Документ № 112249931

Справа № 991/5977/23

Провадження 1-кс/991/5992/23

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2023 року м. Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, захисників ОСОБА_3, Ушканенка підозрюваного ОСОБА_4, прокурора ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Києві клопотання адвоката ОСОБА_3, яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_4, про зміну запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 62019000000001257 від 08.08.2019,

ВСТАНОВИВ:

До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3, яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_4, про зміну застосованого до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у кримінальному провадженні № 62019000000001257 від 08.08.2019 (далі - Клопотання), в якому захисник просить:

- змінити запобіжний захід, обраний щодо ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29.12.2022, який діє на момент звернення з даним клопотанням - застава у розмірі 9 924 000 грн, на запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, а саме: прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- у випадку, коли слідчий суддя дійде висновку про неможливість застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, зменшити розмір застави до розміру, визначеного ч. 5 ст. 181 КПК України, а саме до 80 розмірів прожиткового мінімуму (207 120 грн).

Клопотання мотивовано тим, що ОСОБА_4 не набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, підозра є необґрунтованою, ризики відсутні, його процесуальна поведінка є виключно належною. При цьому, грошові кошти, внесені як застава за ОСОБА_4 у сумі 9 924 000 грн, підлягають поверненню заставодавцю ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ ГРУП», з яким дружина ОСОБА_4 - ОСОБА_6 уклала договір про надання послуг (внесення застави), строк дії якого сплив. При вирішенні питання про зміну запобіжного заходу має бути врахована особиста ситуація ОСОБА_4, а саме: займає відповідальну посаду в правоохоронному органі, має авторитет і повагу серед колег, має нагороди та відзнаки, дорожить своїм місцем роботи, має міцні соціальні зв?язки, наразі має на утриманні вагітну дружину, має проблеми зі здоров?ям, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується, беззаперечно виконує процесуальні обов?язки підозрюваного в даному кримінальному провадженні.

В судовому засіданні захисники ОСОБА_3, ОСОБА_7 та підозрюваний ОСОБА_4 доводи Клопотання підтримали, просили задовольнити з викладених у ньому підстав.

Прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора (далі - САП) ОСОБА_5 заперечував проти доводів Клопотання, просив відмовити у його задоволенні. Зазначив, що набуття ОСОБА_4 статусу підозрюваного, обґрунтованість повідомленої йому підозри та наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, встановлювалось слідчим суддею та апеляційною інстанцією при застосуванні до ОСОБА_4 запобіжного заходу. На даний час, ризики, які стали підставою для застосування запобіжного заходу, продовжують існувати, ОСОБА_4 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру, реальний майновий стан родини ОСОБА_4 відрізняється від офіційного.

Дослідивши зміст Клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши доводи сторін, слідчий суддя дійшов до наступного висновку.

Слідчим суддею встановлено, що детективами Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) здійснювалося досудове розслідування, а прокурорами САП - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 62019000000001257 від 08.08.2019, зокрема, за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 368 КК України (далі - Кримінальне провадження).

Відповідно до ч. 1 ст. 201 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

За ч. 4 ст. 201 КПК України, слідчий суддя, суд зобов`язаний розглянути клопотання підозрюваного, обвинуваченого протягом трьох днів з дня його одержання згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК України, слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

У Клопотанні сторона захисту, посилаючись на не набуття ОСОБА_4 статусу підозрюваного у Кримінальному провадженні, необґрунтованість повідомленої йому підозри, відсутність ризиків, встановлених при застосуванні запобіжного заходу, виключно належну процесуальну поведінку підозрюваного, ставить питання щодо зміни застосованого до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на особисте зобов`язання із покладенням додаткових процесуальних обов`язків або зменшення розміру внесеної за підозрюваного застави.

Таким чином, враховуючи доводи Клопотання, беручи до уваги положення ч. 3 ст. 26 КПК України, слідчим суддею при розгляді поданого Клопотання встановлюється наявність/відсутність у ОСОБА_4 статусу підозрюваного у Кримінальному провадженні, наявність/відсутність обґрунтованої підозри, наявність/відсутність ризиків, які були встановлені при застосуванні до ОСОБА_4 запобіжного заходу, наявність/відсутність підстав для зміни застосованого запобіжного заходу у вигляді застави або зменшення розміру внесеної за підозрюваного застави.

