НАБУ-САП обвинувачують ексголову ФДМУ Дмитра Сенниченка та ще дев'ятьох осіб у заволодінні понад 700 млн грн «Одеського припортового заводу» та «Об’єднаної гірничо-хімічної компанії», а також легалізації понад 10 млрд грн.

Як стверджує сторона обвинувачення, ексголова ФДМУ Дмитро Сенниченко спільно з іншими особами причетний до організації злочинної організації та заволодіння понад 700 млн грн коштів державних підприємств у 2019-2021 роках. Також учасників злочинної організації обвинувачують у легалізації майна на суму понад 10 млрд грн.

Так, перший епізод стосується «Одеського припортового заводу», 99,56% акцій якого належать державі. За версією слідства, Сенниченко на початку 2020 року посприяв обранню лояльних членів наглядової ради «ОПЗ». Згодом ці особи погодились призначити директором підконтрольну Сенниченку особу. Зокрема, може йтися про Миколу Синицю, який очолив «ОПЗ» у 2020 році.

Проте основний механізм злочину на «ОПЗ» полягав саме у встановленні контролю над закупівлями та переробкою давальницької сировини. Ексклюзивним партнером «ОПЗ» була підконтрольна Сенниченку компанія «Авто газ трейдинг» (АГТ), яка постачала на завод газ в обмін на виготовлену продукцію – аміак і карбамід. Компанія продавала добрива на ринку, забираючи собі весь дохід, а ОПЗ отримував лише фіксовану плату за послуги з виготовлення продукції.

Згідно з матеріалами розслідування, члени злочинної організації неодноразово незаконно продовжували дію додаткових угод з «Авто газ трейдинг». Це дозволяло зберігати занижені тарифи на переробку давальницької сировини. Проте, аби уникнути зайвої уваги правоохоронців через постійні безпідставні пролонгації, організатори вирішили імітувати та оголосити конкурс на нового постачальника.

Коли план провалився і «своя» компанія не перемогла, результати торгів були незаконно анульовані. Зокрема, Сенниченко нібито домовився з реальним переможцем конкурсу — компанією «Укрнафтобуріння» Ігоря Коломойського, щоб скасувати конкурс. Вдруге конкурс теж було заблоковано, а відмову отримали такі великі мережі, як OKKO і Socar.

У результаті з травня 2020 по жовтень 2021 року внаслідок махінацій ОПЗ недоотримав понад 600 млн грн.

Другий епізод стосувався Об’єднаної гірничо-хімічної компанії, 100% якої належить державі в особі ФДМУ. За версією НАБУ-САП, у жовтні 2020 року Сенниченко домігся, як і у минулому випадку, призначення лояльного в.о. директора «ОГХК». Останній у 2020–2021 роках уклав чотири договори про продаж титановмісної сировини. Контрагентом виступила підконтрольна раднику Сенниченка чеська компанія. Таку сировину продали за заниженими цінами, через що держбюджет зазнав понад 111 млн грн збитків.

У подальшому кошти від корупційних схем вивели на закордонні рахунки. Слідство також стверджує, що учасники злочинної організації незаконно відмили майно на суму понад 10 млрд грн.

Головним фігурантом схеми є Дмитро Сенниченко — голова Фонду державного майна України, якого слідство також вважає організатором та керівником злочинної організації. Сенниченку інкримінують ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 209 та ч. 5 ст. 191 КК України. У листопаді 2023-го НАБУ оновило підозри фігурантам — додалось відмивання незаконно набутих коштів.

Цікавий факт: у 2020 році Дмитро Сенниченко зарекомендував себе як викривач корупції, адже відмовився від багатомільйонних хабарів. Наприклад, звертався до НАБУ із заявою про пропозицію йому $5 млн хабаря за призначення керованого очільника Одеського припортового заводу — в той самий час, як діяла викрита нині злочинна схема. Як потім стверджувало НАБУ, експосадовець робив це для створення відповідного іміджу та усунення конкурентів-постачальників у рамках злочинної схеми.

