Документ № 115873984

Справа № 991/10061/23

Провадження 1-кс/991/10154/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2023 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, детективів ОСОБА_3, ОСОБА_4, захисників ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань у приміщенні Вищого антикорупційного суду клопотання старшого детектива Національного бюро Третього відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_3, погоджене із прокурором другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9, про здійснення спеціального досудового розслідування стосовно підозрюваних

ОСОБА_10, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Києві, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, який підозрюється, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 209КК України,

ОСОБА_11, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Києві, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, який підозрюється, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України,

у кримінальному провадженні № 42016110350000102 від 01.04.2016,

УСТАНОВИВ:

До Вищого антикорупційного суду надійшло вказане клопотання, у якому детектив просить надати дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42016110350000102 від 01.04.2016 стосовно підозрюваних ОСОБА_11 та ОСОБА_10 .

Клопотання обґрунтовує тим, що детективи Національного антикорупційного бюро України здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016110350000102 від 01.04.2016 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 384, ч. 2 ст. 209КК України.

Під час досудового розслідування встановлено, що у період з вересня 2014 року по 27.04.2015 ОСОБА_11 обіймав посаду заступника генерального директора ДК «Укрспецекспорт», та в подальшому дізнався від ОСОБА_12, з яким підтримував близькі дружні відносини, що останній товаришує з ОСОБА_10 .

ОСОБА_11 знав, що ОСОБА_10 є сином ОСОБА_13, який у період з 17.02.2015 до 04.03.2019 займав посаду Першого заступника Секретаря Ради національної безпеки і оборони України і мав суттєвий вплив на діяльність підприємств - учасників Державного концерну «Укроборонпром» (надалі - ДК «УОП»), зокрема, на прийняття рішень щодо призначення або звільнення керівників таких підприємств. Тому, ОСОБА_11 звернувся до ОСОБА_12 із проханням познайомити його із ОСОБА_10, щоб використати таке знайомство для подальшого кар`єрного зростання та призначення на посаду генерального директора ДК «Укрспецекспорт». ОСОБА_12 погодився, та у період часу з вересня 2014 року, але не пізніше 20.01.2016, особисто познайомив ОСОБА_11 із ОСОБА_10 .

З цього часу ОСОБА_11 та ОСОБА_10 підтримували спілкування незалежно від ОСОБА_12 та домовились про те, що ОСОБА_10 рекомендуватиме ОСОБА_11 як найбільш вдалого кандидата на посаду генерального директора ДК «Укрспецекспорт» своєму батьку - ОСОБА_13, а ОСОБА_11 взамін, використовуючи своє службове становище, забезпечить отримання ОСОБА_10 неправомірної вигоди від діяльності ДК «Укрспецекспорт», в тому числі, але не виключно, шляхом укладення від імені ДК «Укрспецекспорт» договорів із підконтрольними ОСОБА_10 юридичними особами на умовах, що дозволили б йому одержати неправомірну вигоду від виконання таких договорів.

Так, 09.02.2016 між ДК «УОП» та ОСОБА_11 укладено контракт № 6к/16, на підставі якого останнього з 10.02.2016 призначено на посаду генерального директора ДК «Укрспецекспорт», яку він обіймав до 21.02.2018.

Відповідно до п. 1.1 статуту ДК «Укрспецекспорт» у редакції чинній на період з 04.02.2015 до 11.04.2017 (далі - статут), ДК «Укрспецекспорт» є державним підприємством, заснованим відповідно до постанови КМУ від 14.08.1996 № 944 на державній власності та перебуває в управлінні ДК «УОП».

Частка держави у статутному капіталі ДК «Укрспецекспорт» складає 100 відсотків, а тому це підприємство відповідно до ч. 2 ст. 22 Господарського кодексу України є суб`єктом господарювання державного сектору економіки, відповідно до ст. 81, 167 Цивільного кодексу України, є юридичною особою публічного права, та відповідно до п. 1 Примітки до ст. 364 КК України ця юридична особа прирівнюється до державних підприємств.

Відповідно до п. 2.1 статуту компанія створена з метою одержання прибутку шляхом участі у реалізації державної політики у сфері експорту та імпорту продукції і послуг військового призначення та подвійного використання, які підлягають експортному контролю, а також товарів, які містять відомості, що становлять державну таємницю, підвищення ефективності використання і розвитку експортного потенціалу підприємств оборонно-промислового комплексу та розширення міжнародного співробітництва у військово-технічній сфері.

Враховуючи положення п. 7.2, п. 7.7, п. 9.1 статуту, ОСОБА_11, перебуваючи на посаді генерального директора ДК «Укрспецекспорт», обіймав посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, тобто у розумінні п. 1 примітки до ст. 364 КК України, був службовою особою.

В ході досудового розслідування отримано відомості про те, що 14.03.2016 між ДК «Укрспецекспорт» та ДП «Завод 410 ЦА» укладено договір комісії № USЕ-17.3-23-D/К-16, за умовами якого ДК «Укрспецекспорт», як комісіонер, зобов`язувалася вчинити правочин щодо укладання зовнішньоекономічної угоди в інтересах ДП «Завод 410 ЦА» щодо надання послуг з виконання капітального ремонту двох літаків Ан-26 (без ремонту авіаційних двигунів АІ-24ВТ, з відновленням ресурсних показників та доробкою їх бортового радіоелектронного обладнання). Ціна ремонту складала 5 931 000 доларів США, з яких комісійна плата - 415 700 доларів США (7 відсотків); обсяг витрат, які комісіонер вправі відшкодувати без додаткового погодження - 2 009 830 доларів США; сума коштів, які комісіонер перерахує комітенту за надані послуги - 3 506 000 доларів США. (п.п. 5.2 договору) При цьому, усі кошти із витрат, які комісіонер вправі відшкодувати без додаткового погодження (тобто 2 009 830 доларів США), які залишилися невикористаними після виконання доручення комісіонером, вважалися додатковою комісійною платою останньому. (п. 5.2.2. договору)

