Пошук

Документ № 112652059

  • Дата засідання: 02/08/2023
  • Дата винесення рішення: 02/08/2023
  • Справа №: 991/6732/23
  • Провадження №: 22016000000000269
  • Інстанція: ВАКС
  • Форма судочинства: Кримінальне
  • Головуючий суддя (ВАКС): Воронько В.Д.

Справа № 991/6732/23

Провадження 1-кс/991/6753/23

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2023 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, прокурора ОСОБА_3, підозрюваного ОСОБА_4 та його захисників ОСОБА_5, ОСОБА_6, розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора п`ятого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про продовження строку обов`язків, покладених на

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Миколаєва, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України у кримінальному провадженні № 22016000000000269 від 11.07.2016,

ВСТАНОВИВ:

До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3, в якому він просив продовжити підозрюваному ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 на два місяці строк дії обов`язків, покладених на нього відповідно до ч.5 ст.194 КПК України, а саме: прибувати за вимогою до слідчого (детектива), прокурора та суду; повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи, виїзди за межі м.Києва та Київської області; утримуватися від спілкування безпосередньо та опосередковано із ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40 з питань, пов`язаних з кримінальним провадженням № 22016000000000269 від 11.07.2016.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 подане ним клопотання підтримав в повному обсязі, просив задовольнити. Зауважив, що на даний час наявна необхідність у продовженні строку дії відповідних обов`язків підозрюваному ОСОБА_4, оскільки встановлені у ході досудового розслідування ризики, передбачені ст.177 КПК України, не зменшились, і продовжують існувати. Так, зокрема на даний час продовжують існувати обставини, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні. За наведеного прокурор просив продовжити підозрюваному на два місяці строк дії обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.

Захисники ОСОБА_5, ОСОБА_6 та підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні та в письмових запереченнях проти задоволення клопотання прокурора заперечували, просили відмовити у задоволенні клопотання. Зазначили, що відсутня обґрунтована підозра у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, що йому інкримінується, а зазначені прокурором у клопотанні ризики, передбачені ст.177 КПК України, є надуманими. Стороною захисту наголошено на тому, що зібрані у кримінальному провадженні матеріали, долучені на підтвердження обґрунтованості повідомленої підозри, не пов`язують ОСОБА_4 із інкримінованим йому злочином та не доводять, що такий злочин взагалі мав місце. Тож за наведених обставин сторона захисту просила відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_4 .

Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали клопотання прокурора з доданими до нього документами, слідчий суддя зазначає наступне.

Встановлено, що детективами Національного антикорупційного бюро України розслідується кримінальне провадження № 22016000000000269 від 11.07.2016 за ознаками вчинення злочинів, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.364 КК України, зокрема за фактом можливого заволодіння за попередньою змовою групою службових осіб Міністерства інфраструктури України, Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» та представників групи компаній «Трансінвестсервіс» грошовими коштами Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особливо великому розмірі у вигляді корабельного збору з судновласників за здійснення суднозаходів в акваторію морського порту Південний у зв`язку із прийняттям, введенням в дію та виконанням наказу Міністерства інфраструктури України № 281 від 24.07.2015. Сума збитків, ймовірно завданих Державному підприємству «Адміністрація морських портів України», складає понад 44,5 млн доларів США.

З наданих матеріалів вбачається, що ОСОБА_4 в рамках даного кримінального провадження повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України.

Згідно доводів сторони обвинувачення ОСОБА_41 та ОСОБА_4 з метою отримання ТОВ «ТІС - Контейнерний термінал» та ТОВ «ТІС - Руда» неправомірної вигоди у вигляді сум корабельного збору з суден, які прямують в операційні акваторії причалів №№ 18-22 в морському порту «Южний», всупереч інтересам ДП «АМПУ» та держави, зловживаючи своїми владними повноваженнями, забезпечили прийняття наказу Мінінфраструктури від 24.07.2015 № 281, а також листом від 24.11.2015 № 13127/11/10-15 зобов`язали ДП «АМПУ» виконувати цей наказ всупереч ст.ст. 13, 14 Конституції України, ст.ст. 1, 5, 6, 14, 15 Водного кодексу України, ст.ст. 13, 58, 79, 84 Земельного Кодексу України, ст.ст. 181, 187, 324, 328, 373 Цивільного кодексу України, ст. 74 Кодексу торговельного мореплавства (у редакції до набрання чинності Законом України «Про морські порти України»), ст.ст. 8, 13 Закону України «Про морські порти України», постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2007 № 1073 із змінами та від 03.06.2013 № 406, розпоряджень Кабінету Міністрів України від 07.10.2009 № 1356-р, від 04.03.2013 № 133-р.

