- Головуючий суддя (ВАКС): Воронько В.Д.
Справа № 991/5735/23
Провадження 1-кс/991/5756/23
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 липня 2023 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, адвокатів ОСОБА_3, ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу адвоката ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_5, на постанову про відмову у визнанні особи потерпілим у кримінальному провадженні № 12020000000000236 від 11.03.2020,
ВСТАНОВИВ:
До слідчого судді надійшла вказана скарга адвоката ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_5, на постанову детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_6 від 15.06.2023 про відмову у визнанні ОСОБА_5 потерпілим у кримінальному провадженні № 12020000000000236 від 11.03.2020.
В обґрунтування скарги заявник вказав, що на адресу детективів НАБУ, що здійснюють досудове розслідування кримінального провадження №12020000000000236 від 11.03.2020,було направлено заяву про залучення ОСОБА_5 як потерпілого у кримінальному провадженні №12020000000000236 від 11.03.2020, на підставах, передбачених ст.55 КПК України, а саме факту завдання особі моральної та майнової шкоди кримінальним правопорушенням.
27.06.2023 заявником отримано поштою копію постанови детектива ОСОБА_6 від 15.06.2023 про відмову у залученні ОСОБА_5 як потерпілого у кримінальному провадженні.
Адвокат не погоджується із таким рішенням детектива, зауважив, що детективи НАБУ всупереч вимогам ст.55 КПК України безпідставно не визнали процесуальний статус ОСОБА_5 в даному кримінальному провадженні як потерпілого, незважаючи на те, що кримінальним правопорушенням, що розслідується в рамках кримінального провадження №12020000000000236 від 11.03.2020, про що йшлось у заяві, було заподіяно ОСОБА_5 майнову та моральну шкоду. Факт завдання шкоди ОСОБА_5 зазначеним вище кримінальним правопорушенням є достатньо очевидним, а тому вважає постанову детектива про відмову у визнанні потерпілим від 15.06.2023 необґрунтованою та безпідставною.
Вказані обставини стали підставою для звернення до слідчого судді із даною скаргою, у якій адвокат ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_5, просить скасувати постанову детектива Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_6 про відмову у залученні ОСОБА_5 як потерпілого у кримінальному провадженні за №12020000000000236 від 11.03.2020.
У судовому засіданні адвокати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтримали подану скаргу та просили задовольнити її у повному обсязі.
Детектив ОСОБА_6 у судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву, в якій зазначила, що дійсно, 13.06.2023 до Національного бюро надійшла заява адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 про залучення останнього до кримінального провадження №12020000000000236 від 11.03.2020 як потерпілого. У згаданому зверненні адвокат ОСОБА_3 зазначив, що за наслідками протиправних дій колишнього голови ФДМУ ОСОБА_7, спрямованих на провокування ОСОБА_5 надати йому неправомірну вигоду, ОСОБА_5 був підданий безпідставному кримінальному переслідуванню, щодо нього обиралися запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою, у зв`язку з чим йому було спричинено моральну та матеріальну шкоду, а також шкоду здоров`ю через надмірне хвилювання та психічне навантаження, пов`язане із зазначеними обставинами. 15.06.2023 за результатами розгляду вказаного звернення детективом винесено постанову про відмову у визнанні потерпілим. Так, у вказаній постанові зазначено, що адвокатом ОСОБА_3 не надано детективу інформації, у чому саме вбачається прояв завданої ОСОБА_5 шкоди, наявність причинно-наслідкового зв`язку між завданою, на думку адвоката ОСОБА_3 шкодою та можливим вчиненням ОСОБА_7 неправомірних дій. У зв`язку з чим детектив прийшла до висновку, що заява подана в інтересах особи, якій не завдано моральної, фізичної чи майнової шкоди. Таким чином, відмова у визнанні ОСОБА_5 потерпілим у кримінальному провадженні №12020000000000236 від 11.03.2020 є вмотивованою та такою, що відповідає вимогам чинного законодавства. Окрім цього детектив додала, що наявність або відсутність у діях ОСОБА_7 ознак провокації підкупу досліджуються Вищим антикорупційним судом в межах кримінального провадження №520190000000001060 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.369 КК України.
Заслухавши позицію адвокатів, дослідивши матеріали скарги, пояснення детектива, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.304 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
Як вбачається з матеріалів, оскаржувана постанова винесена детективом 15.06.2023 та була отримана стороною захисту, згідно доводів наведених у скарзі 27.06.2023. У судовому засіданні адвокатом зазначено, що оскаржувана постанова отримана ним засобами поштового зв`язку лише 27.06.2023, доказів зворотного під час розгляду не встановлено.
