- Головуючий суддя (АП ВАКС) : Павлишин О.Ф.
Cправа №626/1948/17
Провадження №11-кп/991/16/23
Головуючий в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Головуючий в суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 травня 2023 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого-судді ОСОБА_2,
суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4,
секретар судового засідання ОСОБА_5,
за участю:
обвинуваченого ОСОБА_6,
захисника ОСОБА_7,
прокурора ОСОБА_8,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6, його захисників ОСОБА_9, ОСОБА_7, прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_10 та третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт майна, ОСОБА_11 на вирок Вищого антикорупційного суду від 17 серпня 2022 року у кримінальному провадженні №42017000000001569 щодо
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Новоукраїнка Звенигородського району Черкаської області, зареєстрованого і фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.368 КК України,
В С Т А Н О В И Л А:
Оскаржуваним вироком ОСОБА_6 визнано винуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком 7 (сім) років, із позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських повноважень, строком на 3 (три) роки, із позбавленням його військового звання майора юстиції, та із конфіскацією усього належного йому майна.
Ухвалено строк відбування основного покарання обчислювати з моменту затримання ОСОБА_6, строк додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських повноважень, обчислювати з моменту відбуття основного покарання.
Зараховано у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення ОСОБА_6, в тому числі два дні затримання з 31.08.2017 по 01.09.2017, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Змінено обвинуваченому обраний щодо нього запобіжний захід на тримання під вартою до набрання вироком законної сили, затримавши його негайно в залі суду.
Речові докази:
- у вигляді документів, у т.ч. два екземпляри заяви про уточнення позовних вимог до позову про стягнення боргу по борговій розписці на 2 арк. кожна, відповідно - залишено в матеріалах судової справи;
- грошові кошти у сумі 5000 (п`ять тисяч) гривень десятьма купюрами номіналом по 500 (п`ятсот) гривень із серіями та номерами: МА0270183, ЗЗ9258055, ГК5557761, БР6650074, ЛИ9975518, ВГ6655652, ЛА1380765, ЗИ4026964, ВД7805882, СЗ7479415 - повернено за належністю власнику, а саме ОСОБА_12 ;
- мобільний телефон марки «IPHONE 5S», IMEI: НОМЕР_1, в якому використовується сім-карта мобільного оператора МТС ( НОМЕР_2 ), що належить ОСОБА_6, - конфісковано в дохід держави в порядку виконання покарання у вигляді конфіскації майна;
- мобільний телефон марки «IPHONE 5S», IMEI: НОМЕР_3, в якому використовується сім-карта мобільного оператора МТС ( НОМЕР_4 ), що належить ОСОБА_12, раніше переданий на відповідальне зберігання власниці, - залишено за належністю власниці ОСОБА_12 .
Повернено власнику ОСОБА_6 вилучені в ході обшуку:
- дві сім-карти до мобільних телефонів IPHONE 5S та NOKIA E72;
- пластикову банківську картку Ощадбанку № НОМЕР_5 .
Конфісковано в дохід держави в порядку виконання покарання у вигляді конфіскації майна арештоване майно, яке належить ОСОБА_6 :
- автомобіль марки «Hyundai» моделі ix35 із державним номерним знаком НОМЕР_6 ;
- особисті грошові кошти в сумі 200 (двісті) доларів США, вилучені в ході обшуку автомобіля;
- грошові кошти у сумі 600 (шістсот) доларів США, шість банкнот номіналом по 100 (сто) доларів США, серії та номери НЕ20400123Д, КК79613285В, НЕ80829458F, АА91098681Д, КД92105659А, КВ98999636К, вилучені в ході обшуку службового кабінету ОСОБА_6 ;
- грошові кошти, розміщені на рахунках у банківських установах АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_7, № НОМЕР_8 і ПАТ КБ «ПриватБанк», по якому відкрита банківська картка № НОМЕР_9 ;
- 1/2 земельної ділянки розміром 1,985 га кадастровий №7122855100:03:001:0799 за адресою: Черкаська область, Лисянський район, смт. Лисянка.
На вирок подали апеляційні скарги обвинувачений ОСОБА_6, його захисники ОСОБА_9, ОСОБА_7, прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) ОСОБА_10 та третя особа ОСОБА_11 .
У своїх апеляційних скаргах, які мають ідентичні доводи, обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 посилаються на такі обставини.