Як стверджує сторона обвинувачення, наміри ОСОБА_42 та ОСОБА_4 саме компенсувати групі компаній «ТІС» внесені ними інвестиції, а не запровадити механізм розподілу ставки корабельного збору, підтверджуються тим, що ТОВ «ТІС - Контейнерний термінал» і ТОВ «ТІС - Руда» у подальшому збирали корабельний збір, однак не використовували його за цільовим призначенням і не витрачали на днопоглиблення акваторії морського порту «Южний», хоча саме ця мета була формальним обґрунтуванням необхідності прийняття наказу №281.

У зв`язку із прийняттям ОСОБА_43 наказу Мінінфраструктури від 24.07.2015 № 281 та зобов`язанням ОСОБА_4 ДП «АМПУ» листом від 24.11.2015 № 13127/11/10-15 виконувати всупереч закону цей наказ за період з 01.12.2017 по 30.06.2021 ДП «АМПУ» недоотримало, тобто втратило фінансові ресурси у розмірі 30 068 531,35 доларів США, тобто ДП «АМПУ» завдано збитків на вказану суму, що є тяжкими наслідками відповідно до примітки 4 до статті 364 КК України.

За наведених обставин ОСОБА_4 органом досудового розслідування підозрюється у зловживанні владою, тобто в умисному, з метою одержання неправомірної вигоди для ТОВ «ТІС - Контейнерний термінал» та ТОВ «ТІС - Руда» використанні службовими особами влади всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом інтересам ДП «АМПУ», тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України.

Поряд з цим стороною обвинувачення зазначено про те, що в результаті вчинення вищевказаного кримінального правопорушення за період з 01.12.2017 по 30.06.2021 ДП «АМПУ» недоодержало (втратило активи) в розмірі 30 068 531,35 доларів США, що підтверджується висновком судово-економічної експертизи Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 02.11.2022 № СЕ-19-22/3444-ЕК.

Згідно з ч.1 ст. 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Як слідує з клопотання, 22.02.2023 за результатами досудового розслідування ОСОБА_4 складено повідомлення про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.364 КК України. У зв`язку із невстановленням місця перебування ОСОБА_4, що позбавило орган досудового розслідування можливості вручити йому письмове повідомлення про підозру від 22.02.2023 у день його складення, зазначене повідомлення відповідно до вимог ч.1 ст.278 та ст.ст.111, 135 КПК України направлено у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Так, зокрема детективами Національного бюро у порядку, передбаченому ч.1 ст.42 та ч.2 ст.135 КПК України, було вжито передбачених заходів для вручення ОСОБА_4 повідомлення про підозру, а саме: направлено повідомлення про підозру засобами поштового зв`язку за адресою місця реєстрації ( АДРЕСА_1 ); надіслано засобами поштового зв`язку для вручення за місцем роботи ОСОБА_4, тобто до Приватної установи «Університет «Київська школа економіки»; надіслано за допомогою мобільних додатків «WhatsApp» та «Telegram» на абонентський номер, яким користується ОСОБА_4 та на адреси електронних скриньок, що перебувають в його користуванні, що стверджується протоколами огляду від 22.02.2023 та від 23.02.2023 та доданими до них скріншотами листування.

Отже ОСОБА_4 набув статусу підозрюваного у вказаному кримінальному провадженні.

07.04.2023 ОСОБА_4 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.364 КК України.

Так, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_4, виходячи лише з фактичних обставин, які містяться в поданих слідчому судді матеріалах, вислухавши пояснення самого підозрюваного, слідчий суддя приходить до висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_4 до кримінального правопорушення, за викладених у клопотанні обставин.

Слід зазначити, що на даній стадії кримінального провадження слідчий суддя не вирішує питання наявності в діянні особи складу кримінального правопорушення та винуватості особи у вчиненні такого правопорушення, які вирішуються судом при ухваленні вироку, відповідно до вимог ч.1 ст.368 КПК України, а лише встановлює наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, що може слугувати підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, на підставі поданих стороною обвинувачення до клопотання матеріалів.

Таким чином за вказаних вище обставин слідчий суддя вважає підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України обґрунтованою, докази можливої причетності ОСОБА_4 до вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення достатніми, а тому відхиляє доводи сторони захисту стосовно необґрунтованості пред`явленої ОСОБА_4 підозри. При цьому правильність кваліфікації дій підозрюваного, так само як і наявність чи відсутність в його діях складу злочину вирішуються виключно вироком суду та не підлягають вирішенню на досудовому провадженні.

