Документ № 112230747

Справа № 991/4857/23

Провадження № 11-сс/991/462/23

Слідчий суддя ОСОБА_1

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2023 року м. Київ

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду у складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_2,

суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4,

секретар судового засідання ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу захисника підозрюваної ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 08.06.2023 про застосування запобіжного заходу у вигляді застави відносно:

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Бар Барського р-ну Вінницької обл., громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, проживаючої за адресою: АДРЕСА_2,

підозрюваної в межах кримінального провадження № 52020000000000526 від 19.08.2020 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України,

за участю:

підозрюваної - ОСОБА_6,

захисників підозрюваної - адвокатів ОСОБА_7, ОСОБА_8,

прокурора - ОСОБА_9,

В С Т А Н О В И Л А:

Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом обставини

Національне антикорупційне бюро України (далі - НАБУ) здійснює досудове розслідування, а Спеціалізована антикорупційна прокуратура Офісу Генерального прокурора (далі - САП) - процесуальне керівництво, у кримінальному провадженні № 52020000000000526 від 19.08.2020 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

За версією органу досудового розслідування, ОСОБА_6 діючи умисно, за попередньою змовою із: ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 вчинила пособництво в заволодінні коштами ДП «Укрспирт» на підставі договорів № 1161 від 17.12.2018, № 931 від 19.12.2019 укладених із ТОВ «Демі Трейд Груп», № 2911-01 від 29.11.2017 - із ТОВ «Адвансен Трейд», за якими надмірно сплачено 43 740 788,42 грн на рахунки останніх; ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 вчинила пособництво в заволодінні коштами ДП «Укрспирт» на підставі договорів № 380 від 22.04.2019 та № 904 від 19.12.2019 (із додатковим угодами та специфікаціями) укладених із ТОВ «АП-Райт», за якими надмірно сплачено 11 747 764,51 грн на рахунки останніх. Відповідно до висновку експерта № 1041/63901 від 22.07.2022 за результатами судово-економічної експертизи зазначене є збитками, завданими ДП «Укрспирт».

30.05.2023 детективи НАБУ вручили ОСОБА_6 повідомлення про підозру у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, тобто пособництво в заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах.

У подальшому детектив НАБУ, за погодженням із прокурором САП, звернувся до слідчого судді Вищого антикорупційного суду з клопотанням про застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 10 000 000 грн із покладенням обов`язків, передбачених п. 1-4, 8, 9 ч. 5 ст. 194 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).

За результатами розгляду клопотання, слідчий суддя ухвалою від 08.06.2023 застосував до підозрюваної ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 1 342 000 грн, із покладенням обов`язків, передбачених п. 1-4, 8, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України.

У судовому рішенні, слідчий суддя дійшов таких висновків: підозра є обґрунтованою та підтверджується доданими до клопотання доказами; стороною обвинувачення доведено існування ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України; застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж застава не зможе забезпечити виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов`язків, а також запобігти ризикам кримінального провадження; застава в розмірі 1 342 000 грн не є завідомо непомірною для підозрюваної, здатна забезпечити її належну процесуальну поведінку та запобігти встановленим ризикам.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка їх подала

Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді від 08.06.2023, захисник підозрюваної ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 подав до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу. За змістом вимог просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання детектива НАБУ.

Сторона захисту посилається на те, що висновки слідчого судді, викладені в оскаржуваному судовому рішенні, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, якими обґрунтовувалося клопотання, а при його ухвалені слідчий суддя істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону, що в сукупності перешкодило йому ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. Так, сторона захисту вважає, що матеріали клопотання не містять доказів на підтвердження причетності ОСОБА_6 до інкримінованого їй кримінального правопорушення, зокрема, у чому саме полягає пособництво ОСОБА_6, її обізнаності з умислом інших фігурантів кримінального провадження. Сторона обвинувачення не дослідила положення про управління безпеки, алгоритм прийняття рішень щодо визначення переможця конкурсу на закупівлю того чи іншого товару, послуги. Спростовуючи наявність хоча б одного ризику, захист посилається на те, що ОСОБА_6 з моменту повідомлення про підозру належним чином виконує процесуальні обов`язки, ніяких дій, передбачених п. 2 та 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, не вчиняла та не може вчиняти. Визначений розмір застави є неспівмірним із майновим станом підозрюваної. Додатково сторона захисту зазначає, що слідчий суддя залишив поза увагою те, що ОСОБА_6 позитивно характеризується та на її утриманні перебувають двоє малолітніх дітей, її матір та батько.

