Документ № 113519984

Дата засідання: 19/09/2023
Дата винесення рішення: 19/09/2023
Справа №: 991/7735/23
Провадження №: 52023000000000172
Інстанція: ВАКС
Форма судочинства: Кримінальне

Головуючий суддя (ВАКС) : Федоров О.В.

Справа № 991/7735/23

Провадження 1-кс/991/7775/23

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

13 вересня 2023 року м. Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1,

за участю:

секретаря судового засідання - ОСОБА_2,

прокурора ОСОБА_3,

підозрюваного - ОСОБА_4,

захисника - адвоката ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Вищого антикорупційного суду клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52023000000000172 від 13.04.2023 року, відносно:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Умань, Черкаської області, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України,

ВСТАНОВИВ:

01 вересня 2023 року до Вищого антикорупційного суду надійшло вказане клопотання і на підставі протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду було передане на розгляд слідчого судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 .

1.Зміст поданого клопотання

У своєму клопотанні детектив просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів із одночасним визначенням йому застави у розмірі 400000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 992 400 000 грн і у випадку внесення застави, покласти на підозрюваного ряд процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

В обґрунтування поданого клопотання, детектив зазначив, що слідчою групою детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52023000000000172 від 13.04.2023 за ознаками вчинення злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України.

Зокрема, детектив вказав, що усвідомлюючи високий рівень дохідності Міжнародного аеропорту Одеса (далі аеропорт), діючи умисно, з метою протиправного та незаконного заволодіння майном КП «Міжнародний аеропорт Одеса» та привласнення доходу від його діяльності, представники сфери великого бізнесу міста Одеси ОСОБА_7 і ОСОБА_4 (прізвище та ім`я змінено з ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в період з грудня 2009 року по квітень 2011 року, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, домовились про спільне вчинення злочину, з огляду на що розпочали організацію та планування його вчинення у спосіб створення через офшорні підконтрольні іноземні компанії юридичної особи - резидента держави Україна, залучення як виконавця до вчинення злочину міського голови Одеської міської ради, який повинен був забезпечити прийняття сесією Одеської міської ради рішення, відповідно до якого створена ними юридична особа - резидент поза конкурсною процедурою буде визначена як така, з якою Одеська міська рада створить спільне товариство та рішення про передачу майна КП «Міжнародний аеропорт Одеса» цій юридичній особі на умовах, що 75% спільно створеного підприємства буде належати їй, а 25% Одеській міській раді, забезпечити підписання акту приймання - передачі майна та видачу свідоцтва про право приватної власності на таке майно, обернення його на свою користь, а також подальше розпорядження ним з метою унеможливлення його повернення законному власнику.

З метою реалізації свого злочинного плану, ОСОБА_7 та ОСОБА_4, використовуючи підконтрольні іноземні компанії «Velafichita Holdings LTD» та «Letnon Limited» (підприємства -резиденти республіки Кіпр), 03.12.2009 створили та зареєстрували на території Великої Британії юридичну особу «Одеса аеропорт Девелопмент Лімітед» («Odessa airport development Ltd.»), виступивши її бенефіціарними власниками.

Надалі, з метою маскування особистої ролі у вчиненні злочину, ОСОБА_7 та ОСОБА_4, залучили як виконавця підконтрольного та підзвітного їм ОСОБА_9, який, у відповідності до заздалегідь розробленого плану, 14.04.2010 очолив створене ТОВ «Одеса Аеропорт Девелопмент» та в подальшому спільно створене з Одеською міською радою ТОВ «Міжнародний аеропорт Одеса».

04.11.2010 міським головою Одеської міської ради обрано ОСОБА_10 та відповідно до його розпорядження від 06.11.2010 №1394/К-01р розпочато виконання обов`язків Одеського міського голови.

Як вказує детектив, ОСОБА_10, залучили до вчинення злочину як виконавця який обіймаючи посаду міського голови Одеської міської ради повинен був забезпечити прийняття сесією Одеської міської ради рішення, відповідно до якого ТОВ «Одеса Аеропорт Девелопмент» поза конкурсною процедурою буде визначене як таке, з якою Одеська міська рада створить спільне товариство та рішення про передачу майна КП «Міжнародний аеропорт Одеса» цьому товариству на згаданих умовах, підписавши їх, забезпечити підписання акту приймання - передачі майна та, не пізніше грудня 2011 року, підписання та видачу ТОВ «Міжнародний аеропорт Одеса» свідоцтво про право приватної власності на таке майно.

На виконання вказаного, за сприянням ОСОБА_10 на сесії Одеської міської ради було прийнято рішення Одеської міської ради «Про заходи щодо реконструкції та розвитку «Міжнародного аеропорту «Одеса», відповідно до п. 1 якого Одеська міська рада повинна була виступити співзасновником ТОВ «Міжнародний аеропорт Одеса» та п. 2 якого передбачалось надання згоди КП «Міжнародний аеропорт Одеса» на укладення договору про спільну діяльність з таким Товариством.

У подальшому, з метою передачі майна у приватну власність саме ТОВ «Міжнародний аеропорт Одеса», а фактично ТОВ «Одеса Аеропорт Девелопмент», ОСОБА_10, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи всупереч інтересам служби, в порушення законодавства, забезпечив підготовку та підписав з іншим, аніж був проголосований текстом рішення, відповідно до якого у пункті 1-му цього рішення зазначив, що Одеська міська рада виступала співзасновником ТОВ «Міжнародний аеропорт Одеса» спільно саме з ТОВ «Одеса Аеропорт Девелопмент», чим фактично вніс у таке рішення завідомо неправдиві відомості.

З метою визначення вартості майна КП «Міжнародний аеропорт Одеса» та подальшої передачі його до статутного капіталу ТОВ «Міжнародний аеропорт Одеса» саме в розмірі 25%, ОСОБА_7 та ОСОБА_4 забезпечили проведення ПП «Бюро Маркуса» оцінки ринкової вартості основних засобів підприємства, за звітом якого загальна вартість основних засобів термінального комплексу і супроводжуючих служб (2488 позицій) складає 118 350 549 гривень.

При цьому, майно КП «Міжнародний аеропорт Одеса» не могло бути передано в статутний капітал ТОВ «Міжнародний аеропорт Одеса» оскільки, метою проведення оцінки було використання майна в бухгалтерському обліку і врахування при прийнятті управлінських рішень, а не розпорядження чи відчуження майна, шляхом внесення його в статутний капітал, що є порушенням абз. 2 п. 18 Методики оцінки майна, затвердженої Постановою Кабінету міністрів України №1891 від 10.12.2003.

За сприяння ОСОБА_10, Одеською міською радою прийнято рішення №835-VI від 08.07.2011 «Про визначення частки Одеської міської ради у статутному капіталі ТОВ «Міжнародний аеропорт «Одеса» та внеску КП «МАО» у спільну діяльність», відповідно до якого визначено статутний капіталу ТОВ «Міжнародний аеропорт «Одеса» у розмірі 473 402 196 гривень, та частку Одеської міської ради у ньому в розмірі 118 350 549 гривень, що складатиме 25%, та погоджено, що в якості вкладу до статутного капіталу ТОВ «Міжнародний аеропорт «Одеса» Одеська міська рада вносить майно загальною вартістю 118 350 549 гривень в кількості 2 488 одиниць.

Більше того, пунктом 1 рішення №835-VI від 08.07.2011 «Про визначення частки Одеської міської ради у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний аеропорт «Одеса» та внеску КП «МАО» у спільну діяльність» надано згоду заступнику міського голови на підписання протоколу про створення товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний аеропорт Одеса» та його Статуту.

Разом з цим, пунктом 9.2.9.10 Статуту Товариства передбачено, що для прийняття рішень Загальними зборами з запропонованих питань, рішення вважається прийнятим, якщо про свою позицію з приводу такого рішення повідомили учасники, які володіють більше 60 % голосів та за прийняття такого рішення проголосувала необхідна кількість учасників, що володіють більш ніж 50 % загальної кількості голосів учасників товариства.