Отже, доданими до клопотання доказами обґрунтовано можливу причетність ОСОБА_4 до вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення, що може слугувати підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04.04.2023 щодо підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 4 000 000,00грн. (чотири мільйони гривень), та покладено на підозрюваного ОСОБА_4 строком на два місяці наступні обов`язки: прибувати за вимогою до слідчого (детектива), прокурора та суду; повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи, виїзди за межі м.Києва та Київської області; утримуватися від спілкування безпосередньо та опосередковано із ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40 з питань, пов`язаних з кримінальним провадженням № 22016000000000269 від 11.07.2016.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 31.05.2023 продовжено на два місяці, тобто до 04.08.2023, строк дії обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_4 на підставі ч.5 ст.194 КПК України у зв`язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Оскільки дія обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_4 згідно ухвали слідчого судді від 31.05.2023 закінчується, вказане стало підставою для звернення сторони обвинувачення до слідчого судді з клопотанням про продовження строку дії таких обов`язків.

Прокурор у клопотанні зазначає, що наразі в кримінальному провадженні наявні обставини, які перешкоджають спрямуванню обвинувального акту до суду до закінчення строку дії вказаних обов`язків, а тому встановлена необхідність у вчиненні ряду слідчих та процесуальних дій для об`єктивного, повного завершення досудового розслідування.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16.05.2023 продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №22016000000000269 від 11.07.2016 до шести місяців, тобто до 22.08.2023.

Поряд з цим, у клопотанні прокурор зазначає про необхідність провести у даному кримінальному провадженні наступні слідчі і процесуальні дії: 1) скласти повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_44 та ОСОБА_4, погодити їх та вручити підозрюваним; 2) отримати від Мінінфраструктури відповідь на запит детектива від 08.03.2023 № 0422-008/74545. Окрім того прокурором наголошено на необхідності допитати свідків ОСОБА_7, ОСОБА_13, ОСОБА_22, ОСОБА_32, ОСОБА_45, ОСОБА_34, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50 . Зазначив, що вказані свідки не були допитані у зв`язку із зайнятістю детективів під час проведення інших слідчих та процесуальних дій, зокрема допиту інших свідків, арешту коштів, отриманих злочинним шляхом, арешту майна підозрюваних, а також у зв`язку із знаходженням частини свідків за кордоном. У той же час прокурор зазначив, що за результатами проведення допитів вказаних свідків може виникнути необхідність у проведенні одночасних допитів, зокрема за участі підозрюваних.

Слідчим суддею встановлено, що у кримінальному провадженні для неухильного виконання вимог ст.2 КПК України необхідно провести всі слідчі та процесуальні дії, які мають значення для судового розгляду, виконати вимоги ст. 290 КПК України, скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування. Виконання всіх необхідних слідчих та процесуальних дій необхідне для забезпечення прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожен, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, а також для отримання додаткових доказів, які можуть бути використані під час судового розгляду кримінального провадження. У відповідності до ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Згідно з ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також наявність ризиків, передбачених цим Кодексом. Частиною 2 ст.177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно з ч.ч. 5,7 ст.194 КПК України обов`язки покладаються на підозрюваного у випадку, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність обґрунтованої підозри, ризиків кримінального провадження та неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу. Обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст.199 КПК України слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку дії обов`язків згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Тобто вирішуючи питання про продовження строку дії обов`язків слідчий суддя керується загальними приписами, якими врегульовано застосування запобіжних заходів.

Отже, слідчим суддею встановлено, що необхідність продовження строку дії обов`язків викликана існуванням ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а також проведенням ряду слідчих та процесуальних дій, а тому досудове розслідування неможливо закінчити до спливу строку, визначеного слідчим суддею в ухвалі від 31.05.2023 про продовження на два місяці, тобто до 04.08.2023, строку дії обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_4 .

При цьому, як стверджує прокурор, з часу застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу, встановлені слідчим суддею в ухвалах від 04.04.2023 та від 31.05.2023 ризики, передбачені ст.177 КПК України, не зменшилися та продовжують існувати, тим самим виправдовуючи застосування запобіжного заходу до підозрюваного та покладення відповідних обов`язків.

Слідчий суддя, перевіряючи наявність ризиків, передбачених п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України, про які стверджує прокурор, приходить до наступних висновків.

