Документ № 115678589

справа № 991/9370/23

провадження № 11-сс/991/915/23

слідчий суддя: ОСОБА_1

доповідач: ОСОБА_2

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

07 грудня 2023 року місто Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2,

суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5,

за участі підозрюваного ОСОБА_6,

прокурора ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву підозрюваного ОСОБА_6 про відвід колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, -

ВСТАНОВИЛА:

22.11.2023 року на розгляд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла апеляційна скарга адвоката ОСОБА_8 - захисника підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07.11.2023 р. про відмову у задоволенні скарги на постанову детектива НАБУ ОСОБА_9 від 09.09.2022 р. про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000361 від 01.06.2017 р. (а.с. 91-112).

Для розгляду апеляційної скарги автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів у складі: суддя-доповідач ОСОБА_2, судді ОСОБА_3, ОСОБА_4 (протокол передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 22.11.2023 р.) (а.с. 113).

Враховуючи, що в апеляційній скарзі порушується питання про поновлення строку на апеляційне оскарження (а.с. 98-99), вказане клопотання підлягає розгляду складом суду, визначеним для розгляду апеляційної скарги, у зв`язку з чим ухвалою судді-доповідача від 23.11.2023 р. його призначено до розгляду в судовому засіданні (а.с. 133).

До початку апеляційного розгляду підозрюваним ОСОБА_6 заявлено відвід колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду - суддям ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 від розгляду як кримінального провадження № 52017000000000361 від 01.06.2017 р. в цілому, так і судової справи № 991/9370/23 (провадження № 11-сс/991/915/23), з посилання на наявність обставин, які викликають сумнів у їх неупередженості (а.с. 114-121).

Так, підозрюваний звертає увагу, що ця ж колегія суддів 27.09.2023 року у справі № 991/6415/23 постановила ухвалу, якою відвела весь склад колегії суддів від розгляду кримінального провадження № 52017000000000361 від 01.06.2017 р. Мотивами для відводу стало те, що згідно з п. 5 ч. 1 ст. 75 КПК України суддя не може брати участь у кримінальному провадженні у випадку порушення встановленого ч. 3 ст. 35 КПК України порядку визначення суду для розгляду справи. Вищевказаною ухвалою встановлено, що суд у складі суддів ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 з 27.09.2023 року набув статусу «незаконного складу суду» для розгляду всього кримінального провадження № 52017000000000361 від 01.06.2017 р. по відношенню до всіх його учасників і на всіх його стадіях, а не лише щодо учасників окремо визначеної судової справи № 991/6415/23. Таким чином, суд у складі самовідведених суддів ОСОБА_2, ОСОБА_4 і ОСОБА_3 з 27.09.2023 року набув статусу незаконного як у кримінальному провадженні № 52017000000000361, так і безпосередньо щодо ОСОБА_6, оскільки він має статус підозрюваного у цьому ж провадженні.

При цьому, 10.10.2023 року суддя ОСОБА_2, отримавши у рамках іншої судової справи № 991/8353/23 іншу апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді про відмову у скасуванні постанови про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000361, постановила ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження. На переконання підозрюваного, суддя ОСОБА_2 не мала права розглядати вказану апеляційну скаргу, а зобов`язана була заявити самовідвід, однак цього не зробила, чим порушила право на справедливий суд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції.

