- Головуючий суддя (АП ВАКС): Никифоров А.С.
Справа № 991/7594/23
Провадження №11-сс/991/672/23
Слідчий суддя: ОСОБА_1
Головуючий: ОСОБА_2
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 вересня 2023 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2,
суддів ОСОБА_3,
ОСОБА_4,
секретар судового засідання ОСОБА_5,
за участю:
підозрюваного ОСОБА_6,
захисників- адвокатів ОСОБА_7, ОСОБА_8,
прокурора ОСОБА_9,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу захисників підозрюваного ОСОБА_6 - адвокатів ОСОБА_8 та ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07.09.2023, якою було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у м. Одесі, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,
підозрюваного у кримінальному провадженні № 52023000000000172 від 13.04.2023 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України,
ВСТАНОВИЛА:
1.Зміст оскаржуваного судового рішення
і встановлені судом першої інстанції обставини.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07.09.2023 було частково задоволено клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_10, застосовано відносно ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою до 29.10.2023, із визначенням альтернативного запобіжного у виді застави у розмірі 100 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 268 400 000 (двісті шістдесят вісім мільйонів чотириста тисяч) гривень та, у разі звільнення з-під варти, покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
1) прибувати на першу вимогу до детективів Національного бюро, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52023000000000172, прокурора, суду;
2) не відлучатися із м. Одеси та м. Києва без дозволу слідчого (детектива), прокурора або суду;
3) повідомляти детективів Національного бюро, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
4) утримуватися від спілкування особисто або через інших осіб з підозрюваними: ОСОБА_11, ОСОБА_12 ОСОБА_13, ОСОБА_14, а також зі свідками: ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32 ;
5) здати на зберігання детективам Національного бюро свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.
Термін дії обов`язків, покладених на підозрюваного, визначити строком з моменту звільнення з-під варти, внаслідок внесення застави - до 29 жовтня 2023 року включно.
Слідчим суддею встановлено, що у кримінальному провадженні №52023000000000172 розслідуються обставини заволодіння майном та доходом Одеського міжнародного аеропорту, шляхом позаконкурентного обрання інвестора ТОВ «Одеса Аеропорт Девелопмент», з яким було створено спільне з «Міжнародний аеропорт Одеса» (далі - «МАО») товариство, з розподілом часток 75% і 25% відповідно, що спричинило вибуття із власності комунального підприємства та подальшу приватизацію майнового комплексу аеропорту вартістю близько 118 млн грн. та привласнення доходу від діяльності аеропорту протягом 2012-2022 рр. у розмірі понад 2,5 млрд грн.
За версією органу досудового розслідування, схема заволодіння майном КП «Міжнародний аеропорт «Одеса» була організована представниками бізнесу ОСОБА_6 та ОСОБА_11, які є бенефіціарними власниками товариства ТОВ «Одеса Аеропорт Девелопмент» та передбачала для реалізації плану залучення міського голови міста Одеси ОСОБА_14 та підконтрольного вищевказаним особам директора вказаного товариства ОСОБА_12 .
Так, 04.11.2010 міським головою Одеської міської ради (далі - ОМР) обрано ОСОБА_14 та відповідно до його розпорядження від 06.11.2010 №1394/К-01р розпочато виконання обов`язків Одеського міського голови.
У цей же період часу здійснювалися дії, на виконання рішення ОМР з вибору стратегічного партнера з метою реконструкції та модернізації Міжнародного аеропорту «Одеса», яким визначено порядок підготовки та проведення конкурсу з вибору низки потенційних стратегічних партнерів з метою реконструкції та модернізації МАО.
Реалізуючи злочинний план, ОСОБА_14 подав на розгляд сесії Одеської міської ради проект рішення Одеської міської ради «Про заходи щодо реконструкції та розвитку «Міжнародного аеропорту «Одеса» та забезпечив позитивне голосування депутатами Одеської міської ради за рішення «Про заходи щодо реконструкції та розвитку «Міжнародного аеропорту «Одеса», відповідно до п. 1 якого Одеська міська рада повинна була виступити співзасновником ТОВ «Міжнародний аеропорт Одеса» та п. 2 якого передбачалось надання згоди КП «Міжнародний аеропорт Одеса» на укладення договору про спільну діяльність з таким Товариством.
У подальшому, з метою передачі майна у приватну власність саме ТОВ «Міжнародний аеропорт Одеса», а фактично ТОВ «Одеса Аеропорт Девелопмент», ОСОБА_14, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи всупереч інтересам служби, в порушення законодавства, забезпечив підготовку та підписав текст, відмінний від проголосованого рішення, відповідно до якого у пункті 1 зазначено, що Одеська міська рада виступала співзасновником ТОВ «Міжнародний аеропорт Одеса» спільно саме з ТОВ «Одеса Аеропорт Девелопмент», чим фактично вніс у таке рішення завідомо неправдиві відомості.
Таким чином, зазначеним рішенням визначалось конкретне підприємство, підконтрольне ОСОБА_6 та ОСОБА_11, з яким КП «МАО» мало створити спільне товариство.
Підконтрольність ТОВ «Одеса Аеропорт Девелопмент» (зареєстрована на території Великої Британії «Odessa airport development Ltd.») підтверджується реєстраційними документами компанії, відповідно до яких засновниками товариства є компанії-нерезиденти «Velafichita Holdings LTD» та «Letnon Limited», а бенефіціарними власником ТОВ зазначений, в т.ч. ОСОБА_6 .