1. Щодо неповноти судового розгляду зазначають, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у допиті свідків, у задоволенні клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, не врахував, що наявність у розпорядженні сторони обвинувачення у кримінальному провадженні №42017000000001569 від 19.05.2017 ухвал слідчих суддів Апеляційного суду міста Києва від 23.05.2017 про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій (далі - НСРД) щодо ОСОБА_13 та ОСОБА_14 свідчить про провокативний характер дій правоохоронних органів та осіб, які діяли під їхнім контролем, під час досудового розслідування.
2. Щодо невідповідності вироку фактичним обставинам кримінального провадження стверджують, що висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_6 одержав від ОСОБА_12 неправомірну вигоду у розмірі 500 грн, які були у паперовому конверті разом із CD-диском, не підтверджується доказами.
3. Щодо істотних порушень вимог кримінального процесуального закону посилаються, що протокол за результатами проведення НСРД контроль за вчиненням злочину - спеціального слідчого експерименту від 25.05.2017 не відповідає вимогам, передбаченим КПК України; ОСОБА_6 не мав можливості допитати ОСОБА_13 та ОСОБА_15 за правилами перехресного допиту, що порушило його право на захист; суд не виконав вимоги КПК України щодо перевірки законності ухвал про надання дозволу на проведення НСРД, на підставі яких отримано докази, покладені в основу обвинувального вироку; постанова про залучення особи до проведення слідчих дій від 23.05.2017 у кримінальному провадженні №52017000000000339, якою детектив ОСОБА_16 залучив ОСОБА_12 до конфіденційного співробітництва, не відповідає вимогам ст.251 КПК України; відсутні законні підстави для надання дозволу на проведення НСРД щодо ОСОБА_6 ; ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_17 допитувалися у режимі відеоконференції за відсутності будь-яких для цього підстав; обвинувачений через проходження військової служби за мобілізацією не мав можливості підготуватися до судових дебатів і заявляв відповідне клопотання, яке проігнорував суд першої інстанції; протоколи за результатами НСРД передані прокурору 12.07.2017 майже через 2 місяці з дати звершення таких дій; мала місце провокація кримінального правопорушення щодо ОСОБА_6, так як ініціативність у спілкування належала стороні обвинувачення та її агентам.
Просять: вирок Вищого антикорупційного суду від 17.08.2022 скасувати повністю; кримінальне провадження №42017000000001569 від 19.05.2017 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, на підставі п.3 ч.1 ст.284 КПК України закрити.
У апеляційній скарзі з доповненнями захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_9 зазначає, що вирок незаконний, необґрунтований, невмотивований та ухвалений з істотним порушенням вимог КПК України.
Посилається на такі обставини: судом першої інстанції не дотримано права на захист обвинуваченого; суд мав забезпечити право сторони захисту на допит свідків-правоохоронців, свідків-агентів під прикриттям, перехресні допити, одночасні допити; необґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, отриманих у результаті НСРД; результати НСРД є недопустимими, оскільки ці дії проводились на підставі ухвал слідчих суддів, отриманих в іншому кримінальному провадженні та до внесення відповідних відомостей у Єдиний реєстр досудових розслідувань; оскільки допустимих доказів існування купюри в 500 грн та неправомірної вигоди в такому розмірі в матеріалах провадження немає, висновок суду першої інстанції щодо винуватості ОСОБА_6 є безпідставним; судом не забезпечені права захисників, не розглянуті клопотання сторони захисту, на відміну від клопотань сторони обвинувачення; не відклавши судове засідання для підготовки ОСОБА_6 до останнього слова, колегія суддів видалилася до нарадчої кімнати; транспортний засіб, зазначений у вироку, не належить ОСОБА_6 і на нього не може бути накладено стягнення у вигляді конфіскації; судом першої інстанції не враховано обставин, що позитивно характеризують обвинуваченого; перший абзац резолютивної частини вироку не дає можливості однозначно зрозуміти, в якому кримінальному правопорушенні визнано ОСОБА_6 винуватим.
Просить: скасувати вирок Вищого антикорупційного суду від 17.08.2022 повністю; закрити кримінальне провадження на підставі п.3 ч.1 ст.284 КПК України у зв`язку із не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпанням можливості їх отримати.