Дізнавшись про такі дії судді ОСОБА_2, сторона захисту дослідила її біографічні відомості з відкритих джерел в мережі Інтернет, в результаті чого виявила накази Міністерства юстиції України, підписані заступником Міністра юстиції з питань виконавчої служби ОСОБА_10, якими суддю ОСОБА_2 введено до складу Дисциплінарної комісії приватних виконавців. Таким чином, у період розслідування кримінального провадження № 52017000000000361, у рамках якого першому заступнику Міністра юстиції повідомлено про підозру, суддя ОСОБА_2 була членом колегіального органу і перебувала в адміністративному підпорядкуванні Міністерства юстиції України під час виконання нею обов`язків, не пов`язаних з суддівською діяльністю. Отже, суддя ОСОБА_2, як член Дисциплінарної комісії приватних виконавців, керувалася наказами Міністерства і фактично була підпорядкована заступнику Міністра юстиції з питань виконавчої служби ОСОБА_10 . При цьому, в той самий період підлеглі ОСОБА_10 були допитані детективами НАБУ у рамках кримінального провадження № 52017000000000361, а в подальшому їх свідчення були використані для повідомлення про підозру ОСОБА_6 як колишньому урядовому уповноваженому у справах ЄСПЛ. Більше того, досудове розслідування вказаного провадження супроводжувалося публічними заявами НАБУ про проведені слідчі дії в Міністерстві юстиції України.

Підозрюваний зазначає, що йому лише зараз стало відомо, що через два місяці після виходу зі складу Дисциплінарної комісії приватних виконавців суддя ОСОБА_2 у 2020 році у складі колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, розглядаючи його апеляційну скаргу, досліджувала повідомлення йому про підозру. Відтак, вона була обізнана, що розслідування кримінального провадження № 52017000000000361 безпосередньо стосується керівництва та працівників Міністерства юстиції, у фактичному адміністративному підпорядкуванні якого вона перебувала з 08.12.2017 року по 13.12.2019 року. Однак, суддя ОСОБА_2 не повідомила учасників апеляційного розгляду, що вона мала безпосереднє відношення до діяльності Мінюсту, а також особисті та адміністративні стосунки з його керівництвом, відповідальним за виконання рішень ЄСПЛ.

На переконання ОСОБА_6, виходячи з вищенаведеного, суддя ОСОБА_2 не може бути неупередженою у кримінальному провадженні № 52017000000000361 в силу наявних у неї ймовірних особистих взаємовідносин з керівництвом Міністерства юстиції України в період 2017-2019 р.р., оскільки вона мала постійну робочу взаємодію зі свідками і підозрюваними у провадженні № 52017000000000361 та була єдиною суддею в Україні, яка потенційно мала дисциплінарний вплив у сфері виконавчої служби в період 2017-2019 р.р., а тому це не могло не вплинути на її особисті зв`язки та взаємовідносини з особами, які мають безпосереднє відношення до кримінального провадження № 52017000000000361.

07.12.2023 року на електронну адресу суду від підозрюваного ОСОБА_6 надійшли доповнення до заяви про відвід, у яких зазначено, що 24.11.2023 року судове засідання з розгляду апеляційної скарги захисника ОСОБА_8 було перенесено на іншу дату у зв`язку з ненадходженням матеріалів судової справи з суду першої інстанції. Втім, згідно з інформацією електронного кабінету підсистеми «Електронний суд», запит суду апеляційної інстанції про витребування матеріалів справи з суду першої інстанції був направлений за 25 хв. до початку судового засідання. На думку підозрюваного, таке направлення запиту здійснено з метою перенесення розгляду справи для мінімізації наслідків заявленого відводу вказаній колегії суддів (а.с. 169-174).

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_7 заперечила проти заявленого відводу, посилаючись на його необґрунтованість. Щодо самовідводу колегії суддів від розгляду питань, пов`язаних з обранням запобіжного заходу у цьому ж провадженні іншій особі - підозрюваній ОСОБА_11, наголосила, що самовідвід стосувався виключно останньої, відтак, підстави для відводу суддів щодо інших питань, які розглядаються у цьому провадженні, відсутні. Що стосується доводів підозрюваного щодо сумнівів у неупередженості головуючого судді, пов`язаних з її членством в Дисциплінарній комісії приватних виконавців, то вони ґрунтуються на припущеннях. Особи, на яких ОСОБА_6 посилається у заяві про відвід, є свідками у даному провадженні і питання про притягнення їх до кримінальної відповідальності не стояло і не ставиться. При цьому, у провадженні як свідки фігурують виключно державні виконавці, натомість приватні виконавці не мають у ньому жодного процесуального статусу. Зауважила, що підозрюваним не наведено жодних обставин, які б свідчили, що колишній заступник Міністра юстиції України ОСОБА_10 може бути притягнений до кримінальної відповідальності у вказаному провадженні. Відтак, наведені підстави не ґрунтуються на фактичних обставинах та є виключно припущеннями підозрюваного, заявленими з метою відвести колегію суддів від розгляду даного провадження.