Крім того, у подальшому депутатами ОМР винесено рішення №835-VI від 08.07.2011 «Про визначення частки Одеської міської ради у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний аеропорт «Одеса» та внеску КП «МАО» у спільну діяльність», яким визначено розмір статутного капіталу ТОВ «Міжнародний аеропорт «Одеса» у розмірі 473 402 196 гривень, а частку Одеської міської ради у ньому в розмірі 118 350 549 гривень, що складатиме 25%. Крім того, зазначеним рішенням ОМР було затверджено висновок ПП «Бюро Маркуса» про ринкову вартість основних засобів КП «Міжнародний аеропорт Одеса», який імовірно був винесений з порушенням порядку проведення Методики оцінки майна, а також погоджено, що в якості вкладу до статутного капіталу ТОВ «Міжнародний аеропорт «Одеса» Одеська міська рада вносить майно загальною вартістю 118 350 549 гривень в кількості 2 488 одиниць.
При цьому, внесення у статутний капітал новоствореного товариства основних засобів КП «Міжнародний аеропорт Одеса», враховуючи його особливості та статус, суперечить ряду нормативно-правових норм українського законодавства. Більше того, заборона зміни права власності на майно, належне КП, було також визначено у вищевказаному рішенні ОМР.
Створення товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний аеропорт Одеса» та його Статуту передбачала необхідність згоди заступника міського голови на підписання протоколу про таке створення, однак заступники ОСОБА_14 відмовлялися від таких дій. А тому, заступником було призначено ОСОБА_13, який підписав протокол про створення товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний аеропорт Одеса», його Статут, договір про корпоративні принципи управління ТОВ «Міжнародний аеропорт Одеса» та акт приймання-передачі майна КП «Міжнародний аеропорт Одеса» в статутний капітал ТОВ «Міжнародний аеропорт Одеса».
У подальшому, 31.10.2011, ОСОБА_13 та ОСОБА_12 підписали акт приймання-передачі майна, що передається у власність Одеською міською радою в якості внеску до статутного капіталу ТОВ «Міжнародний аеропорт Одеса», яким ТОВ «Міжнародний аеропорт Одеса» як внесок учасника до статутного капіталу прийняло у власність 2488 одиниці основних засобів Міжнародного аеропорту «Одеса» на суму 118 350 549 гривень. 19.01.2012 здійснено перереєстрацію права власності на вказане майно на ТОВ «Міжнародний аеропорт Одеса».
Таким чином, ТОВ «МАО» набуло право власності на 2488 одиниці основних засобів Міжнародного аеропорту «Одеса» на суму 118 350 549 гривень.
Також, під час проведення загальних зборів ТОВ «Міжнародний аеропорт Одеса», було визначено статутний капітал Товариства у розмірі 473 402 196 гривень та розподілено вклади учасників, за яким Одеська міська рада отримала частку у розмірі 25%, а ТОВ «Одеса Аеропорт Девелопмент» - у розмірі 75%; директором ТОВ «Міжнародний аеропорт Одеса» призначено ОСОБА_12 .
Зазначений розподіл часток, а також призначення підконтрольного ОСОБА_6 директора дало можливості укладення необхідних договорів від імені ТОВ, зокрема договорів банківського обслуговування з банківською установою ПАТ «Фінбанк», яке було підконтрольне та належало ОСОБА_6 .
Частина грошових коштів, внесених товариством-співзасновником як внесок у статутний капітал стали предметом застави та були заблоковані зазначеною банківською установою, що не дозволило їх використання на реконструкцію та модернізацію аеропорту.
Саме вказані дії щодо укладення договору про створення товариства, затвердження його Статуту, визначення розподілу часток у вказаних розмірах, на переконання органу досудового розслідування, призвели до заволодіння майном КП «МАО» у сумі 118 млн грн та привласнення доходу від діяльності аеропорту протягом 2012-2022 рр.
Описані вище дії зазначених осіб, структура власності зазначених товариств, зв`язки між особами та характер взаємовідносин, послідовність виконаних дій, створили у слідчого судді переконання у тому, що такі особи ймовірно діяли у співучасті, мали спільний умисел, направлений на заволодіння майном аеропорту, а з огляду на статус підконтрольності ОСОБА_6 товариства, яке фактично стало власником майна та мало вирішальний впливу у діяльності Одеського аеропорту, слідчий суддя вважає, що підозрюваний міг бути організатором вчиненого кримінального правопорушення.
Також, слідчий суддя дійшов висновку, що викладені вище обставини на даному етапі досудового розслідування з розумною достатністю та вірогідністю пов`язують підозрюваного з вчиненим кримінальним правопорушенням, оскільки для стороннього спостерігача прослідковувався б зв`язок між описаними діями та наслідками, які за версією обвинувачення, настали для комунального підприємства, у виді вибуття із власності майна.
З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України за викладених у клопотанні обставин.
Слідчим суддею було встановлено існування ризиків переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду; знищення, приховування або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на учасників даного кримінального провадження; вчинення іншого кримінального правопорушення.
Оцінивши вказані обставини у їх сукупності із встановленими ризиками і обставинами розслідуваного злочину та відомостями про ймовірну участь у ньому підозрюваного, слідчий суддя вважав, що такі відомості про особу підозрюваного не спростовують висновків слідчого судді про високу ймовірність перешкоджання кримінальному провадженню і необхідність застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Зважаючи на високу інтенсивність встановлених при розгляді клопотання ризиків, з урахуванням його особистих характеристик, слідчий суддя прийшов висновку, що до підозрюваного слід застосувати винятковий запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Враховуючи обставини розслідуваного злочину, який інкримінується підозрюваному, імовірну завдану шкоду, спосіб вчинення вказаного злочину, який передбачав нехтування представниками органів місцевої влади та самоврядування інтересами громади, з огляду на високий рівень встановлених ризиків, слідчий суддя вважав, що розмір застави слід визначити у розмірі 100 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 268 400 000 (двісті шістдесят вісім мільйонів чотириста тисяч) гривень.
