- Головуючий суддя (ВАКС) : Біцюк А.В.
Справа № 991/5306/23
Провадження 1-кс/991/5324/23
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 липня 2023 року м. Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, представника власника/володільця майна - адвоката ОСОБА_3, прокурора ОСОБА_4, детектива ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання адвоката ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_6, про скасування арешту майна, який накладено у кримінальному провадженні № 52017000000000361 від 01.06.2017,
ВСТАНОВИВ:
До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_6, про скасування арешту майна (далі - Клопотання), накладеного в рамках кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52017000000000361 від 01.06.2017, зокрема, за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України (далі - Кримінальне провадження), в якому адвокат просить:
1) Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23.01.2020 у справі № 991/644/20, в частині арешту майна, яке на праві власності належить ОСОБА_6, а саме:
- транспортний засіб марки «AUDI» модель «A8», 2017 року випуску, сірого кольору, № кузова НОМЕР_1 ;
- транспортний засіб марки «MERCEDES-BENZ» модель «GLS 350», 2018 року випуску, чорного кольору, № кузова НОМЕР_2 .
Клопотання мотивовано тим, що вказані транспортні засоби належать ОСОБА_6 на праві особистої приватної власності, оскільки хоча й придбані у період шлюбу з ОСОБА_7, однак за власні кошти ОСОБА_6, які отримані від продажу його квартир та як дивіденти від ТОВ «МЮФ «ІНТЕГРІТЕС», одноособовим засновником якого він є. ОСОБА_6 не має процесуального статусу у Кримінальному провадженні, відсутній цивільний позов до ОСОБА_6, а тому на майно, що належить йому на праві особистої приватної власності, не може бути накладено стягнення. Враховуючи, що внаслідок накладення арешту на майно ОСОБА_6, він позбавлений можливості повноцінно реалізувати конституційне право власності, такий арешт є непропорційним та занадто обтяжливим.
В судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 підтримала доводи Клопотання, просила задовольнити із викладених у ньому підстав, зазначила, що особистих коштів ОСОБА_6 було достатньо для придбання арештованих автомобілів.
Прокурор САП ОСОБА_4 заперечувала проти доводів Клопотання, просила відмовити у його задоволенні. Зазначила, що вказані автомобілі є спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_6, оскільки немає доказів протилежного, що встановлено також Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду при перегляді ухвали слідчого судді, якою накладено арешт на майно. Незважаючи на заборону користування автомобілями, ОСОБА_6 та члени його родини ними безперешкодно користуються, зокрема виїздили на вказаних транспортних засобах за кордон.
Детектив НАБУ ОСОБА_5 підтримала позицію детектива.
Дослідивши зміст Клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши доводи учасників судового провадження, слідчий суддя дійшов до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Виходячи з наведеного, дана норма пов`язує право слідчого судді на скасування арешту майна, накладеного за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника, законного представника, іншого власника чи володільця майна, із можливістю надання особами, що не були присутніми в судовому засіданні і про права та законні інтереси яких вирішено питання судовим рішенням, доказів та матеріалів, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба, доведеності перед слідчим суддею їх переконливості.
З аналізу положень вказаних статей Кримінального процесуального кодексу України можна зробити висновок, що при розгляді клопотання про скасування арешту, слідчий суддя наділений повноваженнями встановити лише обґрунтованість накладення такого арешту та виправданість подальшого застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження, якщо це буде доведено особою, яка звернулась із відповідним клопотанням.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23.01.2020 (справа № 991/644/20 провадження № 1-кс/991/656/20), окрім іншого, накладено арешт у вигляді заборони відчуження, розпорядження та/або користування на майно ОСОБА_6 - чоловіка ОСОБА_7, а саме транспортні засоби:
- MERCEDES-BENZ GLS 350 2018 року випуску, VIN: НОМЕР_2, номерний знак НОМЕР_3 ;
- AUDI A8 2017 року випуску VIN: НОМЕР_1, номерний знак НОМЕР_4 .
