- Головуючий суддя (ВАКС): Шкодін Я.В.
справа №991/6299/23
провадження №1-кс/991/6310/23
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
«19» липня 2023 року м. Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, прокурора ОСОБА_3, підозрюваного ОСОБА_4, захисника ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання детектива Національного бюро Першого відділу детективів Четвертого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_6, погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7, про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у кримінальному провадженні №12014030160000065 від 26 лютого 2014 року стосовно:
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у м. Києві, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України,
ВСТАНОВИВ:
До Вищого антикорупційного суду надійшло вказане клопотання детектива.
Обставини, якими обґрунтоване клопотання
В провадженні детективів НАБУ знаходиться кримінальне провадження №12014030160000065 від 26 лютого 2014 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, в ході проведення якого, зокрема встановлено, що директор ДП «Волиньторф» ОСОБА_8 зловживаючи своїм службовим становищем за попередньою змовою з директором ТОВ «Пром-Газ-Інвест» (ТОВ «Сетерус») ОСОБА_4, директором ТОВ «КУА «Прайм Тайм» ОСОБА_9 та іншими невстановлених досудовим розслідуванням особами, заволоділи грошовими коштами ДП «Волиньторф» в розмірі 5 570 068,49 грн. Крім того, зі змісту клопотання, ОСОБА_8 та ОСОБА_4 склали та підписали завідомо неправдиві акти виконання зобов`язань: 20 грудня 2013 року (договорів купівлі-продажу цінних паперів №БВ 201213/2/1), 29 січня 2014 року (договорів купівлі-продажу цінних паперів №БВ 290114/2/1), 14 лютого 2014 року (договір купівлі-продажу цінних паперів №БВ 140214/2/1). До вказаних документів внесено недостовірну інформацію про виконання сторонами всіх взятих на себе зобов`язань згідно з договорами, зокрема оплату покупцем вартості пакету цінних паперів згідно з п. 2 договорів, зазначено, що підписанням актів сторони засвідчують відсутність будь-яких зобов`язань за договорами, у тому числі майнового характеру.
29 червня 2023 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.
Мотивуючи необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді застави, детектив у клопотанні зазначив, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від семи до дванадцяти років. Метою застосування до підозрюваного запобіжного заходу, згідно зі ст. 177 КПК України, детектив визначає забезпечення його належної процесуальної поведінки, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; знищити, сховати або спотворити документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Підставою застосування запобіжного заходу в клопотанні визначено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, а також суттєвий ступінь вказаних ризиків.
Враховуючи викладене, для нівелювання зазначених в клопотанні ризиків, на думку детектива, необхідним є застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді застави, а застосування до нього більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти цим ризикам. При цьому, з огляду на тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_4, дані про особу підозрюваного та його майновий і сімейний стан, детектив вважає за необхідне визначити ОСОБА_4 заставу у розмірі 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 342 000 грн, оскільки застава у межах, визначених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, не здатна забезпечити виконання ОСОБА_4 обов`язків підозрюваного, при цьому застава у запропонованому ним розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків та не є непомірною для нього.
Крім того, у клопотанні зазначено, що наведені обставини обґрунтовують необхідність покладення на ОСОБА_4 обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.
Позиція сторін у судовому засіданні
В судовому засіданні прокурор подане клопотання підтримав та просив його задовольнити з підстав, викладених у ньому.
Підозрюваний ОСОБА_4 та його захисниця ОСОБА_5 проти задоволення клопотання заперечували. Зокрема, захисниця послалася на відсутність правових підстав для застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу, з огляду на необґрунтованість оголошеної йому підозри та відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Крім того, вказала на те, що ОСОБА_4 на даний час не працює, у зв`язку з чим має мінімальний дохід, при цьому потребує лікування у зв`язку з проблемами зі здоров`ям, а також він співпрацює зі слідством.
Встановлені обставини, мотиви і оцінка слідчого судді
Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя зазначає про наступне.
Зі змісту ст. 131 КПК України, з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення,до яких віднесені, зокрема, і запобіжні заходи.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ч. 2 ст. 177 КПК України).