Саме такий розмір застави, з урахуванням майнового стану підозрюваного та його індивідуальних обставин, за переконанням слідчого судді, зможе забезпечити його належну поведінку, запобігти ризикам кримінального провадження та не буде непомірним для нього. Визначений розмір застави є співмірним з офіційно підтвердженими доходами та вартістю належного йому майна, фактичних активів, якими володіє підозрюваний, а також відповідним з огляду на імовірно завдану шкоду.
Крім того, в порядку ч. 5 ст. 194 КПК України, при визначенні запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, у зв`язку із встановленням ризиків перешкоджання кримінальному провадженні, слідчий суддя вважав за необхідне покласти на підозрюваного відповідні обов`язки.
2.Вимоги апеляційної скарги
і узагальнені доводи особи, яка її подала.
Захисники підозрюваного ОСОБА_6 - адвокати ОСОБА_8 та ОСОБА_7 у поданій ними апеляційній скарзі із доповненнями, посилаючись на невідповідність ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07.09.2023 вимогам ст. 370 КПК України, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам справи, неврахування слідчим суддею доказів сторони захисту, які могли істотно вплинути на його висновки, прохали оскаржувану ухвалу скасувати у повному обсязі та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання від 29.08.2023 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 .
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначили наступне.
Прокурором та детективом під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу не було доведено наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також відсутність підстав для застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
ОСОБА_6 не є і ніколи не був службовою особою, а відтак не міг використати власне службове становище, а також, не використовував і не мав можливості використати службове становище інших осіб, як організатор, оскільки рішення про участь в ТОВ «Міжнародний аеропорт Одеса» приймалось депутатами шляхом голосування.
Враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену в рішенні від 28.06.2022 у справі №520/13062/21, депутати обласної ради не є службовими особами.
Повідомлення про підозру в частині використання службового становища, як і в частині заволодіння майном з використанням службового становища, є необґрунтованим. Правова оцінка вказаним доводам захисту слідчим суддею в оскарженій ухвалі не надана.
Стороною захисту доведено відсутність події злочину та спростовано факти, які б свідчили про заволодіння ОСОБА_6 майном КП «Міжнародний аеропорт Одеса».
Крім того, обставини цього кримінального провадження вже були предметом дослідження у двох кримінальних провадженнях, в яких прийняті процесуальні рішення про їх закриття, які не скасовані.
Факти виїзду ОСОБА_6 за кордон не свідчать по існування щодо нього ризику переховування, оскільки останній виїжджав за межі України за наявності дозволу на перетин кордону та кожного разу повертався на територію України.
150 допитаних свідків, на покази яких посилається детектив, були допитані у іншому кримінальному провадженні №52016000000000214, кваліфікація в якому змінена на службову недбалість посадових осіб Одеської міської ради (ст. 367 КК України).
Всі події, які сторона обвинувачення кваліфікує як злочин, відбувались у 2011 році, а тому заява про намір знищувати матеріали через 12 років є безпідставною.
Доводи про існування ризику вчинення іншого кримінального правопорушення є безпідставними, оскільки вони ґрунтуються на твердженнях про те, що підозрюваний у іншому кримінальному провадженні ОСОБА_11 реалізовує своє майно, а тому ОСОБА_6 теж може.
Стан здоров`я ОСОБА_6 виключає можливість тримання його під вартою. ОСОБА_6 необхідно до кінця 2023 року продовжити лікування у м. Відень, Австрія, з метою недопущення рецидиву хвороби. Застосування відносно ОСОБА_6 арешту або обмеження його права пересування за кордон загрожує життю та здоров`ю останнього.
Розмір застави, визначений відносно ОСОБА_6, є непомірним. Визначення застави у розмірі 268 400 000 грн призвело до порушення законних вимог діючого законодавства та суперечить практиці Європейського суду з прав людини.
3.Позиції учасників судового провадження.
Захисники ОСОБА_8 та ОСОБА_7 у судовому засіданні свою апеляційну скаргу підтримали, наполягали на її задоволенні.
Підозрюваний ОСОБА_6 у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу своїх захисників та прохав її задовольнити.
У судовому засіданні прокурор проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту заперечував, вважав ухвалу слідчого судді такою, що відповідає вимогам законності, обґрунтованості та вмотивованості.
4.Мотиви суду.
Заслухавши доповідь головуючого, доводи та пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження, та обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ст. 12 КПК під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.
За вимогами ч. 1 ст. 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності зазначених у статті 177 КПК ризиків, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі, передбачені ст.178 КПК.
Із матеріалів апеляційного провадження вбачається, що детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52023000000000172 від 13.04.2023 за ознаками вчинення злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України.
Зазначене досудове розслідування здійснюється, зокрема, щодо встановлення обставин ймовірної розтрати службовими особами Одеської міської ради, що діяли спільно та в інтересах ОСОБА_6 та ОСОБА_33, комунального майна, що перебувало у господарському віданні КП «Міжнародний аеропорт «Одеса», шляхом прийняття рішень Одеською міською радою від 29.04.2011 №731-VІ та від 08.07.2011 №835-VІ, та заволодіння доходом від аеропортової діяльності у сумі понад 2.5 млрд гривень, чим заподіяли майнову шкоду територіальній громаді міста Одеса в особливо великих розмірах (ч. 5 ст.191 КК).
За версією органу досудового розслідування, ОСОБА_6 організував та керував вчиненням зазначеного злочину.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги сторони захисту в частині недоведення обґрунтованості підозри щодо вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 27 ч.5 ст. 191 КК України, колегія суддів дійшла наступних висновків.