На виконання зазначеного договору, 16.03.2016 між ДК «Укрспецекспорт» (підрядник) та Республіканською державною установою «Військова частина 20015» Міністерства оборони Республіки Казахстан (замовник) укладено зовнішньоекономічний контракт № USE 17.3-11-К/КЕ-16 (403-JIТ), за яким підрядник зобов`язувався забезпечити надання замовнику послуг з капітального ремонту двох літаків Ан-26 (без ремонту авіаційних двигунів АІ-24ВТ, з відновленням ресурсних показників та доробкою їх бортового радіоелектронного обладнання). Загальна вартість склала 5 931 000 доларів США, яка не підлягала зміні під час всього строку дії Контракту. (п. 2.2 контракту)

В межах виконання умов контракту та договору комісії ДП «Завод 410 ЦА» (комітент) зобов`язувався придбати власними силами та встановити на літаки бортове радіо електронне обладнання (далі - БРЕО): радіовисотомір РВ-5МД1 (з антеною); електричний висотомір ВЭМ-72ФГ з індикацією у футах; механічний висотомір ВМФ-50 з індикацією у футах; навігаційно-посадочну систему КУРС МП-70; літаковий далекомір СД-75; літаковий відповідач СОМ-64 з ШК ИКАО.

Умови вказаних договору та контрактів, а також детальний хід їх укладення та виконання були достеменно відомі ОСОБА_11 .

У період з 24.05.2016 до 08.06.2016 ДП «Завод 410 ЦА» та ДК «Укрспецекспорт» узгоджено рішення виключити придбання БРЕО з обов`язків ДП «Завод 410 ЦА», зменшити загальну суму коштів, які комісіонер перераховує комітенту за виконаний ремонт літаків (тобто з 3 506 000 доларів США до 2 502 000 доларів США), а обов`язок придбання БРЕО покладено на ДК «Укрспецекспорт» та, відповідно, збільшено обсяг витрат, пов`язаних із реалізацією договору комісії, які комісіонер вправі відшкодувати без додаткового погодження з комітентом, на 1 004 000 доларів США (тобто з 2 009 830 доларів США до 3 013 830 доларів США), за результатами яких підписано додаткову угоду № 1 від 08.06.2016 до договору комісії № USE-17.3-23-D/K-16.

Володіючи зазначеною інформацією про вказані вище домовленості, не пізніше 11.07.2016 ОСОБА_11 усвідомив можливість забезпечення надання неправомірної вигоди ОСОБА_10 із використанням свого службового становища, яка полягала в умисному укладенні ДК «Укрспецекспорт» договору про постачання БРЕО із компанією, що підконтрольна ОСОБА_10, за цінами, завідомо вищими, аніж ринкова вартість таких товарів.

Тобто, ОСОБА_11 розумів, що сума коштів, передбачена для такої закупівлі, суттєво перевищує вартість предмету закупівлі, володів інформацією про можливість придбання таких товарів у інших постачальників, а також усвідомлював, що укладення договору за завищеними цінами призведе до зменшення прибутку ДК «Укрспецекспорт» від виконання договору комісії.

У подальшому, реалізуючи спільний злочинний умисел, ОСОБА_11 11.07.2016 повідомив ОСОБА_10 про готовність укладення із підконтрольною йому компанією договору про постачання товарів БРЕО за максимально високою ціною, але не більше 800 000 доларів США, щоб надати можливість ОСОБА_10 отримати неправомірну вигоду у розмірі різниці між ринковою ціною товарів та ціною поставлених товарів.

Так, у період часу, але не пізніше 14.07.2016 ОСОБА_10 підшукав та залучив для реалізації злочинного плану ТОВ «АН сервіс», як юридичну особу, що виступатиме офіційним імпортером товарів в Україну та буде постачальником за договором із ДК «Укрспецекспорт», про що повідомив ОСОБА_11 .

Узгоджуючи свої дії, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 організували надходження до ДК «Укрспецекспорт» цінової пропозиції ТОВ «АН сервіс» із цінами та умовами поставки (строк поставки, розмір передоплати, строк оплати), що були очевидно найвигіднішими та попередньо узгодженими між сторонами. Підтримуючи видимість звичайної комерційної діяльності, ОСОБА_11 організував укладення ДК «Укрспецекспорт» додаткового договору від 19.08.2016 № 3 до договору комісії № USE-17.3-23-D/K-16, за яким ДК «Укрспецекспорт» зобов`язувалося придбати БРЕО за ціною 14 377 249,99 грн.

В свою чергу ОСОБА_10 із використанням інших невстановлених осіб організував укладення ТОВ «АН сервіс» із компанією «Asia Capital Overseas Limited» (зареєстрована в Особливому адміністративному районі Китайської Народної Республіки Гонконг) контракту від 25.08.2016 № 25/08-16 та додаткової угоди № 1 від 25.08.2016 до цього контракту про поставку висотомірів РВ-5МД1 (з антеною), ВЭМ-72ФГ, ВМФ-50 за ціною 435 000 доларів США (11 007 905,55 грн за курсом НБУ на дату укладення договору).