Також серед фігурантів:

• співорганізатор злочину і наближений до голови ФДМУ Андрій Гмирін, працював на посаді радника голови ФДМУ до 2017 року;
• радник голови ФДМУ Юрій Липка;
• два колишні в.о директора Одеського припортового заводу Микола Парсентьєв і Микола Синиця;
• в.о. керівника ОГХК Артур Сомов;
• два власники фірми «Агро Газ Трейдінг» Володимир Колот і Олександр Горбуненко;
• банкір Павло Присяжнюк, на пов’язані з ним компанії EPI Group та Belanto фігуранти виводили гроші;
• Сергій Байрак, приватна особа, займався підбором і координацією ключових осіб на посади в ОПЗ — пішов на угоду зі слідством, у грудні 2024 року ВАКС її затвердив;
• виконавчий віце-президент з корпоративної стратегії та розвитку ПАТ «Укрнафта» Денис Кудін. З 26 травня 2021 року був призначений першим заступником Голови ФДМУ.

Також у справі фігурував співвласник чеської компанії Belanto trade s.r.o. Владислав Кліщар. Матеріали щодо нього виділили в окрему справу через заочне розслідування.

19 лютого 2026 року НАБУ-САП повідомили про нові підозри у справі ще чотирьом особам. За інформацією з сайту НАБУ, йдеться про:

• Зою та Анатолія Гмиріних — батьки Андрія Гмиріна;
• Олену Колот (Гмиріну) — сестра Андрія Гмиріна та дружина Володимира Колота;
• Юлію Меншун (Кліщар) — бухгалтерка.

Для відмивання корупційних статків фігуранти, які перебувають в Об'єднаних Арабських Еміратах, створювали за кордоном компанії, на які купували елітну нерухомість, зокрема цілі поверхи в житлових комплексах, преміальні автомобілі, а також земельні ділянки на території Хорватії. Загалом через схему в ОАЕ було «відмито» понад 300 млн грн. Більше про цей епізод за посиланням.

За інформацією редакції Bihus.Info, у родини Андрія Гмиріна, як мінімум, три компанії в Об’єднаних Арабських Еміратах. Через свої фірми родина ексрадника Сенниченка придбала щонайменше віллу та п’ять земельних ділянок на Лазуровому узбережжі за 5 млн євро, а також яхту Cranchi Settantotto 78 за 5,5 млн євро. Окрім цього, на батьків Андрія Гмиріна зареєстровано шість компаній у Хорватії, що спеціалізуються на нерухомості. У фінансовій звітності цих фірм зафіксовано рух мільйонів євро, походження яких може бути пов’язане саме з махінаціями на ОПЗ та ОГХК.

З одним із фігурантів справи уклали угоду про визнання винуватості, а саме — Сергієм Байраком. Хоча Байрак не обіймав офіційних посад на ОПЗ, слідство встановило, що він був активним учасником злочинної організації. Його роль, визначена очільником ФДМУ Дмитром Сенниченком, з яким Байрак товаришував ще з університетських років, полягала у підборі та координації ключових кадрів у Фонді та керівництві ОПЗ для реалізації корупційних схем.

За рішенням суду Байрак отримав 5 років позбавлення волі умовно з іспитовим строком в 1 рік та штраф у розмірі 8,5 тис. грн. Крім того, він зобов’язався відшкодувати державі 100 тис. грн завданих збитків. Паралельно з цим 12 березня 2025 року Апеляційна палата ВАКС відхилила скаргу іншого фігуранта справи, який намагався оскаржити згадку своїх даних у матеріалах вироку Байрака. Суд постановив, що наявність персональних даних у довідці до вироку не порушує презумпцію невинуватості цієї особи.

Також Павло Присяжнюк намагався оскаржити вирок Байрака з тієї підстави, що загальна сума збитків у справі становить 11,4 млрд грн, а Байрак у своїй угоді зобов’язався відшкодувати лише 100 тис. грн. Присяжнюк побоювався, що через це решту мільярдних збитків держава стягуватиме з інших фігурантів, зокрема з нього. Проте АП ВАКС відмовив у задоволенні скарги з огляду на те що, цивільна відповідальність і вирок щодо Байрака не вирішує питання про вину Присяжнюка і не покладає на нього жодних обов'язків.

