Документ № 111156314

Дата засідання: 23/05/2023
Дата винесення рішення: 23/05/2023
Справа №: 991/1688/23
Провадження №: 52020000000000506
Інстанція: ВАКС
Форма судочинства: Кримінальне

Головуючий суддя (ВАКС): Дубас В.М.

Справа № 991/1688/23

Провадження 1-кп/991/28/23

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2023 року м.Київ

Вищий антикорупційний суд (ВАКС) колегією суддів у складі

головуючого судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3 (далі суд),

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4,

прокурор а ОСОБА_5,

обвинуваченого ОСОБА_6,

захисників ОСОБА_7, ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні питання про призначення судового розгляду

у кримінальному провадженні №52020000000000506 від 05.08.2020 щодо обвинувачення

ОСОБА_6 (народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Балаклія Харківської області, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, фактично проживає: АДРЕСА_2, працює радником директора державного підприємства «Ізюмський приладобудівний завод», розлучений, депутат Ізюмської міської Ради VІІІ скликання) у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 368 Кримінального кодексу України (далі КК),

ВСТАНОВИВ:

1. Стислий опис судового провадження.

23.02.2023 зі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора (САП ОГП) до ВАКС надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні №52020000000000506 від 05.08.2020 щодо обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 4 статті 368 та частиною 1 статті 366-2 КК.

Відповідно до частини 3 статті 35 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.02.2023 для розгляду такого кримінального провадження визначено колегію суддів ВАКС у складі головуючого судді ОСОБА_9, суддів ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .

Ухвалою від 07.03.2023 задоволено заяви про самовідвід суддів ОСОБА_9 та ОСОБА_11 від розгляду обвинувального акта у цьому кримінальному провадженні, відтак на підставі розпорядження керівника апарату ВАКС від 10.03.2023 №40ав та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.03.2023 таких суддів замінено на суддів ОСОБА_12 і ОСОБА_13 .

Ухвалою від 28.03.2023 відмовлено в задоволенні заяви прокурора про відвід судді ОСОБА_13 та задоволено заяву про самовідвід судді ОСОБА_12 від розгляду цього кримінального провадження, відтак на підставі розпорядження керівника апарату ВАКС від 29.03.2023 №70ав та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.03.2023 таку суддю замінено на суддю ОСОБА_14 .

Ухвалою від 03.04.2023 задоволено заяву про самовідвід судді ОСОБА_14 у цьому кримінальному провадженні, відтак на підставі розпорядження керівника апарату ВАКС від 04.04.2023 №75ав та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.04.2023 таку суддю замінено на суддю ОСОБА_15 .

Ухвалою від 11.04.2023 задоволено заяву про самовідвід судді ОСОБА_15 від розгляду обвинувального акта у цьому кримінальному провадженні, відтак на підставі розпорядження керівника апарату ВАКС від 11.04.2023 №76ав та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.04.2023 таку суддю замінено на суддю ОСОБА_16 .

Ухвалою від 24.04.2023 задоволено заяву про самовідвід судді ОСОБА_16 від розгляду цього кримінального провадження, відтак на підставі розпорядження керівника апарату ВАКС від 25.04.2023 №88ав та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.04.2023 колегію суддів другої судової палати у складі ОСОБА_16, ОСОБА_10 та ОСОБА_13 замінено на колегію суддів першої судової палати у складі головуючого судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_17 та ОСОБА_3 .

У зв`язку із перебуванням судді ОСОБА_17 у тривалій відпустці на підставі розпорядження керівника апарату ВАКС від 26.04.2023 №89ав та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.04.2023 таку суддю замінено на суддю ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 01.05.2023 призначено підготовче судове засідання на 04.05.2023 з перервою до 12.05.2023, 22.05.2023, 23.05.2023.

Під час підготовчого судового провадження письмовими ухвалами суду вирішена низка процесуальних питань, а саме:

1) ухвалою від 12.05.2023 відмовлено в задоволенні заяви головуючого судді ОСОБА_1 про самовідвід та заяви захисника ОСОБА_8 про відвід колегії суддів;

2) ухвалою від 12.05.2023 відмовлено в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 про закриття кримінального провадження на підставі пункту 10 частини 1 статті 284 КПК;

3) ухвалою від 12.05.2023 відмовлено в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_8 про повернення обвинувального акта прокурору;

4) ухвалою від 22.05.2023 задоволено клопотання захисника ОСОБА_8, звільнено ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності на підставі статті 49 КК в частині обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 366-2 КК, та закрито у зв`язку зі звільненням від кримінальної відповідальності кримінальне провадження №52020000000000506 від 05.08.2020 в частині обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 366-2 КК.

2. Короткий виклад поданих клопотань та заяв, позицій учасників судового провадження та обґрунтування позиції суду.

2.1. Клопотання про витребування документів.

2.1.1. 06.03.2023 до ВАКС надійшло клопотання захисника ОСОБА_8 про витребування документів в порядку пункту 4 частини 2 статті 315 КПК із проханням «зобов`язати Офіс Генерального прокурора надати суду відомості із реєстру досудових розслідувань щодо руху кримінального провадження №52020000000000506 від 05.08.2020 у межах всієї внесеної до реєстру інформації, за період з 05.08.2020 по 22.02.2023 р. та відомості із реєстру досудових розслідувань про кримінальне провадження №42016110350000102 від 01.04.2016 року за період з 01.04.2016 по 22.02.2023 року відповідно до Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого Наказом Генеральної прокуратури України від 06.04.2016 №139 зі змінами та Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора № 298 від 30 червня 2020 року зі змінами», що обґрунтовувалось зокрема таким:

«Сторона захисту заявляє, про необхідність у витребуванні інформації з ЄРДР про кримінальне провадження №52020000000000506 від 05 серпня 2020 року, яка обумовлена необхідністю встановлення та перевірки певних обставин у кримінальному провадженні та зводиться до необхідності перевірки фактів дотримання вимог кримінального процесуального законодавства при реалізації органом досудового розслідування своїх повноважень, оцінки доказів з точки зору належності, допустимості та достовірності.

Зокрема, при ознайомленні з матеріалами досудового розслідування в порядку ст. 290 КПК України захистом стороною обвинувачення було пред`явлено різноманітні протоколи, запити в порядку ст. 93 КПК України та ухвали слідчих судді про вчинення слідчих та процесуальних дій зокрема але невиключно у кримінальних провадженнях під номером 42015110350001275, 42016110350000102, 42016110350000119, 42016110350000118, 320016100030000025, 42016110350000152, 42016110350000184, 42017000000000087, 42017000000000088, 42017000000000513, 42017000000001153, 52019000000000172, 42019000000000438, 12016100100011919, 52019000000000186, 42016060360000121, 52020000000000062, 52020000000000270, 52021000000000468 та власне у кримінальному провадженні №52020000000000506, від 05 серпня 2020 року в якому і було складено обвинувальний акт.

В той же час відомості про кримінальне провадження №42016110350000102 були внесені до ЄРДР ще 01.04.2016 року.

З фактичним обставин кримінальних правопорушень, як зазначено в обвинувальному акті, у провадженні детективів Національного антикорупційного бюро перебуває кримінальне провадження № 42016110350000102 від 01.04.2016, з якого 05.08.2020 виділено кримінальне провадження № 52020000000000560, у якому повідомлено про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 1 ст. 366-2 КК України, при цьому заначено саме останні цифри 560 а не 506, що потребує додаткового з`ясування, адже може бути опискою, хоча в обвинувальному акті не допускаються припущення в силу вимог КПК України.

Взаємозв`язок кримінального провадження №52020000000000506 від 05 серпня 2020 року, в якому здійснено повідомлення про підозру та складено і направлено до суду обвинувальний акт, з кримінальним провадженням №42019000000000438 від 26.02.2019 року підтверджується наступним.

В невстановлену дату (доручення на здійснення досудового розслідування не містить вказівку на дату його надання) Старший детектив - керівник Третього відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_18 доручив здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52019000000000172 від 26.02.2019, досудове розслідування у якому здійснювалось НАБ України, детективу Національного бюро Третього відділу детективів Першого підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_19 .

В день внесення відомостей до ЄРДР 26.02.2019 старшим детективом - керівником Третього відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБ України ОСОБА_20 було доручено проведення досудового розслідування слідчій групі у складі в тому числі того ж детектива ОСОБА_19 та старшого групи ОСОБА_20 .

В той же час 26.02.2019 були внесені відомості до ЄРДР про кримінальне провадження № 52019000000000172, де 26.02.2019 Постановою про доручення здійснення досудового розслідування слідчій групі досудове розслідування було доручено слідчій групі у складі знову ж таки ОСОБА_20, який був визначений ним же самим старшим групи.

Процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №42019000000000438 від 26.02.2019 здійснювалось САП на той час Генеральної прокуратури України групою прокурорів у складі в тому числі заступника Генерального прокурора - керівника САП ОСОБА_21 та першого заступника керівника САП Генеральної прокуратури України ОСОБА_22 .

04.03.2018 року матеріали досудових розслідувань у кримінальних провадженнях № №42019000000000438 від 26.02.2019 та № 52019000000000172 від 26.02.2019 року об`єднані в одне провадження постановою старшого прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні першого заступника керівника САП Генеральної прокуратури України ОСОБА_23 під загальним номером №42019000000000438.

05.03.2019 Постановою Старшого детектива - керівника детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_24 було доручено проведення досудового розслідування слідчій групі, старшим слідчої групи визначено ОСОБА_24 .

05.03.2019 до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості про кримінальне провадження №52019000000000186 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, де постановою від 06.03.2019 року Старшого детектива - керівника Третього відділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_18 було доручено проведення досудового розслідування слідчій групі, старшим слідчої групи було визначено знову ж таки Старшого детектива - керівника Третього відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_18 . Процесуальне керівництво у кримінальному провадженні здійснювалось САП Генеральної прокуратури України у складі в тому числі заступника Генерального прокурора керівника САП ОСОБА_21, першого заступника керівника САП Генеральної прокуратури України ОСОБА_22

15.03.2019 року матеріали досудових розслідувань у кримінальних провадженнях №42019000000000438 від 26.02.2019 та № 52019000000000186 від 05.03.2019 року об`єднані під загальним номером №42019000000000438, в цьому об`єднаному кримінальному провадженні 18.03.2019 року Керівником Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_25, старшим групи визначено старшого детектива - керівника Третього відділу детективів Першого підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_20

08.11.2019 року Генеральним прокурором України було доручено здійснювати НАБ України досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016110350000102, до цього перебувало у провадженні Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України. Постанова було мотивована тим, що предметом досудового розслідування є одні і таж фактичні обставини як і у кримінальному провадженні № №42019000000000438, з метою забезпечення ефективності розслідувань кримінальних правопорушень у кримінальних провадженнях доручення досудового розслідування було здійснено саме детективам Національного антикорупційного бюро. Того ж дня, було визначено групу прокурорів у кримінальному провадженні № 42016110350000102 у складі в тому числі першого заступника керівника САП ОСОБА_22, старшим групи призначено ОСОБА_22 .

Постановою від 11.11.2019 року доручено проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42016110350000102 від 31.01.2016 слідчій групі в тому числі старшого детектива - керівника Третього відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБ України ОСОБА_20

12.11.2019 НАБ України було доручено здійснення досудового розслідування ще у одному кримінальному провадженні 42016060360000121 від 30.06.2016 року з тих мотивів, що результати досудового розслідування можуть бути використані для розкриття кримінального правопорушення., яке вже розслідується детективами НАБ України у кримінальному провадженні № 42019000000000438.

