Опис справи
НАБУ-САП обвинувачують колишнього першого віцепрем’єра часів президента-втікача Андрія Клюєва у привласненні майже 200 млн бюджетних коштів разом з ексголовою Держінвестицій Олександром Тараном. Їм загрожує до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
За даними слідства, у 2008 році Андрій Клюєв через підконтрольні фірми став фактичним бенефіціарним власником збиткового ВАТ «Завод напівпровідників». А вже у 2010 році Клюєв у змові із ексголовою Держінвестицій Олександром Тараном імовірно організували розтрату бюджетних коштів через підконтрольні підприємства.
Андрій Клюєв
Олександр Таран
Фігуранти незаконно виділили близько 170 млн грн на користь ВАТ «Завод напівпровідників», ніби для розвитку інноваційного проєкту, проте за даними слідства ці кошти фактично були привласнені фігурантами. Згодом за подібною схемою перерахували ще 25,3 млн грн нібито для розвитку енергоощадних технологій на користь підконтрольних ТОВ. Всього Клюєв з Тараном розтратили майже 200 млн грн на рахунки підконтрольних фірм.
Розслідування даного провадження розпочав Департамент спецрозслідувань ГПУ у 2014 році, НАБУ здійснювало розслідування 2019 року.
Дії Клюєва кваліфіковано за ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, а дії Тарана — за ч. 5 ст. 191 КК України.
Андрій Клюєв був одним з впливових представників Партії регіонів.
У розслідуванні «Української правди» сказано, що саме на Андрієві Клюєві лежить відповідальність за кривавий розгін Євромайдану 30 листопада 2013 року. Зокрема, журналісти вказували що: «...керівництво цією операцією взяв на себе секретар Ради нацбезпеки Андрій Клюєв...», «...Клюєв разом зі своїм першим заступником Володимиром Сівковичем відбирали загони Беркуту, якому буде доручено брудну роботу».
Також Андрій Клюєв свого часу координував діяльність забороненої партії «Соціалісти».
Починаючи з середини 90-х в політиці, спочатку регіональній на Донеччині.
На з'їзді Партії регіонів у грудні 2001 року обраний першим заступником голови Партії. З квітня 2002 року — народний депутат України, голова Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки.
У квітні 2003 року на з'їзді партії обраний секретарем політради партії.
У 2003—2005 роках віцепрем'єр-міністр України з питань паливно-енергетичного комплексу.
У квітні 2006 року вдруге обраний народним депутатом за списком Партії регіонів. У серпні цього ж року знову призначений на посаду віцепрем'єр-міністра з питань паливно-енергетичного комплексу.
На позачергових виборах 2007 року втретє обраний нардепом від Партії регіонів.
В березні 2010 року призначений Першим віцепрем'єр-міністром в уряді Азарова.
В лютому 2012 року за указами президента-втікача Януковича звільнений з посади Першого віцепрем'єр-міністра України та призначений Секретарем Ради національної безпеки і оборони України.
24 січня 2014 призначений Главою Адміністрації Президента України та вже 23 лютого 2014 він подав заяву про відставку, після чого зник.
Ексвіцепрем’єра оголошували в розшук і в міжнародний розшук, щодо нього здійснювалося спеціальне досудове розслідування, з нього зняли депутатську недоторканність. Відомо що він зміг втекти до росії, як і експрезидент Янукович. За даними сторони обвинувачення, Клюєв брав участь у суді Москви і надавав свідчення стосовно «державного перевороту в Україні» (так вони називають Революцію Гідності), а також брав участь в телеефірі російського телебачення. До САП надходив лист з Азербайджану, в якому від імені Клюєва було сказано, що він перебуває в цій країні. Однак при перевірці ця інформація не підтвердилася. Однак у 2017 році стало відомо, що Інтерпол припинив міжнародний розшук самого Андрія Клюєва, його брата Сергія та фактично всіх посадовців часів Януковича, як-от експрем'єра Миколи Азарова, ексміністрів Едуарда Ставицького, Раїси Богатирьової, Сергія Арбузова та інших.