Після цього, ОСОБА_11, організував укладення ДК «Укрспецекспорт» договору від 26.08.2016 № USE-17.3-163-D-16 з ТОВ «АН сервіс», за яким ТОВ «АН сервіс» зобов`язувалося поставити висотоміри РВ-5МД1 (з антеною), ВЭМ-72ФГ, ВМФ-50 за ціною 14 377 249,99 грн (у тому числі з ПДВ - 2 396 208,33 грн).

У подальшому ОСОБА_11 організував оплату ДК «Укрспецекспорт» 80 відсотків загальної ціни договору № USE-17.3-163-D-16 на рахунок ТОВ «АН сервіс» такими платежами: 31.08.2016 у розмірі 1 501 799,99 грн; 01.09.2016 у розмірі 2 000 000,00 грн; 02.09.2016 у розмірі 2 000 000,00 грн; 05.09.2016 у розмірі 2 000 000,00 грн; 06.09.2016 у розмірі 4 000 000,00 грн.

На виконання домовленості з ОСОБА_10 ТОВ «АН сервіс» 16.09.2016 придбало іноземну валюту у розмірі 335 000 доларів США, які перераховані 20.09.2016 на рахунок компанії «Asia Capital Overseas Limited».

Детектив зазначає, що із отриманої передоплати, лише частина коштів у розмірі 119 000 доларів США використані для придбання і доставки товарів, а решта у період часу з 20.09.2016 до 22.09.2016 розподілені між іншими невстановленими особами, з яких 86 600 доларів США передано ОСОБА_10 у якості неправомірної вигоди.

У період часу з 20.09.2016 до 23.01.2017 товар доставлено до ОАЕ, звідки компанією Double Power FZE від імені компанії «Asia Capital Overseas Limited» направлено авіатранспортом до ТОВ «АН сервіс». Під час доставки товару митницею емірату Шарджа ОАЕ 23.01.2017 видано вхідний/вихідний сертифікат, у якому вказано правдиві відомості щодо вартості товару - 90 000 доларів США.

23.01.2017 ОСОБА_10 організував надіслання копії цього документу ОСОБА_11, додатково поінформувавши його про реальну вартість товарів, спосіб та час їх доставки.

Одразу ж після технічного приймання висотомірів 08.02.2017 за вказівкою ОСОБА_11 співробітниками ДК «Укрспецекспорт» здійснено оплату решти загальної ціни договору № USE-17.3-163-D-16 (20 відсотків від загальної вартості) на користь ТОВ «АН сервіс» платежем від 08.02.2017 у розмірі 2 875 450,00 грн.

Після отримання оплати ТОВ «АН сервіс» 09.02.2017 придбано іноземну валюту у розмірі 100 000 доларів США, яку 14.02.2017 перераховано на рахунок компанії «Asia Capital Overseas Limited», з яких не раніше 20.02.2017 ОСОБА_10 отримав решту неправомірної вигоди від вчиненого злочину у розмірі 84 465 доларів США.

В ході досудового розслідування установлено, що різниця між вартістю товарів, отриманих ДК «Укрспецекспорт» за договором від 26.08.2016 № USE-17.3-163-D-16 від ТОВ «АН сервіс», та ринковою вартістю таких товарів складає 12 947 075,99 грн.

Поряд з цим, оплата за договором від 26.08.2016 № USE-17.3-163-D-16 здійснювалася за рахунок коштів, отриманих в межах додаткової угоди від 08.06.2016 № 1 до договору комісії № USE-17.3-23-D/K-16, а тому внаслідок укладення договору за завищеними цінами, що відбулося внаслідок умисних дій ОСОБА_11, який зловживав службовим становищем та діяв за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_10, призвело до недоотримання ДК «Укрспецекспорт» комісійної плати у розмірі 12 947 075,99 грн, що у двісті п`ятдесят і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян та згідно з п. 4 примітки до ст. 364 КК України є тяжкими наслідками.

В ході досудового розслідування також отримані відомості про те, що втілюючи злочинний задум ОСОБА_10, невстановленими особами, які мали вплив на ТОВ «АН сервіс», забезпечено здійснення фінансових операцій з коштами, здобутими злочинним шляхом, а саме: 16.09.2016 придбано іноземну валюту у розмірі 335 000 доларів США (еквівалент - 8 631 960,75 грн), використовуючи кошти, що надійшли від ДК «Укрспецекспорт», та 20.09.2016 придбану іноземну валюту у розмірі 335 000 доларів США зі рахунку товариства № НОМЕР_1 в АТ «Піреус банк МКБ» перераховано на рахунок компанії «Asia Capital Overseas Limited» № НОМЕР_2 у банку «Hongkong and Shanghai Banking Corporation Limited» із призначенням платежу «PREPMNT GOODS CONTR.25/08-16 DD 25.08.2016».

Після здійснення цього переказу за невстановлених обставин відбулася зміна форми (перетворення) майна - частина з вказаних коштів була конвертована у готівку та у період часу з 20.09.2016 до 22.09.2016 розподілена між співучасниками та іншими невстановленими особами, з яких 86 600 доларів США надано у володіння ОСОБА_10 у якості неправомірної вигоди від укладення та виконання ДК «Укрспецекспорт» договору № USE-17.3-163-D-16 з ТОВ «АН сервіс», що дало можливість розпорядитися ними на власний розсуд.

