- Головуючий суддя (АП ВАКС): Никифоров А.С.
Справа № 991/3811/23
Провадження №11-сс/991/414/23
Слідчий суддя: ОСОБА_1
Головуючий : ОСОБА_2
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 червня 2023 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2,
суддів ОСОБА_3,
ОСОБА_4,
секретар судового засідання - ОСОБА_5,
захисника - ОСОБА_6,
прокурора - ОСОБА_7,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17.05.2023 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Донецька Донецької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191 та ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, у кримінальному провадженні № 42019000000002238 від 22.10.2019.
ВСТАНОВИЛА:
1. Зміст оскаржуваного судового рішення
і встановлені судом першої інстанції обставини
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17.05.2023 року задоволено клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_9, погоджене із прокурором САП ОСОБА_7, та обрано відносно ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 420190000000002238 від 22 жовтня 2019 року.
Слідчим суддею було встановлено, що детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 420190000000002238 від 22 жовтня 2019 за підозрою, зокрема, колишнього Першого віце-прем`єр-міністра України ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191 та ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, за фактом можливої організації заволодіння чужим майном шляхом зловживання своїм службовим становищем, вчиненим за попередньою змовою групою осіб та в особливо великих розмірах, а також в організації розтрати чужого майна шляхом зловживання своїм службовим становищем, вчиненим повторно за попередньою змовою групою осіб та в особливо великих розмірах.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчим суддею встановлено наявність достатніх підстав для наявності обґрунтованої підозри стосовно можливого вчинення ОСОБА_8 дій, що кваліфікуються за ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191 та ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, а повідомлення про підозру, в тому числі від 09 травня 2023 року, вручене у спосіб, передбачений для вручення повідомлень.
Крім того, слідчим суддею встановлено існування ризиків переховування ОСОБА_8 від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних у кримінальному провадженні, а також перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Ризик знищення чи спотворення речей і документів слідчим суддею не встановлено, оскільки сторона обвинувачення повідомила сторону захисту про завершення досудового розслідування, тим самим декларувала припинення процесу збирання доказів у зв`язку з їх достатністю.
Слідчим суддею було встановлено наявність ризику незаконного впливу на свідків з метою зміни ними показань, а також на іншого підозрюваного у цьому кримінальному провадженні - ОСОБА_10 . Водночас не знайшов свого підтвердження факт існування ризику незаконного впливу на експертів, а тому у слідчого судді відсутні підстави констатувати існування ризику в цій частині.
З огляду на те, що ОСОБА_8 може використовувати власні соціальні зв`язки, матеріальні ресурси та авторитет високопосадовця як в Україні, так і за її межами, слідчий суддя вважала доведеним наявність значних можливостей перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Також слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання детектива, вважав доведеним факт оголошення ОСОБА_8 в міжнародний розшук, як обставини, яка обумовлює розгляд клопотання про обрання запобіжного заходу за відсутності підозрюваного.
2. Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
Захисник ОСОБА_6, посилаючись на недотримання слідчим суддею вимог, щодо стандарту доказування, який має застосовуватись при вирішенні питання в порядку ч.6 ст.193 КПК України, та ненадання оцінки доводам сторони захисту, наведеним в ході судового розгляду, в апеляційній скарзі прохає скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17.05.2023 і постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання детектива НАБУ про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 у кримінальному провадженні 42019000000002238.
Зазначає, що клопотання про обрання запобіжного заходу від 01.05.2023 в частині доводів на підтвердження обґрунтованості підозри стосується повідомлення про підозру, складеного 09.10.2017, яке втратило чинність на час постановлення слідчим суддею оскаржуваної ухвали, оскільки детективом під час судового розгляду було долучено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру від 09.05.2023.
У слідчого судді були відсутні підстави для розгляду клопотання детектива в порядку ч.6 ст.193 КПК України, оскільки детективом не було доведено факт оголошення підозрюваного ОСОБА_8 у міжнародний розшук. Так, 15.03.2019 ОСОБА_8 було знято з міжнародного розшуку. Відомості щодо прийняття прокурором процесуального рішення про оголошення ОСОБА_8 у міжнародний розшук не були внесені до ЄРДР. КПК України не передбачає такої процедури як «міжнародний розшук». Слідчий суддя не врахував доводи захисника про відсутність чіткого регулювання зазначеного питання на національному рівні.
Клопотання детектива про обрання запобіжного заходу було подане у зупиненому кримінальному провадженні, що суперечить приписам КПК України.