Таким чином, Одеська міська ради позбавлялась можливості впливати на господарську діяльність ТОВ «Міжнародний аеропорт Одеса», а також розпоряджатись його майном і доходом.

Пунктом 2 цього ж рішення ОМР від 08.07.2011 передбачалось затвердження договору про корпоративні принципи управління товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний аеропорт Одеса» та надання згоди заступнику міського голови ОСОБА_11 на підписання від імені Одеської міської ради зазначеного договору. Пунктом 8 цього ж рішення передбачалось підписання акта приймання-передачі майна у статутний капітал ТОВ «Міжнародний аеропорт Одеса».

Однак, заступники міського голови - ОСОБА_12, а у подальшому ОСОБА_13 відмовлялися підписати відповідний договір, навіть на прохання ОСОБА_10 та ОСОБА_7, у зв`язку з чим були усунуті від посад та призначено на вказану посаду ОСОБА_14, який і підписав необхідні документи.

Зокрема, за твердженнями детектива, співорганізатор вчинення злочину ОСОБА_7 у вересні 2011 року, спробував особисто переконати ОСОБА_11 у необхідності підписання протоколу про створення товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний аеропорт Одеса», його Статуту, договору про корпоративні принципи управління ТОВ «Міжнародний аеропорт Одеса» та акту приймання-передачі майна КП «Міжнародний аеропорт Одеса» в статутний капітал ТОВ «Міжнародний аеропорт Одеса», на що ОСОБА_11 відповів відмовою.

31.10.2011, ОСОБА_14 та ОСОБА_9 підписали акт приймання-передачі майна, що передається у власність Одеською міською радою в якості внеску до статутного капіталу ТОВ «Міжнародний аеропорт Одеса», яким ТОВ «Міжнародний аеропорт Одеса» в якості внеску до статутного капіталу прийняло у власність 2488 одиниці основних засобів Міжнародного аеропорту «Одеса» на суму 118 350 549 гривень. 19.01.2012 здійснено перереєстрацію вказаного майна за ТОВ «Міжнародний аеропорт Одеса». При цьому, 535 одиниць основних засобів з 2488 були аеродромними об`єктами, що забезпечують безпеку польотів та не могли бути відчуженими.

Більше того, 09.11.2011 між ТОВ «Міжнародний аеропорт Одеса» в особі ОСОБА_9 та КП «Міжнародний аеропорт Одеса» укладено Генеральну угоду про основні принципи співробітництва, а 20.12.2011 - договір Доручення, за яким право підписання договорів від імені Міжнародного аеропорту «Одеса» від КП «Міжнародний аеропорт Одеса» до ТОВ «Міжнародний аеропорт Одеса».

Таким чином, детектив вказує, що організатори вчинення злочину ОСОБА_7 та ОСОБА_4 отримали повний контроль технологічного циклу та фінансово-господарської діяльності Міжнародного аеропорту «Одеса».

Більше того, за даними слідства, ОСОБА_9, будучи директором ТОВ «Міжнародний аеропорт Одеса», відкрив у належному організаторам вчинення злочину ОСОБА_7 та ОСОБА_4 ПАТ «Фінбанк» розрахунковий поточний рахунок № НОМЕР_1 для забезпечення діяльності ТОВ «Міжнародний аеропорт Одеса».

З метою створення видимості формування частини статутного капіталу ТОВ «Міжнародний аеропорт Одеса» на вищевказаний рахунок були перераховані кошти від ТОВ «Одеса аеропорт Девелопмент» на суму 177 700 000 та 177 351 647 гривень.

Водночас, на підставі додаткової угоди укладеної між ТОВ «Міжнародний аеропорт Одеса» та ПАТ «Фінбанк» до депозитної угоди № 118/11/11, вказані грошові кошти стали предметом застави та були заблоковані банком за договорами застави майнових прав по кредитних зобов`язаннях підприємств, які не мали жодного відношення до діяльності ТОВ «Міжнародний аеропорт Одеса».

Вказані банківські операції стали прямим порушенням умов пункту 4 першого розділу договору «Про корпоративні принципи управління ТОВ «Міжнародний аеропорт Одеса», яким передбачалось обмеження щодо використання грошових коштів ТОВ «Міжнародний аеропорт Одеса» до початку будівництва злітно - посадкової смуги в сумі, що перевищує 10 % від його статутного капіталу.

Окрім цього, 20.05.2013 було проведено загальні збори учасників ТОВ «Міжнародний аеропорт Одеса», яке учасники оформили протоколом № 1-2013 від 20.05.2013 за відсутності представників Одеської міської ради, за яким було винесено рішення про залучення кредитної лінії в розмірі 30 000 000 доларів США ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та передачу банку в заставу/іпотеку майнових прав та майна ТОВ «Міжнародний аеропорт Одеса», яке було реалізовано 16.10.2013 та укладено кредитний договір № 151413К6 від 16.10.2013.

Для виконання передбачених кредитним договором зобов`язань, ОСОБА_7 та ОСОБА_4 забезпечили укладення між ТОВ «Міжнародний аеропорт Одеса» та ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» договору застави №151413Z24, іпотечного договору №151413Z23, іпотечного договору №151414Z10, договору застави №151413Z28, договору застави №151413Z30, договору застави №151413Z29, договору застави №151414 Z11, договору застави №151413Z5, договору застави №151414Z2, договору поруки №151414Р3, відповідно до яких все майно, отримане внаслідок вчинення злочину від КП «Міжнародний аеропорт Одеса», у тому числі 75% корпоративних прав ТОВ «Міжнародний аеропорт Одеса», а також приміщення Нового терміналу і права на вказане майно передані ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в якості гарантій виконання умов договору № 151413К6 від 16.10.2013.

Разом з цим, упродовж 2013 - 2023 років ТОВ «Міжнародний аеропорт Одеса» сплатило ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» лише частину основного боргу у сумі 410 259,17 доларів США.

Таким чином, за версією слідства, організатори вчинення злочину ОСОБА_7 та ОСОБА_4 вчинили усі необхідні дії, спрямовані на унеможливлення повернення майна аеропорту його законному власнику.

При цьому, за період часу з 01.06.2012 по 31.12.2022 вказані особи привласнили дохід від аеропортової діяльності в розмірі 2 млрд 576 млн 081 тис. грн.

Отже, за вказаних обставин, ОСОБА_4 вчинив заволодіння чужим майном шляхом зловживання своїм службовим становищем, вчинене за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, тобто кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України.

При цьому, на підтвердження обґрунтованості повідомленої ОСОБА_4 підозри детектив у своєму клопотанні навів перелік доказів із зазначенням важливих для слідства обставин, які встановлені на їх підставі і які, на думку сторони обвинувачення, об`єктивно пов`язують підозрюваного зі злочином, про підозру у вчиненні якого йому повідомлено.

На переконання детектива, вказані докази є достатніми для висновку про обґрунтованість повідомленої підозри і вона повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини щодо рівня «обґрунтованості».

Також у клопотанні вказано, що під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які виправдовують тримання ОСОБА_4 під вартою.

Так, на ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду, на думку детектива, вказують, тяжкість інкримінованого підозрюваному злочину на суворість покарання. Детектив зауважує, що ОСОБА_4 є підозрюваним у декількох кримінальних провадженнях. Крім того, у підозрюваного на утриманні перебуває 6 неповнолітніх дітей, що надає йому право виїзду за межі України навіть в умовах воєнного стану, а його матеріальний стан дозволяє тривалий час проживати за межами України.

Детектив також вказує на існування ризику незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, посилаючись на велику кількість свідків. Крім того, деякі свідки вказали, що ОСОБА_4 здійснював на них вплив, наполягав та переконував їх діяти конкретним способом. Враховуючи, що переважна більшість свідків дають викривальні показання відносно ОСОБА_4 та його співучасників цей ризик є вагомим для об`єктивності досудового розслідування. Крім того, використовуючи значний особистий фінансовий ресурс, ОСОБА_4, також може вплинути на свідків шляхом їх підкупу.

Ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення детектив обґрунтовує тим, що під час обшуку, за місцем здійснення діяльності ОСОБА_9 відшукано документи, які вказують на направленість дій щодо зменшення частки ОМР у статутному капіталі з 25% до 9,57% на користь ТОВ «ОАД», також під час інших обшуків знайдено документи із помітками - вказівками. Крім того, детектив вказує, що відповідно до Меморандуму від 15.12.2020 та додаткової угоди до нього ОСОБА_7 та ОСОБА_4 здійснюють відчуження комунального майна, яке передали в заставу ПАТ «Укрексімбанк».

Таким чином, на переконання детектива, існує висока ймовірність того, що перебуваючи на свободі, ОСОБА_7 буде вживати заходи, щодо знищення чи переховування документів, а також відчуження майна ТОВ «МАО» або ж розмивання частки ОМР в ТОВ «МАО».

Також детектив вважає, що існує ризик вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, оскільки під час досудового розслідування у кримінальних провадженнях №52020000000000057 та №52020000000000050 встановлені обставини, щодо реалізації ОСОБА_4 ( ОСОБА_8 ) майна здобутого злочинним шляхом, що може свідчити про наявність в діях ОСОБА_4 іншого особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 209КК України.

При цьому, детектив зазначає, що встановлені під час досудового розслідування та викладені в цьому клопотанні обставини вчинення кримінального правопорушення дають обґрунтовані підстави вважати, що інші запобіжні заходи не зможуть забезпечити досягнення мети їх застосування, тому стосовно підозрюваного ОСОБА_4 необхідно застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів.

На думку детектива, враховуючи тяжкість, специфіку кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 дані про особу підозрюваного, необхідно визначити останньому заставу в розмірі 400000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 992 400 000 грн., оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним ОСОБА_4 покладених на нього обов`язків.

Доцільність визначення розміру застави саме у такому розмірі, на переконання детектива, обґрунтовується високими статками самого підозрюваного, а також тим, що діюче кримінальне процесуальне законодавство України не встановлює обов`язку розкривати джерело походження коштів для застави, а отже, заставу може бути внесено у тому числі іншою фізичною чи юридичною особою.

У разі внесення застави відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, на думку детектива, є необхідним та обґрунтованим покласти на підозрюваного такі обов`язки:

1.Прибувати на першу вимогу до детективів Національного бюро, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52023000000000172, прокурора, суду.

2.Не відлучатися із населеного пункту (місто Одеса), в якому він проживає без дозволу детектива, прокурора або суду.

3.Повідомляти детективів Національного бюро, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.

4. Особисто та через інших осіб утримуватися від спілкування з підозрюваними: ОСОБА_7, ОСОБА_9 ОСОБА_14, ОСОБА_10, а також зі свідками: ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_13, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_11, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30 .

5. Носити електронний засіб контролю.

6. Здати на зберігання детективам Національного бюро свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

2.Позиція учасників у судовому засіданні

Прокурор підтримав доводи викладені в клопотанні та просив його задовільнити. Також долучив додаткові матеріали на обґрунтування обставин викладених в клопотанні.

Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_5, заперечуючи проти задоволення клопотання, посилався на необґрунтованість пред`явленої ОСОБА_4 підозри, оскільки:

- обов`язковою ознакою кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України є його вчинення шляхом зловживання владою чи службовим становищем, тому обов`язково повинно бути встановлено коло посадових обов`язків службової особи, наявність у неї компетенції у питанні, стосовно якого приймається рішення чи вчиняється дія та законний спосіб вчинення дій;

- рішення Одеської міської ради про передачу майна КП «Міжнародний аеропорт Одеса» до статутного капіталу ТОВ «Міжнародний аеропорт Одеса» у власність територіальної громади міста Одеси приймалося колегіальним органом - Одеською міською радою, Одеський міський голова не може нести кримінальну відповідальність за рішення, ухвалені колегіальним органом, з огляду на те, що у міського голови були відсутні будь-які повноваження впливу на процедуру голосування та прийняття рішень органом місцевого самоврядування, а висловлення своєї думки стосовно обговорюваного питання є реалізацією своїх прав, визначених законом;

- розмір неотриманого доходу не може враховуватися при кваліфікації кримінальних правопорушень пов`язаних із заволодінням майном, оскільки неодержані доходи в їх правовому розумінні - це наслідок неналежного виконання цивільно-правового чи господарсько-правового зобов`язання;

- у підозрі не вказано спосіб та обставини заволодіння майном, при цьому майно КП «Міжнародний аеропорт Одеса» було передано до статутного фонду ТОВ «Міжнародний аеропорт Одеса» і воно використовувалось для господарської діяльності цього товариства, відповідно привласнити таке майно ОСОБА_4 не міг, оскільки не був службовою особою вказаного товариства;

- у повідомленні про підозру відсутні посилання на обставини, які можуть свідчити про наявність попередньої змови між ОСОБА_4, ОСОБА_10, ОСОБА_7 ;

- обставини, які перевіряються в цьому кримінальному провадженні уже були предметом досудового розслідування у двох кримінальних провадженнях;

- обрахунок розміру доходу ТОВ «Міжнародний аеропорт Одеса» проведено всупереч норм кримінального процесуального закону, у спосіб, який не відповідає вимогам щодо розрахунку валового прибутку, валових витрат та чистого прибутку підприємства, а використані дані не відповідають даним податкової та статистичної звітності;

- матеріали клопотання не містять підтверджень того, що ОСОБА_4 є власником компанії «Одеса аеропорт девелопмент ЛТД».

Також, на переконання захисника, стороною обвинувачення не доведено існування ризиків, оскільки:

- ОСОБА_4 не має можливості перетину державного кордону, оскільки, у межах кримінального провадження №5202200000000057, він здав свій паспорт для виїзду за кордон;

- із загальної кількості допитаних свідків, показання які можуть стосуватися ОСОБА_4 давав лише один;

- ОСОБА_4 не має у своєму розпорядженні документів, які мають значення для обставин кримінального правопорушення чи доступу до таких документів, які вилучені органом досудового розслідування ще у попередньому кримінальному провадженні.

Також, посилаючись на положення ст.182 КПК України, зазначив, що розмір застави, який просить застосувати прокурор, є необґрунтованим, адже слідством не встановлена вартість майна, яким володіє ОСОБА_4 . Також, за твердженням захисника, у ОСОБА_4 відсутні кошти необхідні для внесення застави, що робить запобіжний захід у виді тримання під вартою безальтернативним.

Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав доводи свого захисника та просив відмовити в задоволенні клопотання.

3. Мотиви та оцінка слідчого судді

Розділ ІІ КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення. До них, згідно з п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України, віднесені також запобіжні заходи.

Порядок застосування до особи запобіжних заходів визначений главою 18 КПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: особисте зобов`язання, особиста порука, застава, домашній арешт, тримання під вартою.

Частина третя ст. 176 КПК України встановлює, що слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності інші обставини, перелік яких визначено ч. 1 ст. 178 КПК України.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

При цьому, ч. 3 ст. 183 КПК України визначає, що слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов`язаний визначити альтернативний запобіжний захід у виді застави, у розмірі достатньому для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України, крім випадків, передбачених ч. 4 вказаної статті. В ухвалі слідчого судді зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому ч. 4 вказаної статті.

Згідно з положеннями ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать (1) про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, (2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор, (3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

З аналізу зазначених вище норм законодавства можна підсумувати, що при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу слідчому судді необхідно перевірити:

1) чи набула особа статусу підозрюваного?

2) чи наявна обґрунтована підозра у вчиненні такою особою кримінального правопорушення?

3) чи наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України?

4) чи наявні інші обставини, які враховуються при обранні запобіжного заходу, передбачені ст. 178 КПК України?

5) чи можливо застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою та чи наявні відомості на переконання того, що більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам кримінального провадження?

6) який розмір застави необхідно визначити як альтернативний триманню під вартою запобіжний захід та які обов`язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України, необхідно покласти на підозрюваного, у випадку внесення застави?