21.12.2022 ОСОБА_4 вручено повідомлення про підозру, а 12.04.2023 - про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених: ч. 5 ст. 191 КК України, тобто у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене в особливо великих розмірах та організованою групою; ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 358 КК України, тобто у організації використання завідомо підробленого документа, вчинене організованою групою; ч. 3 ст. 368 КК України, тобто у одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди, а так само прохання надати таку вигоду для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, та в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, вчинене повторно та за попередньою змовою групою осіб.

Посилаючись на ненабуття ОСОБА_4 статусу підозрюваного у Кримінальному провадженні, сторона захисту зазначає про підписання та вручення повідомлення про підозру різними детективами НАБУ.

Однак, саме по собі вручення тексту повідомлення про підозру уповноваженим детективом, за умови, що складення та підписання відповідного повідомлення про підозру було здійснено іншим детективом, який також входив у групу слідчих, не тягне за собою порушення порядку здійснення повідомлення про підозру та не порушує жодних прав особи. Вимог щодо доручень на виконання цієї процесуальної дії чинний Кримінальний процесуальний кодекс України не містить, оскільки після включення до групи слідчих, детектив уже наділений відповідними повноваженнями у конкретному кримінальному провадженні.

Враховуючи, що повідомлення про підозру ОСОБА_4 складено, підписано та вручено особисто ОСОБА_4 у день його складання, про що свідчить запис про відмову ОСОБА_4 та його захисника від підпису про отримання повідомлення про підозру, детективами, що входять до складу слідчої групи, яка здійснює досудове розслідування Кримінального провадження, ОСОБА_4 набув статс підозрюваного у даному Кримінальному провадженні.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29.12.2022 (справа № 991/6636/22 провадження № 1-кс/991/6666/22) до підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 4000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 9 924 000 грн, у разі внесення якої, на підозрюваного покладається ряд додаткових процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Ухвалою колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 16.01.2023 (справа № 991/6636/22 провадження № 11-сс/991/67/23) вказана ухвала слідчого судді залишена без змін.

29.12.2022 ОСОБА_4 звільнений з-під варти внаслідок внесення визначеного йому розміру застави та вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави з покладенням додаткових процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України. Ухвалою слідчого судді (справа № 991/6636/22) термін дії обов`язків, покладених на підозрюваного, визначено до 21.02.2023 включно. В подальшому строк дії обов`язків, покладених на ОСОБА_4 судом, не продовжувався.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15.06.2023 (справа № 991/5057/23) строк досудового розслідування у Кримінальному провадженні продовжено до десяти місяців, тобто до 21.10.2023 включно.

За ч. 4 ст. 193 КПК України, з урахуванням ч. 4 ст. 201 КПК України, за клопотанням сторін або за власною ініціативою слідчий суддя, суд має право заслухати будь-якого свідка чи дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про застосування запобіжного заходу.

Як вбачається зі змісту ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29.12.2022 та ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 16.01.2023, при їх постановленні, з`ясовано всі обставини, з якими закон пов`язує можливість застосування до підозрюваного відповідного запобіжного заходу (у тому числі наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, наявність ризиків) та зроблено висновок, що більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою з альтернативою застави у визначеному розмірі не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_4 та запобігти встановленим ризикам, передбаченим п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України.

За ч. 1 ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Таким чином, при зверненні сторони захисту до суду у порядку ст. 201 КПК України із клопотанням про зміну застосованого до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу, тягар доказування перед слідчим суддею обставин, на які вона посилається, покладається саме на сторону захисту.

Так, при вирішенні питання про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу, слідчим суддею та колегією суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду встановлено обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри на підставі наданих стороною обвинувачення доказів, зокрема копій: договорів, протоколів огляду, процесуальних документів по кримінальному провадженню №22018000000000303, заяв, наказів, листів АРМА, протоколу засідання тендерного комітету ДП «СЕТАМ», висновку про вартість ТОВ «Експертно-технічний центр «Статус», протоколу електронних торгів, звіту про оцінку, протоколів допиту свідків, висновку експерта, інших матеріалів кримінального провадження.