Отже, умовою, без якої неможливе вирішення питання про застосування запобіжного заходу, є підозра у вчиненні особою кримінального правопорушення, яка, власне, випливає зі змісту процесуального рішення прокурора, слідчого (за погодженням з прокурором), яке ґрунтується на зібраних під час досудового розслідування доказах та в якому формується твердження (припущення) про причетність певної особи до вчинення кримінального правопорушення, засноване на результатах розслідування, з повідомленням про це такій особі та роз`ясненням її прав і обов`язків в порядку ст.ст. 276-279 КПК України.
Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 12 липня 2023 року, досудове розслідування у кримінальному провадженні №12014030160000065 розпочато 26 лютого 2014 року. В його межах письмове повідомлення про підозру ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, складено та вручено підозрюваному 29 червня 2023 року згідно з вимогами ст. 278 КПК України, а отже він набув статус підозрюваного у цьому кримінальному провадженні в розумінні ст. 42 КПК України і стосовно нього може розглядатися питання про застосування запобіжного заходу.
Щодо обґрунтованості підозри
Вирішуючи питання стосовно того, чи є пред`явлена ОСОБА_4 підозра обґрунтованою, встановлення чого визначено ч. 2 ст. 177 КПК Україниоднією з обов`язкових підстав для застосування запобіжного заходу, слідчий суддя виходить з наступного.
Кримінальне процесуальне законодавство України не дає визначення поняття «обґрунтована підозра», а тому, в силу приписів ч.5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини під час вирішення питання щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень.
З точки зору такої практики Європейського суду з прав людини, обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що обґрунтовують засудження особи, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачень (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану», «Нечипорук і Йонкало проти України»).
ОСОБА_4 у цьому кримінальному провадженні підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.
Оскільки кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, слідчий суддя, вирішуючи питання щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, не встановлює наявність в його діях складу злочину та ступінь його вини, оцінюючи докази з точки зору їх достатності і допустимості, тобто не вирішує ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, а лише об`єктивно та розумно оцінює отримані докази за своїм внутрішнім переконанням та визначає, чи виправдовують вони в своїй сукупності проведення досудового розслідування та чи дозволяють встановити причетність особи до вчинення кримінального правопорушення, яка є вірогідною та достатньою для застосування до нього запобіжного заходу.
З метою встановлення наявності чи відсутності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 зазначених вище кримінальних правопорушень, слідчим суддею досліджені наявні в матеріалах клопотання докази та проаналізовано доводи, викладені у клопотанні і роз`яснені в судовому засіданні.
Так, як вбачається з поданих матеріалів, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_8, як директор ДП «Волиньторф», ОСОБА_9, як директор ТОВ «КУА «Прайм Тайм», ОСОБА_4, як директор ТОВ «Пром-Газ-Інвест», спільно з іншими взаємопов`язаними фізичними та юридичними особами, діючи в спільних інтересах та в інтересах пов`язаних суб`єктів господарювання (спільна група господарювання) заволоділи грошовими коштами ДП «Волиньторф» в особливо великих розмірах.
За версією слідства, 20 грудня 2013 року, 29 січня 2014 року та 14 лютого 2014 року ДП «Волиньторф» придбало у ТОВ «КУА «Прайм Тайм», від імені та за рахунок якого на підставі договорів доручення на продаж цінних паперів діє ПрАТ «Фондове Агенство «Схід-Інвест», цінні папери у виді інвестиційних сертифікатів (іменних, бездокументарних), емітентом яких є ПЗНВІФ «Глобал Капітал» ТОВ «КУА «Гроші та капітал», у кількості 12 шт. на загальну суму 6 030 100,00 грн (договори купівлі-продажу №№ БВ201213/1/1, БВ290114/1/1, БВ140214/1/1). За придбані цінні папери ДП «Волиньторф» проведено оплату ТОВ «КУА «Прайм Тайм» на загальну суму 5 570 068,49 грн. Отриманими грошовими коштами ДП «Волиньторф» фігуранти в подальшому розпорядилася на власний розсуд.
Водночас, відразу після укладення вказаних договорів 20 грудня 2013 року, 29 січня 2014 року та 14 лютого 2014 року ДП «Волиньторф» продало ТОВ «Пром-Газ-Інвест», від імені та за рахунок якого на підставі договорів доручення діє ПрАТ «Фондове Агенство «Схід-Інвест», цінні папери у виді інвестиційних сертифікатів (іменних, бездокументарних) у кількості 12 шт. на загальну суму 6 038 700 (договори купівлі-продажу №№БВ 201213/2/1, БВ 290114/2/1, БВ 140214/2/1).