Позиції учасників судового провадження

Захисник підозрюваної в судовому засіданні підтримав свою апеляційну скаргу в повному обсязі з наведених в ній підстав, просив її задовольнити. Підозрювана підтримала позицію свого захисника.

Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін.

Мотиви суду

Заслухавши суддю-доповідача щодо суті ухвали слідчого судді та поданої апеляційної скарги, вислухавши доводи та заперечення учасників судового провадження, дослідивши матеріали, які надійшли від слідчого судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить таких висновків.

Згідно ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосовування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

За вимогами ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Також, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки (ст. 178 КПК України).

Колегією суддів уважає, що слідчий суддя правильно вирішив всі питання, що підлягали з`ясуванню під час розгляду клопотання.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

У межах доводів апеляційної скарги з метою правильного їх вирішення, колегія суддів має визначити: чи є обґрунтованою підозра ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, що їй інкриміноване; чи наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України; чи є інші більш м`які запобіжні заходи, які зможуть запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України; чи не є визначений розмір застави непомірним для ОСОБА_6 .

Щодо обґрунтованості підозри

Колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України. Такого висновку слідчий суддя дійшов на підставі досліджених матеріалів, наданих сторонами обвинувачення і захисту, належно обґрунтував його, про що відображено в оскаржуваній ухвалі.

Вирішуючи питання щодо встановлення наявності обґрунтованої підозри слідчим суддею під час перевірки дотримано стандарту доказування «обґрунтована підозра» у вчиненні кримінального правопорушення, зважаючи при цьому на рівень обмеження прав, свобод та інтересів особи внаслідок повідомлення її про підозру та строк здійснення досудового розслідування.

При цьому, поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (ч. 5 ст. 9 КПК України). Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, у рішенні в справі Fox, Campbell and Hartley v. The United Kingdom від 30.08.1990, заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86, § 32; у рішенні в справі Нечипорук і Йонкало проти України від 21.04.2011, заява № 42310/04, § 175) термін «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Обставини здійснення підозрюваною конкретних дій та доведеність її вини, потребують перевірки та оцінки в сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Отже, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Виходячи з наявних матеріалів, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про можливу причетність ОСОБА_6 до вчинення кримінального правопорушення та відповідно встановлення викладених вище обставин за стандартом доказування «обґрунтована підозра».

Такий висновок також узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994, де Суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

На переконання колегії суддів стороною обвинувачення наведені достатні відомості про обставини вчинення дій, кваліфікованих за вказаною вище статтею КК України, які в сукупності з дослідженими матеріалами у судовому засіданні та наданими сторонами поясненнями дають підстави для висновку, що мали місце події, про які зазначається у цьому клопотанні, тобто кримінальне правопорушення могло бути вчинене за описаних у клопотанні обставин. На підтвердження цього сторона обвинувачення надала достатні матеріали, на які слідчий суддя послався при ухваленні оскаржуваного рішення.