В подальшому, невстановленими особами, які мали вплив на ТОВ «АН сервіс», забезпечено здійснення фінансових операцій з коштами, здобутими злочинним шляхом, а саме: придбано ТОВ «АН сервіс» 09.02.2017 іноземну валюту у розмірі 100 000 доларів США (еквівалент - 2 720 683,30 грн), використовуючи кошти, що надійшли від ДК «Укрспецекспорт», та 14.02.2017 придбану іноземну валюту із рахунку товариства № НОМЕР_1 в АТ «Піреус банк МКБ» перераховано на рахунок компанії «Asia Capital Overseas Limited» № НОМЕР_2 у банку «Hongkong and Shanghai Banking Corporation Limited» із призначенням платежу «PMNT GOODS CONTR.25/08-16 DD 25.08.2016».

Тобто, після здійснення цього переказу за невстановлених обставин відбулася зміна форми (перетворення) майна - частину вказаних коштів було конвертовано у готівку, та у період часу не раніше 20.02.2017 розподіллено між співучасниками, з яких кошти у розмірі 84 465 доларів США надано у володіння ОСОБА_10 як неправомірну вигоду від укладення та виконання ДК «Укрспецекспорт» договору № USE-17.3-163-D-16 з ТОВ «АН сервіс», що дало можливість розпорядитися ними на власний розсуд.

У кримінальному провадженні повідомлено про підозру ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України та ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 209КК України.

Детектив стверджує, що обґрунтованість повідомлених ОСОБА_11 та ОСОБА_10 підозр підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами.

У ході досудового розслідування отримана інформація з Державної прикордонної служби України, відповідно до якої ОСОБА_10 повернувся на територію України 17.01.2022 та більше не перетинав державний кордон. Водночас, відповідно до заяв захисника та самого підозрюваного він перебуває за межами території України у зв`язку із службовою необхідністю. 31.10.2023 ОСОБА_10 оголошено у міжнародний розшук. ОСОБА_11 14.02.2022 разом із родиною покинув територію України, та не повертався, а відповідно до заяв захисника та самого підозрюваного він перебуває на території Республіки Австрія. 31.10.2023 ОСОБА_11 оголошено у міжнародний розшук.

Детектив зазначає про наявність реальної можливості ОСОБА_11 та ОСОБА_10, зокрема, маючи достатні знання, досвід, кошти, майно, переховуватись від органів слідства та суду тривалий час за межами території України.

На сьогодні виконано всі можливі та необхідні слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії для встановлення місцезнаходження ОСОБА_11 та ОСОБА_10, однак підозрювані не з`являються без поважних причин на виклики слідчого, будучи належним чином повідомлені про такий виклик.

На даний час точне місце перебування ОСОБА_11 та ОСОБА_10 не відомі, проте відповідно до інформації з Державної міграційної служби України, останні є громадянами України, мають зареєстроване місце проживання на території м. Київ, та з питань оформлення дозволу на постійне місце проживання за кордоном у встановленому порядку не звертались. Відповідно до інформації Міністерства закордонних справ України, інформація щодо перебування на тимчасовому або постійному консульському обліку ОСОБА_11 чи ОСОБА_10 відсутня.

Посилаючись на викладені обставини, детектив стверджує, що підозрювані переховуються від органу досудового розслідування з метою ухилення від кримінальної відповідальності, тому наявні підстави, визначені ч. 5 ст. 139, ч. 2 ст. 297-1 КПК України, для проведення у даному кримінальному провадженні стосовно них спеціального досудового розслідування.

У судовому засіданні детективи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вимоги клопотання підтримали, просили задовольнити. Окрім цього детектив ОСОБА_4 надала до суду пояснення щодо обчислення строків досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42016110350000102 від 01.04.2016.

Захисники підозрюваного ОСОБА_11 - адвокати ОСОБА_7 та ОСОБА_8 просили відмовити у задоволенні клопотання. Зазначили, що вирішуючи питання про здійснення спеціального досудового розслідування слідчий суддя має перевірити чи подано клопотання у межах строку досудового розслідування, та посилаючись на ст. 113, 116, 219, 294, 295, 295-1 КПК України, постанови Об`єднаної Палати Верховного Суду від 31.10.2022 у справі № 753/12578/19, від 11.09.2023 у справі № 711/8244/18, навели хронологію вчинених у кримінальному провадженні процесуальних дій, та прийнятих процесуальних рішень стверджували, що детектив звернувся з клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування до слідчого судді поза межами строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42016110350000102, який сплив з огляду на продовження строку досудового розслідування після 10.03.2020 не слідчим суддею, а прокурором, а також те, що максимальний 12 місячний строк досудового розслідування сплив щонайменше 03.09.2020. Вважають, що слід врахувати висновки, наведені у постанові Верховного Суду від 14.09.2021 справа № 264/7347/20. Закінчення строку досудового розслідування у кримінальному провадженні унеможливлює не тільки проведення у ньому будь-яких слідчих дій, а також і здійснення будь-яких дій процесуального характеру, зокрема повідомлення про підозру особі, що також виключає і можливість розгляду слідчим суддею клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування. Також, захисники зазначили, що матеріали справи не містять достатніх доказів для повідомлення про підозру ОСОБА_11, зокрема первинні документи не містять підпис ОСОБА_11, відсутні відомості щодо надання останнім вказівок будь-яким особам щодо укладання та виконання договору від 26.08.2016 № USE-17.3-163-D-16. Листування між ОСОБА_11, ОСОБА_10 та третьою особою не містять контактних номерів телефонів, та відомостей кому вони належать, окрім цього відсутнє першоджерело вказаного листування, незрозумілим є як воно потрапило до журналіста ОСОБА_14 . Допит журналіста ОСОБА_14 не проведено. ОСОБА_11 був допитаний у 2019 році і щодо цих обставин ним наданні показання. Показання ОСОБА_12 не можуть братись до уваги, оскільки він є зацікавленою особою, так як з ним укладено угоду про визнання винуватості. У кримінальному провадженні не підтверджено завдання ДК «Укрспецекспорту» шкоди. ОСОБА_11 не переховується від органів досудового розслідування, його безпідставно оголошено у міжнародний розшук, оскільки стороні обвинувачення відомо місце перебування ОСОБА_11 .