В подальшому ТОВ «Пром-Газ-Інвест» змінило назву на ТОВ «Сетерус», а 22 грудня 2014 року Господарський суд Рівненської області порушив провадження у справі про його банкрутство, після чого діяльність підприємства була припинена у зв`язку з визнанням його банкрутом.
Разом з тим, позаплановою ревізією окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП «Волиньторф» встановлено, що грошові кошти на рахунки ДП «Волиньторф» від ТОВ «Пром-Газ-Інвест» не надходили і що в результаті описаних вище операцій ДП «Волиньторф», що засноване на державній власності та створене на підставі наказу Державного комітету України по вугільній промисловості, станом на 2013-2015 роки входило до складу Державного концерну «Укрторф» та належало до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, отримано збитки на суму 6 038 700 грн, факт чого, відповідно до висновків комісійної судово-економічної експертизи від 22 грудня 2020 року, підтверджується документально.
Тобто, за твердженням детектива, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_4 та інші невстановлені особи використали для заволодіння грошовими коштами ДП «Волиньторф», як спосіб, укладання договорів купівлі-продажу цінних паперів, засновниками емітента яких є пов`язані особи. У зв`язку з пов`язаністю суб`єктів господарювання їх директорів, засновників та представників, які залучені до схеми заволодіння грошовими коштами, учасникам злочину було відомо, що активи ПЗНВІФ «Глобал Капітал» є неприбутковими.
При цьому, директор ДП «Волиньторф» ОСОБА_8, будучи обізнаними про невиконання ТОВ «Пром-Газ-Інвест» договорів купівлі-продажу цінних паперів №БВ 201213/2/1 від 20 грудня 2013 року, №БВ 290114/2/1 від 29 січня 2014 року, №БВ 140214/2/1 від 14 лютого 2014 року в частині перерахування грошових коштів ДП «Волиньторф», в порушення положень п. 2.1, п. 4.9 договорів, як директор державного підприємства, та ОСОБА_4, як директор ТОВ «Пром-Газ-Інвест», склали завідомо неправдиві акти виконання зобов`язань згідно договорів купівлі-продажу цінних паперів, до яких внесли недостовірну інформацію про виконання сторонами всіх взятих на себе зобов`язань, зокрема оплату покупцем вартості пакету цінних паперів згідно з п. 2 договорів, засвідчуючи відсутність будь-яких зобов`язань за договорами, у тому числі майнового характеру.
Дослідивши обставини вчинення зазначених вище кримінальних правопорушень та можливу роль ОСОБА_4 у них, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_4, виходячи лише з фактичних обставин, які містяться в поданих та досліджених в судовому засіданні матеріалах, слідчий суддя переконався в тому, що попередньо визначена кваліфікація не є занадто необґрунтованою, а аналіз представлених матеріалів пов`язує підозрюваного зі злочином, доводячи причетність до нього в такій мірі, що виправдовує подальше розслідування та встановлює можливість вирішення питання про застосування запобіжного заходу відносно нього, а тому слідчий суддя приходить до висновку про обґрунтованість підозри щодо можливого вчинення ним кримінальних правопорушень в межах даного кримінального провадження.
В той же час, враховуючи різні погляди та судову практику щодо кваліфікації схожих дій, дотримуючись балансу інтересів особи, суспільства та держави при завданні шкоди від кримінальних правопорушень, жодним чином не втручаючись в розсуд органу досудового розслідування, а з урахуванням етапу проведення досудового розслідування, коли обставини справи та з`ясовані органом досудового розслідування факти можуть уточнюватися та змінюватися, хотів би висловити альтернативне бачення щодо визначеної попередньої кваліфікації органом досудового розслідування.
Закон виокремлює три стадії вчинення кримінально караного діяння: готування до злочину, замах на злочин та закінчений злочин. Стадії вчинення злочину - це певні етапи його здійснення, які істотно різняться між собою ступенем реалізації умислу, тобто характером діяння (дії або бездіяльності) і моментом його припинення. За загальним правилом, часом вчинення закінченого злочину визнається час вчинення саме дії або бездіяльності, передбаченої законом про кримінальну відповідальність.