Ухвалою колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 18.04.2023 (справа № 991/644/20 провадження № 11-сс/991/275/23) вказана ухвала слідчого судді залишена без змін.
Як вбачається зі змісту вказаних ухвал та матеріалів, доданих до Клопотання, арешт накладено на майно (транспортні засоби), яке зареєстровано за ОСОБА_6 .
Відповідно до ордеру серії СА № 1050240, виданого 15.03.2023, адвокат ОСОБА_3 надає правничу (правову) допомогу ОСОБА_6 .
Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку про наявність у адвоката ОСОБА_3 права на звернення до суду із даним Клопотанням.
В ході досудового розслідування Кримінального провадження встановлені обставини, які свідчать про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, а саме: група осіб, наділених можливістю здійснювати вирішальний вплив на господарську діяльність ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» за попередньою змовою з іншими невстановленими особами, протягом 2013-2016 років, розробили та реалізували протиправну схему, яка полягала у заволодінні грошовими коштами державного бюджету України, шляхом зловживання своїм службовим становищем.
ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 191 КК України, згідно положень ст. 12 та Примітки до ст. 45 КК України є особливо тяжким корупційним злочином.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23.01.2020 (справа № 991/644/20 провадження № 1-кс/991/656/20) накладено арешт на майно чоловіка ОСОБА_7 - ОСОБА_6 з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання (п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України) та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов) (п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
У ході судового розгляду клопотання про арешт майна (справа № 991/644/20 провадження № 1-кс/991/656/20) слідчий суддя встановив наявність правових підстав для арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна.
При цьому, колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду (справа № 991/644/20 провадження № 11-сс/991/275/23) дійшла до висновку про обґрунтованість накладення арешту на майно (1) з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, яке може бути призначено ОСОБА_7, у випадку направлення обвинувального акта щодо неї до суду та визнання її винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, у вчиненні якого їй повідомлено про підозру у Кримінальному провадженні, та (2) з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), яке можливе на будь-якій стадії кримінального провадження, як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду, з моменту внесення відомостей до ЄРДР й до набрання чинності вироком.
Відповідно до ст. 26 КПК України, слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Представник ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_3, посилаючись на необґрунтованість накладення арешту на транспортні засоби, вказує саме про те, що вони є особистою приватною власністю ОСОБА_6, оскільки придбані за його власні кошти, накладений арешт є непропорційним.
Як вбачається із копії свідоцтва про шлюб, 04.11.2017 ОСОБА_6 уклав шлюб із ОСОБА_9 . Прізвище дружини після реєстрації шлюбу « ОСОБА_6 ».
Згідно матеріалів Клопотання, вказані транспортні засоби придбані під час шлюбу ОСОБА_6 з ОСОБА_7 .
Щодо майна, набутого за час шлюбу, діє презумпція виникнення права спільної сумісної власності подружжя, а визнання такого майна особистою приватною власністю дружини чи чоловіка здійснюється в порядку цивільного судочинства та потребує доведення.
Обставини, на які посилається адвокат ОСОБА_3 для доведення перед слідчим суддею своєї позиції щодо придбання арештованих автомобілів за особисті кошти ОСОБА_6, вже були предметом розгляду у суді (ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 31.05.2023 у справі № 991/4604/23, ухвала Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 18.04.2023 у справі № 991/644/20). За результатами такого розгляду вказані обставини визнано недоведеними, а, враховуючи, що вищезазначені автомобілі набуті ОСОБА_6 під час його перебування у шлюбі із підозрюваною ОСОБА_7, в силу вимог ч. 3 ст. 368 Цивільного кодексу України та ст. 60 Сімейного кодексу України, вони є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Нових обставин адвокат у Клопотанні не зазаначила.
Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься верховенство права (пункт 1 частина 1 статті 7 КПК України). Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина 1 статті 8 КПК України).