Захисники підозрюваного ОСОБА_10 - адвокати ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у судовому засіданні просили відмовити у задоволенні клопотання. Підтримали доводи захисників ОСОБА_11 щодо закінчення строків досудового розслідування у кримінальному провадженні 27.08.2020, тому вважають усі зібрані докази після цієї дати очевидно недопустимими. Вважають недоведеним наявність складу кримінального правопорушення за ст. 364 КК України, та недостатнім рівень обгрунтованості підозри ОСОБА_10 за ст. 209КК України. Зазначили, що повідомлена ОСОБА_10 підозра є необґрунтованою, оскільки, ґрунтується на матеріалах журналістського розслідування та показаннях свідка ОСОБА_12 . Однак, відсутні обґрунтовані підстави для висновку, що зміст листування з матеріалів журналістського розслідування, який досліджувався у цьому кримінальному провадженні, не змінювався, і не доведено, що воно отримане у законний спосіб. Щодо показань свідка ОСОБА_12, то сторона захисту вважає, що вони не можуть братись слідчим суддею до уваги, оскільки показання надані під впливом укладання угоди про визнання винуватості в іншому кримінальному провадженні. У сторони обвинувачення не було підстав оголошувати ОСОБА_10 у міжнародний розшук. Останній не переховується від органів досудового розслідування, а навпаки, наполягає на участі у досудовому розслідуванні у режимі відеоконференції.

Вислухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали справи, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню з таких підстав.

Особливості спеціального досудового розслідування кримінальних правопорушень врегульовані главою 24-1 КПК України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 297-1 КПК України спеціальне досудове розслідування (in absentia) здійснюється стосовно одного чи декількох підозрюваних згідно із загальними правилами досудового розслідування, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цієї глави.

Спеціальне досудове розслідування здійснюється на підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні щодо злочинів, передбачених статтями 109, 110, 110-2, 111, 111-1, 111-2, 112, 113, 114, 114-1, 114-2, 115, 116, 118, частиною другою статті 121, частиною другою статті 127, частинами другою і третьою статті 146, статтями 146-1, 147, частинами другою - п`ятою статті 191 (у випадку зловживання службовою особою своїм службовим становищем), статтями 209, 255-258-6, 348, 364, 364-1, 365, 365-2, 368, 368-2, 368-3, 368-4, 369, 369-2, 370, 379, 400, 408, 436, 436-1, 437, 438, 439, 440, 441, 442, 443, 444, 445, 446, 447 Кримінального кодексу України, стосовно підозрюваного, крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошений у міжнародний розшук.

Здійснення спеціального досудового розслідування щодо інших злочинів не допускається, крім випадків, коли злочини вчинені особами, які переховуються від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошені у міжнародний розшук, та розслідуються в одному кримінальному провадженні із злочинами, зазначеними у цій частині, а виділення матеріалів щодо них може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду.

Згідно з положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 297-4 КПК України слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування, якщо прокурор, слідчий не доведе, що підозрюваний переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошений у міжнародний розшук, та/або уповноваженим органом прийнято рішення про передачу підозрюваного для обміну як військовополоненого та такий обмін відбувся. Під час вирішення питання про здійснення спеціального досудового розслідування слідчий суддя зобов`язаний врахувати наявність достатніх доказів для підозри особи щодо якої подано клопотання у вчиненні кримінального правопорушення.

Тобто, вирішуючи питання про здійснення спеціального досудового розслідування, слідчий суддя повинен упевнитися у наявності правових підстав для прийняття такого рішення, а саме встановити такі обставини:

1) чи передбачає Кримінальний процесуальний кодекс України спеціальне досудове розслідування щодо злочину, який розслідується у межах кримінального провадження, в якому подане клопотання;

2) факт набуття особою статусу підозрюваного в цьому кримінальному провадженні;

3) наявність достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення;

4) чи переховується підозрюваний від органів досудового розслідування та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та якими доказами це підтверджується та/або чи оголошений підозрюваний у міжнародний розшук та якими доказами це підтверджується та/або уповноваженим органом прийнято рішення про передачу підозрюваного для обміну як військовополоненого та такий обмін відбувся.

Для здійснення спеціального досудового розслідування (in absentia) повинні бути наявними усі зазначені підстави і відсутність хоча б однієї виключає можливість здійснення кримінального провадження у такому порядку.

У судовому засіданні встановлено, що детективи Національного бюро здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016110350000102 від 01.04.2016 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 384, ч. 2 ст. 209КК України.