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення прокурора, слідчий суддя, надаючи відповіді на вказані питання, приходить до таких висновків.

3.1. Щодо набуття статусу підозрюваного

Відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства запобіжні заходи можуть застосовуватися, зокрема, до підозрюваного.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 КПК України, повідомлено про підозру.

Як встановлено слідчим суддею, письмове повідомлення про підозру 29.08.2023 було вручено особисто ОСОБА_4, про що в матеріалах, долучених до клопотання, міститься письмова розписка останнього про її отримання.

Отже, у відповідності до вимог ст. 42 КПК України, ОСОБА_4 має статус підозрюваного у цьому кримінальному провадженні і щодо нього може вирішуватися питання про застосування запобіжного заходу.

3.2. Щодо наявності обґрунтованої підозри

Відповідно до положень ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є, зокрема, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.

Разом з тим, кримінальне процесуальне законодавство України не містить визначення поняття «обґрунтована підозра», а тому, керуючись приписами ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя при встановленні змісту вказаного поняття враховує практику Європейського суду з прав людини.

Так, з усталеної практики ЄСПЛ вбачається, що існування обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які змогли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. При цьому, факти, які дають підставу для підозри, не мають бути такого ж рівня, як і ті, що обґрунтовують засудження особи, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення ЄСПЛ у справах «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану», «Нечипорук і Йонкало проти України»).

Отже, обґрунтована підозра не передбачає наявності переконання «поза розумним сумнівом» щодо вчинення особою кримінального правопорушення. Однак, вона повинна ґрунтуватись на об`єктивних фактах, встановлених на підставі наданих стороною обвинувачення доказів.

Таким чином, слідчому судді необхідно з`ясувати, чи є підстави обґрунтовано вважати, що ОСОБА_4 міг вчинити інкримінований йому злочин. При цьому, остаточна оцінка та кваліфікація конкретних діянь здійснюється судом під час розгляду справи по суті.

Як вбачається з клопотання та доданих до нього матеріалів, досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні здійснюється за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України.

Вказана норма передбачає відповідальність, зокрема за заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем в особливо великих розмірах.

Зі змісту клопотання, долучених до нього матеріалів та пояснень прокурора вбачається, що у цьому кримінальному провадженні розслідуються обставини заволодіння майном та доходом Одеського міжнародного аеропорту, шляхом позаконкурентного обрання інвестора ТОВ «Одеса Аеропорт Девелопмент» з яким було створено спільне з «Міжнародний аеропорт Одеса» товариство, з розподілом часток 75% і 25% відповідно, що спричинило вибуття із власності КП та подальшу приватизацію майнового комплексу аеропорту вартістю близько 118 млн грн. та привласнення доходу від діяльності аеропорту протягом 2012-2022 рр. у розмірі понад 2,5 млрд грн.

При цьому, за версією слідства, вказана схема заволодіння майном КП «Міжнародний аеропорт «Одеса» була організована представниками бізнесу ОСОБА_7 та ОСОБА_4, які є бенефіціарними власниками товариства ТОВ «Одеса Аеропорт Девелопмент» та передбачала залучення міського голову міста Одеси ОСОБА_31 та підконтрольного вищевказаним особам директора вказаного товариства ОСОБА_9 для реалізації плану.

Так, 04.11.2010 міським головою Одеської міської ради обрано ОСОБА_10 та відповідно до його розпорядження від 06.11.2010 №1394/К-01р розпочато виконання обов`язків Одеського міського голови.

У цей же період часу здійснювалися дії, на виконання рішення ОМР з вибору стратегічного партнера з метою реконструкції та модернізації Міжнародного аеропорту «Одеса», яким визначено порядок підготовки та проведення конкурсу з вибору низки потенційних стратегічних партнерів з метою реконструкції та модернізації МАО.

На реалізацію злочинного плану ОСОБА_10, подав на розгляд сесії Одеської міської ради проект рішення Одеської міської ради «Про заходи щодо реконструкції та розвитку «Міжнародного аеропорту «Одеса» та забезпечив позитивне голосування депутатами Одеської міської ради за рішення «Про заходи щодо реконструкції та розвитку «Міжнародного аеропорту «Одеса» відповідно до п. 1 якого Одеська міська рада повинна була виступити співзасновником ТОВ «Міжнародний аеропорт Одеса» та п. 2 якого передбачалось надання згоди КП «Міжнародний аеропорт Одеса» на укладення договору про спільну діяльність з таким Товариством.

У подальшому, з метою передачі майна у приватну власність саме ТОВ «Міжнародний аеропорт Одеса», а фактично ТОВ «Одеса Аеропорт Девелопмент», ОСОБА_10, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи всупереч інтересам служби, в порушення законодавства, забезпечив підготовку та підписав текст, відмінний від проголосованого рішення, відповідно до якого у пункті 1 зазначено, що Одеська міська рада виступала співзасновником ТОВ «Міжнародний аеропорт Одеса» спільно саме з ТОВ «Одеса Аеропорт Девелопмент», чим фактично вніс у таке рішення завідомо неправдиві відомості.

Таким чином, зазначеним рішенням передбачалося конкретне підприємство, підконтрольне ОСОБА_7 та ОСОБА_4 з яким КП «МАО» мало створити спільне товариство.

Підконтрольність ТОВ «Одеса Аеропорт Девелопмент» (зареєстрована на території Великої Британії «Odessa airport development Ltd.»), підтверджується реєстраційними документами компанії, відповідно до яких засновниками товариства є компанії-нерезиденти «Velafichita Holdings LTD» та «Letnon Limited», а бенефіціарним власником ТОВ зазначений, в т.ч. Геннадій Грановський, який є батьком ОСОБА_4 ( ОСОБА_8 ).

У подальшому депутатами ОМР винесено рішення №835-VI від 08.07.2011 «Про визначення частки Одеської міської ради у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний аеропорт «Одеса» та внеску КП «МАО» у спільну діяльність», визначивши статутний капіталу ТОВ «Міжнародний аеропорт «Одеса» у розмірі 473 402 196 гривень, а частку Одеської міської ради у ньому в розмірі 118 350 549 гривень, що складатиме 25%. Крім того, зазначеним рішенням ОМР було затверджено висновок ПП «Бюро Маркуса» про ринкову вартість основних засобів КП «Міжнародний аеропорт Одеса», який імовірно був винесений з порушенням порядку проведення Методики оцінки майна, а також погоджено, що в якості вкладу до статутного капіталу ТОВ «Міжнародний аеропорт «Одеса» Одеська міська рада вносить майно загальною вартістю 118 350 549 гривень в кількості 2 488 одиниць.

При цьому, внесення у статутний капітал новоствореного товариства основних засобів КП «Міжнародний аеропорт Одеса», враховуючи його особливості та статус, суперечить ряду нормативно-правових норм українського законодавства. Більше того, заборона зміни права власності на майно, належне КП, було також визначено у вищевказаному рішенні ОМР.

Зокрема, ч. 4 ст. 3 та ч. 2 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» приватизації не підлягають об`єкти, що мають загальнодержавне значення, до яких відносяться майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів, основним видом діяльності яких є виробництво товарів (робіт, послуг), що мають загальнодержавне значення, а також майно органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Також вказана заборона передбачена ч. 1,2 ст. 75 «Повітряного кодексу України» аеродроми та аеродромні об`єкти, що забезпечують безпеку польотів та перебувають у державній чи комунальній власності, не підлягають відчуженню, продажу, приватизації, обміну, передачі в заставу, однак можуть передаватися в концесію, оренду в установленому законодавством порядку, за умови, що не змінюється цільове призначення таких об`єктів.

Створення товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний аеропорт Одеса» та його Статуту передбачала необхідність згоди заступником міського голови на підписання протоколу про таке створення, однак заступники ОСОБА_10 відмовлялися від таких дій. Після цього заступником було призначено ОСОБА_14, який підписав протокол про створення товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний аеропорт Одеса», його Статуту, договору про корпоративні принципи управління ТОВ «Міжнародний аеропорт Одеса» та акту приймання-передачі майна КП «Міжнародний аеропорт Одеса» в статутний капітал ТОВ «Міжнародний аеропорт Одеса».

