Документ № 115433869

Справа № 991/10459/23

Провадження 1-кп/991/124/23

У Х В А Л А

30 листопада 2023 року м.Київ

Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_1,

суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4,

прокурора ОСОБА_5,

представників потерпілого ОСОБА_6, ОСОБА_7,

захисників ОСОБА_8, ОСОБА_9,

обвинуваченого ОСОБА_10,

під час підготовчого судового засідання у кримінальному провадженні, внесеному 24 липня 2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018000000001782, за обвинуваченням:

ОСОБА_10, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Київ, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2, громадянина України, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,

розглянувши клопотання захисника ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу, застосованого до обвинуваченого ОСОБА_10 та клопотання заступника керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_11 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_10,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні колегії суддів Вищого антикорупційного суду перебуває кримінальне провадження № 42018000000001782 від 24.07.2018 за обвинуваченням ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Під час підготовчого судового засідання заступником керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_11 подано до суду клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_10 у вказаному кримінальному провадженні.

Доводи клопотання про продовження строку дії обов`язків

Подане клопотання прокурор обґрунтовує застосуванням під час досудового розслідування до обвинуваченого ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді застави та покладанням на нього низки обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України. У подальшому ухвалами слідчих суддів строк дії покладених на обвинуваченого обов`язків неодноразово продовжувався та востаннє був продовжений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02.11.2023 строком до 02.12.2023. Даною ухвалою були продовжені такі обов`язки:

1) прибувати за кожною вимогою до детектива, прокурора у цьому провадженні, слідчого судді та суду;

2) повідомляти детективу, прокурору у цьому провадженні про зміну свого місця поживання;

3) утримуватись від спілкування з ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22 ;

4) здати на зберігання до Державної міграційної служби України всі свої паспорти для виїзду за кордон.

Вказуючи на продовження існування ризиків переховування обвинуваченого від суду, ризику знищення, приховування або спотворення будь-яких речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та ризику незаконного впливу на свідків, експерта у цьому ж кримінальному провадженні прокурор просить продовжити обвинуваченому ОСОБА_10 дію вищевказаних обов`язків на два місяці.

Позиція учасників кримінального провадження

Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні клопотання про продовження строку дії обов`язків підтримала. Надала пояснення стосовно того, що ризик переховування обвинуваченого від суду продовжує існувати з огляду на тяжкість інкримінованого ОСОБА_10 кримінального правопорушення, за яке йому загрожує реальне відбуття покарання строком від 7 до 12 років. Також на підтвердження існування ризику переховування прокурор зазначила, що обвинувачений не має міцних соціальних зв`язків на території України, його мати та діти мешкають за кордоном. Обвинувачений є батьком трьох неповнолітніх дітей, що дає ОСОБА_10 змогу вільно виїхати за межі України навіть під час дії воєнного стану. Матеріальне становище ОСОБА_10 дозволяє йому проживати тривалий час за кордоном. Наявність ризику впливу на свідків прокурор пояснила тими обставинами, що більшість свідків у провадженні є або були членами правління, членами наглядової ради або працівниками НАК «Нафтогаз України», в якій обвинувачений тривалий час займав керівну посаду. За час роботи в компанії ОСОБА_10 міг сформувати дружні зв`язки з відповідними особами та може використати такі зв`язки для впливу на свідків. Додатково прокурор звернула увагу, що відповідно до приписів кримінального процесуального законодавства свідки повинні бути допитані в суді, і тільки за таких умов суд може брати до уваги їх свідчення. Ризик впливу не експерта залишається актуальним у зв`язку з ймовірною необхідністю допиту останнього під час розгляду справи по суті. Продовження існування ризику знищення, приховування речей і документів прокурор обґрунтувала тими обставинами, що за час перебування ОСОБА_10 на керуючий посаді в НАК «Нафтогаз України» орган досудового розслідування не міг отримати тимчасовий доступ до необхідних їм документів. Такі документи були передані іноземній компанії з надуманих підстав. Разом з цим, після звільнення ОСОБА_10 сторона обвинувачення змогла отримати тимчасовий доступ до запитуваних документів, втім такі документи отримані в копіях. Необхідність отримання документів в оригіналах може виникнути під час судового розгляду справи, а отже, і ризик знищення документів залишається актуальним. Крім того, під час судового розгляду провадження може бути встановлено існування документів, про які сторона обвинувачення попередньо була необізнана. Враховуючи продовження існування ризиків, прокурор просила клопотання задовольнити та продовжити на два місяці строк дії покладених на ОСОБА_10 обов`язків. Зазначила, що раніше визначений перелік обов`язків гарантує дотримання обвинуваченим належної процесуальної поведінки у кримінальному провадженні.

