Документ № 112176859

Справа № 991/4828/23

Провадження № 11-сс/991/440/23

Слідчий суддя ОСОБА_1

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2023 року м. Київ

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду в складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_2,

суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4,

секретар судового засідання ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07.06.2023 про арешт майна в межах кримінального провадження № 52020000000000526 від 19.08.2020,

за участю:

підозрюваного - ОСОБА_6,

захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_7,

прокурора - ОСОБА_8,

У С Т А Н О В И Л А:

Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини

Національне антикорупційне бюро України (далі - НАБУ) здійснює досудове розслідування, а Спеціалізована антикорупційна прокуратура Офісу Генерального прокурора (далі - САП) - процесуальне керівництво, у кримінальному провадженні № 52020000000000526 від 19.08.2020 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України (далі - КК України), у межах якого 30.05.2023 ОСОБА_6 повідомлено про підозру.

Згідно Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінальне провадження здійснюється, зокрема, за фактом того, що у 2017-2019 роках службові особи ДП «Укрспирт», зловживаючи своїм службовим становищем, вчинили умисні дії спрямовані на закупівлю в ТОВ «Адвансен-Трейд», ТОВ «Демі Трейд Груп», ТОВ «АП-РАЙТ» палива котельного коксохімічного за завищеною ціною, що призвело до розтрати коштів на загальну суму понад 26 млн грн.

30.05.2023 детективи НАБУ, на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15.05.2023, провели обшук за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1, під час якого виявили та вилучили мобільний телефон марки Iphone чорного кольору IMEI НОМЕР_1 .

У подальшому, із метою забезпечення збереження речового доказу, детектив НАБУ звернувся до слідчого судді Вищого антикорупційного суду з клопотання про накладення арешту на мобільний телефон, вилучений 30.05.2023 під час проведення обшуку.

За результатами розгляду клопотання, слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ухвалою від 07.06.2023 наклав арешт на мобільний телефон, вилучений 30.05.2023 під час проведення обшуку, шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування цим майном.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді від 07.06.2023, захисник ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 подав до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу. За змістом вимог просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову про відмову в задоволенні клопотання.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, сторона захисту посилається на те, що висновки слідчого судді, викладені в оскаржуваній ухвалі, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. Так, інкриміноване ОСОБА_6 кримінальне правопорушення пов`язане із спричиненням збитків у розмірі 11 млн грн, а не 55 млн грн, як зазначає сторона обвинувачення. Підозра є передчасною і ґрунтується виключно на висновках експертизи, яка проведена з порушенням методології визначення вартості об`єктів дослідження. Разом із тим, під час проведення обшуку, детективи у порушення ст. 236 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) не склали та не вручили особі, у якої проводився обшук, опис вилученого майна, що є невід`ємною частиною до протоколу обшуку. Зміст, доданого до клопотання, витягу з ЄРДР щодо кримінального провадження не відповідає фактичним обставинам кримінального правопорушення, яке інкримінується підозрюваному ОСОБА_6 . Додатки до клопотання не обґрунтовують викладені у ньому доводи, зокрема, не ідентифікується долучена копія листування, відсутні огляди вилученого мобільного телефону, призначення відповідних експертиз. Крім того, в матеріалах клопотання взагалі відсутні процесуальні документи на підтвердження повноважень осіб на звернення до слідчого судді з відповідним клопотанням. Сторона захисту звертає увагу, що мобільні телефони в ОСОБА_6 вилучаються вже вдруге, перший раз у 2020 році одразу після реєстрації кримінального провадження. На думку адвокат, новий мобільний телефон, вилучений через три роки після проведення першого обшуку, не може бути засобом чи знаряддям вчинення або зберегти на собі сліди кримінального правопорушення, враховуючи, що ОСОБА_6 інкримінується вчинення правопорушення за подій, які мали місце у 2019 році, отже свідчить про відсутність будь - яких критеріїв речових доказів, передбачених ст. 98 КПК України. Додатково захист посилається на те, що детектив не довів наявність ризиків, передбачених ст. 170 КПК України.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні адвокат ОСОБА_7 у повному обсязі підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити. Підозрюваний ОСОБА_6 підтримав позицію свого захисника.

Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою.

Мотиви суду

Заслухавши суддю-доповідача щодо суті ухвали слідчого судді та поданої апеляційної скарги, вислухавши доводи та заперечення учасників судового провадження, дослідивши матеріали, які надійшли від слідчого судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить таких висновків.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Частиною 2 статті 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу (ч. 3 ст. 170 КПК України).

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

У відповідності до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п. 3 та 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Колегією суддів установлено, що слідчий суддя дійшов помилкового висновку про накладення арешту на майно, вилучене 30.05.2023 під час проведення обшуку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

У межах доводів апеляційної скарги з метою правильного їх вирішення колегія суддів має визначити: чи є правова підстава для арешту майна; чи є втручання у право власності ОСОБА_6 надмірним.

Щодо правової підстави для арешту майна

Особа, яка подала апеляційну скаргу, посилається на те, що слідчим суддею безпідставно накладено арешт на майно, вилучене 30.05.2023 під час проведення обшуку, оскільки відсутні підстави вважати, що вони відповідають ознакам речових доказів.

Із матеріалів провадження вбачається, що детективами НАБУ під процесуальним керівництвом САП здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52020000000000526 від 19.08.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, за фактом вчинення службовими особами ДП «Укрспирт» розтрати коштів, здійсненої при закупівлі палива котельного коксохімічного сумішного у підприємств ТОВ «Адвансен Трейд», ТОВ «Демі Трейд Груп», ТОВ «Ап-Райт».

За версією органу досудового розслідування, начальник управління комерційної політики ДП «Укрспирт» ОСОБА_6 безпосередньо підписував договори постачання палива за завищеними цінами. Також під час досудового розслідування отримано відомості про факт спілкування ОСОБА_6 із третіми особами, у тому числі щодо узгодження цін постачання та надсилання «альтернативних» комерційних пропозицій від інших підприємств, які у подальшому використовувались для створення підстав для закупівлі палива котельного за завідомо завищеною вартістю.

Проведеною судовою товарознавчою експертизою встановлено меншу ринкову вартість палива коксохімічного, ніж вартість придбання ДП «Укрспирт», а висновком експерта № 1041/63901 від 22.07.2022 за результатами судово-економічної експертизи документально підтверджено збитки ДП «Укрспирт» в результаті придбання палива котельного за ціною вище ринкової за договорами з ТОВ «Адвансен Трейд», ТОВ «Демі Трейд Груп», ТОВ «Ап-Райт» на загальну суму 55 488 552,93 грн.

Дослідивши матеріали, надані на обґрунтування клопотання, а також врахувавши викладену у клопотанні фабулу кримінального провадження, слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку, що могли мати місце обставини кримінального правопорушення, у зв`язку з яким подається клопотання, та існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення.

15.05.2023 слідчий суддя Вищого антикорупційного суду постановив ухвалу у справі № 991/4197/23, якою надав дозвіл на обшук квартири за адресою: АДРЕСА_1, з метою відшукання, у тому числі мобільних телефонів, на яких міститься інформація, що стосується взаємовідносин між ДП «Укрспирт» та ТОВ «Адвансен Трейд», ТОВ «Демі Трейд Груп», ТОВ «АП-РАЙТ або міститься листування, яке стосується імовірного вчинення кримінального правопорушення.

Згідно із протоколом обшуку від 30.05.2023 під час проведення цієї слідчої (розшукової) дії виявлено мобільний телефон ОСОБА_6 . iPhone чорного кольору з маркуванням на лотку для sim-картки: НОМЕР_1 . У зв`язку із відмовою ОСОБА_6 розблокувати мобільний телефон для огляду та відмовою повідомити пароль для подолання системи логічного захисту, прийнято рішення про його вилучення. Мобільний телефон поміщено в сейф-пакет «НАБУ 0059092».