Матеріали справи відображають характер дій ОСОБА_6, яка, діючи умисно, за попередньою змовою з: ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 вчинила пособництво в заволодінні коштами ДП «Укрспирт» на підставі договорів № 1161 від 17.12.2018, № 931 від 19.12.2019, укладених із ТОВ «Демі Трейд Груп», № 2911-01 від 29.11.2017 - із ТОВ «Адвансен Трейд», за якими надмірно сплачено 43 740 788,42 грн на рахунки останніх; ОСОБА_11, ОСОБА_16, ОСОБА_14, ОСОБА_15 вчинила пособництво в заволодінні коштами ДП «Укрспирт» на підставі договорів № 380 від 22.04.2019 та № 904 від 19.12.2019 (із додатковими угодами та специфікаціями) укладених із ТОВ «Ап-Райт», за якими надмірно сплачено 11 747 764,51 грн на рахунки останнього.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді в частині обґрунтованості підозри ОСОБА_6, оскільки надані стороною обвинувачення докази на обґрунтування підозри є переконливими, узгоджуються між собою є достатніми для висновку, що ОСОБА_6 могла вчинити інкриміноване їй кримінальне правопорушення, тобто про те, що підозра є обґрунтованою. Доводи апеляційної скарги не спростовують вищенаведеного.

Щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України

Перевіряючи обґрунтування слідчого судді щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів встановила належне та детальне обґрунтування слідчим суддею наявності чи відсутності кожного із зазначених ризиків в оскаржуваній ухвалі, зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваній в разі визнання її винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, характер та ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6, фактичні обставини провадження та дані про особу підозрюваної, у тому числі про її сімейний, майновий стан та стан здоров`я, а також інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України.

Слідчим суддею враховано, що ризики вчинення підозрюваною особою дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення слідчим суддею обґрунтованої ймовірності реалізації таких дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрювана особа обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вона схильна і має реальну можливість їх здійснити у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали, при оцінці існування ризику переховування підозрюваної від органів досудового розслідування та/або суду, слідчим суддею правомірно враховано тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 у разі визнання її винуватою у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, яке класифікується, як особливо тяжкий злочини (ч. 5 ст. 191 КК України) та відноситься до корупційних, що позбавляє застосувати норми ст. 69, 75 КК України.

Зазначені обставини самі по собі можуть бути мотивом та підставою для підозрюваної переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, оскільки тяжкість можливого покарання може спонукати її переховуватися від суду. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема позицією, викладеною у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001, в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Отже, сама по собі тяжкість злочину не є єдиною визначальною умовою при встановленні ризику, проте разом з іншими обставинами повинна враховуватись слідчим суддею під час вирішення розгляду клопотання про обрання особі запобіжного заходу.

При цьому, оскільки ризик переховування від органу досудового розслідування та суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений, серед іншого, можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями), зокрема і суворістю передбаченого покарання, слідчий суддя обґрунтовано допустив наявність даного ризику.

Окрім врахування ступеня тяжкості кримінального правопорушення, яке інкриміноване ОСОБА_6, слідчим суддею взято до уваги наявність у підозрюваної паспорту громадянина України для виїзду за кордон, майновий стан ОСОБА_6 та її родини.

Також не залишилась поза увагою слідчого судді і процесуальна поведінка ОСОБА_6 під час здійснення досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні, зокрема 17.08.2021 не прибула на виклик до НАБУ для допиту її як свідка. Окрім цього, за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій стосовно ОСОБА_11, зафіксовано розмову, під час якої ОСОБА_6 повідомила співрозмовниці «У нас нарисовался отпуск потому что по нас. Там ми є свідками, ми як свідки ідемо, по кримінальній справі. Нам надо було уйти в отпуск на місяць бистренько. Пока там это все сейчас суды и это все. Мы тут трубку не берем. Там нам повестки приходят. Да. Поэтому мы смылись».

За таких обставин, слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку про існування ризику переховування ОСОБА_6 від органів досудового розслідування та/або суду. Доводами апеляційної скарги вказаний висновок не спростований.

Також колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо наявності ризику незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних, експертів у цьому кримінальному провадженні.

Так, при встановленні наявності ризику впливу на свідків, необхідно враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1 та 2 ст. 23, ст. 224 КПК України).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (ч. 4 ст. 95 КПК України).

