- Головуюча суддя (ВАКС): Білоус І.О.
Справа № 991/476/19
Провадження 1-кп/991/82/19
У Х В А Л А
Іменем України
19 липня 2023 року м. Київ
Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:
Головуючої судді ОСОБА_1,
суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
секретаря судового засідання ОСОБА_4
за участі:
прокурора ОСОБА_5,
обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_7,
захисників ОСОБА_8, ОСОБА_9,
представника потерпілого ОСОБА_10,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 про відвід колегії суддів у кримінальному провадженні, унесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52019000000000355 від 26 квітня 2019 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Києва, проживає на АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 358 КК України,
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, уродженця с. Гопчиця Київської області, проживає на АДРЕСА_2,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 209, ч. 4 ст. 358 КК України,
ВСТАНОВИВ:
1.Короткий зміст заяви про відвід та позиції учасників судового провадження
У цій справі відбуваються судові дебати, в яких виступив прокурор і слово було надано стороні захисту. У судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_8 заявив відвід колегії суддів. Вимоги заяви мотивовані тим, що, на думку захисника, колегія суддів у складі головуючої судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3 прийняла рішення про винуватість обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 358 КК України, та обвинуваченого ОСОБА_7 - у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 209, ч. 4 ст. 358 КК України, до закінчення судового розгляду цього провадження та виходу суду в нарадчу кімнату. Таким рішенням є вирок щодо ОСОБА_11, ухвалений у виділеному провадженні 21 квітня 2022 року без дослідження доказів у справі та без допиту свідків. У зазначеному вироку окрім ОСОБА_11 описані як достовірно встановлені також дії ОСОБА_6 і ОСОБА_7 та зазначено, що ОСОБА_11 дала правдиві показання стосовно участі інших осіб у вчиненні кримінальних правопорушень. Вирок містить прізвища, посади ОСОБА_6 і ОСОБА_7, посилання на номер цього кримінального провадження, розгляд якого ще триває, та висновок про винуватість ОСОБА_6 і ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих їм діянь. Правовою підставою для відводу зазначено п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України - наявність інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_9 також підтримав заяву про відвід колегії суддів, зазначив, що вирок щодо ОСОБА_11 ухвалювався без забезпечення можливості ОСОБА_7, ОСОБА_6 та їх захисників висловитись та надати свої доводи. Уважав, що з викладених в заяві обставин є підстави для сумніву, що відносно обвинувачених буде прийнято справедливе рішення.
Прокурор ОСОБА_5 зазначила, що заява про відвід взагалі не підлягає розгляду по суті з огляду на те, що заявлена з порушенням вимог закону про її заявлення одразу після встановлення підстав для відводу. На думку прокурора, суд розглянув угоду щодо ОСОБА_11 в порядку, визначеному КПК України, а незгода сторони захисту з процедурою розгляду угоди щодо однієї особи в провадженні, в якому є інші обвинувачені, не є підставою для відводу колегії суддів.
Представник потерпілого ОСОБА_10 при вирішенні питання про відвід колегії суддів поклався на розсуд суду.
2.Мотиви суду
Відповідно до ст. 75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні, зокрема:
1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;
2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;
3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;
5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 КПК України порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
Відповідно до п. 12 Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, передбачено, що незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв`язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення.
У цьому випадку незалежність судової влади є втіленням загального принципу: «Ніхто не може бути суддею у власній справі». Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси певної сторони у будь-якій суперечці. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.
Згідно п. 1 ст. 6 «Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» від 01 листопада 1950 року, ратифікованої Україною 17 липня 1997 року (далі ЄКПЛ), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» від 09 листопада 2006 року констатовано, що відповідно до усталеної практики Суду, наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 ЄКПЛ повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями.
Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі.
Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад, відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
Оцінюючи доводи захисника ОСОБА_8 щодо обґрунтування підстав для виникнення сумнівів у неупередженості суддів, суд зазначає про їх неспроможність з огляду на наступне.
Ухвалою від 13 січня 2022 року із матеріалів кримінального провадження, унесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52019000000000355 від 26 квітня 2019 року за обвинуваченням ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_11 виділено в окреме провадження матеріали в частині обвинувачення ОСОБА_11 за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 364; ч. 3 ст. 209; ч. 3 ст. 358 КК України
Вироком суду від 21 квітня 2022 року затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 13 січня 2022 року між прокурором та ОСОБА_11 . Зокрема, судом було встановлено, що ОСОБА_11 беззаперечно визнала свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 364; ч. 3 ст. 209; ч. 3 ст. 358 КК України, а саме:
- за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 364 КК України у пособництві вчиненню генеральним директором ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» - ОСОБОЮ_2 зловживання службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання неправомірної вигоди для самої себе та іншої фізичної та юридичної особи використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам;
-за ч. 3 ст. 209 КК України (в редакції Закону України № 770-VIII від 10 листопада 2015 року) у вчиненні дій, спрямованих на приховування чи маскування незаконного походження майна, одержаного внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, джерела його походження, зміну його форми (перетворення), а також володіння та використання майна, одержаного внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, вчинених за попередньою змовою групою осіб в особливо великому розмірі;
-за ч. 3 ст. 358 КК України - у підробленні іншого офіційного документа, який видається чи посвідчується підприємством, і який надає права, з метою використання його підроблювачем та іншими особами, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.
Зазначений вирок, з-поміж іншого, містить також формулювання обвинувачення згідно обвинувального акта, виклад змісту угоди про визнання винуватості та мотиви, з яких суд виходив при вирішенні питання про відповідність угоди вимогам КПК України.