Розглядаючи клопотання прокурора про накладення арешту, слідчий суддя виходив з того, що мобільний телефон відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, його арешт є необхідною умовою проведення експертного дослідження, подолання системи логічного захисту та подальшого огляду на предмет наявності на ньому відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, сприятиме досягненню мети щодо всебічного, повного та неупередженого досудового розслідування та забезпечення збереження речових доказів.

Колегія суддів не погоджується з висновками слідчого судді та звертає увагу на такі обставини.

Відповідно до абз. 1, 2 ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду. Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

При цьому, експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, яких залучають сторони кримінального провадження або слідчий суддя за клопотанням сторони захисту у випадках та порядку, передбачених статтею 244 цього Кодексу, якщо для з`ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. Не допускається проведення експертизи для з`ясування питань права (ч. 1 ст. 242 КПК України).

У судовому засіданні прокурором наголошено, що постановою детектива НАБУ від 21.06.2023 призначено комплексну судову телекомунікаційну та комп`ютерно-технічну експертизу.

Однак, положення ст. 168, 242 КПК України передбачають випадки вилучення мобільних терміналів та необхідні умови проведення експертного дослідження, а саме у разі якщо вони містять відомості, які мають значення для кримінального провадження.

Як встановлено під час розгляду клопотання про арешт майна, так і під час розгляду апеляційної скарги, у ОСОБА_6 в 2020 році був вилучений належний йому мобільний телефон, на який в подальшому був накладений арешт. Вказане також підтверджено прокурором. Після цього ОСОБА_6 був придбаний оскаржуваний мобільний телефон. Враховуючи те, що мобільний телефон iPhone чорного кольору з маркуванням на лотку для sim-картки: НОМЕР_1, який належить ОСОБА_6, придбаний після подій кримінального правопорушення, при цьому стороною обвинувачення не було доведено, що вказаний мобільний телефон може містити відомості, які мають значення для кримінального провадження, тому, на думку колегії суддів, відсутні підстави вважати, що даний мобільний телефон має ознаки речового доказу.

Колегія суддів звертає увагу, що в мобільних телефонах, зокрема марок iPhone, представлена функція резервного копіювання даних, які зберігаються в iCloud (хмарне сховище). Якщо особа випадково видалить важливий контакт, електронний лист чи документ, ця функція дозволяє відновити його з iCloud або з іншої наявної копії. До того ж, при зміні пристроїв, під час першого входу абонента у свій обліковий запис в iCloud на новому пристрої, програмне забезпечення телефону дозволяє автоматичне перенесення файлів, в тому числі листування, що містяться в месенджерах, у новий інтерфейс гаджету. У разі використання Фото iCloud фотографії й відео з повною роздільною здатністю автоматично вивантажуватимуться в iCloud.

Тобто iCloud можна користуватися на будь-яких пристроях, увійшовши на сайті iCloud.com за допомогою одного з веббраузерів, рекомендованих у статті служби підтримки Apple Системні вимоги для iCloud, отже за такої можливості, відсутня необхідність наявності самого мобільного терміналу для проведення дослідження.

Таким чином, підстави для накладення арешту на мобільний термінал - мобільний телефон ОСОБА_6 . iPhone чорного кольору з маркуванням на лотку для sim-картки: НОМЕР_1 відсутні.

Перевірка доводів апеляційної скарги щодо надмірного втручання у право власності ОСОБА_6 .

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя відповідно до ст. 94, 132, 173 КПК України повинен враховувати, серед іншого, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб

Загальним правилом застосування заходів забезпечення кримінального провадження є те, що їх застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, зокрема, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора (п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України).

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься верховенство права (п. 1 ч. 1 ст. 7 КПК України). Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 8 КПК України).

Одним із елементів верховенства права є принцип пропорційності, який означає, зокрема, що заходи, передбачені в нормативно-правових актах, повинні спрямовуватися на досягнення легітимної мети та мають бути співмірними з нею (абзац 3 пункту 2.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25.01.2012).