Постановою про доручення проведення досудового розслідування слідчій групі від 22.11.2019 року визначено слідчу групу до складу якої включено старшого детектива - керівника третього відділу детективів Першого підрозділу детективів НАБ України ОСОБА_20, старшим групи визначено старшого детектива Національного бюро Третього відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБ України ОСОБА_19 .

17.01.2020 року матеріали досудових розслідувань у кримінальних провадженнях №42019000000000438 від 26.02.2019 року та №42016060360000121 від 30.06.2016 року були об`єднані в одному провадженні під №42016060360000121. В цьому об`єднаному провадженні в невстановлений час, стороні захисту надано доручення на проведення досудового розслідування без дати, старшим детективом - керівником Третього відділу детективів Першого підрозділу детективів ОСОБА_18 доручено здійснення досудового розслідування старшому детективу НАБ Третього відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБ України ОСОБА_19 . Постановою від 20.01.2020 року було здійснено проведення досудового розслідування слідчій групі групу до складу якої включено старшого детектива - керівника третього відділу детективів Першого підрозділу детективів НАБ України ОСОБА_20, старшим групи визначено старшого детектива Національного бюро Третього відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБ України ОСОБА_19 .

В такому ж складі здійснювалось досудове розслідування у кримінальному проваджені № 52020000000000062 від 23.01.2020 року.

Вже 14.02.2020 року матеріали кримінальних проваджень №42016110350000102 та 52020000000000062 були об`єднані в одному провадженні під загальним номером 42016110350000102.

10.03.2020 року були об`єднані матеріали кримінальних проваджень №42016110350000102 та № 42016060360000121 під загальним номером 42016110350000102.

21.04.2020 року до ЄРДР були внесені відомості про кримінальне правопорушення № 52020000000000270.

Постановою від 29.04.2020 року було доручено здійснення досудового розслідування слідчій групі, старшим групи визначено керівника третього відділу детективів Першого підрозділу детективів НАБ України ОСОБА_20, процесуальне керівництво здійснювалось групою прокурорів у складі заступника Генерального прокурора ОСОБА_21, Першого заступника керівника САП ОСОБА_22

16.07.2020 матеріали досудових розслідувань №42016110350000102 та 52020000000000270 були об`єднані під загальним номером №42016110350000102.

05.08.2020 року з №42016110350000102 було виділено кримінальне провадження №52020000000000506, в якому знов таки постановою від 05.08.2020 року досудове розслідування було доручено ОСОБА_20, його ж було визначено і старшим групи слідчих.

04.10.2021 до ЄРДР були внесені відомості про кримінальне правопорушення за №52021000000000468.

10.08.2022 року ОСОБА_18 приймає процесуальні рішення вже як прокурор - Заступник Генерального прокурора -керівник САП про визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні.

І нарешті 19.08.2022 року прокурор у кримінальному провадженні - прокурор другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді САП ОСОБА_26 приймає рішення про об`єднання кримінальних проваджень №52020000000000506 та 52021000000000468 в одному провадженні під номером 52020000000000506».

2.1.2. 22.05.2023 до ВАКС надійшло клопотання захисника ОСОБА_7 про витребування документів в порядку пункту 4 частини 2 статті 315 КПК із проханням «зобов`язати Офіс Генерального прокурора надати суду Постанову Генерального прокурора ОСОБА_27 від 21.04.2022 року про продовження строків досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52020000000000506, в якому ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 1 ст. 366-2 КК України» із доданою копією запиту про надання інформації до Офісу Генерального прокурора від 22.05.2023 про надання вищезгаданої постанови від 21.04.2022, що обґрунтовувалось зокрема таким:

«Під час судового засідання 12.05.2023 стороною обвинувачення було надано до справи інформацію про рух кримінального провадження №52020000000000506 від 05 серпня 2020 року у вигляді довідки, з якої вбачається що 21.04.2022 року Генеральним прокурором ОСОБА_27 здійснювалось продовження строків досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52020000000000506 понад 18 місяців.

Але стороні захисту, ані клопотання органу досудового розслідування про продовження строків досудового розслідування, ані відповідна постанова Генерального прокурора ОСОБА_27 від 21.04.2022 року в порядку ст. 290 КПК України під час досудового розслідування відкрита не була».

2.1.3. В судових засіданнях 22.05.2023 та 23.05.2023 захисники ОСОБА_7, ОСОБА_8 та обвинувачений ОСОБА_6 підтримали клопотання про витребування документів, зазначивши, що відомості про рух кримінальних проваджень №52020000000000506 та №42016110350000102 забезпечать формування позиції захисту щодо належності та допустимості доказів; що витребування постанови Генерального прокурора від 21.04.2022 матиме суттєве значення для з`ясування питання належних строків досудового розслідування у даному кримінальному провадженні; та, окрім того, під час ознайомлення з матеріалами справи виявлені процесуальні документи без дати, без підпису, без номерів кримінальних проваджень, й відтак необхідно з`ясувати відомості про їх рух. Також захисник ОСОБА_7 висловив уточнення до клопотання щодо витребування відомостей про рух кримінального провадження №42016110350000102 та просив витребувати такі за період з 01.04.2016 по 05.08.2020 - дати початку кримінального провадження №52020000000000506.

Прокурор ОСОБА_5 у судових засіданнях заперечив проти задоволення поданих клопотань про витребування, зазначивши, що відомості про рух кримінальних проваджень фактично є обліково-статистичними даними, які не мають доказового значення та не тягнуть будь-яких юридичних наслідків, тоді як під час судового розгляду будуть досліджуватись письмові процесуальні документи, за якими можна побачити процес досудового розслідування та наявність чи відсутність порушень в такому, й відтак не вбачав необхідності витребування відомостей про рух кримінальних проваджень на даній стадії судового провадження, тим більше, що за необхідності прокурор самостійно без ухвали суду може їх надати. Також зазначив, що кримінальне провадження №42016110350000102 від 01.04.2016 ще не завершено, а тому інформація про рух такого аж донині може призвести до розголошення таємниці досудового розслідування. Щодо витребування постанови Генерального прокурора ОСОБА_27 від 21.04.2022 зазначив, що такої не існує, оскільки запис у довідці про рух кримінального провадження №52020000000000506 пов`язаний винятково із самостійним технічним внесенням Генеральним прокурором інформації до ЄРДР про продовження строку досудового розслідування до 21.04.2022 на підставі ухвали слідчого судді ВАКС Ногачевського від 04.10.2021, тому що до серпня 2022 року через відсутність заступника Генерального прокурора-керівника САП детективи НАБУ чи процесуальні керівники не могли внести відповідні відомості до ЄРДР через особливості функціоналу такого. Відтак стороні захисту належало б дочекатись відповідної відповіді з Офісу Генерального прокурора.

2.1.4. Пунктом 4 частиною 2 статті 315 КПК зокрема визначено, що з метою підготовки до судового розгляду суд розглядає клопотання учасників судового провадження про витребування певних речей та документів .

Частиною 1 статті 7 КПК визначено, що зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, належить законність, зміст чого розкриває стаття 9 КПК, згідно із частиною 2 якої прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Частини 2 і 6 статті 22 КПК розкривають зміст іншої засади кримінального провадження - змагальності сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, - визначивши, що сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Стаття 92 КПК передбачає, що обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною 2 цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим кодексом випадках, - на потерпілого. При цьому, обов`язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає.

Відповідно до частини 1 статті 93 КПК збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Частина 3 статті 93 КПК визначає, що сторона захисту, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.

2.1.5. Суд зазначає, що з урахуванням обставин конкретного кримінального провадження наявна необхідність відшукання балансу між потребами досудового розслідування й судового провадження та дотриманням законних прав їх учасників як зі сторони обвинувачення, так й сторони захисту.

Дослідивши клопотання про витребування відомостей з Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) щодо кримінальних проваджень №52020000000000506 від 05.08.2020 та №42016110350000102 від 01.04.2016, суд вважає достатньо обґрунтованими доводи сторони захисту про те, що такі відомості можуть підтвердити чи спростувати дотримання належної правової процедури досудового розслідування обставин можливого вчинення обвинуваченим ОСОБА_6 кримінального правопорушення, в якому він обвинувачується.

Разом з тим стороною захисту не наведено достатньо переконливих доводів щодо підтвердження належності відомостей з ЄРДР про кримінальне провадження №42016110350000102 від 01.04.2016 опісля виділення з такого окремого кримінального провадження №52020000000000506, тобто за період з 05.08.2020 по 22.02.2023. Суд також враховує повідомлення прокурора про те, що кримінальне провадження №42016110350000102 від 01.04.2016 ще перебуває на стадії досудового розслідування щодо інших обставин, не пов`язаних з кримінальним провадженням №52020000000000506, тому витребування відомостей за період з 05.08.2020 по 22.02.2023 може призвести до неприпустимого розголошення відомостей досудового розслідування. Відтак в цій частині належить відмовити у задоволенні клопотання.

Щодо клопотання сторони захисту про витребування постанови Генерального прокурора ОСОБА_27 від 21.04.2022 про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні №52020000000000506, суд вважає з метою повного та всебічного з`ясування дотримання належної правової процедури досудового розслідування задовольнити таке клопотання. При цьому сторона обвинувачення має можливість подати суду обґрунтовані письмові пояснення щодо наявності чи відсутності у природі такої постанови.

Відтак суд частково задовольняє клопотання захисника ОСОБА_8 шляхом витребування від Офісу Генерального прокурора відомостей про кримінальне провадження №52020000000000506 від 05.08.2020 у межах всієї внесеної до ЄРДР інформації за період з 05.08.2020 по 22.02.2023 та відомостей про кримінальне провадження №42016110350000102 від 01.04.2016 у межах всієї внесеної до ЄРДР інформації за період з 01.04.2016 до 05.08.2020 відповідно до чинного на час внесення Положення про порядок ведення ЄРДР, та задовольняє клопотання захисника ОСОБА_7 шляхом витребування від Офісу Генерального прокурора постанови Генерального прокурора ОСОБА_27 від 21.04.2022 про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні №52020000000000506 від 05.08.2020.

2.2. Клопотання про тимчасовий доступ.

2.2.1. 11.05.2023 до ВАКС надійшло клопотання захисника ОСОБА_8 про тимчасовий доступ до речей і документів (на підставі статей 160, 315 КПК) із проханням «надати стороні захисту ОСОБА_6 адвокатам ОСОБА_8, ОСОБА_7, разом або окремо кожному, тимчасовий доступ до речей і документів, а саме до матеріалів справи 991/6787/21, за результатами розгляду якої слідчим суддею ОСОБА_28 було постановлено ухвалу від 04.10.2021 про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52020000000000506 на шість місяців до 21.04,2022 року», що обґрунтовувалось зокрема таким:

«стороні захисту під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження в порядку ст. 290 КПК України була надана ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_28 від 04 жовтня 2021 року, постановлена за результатами розгляду клопотання старшого детектива НАБ України ОСОБА_19 про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52020000000000506 від 05.08.2020.

1. Короткий виклад обставин кримінального правопорушення.

Короткий виклад обставин кримінального правопорушення викладено в обвинувальному акті, який перебуває на розгляді суду. 04 жовтня 2021 року, постановлена за результатами розгляду клопотання старшого детектива НАБ України ОСОБА_19 про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52020000000000506 від 05.08.2020.

З метою реалізації права на захист ОСОБА_6 у кримінальному провадженні під час розгляду обвинувального акту по суті у сторони захисту є необхідність ознайомитись з матеріалами, якими детектив обґрунтовував необхідність продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні та з матеріалами розгляду клопотання.

2, Правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.

Згідно з обвинувальним актом у кримінальному провадженні № 52020000000000506 від 05.08.2020 ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 1 ст. 366-2 КК України.

3. Речі і документи, тимчасовий доступ до яких планується отримати.