Отже, про ризик переховування від органів досудового розслідування та суду свідчить тяжкість покарання за інкримінований злочин, а саме, позбавлення волі на строк до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Разом з тим, самої лише тяжкості інкримінованого злочину недостатньо для висновку про можливі спроби підозрюваного переховуватися, тому вона оцінюється у світлі таких факторів, як характер людини, її моральні принципи, місце проживання, робота, засоби до існування, сімейні зв`язки, а також будь-які інші зв`язки з країною, в якій особу притягнуто до кримінальної відповідальності (рішення у справі «Becciev v. Moldova», п. 58).

Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування, слідчий суддя вважає такі дії вірогідними з огляду на покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого злочину у сукупності з іншими обставинами, якими в цьому випадку є законодавчі приписи щодо неможливості застосування пільгових інститутів у відповідній категорії справ. При чому наявність у підозрюваного документів для виїзду за кордон, достатній майновий стан, проживання родини підозрюваного за кордоном, можуть активізувати цей ризик в будь-який момент досудового розслідування. Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

В той же час стороною захисту зазначено, що під час досудового розслідування ОСОБА_4 неодноразово з`являвся до детектива та прокурора за першою вимогою, допитувався, з`являвся на всі виклики сторони обвинувачення, що свідчить про його дисципліновану поведінку та повагу до процесуальних обов`язків. За такого ризик переховування ОСОБА_4 від органів досудового розслідування спростовується його належною процесуальною поведінкою.

Поряд з цим варто врахувати, що при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Окрім іншого, вчинення тяжкого кримінального правопорушення, яке полягає у зловживанні своїм службовим становищем з метою отримання ТОВ «ТІС-РУДА», а також ТОВ «ТІС-Контейнерний термінал» неправомірної вигоди, розмір якої складає понад 40 млн доларів США, безумовно мають значний суспільний резонанс. Таким чином, наведені вище обставини дають достатні підстави вважати про наявність ризику втечі з метою ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування та суду підозрюваного ОСОБА_4 .

За наведених обставин слідчий суддя вважає обґрунтованою наявність ризику можливого переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, з огляду на те, що злочин, що інкримінується ОСОБА_4, є корупційним, отже у разі засудження до нього не буде застосовано звільнення від покарання та не буде застосовано більш м`якого покарання, ніж передбачене законом. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Водночас варте уваги те, що ОСОБА_4 дотримується виконання покладених на нього обов`язків, передбачених ст.ст. 42, 194 КПК України, тож на переконання слідчого судді даний ризик є мінімальним, проте наявним, з огляду на те, що ОСОБА_4 має можливість безперешкодно покинути територію України та має фінансову можливість тривалий час знаходитися за кордоном разом із своєю сім`єю, має паспорт громадянина Нідерландів для виїзду за кордон та більшість часу перебуває за кордоном (за період 2022-2023рр. перебував за кордоном 404 дні).

При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати визначену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Таким чином у результаті обізнаності ОСОБА_4 про осіб, які давали свідчення у кримінальному провадженні, він може шляхом погроз, підкупу, вмовляння або іншим чином впливати на свідків з метою примушування їх до зміни раніше наданих показань, та таким же чином впливати на свідків, які ще не давали показання, що в подальшому виключить їх можливість давати правдиві, послідовні показання у ході досудового розслідування.

Окрім того варто враховувати, що підозрюваний, використовуючи свій авторитет, репутацію, може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, у тому числі на службових осіб Мінінфраструктури та ДП «АМПУ», які працювали разом з ним та перебували в його підпорядкуванні, з метою примушування вказаних осіб до зміни наданих показань, надання неправдивих показань або відмови від надання показань, щоб уникнути кримінальної відповідальності.

З огляду на зазначене, не беруться до уваги твердження сторони захисту стосовно того, що ОСОБА_4 після звільнення з посади не обіймав жодну з посад в Міністерстві, оскільки вказане не виключає існування реальної можливості здійснення впливу на свідків, які раніше були в підпорядкуванні ОСОБА_4 . Слідчий суддя вважає, що наведені вище обставини дають підстави для висновку щодо наявності ризику ймовірного впливу на свідків з боку підозрюваного ОСОБА_4 .