Захисник ОСОБА_8 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора. Подав до суду клопотання про зміну запобіжного заходу, застосованого до обвинуваченого в частині скасування обов`язку здачі на зберігання до Державної міграційної служби України всіх паспортів для виїзду за кордон та інших документів, що дають право на виїзд з України. Подане клопотання про зміну запобіжного заходу, як і заперечення на клопотання прокурора про продовження строку дії процесуальних обов`язків, захисник мотивував необґрунтованістю підозри. На думку захисника рішення про преміювання ОСОБА_10 приймалося не самим обвинуваченим, а наглядовою радою НАК «Нафтогаз України». Крім того питання щодо преміювання також перебувало на розгляді комітету з питань преміювання, а саме подання щодо преміювання ОСОБА_10 не містило чітко визначеного розміру премії оскільки в відповідній графі був прочерк. Допитані органом досудового розслідування члени наглядової ради не погоджуються з позицією сторони обвинувачення щодо введення їх в оману ОСОБА_10 стосовно нарахування премії.

Стосовно наявності ризиків, на які посилається прокурор у клопотанні про продовження строку дії обов`язків, захисник зазначив наступне. Ризику переховування не існує з огляду на поведінку ОСОБА_10 . Обвинувачений, ще до повідомлення йому про підозру перебував за кордоном з початку 2022 року. Від консульської установи ОСОБА_10 стало відомо, що органи досудового розслідування України цікавляться його місцем перебування. З метою унеможливлення спекуляцій щодо перебування за кордоном та можливим переховуванням ОСОБА_10 на початку 2023 року самостійно повернувся до України. Вже після повернення в Україну ОСОБА_10 повідомлено про підозру та обрано запобіжний захід. Під час досудового розслідування за пропозицією правоохоронних органів ОСОБА_10 виїжджав за кордон для підтримання обороноздатності нашої держави. Перебуваючи за кордоном та маючи в розпорядженні паспорт громадянина України для виїзду за кордон, ОСОБА_10 мав усі можливості змінити країну перебування та втекти від правоохоронних органів України. Втім він вдруге повернувся до України. Поряд з цим, за час досудового розслідування поведінка обвинуваченого була бездоганною. ОСОБА_10 більш ніж 60 разів приймав участь у судових засіданнях та прибував на виклики детектива та прокурора. Враховуючи викладене, ОСОБА_10 довів своєю бездоганною поведінкою про відсутність ризику переховування. Тому захисник просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора, задовольнити його клопотання, та скасувати обов`язок здачі на зберігання до Державної міграційної служби документів, які дають право на виїзд за кордон.

Захисник ОСОБА_9 підтримав позицію колеги з приводу відсутності ризику переховування. Додатково зазначив, що більшу частину виїздів за межі території України, на які посилається прокурор, як підтвердження існування ризику переховування, ОСОБА_10 робив в робочих інтересах, перебуваючи на посаді в НАК «Нафтогаз України». Разом з цим, захисник вказав, що наявність чисельних виїздів за кордон свідчить і про факт постійних повернень на територію України. Відповідні повернення доводять наявність соціальних зв`язків обвинуваченого саме в Україні. Поряд з цим, на твердження захисника, також відсутній і ризик впливу на експерта. Відповідний ризик відсутній у зв`язку з тим, що експерт не зробив жодного висновку на користь сторони обвинувачення. Експерт просто констатував факт. Втім з самого початку сторона захисту не заперечувала факту виплати ОСОБА_10 грошових коштів у вигляді премії. Тому посилання прокурора на існування ризику впливу на експерта є безпідставним. Також є безпідставним і твердження сторони обвинувачення про існування ризику впливу на свідків. Жоден із допитаних стороною обвинувачення свідків не дає негативної характеристики ОСОБА_10 . З огляду на вказане логічною є відсутність підстав для вчинення впливу на відповідних осіб. З приводу ризику знищення, приховування речей та документів захисник пояснив, що на теперішній час обвинувальний акт у кримінальному провадженні направлено до суду. Отже, стадія збору доказів завершена, сторона захисту ніяким чином не може вплинути на матеріали, які будуть надаватися суду. Просив відмовити в задоволенні клопотання сторони обвинувачення і задовольнити клопотання захисника ОСОБА_8 .