Захисник ОСОБА_8, належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду, у судове засідання не з`явився, однак надіслав заяву про розгляд клопотання про поновлення пропущеного строку на оскарження ухвали слідчого судді за його відсутності. Враховуючи позицію присутніх учасників, зокрема підозрюваного ОСОБА_6, а також те, що неявка адвоката ОСОБА_8 не перешкоджає вирішенню процесуального питання про відвід колегії суддів, вказане питання розглянуто за його відсутності.

Заслухавши доводи підозрюваного та думку прокурора, дослідивши матеріали провадження в частині, що стосується заяви про відвід, колегія суддів приходить до висновку про відмову у її задоволенні, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 80 КПК України, заяви про відвід можуть бути заявлені як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КПК України, кожному гарантується право на розгляд та вирішення справи незалежним і неупередженим судом.

З метою дотримання цієї гарантії учасники судового провадження наділені правом заявити судді відвід, який повинен бути вмотивованим (ст. 80 КПК України).

Положення ст. ст. 75, 76 КПК України визначають перелік підстав, що виключають участь судді в кримінальному провадженні.

Зокрема, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.

Саме на цю підставу посилається підозрюваний ОСОБА_6, заявляючи відвід колегії суддів.

Зі змісту доводів заявленого відводу вбачається, що він обґрунтований фактично двома підставами. Зокрема, підозрюваний, з посиланням на заявлений колегією суддів самовідвід в межах судової справи № 991/6415/23 стверджує, що відтоді колегія суддів набула статусу «незаконного складу суду» для розгляду всього кримінального провадження № 52017000000000361 від 01.06.2017 р., а не лише судової справи № 991/6415/23. Іншою підставою є те, що головуюча суддя ОСОБА_2 протягом 2017-2019 р.р. перебувала у складі Дисциплінарної комісії приватних виконавців Міністерства юстиції України, а відтак мала особисті та робочі відносини з керівництвом Міністерства того періоду, зокрема ОСОБА_10, який має безпосереднє відношення до кримінального провадження № 52017000000000361.

Надаючи оцінку вищевказаним доводам, колегія суддів виходить з такого.

Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 27.09.2023 р., на яку посилається підозрюваний ОСОБА_6 у своїй заяві, суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відведено від розгляду кримінального провадження № 52017000000000361 від 01.06.2017 р., у якому ОСОБА_11 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 382, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України. Ухвала колегії суддів мотивована порушенням встановленого порядку визначення складу суду при розподілі судової справи № 991/6415/23 за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу слідчого судді від 06.09.2023 р. про обрання запобіжного заходу відносно підозрюваної ОСОБА_11, що є обставиною, яка виключає участь судді у кримінальному провадженні.

