Документ № 112981141

Справа №991/6302/23

Провадження №11-сс/991/556/23

Суддя 1 інст. ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2023 року місто Київ

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду колегією суддів у складі:

головуючого судді ОСОБА_2,

суддів: ОСОБА_3, ОСОБА_4,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5,

прокурора ОСОБА_6,

підозрюваного(в режимі відеоконференції) ОСОБА_7,

захисників: ОСОБА_8, ОСОБА_9,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції в залі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 - ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17 липня 2023 року про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у кримінальному провадженні №12014030160000065 від 26 лютого 2014 року стосовно підозрюваного ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м.Володимир-Волинський, який зареєстрований у АДРЕСА_1 та проживає у АДРЕСА_2,

за ч.5 ст.191, ч.1 ст.366 КК України,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17 липня 2023 року клопотання детектива НАБ України задоволено частково: застосовано стосовно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді застави 402 600 грн та покладено обов`язки: прибувати до детектива, прокурора та суду за кожною вимогою; не відлучатися з Волинської, Львівської та Рівненської областей без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти детектива прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування за свідками: ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та іншими, а також з підозрюваним ОСОБА_16 ; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну строком до 29 серпня 2023 року, в межах строку досудового розслідування. Судове рішення мотивоване наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.1 ст.366 КК України, а також наявністю ризиків, передбачених п.п.1,2,3 ч.1 ст.177 КПК України, що він може: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей і документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження; 3) незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні. Застосування стосовно ОСОБА_7 більш м`якого запобіжного заходу ніж застава буде недостатнім для забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов`язків та запобіганню встановленим ризикам. Враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, у яких підозрюється ОСОБА_7, обставини їх вчинення, загальний строк розслідування цього провадження, сплив значного часу з моменту придбання цінних паперів та їх подальшого продажу, відомості щодо сімейного, майнового і соціального стану підозрюваного, слідчий суддя визначив заставу в межах розмірів, передбачених ч.5 ст.182 КПК України, а саме 402 600 грн.