Необхідно отримати тимчасовий доступ до матеріалів кримінального провадження (справи) №991/6787/21, провадження №1-кс/991/6889/21, а саме матеріалів справи, включаючи клопотання про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні та додатків до нього, журналу судового засідання та інших документів які містить справа, і які стали підставою для постановлений слідчим суддею ухвали про продовження строку досудового розслідування.

4. Підстави вважати, що речі і документи перебувають або можуть перебувати у володінні відповідної фізичної або юридичної особи.

07 березня 2023 року сторона захисту зверталась із заявою про ознайомлення з матеріалами справи №991/6787/21, проте Вих. № 03.11-04/63/2023 від 15.03.2023 такі матеріали надані не були з мотивуванням на відсутність правових підстав для ознайомлення з огляду на те, що справа сформована в межах здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні на етапі досудового розслідування.

5. Значення речей і документів для встановлення обставин у кримінальному провадженні.

Стороні захисту під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження в порядку ст. 290 КПК України була надана Ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_28 від 04 жовтня 2021 року, постановлена за результатами розгляду клопотання старшого детектива НАБ України ОСОБА_19 про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52020000000000506 від 05.08.2020.

Суб`єктом, який наділений повноваженням щодо продовження строку досудового розслідування за клопотанням про продовження такого строку в об`єднаному кримінальному провадженні, де відомості про перше кримінальне правопорушення були внесені до ЄРДР до введення в дію положень Закону № 2147-УШ, а щодо наступних - після визначеної цим Законом дати (16 березня 2018 року), є слідчий суддя, а оскільки при продовженні строків досудового розслідування ухвалою слідчого судді від 04.10.2021 року слідчому судді було повідомлено, що відомості про кримінальне провадження №52020000000000506 були внесені в ЄРДР 21.04.2020 року, і слідчим суддею на підставі саме таких відомостей було продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №52020000000000506 на максимальний дозволений законом строк 18 місяців без врахування строку досудового розслідування у кримінальному провадженні №42016110350000102, адже стороною обвинувачення було повідомлено, що строк досудового розслідування розпочався з моменту внесення відомостей до ЄРДР про кримінальне правопорушення №52020000000000506, тобто з 21.04.2020.

Проте при зверненні до суду з обвинувальним актом сторона обвинувачення повідомляє що матеріали досудового розслідування кримінального провадження за № 52020000000000506 були виділені 05.08.2020 року з кримінального провадження за№ 42016110350000102.

6. Можливість використання як доказів відомостей, що містяться в речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів, у випадку подання клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю.

Ознайомлення з матеріалами справи надасть можливість стороні захисту обґрунтувати перед судом правову позицію щодо направлення обвинувального акту у кримінальному провадженні до суду поза межами строку досудового розслідування та обґрунтувати недопустимість доказів у кримінальному провадженні.

7. Обґрунтування необхідності вилучення речей і документів, якщо відповідне питання порушується стороною кримінального провадження.

У зв`язку з тим, що відповідна інформація зберігається у суді у вигляді документів, які сформовані у справу, необхідно отримати можливість ознайомлення з ними та можливість скопіювати без необхідності вилучення».

2.2.2. В судовому засіданні 23.05.2023 захисники ОСОБА_7, ОСОБА_8 та обвинувачений ОСОБА_6 підтримали подане клопотання та просили таке задовольнити, додавши, що слідчий суддя розглядає клопотання відповідно до відомостей, які йому надані органом досудового розслідування, та оскільки ця справа пов`язана з об`єднанням та виділенням близько двадцяти кримінальних проваджень, то відтак слідчий суддя міг не мати повну інформацію для правильного вирахування строків досудового розслідування, а тому вирішили звернутись під час підготовчого судового засідання, оскільки дана інформація охоронялась таємницею досудового розслідування.

Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечив проти задоволення такого клопотання, зазначивши, що ухвала слідчого судді є законною, та при її постановленні суддя керувався наданими йому документами, окрім того під час розгляду клопотання детектив міг надавати слідчому судді для огляду певні матеріали без їх долучення, а тому надання тимчасового доступу само по собі нічого не дасть, й тим більше є передчасним на стадії підготовчого судового провадження.

Представник ВАКС ОСОБА_29 (представник володільця документів, до яких просили надати тимчасовий доступ, що викликався до суду) надав лист від 22.05.2023 №03.10-05/9/2029, де повідомив, що за даними автоматизованої системи документообігу суду матеріали запитуваної судової справи №991/6787/21 (провадження №1-кс/991/6889/21) перебувають на зберіганні у відділі архівної справи управління документообігу та організаційного забезпечення апарату ВАКС; щодо вирішення клопотання поклався на розсуд суду та просив розглянути таке без участі представника ВАКС.

2.2.3. Згідно із частиною 1 статті 131 КПК, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Пунктом 5 частини 2 статті 131 КПК передбачений такий вид заходів забезпечення кримінального провадження як тимчасовий доступ до речей і документів.

Частинами 3, 4 статті 132 КПК визначено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1)існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням. Для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов`язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.

Відповідно до статті 159 КПК, тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку). Тимчасовий доступ до електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку здійснюється шляхом зняття копії інформації, що міститься в таких електронних інформаційних системах, комп`ютерних системах або їх частинах, мобільних терміналах систем зв`язку, без їх вилучення. Тимчасовий доступ до речей і документів здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, суду.

Статтею 162 КПК визначено перелік інформації та відомостей, що належать до охоронюваної законом таємниці, яка міститься в речах і документах, а саме: 1) інформація, що знаходиться у володінні засобу масової інформації або журналіста і надана їм за умови нерозголошення авторства або джерела інформації; 2) відомості, які можуть становити лікарську таємницю; 3) відомості, які можуть становити таємницю вчинення нотаріальних дій; 4) конфіденційна інформація, в тому числі така, що містить комерційну таємницю; 5) відомості, які можуть становити банківську таємницю; 6) особисте листування особи та інші записи особистого характеру; 7) інформація, яка знаходиться в операторів та провайдерів телекомунікацій, про зв`язок, абонента, надання телекомунікаційних послуг, у тому числі отримання послуг, їх тривалості, змісту, маршрутів передавання тощо; 8) персональні дані особи, що знаходяться у її особистому володінні або в базі персональних даних, яка знаходиться у володільця персональних даних; 9) державна таємниця; 10) таємниця фінансового моніторингу; 11) відомості, що становлять професійну таємницю відповідно до Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки».

Частиною 5 статті 163 КПК визначено, що слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, якщо сторона кримінального провадження у своєму клопотанні доведе наявність достатніх підстав вважати, що ці речі або документи: 1) перебувають або можуть перебувати у володінні відповідної фізичної або юридичної особи; 2) самі по собі або в сукупності з іншими речами і документами кримінального провадження, у зв`язку з яким подається клопотання, мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні; 3) не становлять собою або не включають речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю.

Згідно з частиною 6 статті 163 КПК, слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, якщо сторона кримінального провадження, крім обставин, передбачених частиною п`ятою цієї статті, доведе можливість використання як доказів відомостей, що містяться в цих речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів. Доступ особи до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, здійснюється в порядку, визначеному законом. Доступ до речей і документів, що містять відомості, які становлять державну таємницю, не може надаватися особі, що не має до неї допуску відповідно до вимог закону.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 164 КПК, в ухвалі слідчого судді, суду про тимчасовий доступ до речей і документів має бути зазначено строк дії ухвали, який не може перевищувати двох місяців з дня постановлення ухвали, за виключенням ухвал, постановлених на виконання вимог частини другої статті 562 цього кодексу (тобто при зверненні за допомогою в іноземній державі).

2.2.4. Дослідивши клопотання про тимчасовий доступ, суд вважає можливим надати захисникам ОСОБА_7 та ОСОБА_8 право на тимчасовий доступ (з можливістю ознайомлення та копіювання) до матеріалів судової справи ВАКС №991/6787/21 про продовження 04.10.2021 слідчим суддею ВАКС ОСОБА_28 строку досудового розслідування у кримінальному провадженні №52020000000000506 від 05.08.2020, при цьому визначивши для виконання строк дії ухвали в цій частині два тижні з дня її постановлення, який є розумно достатнім, та із зазначенням положень закону, які передбачають наслідки невиконання ухвали суду.

2.3. Клопотання про зміну запобіжного заходу.

2.3.1. 06.03.2023 до ВАКС надійшло клопотання захисника ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу (в порядку частини 3 статті 315 КПК) із проханням «запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_6 у виді застави у сумі 1000 (тисячі) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 2 600 000, 00 (два мільйони шістсот тисяч) гривень змінити в частині суми застави, а саме зменшити обвинуваченому ОСОБА_6 розмір застави, встановити достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України у розмірі в межах п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, тобто до 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб або змінити на інший більш м`який запобіжний захід», що обґрунтовувалось зокрема таким:

« 25 жовтня 2022 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 1 ст. 366-2 КК України.

28 жовтня 2022 року слідчим суддею Вищого антикорупційного суду відносно ОСОБА_6 було обрано запобіжний захід у вигляді застави у сумі 1000 (тисячі) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 2 600 000, 00 (два мільйони шістсот тисяч) гривень. Одночасно було роз`яснено, що застава може бути внесена підозрюваним, іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) не пізніше п`яти днів з дня її обрання (застосування) на розрахунковий рахунок Вищого антикорупційного суду. У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо, підозрюваний, будучи належним чином повідомленим, не з`явиться за викликом до слідчого судді (суду) без поважних причин, чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави.

Покладено на підозрюваного ОСОБА_6 наступні обов`язки: - не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду (за винятком міста Харків, а також міст Ізюм та Балаклія Харківської області); - повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; - здати на зберігання до відповідних органів державної влади свої паспорти для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Строк дії ухвали щодо покладених на підозрюваного обов`язків становив 2 місяці до 29 грудня 2022 року включно.

Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 04 листопада 2022 року Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28 жовтня 2022 року залишено без змін.

07 листопада 2022 року заставодавцем ОСОБА_30 було внесено заставу у встановленому ухвалою слідчого судді розмірі, що підтверджується квитанцією №1-206к від 07 листопада 2022 року.

В подальшому покладені на підзахисного обов`язки продовжувалось виключно оин раз, при чому слідчим суддею під час здійснення судового контролю у кримінальному провадженні було зазначено при продовженні обов`язків, що стороною обвинувачення було формально зазначено ризик знищення доказів та констатувалась належна процесуальна поведінка підозрюваного, що власне має місце у кримінальному провадженні і на сьогодні.

Так ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23 грудня 2022 року строк дії обов`язків, покладених ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28 жовтня 2022 року, було продовжено на 60 днів, тобто до 21.02.2023 включно.

При продовженні обов`язків, прокурор зазначав, що з часу застосування до підозрюваного запобіжного заходу із покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, встановлені судом ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшилися, продовжують існувати та виправдовують застосування покладених на підозрюваного судом обов`язків.

Але слідчим суддею було встановлено, що метою продовження строку покладених на підозрюваного ОСОБА_6 обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, є виключно запобігання можливим спробам останнього переховуватися від слідства та суду, а також негативно впливати на свідків та інших підозрюваних у кримінальному провадженні № 52020000000000506 від 05.08.2020.

Таким чином, цілком очевидно, що ризики у кримінальному провадженні суттєво змінились та/або зникли в порівнянні з ризиками, які були прийняті до уваги слідчим суддею Вищого антикорупційного суду 28.10.2022 під час вирішення питання про обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 та визначення розміру застави в сумі 1000 (тисячі) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 2 600 000, 00 (два мільйони шістсот тисяч) гривень станом на момент звернення до суду з цим клопотанням про зміну запобіжного заходу.