У § 44 рішення Lavrechov v. the Czech Republic від 20.06.2013 (заява № 57404/08) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує, що для того щоб втручання було сумісним із положенням першого речення частини першої статті 1 Протоколу № 1, воно повинно бути законним, задля загального (суспільного) інтересу та пропорційним, тобто воно повинно мати «справедливий баланс» між вимогами загальних інтересів громади та вимогами захисту основних прав особи (див., зокрема, Beyeler v. Italy, заява № 33202/96, § 107, та Gladysheva v. Russia, заява № 7097/10, 06.12.2011, § 75). Оцінюючи пропорційність втручання, суд повинен враховувати, з одного боку, важливість переслідуваної мети, а з іншого - тягар, який покладається на заявника, включаючи характер втручання, поведінку заявника та поведінку органів державної влади (див. Yildirim v. Italy, заява № 38602/02, та Forminster Enterprises Limited v. Czech Republic, заява № 38238/04, 09.10.2008, § 75).

Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення ЄСПЛ у справі «Антріш проти Франції» 22 вересня 1994 року та у справі «Кушоглу проти Болгарії» 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення ЄСПЛ у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» 23 вересня 1982 року). Тобто, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення ЄСПЛ у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» 21 лютого 1986 року).

Враховую обставини, встановлені вище, колегія суддів вважає, що під час досудового розслідування в цьому кримінальному провадженні, арешт на майно накладено без їх врахування та таке втручання органів досудового розслідування у права і свободи особи не є виправданим та пропорційним меті кримінального провадження, а тому доводи апеляційної скарги з цього приводу є обґрунтованими.

Щодо інших доводів сторін

Також, в апеляційній скарзі містяться інші аргументи сторони захисту, які не потребують детального аналізу та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні. При цьому колегія суддів виходить з усталеної практики ЄСПЛ. Так, хоча § 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна трактувати як необхідність давати детальну відповідь на кожен аргумент. Ступінь застосування цього обов`язку обґрунтовувати рішення можна змінювати залежно від характеру рішення та потрібно визначати з урахуванням обставин конкретної справи (див. рішення у справах «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), від 09.12.1994, § 29, Серія A. 303-A, «Хіро Балані проти Іспанії» (Hiro Balani v. Spain), 09.12.1994, § 27, Серія A, № 303-B та Гарсіа Руїс (Garcia Ruiz), згадане вище, § 26). Тому, відхиляючи апеляцію, апеляційний суд може, в принципі, просто схвалити обґрунтування рішення суду нижчої інстанції (див. рішення у справах «Хелле проти Фінляндії» (Helle v. Finland), від 19.12.1997, §§ 59-60, Звіти про судові рішення та ухвали 1997-VIII, «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, § 30, від 27.09.2001, «Степанян проти Вірменії» (Stepanyan v. Armenia), № 45081/04, § 35, від 27.10.2009 та «Емель Бойраз» (Emel Boyraz), згадане вище, § 74) (рішення «Їлдиз проти Туреччини» (Yildiz v. Turkey), заява № 47124/10, від 27.04.2021, § 31).

У цьому провадженні колегією суддів надані відповіді на всі вагомі аргументи.

Висновки Суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Оскарження ухвал слідчого судді здійснюється в апеляційному порядку (ст. 310 КПК України).

За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу (п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України).

Підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є, зокрема, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження (п. 2 ч. 1 ст. 409 КПК України). Судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо, зокрема, висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду та висновки суду, викладені у судовому рішенні, містять істотні суперечності (п. 1 та 4 ч. 1 ст. 411 КПК Українити).

Досліджені колегією суддів матеріали провадження за клопотанням детектива свідчать, що слідчий суддя правильно вирішив усі питання, що підлягали з`ясуванню під час розгляду клопотання детектива, проте допустив неправильне встановлення статусу майна з огляду на відсутність ознак речового доказу, що у свою чергу зумовило помилку у визначенні пропорційності втручання у право власності підозрюваного.

З огляду на вищевикладене колегія суддів дійшла висновку, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову в задоволенні клопотання детектива.

Керуючись ст. 309, 376, 395, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу адвоката задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07.06.2023 року скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України про арешт майна у межах кримінального провадження № 52020000000000526 від 19.08.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_2

Судді ОСОБА_3

ОСОБА_4