07 серпня 2023 року засобами поштового зв`язку до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла апеляційна скарга захисника підозрюваного ОСОБА_7 - ОСОБА_8, яка відправлена 02 серпня 2023 року, в якій вона просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання детектива НАБ України про застосування стосовно ОСОБА_7 запобіжного заходу у повному обсязі. Вважає, що слідчим суддею допущено неповноту судового розгляду, висновки суду викладені в судовому рішенні з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону та не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, що є підставою для його скасування. Підозра ОСОБА_7 за ч.5 ст.191 КК України є необґрунтованою, оскільки відсутні ознаки вчинення злочину. Сплата на законних підставах грошових коштів на суму 5 570 068 грн 79 коп за придбання цінних паперів на підставі договорів купівлі-продажу укладених між ДП «Волиньторф» та ТОВ «КУА «Прайм Тайм» за обставин, зазначених у повідомленні про підозру, не може розцінюватися як незаконне заволодіння такими коштами у зв`язку з їх оплатним характером. Вказані договори не були визнані недійсними у встановленому законом порядку, що вказує на їх правомірність і чинність, свідчить про необґрунтованість підозри у заволодінні грошовими коштами, сплаченими на їх підставі. Матеріали клопотання не містять доказів, що ОСОБА_7 незаконно заволодів вказаними грошовими коштами. Також матеріали кримінального провадження не містять доказів того, що ДП «Волиньторф» діями ОСОБА_7 була спричинена матеріальна шкода, оскільки замість сплачених грошових коштів підприємство набуло цінні папери на суму 6 030 100 грн. Не містить підозра й вказівки на конкретні неправомірні дії, які вчиняв ОСОБА_7, конкретні наслідки, які настали, та обґрунтування наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями на наслідками, а також час, місце, спосіб вчинення кримінальних правопорушень. Крім того, посилання в ухвалі слідчого судді на можливі ознаки кримінальних правопорушень, які ОСОБА_7 органом досудового розслідування не інкримінувалися, свідчать про вихід за межі вирішення питань, винесених на його розгляд стороною обвинувачення, а його висновки не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду. Зокрема, посилання слідчого судді на наявність ознак розтрати чужого майна не відповідає обставинам справи, оскільки оплатний характер переказу грошових коштів ДП «Волиньторф» за придбанні цінні папери суперечить ознаці їх безоплатного витрачання. Посилання ж слідчого судді на те, що було придбано те, що не потрібно, є необґрунтованим, оскільки вказані обставини не зазначені у клопотанні детектива та не досліджувалися під час судового розгляду. Цінні папери були придбані з метою їх подальшого продажу за більшою ціною для отримання прибутку для підприємства. Також захисник вважає необґрунтованими й посилання слідчого судді на наявність легалізації майна, оскільки, на її думку, відсутній предикатний злочин у вигляді отримання грошових коштів злочинним шляхом. Матеріали справи не містять даних у чиєму володінні перебувають грошові кошти, у зв`язку з чим, предмет їх легалізації взагалі відсутній. Факт одержання грошових коштів злочинним шляхом не підтверджується матеріалами справи, оскільки злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, не могло бути, так як кошти сплачені за оплачуваною угодою. Не містять матеріали кримінального провадження і доказів заволодіння грошовими коштами саме фізичними особами, а їх перерахування юридичним особам, без подальшого їх вилучення на будь-чию користь, свідчить про відсутність особистого корисливого мотиву. Не встановлено і вчинення ОСОБА_7 жодних дій по відношенню до розпорядження ним грошовими коштами, сплаченими ДП «Волиньторф» за придбані цінні папери. Отже, не вбачається жодних законних підстав стверджувати про можливу причетність ОСОБА_7 до легалізації грошових коштів, сплачених ДП «Волиньторф» за придбані цінні папери за укладеними договорами. Вважає необґрунтованою і підозру ОСОБА_7 за ч.1 ст.366 КК України, оскільки акти виконання зобов`язань не відповідають ознакам офіційного документа у зв`язку з тим, що вони: складені без дотримання визначеної законом форми; не містять, передбачені законом, реквізити; зафіксована у них інформація не спричинила і не здатна спричинити наслідки правового характеру, оскільки їх складання не передбачено умовами договорів та не впливає на зобов`язання сторін їх виконання. Крім того, на безпідставність підозри ОСОБА_7 в цій частині вказують і зміни, які були внесені сторонами до цих актів з метою коригування їх змісту. Кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.366 КК України, інкримінується і ОСОБА_16, разом з тим, не встановлено: хто і яким чином складав вищевказані документи та вносив до них недостовірну інформацію. Оригінали ж цих актів взагалі відсутні, що свідчить про відсутність предмету злочину. Ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду відсутній, оскільки судом було враховано лише тяжкість злочинів та можливе покарання. Разом з тим, відомості про кримінальне провадження внесені в ЄРДР в 2014 році та з того часу ОСОБА_7 не переховувався, не змінював місце проживання чи номер телефону з метою ухилення від допитів, має сім`ю, батьків на утриманні, постійне місце проживання та роботу. На думку захисника, відсутній і ризик впливу на свідків, оскільки доказів про такий можливий вплив матеріали клопотання не містять, а посилання слідчого судді на безпосередність допиту свідків під час судового розгляду є формальними та такими, що не зазначені у самому клопотанні. Вказує і на відсутність ризику спотворення, знищення або приховування документів, оскільки органом досудового розслідування до клопотання не долучено жодних доказів того, що ОСОБА_7 має змогу це зробити. Крім того, договори і акти, які укладались ним і підписувались як директором ДП «Волиньторф», мають знаходитися на підприємстві, до якого ОСОБА_7 не має відношення з 2014 року. Просить поновити строк на апеляційне оскарження у зв`язку з необізнаністю з мотивами прийнятого рішення, оскільки повний текст ухвали слідчого судді був отриманий 28 липня 2023 року, що підтверджується трекінгом поштового відправлення.

У судовому засіданні захисник підозрюваного ОСОБА_7 - ОСОБА_8 апеляційну скаргу підтримала, просила її задовольнити та надала пояснення аналогічні доводам апеляційної скарги.

Підозрюваний ОСОБА_7 підтримав позицію захисника, просив апеляційну скаргу задовольнити.

Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважає, що рішення слідчого судді постановлено з урахуванням усіх обставин справи та у відповідності до вимог кримінального процесуального законодавства, а тому просив залишити його без змін.

Захисник підозрюваного ОСОБА_7 - ОСОБА_9 у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду. Відповідно до приписів ч.4 ст.405 КПК України його неприбуття не перешкоджає проведенню розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників апеляційного провадження, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до таких висновків.

