- Головуюча суддя (АП ВАКС): Калугіна І.О.
Справа № 991/6500/23
Провадження № 11-сс/991/863/23
Слідча суддя ОСОБА_1
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 листопада 2023 року місто Київ
Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду у складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_2,
суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4,
секретар судового засідання ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16.10.2023 якою відмовлено в задоволенні скарги на повідомлення про підозру ОСОБА_6 в межах кримінального провадження № 12020000000000236 від 11.03.2020,
за участю:
підозрюваного - ОСОБА_6,
Обґрунтовуючи інші вимоги апеляційної скарги, особа, яка її подала прокурора - ОСОБА_8,
В С Т А Н О В И Л А:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом обставини
Детективи Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) за процесуального керівництва прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратуру Офісу Генерального прокурора (далі - САП) здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020000000000236 від 11.03.2020.
22.03.2023, у межах зазначеного кримінального провадження, ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255 (у редакції Закону України від 05.04.2001 № 2341-ІІІ) та ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України (далі - КК України): участь у злочинній організації з метою вчинення особливо тяжких злочинів, а також участь у злочинах, вчинюваних такою організацією; заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем в особливо великому розмірі.
Уважаючи повідомлення про підозру незаконним, необґрунтованим та таким, що належить скасувати, ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Вищого антикорупційного суду з відповідною скаргою.
За результатами розгляду скарги, слідчий суддя Вищого антикорупційного суду своєю ухвалою від 16.10.2023 року відмовив у її задоволенні, оскільки дійшов висновку, що в скарзі порушені питання, які відносять до дискреційних повноважень прокурора, або детектива за його погодженням.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді, захисник підозрюваного ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 подав до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу та доповнення до неї. За змістом вимог просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову про задоволення скарги на повідомлення про підозру ОСОБА_6 .
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до такого. На переконання захисту, повідомлення про підозру ОСОБА_6 складено і оголошено поза межами строків досудового розслідування, оскільки такий строк закінчився 11.09.2021 - минуло вісімнадцять місяців з дня внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) та жодній особі не було повідомлено про підозру. Указане додатково тягне за собою закриття кримінального провадження на підставі абз. 2 п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України. Разом із тим, на думку захист, наведені в повідомленні про підозру обставини щодо участі ОСОБА_6 у період з грудня 2019 до жовтня 2020 у злочинній організацій з метою вчинення особливо тяжких злочинів, а також участь у злочинах, вчинюваних такою організацією, є хибними та передчасними. Повідомлення про підозру містить низку взаємовиключних припущень сторони обвинувачення, та не містить в собі обов`язкових елементів, необхідних для кваліфікації дій ОСОБА_6 як учасника злочинної організації, зокрема усвідомлення ОСОБА_6 факту існування групи осіб, які ймовірно об`єднались для вчинення злочинів; надання ним згоди на участь в такому об`єднанні; факт набуття групою осіб, всіх обов`язкових ознак злочинної організації, на момент нібито залучення до такої організації ОСОБА_6 . За версією сторони обвинувачення ОСОБА_6 був виконавцем, а саме особою, яка керувала фінансово-господарською діяльністю АТ «Одеський припортовий завод» (протягом 2020 року), й нібито забезпечував укладання договорів від імені цього Товариства із комерційними підприємствами, підконтрольними злочинній організації. Однак зазначене спростовується доказами, які сторона обвинувачення сама ж передала захисту як додаток до клопотання про зміну запобіжного заходу підозрюваному. Захист зазначає, що повноваження ОСОБА_6 як в.о. голови правління АТ «Одеський припортовий завод» не надавали йому можливість одноособово приймати рішення щодо визначення переможця конкурсного відбору постачальника давальницької сировини та пролонгації договорів, а також щодо пролонгації договорів на переробку давальницької сировини. Ці повноваження належать колегіальному органу АТ «Одеський припортовий завод» - Правлінню, діяльність якого в свою чергу регулює та контролює колегіальний орган Наглядова рада. Правління зобов`язано виконувати рішення Наглядової ради. Відбір постачальника давальницької сировини було розпочато Правлінням до призначення ОСОБА_6 на посаду в.о. Голови правління АТ «Одеський припортовий завод». Окремо сторона захисту акцентує увагу на те, що слідчий суддя Вищого антикорупційного суду, розглядаючи клопотання про застосування ОСОБА_6 запобіжного заходу зазначив, що беззаперечних доказів причетності ОСОБА_6 до злочинної організації, як про те вказує сторона обвинувачення, слідчому судді не надано. Це судове рішення було предметом апеляційного розгляду колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, і в цій частині залишено без змін. Також захист зазначає, що в повідомленні про підозру згадується наявність єдиного злочинного умислу, проте відсутні посилання на момент, коли, ким та в якому обсязі цей злочинний умисел був доведений до ОСОБА_6 й він погодився на його реалізацію.