За змістом ч. 11 ст. 615 КПК України як докази в суді можуть бути використані і показання, отримані під час допиту свідка, потерпілого, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану. Проте хід і результати такого допиту мають фіксуватися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.

За таких обставин ризик впливу на свідків існує до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Також слідчим суддею обґрунтовано прийнято до уваги, що в результаті обізнаності ОСОБА_6 про осіб, які давали свідчення у кримінальному провадженні існує ймовірність, що вона може впливати на свідків, з метою примушування їх до зміни раніше наданих показань, та таким же чином впливати на свідків, які не давали показання, що в подальшому виключить їх можливість давати правдиві, послідовні показання у ході досудового розслідування. Крім того, іншим підозрюваним у цьому ж кримінальному провадженні інкримінується скоєння у співучасті з ОСОБА_6 одного й того ж правопорушення, тому існують підстави вважати, що ці особи можуть бути об`єднані однією метою - унеможливити притягнення їх до кримінальної відповідальності шляхом зміни показів, формування спільної правової позиції.

Щодо обґрунтованості застосованого запобіжного заходу

В оскаржуваній ухвалі слідчий суддя, враховуючи наявність обґрунтованої підозри та існування двох ризиків, дійшов висновку про застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді застави, оскільки вказаний запобіжний захід є виправданим та пропорційним у даному провадженні.

Сторона захисту заперечила щодо необхідності застосування до підозрюваної будь-якого запобіжного заходу з огляду не необґрунтованість підозри.

Відповідно до ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.

Більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні з заставою є: а) особисте зобов`язання; б) особиста порука.

Слідчий суддя встановив, що менш суворий запобіжний захід, ніж застава може негативно відобразитися на здійсненні досудового розслідування (в тому числі шляхом неналежного виконання підозрюваною своїх процесуальних обов`язків) і русі кримінального провадження. Застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання чи особистої поруки для запобігання вказаним ризикам буде недостатнім, оскільки виконання покладених на підозрювану обов`язків буде залежати виключно від волі самої підозрюваної та їх порушення не матиме для неї очевидних і достатньо суттєвих негативних наслідків.

Також слідчий суддя врахував наявність обґрунтованої підозри у вчиненні в т.ч. тяжкого корупційного злочину, а також наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, тому дійшов обґрунтованого висновку, що на цьому етапі кримінального провадження запобіжний захід у виді застави є необхідним та достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваної та він зможе запобігти встановленим слідчим суддею ризикам і при цьому буде пропорційним, співмірним та таким, що не становитиме надмірний тягар для підозрюваної та інших осіб. Доводи апеляційної скарги сторони захисту не спростовують вказаних висновків.

Також, належно обґрунтованим та законним є рішення слідчого судді і в частині покладення на підозрювану обов`язків, передбачених п. 1-4, 8, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України.

Отже, на думку колегії суддів, слідчий суддя належним чином вмотивував свої висновки в цій частині та з метою забезпечення виконання підозрюваною процесуальних обов`язків та запобігання встановленим ризикам, відповідно до вимог КПК України обґрунтовано застосував запобіжний захід у вигляді застави, який на цьому етапі слідства є адекватним превентивним заходом.

Щодо розміру застави

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно з п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20 листопада 2010 року ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини в професійному середовищі, яке сформувало обставини для такої діяльності, з метою забезпечення ефективності даного заходу, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.

Водночас, із структури статті 5 Конвенції, в цілому, та її пункту 3, зокрема, випливає, що застава може вимагатись лише до тих пір, поки існують причини, що виправдовують затримання (§ 42 рішення ЄСПЛ у справі Musuc v. Moldova від 06 листопада 2007 року, заява № 42440/06, та § 139 рішення ЄСПЛ в справі Олександр Макаров проти Росії від 12 квітня 2009 року, заява № 15217/07). Влада повинна бути уважною у встановленні відповідної застави, як і у вирішенні питання про необхідність продовження ув`язнення обвинуваченого. Більше того, сума застави повинна бути належним чином обґрунтована в рішенні суду, а також повинно бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого (рішення ЄСПЛ у справі Mangouras v. Spain, заява № 12050/04, § 79).