29.08.2023 детективом НАБУ ОСОБА_6 було вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч.5 ст.191 КК України (організація заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому організованою групою), ( т. 2, а.п. 29-49), яке виразилось у наступному.
Представники сфери великого бізнесу міста Одеси ОСОБА_6 і ОСОБА_11, в період з грудня 2009 року по квітень 2011 року, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, усвідомлюючи високий рівень дохідності Міжнародного аеропорту Одеса (далі аеропорт), діючи умисно, з метою протиправного та незаконного заволодіння майном КП «Міжнародний аеропорт Одеса» та привласнення доходу від його діяльності, домовились про спільне вчинення злочину, з огляду на що організували та керували його вчиненням, використовуючи підконтрольні іноземні компанії. 03.12.2009 створили та зареєстрували на території Великої Британії юридичну особу «Одеса аеропорт Девелопмент Лімітед» («Odessa airport development Ltd.»), яке очолив підконтрольний та підзвітний ним ОСОБА_12 ; залучили як виконавця до вчинення злочину міського голову Одеської міської ради - ОСОБА_14, який забезпечував прийняття сесією Одеської міської ради низки рішень, відповідно до яких створена ними юридична особа - ТОВ «Міжнародний аеропорт Одеса» поза конкурсною процедурою було визначено як таке, з якою Одеська міська рада має створити спільне товариство та рішення про передачу майна КП «Міжнародний аеропорт Одеса» зазначеній юридичній особі на умовах, що 75% спільно створеного підприємства належить ТОВ «Одеса аеропорт Девелопмент Лімітед» (кінцевими бенефіціарами є ОСОБА_6 та ОСОБА_34 ), а 25% - Одеській міській раді. Згодом ОСОБА_6 та ОСОБА_11 забезпечили підписання акту приймання - передачі майна КП «Міжнародний аеропорт «Одеса» до статутного капіталу ТОВ «Міжнародний аеропорт «Одеса» та видачу свідоцтва про право приватної власності на таке майно за цим товариством, обернули його на свою користь із подальшим розпорядженням ним з метою унеможливлення його повернення законному власнику шляхом передачі такого майна у заставу ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в якості гарантій виконання умов кредитного договору, який не виконаний дотепер.
Заволодівши за вказаних обставин майном КП «Міжнародний аеропорт «Одеса» та отримавши можливість повного контролю над фінансово-господарською діяльністю ТОВ «Міжнародний аеропорт Одеса», ОСОБА_6 та ОСОБА_11, у період з 01.06.2012 по 31.12.2022, за версією слідства, привласнили дохід від діяльності аеропорту в розмірі 2 576 081 000 гривень.
За наслідком апеляційного перегляду колегія суддів дійшла висновку, що обґрунтованість підозри відносно можливого вчинення ОСОБА_6 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, вбачається з огляду на наявні матеріали апеляційного провадження. А саме матеріали щодо проведення конкурсу з вибору стратегічного партнера з метою реконструкції та модернізації Міжнародного аеропорту «Одеса» та скасування його результатів (том 2, а.п. 1-26); Інформації про результати роботи робочої групи з розгляду пропозицій та проведення попередніх переговорів стосовно реконструкції та модернізації Міжнародного аеропорту Одеса (том 2 а.п.46-47); рішення (проект) Одеської міської ради 4.7 «Про заходи щодо реконструкції та модернізації Міжнародного аеропорту «Одеса», із поправками до цього рішення, стенограмами та рішення від 29.04.2011 (том 2, а.п. 87-103,140-141); стенограми Сесії Одеської міської ради від 08.07.2011 (том 2 а.п. 104-139); проекту та рішення Одеської міської ради від 08.07.2011 та від 19.10.2011 про визначення частки Одеської міської ради у статутному капіталі ТОВ «Міжнародний аеропорт «Одеса» та внеску КП «Міжнародний аеропорт «Одеса» у спільну діяльність (том 2 а.п. 149-155, 189-207); звіту про оцінку ринкової вартості основних засобів КП «Міжнародний аеропорт «Одеса» від 23.05.2011 (том 2 а.п. 156-164); протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Одеса аеропорт Девелопмент» від 14.04.2010 про затвердження Статуту та призначення ОСОБА_12 директором (том 2 а.п. 183-184) та протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Одеса аеропорт Девелопмент» від 11.10.2011 про створення ТОВ «Міжнародний аеропорт «Одеса» та участь у ньому в якості співзасновника спільно із Одеською міською радою (том 2 а.п.185-186, 208-210); розпорядженнями Одеського міського голови про призначення ОСОБА_13 та звільнення заступників (том 2 а.п. 187-188); актами приймання-передачі майна КП «Міжнародний аеропорт «Одеса» та Одеської міської ради у власність ТОВ «Міжнародний аеропорт «Одеса» від 31.10.2011 (том 2 а.п. 211-305); наказом про списання майна КП «Міжнародний аеропорт «Одеса» (том 2 а.п. 307-308); генеральною угодою про основні принципи співробітництва між КП «Міжнародний аеропорт «Одеса» та ТОВ «Міжнародний аеропорт «Одеса» від 09.11.2011 (том 2 а.п. 309-315); свідоцтвом про право приватної власності ТОВ «Міжнародний аеропорт «Одеса» на житлові будівлі та споруди від 29.12.2011 (том 2, а.п. 326); протоколом загальних зборів ТОВ «Міжнародний аеропорт «Одеса» про передачу майна аеропорту «Одеса» в заставу АТ «Укрексімбанк» (том 3 а.п.73-79); копіями судових рішень про визнання недійсними Статуту ТОВ «Міжнародний аеропорт «Одеса» та мировою угодою (том 3 а.п. 151-194); аудиторськими висновками (звіти незалежних аудиторів) фінансової звітності ТОВ «Міжнародний аеропорт «Одеса» (том 3 а.п. 204-227); висновком судово-економічної експертизи від 13.12.2016 у КП 52016000000000214 від 22.12.2018 (том 4 а.п. 138-161); висновком судово-почеркознавчої, будівельно-технічної та судово-економічної експертизи від 09.06.2017 та комплексної оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи від 14.04.2020 (том 4 а.п. 178-220); генеральною депозитною угодою про відкриття ТОВ «Міжнародний аеропорт «Одеса» депозитного рахунку у ПАТ «Фінбанк» від 16.11.2011 (том 5 а.п. 70) та Додаткової угоди до нього, за якою грошові кошти аеропорту, що розміщені на рахунку, є предметом застави за договорами застави майнових прав третіх осіб на суму 177 700 000 гривень (том 5 а.п.75); протоколів засідання Наглядової ради та кредитного комітету ПАТ «Фінбанк» про подовження строку дії кредитного договору (том 5 а.п. 86-93, 112-115).