Отже, сторона захисту вважає вручене ОСОБА_6 повідомлення про підозру незаконним, необґрунтованим та таким, що належить скасувати.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні підозрюваний та його захисники в повному обсязі підтримали апеляційну скаргу з наведених у ній підстав, просили її задовольнити.
Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін. Уважає ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою.
Мотиви суду
Заслухавши суддю-доповідача щодо суті ухвали слідчого судді та поданої апеляційної скарги, вислухавши доводи та заперечення учасників провадження, дослідивши матеріали, які надійшли від слідчого судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить таких висновків.
Відповідно до положень ст. 7 КПК України, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя та обов`язковість судових рішень, змагальність сторін, диспозитивність та розумність строків розгляду справи.
Загальний порядок повідомлення про підозру передбачений главою 22 КПК України, із системного аналізу якої вбачається, що процедуру здійснення повідомлення про підозру особі умовно можна поділити на такі етапи:
1) прийняття рішення щодо необхідності здійснення особі повідомлення про підозру, який передбачає перевірку підстав здійснення такого повідомлення згідно з ч. 1 ст. 276 КПК України;
2) об`єктивація/вираження сформованого внутрішнього волевиявлення уповноваженої посадової особи щодо прийнятого рішення в зовнішню форму шляхом складання тексту повідомлення про підозру відповідно до вимог, передбачених ст. 277 КПК України, та його підписання;
3) доведення інформації до відома адресата, щодо якого прийнято рішення про повідомлення про підозру, шляхом безпосереднього вручення його тексту особі згідно зі ст. 278 КПК України.
Дотримання встановленої правової процедури повідомлення про підозру означає, що дії процесуальних суб`єктів мають відповідати вимогам закону, має забезпечувати відповідність стандартам захисту прав людини, єдність змісту та форми кримінального провадження, налагоджену взаємодію верховенства права і законності, що в результаті врівноважує приватні і публічні (суспільні) інтереси заради досягнення цих завдань.
Порушення порядку повідомлення про підозру призводить до нівелювання завдань кримінального провадження, окреслених у ст. 2 КПК України, що полягають в охороні прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення того, щоб до кожного учасника кримінального провадження було застосовано належну правову процедуру.
Разом із тим, предметом перевірки слідчого судді є не лише питання дотримання процесуального порядку вручення повідомлення про підозру, а й питання дотримання стандарту «достатніх підстав (доказів)» для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення, зважаючи при цьому на рівень обмеження прав, свобод та інтересів особи внаслідок повідомлення її про підозру та строк здійснення досудового розслідування.
Із урахуванням цього, стандарт «достатніх підстав (доказів)» для цілей повідомлення особі про підозру передбачає наявність доказів, які лише об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення) і вони є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування для висунення обвинувачення або спростування такої підозри.
У межах доводів апеляційної скарги, із метою правильного їхнього вирішення, колегія суддів має визначити: чи є строки досудового розслідування не порушеними; чи є обґрунтованою підозра ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, що йому інкриміновані.
Щодо строків досудового розслідування
Слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі дійшов висновку, що на час розгляду скарги не вирішено питання щодо строку досудового розслідування, з огляду на те, що ухвалою судді Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04.09.2023 призначено на 16.11.2023 розгляд кримінального провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду про відмову у відкритті провадження за апеляційною скаргою сторони обвинувачення на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22.06.2023 справа № 991/4920/23.