В судовому засіданні прокурор зазначив, що моментом закінчення злочину за ч.5 ст. 191 КК України є перерахування грошових коштів від ТОВ «КУА» Прайм-Тайм» на рахунки пов`язаних товариств, а подальшим рухом грошових коштів орган досудового розслідування доводить спосіб заволодіння грошовими коштами (збагачення за рахунок грошових коштів) із залученням ряду суб`єктів господарювання. При цьому, прокурор стверджує, що дії (операції) з грошовими коштами кваліфікуються як легалізація лише якщо це не було способом заволодіння.
На мою думку, момент перерахування грошових коштів за іменні інвестиційні сертифікати від ДП «Волиньторф» (втрата активів) на рахунок ТОВ «КУА» Прайм-Тайм» (можливість розпорядження) є також моментом закінчення злочину за ч.5 ст. 191 КК України, але іншого виду розкрадання майна - розтрати (придбано те, що не потрібно), а тому досліджувати ланцюжок подальших перерахувань грошових коштів від ТОВ «КУА» Прайм-Тайм» до СП «Західна нафтова група», ТОВ «Спецпроект-Стандарт», ТОВ «Пром-Газ-Інвест», інших товариств доцільно було б в межах легалізації майна, з урахуванням, у тому числі обсягу доведеності при розтраті та заволодінні майном (аналогічні висновки містяться у висновку №33/03-20-16-05/2014 за результатами дослідження фінансових операцій та правочинів державного підприємства «Волинторф» від 30 вересня 2014 року). При цьому, питання продажу ДП «Волиньторф» цінних паперів ТОВ «Пром-Газ-Інвест» необхідно розглядати, як спосіб приховування кримінального правопорушення групою осіб.
Крім встановлення обґрунтованості пред`явленої особі підозри, положеннями ст.ст. 177, 178, 194 КПК України визначена необхідність дослідження слідчим суддею під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу і таких обставин: підстави вважати, що існує хоча б один із ризиків кримінального провадження, на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні; індивідуальні обставини підозрюваного та особливості інкримінованого кримінального правопорушення.
Щодо ризиків кримінального провадження
У сфері кримінального провадження поняття ризику можливо характеризувати, передусім, як небезпеку, пов`язану із обґрунтованою ймовірністю вчинення особою спроб протидії кримінальному провадженню,якої слід уникати. Саме в такому значенні, на думку слідчого судді, доцільно розуміти ризики, виокремлені у ч. 1 ст. 177 КПК України як конкретні небажані для кримінального провадження наслідки поведінки підозрюваних, що заважають виконанню завдань кримінального провадження.
Отже, з метою усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому, слідчий суддя оцінює вірогідність та реальну можливість здійснення підозрюваним спроб протидіяти кримінальному провадженню у формах, визначених ч.1 ст. 177 КПК України, та у разі існування високої ступені ймовірності позапроцесуальних дій підозрюваного, застосовуючи стандарт достатності підстав, встановлює наявність таких ризиків.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Обов`язок обґрунтування ризиків кримінального провадженняпокладено КПК України на слідчого, прокурора.
Обґрунтовуючи клопотання про застосування запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_4, детектив в клопотанні та прокурор в судовому засіданні послалися на існування ризиків того, що він може: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; знищити, сховати або спотворити документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Під час перевірки наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, у кримінальному провадженні №№12014030160000065 стосовно підозрюваного ОСОБА_4, слідчий суддя дійшов наступних висновків.
Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та суду
Ризик переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду є основним ризиком, який обґрунтовує необхідність вжиття запобіжних заходів.
Досліджуючи практику Європейського суду з прав людини, можливо дійти висновку, що небезпеку переховування від правосуддя необхідно визначати з урахуванням низки релевантних чинників, серед яких доцільно виокремити особистість обвинуваченого, його моральні якості та переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування, його міжнародні контакти у поєднанні із загрозою суворості можливого покарання (рішення у справах «Пунцельт проти Чехії», «В. проти Швейцарії).
Зазначаючи у своєму клопотанні про існування цього ризику, детектив посилається на те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого корупційного злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк до дванадцяти років. Крім того, усвідомлюючи тяжкість покарання та невідворотність кримінальної відповідальності, не маючи на утриманні неповнолітніх дітей та інших осіб, ОСОБА_4 може використати наявні у нього засоби та можливості для переховування від правоохоронних органів і суду на території України, у тому числі, може покинути територію України з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Під час розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, які караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна та штрафом від двох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років відповідно.