Колегія суддів вважає, що надані слідчому судді стороною обвинувачення докази на обґрунтування підозри є переконливими, узгоджуються між собою та є достатніми для висновку щодо ймовірного вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України. А доводи сторони захисту про відсутність у матеріалах провадження достатніх доказів стосовно причетності ОСОБА_6 до можливого вчинення вказаного кримінального правопорушення є безпідставними та спростовуються вищезазначеними матеріалами.
Водночас, оцінюючи доводи апеляційної скарги захисників, що зводяться до необґрунтованості підозри відносно ОСОБА_6 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення у зв`язку із відсутністю складу злочину, через нескасовані рішення Одеської міської ради «Про заходи щодо реконструкції та розвитку Міжнародного аеропорту «Одеса» від 29.04.2011 та «Про визначення частки Одеської міської ради в статутному капіталі ТОВ «Міжнародний аеропорт «Одеса» та внеску КП «Міжнародний аеропорт «Одеса» у спільну діяльність від 08.07.2011, а також з огляду на висновки комісійної судової економічної експертизи «205/08/52-23/23/08-03/23 від 02.09.2023, колегія судів зазначає наступне.
Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Перевіривши зазначені доводи захисників, колегія суддів зазначає, що на даному етапі провадження суд апеляційної інстанції не може вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті. Фактично захисники ставлять перед колегією суддів питання надання оцінки доказам, зібраним на стадії досудового розслідування, в тому числі аналізу висновків експертів, що не є властивою процедурою на стадії вирішення питання по обрання запобіжного заходу. Встановлення наявності складу злочину на підставі зібраних у кримінальному провадженні доказів та їх оцінка з точки зору належності, достатності та допустимості здійснюється виключно на стадії судового розгляду та у сукупності з іншими матеріалами. Суд на стадії досудового розслідування може визнати недопустимими лише очевидно недопустимі докази, отримані з грубим порушенням істотних прав і свобод людини. Однак, доводи сторони захисту не свідчать про очевидну і категоричну недопустимість доказів, покладених в основу підозри ОСОБА_6, в тому числі висновків експертів, а остаточну оцінку зібраним у кримінальному провадженні доказам може бути здійснено під час розгляду судом кримінального провадження по суті.
Слідчим суддею враховано, що зібрані на момент розгляду клопотання детектива під час досудового розслідування відомості вказують на наявність ознак можливої відповідної ролі ОСОБА_6 в інкримінованому кримінальному правопорушенні. При цьому слідчий суддя зазначив, що зафіксовані відомості дають підстави вважати, що підозрюваним здійснювалися дії організаційного характеру щодо інших імовірних учасників кримінального правопорушення, точний обсяг та перелік яких, в тому числі з точки зору розподілу ролей кожного може бути встановлений лише в ході всебічного та повного досудового розслідування.
При вирішенні доводу апеляційної скарги щодо невірної кваліфікації описуваних детективом подій через відсутність у підозрюваного ОСОБА_6 статусу службової особи, колегія суддів зазначає, що в повідомленні про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, зазначенням ч. 3 ст. 27 КК України є визначення ролі ОСОБА_6 як організатора. А тому наявність у підозрюваного статусу службової особи не є обов`язковою умовою для кваліфікації його дій за цією статтею, на відміну від інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні, діями яких він керував і які, за версією слідства, були виконавцями або співвиконавцями вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Щодо посилань сторони захисту на необґрунтованість підозри через потенційну неможливість доведення даного факту виключно на підставі матеріалів, що були здобуті у кримінальному провадженні № 52016000000000214 від 24.06.2016, яке закрито, колегія суддів відзначає, що для вирішення питання допустимості доказів, в тому числі в наслідок застосування стороною кримінального провадження такого способу збирання доказів як тимчасовий доступ до матеріалів кримінального провадження, законодавцем не встановлено обмежень щодо актуальності кримінального провадження із якого такі докази отримуються. Не містить таких обмежень і зміст положень ч. 1 ст. 86 КПК (щодо допустимості доказу) та ч.ч. 2,3 ст. 93 КПК України (щодо збирання доказів сторонами). Вирішальним у даному випадку є спосіб їх отримання - у порядку, встановленому кримінальним процесуальним кодексом України. Відтак наявність в матеріалах апеляційного провадження ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09.05.2023 про тимчасовий доступ до матеріалів кримінального провадження № 52016000000000214 від 24.06.2016, з можливістю вилучення оригіналів, свідчать про дотримання органом досудового розслідування порядку збору доказів безвідносно того чи є кримінальне провадження № 52016000000000214 закритим чи перебуває в активній стадії розслідування. А тому такі доводи захисників відхиляються колегією суддів.