Обвинувачений підтримав позицію захисників та просив скасувати обов`язок здачі документів, що дають право виїзду за межі території України. Додатково пояснив, що дійсно на запрошення правоохоронних органів мав зустріч за межами України для підтримання обороноздатності нашої держави. Також були заплановані і інші зустрічі, проте на них дозвіл на виїзд від прокуратури отримано не було. Також надав пояснення стосовно того, що його мати проживає в Сполучених Штатах Америки, а троє неповнолітніх дітей з їх матір`ю - в Німеччині. Теперішня дружина обвинуваченого після повідомлення йому про підозру повернулася з-за кордону до України. Нерухомого майна у власності ні обвинувачений, ні його близькі родичи за кордоном не мають.

Представники потерпілого ОСОБА_6 та ОСОБА_7 питання продовження дії обов`язків залишили на розсуд суду.

Вивчивши клопотання та додані до них матеріали, заслухавши позицію учасників провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.

Щодо клопотання про продовження строку дії обов`язків

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_10 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Ухвалою колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 01.03.2023 ОСОБА_10 обрано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 85 413 прожиткових мінімум для працездатних осіб, що становив 229 248 492 гривні та покладено низку обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

У подальшому покладені на обвинуваченого ОСОБА_10 обов`язки неодноразово продовжувалися. Востаннє такі обов`язки як: 1) прибувати за кожною вимогою до детектива, прокурора у цьому провадженні, слідчого судді та суду; 2) повідомляти детективу, прокурору цьому провадженні про зміну свого місця поживання; 3) утримуватись від спілкування з ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22 ; 4) здати на зберігання до Державної міграційної служби України всі свої паспорти для виїзду за кордон продовжені ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02.11.2023 строком до 02.12.2023 включно.

Разом з цим, під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25.09.2023 зменшено розмір застави до 107 127 044, 78 гривень.

Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення його дієвості, є запобіжний захід.

Пунктом 3 частини 1 статті 176 КПК України визначено заставу як один із видів запобіжного заходу. Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків (ч. 1 ст. 182 КПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, визначеним цим Кодексом.

Частиною 2 статті 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Отже, при вирішенні питання про доцільність продовження строку дії процесуальних обов`язків, покладених на ОСОБА_10 суд має врахувати наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

З приводу обґрунтованості підозри (обвинувачення) суд зазначає, що на даній стадії кримінального провадження, коли обвинувальний акт стосовно ОСОБА_10 скерований до суду, та на теперішній час здійснюється судовий розгляд, повідомлена ОСОБА_10 підозра у вчиненні кримінального правопорушення не є вочевидь необґрунтованою.

Розглядаючи питання наявності ризиків, суд враховує, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь вірогідності, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. КПК України покладає на сторону обвинувачення обов`язок обґрунтувати ризики кримінального провадження.

Розглядаючи необхідність продовження строку дії обов`язків, продовжених щодо ОСОБА_10 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02.11.2023, колегія суддів вважає, що прокурором у судовому засіданні доведено продовження існування ризику можливого переховування обвинуваченого від суду. Даний ризик, на переконання суду, ґрунтується на тяжкості інкримінованого ОСОБА_10 злочину. Так, санкція ч. 5 ст. 191 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років. Водночас, беручи до уваги, що згідно примітки до ст. 45 КК України, злочин, передбачений ст. 191 КК України та інкримінований останньому, є корупційним, то у разі доведення вини ОСОБА_10 до нього не буде застосовано звільнення від покарання та не буде застосовано більш м`якого покарання, ніж передбачене законом. Зазначена обставина, на переконання суду, сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Крім того при оцінці ризику можливого переховування ОСОБА_10 колегією суддів береться до уваги матеріальне становище обвинуваченого, його соціальні зв`язку на території України та за кордоном, проживання на протязі тривалого часу поза межами України. Відповідно до наданих суду матеріалів обвинувачений ОСОБА_10 протягом 2017-2022 років отримав дохід у сумі понад 400 млн гривень, є власником колекцій творів мистецтва, забезпечує утримання дітей в розмірі 15 000 євро на місяць. Вказані обставини, на переконання суду, свідчать про заможній стан обвинуваченого, що також підтверджується і тривалим проживанням останнього (з 12.02.2022 по 12.01.2023) поза межами України. Разом з цим, ОСОБА_10 не має достатніх міцних соціальних зв`язків на території України: його мати проживає в Сполучених Штатах Америки, діти - у Федеративній Республіці Німеччина, співмешканка повернулася в Україну після тривалого перебування за кордом тільки після повідомлення ОСОБА_10 про підозру. Водночас оскільки ОСОБА_10 є батьком трьох неповнолітніх дітей, то на нього не розповсюджуються обмеження у перетині державного кордону в період дії воєнного стану. У сукупності викладеного колегія суддів вбачає можливість у разі прийняття ОСОБА_10 рішення щодо необхідності ухилення від можливої кримінальної відповідальності вчинити дії з метою виїзду за межі країни та перебувати в умовах розшуку тривалий час. Кожна окремо з наведених підстав не є вирішальною при оцінці ризику переховування, однак у своїй сукупності, суд вважає, що зазначений ризик продовжує мати місце і дотепер, хоча і дещо зменшився порівняно із початковими етапами досудового розслідування.