Слідчий суддя необґрунтовано погодилась з доводами детектива про переховування ОСОБА_8 від слідства.
Висновки слідчого судді про наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України ґрунтуються на припущеннях та не були доведені в ході судового розгляду на підставі відповідних доказів.
Крім того, захисник в апеляційній скарзі просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді від 17.05.2023, оскільки повний текст даної ухвали було оголошено лише 29.05.2023 і до цього часу захисник була позбавлена можливості ознайомитись з мотивами рішення слідчого судді, та підготувати обґрунтовану апеляційну скаргу.
3. Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 апеляційну скаргу підтримала, прохала задовольнити. Пояснення надала аналогічні її змісту.
Прокурор ОСОБА_7 у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, наполягав на законності, обґрунтованості та вмотивованості оскаржуваної ухвали слідчого судді.
4. Мотиви суду
Заслухавши доповідь головуючого, доводи та пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали апеляційного провадження та обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Вирішуючи клопотання захисника ОСОБА_6 про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Поважність пропуску визначеного строку на оскарження захисник обґрунтовує тим, що повний текст оскаржуваної ухвали від 17.05.2023 був проголошений слідчим суддею 29.05.2023. Через необізнаність з мотивами прийнятого слідчим суддею рішення та неможливістю формування правової позиції, із апеляційною скаргою адвокат звернулась 03.06.2023.
Згідно із п.3 ч.2 ст.395 КПК України апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на ухвалу слідчого судді - протягом п`яти днів з дня її оголошення.
Ухвали (постанови), постановлені в судовому засіданні, оголошуються негайно після їх постановлення (ч. 5 ст. 376 КПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк має бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Як вбачається із матеріалів провадження, резолютивну частину ухвали було проголошено 17.05.2023 за участю захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_6 . Повний текст ухвали від 17.05.2023 проголошений 29.05.2023 (довідка від 26.05.2023, т.5 а.п. 232), яку в цей же день скеровано захиснику, в тому числі і електронною поштою (т.5 а.п.240-241). Із апеляційною скаргою захисник ОСОБА_6 звернулась засобами поштового зв`язку 03.06.2023. Безпосередньо в тексті апеляційної скарги захисником викладено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження (т.6 а.п. 25).
Вирішуючи клопотання захисника ОСОБА_6 про поновлення строку на оскарження ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17.05.2023, колегія суддів вважає за можливе застосувати висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 27.05.2019 (справа №461/1434/18), відповідно до якого у випадку, коли слідчий суддя з посиланням на ч. 2 ст. 376 КПК постановив ухвалу та оголосив її резолютивну частину, а повний текст ухвали оголосив в інший день, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з дня оголошення резолютивної частини ухвали. В той же час, у випадку необізнаності заінтересованих осіб з мотивами прийнятого слідчим суддею рішення, причини пропуску строку на апеляційне оскарження за їх клопотанням можуть бути визнані поважними та бути підставою для його поновлення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 117 КПК України.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_6 та поновлення їй строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17.05.2023.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги по суті, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Щодо висновків слідчого судді про обґрунтованість підозри ОСОБА_8 .
Захисник зазначає, що клопотання детектива про обрання запобіжного заходу від 01.05.2023 містить доводи на підтвердження обґрунтованості повідомлення про підозру від 09.10.2017, яке втратило чинність на час постановлення слідчим суддею оскаржуваної ухвали, оскільки детективом під час судового розгляду було долучено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру від 09.05.2023. Зазначене, за переконанням захисника, було підставою для відмови у задоволенні клопотання.
Відповідаючи на зазначений довід апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до матеріалів провадження, 23 грудня 2014 року у межах кримінального провадження № 42014000000000368 від 23.12.2014 складено повідомлення про підозру ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364 КК України (т.1 а.п. 135-138).
09 жовтня 2017 року ОСОБА_8 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, а саме: про заволодіння, за попередньою змовою в групі з ОСОБА_10, шляхом зловживання службовим становищем державними (бюджетними) коштами в сумі 170 081 071,67 грн., тобто в особливо великих розмірах на користь ВАТ «Завод напівпровідників», а також повторно, за попередньою змовою в групі з ОСОБА_10, заволодіння шляхом зловживання службовим становищем державними (бюджетними) коштам в сумі 3 283 741,5 грн. на користь АТ «ВКП «Металіст» та в сумі 22 015 876,36 грн. на користь ТОВ «Рекуперація свинцю», тобто в особливо великих розмірах (т.1 а.п. 148-166).