Так, ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12.10.2020 р. у кримінальному провадженні № 52017000000000361 від 01.06.2017 р. щодо ОСОБА_11, підозрюваної у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та визначено, що після затримання останньої не пізніше як через 48 годин з часу її доставки до місця кримінального провадження питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід підлягає розгляду слідчим суддею за її участю у встановленому законом порядку. На вказану ухвалу адвокат ОСОБА_12 в інтересах ОСОБА_11 подав апеляційну скаргу, яку ухвалою судді-доповідача від 21.10.2020 р. призначено до апеляційного розгляду. Призначаючи апеляційну скаргу до розгляду, суд апеляційної інстанції керувався приписами ч. 6 ст. 9 КПК України щодо застосування загальних засад кримінального провадження, визначених ч. 1 ст. 7 КПК України, однією з яких є забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності (п. 17 ч. 1 ст. 7 КПК України), та правовою позицією, викладеною у постанові ККС ВС від 13.12.2018 р. у справі № 483/1186/16-к, щодо можливості оскарження ухвал слідчих суддів про обрання запобіжного заходу, постановлених в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, через тотожність термінів «застосування запобіжного заходу» та «обрання запобіжного заходу».

За результатами апеляційного розгляду, ухвалою колегії суддів від 08.12.2021 р. провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_12 було закрито. Підставою для постановлення такого рішення стала виключно зміна правової позиції ККС ВС, яку викладено в ухвалі від 20.09.2021 р. у справі № 991/5913/21, щодо неможливості оскарження в апеляційному порядку ухвал слідчих суддів про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, якого оголошено в міжнародний розшук, постановлених в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, оскільки за своєю правовою природою таке рішення є лише дозволом на затримання особи з метою приводу.

Однак, у подальшому постановою ККС ВС від 10.08.2022 р. ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 08.12.2021 р. було скасовано та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Єдиною підставою для такого рішення стала чергова зміна позиції Верховного Суду щодо можливості оскарження в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, постановленої в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України (висновок ОП ККС ВС, викладений у постанові від 14.02.2022 р. (справа № 991/3440/20).

Після надходження матеріалів справи з Верховного Суду до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, ухвалою судді-доповідача від 06.09.2022 р. апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_12 на ухвалу слідчого судді від 12.10.2020 р. призначено до апеляційного розгляду. Однак, до початку апеляційного розгляду по суті, судді ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 заявили про самовідвід, оскільки у даному провадженні колегією суддів у даному складі вже двічі здійснювався апеляційний розгляд по суті за апеляційними скаргами учасників провадження на ухвали слідчого судді, постановлені за результатом розгляду клопотання сторони обвинувачення про обрання підозрюваній ОСОБА_11 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Так, ухвалою колегії суддів від 17.06.2020 р. за результатами апеляційного розгляду скасовано ухвалу слідчого судді про закриття провадження за клопотанням детектива про обрання ОСОБА_11 запобіжного заходу та призначено новий розгляд в суді першої інстанції. У подальшому, як вже зазначалося вище, ухвалою від 08.12.2021 р. провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_12 на ухвалу слідчого судді про обрання ОСОБА_11 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою закрито. Відтак, у даному провадженні вже відбувся розгляд фактичних обставин провадження, а тому новий розгляд апеляційної скарги захисника ОСОБА_12 по суті після скасування ухвали про закриття апеляційного провадження є повторним розглядом апеляційної скарги після скасування рішення судом касаційної інстанції та, відповідно, може тлумачитися як порушення ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини.

Відтак, виходячи із особливостей процесуального руху цієї справи у суді апеляційної інстанції та враховуючи позицію Верховного Суду щодо недопустимості повторної участі судді у кримінальному провадженні, а також для забезпечення умов, за яких у учасників провадження не виникло б будь-яких сумнівів щодо розгляду справи безстороннім та неупередженим судом, 15.09.2022 року колегія суддів у складі суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 заявила про самовідвід від розгляду апеляційної скарги адвоката ОСОБА_12 - захисника ОСОБА_11, підозрюваної у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України у кримінальному провадженні № 52017000000000361 від 01.06.2017 р., на ухвалу слідчого судді від 12.10.2020 р. про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у судовій справі № 991/2461/20. Апеляційну скаргу було передано для здійснення повторного авторозподілу та визначення складу суду для її розгляду. У подальшому, апеляційну скаргу захисника підозрюваної ОСОБА_11 адвоката ОСОБА_12 розглянуто по суті колегією суддів у складі ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 .