Сторона захисту в апеляційній скарзі зазначає, що повідомлення про підозру у кримінальному провадженні № 12020000000000236 від 11.03.2020 складено і оголошено ОСОБА_6 поза межами визначених кримінальним законом процесуальних строків, що свідчить про фактичне неоголошення йому підозри.
У контексті доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.
Детективи НАБУ здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020000000000236 від 11.03.2020.
22.03.2023 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255 КК України (у редакції Закону України від 05.04.2001 № 2341-ІІІ), ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191 КК України, а саме: участі у злочинній організації з метою вчинення особливо тяжких злочинів, а також участі у злочинах, вчинюваних такою організацією, а саме заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем в особливо великому розмірі.
Відповідно до ч. 1 ст. 42 та ст. 278 КПК України ОСОБА_6 набув статусу підозрюваного, що підтверджується його підписом про вручення йому повідомлення про підозру 22.03.2023.
Cторона захисту посилалася на те, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22.06.2023 у справі № 991/4920/23 частково задоволено клопотання детектива та продовжено у кримінальному проваджені № 12020000000000236 від 11.03.2020 строк досудового розслідування злочинів: за ч. 5 ст. 191 КК України (епізод 4 від 25.05.2022), у вчиненні якого підозрюються ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 ; за ч. 1 ст. 255 КК України (у редакції Закону України від 05.04.2001 № 2341-ІІІ), у вчиненні якого підозрюються ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_6, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 ; за ч. 2 ст. 255 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_17, а також за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 209 КК України, до дванадцяти місяців, тобто до 22.03.2024. Тобто, не продовжено строк досудового розслідування злочинів за епізодом 1 та епізодом 2.
Відповідно до ч. 7 ст. 295-1 КПК України у разі відмови слідчим суддею у продовженні строку досудового розслідування прокурор, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення цього досудового розслідування, зобов`язаний протягом п`яти днів здійснити одну з дій, передбачених ч. 2 ст. 283 цього Кодексу, а саме: 1) закрити кримінальне провадження; 2) звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; 3) звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
Згідно витягу з ЄРДР у кримінальному проваджені № 12020000000000236 від 11.03.2020 відомості щодо підозрюваного ОСОБА_6 внесені у кримінальному правопорушенні за ч. 5 ст. 191 КК України - епізод 1 та у кримінальному правопорушенні за ч. 1 ст. 255 КК України - епізод 5.
Тобто, після 22.06.2023 у прокурора виник обов`язок виконати певну дію, передбачену ч. 2 ст. 283 КПК України, щодо тих кримінальних правопорушень, строки досудового розслідування у яких не продовжено, зокрема щодо епізоду 1 - кримінального правопорушення за ч. 5 ст. 191 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 .
Однак, встановлено, що 21.06.2023 досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020000000000236 від 11.03.2020 на підставі п.п. 2. 3 ч. 1 ст. 280 КПК України зупинено, що підтверджується матеріалами справи.
Також, встановлено, що ухвалою судді Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04.09.2023 призначено на 16.11.2023 розгляд кримінального провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду про відмову у відкритті провадження за апеляційною скаргою сторони обвинувачення на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22.06.2023 справа № 991/4920/23 .
Тобто, на час розгляду скарги не вирішено питання щодо строку досудового розслідування в порядку судового контролю, що безпосередньо впливає на прийняття прокурором рішення, у порядку ч. 2 ст. 283 КПК України.
У судовому засіданні під час розгляду апеляційної скарги прокурор погодилась із тим, що строки досудового розслідування за епізодом 1 та епізодом 2 сплили, тому врахувавши вищенаведені обставини, ці епізоди були виділені в окреме кримінальне провадження та 23.11.2023 ОСОБА_6 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255 КК України, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України, а саме: участі у злочинній організації, вчиненій службовою особою з використанням службового становища, а також участі у зловживанні службовим становищем, тобто умисному з метою одержання неправомірної вигоди для юридичної особи використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, вчиненому ОСОБА_6 у складі злочинної організації.
Таким чином, колегія суддів відхиляє доводи захисника щодо скасування повідомлення про підозру ОСОБА_6 із підстав закінчення строків досудового розслідування.