На думку слідчого судді, попре спливу суттєвого часу з моменту придбання цінних паперів та їх подальшого продажу, на початкових етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності очікування можливого суворого покаранняв сукупності з вагомістю доказів причетності підозрюваної до скоєння злочину, саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Отже, вирішуючи питання щодо застосування запобіжного заходу, слідчий суддя враховує покарання, що передбачене законом за вчинення злочину, який інкримінується ОСОБА_4 та, оцінюючи його у сукупності з іншими наведеними вище обставинами, встановленими в ході розгляду клопотання, приходить до висновку про наявність ризику переховування підозрюваної від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Щодо ризику незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні
Посилаючись у своєму клопотанні на зазначений ризик, детектив вказав, що ОСОБА_4, використовуючи свої зв`язки може особисто чи опосередковано впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, а також матиме можливість контактувати з невстановленими досудовим розслідуванням можливими співучасниками злочину, іншими особами, консультувати їх з приводу приховування, знищення доказів, зважаючи на обізнаність із матеріалами кримінального провадження через процесуальний статус підозрюваного. На переконання органу досудового розслідування, ОСОБА_4, не будучи обмеженим наявністю запобіжного заходу та відповідних обов`язків, зможе безперешкодно спілкуватися із іншим підозрюваним у кримінальному провадженні, узгоджувати та координувати дії, які направлені на викривлення значимих даних для кримінального провадження шляхом підкупу, погроз, тиску на учасників/сторін кримінального провадження, впливати на інших суддів.
Перевіряючи наявність зазначеного ризику, слідчий суддя враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України).
Отже, на переконання слідчого судді, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом, крім випадків неможливості отримання безпосередньо судом таких показань внаслідок обставин, пов`язаних із введенням воєнного стану на території України. За таких обставин, заборона спілкуватися з певними визначеними особами, як наслідок встановлення ймовірного впливу на них, є об`єктивною необхідністю забезпечення «недоторканості» показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність.
На думку слідчого судді, попре спливу суттєвого часу з моменту придбання цінних паперів та їх подальшого продажу, з метою подальшого безперешкодного розслідування по встановленню усіх обставин у цьому провадженні, необхідно обмежити підозрюваного у можливості спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні з приводу обставин, викладених у повідомленні про підозру, а покладений на підозрюваного обов`язок не буде занадто обтяжливим.
При цьому, слідчий суддя вважає недоцільним перевіряти зв`язок кожної особи з підозрюваним, її роль, досліджувати/перевіряти інформацію, якою вона володіє тощо, а обмежується на цьому етапі розслідування лише посиланням на запропонований органом досудового розслідування перелік. Разом з цим, підозрюваний не позбавлений можливості в подальшому ставити перед слідчим суддею питання щодо помилковості/недоцільності/об`єктивної потреби у спілкуванні, внесення певної особи (іб) до цього переліку.
Щодо ризиків знищити, сховати або спотворити документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином
Зі змісту клопотання, вказаний ризик існує з урахуванням того, що на даний час органом досудового розслідування не віднайдено оригіналів договорів купівлі-продажу цінних паперів від 14 лютого 2014 року №БВ 140214/1/1, укладених ТОВ «КУА «Прайм Тайм» з ДП «Волиньторф» та від 14 лютого 2014 року №БВ 140214/2/1, укладених ДП «Волиньторф» з ТОВ «Пром-Газ-Інвест», а також оригінали актів виконання зобов`язань до вказаних договорів та інші документи, що мають значення для досудового розслідування. Крім того, предмет кримінального правопорушення (грошові кошти) на теперішній час не віднайдені, а тому існують підстави вважати, що підозрюваний може вживати заходів для їх переховування чи легалізації.
Обґрунтовуючи можливість перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, детектив у клопотанні просить врахувати значний досвід роботи ОСОБА_4 на різних посадах у суб`єктах господарювання, його обізнаність з особливостями діяльності суб`єктів господарювання, що були задіяні до заволодіння грошовими коштами державного підприємства, а також знайомство із службовими особами таких суб`єктів господарювання, що свідчить про його можливості вживати заходів щодо приховування відомостей про обставини вчинення кримінальних правопорушень та причетних до їх вчинення осіб.