Одним із елементів верховенства права є принцип пропорційності, який означає, зокрема, що заходи, передбачені в нормативно-правових актах, повинні спрямовуватися на досягнення легітимної мети та мають бути співмірними з нею (абзац 3 пункту 2.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25.01.2012).
У § 44 рішення Lavrechov v. the Czech Republic від 20.06.2013 (заява № 57404/08) ЄСПЛ наголошує, що для того щоб втручання було сумісним із положенням першого речення частини першої статті 1 Протоколу № 1, воно повинно бути законним, задля загального (суспільного) інтересу та пропорційним, тобто воно повинно мати «справедливий баланс» між вимогами загальних інтересів громади та вимогами захисту основних прав особи (див., зокрема, Beyeler v. Italy, заява № 33202/96, § 107, та Gladysheva v. Russia, заява № 7097/10, 06.12.2011, § 75). Оцінюючи пропорційність втручання, суд повинен враховувати, з одного боку, важливість переслідуваної мети, а з іншого - тягар, який покладається на заявника, включаючи характер втручання, поведінку заявника та поведінку органів державної влади (див. Yildirim v. Italy, заява № 38602/02, та Forminster Enterprises Limited v. Czech Republic, заява № 38238/04, 09.10.2008, § 75).
Загальний (суспільний, публічний) інтерес у цій справі пов`язаний із значенням для держави та суспільства інституту дружнього врегулювання спорів у справах проти України у Європейському суді з прав людини.
При цьому, ступінь втручання у право мирного володіння майном слідчий суддя оцінює як незначний з урахуванням потреб кримінального провадження та його суспільного інтересу з огляду на те, що арешт, накладений на зазначене майно, не є припиненням права власності/володіння або позбавленням права власності/володіння на це майно та, беручи до уваги, що воно не вилучене стороною обвинувачення і перебуває у фактичному користуванні родини ОСОБА_6 (протокол огляду від 10.04.2023), є лише тимчасовим обмеженням права власності на таке майно, та, враховуючи завдання Кримінального провадження, у даному випадку є найменш обтяжливим способом арешту даного майна.
Разом з тим, конфіскація майна як вид покарання/ відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов) не може бути застосовано до частки іншого з подружжя, що є в спільній сумісній власності з підозрюваним, обвинуваченим, засудженим.
У справі Денисова та Мойсеєва проти Росії (постанова від 01.04.2010, заява № 16903/03, § 64-65) ЄСПЛ встановив порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Підставою для цього було накладення арешту на майно (а згодом і його конфіскація) дружини на підставі вироку суду, ухваленого щодо її чоловіка. Отже, втручання в індивідуальні права особи є непропорційним, якщо не веде до досягнення правомірних цілей.
Таким чином, застосування заходу забезпечення у вигляді арешту майна з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання/ відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов) не повинно зачіпати майнових прав іншого з подружжя підозрюваної особи (частку в спільній сумісній власності іншого з подружжя) через неможливість в подальшому застосування конфіскації майна як виду покарання до такої частки/ відшкодування за рахунок такої частки шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов). Таке обмеження майнових прав не буде переслідувати легітимну мету - забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання/ відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов) у майбутньому.
Враховуючи викладене, слідчий суддя вважає за необхідне застосувати принцип пропорційності до вказаного у Клопотанні майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_6 (протилежне при розгляді Клопотання не доведено), а отже належить подружжю у рівних частинах, та скасувати арешт, накладений в частині 1/2 арешту автомобілів, зареєстрованих за ОСОБА_6 .
За такого, Клопотання підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статтями 174, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання задовольнити частково.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23.01.2020 у справі № 991/644/20, в частині 1/2 арешту наступного майна зареєстрованого за ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 :
- транспортного засобу марки «AUDI» модель «A8», 2017 року випуску, сірого кольору, № кузова НОМЕР_1 .
- транспортного засобу марки «MERCEDES-BENZ» модель «GLS 350», 2018 року випуску, чорного кольору, № кузова НОМЕР_2 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
СЛІДЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_10