В оцінці ризику можливого незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні колегія суддів враховує твердження сторони обвинувачення про те, що більшість свідків у провадженні є колишніми або теперішніми працівниками НАК «Нафтогаз України», були або є членами правління, членами наглядової ради НАК «Нафтогаз України». Тому враховуючи, що ОСОБА_10 протягом тривалого часу обіймав керуючу посаду в правлінні державної компанії, він міг здобути власний авторитет та товариські відносини з відповідними особами, що не виключає можливості використання ним відповідних зв`язків для впливу на свідків у кримінальному провадженні задля зміни ними власних показань або викривлення встановлених досудовим розслідуванням обставин.

Водночас при оцінці ризику можливого впливу на свідків колегія суддів виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отримав у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом.

З приводу існування ризику впливу обвинуваченого на експертів у даному кримінальному провадженні колегія суддів зазначає, що відповідний ризик не може ґрунтуватися виключно на твердження прокурора про можливе виникнення необхідності проведення допиту експерта в судовому засіданні. З огляду на вказане суд погоджується з позицією сторони захисту щодо відсутності відповідного ризику.

Також колегія суддів зазначає, що оскільки на розгляді суду вже перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42018000000001782 за обвинуваченням ОСОБА_10, то стороною обвинувачення зібрано достатньо доказів для подальшого судового розгляду та можливості прийняття рішення про винуватість чи невинуватість ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення. Такі докази, на яких ґрунтується обвинувачення, зафіксовані у протоколах слідчих (розшукових) дій, матеріалах негласних слідчих (розшукових) дій та на носіях інформації, які перебувають у володінні безпосередньо сторони обвинувачення. Обвинувачений позбавлений можливості знищити, спотворити чи сховати відповідні речі та документи. З огляду на вказане, на переконання суду, ризик можливого знищення чи приховування речей та документів втратив свою актуальність за час проведення досудового розслідування і не враховується судом при продовженні процесуальних обов`язків.

Враховуючи наведене, у судовому засіданні була встановлена актуальність існування частини ризиків, на які посилається прокурор, як на підставу для продовження строку дії обов`язків, а саме: ризику можливого переховування обвинуваченого від суду та ризику незаконного впливу на свідків. Вказані обставини дають колегії суддів можливість дійти висновку про необхідність продовження строку дії обов`язків, покладених на ОСОБА_10 та визначених пунктами 1, 3, 4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України. Продовження строку дії відповідних обов`язків у поєднані із заставою забезпечить можливість контролю за процесуальною поведінкою обвинуваченого з боку сторони обвинувачення та надасть змогу досягти мети кримінального провадження.

Щодо клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу

Згідно з ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Положеннями частини 1 статті 201 КПК України визначено, що обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

За змістом ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, визначеним цим Кодексом.

Як раніше зазначалося, ухвалою колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 01.03.2023 ОСОБА_10 обрано запобіжний захід у вигляді застави з покладанням низки обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України. У подальшому покладені на обвинуваченого обов`язки неодноразово продовжувалися та востаннє були продовжені такі обов`язки: 1) прибувати за кожною вимогою до детектива, прокурора у цьому провадженні, слідчого судді та суду; 2) повідомляти детективу, прокурору цьому провадженні про зміну свого місця поживання; 3) утримуватись від спілкування з ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22 ; 4) здати на зберігання до Державної міграційної служби України всі свої паспорти для виїзду за кордон.

У поданому клопотанні захисник ОСОБА_8 просить змінити запобіжний захід, застосований до обвинуваченого ОСОБА_10 шляхом скасування обов`язку здачі на зберігання до Державної міграційної служби України всіх своїх паспортів для виїзду за кордон та всіх інших документів, що дають право на виїзд з України.

