- Головуючий суддя (АП ВАКС) : Глотов М.С.
27 листопада 2023 року Справа № 991/7922/23
Головуючий (суддя-доповідач) Провадження №11-сс/991/710/23
в апеляційній інстанції: ОСОБА_1
ОКРЕМА ДУМКА
судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду ОСОБА_2
щодо ухвали від 27 листопада 2023 року
(РОЗБІЖНА)
місто Київ
I. Зміст прийнятого рішення
1. 27.11.2023 колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду постановила ухвалу, якою апеляційну скаргу прокурора залишила без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21.09.2023 про закриття провадження за клопотанням детектива НАБУ про арешт майна ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12017040000000531 від 06.03.2017 - без змін.
II. Стисла позиція щодо ухваленого рішення
2. Із рішенням колегії суддів я не можу погодитися, оскільки вважаю, що слідчий суддя за обставин цієї справи на стадії досудового розслідування не був наділений повноваженнями надавати оцінку того чи подане клопотання про арешт майна в межах строку досудового розслідування у конкретному кримінальному провадженні.
3. Більше того, навіть якщо вважати цей мій висновок помилковим, то, з огляду на відсутність у матеріалах справи №991/7922/23 (провадження №11-сс/991/710/23) усього обсягу процесуальних рішень, витягів із ЄРДР і документів, які б надавали можливість перевірити чи на момент подачі клопотання про арешт майна минули строки досудового розслідування або ж вони не минули, підстав для залишення в силі рішення слідчого судді не було.
4. Крім того, вважаю рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Белле проти Франції», на яке послалася колегія суддів в ухвалі, помилковим (посилання на нерелевантне рішення), оскільки питання, що розглядалися в рамках даного апеляційного провадження, не охоплюються змістом прав, гарантованих ст. 6 Європейської конвенції з прав людини.
5. У зв`язку із цим вважаю, що колегія суддів повинна була прийняти рішення про скасування оскаржуваної ухвали та направлення матеріалів клопотання про арешт майна слідчому судді для його вирішення по суті.
III. Детальні міркування
6. Треба визнати, що на сьогодні правозастосовна практика в питанні того чи вправі слідчий суддя на стадії вирішення питання про арешт майна перевіряти подане відповідне клопотання у межах або поза межами строку досудового розслідування у конкретному кримінальному провадженні є неоднозначною та взаємовиключною.
6.1. Так, наприклад, виходячи зі змісту ухвал Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 15.02.2023 (справа №991/6076/23) та від 15.03.2023 (справа №991/1466/23), колегія суддів виходила із того, що в слідчого судді наявні відповідні повноваження щодо надання оцінки чи: (1) повідомлення про підозру здійснене у межах строків досудового розслідування (справа №991/1466/23); (2) клопотання про застосування заходу забезпечення кримінального провадження подане у межах строків досудового розслідування (справа №991/6076/23).
6.2. Натомість, наприклад, виходячи зі змісту ухвал Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 19.10.2023 (справа №991/5303/23) та від 14.11.2023 (справа №991/6866/23), колегія суддів виходила з того, що закінчення строків досудового розслідування у кримінальному провадженні є підставою для його закриття прокурором або судом - під час розгляду по суті. Перевірка дотримання слідчим, прокурором строків досудового розслідування виходить за межі апеляційного розгляду, їхнє закінчення не впливає на вирішення питання про обґрунтованість чи необґрунтованість підозри.
6.3. Наведена різна практика обумовлена відсутністю в Кримінальному процесуальному кодексі України /далі - КПК/ чіткої норми, яка б прямо забороняла слідчому судді надавати оцінку під час вирішення питання про застосування заходу забезпечення кримінального провадження іншим питанням, ніж прямо вказані у відповідних главах розділу II КПК, а також помилковим ігноруванням положень ч. 2 ст. 19 Конституції України.
6.4. Проте органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).
6.5. У КПК прямо не зазначено, що слідчий суддя має або ж не має при вирішенні питання про арешт майна перевіряти чи подане відповідне клопотання до спливу строків досудового розслідування у кримінальному провадженні.
6.5.1. Водночас у КПК чітко і однозначно вказано, які питання має з`ясувати слідчий суддя, отримавши відповідне клопотання.
6.5.2. Так, слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні (п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК).
6.5.3. Як вбачається із норм кримінального процесуального закону, обсяг, у межах якого слідчим суддею здійснюється судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час вирішення питання про арешт майна, визначається кримінальним процесуальним законом, а саме ч. ч. 3 і 5 ст. 132, ст. ст. 170-175 КПК.
6.5.4. Жодна із наведених норм КПК як і будь-які інші норми кримінального процесуального закону не наділяють слідчого суддю повноваженнями закривати провадження за клопотанням про арешт майна у зв`язку із його поданням поза межами строків досудового розслідування, оскільки оцінку тому чи сплинули строки досудового розслідування у конкретному кримінальному провадженні в цілому чи станом на певний момент, зокрема, може надати слідчий або прокурор у випадку, наведеному в абз. 2 п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК (за відсутності підозрюваних у провадженні) чи абз. 1 п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК (за наявності підозрюваних у провадженні), або ж суд - на стадії підготовчого судового провадження у випадку, зазначеному в абз. 1 п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК (коли в проваджені наявні особи у статусі обвинувачених). Адже у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення закрити провадження у випадку встановлення підстави, зокрема, передбаченої п. 10 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу.