Згідно з ч.1 ст.117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.

Відповідно до вимог п.3 ч.2 ст.395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Ухвала слідчого судді, яка є предметом перегляду, постановлена 17 липня 2023 року за участю прокурора, підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 .

Відповідно до матеріалів справи захисник підозрюваного ОСОБА_7 - ОСОБА_8 копію повного тексту судового рішення отримала 28 липня 2023 року, відомості про вручення копії ухвали слідчого судді іншим учасникам справи відсутні.

Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 27 травня 2019 року у справі №461/1434/18 (провадження №51-6470кмо18) зазначила, що у випадку необізнаності заінтересованих осіб з мотивами прийнятого слідчим суддею рішення, вказане за їх клопотанням може бути визнано поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та підставою для його поновлення у порядку, передбаченому ч.1 ст.117 КПК України.

Апеляційна скарга захисника ОСОБА_8 направлена відділом поштового зв`язку 02 серпня 2023 року, у зв`язку з чим, колегія суддів вважає, що захисник підозрюваного ОСОБА_7 - ОСОБА_8 строк для подачі апеляційної скарги пропустила з поважних причин, а тому клопотання про його поновлення підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Згідно з ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених КПК України.

Обставини, що враховуються при застосуванні запобіжного заходу передбачені ст.178 КПК України.

Відповідно до положень зазначеної норми, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Згідно з ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

На думку колегії суддів, слідчий суддя дотримався в повній мірі зазначених вимог закону та ухвалив законне та обґрунтоване рішення.

З матеріалів судової справи вбачається, що НАБ України здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні №12014030160000065 від 26 лютого 2014 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.1 ст.366 КК України.

За версією сторони обвинувачення директор ДП «Волиньторф» ОСОБА_7, зловживаючи своїм службовим становищем, за попередньою змовою з директором ТОВ «Пром-Газ-Інвест» (ТОВ «Сетерус») ОСОБА_16, директором ТОВ «КУА «Прайм Тайм» ОСОБА_17 та іншими, невстановлених досудовим розслідуванням, особами, заволоділи грошовими коштами ДП «Волиньторф» в розмірі 5 570 068,49 грн. Його дії у цій частині органом досудового розслідування кваліфіковано як заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах - ч.5 ст.191 КК України. Крім того, ОСОБА_7 підозрюється у тому, що він та ОСОБА_16 склали та підписали завідомо неправдиві акти виконання зобов`язань: 20 грудня 2013 року ( відповідно до договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ 201213/2/1), 29 січня 2014 року (відповідно до договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ 290114/2/1), 14 лютого 2014 року (відповідно до договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ 140214/2/1). До вказаних документів внесено недостовірну інформацію про виконання сторонами всіх взятих на себе зобов`язань згідно з договорами, зокрема оплату покупцем вартості пакету цінних паперів згідно з п.2 договорів, та зазначено, що підписанням актів сторони засвідчують відсутність будь-яких зобов`язань за договорами, у тому числі майнового характеру. Такі дії ОСОБА_7 орган досудового розслідування кваліфікує як складання службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів - ч.1 ст.366 КК України.

29 червня 2023 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.1 ст.366 КК України.

Сторона захисту вказує, що ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17 липня 2023 року є незаконною, оскільки підозра у вчиненні ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.1 ст.366 КК України, є не обґрунтованою та не підтверджується конкретними фактами та обставинами.

Колегія суддів не погоджується з вказаними доводами, виходячи з такого.

З поняття «обґрунтована підозра», яке міститься у п.175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», вбачається, що обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