У апеляційній скарзі прокурор САП ОСОБА_10, не оспорюючи факт встановленої судом першої інстанції винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, вважає, що судом першої інстанції необґрунтовано визнано частину обвинувачення недоведеною через неправильну оцінку доказів.
Посилається на такі обставини: у формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним, відсутня згадка про прохання ОСОБА_6 надати йому неправомірну вигоду у розмірі 3000 грн, як і мотивування, чому суд відкинув докази на підтвердження наявності такого прохання; необґрунтованим є висновок суду першої інстанції щодо недоведеності обвинувачення ОСОБА_6 у проханні та одержанні неправомірної вигоди у розмірі 5000 грн за винесення рішення у справі за позовом ОСОБА_18 на користь позивача внаслідок «надмірної активності» правоохоронних органів під час досудового розслідування цього епізоду; лист №15-13260/17 від 10.11.2017 у сукупності з показаннями свідка ОСОБА_12 та протоколом огляду від 30.10.2017 цивільних справ за позовами ОСОБА_19 та ОСОБА_18 підтверджує умисел ОСОБА_6 за епізодом ОСОБА_19 на одержання неправомірної вигоди за винесення рішення на користь позивача; протоколом огляду телефонних з`єднань ОСОБА_6 із 19.05.2017 по 01.09.2017 підтверджено показання ОСОБА_12 щодо ініціювання зустрічей та спілкування між ними саме обвинуваченим; зменшення обсягу обвинувачення внаслідок неправильної оцінки доказів спричинило кваліфікацію кримінального правопорушення з виключенням кваліфікуючої ознаки злочину, визначеного ч.3 ст.368 КК України, - вчинення злочину повторно та призвело до невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого; призначення обов`язкового додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати саме посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських повноважень, обмежує конституційне право особи на працю, відтак, необхідним та достатнім буде позбавлення права обіймати посади саме в органах судової влади.
Просить: вирок Вищого антикорупційного суду від 17.08.2022 скасувати частково; ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_6 винуватим у проханні надати та одержанні для себе неправомірної вигоди за вчинення в інтересах третьої особи дій з використанням наданої йому влади, вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище, повторно, а саме в проханні та одержанні неправомірної вигоди у розмірі 3000 грн за вирішення цивільної справи на користь позивача ОСОБА_19 та в проханні і одержанні неправомірної вигоди у розмірі 5000 грн за вирішення цивільної справи на користь позивача ОСОБА_18 згідно з фактичними обставинами, викладеними в обвинувальному акті; призначити ОСОБА_6 основне покарання у виді 8 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах судової влади строком на 3 роки; у іншій частині, в тому числі в частині інших призначених судом додаткових покарань, вирок залишити без змін.
У апеляційній скарзі з доповненнями третя особа ОСОБА_11 зазначає, що мало місце неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме застосування закону, який не підлягає застосуванню.
Посилається на те, що автомобіль марки «HYUNDAI», модель 1X35, д.н.з. НОМЕР_6, який за вироком Вищого антикорупційного суду від 17.08.2022 має бути конфіскований у дохід держави, є її власністю.
Просить: вирок Вищого антикорупційного суду від 17.08.2022 змінити; із переліку майна, яке підлягає конфіскації в дохід держави, виключити належне на праві власності майно ОСОБА_11 - автомобіль марки «HYUNDAI», модель 1X35, д.н.з. НОМЕР_6 .
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 підтримали вимоги апеляційних скарг сторони захисту і третьої особи та заперечили доводи апеляційної скарги прокурора.
Прокурор САП ОСОБА_10 підтримав вимоги апеляційної скарги сторони обвинувачення та заперечив доводи апеляційних скарг сторони захисту та третьої особи.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що такі підлягають частковому задоволенню.
Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_6 обвинувачувався у вчиненні двох кримінальних правопорушень за таких обставин.
Із листопада 2016 року у провадженні судді Ленінського районного суду м. Полтави ОСОБА_6 перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_19 до виконавчого комітету Полтавської міської ради про визнання права власності на самочинне будівництво, а саме на гараж по АДРЕСА_2, загальною площею 49,7 квадратних метрів.
У ході розгляду вказаної цивільної справи ОСОБА_6, виконуючи функції представника судової влади та здійснюючи правосуддя, познайомився із ОСОБА_12, яка здійснювала представництво інтересів позивача ОСОБА_19, за довіреністю серії НАР №291980 від 16.09.2015 та довіреністю серії НМО №344580 від 11.05.2017.