З огляду на наведене, колегія суддів, перевіряючи обґрунтованість підозри, дійшла до висновку, що підозра про вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 27 ч.5 ст. 191 КК України, є обґрунтованою тією мірою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення. При цьому наявність обґрунтованої підозри як елементу, необхідного для вирішення питання про обрання запобіжного заходу, було належно встановлено слідчим суддею Вищого антикорупційного суду при постановленні оскаржуваної ухвали, а тому колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги захисту в цій частині.
Відносно доводів апеляційних скарг з приводу відсутності щодо підозрюваного ОСОБА_35 ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду в ухвалі від 07.09.2023 встановив доведеними ризики переховування ОСОБА_6 від органів досудового розслідування та/або суду; незаконного впливу підозрюваного на свідків у кримінальному провадженні; ризик знищення, схову або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а також можливість вчинення ОСОБА_6 іншого кримінального правопорушення.
Реальне існування ризику підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером останнього, його моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
Слідчий суддя встановив наявність ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду з огляду на те, що у ОСОБА_6 відсутні обмеження для виїзду за кордон навіть в умовах воєнного стану; з огляду на історію перебування підозрюваного за кордоном, в т.ч. і в період воєнного стану, зокрема у період із 03.04.2022 по 16.08.2023, яким здійснено 7 перетинів кордону; наявність високого майнового стану підозрюваного ОСОБА_6 та його близьких осіб, а також через пред`явлення йому підозри у вчиненні у співучасті особливо тяжкого корупційного злочину, за який, у разі визнання винуватим, йому може загрожувати покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років з можливою конфіскацією майна.
На противагу зазначеним висновкам слідчого судді захисники зазначають про те, що підозрюваний 09.06.2023 виїжджав за межі України вже в статусі підозрюваного у іншому кримінальному проваджені № 52020000000000057 із дозволу слідчого судді і повернувся в Україну, що свідчить про його належну процесуальну поведінку, а сам факт наявності у ОСОБА_6 майнових ресурсів не може вказувати на реальність ризику переховування.
Колегія суддів, дослідивши матеріали клопотання, співставивши висновки слідчого суді та контраргументи захисників, приходить до висновку про існування ризику переховування підозрюваного ОСОБА_6 від органів досудового розслідування та суду такого ступеню, який може бути врахований для вирішення питання про застосування щодо нього запобіжного заходу.
ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого корупційного злочину, передбаченого ч.2 ст.27 ч.5 ст.191 КК, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна. Тобто існує ймовірність притягнення останнього до кримінальної відповідальності із усіма негативними для особи наслідками, що може мати значення при визначенні ризику переховування. При цьому сам вид покарання, який може бути призначений судом за корупційний злочини, не передбачає можливість застосування заохочувальних заходів кримінально-правового впливу, окрім реального позбавлення волі.
Крім цього відповідно до приписів ст. ст. 178 КПК слідчий суддя правомірно врахував наявність повідомлення ОСОБА_6 про підозру у вчиненні іншого корупційного кримінального правопорушення. А тому наведена слідчим суддею обставина, з якою погоджується колегія суддів, особливо підвищує ризик переховування підозрюваного ОСОБА_6 від органів досудового розслідування та суду під час притягнення особи до кримінальної відповідальності.
З огляду на наявні матеріали, надані стороною обвинувачення, у колегії суддів складається загальне враження про достатній матеріальний стан підозрюваного ОСОБА_6 та членів його родини, в тому числі наявність корпоративних прав у низці підприємств. Загалом можна вважати, що ОСОБА_6 має той рівень матеріального забезпечення, який може дозволити тривалий час переховуватись як на території України, так і поза її межами.
Крім того колегія суддів приймає до уваги можливість безперешкодного перетину підозрюваним кордону, в тому числі і в період воєнного стану, з огляду на непридатність ОСОБА_6 до військової служби, що також розцінюється як один з факторів при врахуванні ризику можливого переховування.
Відтак, на переконання колегії суддів, зазначені обставини є передумовою для можливої втечі підозрюваного ОСОБА_6 з метою ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування та суду.
А тому слідчим суддею обґрунтовано встановлено актуальність зазначеного ризику.
Щодо ризику знищення, приховування або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з оскаржуваного рішення, слідчим суддею враховано ті обставини, що за версією слідства, підозрюваний є організатором розслідуваного злочину та керував діями інших співучасників, узгоджував дії з іншими залученими особами, що дає підстави вважати про наявність можливостей для зміни чи знищення наявних у таких осіб документів; специфіку обставин розслідуваного злочинного механізму, який передбачав внесення неправдивих відомостей посадовою особою Одеської міської ради у офіційні документи; у ході проведення досудового розслідування виявлено документи, зі змісту яких вбачається спроби зменшити частку Одеської міської ради у статутному капіталі ТОВ «Одеса аеропорт Девелопмент», що може свідчити про існування можливостей розмивання частки, а укладений Меморандум від 15.12.2020 та додаткові угоди до нього, що були вилучені із банківської скриньки ОСОБА_11 (том 5 а.п. 134-147), свідчать про можливість та спроможність, а також наміри підозрюваного здійснити відчуження майна Одеської міської ради, яке передано в заставу ПАТ «Укрексімбанк», тобто фактично відчужити об`єкт протиправного заволодіння.
Колегія суддів погоджується з такими висновками слідчого судді.