22 лютого 2023 року ОСОБА_6 було вручено обвинувальний акт у кримінальному провадженні, процесуальна поведінка ОСОБА_6 лишалась належною…

Під час вирішення питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя в Ухвалі від 28 жовтня 2022 року прийшов до висновку, що прокурором САП була доведена наявність ризиків переховування від органів досудового розслідування та/або суду, а також незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні. Разом з тим, слідчий суддя зазначав, що не заслуговують на увагу доводи детектива НАБУ стосовно того, що підозрюваний, через наявність соціальних зв`язків у російській федерації, може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду на території РФ або територіях, що окуповані РФ, оскільки, з наданих стороною захисту документів було встановлено, що дружина підозрюваного втратила громадянство РФ та стала громадянкою України, а будь-яких інших доказів, які б вказували на наявність таких зв`язків - стороною обвинувачення не було надано.

Під час звернення до суду з клопотанням про продовження дії обов`язків клопотанням інших доказів стороною обвинувачення не було надано, проте повторно заявлено про аналогічні обставини, що може розцінюватись захистом виключно як психологічний тиск на підозрюваного.

Сторона захисту стверджує про низький рівень її обґрунтованості станом на день подання цього клопотання в межах стандарту доведення «обґрунтована підозра», що відповідно визначає також пропорційність втручання в права підозрюваного ОСОБА_6, і такі висновки сторони захисту ґрунтуються на суперечливості окремих доводів сторони обвинувачення; довідці Державної аудиторської служби про відсутність збитків в результаті виконання господарської операції, відсутності повідомлення суду джерел походження доказів наданих добровільно свідком, суперечливістю мотивувальних частин повідомлення про підозру та довідки спеціалістів Державної аудиторської служби, які надані стороною обвинувачення та здобуті стороною захисту; репутацією ОСОБА_6, який має заслуги перед Україною; тривалістю досудового розслідування і його результатами у вигляді наданих стороною обвинувачення доказів відповідної вагомості…

З моменту повідомлення про підозру ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 368, ч. 1 ст. 366-2 КК прокурором, слідчим не зібрано достатньо доказів, які свідчать про причетність ОСОБА_6 до інкримінованих йому діянь, і в той же час матеріали кримінального провадження містять доказів не причетності останнього, проте належна правова оцінка таким обставинам не надавалась стороною обвинувачення.

На думку сторони захисту за таких обставині тільки за умови зміни запобіжного заходу може бути виправдане подальший судовий розгляд для визнання обвинувачення доведеним або виправдання обвинуваченого…

2.3.2. В судовому засіданні 22.05.2023 захисники ОСОБА_8, ОСОБА_7 та обвинувачений ОСОБА_6 підтримали клопотання про зміну запобіжного заходу, зазначивши, що пройшов значний термін з моменту обрання запобіжного заходу, вже закрито дане кримінальне провадження в частині обвинувачення за частиною 1 статті 366-2 КК; також зменшився ризик впливу на свідків, оскільки досудове розслідування закінчено, хоча прокурором не наведено прізвища свідків, яких він буде заявляти для допиту в суді; крім того, зменшився ризик переховування обвинуваченого, він завжди прибуває на виклики суду; окрім того, погіршився майновий стан обвинуваченого через те, що він за рахунок заробітної плати у розмірі близько 40 тис. гривень на місяць несе додаткові витрати на оренду квартири у місті Києві, де наразі розташоване підприємство, на якому він працює; також, що ОСОБА_6 має низку відзнак та нагород, проте значна їх кількість зосталась в місті Ізюмі.

Прокурор ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечив проти задоволення поданого клопотання, зазначивши, що визначена застава не була та не є непомірною для обвинуваченого; ризик переховування не зник, оскільки ще не розпочався судовий розгляд, і відтак обвинувачений у світлі ймовірності реального покарання, може почати переховуватись від суду; не зменшився й ризик впливу на свідків, оскільки такі ще не допитані судом, окрім того, свідками є зокрема особи, підлеглі обвинуваченому по службі; окрім того, можливе повернення коштів заставодавцю через зменшення застави у принципі не може покращити матеріальний стан обвинуваченого, а також зменшить дієвість застосування запобіжного заходу.

2.3.3. Відповідно до частини 3 статті 315 КПК під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 131 КПК заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Пунктом 9 частини 2 статті 131 визначено зокрема, що заходами забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи.

Частиною 1 статті 176 КПК визначено, що запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.

Згідно із частиною 1 статті 177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим пунктами 1-5 частини 1 цієї статті, а саме: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Частиною 2 статті 177 КПК визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною 1 цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певний ступінь вірогідності, що особа може вдатись до вчинків, які будуть перешкоджати судовому провадженню або ж створюватимуть загрозу суспільству. Наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер, та доводитися відповідними доказами про ймовірність вчинення особою конкретних дій, спрямованих на створення перешкод правосуддю.

Також згідно із статтею 178 КПК при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Відповідно до частини 1 статті 182 КПК застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (а саме постановою КМУ від 11.01.2012 №15), з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами 3 або 4 статті 183 цього кодексу.

Частиною 5 статті 182 КПК України передбачено, що розмір застави визначається у таких межах: 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Згідно із частиною 1 статті 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього кодексу, і на які вказує прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до частини 1 статті 201 КПК, підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною 5 статті 194 цього кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

При цьому частинами 3, 4 статті 201 КПК визначено, що до клопотання мають бути додані, зокрема, копії матеріалів, якими підозрюваний, обвинувачений обґрунтовує доводи клопотання; клопотання про зміну запобіжного заходу розглядається за правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

З огляду на вищенаведене, обґрунтованість та дієвість раніше застосованого запобіжного заходу можуть піддаватися судовому контролю через певні проміжки часу на предмет перевірки наявності чи відсутності ризиків, за наявності яких такий запобіжний захід було застосовано, або внаслідок виникнення інших обставин, які можуть бути підставами зміни запобіжного заходу в сторону його продовження, зміни чи скасування, оскільки тривала дія запобіжного заходу без врахування конкретних обставин справи може призвести до порушення прав, свобод чи інтересів учасників кримінального провадження.

Таке обумовлюється тим, що в ході кримінального провадження можуть змінюватись підстави застосування чи обставини, що враховувалися при первісному обранні запобіжного заходу, внаслідок чого запобіжний захід може бути продовжений, скасований або замінений на інший - більш або менш суворий. При цьому підставами зміни запобіжного заходу, наприклад, може бути суттєва зміна обставин, що їх було взято до уваги при обранні запобіжного заходу, зокрема зміна кваліфікації кримінального правопорушення, погіршення стану здоров`я особи, зміни в складі її родини чи утриманців або майнового стану, погіршення репутації тощо та інші подібні обставини, які мають суттєве значення.

При цьому усталена практика Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) передбачає у разі належної поведінки підозрюваного чи обвинуваченого пом`якшувати умови обмеження його прав та свобод, пов`язані зі застосуванням запобіжного заходу.

2.3.4. Ухвалою слідчого судді ВАКС від 28.10.2022 у справі №991/4936/22 (яка залишена без змін ухвалою АП ВАКС від 04.11.2022) частково задоволено клопотання детектива НАБУ ОСОБА_19 в даному кримінальному провадженні №52020000000000506 про застосування запобіжного заходу у вигляді застави до підозрюваного ОСОБА_6 ; застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді застави у сумі 1000 (тисячі) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 2 600 000, 00 (два мільйони шістсот тисяч) гривень, покладено строком до 29.12.2022 включно на підозрюваного ОСОБА_6 наступні обов`язки: - не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду (за винятком міста Харків, а також міст Ізюм та Балаклія Харківської області); - повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; - здати на зберігання до відповідних органів державної влади свої паспорти для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Із змісту вищезазначеної ухвали вбачається, що слідчим суддею визначено підставами застосування запобіжного заходу «наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368 та ч. 1 ст. 366-2 КК України, а також наявність ризиків того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, а також незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні. При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, слідчим суддею, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, також було надано оцінку наступним обставинам: вагомості наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_6 інкримінованих йому кримінальних правопорушень та тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим; вік та стан здоров`я підозрюваного (інформація щодо стану здоров`я підозрюваного несумісного з триманням під варто - відсутня); міцність соціальних зв`язків та вислугу років; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного та відсутність судимостей, а також розмір предмета кримінального правопорушення. Будь-яких відомостей на підтвердження ризику продовження чи повторення протиправної поведінки стороною обвинувачення не надано. Надаючи оцінку соціальним зв`язкам підозрюваного, а також його репутації, слідчий суддя бере до уваги надане стороною захисту сповіщення сім`ї від 04 жовтня 2022 року ІНФОРМАЦІЯ_2, відповідно до якого ОСОБА_31 (син підозрюваного ОСОБА_6 ) загинув 05 травня 2022 року у бою за Батьківщину та похований у місті Харкові».

На підставі вищезазначеної ухвали, заставодавцем ОСОБА_30 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 07.11.2022 готівкою внесено 2 600 000 грн. застави за ОСОБА_6 відповідно до квитанції ПАТ «Альфа Банк» №1-206К.

Згодом ухвалою слідчого судді ВАКС від 23.12.2022 в справі №991/6496/22 продовжено строк дії обов`язків, покладених на ОСОБА_6 ухвалою слідчого судді ВАКС від 28.10.2022, на 60 днів до 21.02.2023 включно.

2.3.5. Наразі кримінальне провадження №52020000000000506 перебуває на стадії підготовчого судового провадження та лише планується розпочати судовий розгляд, метою якого відповідно до статті 17 КПК є встановлення судом поза розумним сумнівом винуватості або невинуватості особи у зазначених в обвинувальному акті кримінальних правопорушеннях за результатами безпосереднього дослідження і оцінки доказів, що виключає можливість оцінки судом будь-яких доводів щодо обґрунтованості підозри, однак попри таке оцінці підлягають наявність та/або продовження існування ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК.

Оцінивши наведені у клопотанні та в судовому засіданні доводи сторін цього кримінального провадження, суд вважає наявними ризики того, що обвинувачений ОСОБА_6 може переховуватись від суду та незаконно впливати на недопитаних судом свідків.

Ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду обумовлюється можливістю притягнення особи до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними наслідками, зокрема суворістю можливого вироку та тяжкістю ймовірного покарання, особливо на початкових етапах кримінального провадження.

Кримінальне правопорушення, передбачене частиною 4 статті 368 КК, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6, передбачає можливе покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна. Також згідно з приміткою до статті 45 КК, корупційним кримінальним правопорушенням зокрема вважається кримінальне правопорушення, передбачене статтею 368 КК.

Тобто кримінальне правопорушення, передбачене частиною 4 статті 368 КК, належить до особливо тяжких корупційних злочинів.

Зазначені обставини самі по собі можуть бути мотивом для обвинуваченого переховуватися від суду, що узгоджується із позицією ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» (рішення від 26.06.2001 заява № 33977/96), де зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування, а також у рішенні ЄСПЛ по справі «Пунцельт проти Чехії» (рішення від 25.04.2000 заява №31315/96), відповідно до якого при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Також у рішенні ЄСПЛ по справі «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

Також, відповідно до частини 7 статті 42 КПК, протягом усього часу з моменту набуття певною особою статусу обвинуваченого, на неї покладено певні процесуальні обов`язки, а саме: 1) прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб; 2) виконувати обов`язки, покладені на нього рішенням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 3) підкорятися законним вимогам та розпорядженням слідчого, прокурора, слідчого судді, суду; 4) надавати достовірну інформацію представнику персоналу органу пробації, необхідну для підготовки досудової доповіді.