Розуміючи, що розгляд вказаної цивільної справи підходить до завершення, у судді Ленінського районного суду м. Полтави ОСОБА_6 у середині травня виник умисел на одержання неправомірної вигоди від представника позивача ОСОБА_12 за винесення рішення на користь позивача ОСОБА_19 .
Реалізуючи свій умисел, 19.05.2017 після проведення чергового судового засідання за вказаною позовною заявою, суддя ОСОБА_6 повідомив про видалення до нарадчої кімнати для прийняття рішення. Перед виходом із зали судових засідань ОСОБА_6, перебуваючи в приміщенні зали судових засідань Ленінського районного суду м. Полтави, за адресою: м. Полтава, вул. Панянки, б.38, діючи з корисливих мотивів та реалізуючи свій умисел, направлений на одержання неправомірної вигоди за вчинення ним в інтересах третьої особи дій з використанням наданої йому влади, підійшов до представника ОСОБА_12 та, продемонструвавши клаптик паперу невеликого розміру з написом олівцем «3000 грн. плюс диск», висунув останній прохання надати йому неправомірну вигоду у вказаному розмірі. При цьому ОСОБА_6 пояснив, що передати зазначену суму грошових коштів необхідно до кінця робочого дня 22.05.2017 за прийняття рішення у справі на користь позивача ОСОБА_19 . Розуміючи можливі негативні наслідки для позивача внаслідок відмови у наданні неправомірної вигоди судді ОСОБА_6, ОСОБА_12 на вказане прохання погодилась.
У подальшому 25.05.2017 о 16:09 год. ОСОБА_6, перебуваючи у приміщенні Ленінського районного суду м. Полтави за адресою: м. Полтава, вул. Панянки, буд. 38, діючи з умислом на одержання неправомірної вигоди за вчинення ним в інтересах третьої особи дій із використанням наданої йому влади, одержав від ОСОБА_12 неправомірну вигоду у розмірі 3000 гривень, які знаходилися у паперовому конверті разом із CD-диском, після чого запевнив ОСОБА_12, що питання задоволення позову ОСОБА_19 можна вважати вирішеним.
Окрім того, на початку липня 2017 року у ОСОБА_6 виник умисел на систематичне одержання для себе неправомірної вигоди за вчинення в інтересах певних осіб дій із використанням наданої йому влади, шляхом винесення рішень в їхніх інтересах, із залученням до вказаних злочинних дій ОСОБА_12 . Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_6 05.07.2017 організував зустріч із ОСОБА_12 у парку «Перемоги» у м. Полтава, де запропонував останній співпрацю, а саме участь у схемі з отримання неправомірної вигоди.
Указана співпраця за пропозицією ОСОБА_6 передбачала розподіл ролей у систематичній злочинній діяльності з отримання неправомірної вигоди у невстановленого кола осіб та полягала у тому, що ОСОБА_6 буде направляти до ОСОБА_12 осіб, які є сторонами у судових справах, що перебувають у нього на розгляді, і буде повідомляти її про суми грошових коштів, які необхідно отримати від таких осіб за вирішення справ на їхню користь. Після отримання від цих осіб грошових коштів, половину з них ОСОБА_12 повинна буде віддавати ОСОБА_6, а половину залишати собі.
11.08.2017 ОСОБА_12, будучи уповноваженою на представництво у суді інтересів ОСОБА_18, на підставі довіреності серії МНЕ №710495 від 04.08.2017, подала до Ленінського районного суду м. Полтави позовну заяву від імені останньої про стягнення боргу із ОСОБА_20 у сумі 100000 (сто тисяч) гривень.
15.08.2017 на мобільний телефон ОСОБА_12 через месенджер «Viber» надійшло повідомлення від ОСОБА_6 із текстом «Подойди». Цього ж дня ОСОБА_12 підійшла до кабінету судді ОСОБА_6 у приміщенні Ленінського районного суду м. Полтави, де він їй повідомив, що до нього у провадження надійшла позовна заява ОСОБА_18, інтереси якої представляє ОСОБА_12, проте, їй необхідно сплатити судовий збір та надати другий примірник позову для передачі відповідачу. При цьому ОСОБА_6 зазначив, що вказані документи потрібно йому принести на наступний день, після чого він висловить ОСОБА_12 свої пропозиції по суті справи.