Щодо посилання захисника ОСОБА_8 на зазначення у вироку суду від 21 квітня 2022 року про надання ОСОБА_11 правдивих показань стосовно участі інших осіб у вчиненні кримінальних правопорушень, то суд зазначає, що при ухваленні вироку на підставі угоди суд лише перевіряв її на відповідність вимогам чинного законодавства, при цьому не досліджував жодні докази та не надавав їм оцінку.
У п. 4 вироку від 21 квітня 2022 року зазначено мотиви, з яких суд виходив при вирішенні питання про відповідність угоди вимогам КПК України і ухваленні вироку та положення закону, якими він керувався.
У цьому ж пункті зазначено, що суд ураховує, що обвинувачена ОСОБА_11 беззаперечно визнала свою винуватість в інкримінованих їй злочинах, надала правдиві показання стосовно своєї участі у вчиненні злочинів, під час досудового розслідування у відповідних кримінальних провадженнях, підтверджених іншими доказами.
Із зазначеного, всупереч позиції сторони захисту, убачається, що судом надано оцінку виконанню вимог п. 2 - 4 затвердженої угоди, а саме:
- надання нею під час додаткових допитів 25 квітня 2019 року, 05 липня 2019 року, 14 липня 2021 року, а також одночасних допитів з ОСОБОЮ_8 та ОСОБОЮ_9 відповідно 16 жовтня 2019 року повних і правдивих показань стосовно своєї участі у вчиненні злочинів;
- надання під час досудового розслідування у відповідних кримінальних провадженнях підтверджених іншими доказами показань стосовно участі ОСОБИ_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 358 КК України (розслідуються у кримінальному провадженні № 5201900000000098) від 12 лютого 2018 року;
- надання аналогічних показань під час судового розгляду у кримінальному провадженні № 520190000000000355 від 26 квітня 2019 року та надання пояснень, які відповідають цим показанням, під час дослідження судом інших доказів.
Тобто, суд з`ясував, чи надано ОСОБА_11 правдиві показання у кримінальних провадженнях № 52019000000000036, № 5201900000000098, які на час розгляду питання про затвердження угоди знаходилися на стадії досудового розслідування, та чи виконано ОСОБА_11 обов`язок за угодою щодо надання аналогічних показань у кримінальному провадженні № 520190000000000355, що повністю відповідає повноваженням суду передбаченим ч. 7 ст. 473 КПК України. З огляду на вказане, суд відхиляє доводи захисника ОСОБА_8 про формування у суду заздалегідь, до виходу в нарадчу кімнату, висновку про винуватість осіб, що є обвинуваченими у цьому кримінальному провадженні, як необґрунтовані.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 25 листопада 2021 року в справі Mucha v. Slovakia (заява № 63703/19) зазначив, що принцип презумпції невинуватості буде порушено, якщо судове рішення чи твердження посадової особи щодо обвинуваченого у кримінальному правопорушенні відображає думку про те, що він винний, до того, як вина цієї особи буде встановлена відповідно до закону. Необхідно принципово розрізняти твердження про те, що хтось лише підозрюється у скоєнні злочину, і чітку заяву, що особа вчинила відповідний злочин за відсутності остаточного обвинувального вироку
Отже, відповідно до змісту угоди ОСОБА_11 визначала себе винуватою у вчиненні інкримінованих їй злочинів у співучасті з іншими особами, які не визнали свою вину та судовий розгляд щодо яких здійснювався в окремому кримінальному провадженні. За таких умов, посилання у вироку суду на інших співучасників є необхідним для персоналізації юридичної відповідальності ОСОБА_11 . Окрім того, таким формулюванням суд чітко вказав на те, що інші особи переслідуються в окремому кримінальному провадженні та що їхня винуватість на момент ухвалення вироку щодо ОСОБА_11 не доведена у встановленому законом порядку.
При цьому з метою дотримання презумпції невинуватості відповідно до положень ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК України у вироку суду від 21 квітня 2022 року знеособлено будь-які відомості щодо осіб, які є обвинуваченими у кримінальному провадженні № 52019000000000355 від 26 квітня 2019 року, з метою унеможливлення їх ідентифікації, а тому суд відхиляє посилання захисника ОСОБА_8 на зазначення прізвищ ОСОБА_6 чи ОСОБА_7 у такому вироку. Таке знеособлення у повній мірі відповідає практиці Верховного Суду, а саме викладеній у рішенні від 03 березня 2016 року в справі № 5-347кс15.
Вирок суду від 21 квітня 2022 року щодо ОСОБА_11 не становить перюдиції в цій справі.
Відповідно до ч. 4 ст. 80 КПК України заява про відвід під час досудового розслідування подаються одразу після встановлення підстав для такого відводу. Заяви про відвід під час судового провадження подаються до початку судового розгляду. Подання заяви про відвід після початку судового розгляду допускається лише у випадках, якщо підстава для відводу стала відома після початку судового розгляду.
Суд звертає увагу, що вирок від 21 квітня 2022 року ухвалено більше ніж рік тому, у зв`язку з чим заявлений відвід на стадії судових дебатів містить ознаки затягування та зловживання процесуальними правами.
Ураховуючи викладене, суд оцінює заяву про відвід колегії суддів захисника ОСОБА_8 як необґрунтовану та, з огляду на наведені вище мотиви, не вбачає підстав для її задоволення.
Керуючись статтями 75, 80, 81,369, 372, 376 КПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні заяви захисника ОСОБА_8 про відвід колегії суддів у складі головуючої судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Головуюча суддя: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3