Суд зазначає, що припинення дії обов`язків, покладених ухвалами слідчих суддів на підозрюваного чи обвинуваченого, жодним чином не впливає на чинність самого запобіжного заходу, про що свідчить положення частини 7 статті 194 КПК, відповідно до якого після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

Окрім того, само по собі сумлінне виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків жодним чином не свідчить про відсутність чи зменшення ризиків, які існували на момент застосування запобіжного заходу, а свідчить про те, що обраний запобіжний захід достатньо забезпечує належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Ризик незаконного впливу на свідків у певному кримінальному провадженні обумовлюється тим, що відповідно до передбаченої КПК процедури показання свідків отримуються спочатку на стадії досудового розслідування шляхом їх допиту слідчим чи прокурором, а згодом після направлення обвинувального акту до суду такі показання отримуються та перевіряються на стадії судового розгляду шляхом безпосереднього допиту особи в судовому засіданні (статті 23, 224, 352 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК), оскільки жоден доказ не має наперед встановленої сили. Тобто ризик впливу на свідків існує аж до моменту безпосереднього надання під час судового розгляду показань свідками.

При цьому суд зазначає, що ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, яке передує надходженню обвинувального акта до суду, формує обізнаність обвинуваченого про повний зміст показань конкретних свідків, допитаних у цьому кримінальному провадженні, а відтак й можливе виникнення наміру будь-яким чином змінити таке у вигідний бік, чому й має перешкоджати запобіжний захід.

Варто зазначити, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введений воєнний стан указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 (затверджений Законом України від 24.02.2022 №2402-ІХ) із 05.30 24.02.2022 строком на 30 діб, та згодом строк дії воєнного стану неодноразово продовжено: 1) указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 (затверджений Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ) з 05.30 26.03.2022 строком на 30 діб, 2) указом Президента України від 18.04.2022 №259/2022 (затверджений Законом України від 21.04.2022 № 2212-ІХ) з 05.30 25.04.2022 строком на 30 діб, 3) указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022 (затверджений Законом України від 22.05.2022 №2263-ІХ) з 05.30 25.05.2022 року строком на 90 діб, 4) указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022 (затверджений Законом України від 15.08.2022 №2500-ІХ) з 05:30 23.08.2022 строком на 90 діб, 5) указом Президента України від 07.11.2022 №757/2022 (затверджений Законом України від 16.11.2022 №2738-ІХ) з 05:30 21.11.2022 строком на 90 діб, 6) указом Президента України від 06.02.2023 №58/2023 (затверджений Законом України від 07.02.2023 №2915-ІХ) з 05:30 19.02.2023 строком на 90 діб, 7) указом Президента України від 01.05.2023 №254/2023 (затверджений Законом України від 02.05.2023 №3057-ІХ) з 05:30 20.05.2023 строком на 90 діб.

Введення воєнного стану в Україні само по собі не впливає на зменшення наявних ризиків, а навпаки може підвищувати їх ступінь за певних обставин, наприклад, через можливе ведення активних військових дій у місці перебування обвинуваченого чи його близьких, або перебування значної частини державного кордону України під контролем агресора.

Також суд зазначає про неспроможність посилань захисника на зміни майнового стану обвинуваченого через необхідність повернення ним коштів заставодавцю ОСОБА_32, як обґрунтування необхідності зменшення розміру застави чи застосування більш м`якого запобіжного заходу, оскільки внесення заставодавцем коштів здійснюється за його власною волею, тому такий має усвідомлювати існування ризику неповернення застави через її можливе звернення в дохід держави відповідно до статті 182 КПК, та у будь-якому випадку не розраховувати на обов`язкове повернення коштів у найкоротший строк.

Таким чином, суд вважає, що наявність вищезазначених ризиків свідчить про неможливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 більш м`якого запобіжного заходу, ніж застава, яка не є завідомо непомірною для нього з урахуванням її внесення іншою особою, що зможе забезпечити належні процесуальну поведінку обвинуваченого та виконання обов`язків, й відтак належить відмовити у задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу.

2.4. Клопотання щодо скасування арештів майна:

2.4.1. 06.03.2023 до ВАКС надійшло клопотання захисника ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_33 (дружини обвинуваченого ОСОБА_6 ) про скасування арешту нерухомого та рухомого майна (в порядку частини 3 статті 315 КПК) із проханням «скасувати арешт об`єктів нерухомого та рухомого майна, накладений Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду по справі № 991/4940/22 від 26 жовтня 2022 року та Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду по справі № 991/4940/22 від 14 листопада 2022 року, а саме скасувати арешт майна, яке належить ОСОБА_34 на праві особистої приватної власності», що обґрунтовувалось зокрема таким:

« ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26 жовтня 2022 року у справі №991/4940/22 … накласти арешт на майно ОСОБА_33, (народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 ) що належать підозрюваному ОСОБА_6 на праві спільної сумісної власності, шляхом заборами розпоряджатися таким майном, а саме: -садовий будинок АДРЕСА_3 ; -земельну ділянку з кадастровим номером 6325157900:03:004:0216 що розташована за адресою: АДРЕСА_14; -земельну ділянку з кадастровим номером 6325157900:03:004:0206, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 ; -земельну ділянку з кадастровим номером 6325157900:03:004:0120, що розташована, за адресою: АДРЕСА_4 ; - квартиру АДРЕСА_5 ; - квартиру АДРЕСА_6 ; -гараж № НОМЕР_2, літ. «Г-1», загальною площею 22,8 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 : - квартира АДРЕСА_8 : - квартира АДРЕСА_9 ; -транспортний засіб HONDA CR V 2.4 А\Т, державний реєстраційний номер НОМЕР_3, номер кузова НОМЕР_4 ; - апартаменти НОМЕР_5, загальною площею 53,510 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_10, ідентифікатор 51500.506.153.1.108, п.к.8230;

За результатами апеляційного перегляду вищезазначеної ухвали апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_34 задоволено частково…Постановлено в цій частині нову ухвалу, якою клопотання детектива НАБ України про арешт майна у кримінальному провадженні №52020000000000506 від 05 серпня 2020 року задоволено частково. Накладено арешт на частину майна, яке належить підозрюваному ОСОБА_6, у спільній сумісній власності з ОСОБА_34 шляхом заборони розпорядження таким майном, Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26 жовтня 2022 року в іншій частині залишено без змін»…

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно статей 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розуми При вирішенні клопотання про скасування арешту майна, просимо суд врахувати, що на підставі шлюбного договору від 28.11.2022р., укладеного між ОСОБА_34 та ОСОБА_6 нерухоме та рухоме майно, яке підлягає реєстрації, особисті майнові права, що придбані після укладення шлюбу вважаються особистою приватною власністю того із них, на чиє ім`я вони придбані та/або зареєстровані і розпорядження таким майном та особистими правами здійснюється власником на власний розсуд і при розпорядженні та відчуженні згода другого з подружжя не потрібна.

На праві особистої приватної власності ОСОБА_34 належить таке нерухоме майно: -автомобіль HONDA СR V 2.4 А\Т, державний реєстраційний номер НОМЕР_3, номер кузова НОМЕР_4 ; -садовий будинок АДРЕСА_3 ; -земельна ділянка з кадастровим номером 6325157900:03:004:0216 що розташована за адресою: АДРЕСА_14; -земельна ділянка з кадастровим номером 6325157900:03:004:0206, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 ; -земельна ділянка з кадастровим номером 6325157900:03:004:0120, що розташована, за адресою: АДРЕСА_4 ; - квартира АДРЕСА_5 ; - квартира АДРЕСА_6 ; -гараж № НОМЕР_2, літ. «Г-1», загальною площею 22,8 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 : - квартира АДРЕСА_11 : - квартира АДРЕСА_9 ;- апартаменти НОМЕР_5, загальною площею 53,510 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_10, ідентифікатор 51500.506.153.1.108, п.к.8230.

ОСОБА_34 не є підозрюваною у кримінальному провадженні № 52020000000000506 від 05.08.2020 року, і її майно, яке перебуває в особистій приватній власності та не є спільною сумісною власністю подружжя не може підлягати конфіскації, в порушення цього арешт накладено і на майно ОСОБА_34, що унеможливлює здійснення нею права на вільне володіння її майном».

В судовому засіданні 22.05.2023 захисник ОСОБА_8 подала доповнення до вищезгаданого клопотання про скасування арешту нерухомого та рухомого майна, зазначивши таке:

«В доповнення до раніше поданого клопотання про скасування арешту майна, яке на праві особистої приватної власності належить ОСОБА_35, прошу при вирішенні питання про скасування арешту майна долучити до матеріалів справи та надати оцінку правовстановлювальним документам.

Зокрема право власності на нерухоме майно ОСОБА_34 підтверджується щодо: -садового будинку АДРЕСА_3 та земельну ділянку з кадастровим номером 6325157900:03:004:0216, на якій розташований будинок - Договором купівлі-продажу садового будинку та земельної ділянки від 19 жовтня 2021 року; -земельну ділянку з кадастровим номером 6325157900:03:004:0206, що розташована у АДРЕСА_15 - Заочним Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 14 червня 2018 року по справі № 635/7472/17 про набуття права власності за набувальницькою давністю, у зв`язку з тим, що ОСОБА_34 протягом тривалого часу з 1997 року відкрито, безперервно, добросовісно володіла вищевказаною земельною ділянкою, здійснювала обслуговування та нагляд за земельною ділянкою, проводила агрохімічні роботи, зокрема посадку дерев, їх обробку, прибирання та інші роботи, судове рішення набрало законної сили 17 липня 2018 року, відомості про реєстрацію права власності на підставі судово рішення були внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; -земельну ділянку № НОМЕР_6 з кадастровим номером 6325157900:03:004:0120, розташовану у АДРЕСА_16 - Державним актом на право приватної власності на землю серії ХР 25-00-38728, яким підтверджується що право власності набуто на підставі рішення виконкому Пісочинської селищної Ради народних депутатів від 19 вересня 1996 року № 762 для ведення садівництва; -квартиру АДРЕСА_5 - Договором купівлі-продажу від 28 квітня 2017 року; -квартиру АДРЕСА_6 - Договором купівлі- продажу від 24 серпня 2013 року; - гараж № НОМЕР_2, літ. «Г-1», загальною площею 22,8 кв. м., що знаходиться у АДРЕСА_7 - Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 жовтня 2010 року по справі № 2-12584/10, що підтверджує виникнення права власності на збудоване майно гаражним кооперативом « ІНФОРМАЦІЯ_4 »; - квартиру АДРЕСА_8 - Договором купівлі-продажу квартири від 24 грудня 2003 року; - квартиру АДРЕСА_9 - Заочним Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 грудня 2011 року, яким встановлена що первісно на праві власності ОСОБА_34 ця квартира належала на підставі Договору купівлі- продажу від 27.01.2011 року, протягом 2011 року була проведена реконструкція квартири і в судовому порядку за нею було визнано право власності; - апартаменти НОМЕР_5, загальною площею 53,510 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_10, ідентифікатор 51500.506.153.1.108, п.к.8230 купівлі-продажу нерухомого майна».

2.4.2. 06.03.2023 до ВАКС надійшло клопотання захисника ОСОБА_8 про скасування арешту грошових коштів (в порядку частини 3 статті 315 КПК) із проханням «скасувати арешт грошових коштів, що знаходяться на рахунку НОМЕР_7 в ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та належить ОСОБА_6 », що обґрунтовувалось зокрема таким:

«Правовою підставою для зарахування грошових сум на рахунок НОМЕР_8, що належить ОСОБА_6 стало сповіщення сім`ї № 31 від 04.10.2022 року про загибель у бою ОСОБА_36 1993 року народження, від так незалежно від результатів розгляду кримінального провадження ці кошти не можуть бути предметом спеціальної конфіскації в порядку передбаченому Кримінальним кодексом України.

