Документ № 115202435

Справа № 991/4073/21

Провадження №11-кп/991/129/23

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2023 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 на ухвалу Вищого антикорупційного судувід 19 жовтня 2023 року, якою відмовлено в задоволенні її заяви про виправлення описки у вироку Вищого антикорупційного суду від 01 березня 2023 року, ухваленому в межах кримінального провадження № 52019000000000504від 18 червня 2019 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України та ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 364 КК України,

УСТАНОВИЛА:

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 19 жовтня 2023 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 про виправлення описки у вироку Вищого антикорупційного суду від 01 березня 2023 року, ухваленому в межах кримінального провадження № 52019000000000504 від 18 червня 2019 року.

Не погодившись з указаним рішенням, захисник ОСОБА_6 звернулась до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Вищого антикорупційного суду від 19 жовтня 2023 року та постановити нову, якою повністю задовольнити її заяву про виправлення описки.

В обґрунтування своєї позиції захисник зазначає, що оскаржувану ухвалу суду необхідно скасувати з підстав невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.

Вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні, суд не має права змінювати зміст судового рішення, а лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності.

Згідно оскаржуваного вироку, суд першої інстанції не досліджував наявний у 12 томі звіт з оцінки вартості права оренди (у використанні) та, відповідно, не посилався на цей звіт у вироку. Однак суд досліджував аудиторський звіт, додатком до якого є звіт про визначення вартості оренди у використанні. А отже, висновки суду ґрунтуються саме на звіті, що визначає вартість права оренди у використанні, але у вироку суд посилається на звіт, що визначає ринкову вартість права оренди. Незважаючи на однакові результати, звіти про оцінку вартості права оренди приміщень ДП МА «Бориспіль», що знаходяться в матеріалах кримінального провадження, засновані на різних наборах даних.

Зазначені обставини є технічними помилками (описками) та не можуть розцінюватись як змістові помилки, що впливають на висновки суду. Однак вказані описки мають істотний характер, оскільки значно впливають на розуміння судового рішення та призводять до його невірного сприйняття. Виправлення зазначених описок не впливає на суть судового рішення, не змінює його змісту, а лише усуває допущені неточності. Відповідний звіт є ключовим доказом, на підставі якого суд першої інстанції встановив винуватість обвинуваченого ОСОБА_5, а тому наявна описка не дозволяє стороні захисту обрати належний спосіб захисту в суді апеляційної інстанції.

У судове засідання з`явились обвинувачений ОСОБА_5, захисники ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Інші учасники справи будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду апеляційної скарги, у судове засідання не з`явились, у зв`язку з чим, зважаючи на відсутність заперечень щодо розгляду апеляційної скарги без їхньої участі, колегією суддів прийнято рішення розглянути справу за наявного складу учасників.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення обвинуваченого та захисників, які підтримали подану апеляційну скаргу та просили задовольнити її у повному обсязі,перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до ст. 379 КПК України суд має право за власною ініціативою або за заявою учасника кримінального провадження чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні.

Виправлення описки є правом, а не обов`язком суду і необхідність її виправлення виникає тоді, коли допущена описка має істотний характер, спотворює текст судового рішення, що може призвести до труднощів або унеможливить його виконання.

Розглянувши заяву захисника суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність описки у вироку Вищого антикорупційного суду від 01 березня 2023 року та зазначив, що обставини, про які зазначає захисник, стосуються повторної оцінки та аналізу досліджених судом доказів, обґрунтування та мотиви щодо яких уже наведені у вироку, та, відповідно, не можуть бути ним переглянуті. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду. Переконливих доводів, які б ставили під сумнів законність і умотивованість наведеного висновку суду апеляційна скарга захисника не містить.

Подана захисником заява хоча і містить посилання на ст. 379 КПК України, однак за своїм змістом фактично є незгодою з цим рішенням. При цьому колегія суддів бере до уваги, що обставини, викладені захисником у заяві про виправлення описки, вже зазначались стороною захисту під час апеляційного розгляду, як підстава для скасування оскаржуваного вироку, а не виправлення у ньому описки.

Таким чином, подання захисником до суду першої інстанції відповідної заяви містить ознаки зловживання правом. Водночас слід зауважити, що іншим захисником у цій справі до суду першої інстанції було також подано заяву про роз`яснення зазначеного вироку суду з тотожних підстав.

Під зловживанням правом в теорії права класично розуміють дії: 1) переважним мотивом яких є заподіяння шкоди; 2) здійснення яких є абсолютно нераціональним з огляду на відсутність будь-якого законного інтересу у здійсненні права, або ж його здійснення завдає шкоди іншому; 3) право реалізується з ціллю, відмінною від тієї, для якої воно існує.

Заборона зловживання процесуальними правами є загальноправовим принципом і поширюється на всі галузі права (ухвала Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 676/7346/15-к). Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на подання заяви (ч. 3 ст. 35 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод). До одного із випадків зловживання правом на подання заяви ЄСПЛ відносить подання явно сутяжницької заяви або такої, що позбавлена реальної мети. Так, вважається зловживанням той факт, коли заявник неодноразово подає до Суду сутяжницькі та явно необґрунтовані заяви (M. v. The United Kingdom; Philis v. Greese).

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що оскаржувана ухвала постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з`ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, а відтак вважає постановлене рішення законним і обґрунтованим та не вбачає підстав для його скасування.

На підставі наведеного, керуючись статтями 379, 405, 407, 419, 426, 532 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу Вищого антикорупційного суду від 19 жовтня 2023 року про відмову у задоволенні заяви захисника щодо виправлення описки у вироку Вищого антикорупційного суду від 01 березня 2023 року в кримінальному провадженні № 52019000000000504 від 18 червня 2019 року, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3