21 жовтня 2019 року з матеріалів кримінального провадження № 42014000000000368 виділено матеріали за підозрою у вчиненні ОСОБА_8 та ОСОБА_10 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України в окреме кримінальне провадження № 20190000000002238 (т.1 а.п. 66-133).
Із клопотанням про обрання запобіжного заходу детектив звернувся 01.05.2023 із посиланням на обґрунтованість повідомлення про підозру ОСОБА_8 від 09.10.2017.
09 травня 2023 року, під час розгляду клопотання слідчим суддею, детективом складено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру ОСОБА_8, за ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 та ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, а саме про підозру в організації, за попередньою змовою в групі з ОСОБА_10, заволодіння шляхом зловживання службовим становищем державними (бюджетними) коштами в сумі 170 081 071,67 грн., тобто в особливо великих розмірах на користь ВАТ «Завод напівпровідників», а також в організації, за попередньою змовою в групі з ОСОБА_10, заволодіння шляхом зловживання службовим становищем державними (бюджетними) коштам в сумі 3 283 741,5 грн. на користь АТ «ВКП «Металіст» та в сумі 22 015 876,36 грн. на користь ТОВ «Рекуперація свинцю», тобто в особливо великих розмірах,вчиненому повторно, (т.5 а.п. 133-150). Копію означеного повідомлення від 09.05.2023 вручено захиснику підозрюваного ОСОБА_8 - адвокату ОСОБА_6 та скеровано ОСОБА_8 у спосіб, передбачений КПК для вручення повідомлень (т.5 а.п.150-181).
Слідчим суддею під час розгляду клопотання детектива та вирішення питання обґрунтованості підозри ОСОБА_8 було проаналізовано зміст повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру у вчиненні злочину від 09.10.2017 та повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру від 09.05.2023. За результатами такої оцінки слідчий суддя дійшов висновку, що зміст повідомлення про підозру від 09 травня 2023 року є тотожнімзмісту повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру у вчиненні злочину від 09.10.2017 в частині обставин вчинення ОСОБА_8 дій, інкримінованих стороною обвинувачення, суми завданої державним інтересам шкоди, а зміни в частині кваліфікації дій підозрюваного є уточненням позиції сторони обвинувачення щодо викладу об`єктивної сторони злочинів, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_8 . А тому, здійснення зміни раніше повідомленої підозри та про нову підозру у вчиненні злочину від 09.10.2017 під час розгляду слідчим суддею клопотання детектива про обрання запобіжного заходу об`єктивно не перешкоджало розгляду клопотання, та, за переконанням колегії суддів, не порушило права та законні інтереси ОСОБА_8 .
Крім того, відповідно до положень Глави 22 КПК України, законодавцем не передбачено настання наслідків у вигляді втрати чинності первісного повідомлення про підозру як процесуального документа та комплексу дій, здійснених уповноваженим суб`єктом у межах кримінального провадження з метою доведення до відома особи у вчиненні якого саме злочину її підозрюють, у разі здійснення зміни повідомлення про підозру в порядку ст.279 КПК України.
Як вбачається з матеріалів апеляційного провадження, ОСОБА_8 набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні № 20190000000002238. Під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, слідчий суддя, на підставі оцінки усіх матеріалів клопотання у сукупності, дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованого кримінального правопорушення, з яким погоджується і колегія суддів.
Враховуючи, що апеляційна скарга захисника не містить інших доводів в частині наявності обґрунтованості підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги в цій частині.
Щодо доводів апеляційної скарги в частині неоголошення підозрюваного ОСОБА_8 у міжнародний розшук.
Так, в своїй апеляційній скарзі захисник зазначає, що 15.03.2019 ОСОБА_8 було знято з міжнародного розшуку, а відомості про прийняття прокурором рішення про його оголошення в міжнародний розшук не були внесені в ЄРДР, що не доводить факту належного оголошення особи у міжнародний розшук в розумінні КПК України.
Дослідивши матеріали провадження, колегія суддів відхиляє зазначені аргументи з огляду на таке.
Відповідно до ч.6 ст.193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.
Чинний КПК України не визначає, якими саме доказами має бути доведено, що особу оголошено в будь-якому з видів розшуку (державному, міждержавному, міжнародному).
Якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або особа перебуває за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, то слідчий, прокурор оголошує його розшук (ч.1 ст. 281 КПК України в редакції на день прийняття постановивід 03.09.2019 про повторне оголошення ОСОБА_8 у міжнародний розшук).
Відповідно до ч. 2 ст. 281 КПК України про оголошення розшуку виноситься окрема постанова, якщо досудове розслідування не зупиняється, або вказується в постанові про зупинення досудового розслідування, якщо таке рішення приймається, відомості про що вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Згідно із п.4.4. та 4.5 Інструкції про порядок використання правоохоронними органами можливостей НЦБ Інтерполу в Україні у попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів від 9 січня 1997 року N 3/1/2/5/2/2, яка була чинною на момент винесення прокурором постанови від 03.09.2019 про оголошення ОСОБА_8 у міжнародний розшук, підставою для міжнародного розшуку громадян України є запит правоохоронного органу, надісланий до НЦБ. У запиті повинна бути викладена повна та об`єктивна інформація про події, факти на розшукуваних осіб.
Таким чином, задля того, щоб особа вважалася такою, що є оголошеною у розшук, у тому числі - міжнародний, має бути здійснено певний комплекс заходів. За умови винесення слідчим, прокурором, постанови про оголошення особи у розшук, інформація про це має бути внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Крім того, таке процесуальне рішення має бути спрямоване відповідному органу з метою його реалізації.
Постановою слідчого в ОВС ГСУ Генеральної прокуратури України від 15 січня 2015 року підозрюваного ОСОБА_8 оголошено у розшук (т. 3 а.п. 137 (зворотня сторона)-138), а постановою від 03 вересня 2019 року повторно оголошено підозрюваного ОСОБА_8 у міжнародний розшук (т.3 а.п. 121), яку скеровано для організації виконання до Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України (т. 4 а.п. 1-2).
Як вбачається з матеріалів провадження, наявний витяг з ЄРДР у кримінальному проваджені № 20190000000002238 не містить відомостей про оголошення підозрюваного ОСОБА_8 у міжнародний розшук (т. 1 а.п. 59-61).
В той же час, колегія суддів погоджується з доводами прокурора відносно того, що Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення не передбачає відображення відомостей про розшук особи у витягу з ЄРДР, в той час як така інформація відображаєтьсяу відповідному розділі реєстру. Наведене твердження також не заперечувалось і захисником під час судового розгляду.
Відтак, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав стверджувати про недотримання органом досудового розслідування приписів ч.2 ст.281 КПК України.
Крім того, з матеріалів судового провадження вбачається, що стороною обвинувачення у даному кримінальному провадженні вживалися і інші заходи, спрямовані на встановлення місцезнаходження ОСОБА_8, зокрема, направлялися запити про міжнародну правову допомогу до компетентних органів російської федерації, які залишились без виконання (клопотання від 09.10.2017, 18.04.2019, 10.09.2019, 15.05.2020) (т. 3 а.п. 125-132, 155-172, 218-234, т. 4 а.п. 40-59). Останній раз НАБУ зверталось до компетентних органів рф із запитом про міжнародну правову допомогу у кримінальному провадженні 18.02.2022 (т. 4 а.п. 66), який Офісом Генерального прокурора повернуто без направлення до країни-агресора у зв`язку із припиненням приймання АТ «Укрпошта» всіх видів міжнародних поштових відправлень призначенням до російської федерації (т. 4 а.п. 75 (зворотній бік).
Крім того, детектив, отримавши інформацію про можливе перебування ОСОБА_8 на території Азербайджанської Республіки, 11.02.2022 звернувся із запитом до компетентних органів цієї держави, які не підтвердили таку інформацію (т. 4 а.п. 79-91).
Станом на лютий 2023 року, виходячи із відомостей, якими володіє Департамент контррозвідки СБУ, відомо, що ОСОБА_8 з лютого 2014 року перебуває на території рф (лист № 2/3/2-2592нт від 04 лютого 2023 року) (т.4 а.п 178).
21.01.2023 детективом було ініційоване питання про поновлення розшуку ОСОБА_8 засобами Інтерполу (т. 4 а.п. 184-186), а ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13.03.2023 вирішено здійснювати спеціальне досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42019000000002238 відносно ОСОБА_8 (т. 4 а.п. 187-198).
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що орган досудового розслідування не обмежився формальним винесенням постанови про оголошення підозрюваного ОСОБА_8 в міжнародний розшук, а вживав усіх можливих та активних заходів для встановлення місцезнаходження останнього.