Крім того, колегія суддів зауважує, що перевірка дотримання слідчим, прокурором строків досудового розслідування виходить за межі апеляційного розгляду, їхнє закінчення не впливає на вирішення питання про обґрунтованість чи необґрунтованість підозри. Закінчення строків досудового розслідування у кримінальному провадженні є підставою для його закриття прокурором або судом - під час розгляду по суті.
Щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_6 .
Вирішуючи питання щодо встановлення наявності обґрунтованої підозри слідчим суддею під час перевірки було дотримано стандарту доказування «обґрунтована підозра» у вчиненні кримінальних правопорушень, інкримінованих ОСОБА_6, зважаючи при цьому на рівень обмеження прав, свобод та інтересів особи внаслідок повідомлення її про підозру та строк здійснення досудового розслідування.
При цьому, поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (ч. 5 ст. 9 КПК України). Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, у рішенні в справі Fox, Campbell and Hartley v. The United Kingdom від 30 серпня 1990 року, заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86, § 32; у рішенні в справі Нечипорук і Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року, заява № 42310/04, § 175) термін «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Слідчим суддею правомірно наголошено, що обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки в сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Отже, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Такий висновок також узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року, де Суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
На переконання колегії суддів стороною обвинувачення наведені достатні відомості про обставини вчинення дій, кваліфікованих за вказаними вище статтями КК України, які в сукупності з дослідженими матеріалами у судовому засіданні та наданими сторонами поясненнями дають підстави для висновку, що мали місце події, про які зазначається у підозрі, тобто кримінальні правопорушення могли бути вчинені за описаних у клопотанні обставин. На підтвердження цього сторона обвинувачення надала достатні матеріали, на які слідчий суддя послався на момент ухвалення оскаржуваного рішення.
Отже, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді в частині обґрунтованості підозри ОСОБА_6, оскільки надані стороною обвинувачення докази на обґрунтування підозри на день ухвалення оскаржуваного рішення є переконливими, тобто про те, що підозра є обґрунтованою.
Однак саме повідомлення про підозру не є остаточним та може бути змінене в результаті здійснення подальшого досудового розслідування кримінального провадження з урахуванням всіх встановлених обставин та прийнятих рішень, зокрема і не продовження слідчим суддею строку досудового розслідування.
Як зазначено вище, стороною обвинувачення були враховані дані обставини, результатом чого 23.11.23 ОСОБА_6 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255 КК України, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України.
Щодо інших доводів сторін
В апеляційній скарзі містяться інші аргументи захисту, які не потребують детального аналізу та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні. При цьому колегія суддів виходить з усталеної практики ЄСПЛ. Так, хоча § 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна трактувати як необхідність давати детальну відповідь на кожен аргумент. Ступінь застосування цього обов`язку обґрунтовувати рішення можна змінювати залежно від характеру рішення та потрібно визначати з урахуванням обставин конкретної справи (див. рішення у справах «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), від 09 грудня 1994 року, § 29, Серія A. 303-A, «Хіро Балані проти Іспанії» (Hiro Balani v. Spain), 09 грудня 1994 року, § 27, Серія A, № 303-B та Гарсіа Руїс (Garcia Ruiz), згадане вище, § 26). Тому, відхиляючи апеляцію, апеляційний суд може, в принципі, просто схвалити обґрунтування рішення суду нижчої інстанції (див. рішення у справах «Хелле проти Фінляндії» (Helle v. Finland), від 19 грудня 1997 року, §§ 59-60, Звіти про судові рішення та ухвали 1997-VIII, «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, § 30, від 27 вересня 2001 року, «Степанян проти Вірменії» (Stepanyan v. Armenia), № 45081/04, § 35, від 27 жовтня 2009 року та «Емель Бойраз» (Emel Boyraz), згадане вище, § 74) (рішення «Їлдиз проти Туреччини» (Yildiz v. Turkey), заява № 47124/10, від 27 квітня 2021 року, § 31).
У цьому провадженні колегією суддів були надані відповіді на всі вагомі аргументи як сторони захисту, так і сторони обвинувачення.
Висновки Суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Оскарження ухвал слідчого судді здійснюється в апеляційному порядку (ст. 310 КПК України).
Колегія суддів уважає, що рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. 309, 376, 392, 404, 405, 407, 418, 419, 422, 424, 532 КПК України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16.10.2023 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4