Водночас посилання захисників на нівелювання зазначеного ризику тим, що події ймовірного злочину мали місце у 2011 році, що виключає можливість знищити докази, не приймається судом до уваги як переконливе, оскільки в даному випадку колегія суддів враховує авторитет ОСОБА_6, наявність у нього міцних зв`язків, зокрема із особами пов`язаними з Одеською міською радою, банківськими установами, які прямо чи опосередковано причетні до можливого кримінального правопорушення. А тому, слід враховувати, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні фактично перебуває на початковій стадії, а орган досудового розслідування продовжує здійснювати збір доказів у цьому кримінальному провадженні.
Колегія суддів погоджується, що слідчим суддею цілком вірно встановлено достатньо ймовірне існування відносно ОСОБА_6 ризику незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні.
Слідчий суддя врахував, що інкримінований підозрюваному злочин ймовірно вчинений ним у співучасті, в якому він був організатором і виконував активні дії, у зв`язку з чим він може координувати дії та показання інших співучасників або вчиняти вплив на інших осіб щодо змісту, характеру та обсягу їх показань та процесуальної поведінки; а також те, що в ході розгляду даного клопотання підозрюваному стали відомі матеріали кримінального провадження, зокрема, протоколи допиту свідків, які дали викривальні показання, а також містять особисті дані, що уможливлює ризик впливу на останніх.
Водночас, сторона захисту стверджує про неможливість впливу ОСОБА_6 на свідків, оскільки такі були допитаними у іншому кримінальному провадженні № 52016000000000214, що виключає такий ризик у даному кримінальному провадженні.
Втім колегія суддів вихиляє такі аргументи та зазначає про те, що можливість використання показів свідків не залежить від кримінального провадження у якому він був допитаний, за умови дотримання стороною обвинувачення дозволу на використання таких доказів у актуальному провадженні у встановлений КПК спосіб. У випадку якщо особа володіє таким обсягом інформації, що є цінною для слідства, та він був допитаний у іншому кримінальному провадженні, кримінальний процесуальний закон не забороняє отримувати та використовувати такі показання у іншому кримінальному провадженні.
В даному випадку до клопотання детективом долучено два томи протоколів допиту свідків, що підвищує актуальність зазначеного ризику до такого ступеню, щоб він був врахованим при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу.
Крім того, колегія суддів оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше.
Так, 18 вересня 2023 року слідчим суддею Вищого антикорупційного суду постановлено ухвалу у справі № 991/7814/23, якою задоволено клопотання прокурора САП та змінений застосований до підозрюваного у кримінальному провадженні № 52022000000000057 ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 129 012 000 гривень шляхом її збільшення на 30 000 000 гривень. Зазначене рішення прийнято внаслідок порушення підозрюваним ОСОБА_6 обов`язку, покладеного на нього ухвало слідчого судді у кримінальному провадженні № 52022000000000057, а саме обов`язку утримуватись від спілкування з ОСОБА_36 та ОСОБА_37 щодо обставин, викладених у повідомлені йому про підозру.
Наведені обставини, викладені слідчим суддею ВАКС в ухвалі від 18.09.2023, не заперечувалась стороною захисту у судовому засіданні, і сприймаються колегією суддів як додаткове підтвердження існування ризику незаконного впливу підозрюваного на свідків та інших учасників цього кримінального провадження, з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
З цих підстав колегія суддів зазначає, що слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку про існування зазначеного ризику.
В той же час, колегія суддів вважає, що прокурором не доведений ризик вчинення ОСОБА_6 іншого кримінального правопорушення.
Обґрунтовуючи зазначений ризик, сторона обвинувачення посилається на наявність відносно підозрюваного інших кримінальних проваджень, зокрема №52020000000000057 та № 52020000000000050. Втім таке посилання не є виправданим, оскільки предметом розслідувань у зазначених прокурором провадженнях є обставини вже вчинених кримінальних правопорушень. А встановлення ризику вчинення іншого кримінального правопорушення передбачає таку ймовірність у перспективі за факторами небезпеки із врахуванням інших обставин та особи підозрюваного. Матеріали клопотання не містять інших доказів, окрім означених, які б могли переконати колегію суддів в існуванні обставин, що вказували б на реальність зазначеного ризику на даному етапі кримінального провадження.
А тому колегія суддів вважає зазначений висновок слідчого судді недоведеним, що, в свою чергу, відповідно до положень п.2 ч.1 ст.194 КПК України, не впливає на загальний висновок слідчого судді про наявність достатніх підстав стверджувати про існування інших ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, на які вказував детектив у своєму клопотанні, як на передумову для застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу.
Розглядаючи позицію сторони захисту щодо можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу відносно ОСОБА_6, колегія суддів виходить із наступного.
Слідчим суддею було встановлено та знайшло своє підтвердження під час апеляційного перегляду обґрунтованість повідомленої ОСОБА_6 підозри у вчинені особливо тяжкого корупційного злочину, а також наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК, на які вказували детектив та прокурор, зокрема, ризик переховування, незаконного впливу на свідків та інших учасників кримінального провадження, а також ризик знищення, переховування або спотворення речей та документів. Також колегією суддів було досліджено ухвалу слідчого судді від 18.09.2023, постановлену за наслідком розгляду клопотання прокурора про збільшення розміру застави ОСОБА_6 через порушення останнім покладеного на нього слідчим суддею обов`язку у іншому кримінальному провадженні, в якому йому повідомлено про підозру.
А тому, за переконанням колегії суддів, зазначені обставини з урахуванням особистих характеристик підозрюваного свідчать, що менш суворий запобіжний захід не зможе запобігти встановленим ризикам, забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного з огляду на встановлені обставини та тяжкість інкримінованого ОСОБА_38 кримінального правопорушення.