Слідчий суддя не може погодитись з доведенням наявності зазначених ризиків з боку ОСОБА_4, оскільки сторона обвинувачення при доведенні його існування не надала відповідних підтверджень зазначеному.
За таких обставин, слідчий суддя дійшов висновку, що на час розгляду клопотання, існують певні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, на які посилається сторона обвинувачення у поданому клопотанні.
Щодо інших обставин, які враховуються при обранні запобіжного заходу
Зі змісту ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі ті, що перелічені у п.п. 1-12 цієї статті.
Дослідивши надані сторонами кримінального провадження відомості, слідчий суддя під час застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу враховує, що станом на момент розгляду цього клопотання він досяг 48-річного віку, є громадянином України, одружений, не працює, має міцні соціальні зв`язки за місцем свого проживання.
Підозрюваний ОСОБА_4 раніше не судимий, відомості про застосування до нього раніше запобіжних заходів та про наявність повідомлення йому про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення слідчому судді не надано. Крім того, слідчий суддя враховує вагомість наявних доказів про можливе вчинення ним кримінальних правопорушень і тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватим.
Недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання встановленим ризикам
Слідчим суддею встановлено, що стороною обвинувачення загалом доведена можлива причетність ОСОБА_4 до вчинення інкримінованих йому злочинів, а також вірогідність існування ризиків стосовно вчинення ним дій, передбачених ст. 177 КПК України, що свідчить про наявність підстав для застосування до нього запобіжного заходу.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків.
В межах даного кримінального провадження ОСОБА_4 підозрюється, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, одне з яких відноситься до категорії особливо тяжких злочинів та карається, зокрема позбавленням волі на строк до дванадцяти років.
Слідчий суддя враховує ступінь впливу на особу та рівень її обмежень, пов`язаних із застосуванням запобіжного заходу, а тому можливість та необхідність його застосування потребує ретельного аналізу щодо наявності таких відомостей, які можуть його виправдати.
Отже, слідчому судді належить зважити встановлені під час розгляду клопотання обставини таким чином, щоб збалансувати конкуруючі у цьому кримінальному провадженні інтереси з дотриманням принципів змагальності та рівності сторін.
Аналізуючи викладене вище, враховуючи, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, що передбачає покарання у виді позбавлення волі та, беручи до уваги, що підозрюваний ОСОБА_4, з метою ухилення від органу досудового розслідування та суду має реальну можливість змінити місце свого перебування, а також впливати на свідків, застосування більш м`яких запобіжних заходів ніж застава не забезпечить можливості здійснення дієвого контролю за поведінкою підозрюваного та виконання ним процесуальних обов`язків.
Враховуючи встановленні в ході розгляду клопотання обставини та інкриміновані підозрюваному кримінальні правопорушення, слідчий суддя приходить до висновку, що особисте зобов`язання та особиста порука не відповідають тяжкості кримінальних правопорушень, у яких підозрюється особа, і не зможуть уберегти від встановлених у цьому кримінальному провадженні ризиків.
З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги тяжкість кримінальних правопорушень, інкримінованих підозрюваному ОСОБА_4, визнані доведеними встановлені у ході досудового розслідування ризики, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, слідчий суддя виключає об`єктивну можливість застосування до підозрюваного іншого більш м`якого запобіжного заходу, у зв`язку з чим приходить до висновку про обґрунтованість клопотання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави.
Щодо розміру застави
Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрювану від намірів та спроб порушити покладені на неї обов`язки, а з іншого - не має бути таким, що є завідомо непомірним та призвело б до неможливості виконання нею застави.
Визначаючи розмір застави, який необхідно встановити, застосовуючи до підозрюваної цей вид запобіжного заходу, слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваної, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Зі змісту рішень Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Мангурас проти Іспанії», «Істомін проти України», гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума застави повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активів та його взаємовідносини в професійному середовищі, яке сформувало обставини для такої діяльності, з метою забезпечення ефективності даного заходу, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у разі неявки в судове засідання, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні.
Отже, розмір застави повинен бути достатнім стримуючим фактором для підозрюваного, щоб не здійснити втечу. При цьому, не допускається встановлення такого розміру застави, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави і перетворюється на безальтернативне ув`язнення.