У межах цього кримінального провадження 06.10.2023 старший детектив Національного бюро Третього відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_3, за погодженням із прокурором другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9, склав повідомлення про підозру ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, а саме в умисному, з метою одержання неправомірної вигоди для ОСОБА_10, використанні свого службового становища генерального директора Державного підприємства державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки у вигляді матеріальної шкоди у розмірі 12947075,99 грн. (т. 5 а.с. 200-207)

Також, 06.10.2023 старший детектив Національного бюро Третього відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_3, за погодженням із прокурором другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9, склав повідомлення про підозру ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 364 КК України. (т. 5 а.с. 52-59)

30.10.2023 старший детектив Національного бюро Третього відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_3, за погодженням із прокурором другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9, склав повідомлення про нову підозру ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 209КК України, а саме у організації умисного, з метою одержання неправомірної вигоди для себе, використанні свого службового становища генеральним директором Державного підприємства державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» ОСОБА_11 всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки у вигляді матеріальної шкоди у розмірі 12947075,99 грн, а також в організації набуття, володіння та розпорядження майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом - коштами у великому розмірі у сумі 11352 644,05 грн, у тому числі здійснення з ними фінансових операцій, зміна форми (перетворення) такого майна, вчиненому особою, яка знала або повинна була знати, що таке майно прямо чи опосередковано, повністю чи частково одержано злочинним шляхом. (т. 5 а.с. 92-101)

Отже, відповідно до ч. 2 ст. 297-1 КПК України, відносно інкримінованих ОСОБА_11 та ОСОБА_10 кримінальних правопорушень, передбачена можливість здійснення спеціального досудового розслідування.

Щодо факту набуття ОСОБА_11 та ОСОБА_10 статусу підозрюваних у цьому кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є, зокрема, особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Згідно із ч. 1 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу (ч. 3 ст. 111 КПК України).

За змістом ч. 1 ст. 135 КПК України особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.

У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи (ч. 2 ст. 135 КПК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.12.2019 у справі № 536/2475/14-к дійшла висновку, що викладена у письмовому повідомленні підозра та вручена у належний спосіб є підґрунтям для виникнення системи кримінально-процесуальних відносин та реалізації засади змагальності у кримінальному провадженні. З моменту повідомлення особі про підозру слідчий, прокурор набувають щодо підозрюваного додаткових владних повноважень, а особа, яка отримала статус підозрюваного, набуває процесуальних прав та обов`язків, визначених статтею 42 КПК України.

Дотримання прав особи при врученні їй складеного щодо неї повідомлення про підозру, у разі тимчасової відсутності такої особи за місцем її проживання та за відсутності відомостей про її місце перебування, зважаючи на приписи ч. 1 ст. 42, ст. 135 КПК України, полягає не у фактичному врученні такого повідомлення (процесуального документа), а у вжитті органом досудового розслідування усіх можливих заходів для того, щоб така особа могла дізнатися про факт складання такого повідомлення про підозру щодо неї та суть викладених у ньому обставин не тільки від правоохоронних органів чи суду, а й з інших, доступних для неї джерел.

Відповідно до відомостей з Інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «Аркан» ОСОБА_10 17.01.2022 в`їхав в Україну та відтоді не виїжджав, що підтверджується протоколом огляду від 06.10.2023. (т. 5 а.с. 79-81)

Разом з тим, 05.09.2023 адвокатом ОСОБА_5, який представляє інтереси обвинуваченого ОСОБА_10 у кримінальному провадженні № 52020000000000770, яке перебуває на розгляді у Солом`янському районному суді м. Києва, повідомлено суд про перебування ОСОБА_10 за межами території України. (т. 5 а.с. 37)

Встановлено, що ОСОБА_10 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується відомостями із клопотань захисника від 05.09.2023 та обвинуваченого ОСОБА_10 від 30.08.2022 до Солом`янського районного суду м. Києва, а також із особової картки Державної міграційної служби України. (т. 5 а.с. 37-39) Разом з цим, відомості про фактичну адресу проживання ОСОБА_10 у клопотаннях від 30.08.2022 та 05.09.2023 не зазначено, окрім загальної інформації про перебування останнього за кордоном.

Також встановлено, що ОСОБА_10 є кінцевим бенефіціарним власником, засновником і керівником, зокрема, ТОВ «Хюндай Мотор Україна», місцезнаходження якої зареєстровано за адресою: АДРЕСА_5. (т. 5 а.с. 40-51)

Отже, досліджені у судовому засіданні матеріали свідчать про те, що органу досудового розслідування станом на 06.10.2023 не було відомо про інше фактичне місце проживання ОСОБА_10 за межами України, яке б підтверджувалось належними та достатніми доказами.

Так, у зв`язку із тимчасовою відсутністю ОСОБА_10 за місцем проживання, повідомлення про підозру разом із пам`яткою про процесуальні права підозрюваного 06.10.2023 засобами поштового зв`язку направлені ОСОБА_10 за місцем його проживання (реєстрації), за адресою: АДРЕСА_1 ; та для передачі йому житлово-експлуатаційній організації за місцем його проживання (реєстрації) - ОСББ «Клов-5»; за місцем роботи - ТОВ «Хюндай мотор Україна», що підтверджується поштовими описами цінного листа з вкладеннями, накладними АТ «Укрпошта», відміткою про отримання. (т. 5 а.с. 61-78, 82-85, 87)

Крім того, як додатковий захід, здійснено направлення скан-копії повідомлення про підозру та пам`ятки про процесуальні права та обов`язки на електронну поштову скриньку: ІНФОРМАЦІЯ_3, якою користується ОСОБА_10, та яка зазначена у його клопотанні до Солом`янського районного суду м. Києва від 30.08.2022. (т. 5 а.с. 38, 86)

Повідомлення про нову підозру від 30.10.2023 вручено у тому ж порядку як і повідомлення про підозру від 06.10.2023, шляхом направлення за місцем проживання (реєстрації) ОСОБА_10, житлово-експлуатаційній організації, та за місцем роботи, що підтверджується матеріалами справи. (т. 5 а.с. 88-90)

Також встановлено, що відповідно до відомостей з Інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «Аркан», ОСОБА_11 14.02.2022 виїхав з України та відтоді не повертався, що підтверджується протоколом огляду від 06.10.2023. (т. 5 а.с. 234-236)

Встановлено, що ОСОБА_11 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, проживає за адресою: АДРЕСА_3, що підтверджується відомостями декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2019 рік, та інформації про особу з Державної міграційної служби. (т. 5 а.с. 185-190, 209).

