- Головуючий суддя (ВАКС) : Білоус І.О.
Справа № 991/2364/23
Провадження 1-кп/991/40/23
УХВАЛА
Іменем України
03 жовтня 2023 року м. Київ
Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:
Головуючої судді ОСОБА_1,
суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
секретар судового засідання ОСОБА_4
за участі:
прокурора ОСОБА_5,
обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_7,
ОСОБА_8, ОСОБА_9,
захисників ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16,
представників цивільних
відповідачів ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21,
представника особи, що подала заяву
про визнання її потерпілою ОСОБА_22,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання прокурора ОСОБА_5 про арешт майна у кримінальному провадженні, унесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52017000000000209 від 24 березня 2017 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_23, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Києва, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, останнє відоме суду місце проживання: АДРЕСА_2, українець, громадянин України,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України,
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець м. Києва, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3, проживає за адресою: АДРЕСА_4, українець, громадянин України,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України,
ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець м. Донецьк, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_5, українець, громадянин України,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України,
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець с. Годунівка, Яготинського району, Київської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6, проживає за адресою: АДРЕСА_7, українець, громадянин України,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України,
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець м. Києва, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_8, українець, громадянин України,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України,
ОСОБА_24, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженець м. Слов`янськ, Донецької області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_9, останнє відоме суду місце проживання: АДРЕСА_10, українець, громадянин України,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України,
ВСТАНОВИВ:
1.Короткий зміст клопотання та позиції учасників судового провадження
До Вищого антикорупційного суд надійшло клопотання прокурора ОСОБА_5 про накладення арешту на майно обвинувачених ОСОБА_23, ОСОБА_9, ОСОБА_7 та на майнові права, а саме право вимоги АТ «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО», ТОВ «ДТЕК СХІДЕНЕРГО», АТ «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО» до ДП «Енергоринок» на суму 6 253 555 442,87 грн та до ПрАТ «НАЕК «Укренерго» на суму 1 524 476 715,15 грн.
Правовою підставою для звернення прокурора із вказаним клопотанням є п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України - забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.
Вимоги клопотання мотивовані тим, що прокурором у цьому кримінальному провадженні пред`явлено цивільний позов до обвинувачених та до юридичних осіб - ТОВ «ДТЕК ЕНЕРГО», АТ «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО», ТОВ «ДТЕК СХІДЕНЕРГО», АТ «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО», ДТЕК ЕНЕРДЖІ Б.В. (DTEK ENERGY B.V.). Водночас ДП «Енергоринок» та ПрАТ «НАЕК «Укренерго» мають боргові зобов`язання перед АТ «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО», ТОВ «ДТЕК СХІДЕНЕРГО», АТ «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО» на суму 6 253 555 442,87 грн та 1 524 476 715,15 грн, відповідно.
З огляду на те, що арешт може накладатись на майнові права, прокурор обґрунтував, що на право вимоги у ДП «Енергоринок» на суму 6 253 555 442,87 грн та у ПрАТ «НАЕК «Укренерго» на суму 1 524 476 715,15 грн може бути накладено арешт.
Окрім того, посилаючись на ч. 10 ст. 170 КПК України, прокурор ОСОБА_5 просив накласти арешт на нерухоме майно, що належить обвинуваченому ОСОБА_23, а саме: квартиру загальною площею 41,3 кв. м., розташовану за адресою: АДРЕСА_11 ; будинок загальною площею 243,2 кв. м., розташований за адресою: АДРЕСА_12 ; обвинуваченому ОСОБА_9 - квартиру загальною площею 81,90 кв. м., розташовану за адресою: АДРЕСА_5 ; квартиру загальною площею 72,4 кв. м., розташовану за адресою: АДРЕСА_13 ; обвинуваченому ОСОБА_7 - квартиру загальною площею 97,4 кв. м., розташовану за адресою: АДРЕСА_7 ; будинок загальною площею 219,6 кв. м., розташований за адресою: АДРЕСА_14 ; земельну ділянку з кадастровим номером 3222282002:03:337:0002, розташовану за адресою: АДРЕСА_14 ; земельну ділянку з кадастровим номером 3222282002:03:337:0001, розташовану за адресою: АДРЕСА_14 .