У клопотанні детектив, посилаючись на майновий стан підозрюваного та обставини кримінального правопорушення, просив застосувати до нього запобіжний захід у вигляді застави у розмірі, який перевищує триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме: 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 342 000 грн.
Однак, на думку слідчого судді, запропонований розмір застави не враховує інші суттєві обставини, які б дозволяли слідчому судді вести мову про наявність виключних випадків, які дозволяють призначити заставу у більшому розмірі, ніж це передбачено ч.5 ст.182 КПК України.
Вирішуючи питання щодо визначення розміру застави, який буде відповідним і достатнім, а також прийнятним, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини та відомостей щодо сімейного, майнового і соціального стану підозрюваного ОСОБА_4, тяжкості кримінальних правопорушень, у вчиненні якого він підозрюється, загального строку розслідування цього провадження та часу, який сплив з моменту придбання цінних паперів та їх подальшому продажу відсутності виключних випадків, які дозволяють призначити заставу у більшому розмірі, ніж це передбачено ч.5 ст.182 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку, що необхідно визначити розмір застави в межах, передбачених законодавцем для злочинів відповідної тяжкості, а саме: 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 214 720 грн, який, на думку слідчого судді, не буде занадто надмірним та неспівмірним і буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, у зв`язку з чим слідчий суддя вважає за можливе в даному випадку встановити її саме в такому розмірі.
Визначений розмір застави, на переконання слідчого судді, в змозі урівноважити інтереси сторін щодо запобігання вчиненню дій, спрямованих на перешкоджання розслідуванню кримінального провадження з одного боку та щодо забезпечення можливості захищатися від кримінального переслідування належним чином - з іншого.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 194 КПК України, для зменшення наведених вище ризиків на підозрювану слід покласти обов`язки, передбачені цією нормою, необхідність застосування яких стороною обвинувачення доведено.
Отже, на підозрюваного покладаються такі обов`язки: прибувати до детектива, прокурора та суду за кожною вимогою; не відлучатися з м. Києва та Київської області, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти детектива, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування із свідками: ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, а також з підозрюваним ОСОБА_8 ; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
Оскільки за правилами ст. 194 КПК України, обов`язки, передбачені ч.ч. 5, 6 цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного на строк не більше двох місяців, а також враховуючи строк досудового розслідування даного кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку про визначення терміну дії покладених на ОСОБА_4 обов`язків до 29 серпня 2023 року, тобто в межах такого строку досудового розслідування.
З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку про часткове задоволення клопотання детектива про застосування запобіжного заходу.
Розглядаючи зазначене клопотання, слідчий суддя надав відповіді на всі вагомі аргументи сторін кримінального провадження.
Окремо слід зауважити, що згідно зі ст. 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 131, 132, 176-178, 182, 193, 194, 196, 205, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя, -
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання детектива НАБУ - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 214 720 (двісті чотирнадцять тисяч сімсот двадцять) гривень.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 такі обов`язки:
-прибувати до детектива, прокурора та суду за кожною вимогою;
-не відлучатися з м. Києва та Київської області, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
-повідомляти детектива, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
-утримуватися від спілкування із свідками: ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, а також з підозрюваним ОСОБА_8 ;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
Термін дії обов`язків, покладених слідчим суддею, визначити до 29 серпня 2023 року, в межах строку досудового розслідування.
Контроль за виконанням покладених на підозрюваного обов`язків покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора.
Застава може бути внесена підозрюваним, іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на такий розрахунковий рахунок:
Вищий антикорупційний суд, ЄДРПОУ 42836259;
номер рахунка за стандартом IBAN НОМЕР_1
Роз`яснити підозрюваному, що він не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов`язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду. Зазначені дії можуть бути здійснені пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу. З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, підозрюваний, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Роз`яснити застоводавцю (у разі внесення ним застави), що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, які караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна та штрафом від двох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років відповідно, а внесення застави за ухвалою слідчого судді є його правом, яке не обумовлюється ні строком дії застави, ні обов`язком держави повернути її на першу вимогу заставодавця.Також заставодавцю роз`яснити, що у разі внесення застави, на нього покладається обов`язок забезпечити належну поведінку підозрюваного та його явку за викликом.
Роз`яснити підозрюваному та заставодавцю, що в разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.
Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, ухвала слідчого судді, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_19