.
Більше того, хоча визначення ступеня деталізації опису обставин вчинення злочину в обвинувальному акті належить до повноважень прокурора, однак, зміст та спосіб викладення вказаних обставин повинні давати можливість обвинуваченим в повному обсязі розуміти суть висунутого проти них обвинувачення, що є необхідним для підготовки до захисту.
Так, про обізнаність обвинувачених із суттю обвинувачення повинні свідчити не лише наявність в тексті обвинувального акта правової кваліфікації кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачуються особи, а й описової частини обвинувального акта, в якій простою та зрозумілою для обвинувачених мовою повинні зазначатися деталі вчинення злочину та інші обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Необхідність зазначати повну та детальну інформацію щодо пред`явленого обвинувачення є важливою передумовою забезпечення права на справедливий судовий розгляд.
Колегія суддів вважає, що обвинувальний акт у цьому кримінальному провадженні відповідає вказаним вимогам, оскільки у достатній мірі інформує обвинувачених про обставини та характер інкримінованого їм кримінального правопорушення та забезпечує можливість реалізації права на захист.
Окрім того, як повідомив прокурор під час підготовчого судового засідання, обрахування розміру завданої кримінальним правопорушенням шкоди здійснювалося за вирахуванням суми сплаченого Єдиного соціального внеску, адже фактично обвинувачені не могли заволодіти цими коштами. Саме тому проведені захисниками розрахунки не можуть бути вірними, оскільки не включають такого обов`язкового елемента заробітної плати, як Єдиний соціальний внесок.
Водночас, нормами КПК України прокурор наділений повноваженнями змінювати обвинувачення в суді, висувати додаткове обвинувачення, відмовлятися від підтримання державного обвинувачення (ч.2 ст.337, ст.ст.338-340 КПК України).
Сторона ж захисту під час судового розгляду зможе самостійно обстоювати правову позицію щодо невинуватості обвинувачених та надати суду відповідні докази, як це передбачено правилами ст.22 КПК України.
Окрім того, ч.3 ст.337 КПК України передбачено право суду вийти за межі зазначеного в обвинувальному акті висунутого обвинувачення в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Колегія суддів вважає, що повернення обвинувального акта прокурору на підставі того, що стороні захисту не зрозуміло, яким чином визначено розмір завданої кримінальним правопорушенням шкоди, призведе до порушення засад змагальності та може бути розцінене як втручання суду у формулювання висунутого прокурором обвинувачення, що є виключною прерогативою останнього.
За таких обставин, суд дійшов до висновку, що стороною захисту не наведено, а судом не встановлено невідповідності обвинувального акта вимогам КПК України, яка б слугувала беззаперечною підставою для повернення обвинувального акта прокурору.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.291, 314, 369, 372, 376 КПК України, суд,
П О С Т А Н О В И В :
У задоволенні клопотання захисників обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_8 - адвокатів ОСОБА_10 та ОСОБА_11 про повернення обвинувального акта прокурору у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020160200000201 від 22.09.2020 - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її проголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3