Разом з тим, на підтвердження обґрунтованості нової підозри за ч. 3 ст. 368 КК України, про яку повідомлено ОСОБА_4 12.04.2023, щодо отримання ним неправомірної вигоди у вигляді нерухомого майна прокурор надав протокол огляду від 22.12.2022. Згідно вказаного протоколу, оглядом мобільного телефону, вилученого під час проведення обшуку за місцем проживання підозрюваного, віднайдено контакт «ОСОБА_12», телефон НОМЕР_1, дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 . Крім цього, у додатку WhatsApp, встановленому у мобільному телефоні, виявлено листування із контактами « ОСОБА_8 » ( НОМЕР_2 ), ОСОБА_9 ( НОМЕР_3 ), яке стосується об?єкту нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 . Також у листуванні з абонентом « ОСОБА_9 » міститься фотознімок квитанції від 10.02.2021 № 5 на суму 2025 грн. 90 коп. платник - ОСОБА_10, отримувач - ТОВ «ЖЕО «Софія Київська». Вказане може свідчити про те, що фактичним власником зазначеної квартири є ОСОБА_4 .

За такого, повідомлена ОСОБА_4 підозра відповідає стандарту доказування «обґрунтована підозра» та не є вочевидь необґрунтованою.

Разом з тим, на стадії досудового розслідування оцінка наявних в матеріалах кримінального провадження доказів, у тому числі наданих стороною захисту, здійснюється в контексті визначення вірогідності та достатності підстав причетності особи до вчинення кримінального правопорушення, а також того чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше досудове розслідування. При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Саме при розгляді кримінального провадження по суті суд, відповідно до положень ст. 94 КПК України, дослідивши всі обставини, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, може прийняти рішення щодо стадії кримінального правопорушення, за наявності підстав, встановити наявність/відсутність в діях особи складу кримінального правопорушення.

При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Так, при застосуванні до ОСОБА_4 запобіжного заходу, слідчим суддею та колегією суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду була встановлена наявність наступних ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: (1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; (2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; (3) незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Зазначений стандарт доказування (переконання) слідчий суддя використовує для перевірки наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, у цьому Кримінальному провадженні щодо підозрюваного ОСОБА_4 .

Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду.

Ризик переховування від правосуддя слідчий суддя оцінює в світлі обставин цього Кримінального провадження та особистої ситуації (обставин) підозрюваного ОСОБА_4 (фактичних даних, які можуть свідчити про особливості характеру та моральні принципи, сімейний стан, освіту, роботу, місце проживання, засоби до існування).

У розумінні практики ЄСПЛ, тяжкість обвинувачення хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення, у сукупності з іншими обставинами, збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Зокрема, у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року, ЄСПЛ зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Таким чином, ризик переховування від органу досудового розслідування/суду обумовлюється, серед іншого, можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання (за злочин, передбачений ч. 5 ст. 191 КК України, передбачено виключно покарання у виді реального позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна; за злочин, передбачений ч. 3 ст. 368 КК України, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна).

При цьому, слідчий суддя при встановленні даного ризику враховує існування інших факторів, які можуть свідчити про наявність у ОСОБА_4 можливості переховуватися від органу досудового розслідування та суду, зокрема, про відсутність перешкод для ОСОБА_4 покинути територію України свідчить також і наявність паспорту громадянина України для виїзду за кордон, достатній майновий стан підозрюваного та його близьких родичів, що може бути використано для тривалого або постійного проживання як на території України так і за кордоном.

Слідчим суддею береться до уваги, що ОСОБА_4 здано на зберігання до відповідного органу Державної міграційної служби України наявний у нього паспорт громадянина України для виїзду за кордон. Однак, здача паспорта не виключає можливості повторного його отримання з метою виїзду за кордон.

При цьому, ОСОБА_4 має досвід проходження служби в СБУ та ДБР, що може вказувати на обізнаність із заходами конспірації та приховування місця свого перебування, а також про тісні професійні та соціальні зв`язки, у тому числі з працівниками державних та правоохоронних органів, які можуть бути використані з метою ухилення від кримінальної відповідальності та уникнення контролю у пунктах пропуску через державний кордон при спробі виїзду за межі України.