Відповідно до довідки 21.11.2022 про рух коштів по картці/рахунку НОМЕР_9 14.09.2022 року відбулося безготівкове зарахування 7 500 000 грн. з призначенням платежу «одноразова грошова допомога у разі загибелі сина». Залишок цієї суми складає 1 566 211 грн., саме таким є походження грошових сум, що містяться на розрахунковому рахунку, з яких захист просить зняти арешт і щодо яких відсутні передбачені кримінальним процесуальним законом підстави для арешту майна цих грошових коштів.».

2.4.3. В судовому засіданні захисники ОСОБА_8, ОСОБА_7 та обвинувачений ОСОБА_6 підтримали клопотання про скасування арешту та просили їх задовольнити, зазначивши зокрема про наявність шлюбного договору між ОСОБА_6 та ОСОБА_34 від 28.11.2022, відповідно до якого в разі розлучення майно належить тому з подружжю, на кого воно зареєстровано; відповідно до плану земельної ділянки № НОМЕР_6 право власності набуто на підставі рішення виконкому Пісочинської селищної Ради народних депутатів від 19 вересня 1996 року №762 для ведення садівництва, і ОСОБА_34 позбавлена надати цю земельну ділянку для садівництва іншій особі; земельна ділянка з кадастровим номером 6325157900:03:004:0206 була набута ОСОБА_34 набута 13 вересня 1994 р. шляхом приватизації, а з кадастровим номером 6325157900:03:004:0120 набуто на підставі рішення виконкому Пісочинської селищної Ради народних депутатів від 19 вересня 1996 року № 762; грошові кошти на рахунку в КБ «ПРИВАТБАНК» є одноразовою грошовою допомогою у разі загибелі сина та вони не можуть бути конфісковані.

Прокурор ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотань про скасування арешту, зазначивши, що ухвала слідчого судді ВАКС з урахуванням її перегляду ухвалою АП ВАКС про накладення арешту належним чином обґрунтована, та що накладений арешт повинен забезпечити можливу конфіскацію майна у разі визнання ОСОБА_6 винуватим за вироком суду.

2.4.4. Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді ВАКС від 26.10.2022 в справі №991/4940/22 задоволено клопотання детектива НАБУ та накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_6

шляхом заборони розпорядження таким майном, а саме:

1) квартирою АДРЕСА_12 ;

2) гаражем № НОМЕР_10, літ.«Ж-1», загальною площею 23,4 кв.м., що знаходиться у АДРЕСА_7;

3) транспортним засобом Land Rover Range Rover, державний реєстраційний номер НОМЕР_11, номер кузова НОМЕР_12 ;

4) транспортним засобом Mercedes-Benz С250, державний реєстраційний номер НОМЕР_13 номер кузова НОМЕР_14 ;

шляхом заборони розпорядження та користування грошовими коштами на рахунках в AT «КБ«Приватбанк»: НОМЕР_15, НОМЕР_16, НОМЕР_17, НОМЕР_18, НОМЕР_19, НОМЕР_20, НОМЕР_7, НОМЕР_21, НОМЕР_22, НОМЕР_23, НОМЕР_24, НОМЕР_25, НОМЕР_26, НОМЕР_27, НОМЕР_28 .

Також тією ж ухвалою накладено арешт на майно ОСОБА_33, що належать підозрюваному ОСОБА_6 на праві спільної сумісної власності,

шляхом заборони розпорядження таким:

1) садовим будинком АДРЕСА_17;

2) земельною ділянкою з кадастровим номером 6325157900:03:004:0216, що розташована в АДРЕСА_18;

3) земельною ділянкою з кадастровим номером 6325157900:03:004:0206, що розташована в АДРЕСА_4 ;

4) земельною ділянкою з кадастровим номером 6325157900:03:004:0120, що розташована в АДРЕСА_19 ;

5) квартирою АДРЕСА_5 ;

6) квартирою АДРЕСА_6 ;

7) гаражем № НОМЕР_2, літ.«Г-1», загальною площею 22,8 кв.м., що знаходиться у АДРЕСА_7 ;

8) квартирою АДРЕСА_8 ;

9) квартирою АДРЕСА_9 ;

10) транспортним засобом HONDA CR V 2.4 А/Т, державний реєстраційний номер НОМЕР_3, номер кузова НОМЕР_4 ;

11) апартаментами НОМЕР_5, загальною площею 53,510 кв.м., що знаходиться у АДРЕСА_10, ідентифікатор 51500.506.153.1.108, п.к.8230;

та на майно ОСОБА_33, що належить підозрюваному ОСОБА_6 на праві спільної сумісної власності,

шляхом заборони розпорядження та користування грошовими коштами на рахунках в AT «КБ «Приватбанк»: НОМЕР_29, НОМЕР_30, НОМЕР_31, НОМЕР_32, НОМЕР_33, НОМЕР_34, НОМЕР_35, НОМЕР_36 .

Така ухвала мотивована наявністю підстав для накладення арешту з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, яке може бути призначено підозрюваному ОСОБА_6, так як він обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною статті 366-2 та частиною 4 статті 368 КК, санкція якої передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна; перелічене в клопотанні майно також може підлягати спеціальній конфіскації у порядку, передбаченому КК.

Ухвалою АП ВАКС від 24.11.2022 в справі №991/4940/22 задоволено частково апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_34 - адвоката ОСОБА_8 та

- ухвалу слідчого судді ВАКС від 26.10.2022 скасовано в частині задоволення клопотання про накладення арешту на майно, яке зареєстроване на ім`я ОСОБА_6, шляхом заборони розпорядження гаражем № НОМЕР_10, літ.«Ж-1», що знаходиться у АДРЕСА_7 та майно, яке зареєстроване на ім`я ОСОБА_34, шляхом заборони розпорядження: земельною ділянкою з кадастровим номером 6325157900:03:004:0206; земельною ділянкою з кадастровим номером 6325157900:03:004:0120; квартирою АДРЕСА_6 ; гаражем № НОМЕР_2, літ.«Г-1», що знаходиться у АДРЕСА_7 ; квартирою АДРЕСА_8 ; квартирою АДРЕСА_9 ; транспортним засобом HONDA CR V 2.4 А/Т, державний реєстраційний номер НОМЕР_3, номер кузова НОМЕР_4, що належать ОСОБА_6 та ОСОБА_34 на праві спільної сумісної власності;

- постановлено в цій частині нову ухвалу, якою клопотання детектива НАБУ про арешт майна у кримінальному провадженні №52020000000000506 від 05.08.2020 задоволено частково;

- накладено арешт на частину майна, яке належить підозрюваному ОСОБА_6 у спільній сумісній власності з ОСОБА_34, шляхом заборони розпорядження таким майном, а саме:

1) 1/2 частину гаража № НОМЕР_10, літ.«Ж-1», загальною площею 23,4 кв.м., що знаходиться у АДРЕСА_7, який зареєстровано на ім`я ОСОБА_6 ;

2) 1/2 частину земельної ділянки з кадастровим номером 6325157900:03:004:0206, що розташована в АДРЕСА_4, яка зареєстрована на ім`я ОСОБА_33 ;

3) 1/2 частину земельної ділянки з кадастровим номером 6325157900:03:004:0120, що розташована в АДРЕСА_4, яка зареєстрована на ім`я ОСОБА_33 ;

4) 1/2 частину квартири АДРЕСА_6, яка зареєстрована на ім`я ОСОБА_33 ;

5) 1/2 частину гаража № НОМЕР_2, літ.«Г-1», загальною площею 22,8 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_7, який зареєстровано на ім`я ОСОБА_33 ;

6) 1/2 частину квартири АДРЕСА_8, яка зареєстрована на ім`я ОСОБА_33 ;

7) 1/2 частину квартири АДРЕСА_9, яка зареєстрована на ім`я ОСОБА_33 ;

8) 1/2 частину транспортного засобу HONDA CR V 2.4 А/Т, державний реєстраційний номер НОМЕР_3, номер кузова НОМЕР_4, який зареєстровано на ім`я ОСОБА_33 .

У задоволенні апеляційної скарги в іншій частині відмовлено. Ухвалу слідчого судді ВАКС від 26.10.2022 в іншій частині залишено без змін.

2.4.5. Частиною 1 статті 131 КПК визначено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження, та пунктом 7 частини 2 статті 131 КПК передбачений арешт майна як один із заходів забезпечення кримінального провадження.

Згідно з частиною 3 статті 132 КПК застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до частини 1 статті 170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно з частиною 2 статті 170 КПК арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною 4 статті 170 КПК визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 2 частини 2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України. Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.

Частиною 5 статті 170 КПК визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини 2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Згідно з частиною 10 статті 170 КПК арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до частини 11 статті 170 КПК заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Згідно з частиною 2 статті 173 КПК при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до частини 4 статті 173 КПК у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Згідно із частиною 1 статті 174 КПК, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Таким чином, учасники судового провадження, які подали клопотання про скасування арешту майна, повинні довести окрему або одночасну наявність фактів необґрунтованості накладення такого арешту та або припинення потреби в його застосуванні.

2.4.6. Згідно із статтею 59 КК покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього кодексу. Перелік майна, що не підлягає конфіскації, визначається законом України.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Тобто будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом, та має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (наприклад, рішення ЄСПЛ у справі «Беєлер проти Італії» від 05.01.2000, заява № 33202/96). При цьому будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (наприклад, рішення ЄСПЛ у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, заява №8793/79).

2.4.7. Суд бере до уваги те, що в ухвалі АП ВАКС від 24.11.2022 зокрема зазначено таке:

«Як вбачається з матеріалів провадження, ОСОБА_6 інкримінується вчинення дій з метою отримання неправомірної вигоди у період часу з 01 вересня 2016 року до 16 січня 2017 року, після вчинення яких він отримав неправомірну вигоду на загальну суму 2 443 854 грн. З матеріалів, доданих до клопотання вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 6325157900:03:004:0206, що розташована в АДРЕСА_18, земельна ділянка НОМЕР_37 отримана за рішенням суду від 14 червня 2018 року; квартира АДРЕСА_12 придбана 30 липня 2021 року (т.7 а.с.123-124); транспортний засіб Land Rover Range Rover, державний реєстраційний номер НОМЕР_11, номер кузова НОМЕР_12 придбаний 29 серпня 2020 року (т.7 а.с.125); транспортний засіб Mercedes-Benz С250, державний реєстраційний номер НОМЕР_13 номер кузова НОМЕР_14 придбаний 13 вересня 2019 року (т.7 а.с.126); садовий будинок АДРЕСА_3, придбаний 19 жовтня 2021 року (т.7 а.с.99-104); земельна ділянка з кадастровим номером 6325157900:03:004:0216, що розташована у АДРЕСА_18, придбана 19 жовтня 2020 року (т.7 а.с.111-112); квартира АДРЕСА_5, придбана 28 квітня 2017 року (т.7 а.с.115-116); апартаменти НОМЕР_5, загальною площею 53,510 кв.м., що знаходиться у АДРЕСА_10, ідентифікатор 51500.506.153.1.108, п.к.8230, придбано 27 серпня 2020 року (т.7 а.с.133-147) після 16 січня 2017 року, тобто після скоєння інкримінованого злочину. Вказане свідчить про те, що відповідні об`єкти рухомого та нерухомого майна (крім земельної ділянки з кадастровим номером 6325157900:03:004:0206, яка отримана за рішенням суду від 14 червня 2018 року) могли бути набуті за рахунок грошових коштів, одержаних внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Доходи ОСОБА_34 спростовують доводи апеляційної скарги, що вказане майно могло бути придбане за її особисті кошти (т.5 а.с.2). Колегія суддів погоджується з доводами сторони захисту, що розмір неправомірної вигоди є значно меншим, ніж вартість майна, яке було сім`єю підозрюваного придбано в цей період часу. З копій документів щодо отримання виплат, які були нараховані у зв`язку з смертю сина ОСОБА_37, який загинув під час виконання завдань, пов`язаних із захистом Батьківщини, неможливо встановити чи ці кошти знаходяться саме на тому рахунку, на який вказував представник власника майна (відсутні документи зв`язку між коштами, які надійшли, та номером рахунку). Вказане питання може бути вирішене шляхом подачі заяви про скасування арешту на майно з наданням доказів законності походження грошових коштів чи іншого майна. У відповідності до вимог ст.174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано. Також питання спеціальної конфіскації майна та яке саме майно підлягає конфіскації, у тому числі, буде вирішуватись по суті під час розгляду кримінального провадження по суті. У зв`язку з чим відсутні підстави для скасування арешту на грошові кошти та майно, придбане після 01 вересня 2016 року.