Пунктом 4.1 Глави 4 «Розподіл кримінальних справ шляхом передачі справи раніше визначеному складу суду» Засад використання автоматизованої системи документообігу в Апеляційній палаті Вищого антикорупційного суду, затверджених рішенням зборів суддів № 5 від 03.09.2019 р. (зі змінами та доповненнями) визначено, що раніше визначеному в кримінальній справі головуючому судді передаються апеляційні скарги на ухвали слідчих суддів, які надійшли до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у межах одного кримінального провадження або відносно однієї і тієї ж особи (підозрюваного). Водночас, згідно з п. 4.3 вказаних Засад, якщо апеляційні скарги передавалися декільком складам суду, з урахуванням п. 2.5. Глави 2 Розділу ІІ Засад, раніше визначеним складом суду є склад суду, який був визначений автоматизованою системою у цьому провадженні першим, крім випадків відведення головуючого судді та членів колегії в порядку ч. 3 ст. 82 КПК України, в такому випадку раніше визначеним складом суду є склад суду визначений без відведених суддів.

Отже, раніше визначеним складом суду є склад суду, визначений без відведених суддів.

З урахуванням вищенаведеного, саме колегія суддів у складі ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 є раніше визначеним складом суду для розгляду судових справ відносно підозрюваної ОСОБА_11 в межах кримінального провадження № 52017000000000361 від 01.06.2017 р.

Натомість, колегія суддів у складі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 52017000000000361 від 01.06.2017 р. відносно підозрюваної ОСОБА_11 не є раніше визначеним складом суду, відповідно, передача їй судової справи № 991/6415/23 здійснена з порушенням встановленого порядку визначення складу суду, що є обставиною, яка виключає участь судді в кримінальному провадженні.

Саме з цих підстав ухвалою від 27.09.2023 року суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відведено від розгляду кримінального провадження № 52017000000000361 від 01.06.2017 р., у якому ОСОБА_11 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 382, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України.

За наведених обставин, твердження підозрюваного ОСОБА_6 про те, що ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 27.09.2023 р. встановлено, що колегія у складі суддів ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 з 27.09.2023 року набула статусу «незаконного складу суду» для розгляду всього кримінального провадження № 52017000000000361 від 01.06.2017 р. стосовно всіх його учасників і на всіх його стадіях, не відповідає змісту цієї ухвали та є результатом хибного тлумачення її змісту.

Враховуючи, що колегію суддів у складі ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 відведено лише від розгляду кримінального провадження № 52017000000000361 від 01.06.2017 р., у якому ОСОБА_11 підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 382, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України, не заслуговують на увагу доводи підозрюваного ОСОБА_6 про те, що суддя ОСОБА_2 зобов`язана була заявити собі самовідвід від розгляду апеляційної скарги його захисника ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді від 29.09.2023 р., замість чого постановила ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження (справа № 991/8353/23). Відповідно, вказані доводи ОСОБА_6, як підстава для відводу суддів у справі № 991/9370/23, відхиляються колегією суддів як безпідставні.

Іншою підставою для відводу колегії суддів заявлено перебування головуючої судді ОСОБА_2 протягом 2017-2019 р.р. у складі Дисциплінарної комісії приватних виконавців Міністерства юстиції України. На думку підозрюваного ОСОБА_6, це свідчить про наявність особистих та робочих відносин з керівництвом Міністерства того періоду, яке має безпосереднє відношення до кримінального провадження № 52017000000000361.

Надаючи оцінку цим доводам, колегія суддів зазначає, що суддя ОСОБА_2, як член Ради суддів України, входить до складу вказаної комісії і по теперішній час.

Відповідно до змісту Положення про Дисциплінарну комісію приватних виконавців, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 3791/5 від 27.11.2017 р. (із змінами та доповненнями), основними завданнями комісії є розгляд питань про притягнення приватних виконавців до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарних проступків, а також прийняття рішень про застосування до них дисциплінарних стягнень.