Доводячи наявність обґрунтованого розміру цивільного позову, прокурор послався на висновки комісійної судово-економічної експертизи від 02 серпня 2019 року та судово-економічної експертизи від 24 вересня 2020 року, якими встановлено, що протягом травня 2016 року - грудня 2017 року покупцями (споживачами) електричної енергії надмірно сплачено 19 356 971 494,34 грн. Окрім того, прокурор звернув увагу суду, що обвинуваченими ОСОБА_23, ОСОБА_25 та ОСОБА_7 можуть вживатись дії щодо відчуження третім особам належного їм на праві власності нерухомого майна, що, на думку прокурора, є доказом існування ризиків приховування та відчуження майна та майнових прав, а задоволення клопотання про арешт майна сприятиме забезпеченню відшкодування шкоди, яка заподіяна державним та громадським інтересам.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 просив суд задовольнити подане ним клопотання. На підтвердження наявності в нього повноважень на звернення до суду з цивільним позовом послався на положення ст. 27, 128 КПК України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». Зазначив, що предметом поданого ним цивільного позову є спричинення шкоди невизначеному колу осіб, а тому в такому випадку подання цивільного позову прокурором є правомірним, оскільки такий позов подається в інтересах держави.
Захисники обвинуваченого ОСОБА_23 - адвокати ОСОБА_14 та ОСОБА_10 проти задоволення клопотання прокурора заперечували. Захисник ОСОБА_14 акцентувала увагу суду на наступних недоліках клопотання прокурора, які, на її думку, унеможливлюють задоволення такого клопотання: подання клопотання про арешт майна не на відповідній стадії, оскільки розгляд такого клопотання може відбуватись лише в порядку підготовки справи до судового розгляду; відсутність ризиків приховування чи відчуження майна, оскільки таке майно перебувало у власності її підзахисного з початку досудового розслідування та досі не було відчужено; вибірковості прокурора, оскільки заявлене ним клопотання про арешт майна стосується майна 3 з 6 обвинувачених у цьому провадженні; недодання до клопотання витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань; відсутності доказів співмірності вартості майна, на яке прокурор ОСОБА_5 просить накласти арешт, та розміру шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням; відсутності обґрунтованого розміру шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням; відсутності у прокурора повноважень на пред`явлення цивільного позову з огляду на те, що уповноваженим органом на звернення до суду з цивільним позовом в інтересах держави є НКРЕКП.
Захисник ОСОБА_10 також зазначила про: заявлення прокурором клопотання не на відповідній стадії процесу та неможливість подання прокурором доказів на стадії підготовчого судового засідання, оскільки це ставить його в нерівне становище зі стороною захисту; доцільність вирішення питання про арешт під час прийняття судом рішення про задоволення цивільного позову; протягом усього періоду існування кримінального провадження поведінка обвинуваченого ОСОБА_23 спростувала існування будь-яких ризиків з його боку щодо розпорядження майном; необґрунтованість розміру збитків та співмірності вартості майна та сумі заподіяних збитків.
Захисники обвинуваченого ОСОБА_9 - адвокати ОСОБА_16 та ОСОБА_13 проти задоволення клопотання прокурора ОСОБА_5 також заперечували, навівши наступні доводи його безпідставності та необґрунтованості: відсутність обґрунтованого розміру збитків та загалом недоведеність факту спричинення споживачам електричної енергії шкоди на суму 19 356 971 494,34 грн, що підтверджується висновками комплексної судової економічної та товарознавчої експертизи ДНДІСЕ від 29 липня 2020 року та від 28 жовтня 2019 року, висновком ДНДЕКЦ МВС України від 24 січня 2020 року, висновком експерта ТОВ «Альтернатива» від 11 грудня 2019 року; прокурор не уповноважений представляти інтереси невизначеного кола осіб, звертатись до суду із позовами від імені невизначеного кола осіб та заявляти будь-які клопотання; не надано доказів існування ризику приховування, зміни, відчуження чи знищення майна; не доведено співмірність вартості майна та розміру вимог цивільного позову.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_11 звернув увагу суду, що у випадку безпідставного накладення арешту на майно його підзахисного, буде порушено право власності, гарантоване Конституцією України; окрім того, захисник послався на відсутність ризиків приховування, пошкодження, знищення, перетворення чи відчуження майна його підзахисним; недоведеність факту спричинення шкоди у цьому кримінальному провадженні; відсутність обґрунтованого розміру цивільного позову; недоведеність співмірності розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та вартості майна, на яке прокурор просить накласти арешт.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_12 зазначила про відсутність у прокурора повноважень на звернення до суду з цивільним позовом, водночас вказала, що таким право наділений центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів; також захисник звернула увагу суду, що жоден із обвинувачених не перебував у трудових відносинах із цивільними відповідачами, а тому останні не можуть нести відповідальність за їх дії, а також зазначила про відсутність належного обґрунтування суми збитків.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_15 зазначив, що арешт, накладений на майнові права, жодним чином не забезпечуватиме вимоги цивільного позову.