За таких обставин, враховуючи те, що строк в даному випадку рахується з моменту отримання копії постанови, слідчий суддя вважає строк на подання скарги, визначений ст.304 КПК України заявником не пропущений.
Встановлено, що детективами Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020000000000236 від 11.03.2020, за підозрою ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_5, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 у вчиненні ними кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255 (у редакції Закону України від 05.04.2001 2341-III), ч.2 ст.255 КК України, ч.5 ст.191 КК України, а саме у створенні злочинної організації з метою вчинення особливо тяжких злочинів, а також керівництві такою організацією та участі у злочинах, вчинюваних такою організацією, а саме заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем в особливо великому розмірі, а також за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч.3 ст.209, ч.2 ст. 364 КК України.
Як зазначено в постанові детектива, під час досудового розслідування встановлено, що у період з 17.11.2019 до 02.03.2020 ОСОБА_7, реалізовуючи надані йому Законом України «Про Фонд державного майна України» та іншими актами законодавства України повноваження Голови Фонду державного майна України (надалі - ФДМУ) всупереч інтересам держави, створивши злочинну організацію, діючи для досягнення протиправних цілей цієї злочинної організації, забезпечив призначення в органи управління акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» (надалі - AT «ОПЗ») підконтрольних йому осіб та подальше вчинення такими особами у складі злочинної організації особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, а саме заволодіння коштами AT «ОПЗ» шляхом встановлення договірних відносин між AT «ОПЗ» та товариством з обмеженою відповідальністю «Агро газ Трейдінг» (надалі - ТОВ «АГТ») на неконкурентних засадах щодо переробки давальницької сировини за заниженими цінами, внаслідок чого за період з травня 2020 по жовтень 2021 року AT «ОПЗ» втратило фінансові ресурси та отримало збитки на суму 390 970 234,42 грн.
Крім того, злочинною організацією, створеною та очолюваною ОСОБА_7, вчинено особливо тяжкий злочин, передбачений ч. 5 ст. 191 КК України, а саме заволодіння коштами акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» (надалі АТ «ОГХК») шляхом умисного укладення учасниками злочинної організації чотирьох контрактів із компанією BELANTO trade s.r.o, (Чеська Республіка) та забезпечення відвантаження титанової сировини за заниженою вартістю. Внаслідок таких дій AT «ОГХК» спричинено збитки на суму 118 337 425,81 грн.
Вищевказані злочинні дії упродовж 2020-2021 років були вчинені ОСОБА_16 та іншими членами цієї злочинної організації, зокрема, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_11, співзасновником ТОВ «АГТ» ОСОБА_10, співзасновником ТОВ «АГТ» ОСОБА_17, т.в.о. Голови правління AT «ОПЗ» ОСОБА_13 (2020 рік), т.в.о. Голови правління AT«ОПЗ» ОСОБА_14 (2020- 2021 роки), радником Голови ФДМУ ОСОБА_12, т.в.о. Голови правління AT «ОГХК» ОСОБА_15 (2020-2021 роки).
Отже, своїми умисними діями вищевказані особи вчинили кримінальні правопорушення, передбачені ч.1 ст.255, ч.2 ст.255 КК України, ч.5 ст.191 КК України.
13.06.2023 адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 звернувся до Національного бюро із заявою про залучення ОСОБА_5 до кримінального провадження №12020000000000236 від 11.03.2020 як потерпілого, оскільки за наслідками протиправних дій колишнього голови ФДМУ ОСОБА_7, спрямованих на провокування ОСОБА_5 надати йому неправомірну вигоду ОСОБА_5 був підданий безпідставному кримінальному переслідуванню, щодо нього обиралися запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою, у зв`язку з чим йому було спричинено моральну та матеріальну шкоду, а також шкоду здоров`ю через надмірне хвилювання та психічне навантаження, пов`язане із зазначеними обставинами.
Постановою детектива Національного бюро ОСОБА_6 від 15.06.2023 постановлено відмовити у визнанні ОСОБА_5 потерпілим у кримінальному провадженні №12020000000000236 від 11.03.2020.
Вказана постанова є предметом оскарження до слідчого судді.
Згідно зі ст. 24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК України.
Статтею 303 КПК України визначені рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, серед яких, п. 5 ч. 1 вказаної статті КПК України передбачено право оскаржити рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою.
Порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування регламентовано главою 26 КПК України, параграф №1, статті 303-308 КПК України.
Пунктами 1-11 ч.1 ст.303 КПК України визначено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування.
У відповідності до п.5 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржено рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою.