16.08.2017, близько 13:00 год., на мобільний телефон ОСОБА_12 зателефонував ОСОБА_6 та, продовжуючи реалізовувати свій умисел на одержання неправомірної вигоди, запитав у неї стосовно її побажань щодо порядку розгляду згаданої судової справи, на що ОСОБА_12 повідомила, що хотіла б швидко розглянути справу, так як відповідач визнає суть позову. Після цього ОСОБА_6 повідомив ОСОБА_12 про те, що їм необхідно буде зустрітися 18.08.2017 із метою роз`яснення ним процедури розгляду справи та визначення суми грошових коштів, які необхідно буде передати йому за швидкий розгляд справи на користь позивача ОСОБА_18, а саме прийняття рішення про стягнення боргу у сумі 100000 (сто тисяч) гривень із ОСОБА_21
18.08.2017, приблизно об 11:00 год., перебуваючи на вулиці поблизу входу до Ленінського районного суду м. Полтави, ОСОБА_12 зустрілася із ОСОБА_6, який повідомив їй про недоліки у цивільній справі за позовом ОСОБА_18 про стягнення боргу, та зазначив, що їх необхідно усунути, шляхом направлення претензії про повернення боргу до відповідача. Після цього ОСОБА_6, перебуваючи на вулиці біля входу до приміщення Ленінського районного суду м. Полтави за адресою: м. Полтава, вул. Панянки, буд. 38, діючи з умислом на одержання неправомірної вигоди за вчинення ним в інтересах третьої особи дій, із використанням наданої йому влади, висловив ОСОБА_12 прохання надати йому неправомірну вигоду у розмірі 10000 (десяти тисяч) гривень за швидкий розгляд справи за позовом ОСОБА_18, інтереси якої вона представляє, та прийняття судового рішення на користь позивача. Окрім цього, ОСОБА_6 зазначив, що усунути недоліки позовної заяви та передати йому грошові кошти необхідно до 30.08.2017, тобто, до моменту наступного засідання по цій цивільній справі, на що ОСОБА_12 погодилася.
За результатами судового засідання, яке відбулося 30.08.2017 о 10:40 год., розгляд цивільної справи за позовом ОСОБА_18 було відкладено на 01.09.2017.
Після судового засідання ОСОБА_6 покликав ОСОБА_12 до свого службового кабінету, який розташований у приміщенні Ленінського районного суду м. Полтава, за адресою: м. Полтава, вул. Панянки, буд 38, та, пославшись на легкість указаної судової справи, зменшив суму грошових коштів, які підлягають передачі йому за швидкий розгляд цивільної справи за позовом ОСОБА_18 та прийняття судового рішення на користь позивача, з 10000 (десяти тисяч) гривень до 5000 (п`яти тисяч) гривень. Одночасно ОСОБА_6 указав на необхідність передачі йому вказаної суми грошових коштів на наступний день, тобто 31.08.2017, після обіду.
31.08.2017 о 14:28 год. ОСОБА_6, діючи з умислом на одержання неправомірної вигоди за вчинення ним в інтересах третьої особи дій із використанням наданої йому влади, перебуваючи у приміщенні Ленінського районного суду м. Полтава, за адресою: м. Полтава, вул. Панянки, 38, повторно одержав від ОСОБА_12 грошові кошти у сумі 5000 (п`ять тисяч) гривень за швидкий розгляд цивільної справи за позовом ОСОБА_18 та прийняття судового рішення на користь позивача.
Таким чином, ОСОБА_6 обвинувачувався у проханні надати та одержанні для себе неправомірної вигоди за вчинення в інтересах третьої особи дій із використанням наданої йому влади, вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище, повторно, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.
Судом першої інстанції визнано доведеним, що ОСОБА_6, будучи представником судової влади та згідно із вимогами п.1 Примітки до ст.364 КК України та відповідно до положень п.2 Примітки до ст.368 КК України, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, діючи умисно, з корисливих мотивів, та із метою власного незаконного збагачення, із використанням наданої йому влади, одержав від ОСОБА_12 неправомірну вигоду у розмірі 500 (п`ятсот) грн за прийняття рішення у справі на користь позивача ОСОБА_19 .