Варто додати, що ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. Тобто кримінальний процесуальний закон не вимагає доказів того, що підозрювана особа обов`язково здійснить відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вона має реальну можливість їх здійснення у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Разом з тим, слідчим суддею береться до уваги особиста ситуація (обставини) підозрюваного ОСОБА_4 (має постійне місце проживання, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, позитивно характеризується, має на утриманні трьох дітей, у тому числі малолітню доньку, стан здоров`я підозрюваного, проте, такі обставини, в світлі наведених вище фактичних даних, не є настільки переконливими та вагомими, щоб знизити встановлені слідчим суддею ризики до маловірогідності чи до їх виключення. При цьому належна процесуальна поведінка підозрюваного та виключно позитивні характеризуючі матеріали, на яку посилається сторона захисту жодним чином не свідчить про відсутність встановлених слідчим суддею ризиків.

За таких обставин, слідчий суддя прийшов до переконання про доведеність наявності ризиків, передбачених п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України.

Перевіряючи доводи клопотання прокурора, слідчий суддя приходить до висновку про доведеність обставин, передбачених п.п. 1,2,3 ч.1 ст.194 КПК України, зокрема наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, а також існування ризиків, передбачених п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України.

Слідчий суддя переконаний, що з метою мінімізації ризиків, встановлених у судовому засіданні (переховуватися від органів досудового розслідування; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні), а також запобігання позапроцесуальній поведінці підозрюваного, необхідним є продовження строку дії покладених на підозрюваного обов`язків, про які просить сторона обвинувачення.

Таким чином, слідчий суддя вважає доведеною необхідність продовження підозрюваному ОСОБА_4 обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, а саме: прибувати за вимогою до слідчого (детектива), прокурора та суду; повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи, виїзд за кордон; утримуватися від спілкування безпосередньо та опосередковано із ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40 з питань, пов`язаних з кримінальним провадженням № 22016000000000269 від 11.07.2016.

Водночас стороною захисту у судовому засіданні не було спростовано необхідність продовження строку дії покладених на підозрюваного обов`язків.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що покладені на підозрюваного обов`язки, передбачені п.п.1,3,4 ч.5 ст.194 КПК України, з урахуванням обставин кримінального провадження, мають найменший вплив на реалізацію прав і свобод підозрюваного, жодним чином не перешкоджають та не обмежують звичний спосіб життя підозрюваного, отже таке втручання є розумним і співмірним для цілей цього кримінального провадження, з урахуванням його стадії.

Положення ч.7 ст.194 КПК України передбачають покладення обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, на підозрюваного на строк не більше двох місяців.

При обчисленні строків місяцями строк закінчується у відповідне число останнього місяця. При обчисленні строків днями та місяцями не береться до уваги той день, від якого починається строк, за винятком строків тримання під вартою, проведення стаціонарної психіатричної експертизи, до яких зараховується неробочий час та які обчислюються з моменту фактичного затримання, взяття під варту чи поміщення до відповідного медичного закладу (ч.ч.4,5 ст.115 КПК України).

Таким чином з урахуванням положень ч.ч.4,5 ст.115, ч.7 ст.194 КПК України строк дії обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_4, слід продовжити на два місяці, тобто до 02.10.2023 включно, в межах строку досудового розслідування.

Слід зазначити, що обов`язки, як обмежувальні заходи, пов`язані з обраним запобіжним заходом, не можуть існувати поза межами кримінального провадження.

Положення ч.4 ст.132 та ст.203 КПК України передбачають, що ухвала про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема запобіжних заходів припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження або винесення ухвали про скасування запобіжного заходу в порядку, передбаченому цим Кодексом. Така позиція є сталою, що стверджується відповідними ухвалами слідчого судді (у справі №991/3192/23 від 13.04.2023, у справі №991/949/23 від 16.03.2023, у справі №991/4024/23 від 10.05.2023), ухвалами колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду (у справі №991/5718/22 від 08.12.2022, у справі №991/949/23 від 07.04.2023) та не суперечить чинному законодавству.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 9, 176-179, 194, 199, 309, 372, 376 КПК України слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити на два місяці строк дії обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі ч.5 ст.194 КПК України, а саме:

-прибувати за вимогою до слідчого (детектива), прокурора та суду;

-повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи, виїзд за кордон;

-утримуватися від спілкування безпосередньо та опосередковано із ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40 з питань, пов`язаних з кримінальним провадженням № 22016000000000269 від 11.07.2016.

Визначити термін дії обов`язків, покладених судом на підозрюваного ОСОБА_4, до 02.10.2023 включно.

Контроль за виконанням покладених на підозрюваного обов`язків покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора, які здійснюють процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 22016000000000269 від 11.07.2016.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1