З огляду на наведене, колегія суддів не погоджується із доводами апеляційної скарги захисника в цій частині та вважає обґрунтованими висновки слідчого судді щодо оголошення ОСОБА_8 в міжнародний розшук.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги в частині необхідності відновлення досудового розслідування для звернення із клопотанням про обрання запобіжного заходу, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до матеріалів провадження, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42019000000002238 здійснюється з 22.10.2019, неодноразово зупинялось в зв`язку із перебуванням підозрюваного ОСОБА_8 у розшуку та відновлювалось в зв`язку із потребою проведення слідчих та процесуальних дій.
Постановою детектива від 09.05.2023 досудове розслідування у кримінальному провадження зупинено через перебування на виконанні у чотирьох країнах запитів про надання міжнародної правової допомоги (т. 5 а.п. 192-193).
Із клопотанням до слідчого судді Вищого антикорупційного суду детектив звернувся 02.05.2023.
Після зупинення досудового розслідування проведення слідчих (розшукових) дій не допускається, крім тих, які спрямовані на встановлення місцезнаходження підозрюваного (ч. 5 ст. 280 КПК України).
Зупинення перебігу строку досудового розслідування, зокрема в наслідок виконання міжнародної правової допомоги, позбавляє сторону обвинувачення можливості вчиняти дії, спрямовані на здобуття доказів, без відновлення досудового розслідування.
Збирання доказів стороною обвинувачення здійснюється шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 93 КПК).
В той же час, заходи, визначені у Розділі ІІ КПК «Заходи забезпечення кримінального провадження» безумовно можливо поділити за цілями застосування на: заходи, що забезпечують участь підозрюваного, обвинуваченого у кримінальному провадженні, та виконання ними процесуальних обов`язків (запобіжні заходи); заходи, що забезпечують отримання засобів доказування (виклик слідчим, прокурором, судовий виклик, тимчасовий доступ до речей і документів тощо); заходи, що спрямовані на забезпечення законного порядку під час провадження в справі (привід, накладення грошового стягнення, відсторонення від посади); заходи із забезпечення цивільного позову та можливої конфіскації майна (тимчасове вилучення майна, арешт майна тощо).
Звернення детектива із клопотанням про застосування відносно ОСОБА_8 заходу забезпечення кримінального провадження не спрямовано на збирання та фіксацію доказів, які у розумінні ст.ст. 91-93 КПК України стосуються встановлення обставин вчинення ОСОБА_8 інкримінованого злочину. Така процесуальна дія є елементом вжиття заходу забезпечення кримінального провадження, що спрямований на забезпечення виконання підозрюваним, який перебуває у розшуку, його процесуальних обов`язків та участі у кримінальному провадженні.
Вимоги відновлювати досудове розслідування для здійснення процесуальних дій, які не спрямовані на отримання доказів, кримінальний процесуальний закон не містить. Дана гарантія покликана забезпечити добросовісне використання стороною обвинувачення своїх повноважень у межах строку досудового розслідування, що обумовлюється недопустимістю зібраних доказів поза межами строків досудового розслідування.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді щодо відсутності необхідності відновлювати кримінальне провадження з метою звернення із клопотанням про обрання запобіжного заходу, і, відповідно, відхиляє доводи апеляційної скарги в цій частині.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги в частині відсутності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів виходить із наступного.
Заперечуючи висновки слідчого судді про існування ризику переховування ОСОБА_8, захисник зазначає, що ОСОБА_8 перебуває на території російської федерації з лютого 2014 року, тобто до того як до ЄРДР були внесені відомості про кримінальне провадження № 42014000000000368 від 08.05.2014 (з якого було виділено кримінальне провадження №42019000000002238) та до складення повідомлення про підозру від 23.12.2014. Отже у ОСОБА_8 на момент виїзду з України не виникло процесуального обов`язку явки до органу досудового розслідування та суду.
Втім, до наведених доводів колегія суддів ставиться критично, виходячи із такого.
Реальне існування ризику підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з особою останнього, його моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
Особливість запобіжних заходів полягає в тому, що вони застосовуються не за конкретну недобросовісну поведінку підозрюваного, а превентивно, як гарантія настання правосуддя в майбутньому. При цьому слід враховувати, що ймовірність того, що підозрюваний може спробувати ухилитись від відповідальності, існує завжди, але не у будь-якому випадку цього може бути достатньо для обрання запобіжного заходу. Якщо про ризик переховування заявлено слідчим, суд має виходити виключно з конкретної оцінки фактів, сукупність яких може доводити або спростовувати вірогідність переховування підозрюваного.