Визнаючи доведеним факт одержання ОСОБА_6 від ОСОБА_12 неправомірної вигоди у сумі 500 (п`ятсот) грн за винесення рішення на користь ОСОБА_19, колегія суддів Вищого антикорупційного суду прийшла до переконання про недостатність доказів одержання неправомірної вигоди в решті суми, а саме 2500 (дві тисячі п`ятсот) грн, а також факту прохання перед цим відповідної суми неправомірної вигоди, визнаючи пред`явлене обвинувачення в цій частині недоведеним.
Також, суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що досліджені в судовому засіданні належні та допустимі докази не доводять поза розумним сумнівом обставин і фактів прохання надати та одержання ОСОБА_6 . 31.08.2017 від ОСОБА_12 неправомірної вигоди в розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн за винесення рішення у цивільній справі на користь ОСОБА_18 та визнав пред`явлене обвинувачення в цій частині недоведеним.
Із огляду на вищевказане судом першої інстанції дії ОСОБА_6 кваліфіковано за ч.3 ст.368 КК України.
Згідно з п.3 ч.1 ст.409 КПК України підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Відповідно до ч.1 ст.412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
Положеннями ст.374 КПК України визначено, що у мотивувальній частині вироку, зокрема, зазначаються:
1) у разі визнання особи виправданою - формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення;
мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд;
2) у разі визнання особи винуватою:
формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення;
статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений;
У резолютивній частині вироку зазначаються:
1) у разі визнання особи виправданою - прізвище, ім`я та по батькові обвинуваченого, рішення про визнання його невинуватим у пред`явленому обвинуваченні та його виправдання;
2) у разі визнання особи винуватою: прізвище, ім`я та по батькові обвинуваченого, рішення про визнання його винуватим у пред`явленому обвинуваченні та відповідні статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;
покарання, призначене по кожному з обвинувачень, що визнані судом доведеними, та остаточна міра покарання, обрана судом.
Відповідно до ч.1 ст.373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 284 цього Кодексу.
Матеріалами кримінального провадження стверджується, що поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні двох тотожних злочинів, які кваліфікуються за однією частиною статті КК України - ч.3 ст.368 КК України.
Дійшовши у мотивувальній частині вироку висновку про доведеність обвинувачення за першим епізодом та недоведеність обвинувачення за другим епізодом, суд першої інстанції в порушення вимог ст.374 КПК України в резолютивній частині вироку не визнав ОСОБА_6 винуватим по епізоду одержання від ОСОБА_12 неправомірної вигоди за прийняття рішення у справі на користь позивача ОСОБА_19 та всупереч положенням ч.1 ст.373 КПК України не визнав ОСОБА_6 невинуватим в пред`явленому обвинуваченні по епізоду повторного одержання від ОСОБА_12 неправомірної вигоди за швидкий розгляд цивільної справи за позовом ОСОБА_18 та прийняття судового рішення на користь позивача.
Таким чином, судом першої інстанції не призначено ОСОБА_6 покарання по обвинуваченню, що визнане судом доведеним, та не вирішено питання про винуватість по обвинуваченню, яке визнано судом недоведеним.
Вказані порушення вимог кримінального процесуального закону, які призвели до того, що судом першої інстанції не ухвалено вирок по двох епізодах обвинувачення, колегія суддів визнає істотними, та такими, що не можуть бути усунені судом апеляційної інстанції без того, щоб було порушено права учасників судового провадження, та без порушень права на справедливий суд, засад змагальності та диспозитивності, а відтак, ці порушення - є безумовною підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції з призначенням нового судового розгляду, попри те, що вони прямо та безпосередньо не вказані у ч.2 ст.412 КПК України.
У зв`язку із скасуванням вироку суду з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального законодавства, колегія суддів не входить в обговорення доводів апеляційних скарг щодо доведеності чи недоведеності вини обвинуваченого, допустимості або недопустимості доказів, переваги одних доказів над іншими.
Керуючись ст.376, 404, 405, 407, 409, 415, 418, 419, 424, 532 КПК України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6, його захисників ОСОБА_9, ОСОБА_7, прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_10 та третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт майна, ОСОБА_11 задовольнити частково.
Вирок Вищого антикорупційного суду від 17 серпня 2022 року щодо ОСОБА_6 скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Обрати ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, до 24 липня 2023 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Головуючий: ОСОБА_2
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4