З ухвали слідчого судді від 17 липня 2023 року, вбачається, що слідчий суддя дослідив клопотання та матеріали, які його обґрунтовують, та обґрунтовано встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце. Станом на момент укладення договорів між ДП «Волиньторф» та ТОВ «КУА «Прайм Тайм» (договори від 20 грудня 2013 року №БВ201213/1/1, від 29 січня 2014 року №БВ290114/1/1, від 14 лютого 2014 року №БВ140214/1/1), ОСОБА_7 не мав на це права, оскільки фінансовим планом ДП «Волиньторф» не було передбачено виділення коштів на операції з фінансовими інвестиціями. Однак, ОСОБА_7 здійснив операції з купівлі-продажу цінних паперів, не вживши заходів щодо змін до фінансових планів ДП «Волиньторф», чим порушив, зокрема, п.6.3 статуту ДП «Волиньторф», відповідно до якого директор несе відповідальність за формування та виконання фінансових планів та п.7 та п.22 контракту від 31 жовтня 2013 року, згідно яких директор забезпечує виконання затвердженого річного фінансового плану підприємства та несе персональну відповідальність за невиконання фінансових планів. Про вказані обставини свідчить і лист Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 08 травня 2015 року, у якому зазначено, що операції з купівлі продажу цінних паперів мають бути передбачені у фінансовому плані підприємства, який повинен забезпечувати прибуткову діяльність підприємства та відповідати основним напрямкам його діяльності. Також, подальше укладення договорів купівлі-продажу цінних паперів (договори від 20 грудня 2013 року №БВ201213/2/1, від 29 січня 2014 року №БВ290114/2/1, від 14 лютого 2014 року №БВ140214/2/1) між ДП «Волиньторф», в особі директора ОСОБА_7, та ТОВ «Пром-Газ-Інвест», в особі директора ОСОБА_16, не свідчать про мету отримання грошових коштів та прибутку для ДП «Волиньторф», оскільки замість отримання 30 вересня 2014 року економічної вигоди за договорами депозитних вкладів (кошти які використовувалися для оплати цінних паперів) у розмірі 388 986,30 грн, вони передбачали отримання фінансових доходів лише в сумі 8 600 грн. Про вказані обставини свідчать і висновки експертів за результатами проведення комісійної судової економічної експертизи №17178/20-71/36119-36123/20-71 від 22 грудня 2020 року та №5025/5026/21-72 від 19 березня 2021 року. Відповідно до п.4.3 Статуту джерелами формування майна є доходи від цінних паперів, кредити банків та інших кредиторів, інші джерела, не заборонені законодавством України, тоді як ОСОБА_7 як директор ДП «Волиньторф» вчинив правочини по відчуженню цінних паперів без погодження з уповноваженим органом управління, чим порушив п.4.4 Статуту ДП «Волиньторф». Відповідно до п.14 ст.1 Закону України «Про інститути спільного інвестування» юридичні та фізичні особи, які брали участь в укладенні цих договорів, є пов`язаними особами, що підтверджується доказами наявними в матеріалах справи. Вказані обставини у своїй сукупності свідчать, що укладення договорів як купівля цінних паперів, так і їх продажу, здійснювалися без законних на те підстав, а ОСОБА_7, укладаючи зазначені договори, діяв незаконно, всупереч інтересам служби. Для кваліфікації ж дій ОСОБА_7 не має значення чи отримав він частину з цих коштів для себе, оскільки ст.191 КК України передбачає незаконне обернення чужого майна як на свою користь, так і на користь третіх осіб. Доводи захисника про відсутність ознак легалізації грошових коштів отриманих злочинним шляхом колегією суддів не перевіряються, оскільки вказане кримінальне правопорушення ОСОБА_7 не інкримінується. Крім того, слідчим суддею у рішенні дійсно зазначено, що за обставин даного кримінального провадження, моментом закінчення злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, є перерахування грошових коштів за іменні інвестиційні сертифікати від ДП «Волиньторф» на рахунок ТОВ «КУА «Прайм Тайм», що відповідає іншому виду розкрадання майна - розтраті, а подальше перерахування вказаних грошових коштів слід досліджувати в межах легалізації майна, тоді як питання продажу цінних паперів ТОВ «Пром-Газ-Інвест» необхідно розглядати, як спосіб приховування кримінального правопорушення групою осіб. Така думка слідчого судді не змінює його ж висновку про наявність обгрунтованої підозри ОСОБА_7 за ч.5 ст. 191 КК України, оскільки запобіжний захід ним обрано та його "альтернативне бачення" щодо можливої кваліфікації дій не вплинуло на встановлення ним підстав для задоволення клопотання.