Отже, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув`язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.

Згідно п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину визначається в межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (абз. 5 ч. 5 ст. 182 КПК України).

Європейський суд з прав людини рішенні від 13 січня 2022 у справі «Істоміна проти України», вказав на те, що хоча національне законодавство дозволяло суду у «виключних випадках» встановлювати більші розміри застави, таке рішення мало передбачати ретельний аналіз обставин справи для обґрунтування її «виключного» характеру, а також необхідності ретельної оцінки всіх відповідних факторів, у тому числі спроможності підозрюваного сплатити визначений розмір застави, та задовільного пояснення, чому застава була визначена у такому надзвичайно великому розмірі.

Колегія суддів в черговий раз звертає увагу, що положення КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують на такі критерії, які слід врахувати при визначені розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; даних про особу підозрюваного; встановлені ризики, передбачені статтею 177 КПК України; «професійне середовище» підозрюваного; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням тощо.

Із матеріалів провадження слідує, що слідчий суддя, врахувавши обставини вчинення кримінального правопорушення, майновий стан підозрюваної та її родини, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, визначив підозрюваній ОСОБА_6 заставу в розмірі 1 342 000 грн.

Перевіривши відомості щодо майнового стану підозрюваної ОСОБА_6, колегією суддів установлено, що відповідно до наявних відомостей з Державного реєстру фізичних осіб, платників податків за період з 2019 до 2022 роки ОСОБА_6 податковими агентами нараховано доходи на загальну суму 2 145 925, а її чоловіку ОСОБА_11 - 2 296 608 грн. Згідно довідки ДП «Укрспирт» протягом січня - квітня 2023 року ОСОБА_6 нараховано дохід у сумі 267 695, 24 грн.

Також, матеріалами провадження встановлено, що підозрюваній та членам її родини належать на праві власності:

- квартира площею 59 кв.м за адресою: АДРЕСА_3 (частка власності, власник ОСОБА_6 );

- земельна ділянкою 0520210100:01:141:0046 площею 0,0998 га за адресою: АДРЕСА_4 (частка власності, власник ОСОБА_6 );

- житловий будинок площею 87,5 кв.м за адресою: АДРЕСА_5 (частка власності, власник ОСОБА_6 );

- земельна ділянка 3221888800:34:049:0293 площею 0,24 га за адресою: Київська область, Вишгородський район, Хотянівська сільська рада, с/т «Глядин» (власник ОСОБА_6 ; на ділянці подружжям збудовано будинок, який ще не введено в експлуатацію);

- гаражний бокс площею 34,7 кв.м, за адресою: м. Київ, «Автолюбитель-5» автогаражний кооператив» обслуговуючий кооператив (Шевченківський район), гараж НОМЕР_1, адреса ГК: АДРЕСА_6 (власник ОСОБА_6 );

- транспортний засіб Nissan Rogue, 2017 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 (власник ОСОБА_11 );

- транспортний засіб ЗАЗ-Daewoo T13110, 2004 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 (власник ОСОБА_11 );

- транспортний засіб Toyota Yaris, 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_4 (власник ОСОБА_6 ).

Колегія суддів звертаю увагу на те, що майновий стан підозрюваної та членів її родини необхідно враховувати для вирішення питання про помірність розміру застави. При цьому, високий рівень матеріального забезпечення підозрюваної чи членів її сім`ї сам по собі не може розцінюватися як виключна обставина, яка дає право слідчому судді на вихід за встановлені законом межі при визначенні розміру застави, оскільки безпосередньо не стосується обставин інкримінованого підозрюваному правопорушення.

Крім того, слідчий суддя не взяв до уваги наявність у підозрюваної двох малолітніх дітей 2022 року народження, а також її батьків літнього віку з інвалідністю, утримання яких потребує значних матеріальних та фінансових ресурсів.