У подальшому, 31.10.2011, ОСОБА_14 та ОСОБА_9 підписали акт приймання-передачі майна, що передається у власність Одеською міською радою в якості внеску до статутного капіталу ТОВ «Міжнародний аеропорт Одеса», яким ТОВ «Міжнародний аеропорт Одеса» як внесок учасника до статутного капіталу прийняло у власність 2488 одиниці основних засобів Міжнародного аеропорту «Одеса» на суму 118 350 549 гривень. 19.01.2012 здійснено перереєстрацію вказаного майна за ТОВ «Міжнародний аеропорт Одеса».

Таким чином, ТОВ « МАО» набуло право власності на 2488 одиниці основних засобів Міжнародного аеропорту «Одеса» на суму 118 350 549 гривень.

Також, під час проведення загальних зборів ТОВ «Міжнародний аеропорт Одеса», було визначено статутний капітал Товариства у розмірі 473 402 196 гривень та розподілено вклади учасників, за яким Одеська міська рада - 25%, ТОВ «Одеса Аеропорт Девелопмент» - 75%, директором ТОВ «Міжнародний аеропорт Одеса» призначено ОСОБА_9 .

Зазначений розподіл часток, а також призначення підконтрольного ОСОБА_7 та ОСОБА_4 директора уможливило укладення необхідних договорів від імені такого товариства, зокрема банківських договорів з банківською установою ПАТ «Фінбанк», підконтрольною та належною ОСОБА_4 та ОСОБА_7 . Так, частина грошових коштів, внесених товариством-співзасновником як внесок у статутний капітал стали предметом застави та були заблоковані банком, належному ОСОБА_4 та ОСОБА_7, що не дозволяло їх використання на реконструкцію та модернізацію аеропорту.

Саме вказані дії щодо укладення договору про створення товариства, умов його Статуту, визначення розподілу часток у вказаних розмірах, на переконання слідства, призвели до заволодіння майном КП «МАО» у сумі 118 млн грн. та привласнення доходу від діяльності аеропорту протягом 2012-2022 рр.

Описані вище дії зазначених осіб, структура власності зазначених товариств, зв`язки між особами та характер взаємовідносин, послідовність виконаних дій, створюють у слідчого судді переконання у тому, що такі особи ймовірно діяли у співучасті, мали спільний умисел, направлений на заволодіння майном аеропорту, а з огляду на статус та підконтрольність ОСОБА_4 товариства, яке фактично стало власником майна та вирішальний впливу у діяльності Одеського аеропорту, слідчий суддя вважає, що підозрюваний міг бути організатором у вчиненні злочину.

Підсумовуючи, слідчий суддя вважає, що викладені вище обставини на даному етапі досудового розслідування з розумною достатністю та вірогідністю пов`язують підозрюваного з вчиненим кримінальним правопорушенням, оскільки для стороннього спостерігача прослідковувався б зв`язок між описаними діями та наслідками, які за версією обвинувачення, настали для комунального підприємства, у виді вибуття із власності майна. В подальшому такі обставини мають бути перевірені та оцінені в сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні.

При цьому, відповідні обставини, які враховані при оцінці обґрунтованості повідомленої ОСОБА_4 підозри, встановлені слідчим суддею на підставі таких досліджених в ході судового засідання копій документів:

- матеріалів щодо порядку проведення конкурсу з вибору стратегічного партнера з метою реконструкції та модернізації Міжнародного аеропорту «Одеса» та скасування його результатів (Т.2, а/с. 1-26);

- документів щодо призначення на посади ОСОБА_9 та його обов`язків, контракту та ОСОБА_10 (Т.2, а/с. 27-36, Т. 3 а/с. 7-12);

- документів щодо підготовки переговорів щодо проекту модернізації та реконструкції аеропорту ( Т.2, а/с. 38-46);

- регламенту Одеької міської ради 7 скликання (Т.2, а/с. 49-86);

- протоколів сесії Одеської міської ради 29.04.2011 (Т.2, а/с. 89-139);

- проекту рішення Одеської міської ради від « Про заходи щодо реконструкції та модернізації Міжнародного аеропорту «Одеса» з поправкою та рішення від 29.04.2011 (Т.2, а/с. 87-88);

- проектів та рішення Одеської міської ради від 08.07.2011 про визначення частки Одеської міської ради у статутному капіталі ТОВ «Міжнародний аеропорт «Одеса» та внеску КП «Міжнародний аеропорт «Одеса» у спільну діяльність (Т.2, а/с. 153-155, 189-207);

- звіту про оцінку ринкової вартості основних засобів КП «Міжнародний аеропорт «Одеса» від 23.05.2011 (Т.2, а/с. 165-170);

- протоколів загальних зборів учасників ТОВ «Одеса Девелопмент» (Т.2, а/с. 183-186, 208-210);

- розпорядження Одеського міського голови про призначення та звільнення заступників (Т.2, а/с. 187-188);

- акту приймання-передачі майна від 31.10.2011 та наказу про списання майна (Т.2, а/с. 250-305, 307-308);

- свідоцтва на житлові будівлі та споруди від 29.12.2011(Т.2, а/с. 326);

- Генеральної угоди про основні принципи співробітництва від 09.11.2011 між КП «Міжнародний аеропорт «Одеса» у спільну діяльність та ТОВ «Одеса Аеропорт Девелопмент» ( Т.2, а/с. 309-315);

- матеріалів щодо діяльності роботи тимчасової контрольної комісії з перевірки виконання обов`язків відповідно до Договору про корпоративні принципи управління Товариством між Одеською міською радою та ТОВ «Одеса Аеропорт Девелопмент» ( Т.3, а/с. 132-149);

- проектів, договору про корпоративні принципи управління Товариством між Одеською міською радою та ТОВ «Одеса Аеропорт Девелопмент» ( Т.2, а/с. 309-315);

- рішення Одеської міської ради від 19.10.2011 про внесення змін у рішення «Про визначення частки Одеської міської ради у статутному капіталі ТОВ «Міжнародний аеропорт «Одеса» та внеску КП «Міжнародний аеропорт «Одеса» у спільну діяльність;

- матеріалів діяльності та фінансової звітності ТОВ «МАО» за 2012 р. ( Т.3, а/с. 20-53, 56-72);

- матеріалів щодо укладення кредитних договорів та документів про передачу під заставу майна ТОВ «МАО» ( Т.3, а/с. 73-79, 96-127);

- судових рішень щодо визнання недійсним Статут ТОВ «МАО», мирових угод ( Т.3, а/с. 151-194);

- матеріалів аудиторських висновків фінансової звітності ТОВ «МАО» (Т.3, а/с. 204-227);

- висновку судово-економічними експертизами від 13.12.2016 №1-13/12/2016-се, від 22.12.2018 №16798/18-72/29769/18-72/29770/18-71 (Т.4, а/с. 138-161);

-висновків будівельно-технічної та судово-економічної експертизи №65/06/17 від 09.06.2017 та комплексної оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи №6483/18-42/6484/6485/18-42/6848/18-41/9164-9246/20-42 від 14.04.2020 (Т.4, а/с. 211-220);

- листів державної авіаційної служби України від 24.020.2017, від 09.06.2017;

- довідки про результати перевірки питання відчуження з комунальної у приватну власність основних засобів, балансоутримувачем яких було КП «Міжнародний аеропорт «Одеса» від 24.08.2017;

- протоколів огляду від 05.05.2017, 18.05.2017 (Т. 5 а/с. 5-8, 44-48);

- висновків судово-почеркознавчої експертизи від 11.12.2018 №20540:20543/18-32 та від 11.12.2018 №27875:27878/18-32 (Т.3, а/с. 178-210);

- листів від Державної аудиторської служби (Т.4, а/с. 1-15);

- генеральної депозитної угоди №118/11/11 від 16.11.2011 з додатками (Т.5, а/с. 70-75, 101, 111);