Щодо доводів апеляційної скарги про необґрунтованість підозри ОСОБА_7 за ч.1 ст.366 КК України, колегія суддів, зазначає, що п.4.9 договорів про продаж цінних паперів, укладених між ДП «Волиньторф» та ТОВ «ТОВ «Пром-Газ-Інвест», передбачав підписання актів виконання зобов`язань за договором після виконання усіх зобов`язань сторін, у тому числі п.2.1, за яким покупець зобов`язується оплатити суму договору. Разом з тим, у порушення зазначених пунктів договору, директор ДП «Волиньторф» ОСОБА_7, будучи обізнаним про невиконання ТОВ «Пром-Газ-Інвест» договорів у частині перерахування коштів, та директор ТОВ «Пром-Газ-Інвест» ОСОБА_16 склали та підписали неправдиві акти виконання зобов`язань. Внесення ж подальших змін до вказаних актів виконання зобов`язань не свідчить про відсутність складу злочину, передбаченого ч.1 ст.366 КК України. Щодо відсутності оригіналу актів, то досудове розслідування триває, орган досудового розслідування не обмежений у збиранні та наданні до суду додаткових доказів. Складання та підписання документа з внесенням до нього недостовірної інформації декількома особами не виключає можливості кваліфікації дій за ч.1 ст.366 КК України кожної з них.

Вирішуючи питання щодо існування у цьому кримінальному провадженні встановлених слідчим суддею при застосуванні запобіжного заходу ризиків, колегія суддів виходить з такого.

При встановленні ризику впливу на свідків слідчим суддею враховано, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. Користуючись своїми зв`язками підозрюваний ОСОБА_7 може вживати активних дій, спрямованих на особистий чи опосередкований вплив на свідків у кримінальному провадженні, в тому числі які ще не допитані, з метою спотворення даних, які можуть свідчити про причетність його або інших осіб до вчинення вказаних злочинів. Отже, слідчий суддя дійшов правильного висновку про існування ризику впливу підозрюваним на свідків у цьому кримінальному провадженні.

Правильним, на переконання колегії суддів, є й висновок слідчого судді про існування ризику знищити, сховати або спотворити документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки органом досудового розслідування не віднайдено оригіналів договорів купівлі-продажу цінних паперів, від 14 лютого 2014 року №БВ 140214/1/1, укладених ТОВ «КУА «Прайм Тайм» з ДП «Волиньторф» та від 14 лютого 2014 року №БВ 140214/2/1, укладених ДП «Волиньторф» з ТОВ «Пром-Газ-Інвест», а також оригінали актів виконання зобов`язань до вказаних договорів та інші документи, що мають значення для досудового розслідування. Крім того, предмет кримінального правопорушення (грошові кошти) на теперішній час не віднайдені, а тому існують підстави вважати, що підозрюваний може вживати заходів для їх переховування чи легалізації.

Встановлені слідчим суддею ризики не спростовуються й обізнаністю ОСОБА_7 протягом тривалого часу про існування цього кримінального провадження, за час якого він жодного разу не ухилявся від органів досудового розслідування, оскільки повідомлення про підозру ОСОБА_7 вручено лише 29 червня 2023 року, а тому попередня належна процесуальна поведінка не спростовує ризиків, зазначених в ухвалі слідчого судді.

Враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень інкримінованих підозрюваному ОСОБА_7, одне з яких відноситься до категорії особливо тяжких злочинів (ч.5 ст.191 КК України), відповідальність за вчинення якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, майновий стан підозрюваного та його соціальні зв`язки, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо наявності ризиків, зазначених у п.п.1,2,3 ч.1 ст.177 КПК України, та наявністю підстав для обрання запобіжного заходу у вигляді застави, оскільки підстави для застосування інших, менш суворих запобіжних заходів ніж застава, відсутні.

Міра запобіжного заходу у вигляді застави є пропорційною меті забезпечення кримінального провадження та за обставин кримінального провадження, є саме таким запобіжним заходом, який буде достатнім стримуючим засобом, що здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваним ОСОБА_7 та запобіганню ризикам, доведеним прокурором.

Інші доводи апеляційної скарги були предметом судового розгляду в суді першої інстанції та висновків слідчого судді не спростовують.

Згідно з ч.3 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має, у тому числі, право залишити ухвалу без змін.

Керуючись ст.117, 131, 132, 176, 177, 182, 194, 309 370, 376, 392, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Поновити захиснику підозрюваного ОСОБА_7 - ОСОБА_8 строк для апеляційного оскарження.

Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 - ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17 липня 2023 року залишити без змін.

Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_2

судді: ОСОБА_3

ОСОБА_4