Обвинувачені підтримали позиції своїх захисників.
Представники цивільних відповідачів також заперечували проти задоволення клопотання прокурора ОСОБА_5 . Зокрема, представник АТ «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО» - адвокат ОСОБА_26 подала до суду письмові заперечення, в яких зазначила, що обвинувачені ОСОБА_9 та ОСОБА_7 не перебували у трудових відносинах з АТ «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО», а тому останнє не несе відповідальність за шкоду, спричинену будь-ким із обвинувачених у цьому провадженні, а віднесення прокурором окремих відповідачів до єдиного суб`єкта господарювання є хибним та не ґрунтується на законі; уважала необгрунтованим та таким, що не підтверджений будь-якими доказами, розмір збитків у цьому провадженні; зауважила, що арешт права вимоги АТ «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО» до ДП «Енергоринок» та ПрАТ «НАЕК «Укренерго» спричинить безпідставне втручання у встановлений спеціальним Законом України «Про ринок електричної енергії» механізм взаєморозрахунків та діяльності на ринку електричної енергії, який унеможливлює зупинення операцій за рахунками зі спеціальним режимом використання, як і звернення стягнення по цих рахунках; наголосила, що енергогенеруюче обладнання АТ «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО» зазнало значних руйнувань внаслідок атак росії, а накладення арешту на право вимоги товариства до ПрАТ «НАЕК «Укренерго» поставить під загрозу виконання ремонтних робіт для підготовки такого обладнання до осінньо-зимового сезону 2023-2024 років.
Представник АТ «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО» - адвокат ОСОБА_21 зазначив про відсутність підстав для арешту права вимоги, оскільки обвинувачені у цьому провадженні не були працівниками товариства, не визначено прокурором і розмір неправомірної вигоди, яку за його версією отримало АТ «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО»; пославшись на висновок комплексної судової економічної та товарознавчої експертизи ДНДІСЕ від 29 липня 2020 року та від 28 жовтня 2019 року, висновок ДНДЕКЦ МВС України від 24 січня 2020 року, висновок експерта ТОВ «Альтернатива» від 11 грудня 2019 року, представник ОСОБА_21 вказав на відсутність обґрунтованого розміру спричинених збитків; звернув увагу суду на відсутність повноважень прокурора для звернення до суду з цивільним позовом; відсутність доказів існування ризиків відчуження майнових прав цивільним відповідачем - АТ «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО»; грошові кошти, які ПрАТ «НАЕК «Укренерго» повинно сплатити АТ «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО» знаходяться на рахунках зі спеціальним режимом використання, мають цільове призначення і повинні бути спрямовані на проведення ремонтних робіт на об`єктах критичної інфраструктури; рахунки ДП «Енергоринок» як оптового постачальника електричної енергії призначені для розрахунків з учасниками оптового ринку, а тому не можуть бути заблоковані; основною метою діяльності АТ «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО» та АТ «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО» є ліцензійна діяльність з вироблення електричної енергії, а зруйноване внаслідок ракетних обстрілів російською федерацією території України енергогенеруюче обладнання потребує відновлення.