- протоколів засідання Наглядової ради та кредитного комітету ПАТ «Фінбанк» від 27.12.2012, від 03.12.2012, 02.11.2012 (Т.5, а/с. 86-94, 112-115);

- розпоряджень сектору супроводу кредитних та депозитних операцій ПАТ «Фінбанк» у 20212 році (Т.5, а/с. 94-100, 106);

- рішень АМКУ №543, № 544 (Т.5, а/с. 117-120);

- протоколів огляду від 05.05.2017, від 15.08.2018, від 23.08.2023, від 25.08.2023,

- договору застави «18-5/11/11 від 18.11.2011;

- матеріалів міжнародної правової допомоги (Т.5, а/с. 300-303);

- протоколів допитів від 26.03.2023, 12.04.2017, 23.054.2017, 26.07.2018, 27.09.2018, 06.06.2018, 30.11.2017, 07.12.2017, 27.12.2017, 02.06.2018, від 18.09.2018, 14.09.2018, 06.11.2017. 31.07.2018, 26.06.2018, 17.10.2017, 18.11.2017, 21.09.2018, 22.09.2018, 02.06.2018 (Т.6, а/с. 1-193, Т. 7, а/с. 1-194);

- іншими матеріалами кримінального провадження.

Оцінивши вказані докази в їх сукупності з доводами клопотання та учасників судового засідання, не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій ОСОБА_4, виходячи з наданих матеріалів клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України за викладених у клопотанні обставин.

При цьому, слідчий суддя відхиляє доводи захисників щодо необґрунтованості повідомленої ОСОБА_4 підозри.

Зокрема, твердження захисту зводиться до неправильності кваліфікації, що є передчасним, враховуючи стадію кримінального провадження та здійснення остаточної кваліфікації дій особи лише в ході судового розгляду. Зокрема, питання суб`єктного складу виконавців злочину має вирішуватися на підставі дослідження участі та умислу кожного із членів колегіального органу. При цьому, слідчий суддя відзначає, що у цьому кримінальному провадженні прослідковується зв`язок із підозрюваними та службовою особою, наділеною повноваженнями затверджувати рішення щодо розпорядження майном міської ради.

Також слідчий суддя відхиляє доводи захисту, щодо відсутності в матеріалах клопотання належних доказів володіння ОСОБА_4 часткою в статутному капіталі ТОВ «Одеса Аеропорт Девелопмент» (зареєстрована на території Великої Британії «Odessa airport development Ltd.») у розмірі більше 50%, оскільки, як вбачається з реєстраційних документів компанії, засновниками товариства є компанії-нерезиденти «Velafichita Holdings LTD» та «Letnon Limited», а бенефіціарними власником товариства зазначений, в т.ч. ОСОБА_32, 05.1949 року народження. Водночас, дослідивши долучені до клопотання матеріали, слідчий суддя встановив, що ОСОБА_32 є батьком ОСОБА_4 ( ОСОБА_8 ).

Так, наявність родинних зв`язків ОСОБА_4 з ОСОБА_33 підтверджується відомостями з актового запису про народження дитини № 867, відповідно до якого ІНФОРМАЦІЯ_1 народжений ОСОБА_8, батьком дитини зазначений ОСОБА_34, ІНФОРМАЦІЯ_3 . При цьому, відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про зміну імені ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, 26.09.2018 змінив прізвище та ім`я на ОСОБА_4 . Враховуючи, що сторона захисту не спростовувала дійсність зазначеної інформації, слідчий суддя вважає, що факт зміни ОСОБА_8 імені на ОСОБА_4 є належним чином підтверджений.

Безпосередня причетність ОСОБА_4 до господарської діяльності ТОВ «Одеса Аеропорт Девелопмент» підтверджується показаннями свідків, які ідентифікували ОСОБА_4 як одного із бенефіціарних власників вказаного товариства. Окрім цього, в матеріалах клопотання наявні меморандум від 15.12.2020 та додаткова угода до нього, зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_4 здійснює відчуження майна Міжнародного аеропорту «Одеса», яке було передане в заставу ПАТ «Укрексімбанк», тобто приймає участь у господарських операціях. Також, враховуючи, що номінально частка в статутному капіталі ТОВ «Одеса Аеропорт Девелопмент» належить близькій особі ОСОБА_4, а також враховуючи фактичні дії підозрюваного відносно майна товариства, він має можливість здійснювати вирішальний вплив на управління або господарську діяльність вказаного товариства як безпосередньо, так і через інших осіб, зокрема через свого батька.

З огляду на зазначене, слідчий суддя доходить висновку про наявність достатніх підстав вважати, що ОСОБА_35 є лише номінальним власником частки в статутному капіталі ТОВ «Одеса Аеропорт Девелопмент», з метою унеможливлення встановлення дійсного бенефіціарного власника, яким є ОСОБА_4 .

При цьому, слідчий суддя погоджується із твердженнями сторони захисту щодо неконкретності способу та методу обрахунку завданої шкоди, яка виразилася в недоотриманні КП «Міжнародний аеропорт Одеса» доходів за 2012-2022, зокрема слідчий суддя вважає, що надані прокурором документи, а саме відомості від Департаменту економічного розвитку Одеської міської ради щодо діяльності КП «Міжнародний аеропорт Одеса» та протокол огляду від 23.08.2023, не є належними доказами для підтвердження шкоди, оскільки розрахунки є суб`єктивними. Слідчий суддя вважає, що визначення документальної обґрунтованості розрахунків втраченої вигоди має грунтуватися на висновках експерта чи спеціаліста, а не самостійного підрахунку представника органу досудового розслідування. При цьому, слідчий суддя звертає увагу, що досудове розслідування досі триває, а наявні на даному етапі відомості щодо імовірно завданої шкоди комунальному підприємству є достатніми для констатації можливого завдання їм шкоди в розмірі не меншому, ніж встановлений диспозицією статті, яка передбачає відповідальність за інкримінований підозрюваному злочин.

Доводи захисника про те, що обставини, які перевіряються в цьому кримінальному провадженні уже були предметом досудового розслідування у двох інших кримінальних провадженнях на даний час критично оцінюються слідчим суддею, оскільки з наданих сторонами документів неможливо дійти однозначного висновку про тотожність розслідуваних у цих провадженнях подій. З цих же підстав, слідчий суддя не приймає до уваги посилання захисника на існування нескасованої постанови слідчого, якою було прийнято рішення про закриття кримінального провадження в межах якого здійснювалось досудове розслідування щодо обставин, які є аналогічними тим які досліджуються у кримінальному провадженні № 52023000000000172. Водночас, слідчий суддя зауважує, що положення, якими регулюється питання закриття кримінального провадження містять умови, наявність яких у даному кримінальному провадженні не встановлено.

За таких обставин, доводи сторони захисту не спростовують висновку слідчого судді про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри.

3.3. Щодо наявності ризиків

Ризики вчинення підозрюваним дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення слідчим суддею обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він схильний і має реальну можливість їх здійснити у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.

У клопотанні детектив вказує на ризики того, що підозрюваний ОСОБА_4 може (1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, (2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей і документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, (3) незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних, (4) вчинити інше кримінальне правопорушення.

3.3.1. Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та суду

Слідчий суддя вважає, що ризик переховування від органу досудового розслідування та суду є реальним, враховуючи:

1)відсутність обмежень для виїзду закордон навіть в умовах воєнного стану, враховуючи визнання його непридатним до служби;

2)достатній майновий стан підозрюваного;

3)високі статки його імовірного співучасника ОСОБА_7, з яким вони перебувають у тривалих дружніх та партнерських відносинах, за рахунок яких може бути забезпечено життя підозрюваного під час можливого його переховування;

4)пред`явлення йому підозри у вчиненні у співучасті особливо тяжкого корупційного злочину, у разі визнання винуватим у вчиненні якого, йому може загрожувати покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років з можливою конфіскацією майна. При цьому, таке покарання може бути призначено без можливості застосування пільгових інститутів кримінального права;

Наведені вище обставини є передумовами та можливістю для втечі підозрюваного з метою ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування та суду.