Таким чином, ризик переховування від органу досудового розслідування та/або суду продовжує існувати, хоча і зменшився незначною мірою з плином часу.

Щодо ризику незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу. (частина 4 статті 95 КПК України).

В свою чергу, частиною 11 ст. 615 КПК України визначено, що показання, отримані під час допиту свідка, потерпілого, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо хід і результати такого допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації. Показання, отримані під час допиту підозрюваного, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо у такому допиті брав участь захисник, а хід і результати проведення допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.

За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом, крім випадків неможливості отримання безпосередньо судом таких показань внаслідок обставин, пов`язаних із введенням воєнного стану на території України.

Так, ОСОБА_4, у випадку направлення обвинувального акта щодо нього до суду та визнання його винуватості у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 368 КК України, може бути призначено виключно реальне покарання.

Враховуючи, що існує взаємообумовленість дій між підозрюваним ОСОБА_4 та іншими особами, які можуть бути причетні до вчинення вказаних кримінальних правопорушень, зважаючи на наявність у підозрюваного зв`язків серед працівників правоохоронних органів, існують достатні підстави вважати, що ОСОБА_4 може безпосередньо або опосередковано впливати на свідків/інших підозрюваних у цьому Кримінальному провадженні для дачі ними неправдивих показань на стадії судового розгляду та уникнення ОСОБА_4 можливої кримінальної відповідальності.

За такого, ризик незаконного впливу ОСОБА_4 на свідків та інших підозрюваних у цьому Кримінальному провадженні продовжує існувати, хоча і зменшився незначною мірою з огляду на фіксування показів свідків в протоколах їх допиту та загрозою кримінальної відповідальності свідків за дачу завідомо неправдивих доказів та відмову від дачі показів в подальшому.

Щодо ризиків знищити, приховати або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Так про продовження існування ризику приховати або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, свідчить те, що органом досудового розслідування встановлено, що частина матеріалів кримінального провадження № 22018000000000303, в якому ОСОБА_4 був старшим групи слідчих і в межах якого ним вчинялись ймовірно злочинні дії щодо арешту права вимоги та передачі їх в управління АРМА з метою подальшої реалізації наперед визначеним особам по заниженим цінам, зникла. Це може свідчити про здійснення ним впливу на працівників правоохоронних органів з метою знищення або приховування документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Крім того, досудовим розслідуванням також встановлено обставини щодо вжиття співучасниками заходів щодо приховування і зміни, вилучення оригіналів документів, підкладання документів в архів до проведення органом досудового розслідування слідчих дій.

На час вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, ОСОБА_4 обіймав посаду керівника органу досудового розслідування і був страшим слідчим у кримінальних провадженнях, в межах яких вчинялись ймовірно злочинні дії щодо арешту Прав вимоги та передачі їх в управління АРМА з метою подальшої реалізації наперед визначеним особам по заниженим цінам. Перебування на вказаній посаді та наявні службові повноваження свідчать про можливості та зв`язки підозрюваного, які він зможе використати у подальшому для того, щоб уникнути кримінальної відповідальності та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, у тому числі шляхом підкупу, погроз, тиску на учасників та сторін кримінального провадження, штучного створення доказів своєї невинуватості.

Вказане свідчить про продовження існування зазначених ризиків.

Таким чином, ризики, передбачені п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовжують існувати, хоча й зменшились незначною мірою із плином часу та у зв`язку із фіксуванням під час досудового розслідування відшукуваних доказів стороною обвинувачення.

Слідчим суддею також береться до уваги особиста ситуація підозрюваного (має постійне місце проживання та роботи, одружений, наразі має на утриманні вагітну дружину, має проблеми зі здоров?ям, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, позитивно характеризується), проте, такі обставини, в світлі наведених вище фактичних даних, не є настільки переконливими та вагомими, щоб знизити, в умовах відсутності додаткових обв`язків, встановлені слідчим суддею ризики до малоймовірності чи до їх виключення.