Представник ТОВ «ДТЕК СХІДЕНЕРГО» - адвокат ОСОБА_17 проти задоволення клопотання прокурора ОСОБА_5 про арешт майна заперечував, з огляду на наступне: відсутність підстав для звернення прокурора з цивільним позовом та з відповідним клопотанням про його забезпечення; пред`явлення позову лише до АТ «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО», АТ «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО» та ТОВ «ДТЕК СХІДЕНЕРГО», водночас, за версією прокурора, кошти, які входять до суми збитків 19 356 971 494,34 грн, розподілені між генеруючими компаніями групи ДТЕК, до якої входять окрім вказаних компаній також ПАТ «ЦЕНТРЕНЕРГО» та ПАТ «ДОНБАСЕНЕРГО»; відсутність підстав для накладення арешту на майно - обвинувачені не перебували в трудових відносинах із ТОВ «ДТЕК СХІДЕНЕРГО», а отже останнє не несе відповідальність за їх дії, окрім того, розмір збитків не обґрунтований та не доведений; необґрунтовано ризики відчуження майнових прав ТОВ «ДТЕК СХІДЕНЕРГО»; рахунки ПрАТ «НЕК «Укренерго» мають спеціальний режим використання, грошові кошти з цих рахунків повинні бути використані на оплату послуг з балансування, наданих виробниками електричної енергії згідно договорів про участь на балансуючому ринку; необхідність відновлення об`єктів енергетичної інфраструктури в умовах військової агресії рф проти України.
2.Мотиви суду
Частиною 1 ст. 170 КПК України визначено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Арешт майна допускається, з-поміж іншого, з метою забезпечення: відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди (п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України).
Згідно з ч. 6 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому п. 4 ч. 2, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
Системний аналіз вказаних норм дозволяє дійти висновку, що арешт майна з метою забезпечення вимог про відшкодування шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, може бути застосований не до будь-якої особи, а лише до тієї, що вичинила кримінальне правопорушення або яка в силу закону несе цивільно-правову відповідальність за дії особи, що спричинили шкоду.
Згідно з ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність наступних ризиків - приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Зі змісту ч. 3 ст. 132 КПК України вбачається, що при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження суд повинен також встановити: 1) чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) чи є виправданим ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні про застосування заходу забезпечення; 3) чи може в результаті застосування заходу забезпечення кримінального провадження бути виконане завдання, для виконання якого подано клопотання.
Вирішуючи питання про накладення арешту на нерухоме майно обвинувачених, суд ураховує, що існують ризики, визначені абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України з огляду на законодавчі особливості притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення корупційних кримінальних правопорушень, відсутність можливості застосування пільгових інститутів притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення корупційних кримінальних правопорушень, тяжкість інкримінованих обвинуваченим правопорушень.
Щодо наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у цьому кримінальному провадженні суд уважає, що в позовній заяві прокурор належним чином обґрунтував розмір суми ймовірно завданих збитків, а отже і розмір цивільного позову, водночас суд звертає увагу, що на етапі підготовчого судового засідання суд не досліджує обґрунтованість цивільного позову чи доведеність факту спричинення шкоди, оскільки це може бути здійснено лише на відповідній стадії судового провадження, якщо така буде, за результатами дослідження обставин кримінального провадження та перевірки їх доказами.
Перевіряючи обставини, визначені ч. 3 ст. 132 КПК України суд висновує, що підозра вважається обґрунтованою з огляду на стадію кримінального провадження - підготовче судове засідання.
Суд уважає виправданим ступінь втручання в право власності обвинувачених, оскільки у випадку призначення цього провадження до розгляду та постановлення за результатами розгляду обвинувального вироку саме на обвинувачених закон покладає обов`язок відшкодувати шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, яка може бути відшкодована, у тому числі, й за рахунок належного їм майна, а тому накладенням арешту на таке майно буде досягнено завдання кримінального провадження - захист особи, суспільства та держави від кримінального правопорушення.
Ураховуючи викладене, суд уважає обґрунтованим клопотання прокурора ОСОБА_5 в частині накладення арешту на майно обвинувачених, а саме: належну обвинуваченому ОСОБА_23 квартиру загальною площею 41,3 кв. м., розташовану за адресою: АДРЕСА_11 ; будинок загальною площею 243,2 кв. м., розташований за адресою: АДРЕСА_12 ; обвинуваченому ОСОБА_9 - квартиру загальною площею 81,90 кв. м., розташовану за адресою: АДРЕСА_5 ; квартиру загальною площею 72,4 кв. м., розташовану за адресою: АДРЕСА_13 ; обвинуваченому ОСОБА_7 - квартиру загальною площею 97,4 кв. м., розташовану за адресою: АДРЕСА_7 ; будинок загальною площею 219,6 кв. м., розташований за адресою: АДРЕСА_14 ; земельну ділянку з кадастровим номером 3222282002:03:337:0002, розташовану за адресою: АДРЕСА_14 ; земельну ділянку з кадастровим номером 3222282002:03:337:0001, розташовану за адресою: АДРЕСА_14
Окрім того, прокурор ОСОБА_5 у своєму клопотанні заявив вимогу про накладення арешту на право вимоги АТ «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО», ТОВ «ДТЕК СХІДЕНЕРГО», АТ «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО» до ДП «Енергоринок» на суму 6 253 555 442,87 грн та до ПрАТ «НАЕК «Укренерго» на суму 1 524 476 715,15 грн.