Як неодноразово зазначав Європейський суд у своїх рішеннях, ризик втечі не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна, і необхідність в утриманні під вартою відсутня.
Слідчий суддя встановила наявність ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду з огляду на те, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.191 КК України, санкція якої передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.
Втім, як зазначалось вище, сама по собі тяжкість покарання, що може бути застосоване до особи за умови визнання її винуватості, не є самостійною і достатньою підставою для встановлення ризику втечі. Така обставина має значення лише у сукупності з іншими релевантними факторами. А тому колегія суддів вважає за доцільне звернутись й до інших обставини даного кримінального провадження.
Так, досудове розслідування у кримінальному провадженні 42014000000000368 (з якого було виділено кримінальне провадження №42019000000002238) здійснюється з 08.05.2014. При чому, ще в лютому 2014 року ОСОБА_8 виїхав до російської федерації, яка, визнана в Україні на законодавчому рівні державою-агресором.
Враховуючи обставини здійснення російською федерацією збройної агресії у відношенні України, яка розпочалась у лютому 2014 року, цілком очевидною є та обставина, що реалізація механізмів взаємодії між органами досудового розслідування України з відповідними органами російської федерації з точки зору реальності виконання норм міжнародного права та надання правової допомоги у кримінальному провадженні є неможливою. Виїзд же підозрюваного ОСОБА_8 до російської федерації, де він, ймовірно, перебуває і дотепер, за переконанням колегії суддів, був зумовлений твердим наміром переховуватися на території держави - агресора з метою ухилення від кримінального переслідування в Україні.
Факт обізнаності ОСОБА_8 про здійснення відносно нього розслідування не викликає сумнівів. В то же час жодних спроб предстати перед судом чи слідством ОСОБА_8 не вчиняв. Матеріали провадження містять докази численних викликів детективом ОСОБА_8 для проведення слідчих дій (т.3 а.п. 95-120), в тому числі шляхом їх вручення засобами міжнародної правової допомоги, консульської допомоги (т. 3 а.п.121-124), їх офіційного опублікування на сайті Генеральної прокуратури України та у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження «Урядовий кур`єр» (т. 3 а.п. 101-105, 112-116), які підозрюваним були проігноровані. На виклик до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду ОСОБА_8 також не з`явився.
А тому, колегія суддів погоджується із висновком слідчого судді про існування актуального ризику переховування підозрюваного ОСОБА_8 від органів досудового розслідування та суду.
При встановленні наявності ризику незаконного впливу на свідків та іншого підозрюваного у цьому кримінальному провадженні - ОСОБА_10, слідчий суддя цілком правомірно врахувала встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб у кримінальному провадженні, що перебачений ч.ч.1,2 ст. 23, ст.ст.224,225 КПК України, що обумовлює актуальність такого ризику не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Також колегія суддів погоджується із наявним ризиком перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, який обумовлюється достатніми матеріальними ресурсами та авторитетом ОСОБА_8 як на території Україні, так і поза її межами.
Водночас, оскільки прокурором не було доведено перед слідчим суддею існування ризику знищення, переховування або спотворення речей чи документів внаслідок відкриття стороні захисту матеріалів досудового розслідування в порядку ст. 290 КПК України, колегія суддів вважає за недоцільне вдаватись до оцінки доводів апеляційної скарги захисника в цій частині.
5. Висновки суду
Згідно із ч.ч. 1,2 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
В силу вимог ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Оскільки слідчим суддею належним чином встановлено та оцінено наявність ризиків, передбачених п.1,3,4 ч.1 ст. 177 КПК України, обґрунтованість підозри та факт оголошення підозрюваного ОСОБА_8 у міжнародний розшук, і вказані висновки не були спростовані під час апеляційного перегляду, колегія суддів приходить до висновку про існування підстав для обрання відносно ОСОБА_8 запобіжного захожу у виді тримання під вартою, та, відповідно, відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_6 .
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 418, 532 КПК України, колегія суддів -
ПОСТАНОВИЛА:
Клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_6 про поновлення строку - задовольнити.
Поновити захиснику підозрюваного ОСОБА_8 - адвокату ОСОБА_6 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17.05.2023.
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17.05.2023 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4