При цьому, належна процесуальна поведінка підозрюваного ОСОБА_4, на яку посилається сторона захисту, не свідчить про відсутність встановлених ризиків, а навпаки вказує на те, що застосований запобіжний захід у вигляді застави є таким, що достатньою мірою гарантує належну поведінку ОСОБА_4 у Кримінальному провадженні з урахуванням продовження існування встановлених слідчим суддею ризиків.

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя вважає недоведеним зменшення встановлених ризиків на стільки, щоб більш м`який запобіжний захід, ніж застава, був здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного у Кримінальному провадженні.

Разом з тим, беручи до уваги, що строк додаткових процесуальних обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_4 судом, закінчився та обов`язки скасовано (ч. 7 ст. 194 КПК України), застава у визначеному розмірі є єдиним стримуючим фактором для підозрюваного у Кримінальному провадженні.

Крім того, між ОСОБА_6, яка є дружиною ОСОБА_4, та ТОВ «ФК Єврокредит Груп» укладено Договір про надання послуг від 29.12.2022, відповідно до умов якого, ТОВ «ФК Єврокредит Груп» (надалі іменується «Заставодавець») вносить заставу розміром 9 924 000, 00 грн на користь Вищого антикорупційного суду в якості застави за ОСОБА_4 згідно ухвали слідчого судді у справі № 991/6636/22 від 29.12.2022.

Згідно платіжного доручення № 108 від 29.12.2022, заставу у розмірі 9 924 000, 00 грн за підозрюваного ОСОБА_4 у Кримінальному провадженні внесено саме ТОВ «ФК Єврокредит Груп».

Таким чином, ТОВ «ФК Єврокредит Груп» є заставодавцем у розумінні ч. 2 ст. 182 КПК України.

За ч. 1 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків.

За ч. 3 ст. 182 КПК України, при застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави, заставодавцю роз`яснюються у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов`язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов`язків.

Відповідно до ч. 6 ст. 182 КПК України, з моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, а також з моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Положення ч. 8 ст. 182 КПК України передбачають можливість звернення застави в дохід держави у разі невиконання обов`язків заставодавцем.

Відповідно до ч. 11 ст. 182 КПК України, застава повертається заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу, якщо вона не була звернена у дохід держави.

Таким чином, заставодавцю роз`яснюються покладені на нього обов`язки та наслідки їх невиконання. Внесені заставодавцем кошти - застава залишаються на депозитному рахунку відповідного суду та, якщо застава не була звернена у дохід держави, - повертаються у повному обсязі заставодавцю у випадку припинення дії цього запобіжного заходу: закриття кримінального провадження, скасування запобіжного заходу, зміни одного виду запобіжного заходу на інший, ухвалення вироку суду.

За такого, доводи Клопотання щодо відсутності у подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_6 можливості повернути грошові кошти заставодавцю, які були внесені як застава за підозрюваного, слідчим суддею відхиляються, оскільки при внесенні зазначених коштів як застави за підозрюваного ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 усвідомлювали наслідки внесення таких грошових коштів у якості застави та можливість їх повернення лише у визначених законом випадках.

З урахуванням викладеного, зважаючи на обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри, продовження існування зменшених незначною мірою ризиків, передбачених п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України, беручи до уваги, що встановлені при застосуванні запобіжного заходу додаткові обов`язки наразі не діють, слідчий суддя вважає за можливе змінити визначений та застосований до ОСОБА_4 запобіжний захід у виді застави, зменшивши її розмір до рівня, який в умовах відсутності додаткових обов`язків буде в достатній мірі запобігати зазначеним ризикам та гарантувати належну процесуальну повіденкі підозрюваного - до 3500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на 01.01.2023, що становить 9 394 000, 00 грн. Зазначене забезпечить дотримання принципу пропорційності, який є одним із елементів верховенства права, та не зашкодить завданням Кримінального провадження.

Керуючись статтями 22, 26, 201, 309, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити частково.

Змінити визначений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29.12.2022 (справа №991/6636/22) та застосований до ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у виді застави, зменшивши її розмір до 3500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на 01.01.2023, що становить 9 394 000 (дев`ять мільйонів триста дев`яносто чотири тисячі) гривень 00 копійок.

В іншій частині в задоволенні клопотання відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СЛІДЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_1