Також встановлено, що ОСОБА_11 отримував доходи у період з 2019 до 2023 від ТОВ «Оборонні технології», що підтверджується матеріалами справи. (т. 5 а.с. 169-176, 190)

Отже, досліджені у судовому засіданні матеріали свідчать про те, що органу досудового розслідування станом на 06.10.2023 не було відомо про інше фактичне місце проживання ОСОБА_11 за межами України, яке б підтверджувалось належними та достатніми доказами.

Так, у зв`язку із тимчасовою відсутністю ОСОБА_11 за місцем проживання, повідомлення про підозру разом із пам`яткою про процесуальні права підозрюваного 06.10.2023 засобами поштового зв`язку направлені ОСОБА_11 за місцем його проживання, за адресою: АДРЕСА_3 ; та для передачі йому житлово-експлуатаційній організації за місцем його проживання - ОСББ «Смарагдовий»; за місцем роботи - ТОВ «Оборонні технології», що підтверджується поштовими описами цінного листа з вкладеннями, накладними АТ «Укрпошта», відміткою про отримання. (т. 5 а.с. 210-233, 237-240, 242)

Крім того, як додатковий захід, здійснено направлення скан-копії повідомлення про підозру та пам`ятки про процесуальні права та обов`язки на електронну поштову скриньку: ІНФОРМАЦІЯ_4, яка зазначена ОСОБА_11 у декларації. (т. 5 а.с. 184, 241)

Отже, на переконання слідчого судді, орган досудового розслідування вжив усіх можливих та необхідних заходів для вручення ОСОБА_11 повідомлення про підозру та ОСОБА_10 повідомлення про підозру та про нову підозру у спосіб, передбачений Кримінальним процесуальним кодексом України для вручення повідомлень. Направлення за допомогою електронної пошти, є додатковим заходом, яке не підміняє собою визначені Кримінальним процесуальним кодексом України вимоги, а лише доповнюють їх.

З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку, що орган досудового розслідування належним чином виконав вимоги ч. 1 ст. 278, ч. 2 ст. 135 КПК України із вручення ОСОБА_11 повідомлення про підозру від 06.10.2023, ОСОБА_10 повідомлення про підозру від 06.10.2023 та про нову підозру від 30.10.2023, отже останні набули у цьому кримінальному провадженні процесуальний статус підозрюваних.

Водночас, слідчий суддя зазначає, що Кримінальний процесуальний кодекс України пов`язує набуття процесуального статусу підозрюваного, місцезнаходження якого не встановлено, саме з вжиттям заходів з вручення повідомлення про підозру, а не з фактичним отриманням повідомлення про підозру.

Щодо доводів захисників про закінчення строків досудового розслідування до повідомлення про підозру слідчий суддя зазначає таке.

Досудове розслідування це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотання про закриття кримінального провадження. (п. 5 ч. 1 ст. 3 КК України)

Кримінальний процесуальний кодекс України встановлює граничні строки досудового розслідування та визначає умови, за яких строки можуть бути продовжені.

З досліджених у судовому засіданні матеріалів, які наявні у справі, слідчим суддею встановлено таке:

01.04.2016 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України кримінальне провадження № 42016110350000102, а саме щодо можливого привласнення чужого майна посадовими особами ТОВ «Оптимумспецдеталь» в особі директора ОСОБА_15 та ТОВ «Фірма «Ренал» в особі директора ОСОБА_16, яке було їм ввірено чи перебувало у їх віддані (кримінальне провадження в цій частині закрито 31.07.2019 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України); (т. 7 а.с. 59)

25.04.2016 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, а саме щодо привласнення чужого майна невстановленими особами ТОВ «Промомаркетгруп» протягом 2015 року, яке було їм ввірено чи перебувало в їх віддані (кримінальне провадження в цій частині закрито 31.07.2019 на підставі п.1 ч. 1 ст. 284 КПК України); (т. 7 а.с. 59)

30.06.2016 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст.191, ч. 1, 3 ст. 212 КК України, кримінальне провадження № 42016060360000121, а саме щодо заволодіння коштами, підробкою документів та ухилення від сплати податків ДП «Житомирський бронетанковий завод» ДК «Укроборонпром»;

17.01.2017 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч. 1 ст. 256 КК України, кримінальне провадження № 42017000000000087; (т. 7 а.с. 13)

19.02.2017 у кримінальному провадженні № 42017000000000087 ОСОБА_17 та ОСОБА_18 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 256, ч. 4 ст. 190 КК України; (т. 7 а.с. 14)

23.02.2017 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 209КК України, кримінальне провадження № 42017000000000513, а саме що підозрюваний ОСОБА_18 за попередньою змовою з ОСОБА_17 заволоділи коштами, які належали ОСОБА_19 та легалізували їх частину шляхом придбання автомобіля (кримінальне провадження закрито 31.07.2019 на підставі п.2 ч. 1 ст. 284 КПК України); (т. 7 а.с. 59 зв.)