Відповідно до ч.5 ст.110 КПК України, постанова слідчого, дізнавача, прокурора складається з: 1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і час прийняття постанови; прізвище, ім`я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову; 2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу; 3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови.
Отже, відповідно до ст.110 КПК України постанова про відмову у визнанні потерпілим має бути вмотивована, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема в ній має бути викладено всі обставини та правові підстави, які виключають можливість визнання потерпілим у кримінальному провадженні, що є однією з гарантій забезпечення прав та законних інтересів учасників процесу.
Слідчий суддя вважає за необхідне зазначити наступне.
Положеннями ст.55 КПК України визначено, що потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Фізичною шкодою відповідно до норм Особливої частини КК України є наслідки злочинного діяння, що відображаються у тій чи іншій сфері фізичного стану людини, зокрема у вигляді заподіяння смерті, шкоди здоров`ю (тяжкої, середньої чи легкої тяжкості тілесних ушкодження), фізичного болю (п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» 4 від 31.03.1995).
Майновою шкодою є сукупність негативних змін у майновій сфері фізичної чи юридичної особи, що об`єктивно відбулися внаслідок вчинення злочину.
Права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв`язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого.
Тобто, правова природа набуття особою процесуального статусу потерпілого пов`язана з наступними обставинами: вчиненням кримінального правопорушення; завданням фізичній особі моральної, фізичної або майнової шкоди; причинно-наслідковим зв`язком між вчиненим кримінальним правопорушенням та завданою шкодою. Відсутність хоча б однієї із вказаних обставин виключає наявність підстав для визнання особи потерпілою.
Положеннями ч.5 ст. 55 КПК України встановлено, що за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Детективом зазначено, що ОСОБА_3 не надано інформації, у чому саме вбачається прояв завданої ОСОБА_5 шкоди, наявність причинно-наслідкового зв`язку між завданою, на думку адвоката ОСОБА_3 шкодою та можливим вчиненням ОСОБА_7 зазначених вище неправомірних дій. За такого детектив дійшла до висновку, що заява подана в інтересах особи, якій не завдано моральної, фізичної чи майнової шкоди.
Поряд з цим варте уваги те, що Вищим антикорупційним судом здійснюється судовий розгляд кримінального провадження № 520190000000001060 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.369 КК України.
В рамках даного кримінального провадження предметом дослідження серед іншого є і встановлення наявності чи відсутності у діях ОСОБА_7 ознак провокації підкупу ОСОБА_5 .
У той же час детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12020000000000236 від 11.03.2020за підозрою ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_5, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 у вчиненні ними кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255 (у редакції Закону України від 05.04.2001 2341-III), ч.2 ст.255 КК України, ч.5 ст.191 КК України, а саме у створенні злочинної організації з метою вчинення особливо тяжких злочинів, а також керівництві такою організацією та участі у злочинах, вчинюваних такою організацією, а саме заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем в особливо великому розмірі, а також за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч.3 ст.209, ч.2 ст. 364 КК України.
За наведеного, в ході судового розгляду не встановлено та адвокатами не доведено завдання кримінальним правопорушенням, що є предметом розгляду у кримінальному провадженні №12020000000000236 від 11.03.2020майнової та моральної шкоди ОСОБА_5 .
Слідчий суддя погоджується з висновками детектива про те, що у клопотанні заявника відсутні відомості про те, яку саме шкоду моральну, фізичну або майнову було завдано ОСОБА_5, що є обов`язковою підставою для визнання особи потерпілою відповідно до ч.1 ст. 55 КПК України.
Нормою ст. 92 КПК України передбачено, що обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
Статтею 22 КПК України встановлено обов`язок самостійного обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи викладене, а також те, що заявником не доведено заподіяння шкоди, не вказано яку саме шкоду моральну, фізичну або майнову було завдано вчиненням кримінальних правопорушень, які розслідуються в рамках кримінального провадження №12020000000000236 від 11.03.2020за підозрою ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_5, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, зокрема її розміру, тому відсутні підстави для визнання ОСОБА_5 потерпілим в даному кримінальному провадженні.
За таких обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що доводи адвоката не знайшли свого підтвердження, оскільки в матеріалах наявна обґрунтована постанова детектива НАБ України від 15.06.2023, яка відповідає вимогам ч.5 ст.110 КПК України, тому у задоволенні скарги слід відмовити.
Керуючись статтями 9, 303-307, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя, -
УХВАЛИВ:
У задоволенні скарги адвоката ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_5, на постанову від 15.06.2023 про відмову у визнанні особи потерпілим у кримінальному провадженні № 12020000000000236 від 11.03.2020, відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1