В обґрунтування необхідності зміни запобіжного заходу шляхом скасування обов`язку захисник посилається на необґрунтованість підозри та належну процесуальну поведінку ОСОБА_10 як до повідомлення про підозру, так і після набуття ним процесуального статусу підозрюваного у даному кримінальному провадженні.

З приводу обґрунтованості повідомленої ОСОБА_10 підозри (обвинувачення) колегія суддів зазначає, що факт її обґрунтованості був встановлений колегією суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду при обранні до ОСОБА_10 запобіжного заходу. На теперішній час обвинувальний акт за обвинуваченням останнього скеровано до суду. З огляду на вказане підозра у вчиненні ОСОБА_10 інкримінованого злочину не є вочевидь необґрунтованою. Разом з цим питання обґрунтованості чи необґрунтованості повідомленої підозри (обвинувачення), а звідси і вини чи невинуватості ОСОБА_10 в інкримінованому злочині буде вирішуватися судом в нарадчій кімнаті на підставі досліджених в судовому засіданні доказів.

Відносно посилання захисника на самостійно прийняте ОСОБА_10 рішення щодо повернення до України після отримання інформації про зацікавленість правоохоронних органів його місцем проживання до набуття ним процесуального статусу підозрюваного, що вказує на свідоме ставлення останнього до кримінального провадження, суд зазначає наступне. Відповідні доводи сторони захисту не ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні матеріалах. Вони є лише твердженням захисника, що не підтверджено документально. Тому колегія суддів сприймає дані доводи, як позицію сторони захисту, направлену на скасування покладених на обвинуваченого обов`язків. Водночас суд зазначає, що відповідні обставини мали місце до застосування до ОСОБА_10 запобіжного заходу, отже оцінувалися судом при встановленні існування того чи іншого ризику при застосуванні запобіжного заходу.

Щодо посилання сторони захисту на належну процесуальну поведінку ОСОБА_10 з часу набуття ним процесуального статусу у справі як підставу для висновку про відсутність ризику переховування, колегія суддів зазначає наступне.

До ОСОБА_10 застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Згідно з ч. 1 ст. 182 КПК України метою даного запобіжного заходу є запобігання ризикам, встановленим слідчим суддею під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Відповідно до ч. 8 ст. 182 КПК України у випадку порушення підозрюваним/обвинуваченим покладених на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Таким чином, фактично застава у відповідному розмірі забезпечує виконання підозрюваним/обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та є засобом запобігання перешкоджанню підозрюваним/обвинуваченим кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. Зважаючи на вказане, на переконання колегії суддів, відсутність з боку обвинуваченого будь-яких порушень чи створення перешкод для кримінального провадження, при умові застосування до нього запобіжного заходу, не є достатньою підставою для твердження про відсутність того чи іншого ризику. Втім, зазначена обставина свідчить про те, що застосований запобіжний захід є дієвим, та таким, що у достатній мірі забезпечує належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Як зазначено вище, колегією суддів в судовому засіданні встановлено продовження існування ризику можливого переховування обвинуваченого ОСОБА_10 від суду з огляду на тяжкість інкримінованого йому злочину, матеріальне становище обвинуваченого, відсутність міцних соціальних зв`язків на території України, наявність соціальних зв`язків за кордоном, попереднє тривале проживання ОСОБА_10 поза межами України та відсутність обмежень щодо його виїзду з України під час дії воєнного стану.

Враховуючи викладене, колегія суддів переконана, що покладений на обвинуваченого обов`язок здачі на зберігання до Державної міграційної служби України всіх паспортів для виїзду за кордон є дієвим та одним із стримуючих факторів можливого самовільного виїзду обвинуваченого за кордон з метою переховування. Скасування відповідного обов`язку може призвести до неможливості досягнення цілей кримінального провадження. Тому клопотання захисника про зміну запобіжного заходу задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 107, 131-132, 177-178, 194, 369-372 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу, застосованого до обвинуваченого ОСОБА_10 .

Задовольнити клопотання заступника керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_11 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, у кримінальному провадженні № 42018000000001782 від 24.07.2018.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, строк дії покладених на нього обов`язків, а саме:

1) прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду;

2) повідомляти суд про зміну місця проживання;

3) утримуватись від спілкування з ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22 ;

4) здати на зберігання до Державної міграційної служби України всі паспорти для виїзду за кордон.

Строк дії ухвали встановити до 30 січня 2023 року включно.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора у кримінальному провадженні № 42018000000001782 від 24.07.2018.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Головуючий суддя ОСОБА_23

Судді

ОСОБА_24