НАБУ-САП розшукують фігурантів, більшість з них втекли за кордон. За інформацією із судових ухвал, Дмитро Сенниченко проживає у Валенсії, Павло Присяжнюк — у Відні, а Андрій Гмирін — у Дубаї. Досудове розслідування неодноразово зупинялось через розшук фігурантів справи.

Екстрадиція фігурантів з країн ЄС ускладнена через два фактори: воєнний стан в Україні та побоювання країн щодо умов тримання. Але завдяки визначенню переліку установ Кабміном, де можуть утримуватися екстрадовані особи, деякі країни, зокрема Німеччина, вже надала згоду на екстрадицію. Екстрадиційні процедури тривають в Австрії, де перебуває найбільше фігурантів, в Іспанії — щодо самого Сенниченка, а також у Великій Британії.

Завдяки тому, що Кабмін визначив перелік установ, де можуть утримуватися затримані особи, деякі країни, зокрема Німеччина, вже надала згоду на екстрадицію. Екстрадиційні процедури тривають в Австрії, де перебуває найбільше фігурантів, в Іспанії щодо самого Сенниченка, а також у Великій Британії.

У січні 2025 року НАБУ-САП за допомогою правоохоронців Франції та Італії наклали арешт на яхту преміумкласу вартістю 5,5 млн євро. Судячи з фото на сайті НАБУ, йдеться саме про яхту родини Андрія Гмиріна.

Окрім цього, в межах діяльності спільної слідчої групи у Франції арештували нерухомість загальною вартістю 6,5 млн євро, а у Австрії — елітні автівки та коштовності.

За інформацією від видання Цензор.НЕТ, є документи, які вказують, що на Банковій були в курсі заробляння грошей на ОПЗ та ОГХК. Зокрема, це свідчення ексзаступника голови ФДМУ Сергія Ігнатовського, який працював у Фонді з жовтня 2019 до липня 2020 та був у наглядовій раді ОПЗ.

Згідно з свідченнями Ігнатовського, Сенниченко залучив свого університетського товариша Сергія Байрака для пошуку посередників, через якого вийшов на Андрія Гмиріна — особу, що стала головним координатором і «політичним дахом» злочинної організації. Сенниченко прямо заявляв заступнику, що Гмирін забезпечує лобіювання інтересів Фонду в Офісі президента через Сергія Шефіра та Тимура Міндіча, а тому призначення підконтрольних осіб на державні підприємства є «політичною волею» керівництва держави.

У межах цієї схеми на посаду директора ОПЗ за рекомендацією Гмиріна було призначено Миколу Синицю, а згодом під тиском оновлено склад правління заводу. Ігнатовський стверджує, що ключові рішення, зокрема щодо конкурсів на постачання давальницької сировини, приймалися в інтересах компанії «Агро газ трейдинг» (АГТ). Коли у 2020 році на відкритому конкурсі перемогу здобула компанія «Укрнафтобуріння» з рентабельною для заводу ціною, Сенниченко особисто втрутився у процес, наказавши зупинити аукціон та згодом скасувати його результати, посилаючись на пряму вказівку з Офісу президента. Після зриву конкурсу голова ФДМУ нібито хизувався перед Ігнатовським, що «на Банковій задоволені» і компанія АГТ заплатить за це сотні тисяч доларів винагороди.

Окрім Гмиріна, у свідченнях фігурує Денис Кудін, який спочатку був неофіційним консультантом, а пізніше замінив Ігнатовського на посаді заступника голови ФДМУ, та банкір Павло Присяжнюк, якого Сенниченко представляв як «куратора від Офісу президента» (зокрема від Сергія Шефіра) з економічних питань. Свідок зазначає, що через опір цим призначенням та відмову брати участь у розподілі коштів від АГТ, Сенниченко змусив його звільнитися, мотивуючи це незадоволенням з боку ОП.