З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання органу досудового розслідування та накладення арешту на майно, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, яке може бути призначено підозрюваному ОСОБА_6, та наявність підстав вважати, що перелічене в клопотанні майно, придбане після вчинення інкримінованих дій, може підлягати спеціальній конфіскації у порядку, передбаченому КК України.

Що ж до майна, яке придбане до інкримінованих дій ОСОБА_6, колегія враховує таке.

ОСОБА_6 з 17 липня 1993 року по теперішній час перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_34 (т.5 а.с.7).

Відповідно до ст.60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з ч.1 ст.61 Сімейного кодексу України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Відповідно до ст.22 Кодексу про шлюб та сім`ю України, в редакції у період з 01 січня 1993 року до 01 січня 2004 року, майно нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Таким чином, усе майно, за винятком майна виключеного з цивільного обороту, набуте ОСОБА_6 та ОСОБА_34 з 17 липня 1993 року по теперішній час є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а тому на нього може бути накладено арешт як на майно підозрюваного, що може підлягати конфіскації.

Доводи представника власника майна ОСОБА_8, що земельна ділянка з кадастровим номером 6325157900:03:004:0206 та з кадастровим номером 6325157900:03:004:0120 були набуті в порядку реалізації ОСОБА_34 права на безоплатну приватизацію, є її особистою власністю, а тому на них не може бути покладено арешт з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання в цьому кримінальному провадженні, є необґрунтованими.

Судова практика касаційної інстанції, на яку посилається представник, не є релевантною обставинам даної справи в частині придбаних земельних ділянок, так як вона стосується правовідносин, які виникли після 01 січня 2004 року та регулювалися СК України. У даній справі земельні ділянки були придбані до 01 січня 2004 року та правовідносини регулювалися КпШС України.

Відповідно до інформації, яка міститься в матеріалах справи (т.7 арк.113-114), право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6325157900:03:004:0206, що розташована в АДРЕСА_4, зареєстровано на підставі рішення Харківського районного суду Харківської області від 14 червня 2018 року у справі №635/7472/17. Вказаним рішенням визнано за ОСОБА_34 право власності за набувальною давністю. У зв`язку з чим, доводи представника власника майна ОСОБА_8 про те, що ця земельна ділянка отримана в процесі приватизації ОСОБА_34 не відповідає дійсності, і відповідно до ст.60-61 СК України вона є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до інформації, яка міститься в матеріалах справи (т.7 арк.113-114), право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6325157900:03:004:0120, що розташована в АДРЕСА_4, зареєстровано на підставі державного акта про право власності на землю, серія та номер: ХР 25-00-38728, виданого 23 серпня 2002 року Пісочинською селищною Радою народних депутатів. Вказаний державний акт виданий на підставі рішення виконкому Пісочинської селищної Ради народних депутатів від 19 вересня 1996 року №762.

Згідно з ст.22, 23 Земельного кодексу України (в редакції із змінами станом на 22 червня 1993 року), які діяли станом на момент прийняття рішення виконкомом, право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникало після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право власності на земельну ділянку №6325157900:03:004:0120 у ОСОБА_34 отримала 23 серпня 2002 року ( т.7 а.с.231).

Згідно з ст.22 КпШС України (в редакції від 29 листопада 2000 року), яка діяла станом на момент видання державного акта, майно нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. У зв`язку з чим, доводи представника власника майна про те, що ця земельна ділянка є приватною власністю ОСОБА_34, є безпідставними…

Щодо доводів представника про те, що ОСОБА_34 не є підозрюваною у даному кримінальному провадженні, а тому її майно не може бути арештовано, так як порушується її право власності, то колегія суддів приходить до таких висновків.

Згідно з практикою ЄСПЛ, який, проаналізувавши питання пропорційності втручання в право на мирне володіння майном, дійшов висновку, що ст.1 Протоколу №1 до Конвенції передбачає втручання в право мирного володіння майном за умови існування розумного взаємозв`язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби (п. 203 рішення ЄСПЛ від 05.03.2019 у справі «Узан та інші проти Туреччини» / Uzan and others v. Turkey, заяви №19620/05, 41487/05, 17613/08, 19316/08). Тобто, обмежити особу в праві мирно володіти майном можна не просто, коли існує необхідність здійснення такого втручання в її право з метою виконання завдань кримінального провадження, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо. Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що без арешту майна, як показує судова практика, виконати рішення суду про спеціальну конфіскацію чи конфіскацію майна як виду покарання неможливо, якщо таке майно реалізовано до набрання рішенням суду законної сили.

Разом з цим, відповідно до ч.3 ст.41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади недоторканості права власності. Згідно з вимогами ст.16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення ухваленого в порядку, передбаченому КПК України.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Відповідно до ст. 22 КпШС України та ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з ч.1 ст.67 СК України дружина, чоловік мають право укласти з іншою особою договір купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання (догляду), застави щодо своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя лише після її визначення та виділу в натурі або визначення порядку користування майном.

Відповідно до ч.1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку, що майно, на яке детектив просив накласти арешт, є спільною сумісною власністю подружжя, разом з тим, накладаючи арешт, не врахував наслідки вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для ОСОБА_38 .

Гараж № НОМЕР_10, літ.«Ж-1», загальною площею 23,4 кв.м., що знаходиться у АДРЕСА_7, який зареєстровано на ім`я ОСОБА_6, та право на який виникло на підставі рішення суду від 19 жовтня 2010 року (т.7 а.с.121-122) та майно, що зареєстроване на ім`я ОСОБА_34 : земельна ділянка з кадастровим номером 6325157900:03:004:0120, що розташована в АДРЕСА_4, право на яке виникло на підставі державного акта від 23 серпня 2002 року; квартира АДРЕСА_6, яка придбана за договором купівлі продажу від 24 серпня 2013 року (т.7 а.с.117-118); гараж № НОМЕР_2, літ.«Г-1», загальною площею 22,8 кв.м., що знаходиться у АДРЕСА_7, право на яке виникло на підставі рішення суду від 19 жовтня 2010 року (т.7 а.с.105-106); квартира АДРЕСА_8, яка придбана за договором купівлі-продажу від 24 грудня 2003 року (т.7 а.с.119-120); квартира АДРЕСА_9, яка придбана за договором купівлі-продажу від 09 грудня 2011 року (т.7 а.с.107-108); транспортний засіб HONDA CR V 2.4 А/Т, державний реєстраційний номер НОМЕР_3, номер кузова НОМЕР_4, який придбаний за договором купівлі-продажу від 29 вересня 2012 року (т.7 а.с.127) набуто до інкримінованих ОСОБА_6 подій та є їх спільною сумісною власністю.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що в кримінальному провадженні №52020000000000506 від 05 серпня 2020 року підлягає арешту не все майно, яке було придбано до інкримінованих подій та є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_34, а лише її 1/2 частина, яка належить підозрюваному ОСОБА_6 .

У зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування ухвали слідчого судді в цій частині та часткового задоволення апеляційної скарги представника власника майна ОСОБА_34 - ОСОБА_8 ».

Таким чином, доводи клопотання захисника від 06.03.2023 про те, що майно ОСОБА_34 нібито перебуває в її особистій приватній власності та не є спільною сумісною власністю подружжя із ОСОБА_6, а відтак не може підлягати конфіскації й тому арешт накладено необґрунтовано, були визнані неспроможними АП ВАКС, й фактично поданням клопотання про скасування арешту майна захисник намагалась спонукати цей склад суду переглянути вже вирішене апеляційною інстанцією питання, що свідчить про наявність ознак зловживання процесуальними правами.

Щодо посилань захисника на шлюбний договір між ОСОБА_6 та ОСОБА_34, який нотаріально посвідчено 28.11.2022, суд зазначає, що статтею 93 «Зміст шлюбного договору» Сімейного кодексу України (СКУ) визначено таке: 1. Шлюбним договором регулюються майнові відносини між подружжям, визначаються їхні майнові права та обов`язки. 2. Шлюбним договором можуть бути визначені майнові права та обов`язки подружжя як батьків. 3. Шлюбний договір не може регулювати особисті відносини подружжя, а також особисті відносини між ними та дітьми. 4. Шлюбний договір не може зменшувати обсягу прав дитини, які встановлені цим Кодексом, а також ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище. 5. За шлюбним договором не може передаватися у власність одному з подружжя нерухоме майно та інше майно, право на яке підлягає державній реєстрації.

Також стаття 95 «Початок дії шлюбного договору» СКУ визначає таке: 1. Якщо шлюбний договір укладено до реєстрації шлюбу, він набирає чинності у день реєстрації шлюбу. 2. Якщо шлюбний договір укладено подружжям, він набирає чинності у день його нотаріального посвідчення.

Таким чином, вищезгаданий шлюбний договір від 28.11.2022 не змінює правовий режим спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_34 на майно, яке набуте ними до 28.11.2022, й також ймовірно такий укладено саме з метою штучного запобігання можливій конфіскації майна.

Крім того належить зазначити, що обвинувачений ОСОБА_6 у судовому засіданні 22.05.2023 повідомив, що нібито в березні 2023 року за рішенням суду розірвано його шлюб з ОСОБА_34 без поділу майна, проте будь-яких доказів такого суду не надав.

2.4.8. Дослідивши клопотання про скасування арешту майна разом із доданими матеріалами, суд вважає, що у даному випадку наявне пропорційне втручання в право власності законних власників майна внаслідок обґрунтованого накладення арешту як заходу забезпечення кримінального провадження як на майно ОСОБА_6, так й на майно ОСОБА_34, з метою забезпечення можливості конфіскації майна ОСОБА_6 у разі ухвалення обвинувального вироку та призначення відповідного покарання, оскільки санкція частини 4 статті 368 КК, яка йому інкримінується, передбачає можливість додаткового покарання у вигляді конфіскації майна, а також забезпечення можливої спеціальної конфіскації майна відповідно до статей 96-1, 96-2 КК, яка застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: 1) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави; 4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Таким чином, внаслідок відсутності правових підстав для скасування чинного арешту майна належить відмовити у задоволенні клопотання захисника в інтересах ОСОБА_34 про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді ВАКС від 26.10.2022 та ухвалою АП ВАКС від 14.11.2022 в справі №991/4940/22 на об`єкти рухомого та нерухомого майна ОСОБА_38 .

2.4.9. Разом з тим, суд бере до уваги те, що згідно зі сповіщенням ІНФОРМАЦІЯ_6 від 04.10.2022 №31 син обвинуваченого ОСОБА_6 - ОСОБА_31 (народився ІНФОРМАЦІЯ_5 ) -загинув 05.05.2022 в бою за Батьківщину.

Частиною 1 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII зі змінами, визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Статтею 16-1 того ж Закону визначено, що право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого).