За твердженням підозрюваного, суддя ОСОБА_2 не може бути неупередженою під час розгляду кримінального провадження № 52017000000000361, оскільки має особисті та адміністративні стосунки з колишнім заступником Міністра юстиції України з питань виконавчої служби ОСОБА_10 та іншими працівниками Міністерства.

Однак, ані заява про відвід, ані матеріали судової справи не містять жодних доказів на підтвердження цього твердження. Більше того, на питання суду, пояснюючи свої доводи, підозрюваний ОСОБА_6 зазначив, що це «логічне припущення, оскільки суддя ОСОБА_2 входить до складу вказаної комісії, якою керував ОСОБА_10 ».

Натомість, крім власних припущень, заява підозрюваного ОСОБА_6 не містить об`єктивних даних, що свідчили б упередженість судді ОСОБА_2 відносно нього, або її зв`язок з колишніми посадовими особами Міністерства юстиції України, дотичними до кримінального провадження № 52017000000000361, або інших обставин, які б викликали сумнів у її неупередженості та були б підставою для відводу. Крім того, колегія судів враховує, що діяльність Дисциплінарної комісії приватних виконавців Міністерства юстиції України стосується приватних, а не державних виконавців, а колишній заступник Міністра юстиції України ОСОБА_10, який у певний період її очолював, не має жодного процесуального статусу у даному кримінальному провадженні. Відтак, доводи підозрюваного в цій частині не є підставою для відводу ані окремо судді ОСОБА_2, ані колегії суддів в цілому.

Доводи підозрюваного, викладені у доповненнях до заяви про відвід, зокрема щодо умисного несвоєчасного направлення судом апеляційної інстанції запиту про витребування матеріалів справи з суду першої інстанції, колегія суддів також відхиляє, оскільки вони є домислами підозрюваного та з їх змісту незрозуміло, яким чином наведена обставина впливає на мінімізацію наслідків заявленого відводу вказаній колегії суддів, як стверджує останній.

Згідно з рішенням ЄСПЛ «Олександр Волков проти України», безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності. Існування безсторонності для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинно встановлюватися згідно з: 1) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав він особисту упередженість або чи був об`єктивним у справі, та 2) об`єктивним критерієм, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.

Коли вирішується, чи є в цьому випадку законні підстави побоюватися, що конкретному органу не вистачає неупередженості, то позиція тих, хто про це стверджує, важлива, але не є визначальною. Визначальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно виправданими (рішення ЄСПЛ «Феррантеллі та Сантангело проти Італії», «Кіпріану проти Кіпру»).

Отже, сумнів у неупередженості суду повинен бути розумним, інакше будь-який судовий процес може перетворитись у тривалу недовіру до суду та, відповідно, зміну його складу.

Жодних доказів упередженого ставлення колегії суддів підозрюваним не надано та при розгляді заяви про відвід не встановлено. Заявлений підозрюваним ОСОБА_6 відвід не містить наявних, належних та підтверджених даних, які б викликали сумнів у неупередженості та свідчили б про наявність підстав для відводу колегії суддів.

За наведених обставин, посилання підозрюваного у заяві про відвід на п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України не є доречними та відхиляються колегією суддів.

Існування будь-яких інших підстав, передбачених ст. 75 КПК України, для відводу складу суду колегією суддів також не встановлено.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що заявлений підозрюваним відвід не містить належних та підтверджених даних, які б свідчили про реальне існування будь-яких підстав для відводу колегії суддів як в цілому у кримінальному провадженні № 52017000000000361 від 01.06.2017 р., у якому ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, так і в судовій справі № 991/9370/23, відповідно, у задоволенні заяви про відвід слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 75-81 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні заяви підозрюваного ОСОБА_6 про відвід колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_2

судді ОСОБА_3

ОСОБА_4