Співставлення можливих негативних для підозрюваного наслідків переховування у невизначеному майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі за особливо тяжкий корупційний злочин у найближчій перспективі робить цей ризик актуальним.

Водночас, враховуючи, що ОСОБА_4 останні 8 років не виїжджав за кордон, при цьому вказане не оспорювалося прокурором, а в матеріалах клопотання відсутні відомості які б спростовували цей факт, підозрюваний має в Україні міцні соціальні зв`язки, зокрема одружений та виховує 9 дітей, 6 з яких є неповнолітніми, слідчий суддя вважає, що ризик переховування від органу досудового розслідування та суду має середній рівень інтенсивності.

3.3.2. Щодо наявності ризику знищити, приховати або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення

Слідчий суддя вважає обґрунтованим доводи детектива про існування вказаного ризику, враховуючи, що:

-за версією слідства, підозрюваний є організатором розслідуваного злочину та керував діями інших співучасників, узгоджував дії з іншими залученими особами, що дає підстави вважати про наявність можливостей для зміни чи знищення наявних у таких осіб документів;

-специфіку обставин розслідуваного злочинного механізму, який передбачав внесення неправдивих відомостей посадовою особою ОМР у офіційні документи, що стало підставою для спільної діяльності саме із підконтрольним підозрюваному ТОВ «Одеса аеропорт Девелопмент»;

-у ході проведення досудового розслідування виявлено документи, зі змісту яких вбачається спроби зменшити частку ОМР у статутному капіталі ТОВ «ОАД», що може свідчити про існування можливостей розмивання частки;

-укладений Меморандум від 15.12.2020 та додаткові угоди до нього свідчать про можливість та спроможність, а також наміри підозрюваного здійснити відчуження майна ОМР, яке передано в заставу ПАТ «Укрексімбанк», тобто фактично відчужити предмет злочину.

Такі відомості, на переконання слідчого судді, свідчать про можливість вчинення підозрюваним дій, спрямованих на зміну, спотворення чи знищення документів з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

3.3.3. Щодо ризику незаконного впливу на учасників у цьому кримінальному провадженні

При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати передбачену статтями 23 та 224 КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні.

При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

При цьому, слідчий суддя бере до уваги:

- інкримінований підозрюваному злочин ймовірно вчинений ним у співучасті, в якому він був організатором і виконував активні дії, у зв`язку з чим він може координувати дії та показання інших співучасників або вчиняти вплив на інших осіб щодо змісту, характеру та обсягу їх показань та процесуальної поведінки;

- у ході досудового розслідування декількома свідками, зокрема депутатами ОМР та інших посадових осіб ОМР, надано показання щодо впливу на них з боку ОСОБА_4 для виконання ними дій та прийняття рішень, необхідних для реалізації злочинного плану, шляхом неодноразових переконань;

- з огляду на статус, фінансові можливості, а також вагомий вплив у місті Одеса, з огляду на показання свідків, підозрюваний має можливості впливати на свідків з метою підбурювання їх до дачі неправдивих показань, або відмови від таких, з метою уникнення кримінальної відповідальності;

- в ході розгляду даного клопотання підозрюваному стали відомі матеріали кримінального провадження, зокрема, протоколи допиту свідків, які дали викривальні показання, а також містять особисті дані, що уможливлює вплив на останніх.

Вказані обставини формують у слідчого судді переконання щодо наявності ризику впливу на учасників цього кримінального провадження.

3.3.4. Щодо ризику вчинення іншого кримінального правопорушення

Детектив зазначає, що відносно підозрюваного здійснюються інші кримінальні провадження, у межах яких розслідуються обставини легалізації майна, здобутого злочинним шляхом, зокрема у межах проваджень №52020000000000057 та №52020000000000050.

Слідчий суддя констатує, що в ході розгляду клопотання сторона захисту не заперечувала факту наявності іншого кримінального провадження стосовно нього та інших осіб, а також факт наявності діючого запобіжного заходу в одному з кримінальних проваджень.

У зв`язку з вищевикладеним, слідчий суддя доходить висновку про наявність ризиків кримінального провадження, передбачених статтею 177 КПК України, а саме - ризику переховування від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних, ризику знищити, приховати або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень, ризику вчинення іншого кримінального правопорушення.

Отже, на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об`єктивно необхідним з метою забезпечення дієвості відповідного кримінального провадження та запобігання реалізації вказаних ризиків.

3.4. Щодо наявності інших обставин, передбачених ст. 178 КПК України

При вирішенні питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу, крім встановлених ризиків кримінального провадження, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами матеріалів, оцінює в сукупності також існування інших обставин, передбачених ст. 178 КПК України, а саме:

- вагомість наданих стороною обвинувачення доказів про ймовірне вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України;

- пред`явлення йому підозри у вчиненні у співучасті особливо тяжкого корупційного злочину, у разі визнання винуватим у вчиненні якого, йому може загрожувати покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років з конфіскацією майна. При цьому, таке покарання може бути призначено без можливості застосування пільгових інститутів кримінального права;

- станом на день розгляду клопотання ОСОБА_4 виповнився 51 рік;

- достатньо забезпечений майновий стан, описаний у п. 3.6. цієї ухвали;

- міцність соціальних зв`язків підозрюваного, який одружений, має дев`ять дітей (шестеро з яких неповнолітні);

- інформації щодо наявності хвороб, які б перешкоджали застосуванню запобіжного заходу, не надано;

- підозрюваний раніше не судимий, наразі відносно нього діє запобіжний захід у виді застави у кримінальному провадженні №52020000000000057.

Оцінивши вказані обставини у їх сукупності із встановленими ризиками і обставинами розслідуваного злочину та відомостями про ймовірну участь у ньому підозрюваного, слідчий суддя вважає, що такі відомості про особу підозрюваного не спростовують висновків слідчого судді про високу ймовірність перешкоджання кримінальному провадженню і необхідність застосування запобіжного заходу.

3.5. Щодо можливості застосування запобіжного заходу більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Під час розгляду клопотання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою прокурор на основі наданих доказів не довів наявність обставин, які у своїй сукупності свідчать про те, що застосування більш м`якого запобіжного заходу для запобігання доведеним ризикам, зазначеним у клопотанні, буде недостатнім.

З огляду на це, враховуючи дані про особу підозрюваного, зокрема, наявність обов`язків щодо утримання неповнолітніх дітей, міцні соціальні зв`язки за місцем свого проживання, слідчий суддя дійшов висновку, що вагомі підстави для застосування відносно підозрюваного виняткового виду запобіжного заходу у виді тримання під вартою відсутні. Ризик переховування від органів досудового розслідування чи суду, хоча і доведений, але не досягає такого рівня інтенсивності, що свідчило б про необхідність обмеження свободи підозрюваного, враховуючи давність вчинення розслідуваних подій та наявність у підозрюваного стійких соціальних зв`язків і стримуючих від втечі факторів. Так само і реалізацію ризиків незаконного впливу на свідків, знищення важливих для цього кримінального провадження речей і документів та ризик вчинення іншого кримінального правопорушення можна запобігти покладенням на підозрюваного певних обов`язків, яких він має дотримуватися, а не ізоляцією підозрюваного від суспільства.

Застава як запобіжний захід має середній рівень суворості і є адекватним забезпечувальним заходом в цьому кримінальному провадженні. Водночас, слідчий суддя вважає, що досліджені під час судового засідання ризики та індивідуальні особливості кримінального провадження і підозрюваного свідчать, що менш суворий запобіжний захід, ніж застава може негативно відобразитися на здійсненні досудового розслідування (в тому числі шляхом неналежного виконання підозрюваним своїх процесуальних обов`язків) і русі кримінального провадження. Застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання чи особистої поруки для запобігання вказаним ризикам буде недостатнім, оскільки виконання покладених на підозрюваного обов`язків буде залежати виключно від волі самого підозрюваного та їх порушення не матиме для нього очевидних і достатньо суттєвих негативних наслідків.

Враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особливо тяжкого корупційного злочину у співучасті, а також наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені статтею 177 КПК України, слідчий суддя вважає, що на даному етапі кримінального провадження запобіжний захід у виді застави буде необхідним та достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та зможе запобігти встановленим слідчим суддею ризикам і при цьому буде пропорційним, співмірним та таким, що не становитиме надмірний тягар для підозрюваного та інших осіб.

3.6. Щодо розміру застави та обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, які необхідно покласти на підозрюваного

При вирішенні питання про розмір застави, який необхідно визначити підозрюваному, слідчий суддя має враховувати тяжкість злочину, в якому підозрюється особа, майновий стан підозрюваного, його сімейний стан, інші дані про його особу та ризики, передбачені статтею 177 КПК України.

Як встановлено вище, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, тобто особливо тяжкого кримінального правопорушення, а тому враховуючи положення п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо нього, за загальним правилом, має визначатися у межах від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Водночас, відповідно до абз. 2 ч. 5 вказаної статті, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні, зокрема, особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Зважаючи на тяжкість злочину, в якому підозрюється ОСОБА_4, роль останнього як організатора його вчинення, обставини кримінального правопорушення та індивідуальні особливості підозрюваного, слідчий суддя доходить висновку, що застава у сумі трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та буде недостатнім стримуючим фактором для запобігання існуючим ризикам кримінального провадження. Тому слідчий суддя вважає за доцільне визначити заставу у розмірі вище встановленого п. 3 ч. 1 ст. 182 КПК України, оскільки прокурором наведено достатньо обставин, які свідчать про неможливість забезпечити дотримання підозрюваним, покладених на нього обов`язків вказаним розміром застави.

При визначенні розміру застави, слідчий суддя виходить із наданих сторонами відомостей про майновий стан підозрюваного та його близьких осіб.

Так, відповідно до долучених до клопотання відомостей, підозрюваному на праві власності належить:

- земельна ділянка реєстраційний номер майна 183065551101, кадастровий номер 5110136900:27:004:0386, площа 0,1 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 ;

- земельна ділянка кадастровий номер 5110136900:27:004:0403, площа 0,08 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 ;

- житлового будинку реєстраційний номер майна 30600754, за адресою: АДРЕСА_1 ;

- квартира за адресою: АДРЕСА_4 .

Слідчий суддя враховує, що предметом розслідування у цьому кримінальному провадженні є обставини заволодіння майном комунального підприємства, вартість якого станом на 2012 рік становила 118 350 549 гривень, а також розслідуються обставини імовірного заволодіння доходом аеропорту, сума якого за вказані роки складає близько 2,5 млрд гривень.

При визначенні розміру застави слідчий суддя враховує, що вказане кримінальне провадження стосується заволодіння та виведення з-під власності комунального підприємства важливого об`єкта інфраструктури великого міста, що призвело до вибуття із власності міста аеродромних об`єктів та основних засобів діяльності аеропорту.

Вказане, на переконання слідчого судді, свідчить про виключність обставин справи, а тому розмір застави може перевищувати межі, встановлені законодавцем.

Таким чином, враховуючи обставини розслідуваного злочину, який інкримінується підозрюваному, імовірну завдану шкоду, спосіб вчинення вказаного злочину, який передбачав нехтування представниками місцевих органів інтересами громади, з огляду на високий рівень встановлених ризиків, слідчий суддя вважає, що розмір застави слід визначити у розмірі 45 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 120 780 000 (сто двадцять мільйонів сімсот вісімдесят тисяч) гривень. Такий розмір з урахуванням майнового стану підозрюваного та його індивідуальних характеристик зможе забезпечити його належну поведінку, запобігти ризикам кримінального провадження та не являється непомірним для нього. Визначений розмір застави є співмірним з офіційно підтвердженими доходами та вартістю належного йому майна, а також відповідним з огляду на імовірно завдану шкоду.

Саме такий розмір, на переконання слідчого судді, буде тим стимулюючим фактором, який стримуватиме підозрюваного від реалізації наявних ризиків і такий розмір підозрюваний або інша особа (заставодавець) боятиметься втратити внаслідок невиконання процесуальних обов`язків. Такий розмір застави є розумним з огляду на необхідність виконання завдань кримінального провадження та не є завідомо непомірним для підозрюваного.

При цьому, слідчий суддя зауважує, що розмір застави, про який просить сторона обвинувачення є безпідставним та не виправданим, ані матеріалами кримінального провадження, ані відомостями про матеріальний стан підозрюваного.

Крім того, в порядку ч. 5 ст. 194 КПК України, при визначенні запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, у зв`язку із встановленням ризиків перешкоджання кримінальному провадженні, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного такі обов`язки:

1)прибувати на першу вимогу до детективів Національного бюро, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52023000000000172, прокурора, суду;

2)не відлучатися із м. Одеси без дозволу слідчого (детектива), прокурора або суду;

3)повідомляти детективів Національного бюро, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

4)утримуватися від спілкування особисто або через інших осіб з підозрюваними: ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_14, ОСОБА_10, а також зі свідками: ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_13, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_11, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_36 ;

5)здати на зберігання детективам Національного бюро свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну;

6)носити електронний засіб контролю.

Такі обов`язки за своїм характером не будуть занадто обтяжливими для підозрюваного і здатні запобігти реалізації встановлених вище слідчим суддею ризиків.

Строк дії таких обов`язків слід визначити тривалістю два місяці, але в межах строку досудового розслідування, тобто до 29 жовтня 2023 року включно.

За наведених вище обставин подане клопотання слід задовольнити частково.

При цьому, слідчий суддя вважає за необхідне відзначити, що відповідно до положень статті 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінальних проваджень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 131-132, 176-179, 182-184, 193-197, 205, 309, 372, 376, 481-482 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

1.Клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52023000000000172 від 13.04.2023 року - задовольнити частково.

2.Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, запобіжний захід у виді застави у розмірі 45000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 120 780 000 (сто двадцять мільйонів сімсот вісімдесят тисяч) гривень.

3.У зв`язку із застосуванням запобіжного заходу у виді застави на підозрюваного ОСОБА_4, покласти на нього такі обов`язки:

2)не відлучатися із м. Одеси без дозволу слідчого (детектива), прокурора або суду;

5)здати на зберігання детективам Національного бюро свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

6)носити електронний засіб контролю.

4.Термін дії обов`язків, покладених на підозрюваного, визначити у межах строку досудового розслідування - до 29 жовтня 2023 року включно.

5.В іншій частині вимог клопотання - відмовити.

6.Сума застави може бути внесена підозрюваним або іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) у розмірі, визначеному в цій ухвалі, у національній грошовій одиниці України, на депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду за такими реквізитами:

Вищий антикорупційний суд, ЄДРПОУ 42836259;

номер рахунка за стандартом IBAN НОМЕР_2 ;

призначення платежу: прізвище, ім`я, по батькові підозрюваного, кошти

застави, згідно з ухвалою слідчого судді (номер справи, дата ухвали, назва

суду).

7.Роз`яснити підозрюваному, що не пізніше п`яти днів з дня застосування запобіжного заходу у виді застави він зобов`язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, детективу, прокурору, суду. З моменту застосування запобіжного заходу у виді застави, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.

8.Роз`яснити заставодавцю (у разі внесення ним застави), що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого корупційного злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, який карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. Також заставодавцю роз`яснюється, що у разі внесення ним застави, на нього покладається обов`язок забезпечити належну поведінку підозрюваного та його явку за викликом.

9.Роз`яснити підозрюваному та заставодавцю, що в разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у виді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

10.Контроль за виконанням покладених на підозрюваного обов`язків покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора, що здійснюють процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 52023000000000172 від 13.04.2023 та детективів Національного антикорупційного бюро України, які здійснюють у ньому досудове розслідування.

11.Копію ухвали вручити прокурору, підозрюваному, його захисникам.

12.Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

13.Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя ОСОБА_1