Колегія суддів, наголошує на тому, що застосовуючи заходи забезпечення слідчий суддя повинен був враховувати інтереси сім`ї підозрюваної ОСОБА_6 . Вказаний висновок узгоджується з позицією ЄСПЛ викладеною в рішенні у справі Apostolovi проти Болгарії (заява № 32644/09).

Також, у судовому засіданні встановлено, що до підозрюваного в цьому кримінальному провадженні ОСОБА_11, який є чоловіком ОСОБА_6, теж застосовано запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 5 000 000 грн.

На думку колегії суддів, сукупний розмір застави визначений ОСОБА_6 та ОСОБА_11, які є членами сім`ї, з урахуванням інших вищенаведених обставин, у тому числі спільних доходів, буде непомірним та неспроможним сплатити визначений розмір застави, що може перетворитися на безальтернативне ув`язнення.

З огляду на викладене, враховуючи дані про підозрювану ОСОБА_6, її майновий та соціальний стан, колегія суддів доходить висновку про необхідність застосування застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 805 200 гривень, тобто розміру застави в межах, встановлених положеннями п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України. Такий розмір застави, на думку колегії суддів, є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні, не порушує права підозрюваного, буде помірним для підозрюваного та достатнім для запобігання ризикам і забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов`язків.

Щодо інших доводів сторін

Також, в апеляційній скарзі містяться інші аргументи сторони захисту, які не потребують детального аналізу та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні. При цьому колегія суддів виходить з усталеної практики ЄСПЛ. Так, хоча § 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна трактувати як необхідність давати детальну відповідь на кожен аргумент. Ступінь застосування цього обов`язку обґрунтовувати рішення можна змінювати залежно від характеру рішення та потрібно визначати з урахуванням обставин конкретної справи (див. рішення у справах «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), від 09.12.1994, § 29, Серія A. 303-A, «Хіро Балані проти Іспанії» (Hiro Balani v. Spain), 09.12.1994, § 27, Серія A, № 303-B та Гарсіа Руїс (Garcia Ruiz), згадане вище, § 26). Тому, відхиляючи апеляцію, апеляційний суд може, в принципі, просто схвалити обґрунтування рішення суду нижчої інстанції (див. рішення у справах «Хелле проти Фінляндії» (Helle v. Finland), від 19.12.1997, §§ 59-60, Звіти про судові рішення та ухвали 1997-VIII, «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, § 30, від 27.09.2001, «Степанян проти Вірменії» (Stepanyan v. Armenia), № 45081/04, § 35, від 27.10.2009 та «Емель Бойраз» (Emel Boyraz), згадане вище, § 74) (рішення «Їлдиз проти Туреччини» (Yildiz v. Turkey), заява № 47124/10, від 27.04.2021, § 31).

У цьому провадженні колегією суддів надані відповіді на всі вагомі аргументи.

Висновки Суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильних висновків щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованого кримінального правопорушення, наявності двох ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також щодо обґрунтованості застосованого запобіжного заходу. Разом із тим колегія суддів не погоджується з висновком про визначення розміру застави в сумі 1 342 000 грн з виходом за граничні її межі, встановлені ч. 5 ст. 182 КПК України.

Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку про необхідність скасування ухвали слідчого судді в частині визначення розміру застави з постановленням нової ухвали в цій частині, якою визначити заставу в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 805 200 грн. У решті ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін з огляду на те, що рішення слідчого судді в цій частині є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом.

Керуючись ст. 309, 376, 392, 404, 405, 407, 418, 419, 422, 424, 532 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 08.06.2023 скасувати в частині визначеного розміру застави.

У цій частині постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваної ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 300 (триста) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 805 200 (вісімсот п`ять тисяч двісті) гривень.

В іншій частині ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 08.06.2023 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_2

Судді ОСОБА_3

ОСОБА_4