Відповідно до абз. 4 ч. 3 ст. 170 КПК України забороняється накладати арешт на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику». Станом на сьогодні вказаний закон втратив чинність, однак п. 69 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачає також проведення розрахунків за електроенергію через поточний рахунок із спеціальним режимом використання - рахунок, відкритий в уповноваженому банку і призначений для забезпечення проведення розрахунків відповідно до цього Закону.
Частинами 2, 3 ст. 75 вказаного Закону визначено, що покупці електричної енергії, які купують електричну енергію в електропостачальників, вносять плату за отриману електричну енергію виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання електропостачальника в одному з уповноважених банків. Учасники ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, які купують електричну енергію на цих ринках, вносять плату за куплену електричну енергію виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання оператора ринку в одному з уповноважених банків.
Таким чином, кошти на рахунках ДП «Енергоринок» та ПрАТ «НАЕК «Укренерго» мають особливий режим використання, вони акумулюються та в подальшому перерозподіляються у встановленому законом порядку, а тому, враховуючи зазначений режим, суд висновує, що ні кошти на рахунках зі спеціальним режимом використання, ні майнові права щодо них не можуть бути арештовані в межах кримінального провадження.
Окрім того, суд ураховує, що енергетична інфраструктура у 2022-2023 роках зазнала масштабних руйнувань внаслідок постійних бомбардувань російською федерацією енергогенеруючих об`єктів, в результаті чого всі суб`єкти ринку електричної енергії працювали в екстремальному режимі з метою недопущення повного блекауту. Оскільки це є загальновідомим фактом, суд уважає, що накладення арешту в цій частині може створити надмірний тягар для учасників ринку електричної енергії в умовах зимового періоду, що наближається.
Ураховуючи викладене, оскільки законом заборонено накладати арешт на кошти, що перебувають на поточних рахунках зі спеціальним режимом використання, а виконання ухвали про арешт права вимоги може призвести до арешту таких рахунків, суд відмовляє прокурору у цій частині клопотання.
Ураховуючи викладене та керуючись ст. 170-173, 314, 315, 369, 372, 376 КПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1.Клопотання прокурора ОСОБА_5 про арешт майна у кримінальному провадженні, унесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52017000000000209 від 24 березня 2017 року - задовольнити частково.
2.Накласти арешт на майно обвинуваченого ОСОБА_23 ( ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Києва, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, останнє відоме суду місце проживання: АДРЕСА_2 ), а саме:
- квартиру загальною площею 41,3 кв. м., розташовану за адресою: АДРЕСА_11 ;
- будинок загальною площею 243,2 кв. м., розташований за адресою: АДРЕСА_12 .
3.Накласти арешт на майно обвинуваченого ОСОБА_9 ( ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець м. Донецьк, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_5 ), а саме:
- квартиру загальною площею 81,90 кв. м., розташовану за адресою: АДРЕСА_5 ;
- квартиру загальною площею 72,4 кв. м., розташовану за адресою: АДРЕСА_13, належних ОСОБА_9,
4.Накласти арешт на майно обвинуваченого ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець с. Годунівка, Яготинського району, Київської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6, проживає за адресою: АДРЕСА_7 ), а саме:
- квартиру загальною площею 97,4 кв. м., розташовану за адресою: АДРЕСА_7 ;
- будинок загальною площею 219,6 кв. м., розташований за адресою: АДРЕСА_14 ;
- земельну ділянку з кадастровим номером 3222282002:03:337:0002, розташовану за адресою: АДРЕСА_14 ;
- земельну ділянку з кадастровим номером 3222282002:03:337:0001, розташовану за адресою: АДРЕСА_14 .
В іншій частині клопотання прокурора ОСОБА_5 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали може бути включено до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Головуюча суддя: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3