В якості обґрунтування необхідності обрання ОСОБА_6 іншого запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою, сторона захисту надала медичні висновки про стан здоров`я підозрюваного, докази того, що ОСОБА_6 20.06.2023 був прооперований, а також відомості про необхідність продовження його лікування до кінця 2023 року. Втім, із наданих захисниками документів не вбачається, що стан здоров`я ОСОБА_6 є таким, що категорично унеможливлює його перебування в умовах слідчого ізолятора. А тому зазначені доводу не приймаються колегією суддів.
Крім того, в даному випадку тримання під вартою ОСОБА_6 не є безальтернативним запобіжним заходом для нього, оскільки слідчим суддею було визначено розмір застави в якості альтернативного запобіжного заходу.
Щодо доводів апеляційної скарги відносно непомірності розміру застави, визначеної для ОСОБА_6, колегія суддів зважує на таке.
Положення КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують суд на наступні критерії, які слід врахувати під час визначення розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; дані про особу підозрюваного; встановлені ризики, відповідно до ст. 177 КПК України; "професійне середовище" підозрюваного; помірність обраного розміру застави та можливість її внесення, а також за певних обставин розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, розмір застави визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 6 статті 12 КК України передбачено, що особливо тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад двадцять п`ять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, позбавлення волі на строк понад десять років або довічного позбавлення волі.
Згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб у особи, щодо якої застосовано заставу, не виникало бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню обставин у кримінальному провадженні.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (абз. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України).
Використання законодавцем терміну «у виключних випадках», по суті, є оціночним критерієм щодо здатності або нездатності забезпечити виконання обов`язків підозрюваним. В такому випадку для Суду, як і для слідчого судді, орієнтирами для визначення розміру застави може бути майновий стан підозрюваного, розмір майнової шкоди або доходу, в отриманні якого він підозрюється, сума неправомірної вигоди. Сума застави, на думку колегії суддів, повинна бути такою, щоб, з одного боку, загроза втрати внесеної суми утримувала підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого - не була завідомо непомірною для підозрюваного, що призведе до неможливості виконання застави.
Отже, оскільки законодавцем не визначено чітких критеріїв обрання розміру застави у виключних випадках, визначення її грошового еквіваленту відбувається відповідно до внутрішнього переконання суду. Розмір збитків, завданих ймовірним вчиненням злочину, для визначення розміру застави не є визначальним, адже судом мають враховуватися усі обставини кримінального провадження у сукупності.
Хоч максимальна межа, вказана у п. 3 ч. 5 ст. 182 КК України, визначена до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є значною, така сума не завжди є достатньою для гарантування належної процесуальної поведінки підозрюваних чи обвинувачених у вчиненні корупційних злочинів осіб.
Як вбачається із клопотання детектива НАБУ про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, сторона обвинувачення просила застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 як альтернативний запобіжний захід заставу у розмірі 992 400 000 гривень.
В обґрунтування зазначеного розміру застави детектив посилався на те, що ОСОБА_6 прямо або опосередковано є бенефіціарним власником підприємств, баланс яких станом на 31.12.2022 складає понад 5 міліардів гривень; сума, якою ймовірно заволодів ОСОБА_6 разом з іншими учасниками кримінального провадження в наслідок незаконного привласнення аеропорту, складає 2,5 міліарда гривень; майновий стан підозрюваного та членів його родини, а також на дохід ОСОБА_6 та ОСОБА_11 в наслідок реалізації паливних резервуарів за Меморандумом від 15.12.202 у розмірі близько 73 000 000 гривень.
Колегія суддів погоджується із висновками слідчого суді щодо виключності випадку, яка обумовлюється тим, що вказане кримінальне провадження стосується заволодіння та виведення з власності комунального підприємства важливого об`єкта інфраструктури обласного центру, що призвело до вибуття із власності міста аеродромних об`єктів та основних засобів діяльності аеропорту.
За переконанням колегії суддів при визначенні в оскаржуваній ухвалі розміру застави в розмірі 268 400 000 гривень слідчим суддею обґрунтовано враховано обставини розслідуваного злочину, який інкримінується підозрюваному, імовірну завдану шкоду, спосіб вчинення вказаного злочину, який передбачав нехтування представниками органів місцевої влади та самоврядування інтересами громади, з огляду на високий рівень встановлених ризиків. При цьому слідчим суддею відхилені відомості щодо майна сина підозрюваного та доходів самого підозрюваного, оскільки у матеріалах клопотання відсутні відповідні відомості, із чим погоджується і суд апеляційної інстанції. Втім наявні відомостям про майновий стан підозрюваного загалом та його близьких, дали можливість слідчому судді обґрунтовано визначити розмір застави у такому розмірі, який, на думку колегії суддів, всупереч доводам апеляційної скарги, не є завідомо непомірним для ОСОБА_6 та зможе гарантувати належне виконання особою процесуальних обов`язків.
При цьому колегія суддів зважує на строк внесення застави у розмірі 129 012 000 гривень у кримінальному провадженні № 52022000000000057, який склав одну добу з моменту постановлення слідчим суддею ухвали, що свідчить про достатність майнових ресурсів як у самого підозрюваного так і інших осіб із його оточення, які мають можливість внести заставу за нього у такому розмірі.
5. Висновки суду
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
В силу вимог п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів, дотримуючись вимог ст.404 КПК України, оцінивши у сукупності доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала слідчого судді від 07.09.2023 має бути залишена без змін.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 418, 532 КПК України, колегія суддів -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу захисників підозрюваного ОСОБА_6 - адвокатів ОСОБА_8 та ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07.09.2023 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий: ОСОБА_2
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4