6.5.5. Слід зауважити, що рівнозначним закриттю справи, розпочатої за клопотанням, за своїми наслідками є рішення про повернення клопотання, оскільки в обох випадках винесене на розгляд слідчого судді питання по суті не вирішується. Так, щодо арешту майна, то єдина підстава для повернення слідчим суддею клопотання про арешт майна визначена в ч. 3 ст. 172 КПК, згідно з якою слідчий суддя, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог ст. 171 цього Кодексу, повертає його прокурору та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.
6.5.6. Крім того, про відсутність можливості та необхідності слідчому судді перевіряти чи подане клопотанням у межах строків досудового розслідування в конкретному кримінальному провадженні свідчать і вимоги до того, які саме документи та процесуальні рішення має подати детектив при зверненні з клопотанням про арешт майна до слідчого судді. Ними є ті, що дозволяють довести обставини, передбачені ч. 3 ст. 131, ч. ч. 3-12 ст. 170, ч. ч. 2-5 ст. 171 КПК, а також прямо наведені в ч. 7 ст. 131 КПК.
6.5.7. Також у ч. 2 ст. 173 КПК не вказано, що слідчий суддя при вирішенні питання про арешт майна повинен оцінювати - подане клопотання у межах строків досудового розслідування чи поза такими межами.
6.6. Поруч із наведеним, я свідомий того, що заходи забезпечення кримінального провадження можуть бути застосовані лише у кримінальному провадженні й поза межами відповідного провадження їх застосування є неможливим, адже заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ч. 1 ст. 131 КПК) і це вбачається із назви розділу II КПК «Заходи забезпечення кримінального провадження».
6.7. Однак КПК виписаний таким чином, що оцінити чи були певні заходи застосовані в межах строків досудового розслідування у кримінальному провадженні або ж поза ним до направлення обвинувального акта в суд може прокурор (п. 10 ч. 1, ч. 4 ст. 284 КПК), а після його направлення - суд (абз. 1 п. 10 ч. 1 ст. 284 і п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК).
Вказане є логічним, оскільки для повноти оцінки відповідного питання стосовно дотримання строків у розпорядженні слідчого судді на стадії досудового розслідування може не бути всіх документів і процесуальних рішень, які стосуються ходу розслідування, й сторона обвинувачення не може бути змушена до їх розкриття в повному обсязі до початку виконання вимог ст. 290 КПК, так як відповідні документи та витяги з ЄРДР як і будь-які документи в справі, що розслідується, можуть містити інформацію, котру прокурор вправі не розкривати, якщо це може, на його думку, нашкодити розслідуванню.
6.8. По суті для слідчого судді, який отримав клопотання про арешт майна, у якому прокурор чи слідчий за згодою з прокурором вказав номер певного кримінального провадження (витяг з ЄРДР є невід`ємною складовою додатків до такого клопотання в силу приписів ч. 7 ст. 132 КПК), у межах якого його й подано, презюмується, що подання відповідного клопотання відбувається у межах строків досудового розслідування, так повноваженнями оцінювати відповідне питання слідчого суддю КПК не наділяє. Зазначене питання є чітко врегульованим, шляхом прямої вказівки на те, які повноваження має слідчий суддя, які прокурор та які суд. Отже, ч. 6 ст. 9 КПК у цій справі застосуванню не підлягала за відсутності прогалини чи неоднозначного регулювання.
6.9. Із наведеного вбачається, що надавши оцінку питанню строків на стадії досудового розслідування слідчий суддя прийняв рішення, ухвалення якого не відноситься до його компетенції, а є дискреційним повноваженням прокурора.
7. У той же час більшість колегії суддів не усунула помилки та продовжила дотримуватися хибної позиції, виходячи з якої слідчий суддя вправі перевіряти чи подане клопотання у межах строків досудового розслідування.
8. Вважаю також, що відсутні підстави для висновку, що слідчий суддя здійснив судовий контроль за дотриманням прав та інтересів ОСОБА_3, за наслідками якого закрив провадження за клопотанням. Адже сам по собі факт проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12017040000000531 до 07.09.20023 не порушував її права та інтереси, оскільки лише з відповідної дати вона є такою, яка перебуває під кримінальним переслідування за відповідним епізодом.
9. Таким чином, я відступаю від своїх попередніх висновків, зроблених колегією суддів, зокрема, в ухвалах Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 15.02.2023 (справа №991/6076/23) та від 15.03.2023 (справа №991/1466/23), оскільки дійсно раніше (до ухвал Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 19.10.2023 (справа №991/5303/23) та від 14.11.2023 (справа №991/6866/23) відповідне питання щодо наявності зазначених повноважень у слідчого судді в мене не виникало, а проведений з його появою комплексний аналіз змісту КПК вказує, що оцінку перебігу строків досудового розслідування має надавати суд, а не слідчий суддя. На мою думку, правозастосовна практика повинна розвиватися у напрямку, який дозволить максимально ефективно забезпечувати виконання завдань кримінального провадження, а не призведе до нівелювання років роботи органів досудового розслідування з формальних причин і на стадії, коли повноту всіх обставин та рішень, які стосуються перебігу строків досудового розслідування у конкретному кримінальному провадженні, оцінити неможливо.
Суддя: ОСОБА_2