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168 установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору. Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть. У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами. Якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, зазначеному в абзаці першому цього пункту, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку. Державні органи, які зазначені у пункті 1 цієї постанови, мають право отримувати інформацію з державних реєстрів щодо осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги. Виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої у цьому пункті, здійснюється також сім`ям осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва). Одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом перерахування коштів уповноваженим органом на рахунок в установі банку державного сектору, зазначеного одержувачем у заяві. Якщо сім`я загиблої особи одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими актами законодавства, здійснюється одна з таких виплат за її вибором.

Відповідно до вищенаведеного, 14.09.2022 на рахунок ОСОБА_6 в АТ КБ «Приватбанк» НОМЕР_8 надійшло грошові кошти в розмірі 7 500 000 грн. з призначенням платежу «одноразова грошова допомога зг. н-зу ком. в/ч НОМЕР_38 №244ДСК від 12.09.2022» як частка одноразової грошової допомоги батькові у зв`язку із загибеллю сина ОСОБА_37, та на момент накладення арешту залишок коштів на такому рахунку склав 1 566 211, 34 грн. відповідно до довідки банку.

Пунктом 4 частини 2 статті 73 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII передбачено, що стягнення не здійснюється із сум одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Суд вважає, що за таких обставин грошові кошти, що перебувають на вищезазначеному рахунку не можуть бути предметом конфіскації майна чи спеціальної конфіскації, а тому належить задовольнити відповідне клопотання захисника про скасування арешту та скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді ВАКС від 26.10.2022 та ухвалою АП ВАКС від 14.11.2022 в справі №991/4940/22 на грошові кошти, які знаходяться на рахунку обвинуваченого ОСОБА_6 НОМЕР_7 у ПАТ КБ «Приватбанк».

2.5. Скарги на рішення прокурора та заперечення проти ухвали слідчого судді.

2.5.1. 06.03.2023 до ВАКС надійшла скарга захисника ОСОБА_8 в порядку частини 2 статті 303 КПК на постанову Генерального прокурора України від 08.11.2019 про доручення здійснення детективам НАБУ досудового розслідування у кримінальному провадженні №42016110350000102 від 01.04.2016, із проханням визнати протиправною та скасувати вказану постанову.

06.03.2023 також до ВАКС надійшло заперечення захисника ОСОБА_7 в порядку частини 3 статті 309 КПК на ухвалу слідчого судді ВАКС ОСОБА_28 від 04.10.2021 в справі №991/6787/21 про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні №52020000000000506 від 05.08.2020, із проханням врахувати їх в процесі подальшого судового розгляду та визнати ухвалу такою, що не відповідає положенням кримінально-процесуального законодавства, винесена із грубим порушенням КПК України, а отже є незаконною, наслідком чого є вручення повідомлення про підозру та складання обвинувального акту поза межами строку досудового розслідування.

2.5.2. Під час підготовчого судового провадження, яке є обов`язковою самостійною стадією кримінального провадження, суд вправі вирішити обмежене коло питань та прийняти рішення, необхідні винятково для можливості призначення судового розгляду у кримінальному провадженні.

Вичерпний перелік рішень, дій, бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені на досудовому провадженні, наведений у частині 1 статті 303 КПК, та згідно з частиною 2 статті 303 КПК, скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього кодексу.

Частинами 1, 2 статті 309 КПК визначено вичерпний перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку під час досудового розслідування, та частиною 3 статті 309 КПК визначено, що скарги на інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Вищенаведені норми частини 2 статті 303 КПК та частини 3 статті 309 КПК не містять імперативних вимог щодо обов`язкового розгляду будь-яких скарг чи заперечень під час підготовчого провадження, а лише вказують на можливість такого розгляду з урахуванням завдань підготовчого провадження, повноважень суду, про що зокрема свідчить використане законом формулювання «можуть бути предметом розгляду», а не «розглядаються» чи «підлягають розгляду» та «можуть бути подані» тощо.

Крім того, суд не вправі оцінювати під час підготовчого провадження процесуальні рішення чи дії слідчого, прокурора, слідчого судді, оскільки відповідно до статей 314-316 КПК з`ясування таких обставин виходить за межі компетенції суду на цій стадії, адже суд позбавлений можливості дослідити докази, що стосуються підстав прийнятих процесуальних рішень та дій, які можуть бути досліджені лише під час судового розгляду.

Така правова позиція викладена як висновки щодо застосування норм права у постановах Верховного Суду від 03.07.2019 в справі №273/1053/17 та від 02.06.2020 в справі №369/9525/17, які враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права відповідно до частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII/

Крім того, оцінка судом під час підготовчого судового провадження законності та обґрунтованості проведених під час досудового розслідування процесуальних дій та рішень слідчого, прокурора, слідчого судді, виключно на підставі доводів однієї сторони порушуватиме принцип змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, зміст якого згідно з частинами 1, 2 статті 22 КПК полягає у самостійному обстоюванні стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим кодексом, та рівних прав сторін кримінального провадження на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим кодексом.

Також щодо заперечень проти ухвал слідчих суддів необхідно зазначити, що Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) неодноразово (наприклад, в пункті 40 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» - заява №3236/03) зазначав, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.

Відтак суд вважає необхідним долучити до матеріалів даної справи вищезазначені скаргу на постанову прокурора та заперечення проти ухвали слідчого судді, однак оцінка наведених у них доводів здійснюватиметься під час судового розгляду у даному кримінальному провадженні.

3. Обґрунтування можливості призначення судового розгляду.

Відповідно до статті 316 КПК, після завершення підготовки до судового розгляду суд постановляє ухвалу про призначення судового розгляду. Судовий розгляд має бути призначений не пізніше десяти днів після постановлення ухвали про його призначення.

Під час підготовчого судового провадження прокурор вважав, що відсутні підстави для прийняття будь-якого з рішень, передбачених пунктами 1-4 частини 3 статті 314 КПК, та пропонував призначити судовий розгляд у відкритому судовому засіданні, також не подав будь-яких заяв чи клопотань в порядку статті 315 КПК.

Обвинувачений та його захисники не заперечували проти призначення відкритого судового розгляду.

З`ясувавши позиції учасників судового провадження, суд вважає можливим призначити відкрите судове засідання щодо судового розгляду колегією суддів ВАКС кримінального провадження №52020000000000506 від 05.08.2020, з огляду на таке:

1) угод про примирення або визнання винуватості в даному провадженні наразі немає;

2) відсутні підстави для закриття даного кримінального провадження, передбачені пунктами 5-8, 10 частини 1 або частиною 2 статті 284 КПК (ухвалою від 12.05.2023 відмовлено в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 про закриття кримінального провадження на підставі пункту 10 частини 1 статті 284 КПК та ухвалою від 22.05.2023 задоволено клопотання захисника ОСОБА_8, звільнено ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності на підставі статті 49 КК в частині обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 366-2 КК, та закрито у зв`язку зі звільненням від кримінальної відповідальності кримінальне провадження №52020000000000506 від 05.08.2020 в частині обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 366-2 КК.);

3) обвинувальний акт відповідає вимогам статті 291 КПК та відсутні підстави для його повернення прокуророві, копії обвинувального акту та додатків до нього вручені обвинуваченому та його захисникам (ухвалою від 12.05.2023 відмовлено в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_8 про повернення обвинувального акта прокурору);

4) ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 368 КК, яка відповідно до статті 33-1 КПК належить до підсудності ВАКС за умовою, передбаченою пунктом 2 частини 5 статті 216 КПК;

5) відсутні підстави для доручення органу пробації скласти досудову доповідь, оскільки обвинуваченому ОСОБА_6 інкриміновано вчинення особливо тяжкого злочину, тоді як відповідно до частини 2 статті 314-1 КПК складання досудової доповіді передбачено лише щодо особи, обвинуваченої у вчиненні нетяжкого або тяжкого злочину;

6) з`ясовано питання про склад учасників даного судового провадження, а саме відповідно до частини 2 статті 318 КПК, судовий розгляд у даному кримінальному провадженні належить здійснювати за участю прокурора, обвинуваченого, захисників.

Керуючись статтями 174, 314-316, 369-372, 532 КПК, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Призначити на 23 травня 2023 року о 10.10 відкрите судове засідання із судового розгляду колегією суддів ВАКС кримінального провадження №52020000000000506 від 05.08.2020 щодо обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 368 КК, за участю прокурора, обвинуваченого та його захисників.

2. Задовольнити частково клопотання захисника ОСОБА_8 та витребувати від Офісу Генерального прокурора відомості про кримінальне провадження №52020000000000506 від 05.08.2020 у межах всієї внесеної до ЄРДР інформації за період з 05.08.2020 по 22.02.2023 та відомості про кримінальне провадження №42016110350000102 від 01.04.2016 у межах всієї внесеної до ЄРДР інформації за період з 01.04.2016 до 05.08.2020 відповідно до чинного на час внесення Положення про порядок ведення ЄРДР.

3. Задовольнити клопотання захисника ОСОБА_7 та витребувати від Офісу Генерального прокурора постанову Генерального прокурора ОСОБА_27 від 21.04.2022 про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні №52020000000000506 від 05.08.2020.

4. Задовольнити клопотання захисника ОСОБА_8 про надання стороні захисту тимчасового доступу до речей і документів та надати адвокатам ОСОБА_8 та ОСОБА_7 право на тимчасовий доступ (з можливістю ознайомлення та копіювання) до матеріалів судової справи ВАКС №991/6787/21 про продовження 04.10.2021 слідчим суддею ВАКС ОСОБА_28 строку досудового розслідування у кримінальному провадженні №52020000000000506 від 05.08.2020.

Строк дії ухвали в цій частині становить два тижні з дня її постановлення.

У разі невиконання ухвали про тимчасовий доступ до речей і документів суд за клопотанням сторони кримінального провадження, якій надано право на доступ до речей і документів на підставі ухвали, має право постановити ухвалу про дозвіл на проведення обшуку згідно з положеннями КПК з метою відшукання та вилучення зазначених речей і документів.

5. Відмовити в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_8 про зміну застосованого ухвалою слідчого судді ВАКС від 28.10.2022 в справі №991/4936/22 запобіжного заходу до обвинуваченого ОСОБА_6 у виді застави у сумі 1000 (одна тисяча) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 2 600 000 (два мільйони шістсот тисяч) гривень, до застави у сумі 300 (триста) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, або зміни на інший м`який запобіжний захід.

6. Відмовити в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_33 про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді ВАКС від 26.10.2022 та ухвалою АП ВАКС від 14.11.2022 в справі №991/4940/22 на об`єкти рухомого та нерухомого майна ОСОБА_38 .

7. Задовольнити клопотання захисника ОСОБА_8 та скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді ВАКС від 26.10.2022 та ухвалою АП ВАКС від 14.11.2022 в справі №991/4940/22 на грошові кошти, які знаходяться на рахунку обвинуваченого ОСОБА_6 НОМЕР_7 у ПАТ КБ «Приватбанк».

8. Долучити до матеріалів справи із оцінкою наведених в них доводів під час судового розгляду:

1) скаргу захисника ОСОБА_8 в порядку частини 2 статті 303 КПК на постанову Генерального прокурора України від 08.11.2019 про доручення здійснення детективам НАБУ досудового розслідування у кримінальному провадженні №42016110350000102 від 01.04.2016.

2) заперечення захисника ОСОБА_7 в порядку частини 3 статті 309 КПК на ухвалу слідчого судді ВАКС ОСОБА_28 від 04.10.2021 в справі №991/6787/21 про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні №52020000000000506 від 05.08.2020.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту проголошення.

Повний текст ухвали проголошений 29.05.2023.

Головуючий суддя ОСОБА_1 Суддя ОСОБА_2 Суддя ОСОБА_3 ______________________________________________________________________

Пошук

Документ № 111156314