23.02.2017 об`єднано матеріали досудових розслідувань кримінального провадження № 42017000000000087 від 17.01.2017 з матеріалами досудових розслідувань кримінального провадження № 42017000000000513 від 23.02.2017, і об`єднаному кримінальному провадженню присвоєно № 42017000000000087 від 17.01.2017; (т. 7 а.с. 13)

27.02.2017 об`єднано матеріали досудових розслідувань кримінального провадження № 42016110350000102 від 01.04.2016 з матеріалами досудових розслідувань кримінального провадження № 42017000000000087 від 17.01.2017; (т. 7 а.с. 13)

05.03.2017 у кримінальному провадженні № 42016110350000102 від 01.04.2016 ОСОБА_20 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 256, ч. 4 ст. 190 КК України; (т. 7 а.с. 14-15)

10.04.2017 заступником Генерального прокурора України - Головним військовим прокурором ОСОБА_21 продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42016110350000102 за підозрою ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_20 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 256 КК України, а також за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 191, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209КК України, до шести місяців, тобто до 18.08.2017;

13.04.2017 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 212 КК України, а саме що посадові особи ТОВ «Оптимумспецдеталь» з метою мінімізації податкового зобов`язання з податку на додану вартість, який підлягав сплаті під час поставки вказаним товариством товарів оборонного призначення на підприємства ДК «Укроборонпром», здійснювали формування податкового кредиту з податку на додану вартість, шляхом укладання удаваних угод з суб`єктами господарської діяльності, які мають ознаки фіктивності;

13.04.2017 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 358 КК України, а саме щодо підроблення офіційного документу, який видається підприємством з метою використання його іншою особою, згідно показів колишнього засновника та директора ТОВ «Оптимумспецдеталь» ОСОБА_15 (кримінальне провадження в цій частині закрито 31.07.2019 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України);

27.04.2017 з кримінального провадження № 42016110350000102 від 01.04.2016 виділено матеріали досудового розслідування за підозрою ОСОБА_17, ОСОБА_20 та ОСОБА_18 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 256, ч. 4 ст. 190 КК України. Також у постанові прокурора відділу військової прокуратури Західного регіону України зазначено, що у цьому кримінальному провадженні не зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 191, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209КК України; (т. 7 а.с. 15)

26.02.2019 за повідомленням в засобах масової інформації внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, кримінальне провадження № 42019000000000438, а саме щодо факту заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовими особами ДК «Укроборонпрм» своїм службовим становищем у змові з іншими особами, в тому числі з представниками підприємств-постачальників, під час постачання до державних підприємств запчастин та комплектуючих для військової техніки за завищеними цінами на загальну суму понад 250 млн грн;

26.02.2019 внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, кримінальне провадження № 52019000000000172, а саме щодо заволодіння організованою групою у складі осіб, яким підконтрольні ТОВ «Оптимумспецдеталь», ТОВ «Фірма «Ренал», із залученням посадових осіб Міністерства оборони України, ДК «Укроборонпром», ДП «Житомирський бронетанковий завод», ДП «Львівський бронетанковий завод», ДП «Харківський бронетанковий завод», ДП «Київський бронетанковий завод», ДП «Миколаївський бронетанковий завод», ДП «Ізюмський приладобудівний завод», ПАТ «Завод «Кузня на Рибальському» грошовими коштами державного бюджету та державних підприємств орієнтовно у розмірі 250 млн грн, тобто в особливо великих розмірах, під час виконання договорів про постачання бронетанкового озброєння та техніки на зазначені вище державні підприємства;

26.02.2019 прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_22 доручив проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42019000000000438 за ознаками кримінального правопорушення детективам НАБ України; (т. 7 а.с. 58)

04.03.2019 прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_23 виніс рішення про об`єднання матеріалів досудових розслідувань кримінальних проваджень № 42019000000000438 від 26.02.2019 з № 52019000000000172 від 26.02.2019 в одне, присвоївши об`єднаному провадженню № 42019000000000438, досудове розслідування доручено детективам Національного антикорупційного бюро України; (т. 3 а.с. 109-110)

05.03.2019 на підставі повідомлення в засобах масової інформації внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, кримінальне провадження № 52019000000000186, а саме щодо зловживання своїм службовим становищем керівниками ДК «Укрспецекспорт» та Ради національної безпеки і оборони України за попередньою змовою з групою осіб, які мають вплив, контроль над діяльністю ТОВ «Оптимумспецдеталь», заволоділи коштами державного бюджету в особливо великому розмірі під час проведення закупівлі деталей та комплектуючих для авіатехніки; (т. 3 а.с. 111)

05.03.2019 у кримінальному провадженні № 42016110350000102 від 01.04.2016 повідомлено про підозру («найперше») ОСОБА_17 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 212 КК України; (т. 7 а.с. 17)

11.03.2019 у кримінальному провадженні № 42016110350000102 від 01.04.2016 повідомлено про підозру ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 212 КК України; (т. 7 а.с. 17)

15.03.2019 прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_9 об`єднано матеріали досудових розслідувань кримінальних проваджень № 42019000000000438 від 26.02.2019 з № 52019000000000186 від 05.03.2019 в одне, присвоївши об`єднаному провадженню № 42019000000000438, досудове розслідування доручено детективам Національного антикорупційного бюро України; (т. 3 а.с 112-113)

02.05.2019 заступником Генерального прокурора ОСОБА_24 продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42016110350000102 від 01.04.2016 за підозрою ОСОБА_17, ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 212 КК України до трьох місяців, тобто до 05.06.2019; (т. 7 а.с. 17)

13.05.2019 у кримінальному провадженні № 42016110350000102 від 01.04.2016 повідомлено стороні захисту ОСОБА_17 та ОСОБА_12 про завершення досудового розслідування та надано доступ до матеріалів кримінального провадження у порядку ст. 290 КПК України; (т. 7 а.с. 19, 39)

26.07.2019 подано до Шевченківського районного суду м. Києва для розгляду клопотання про звільнення підозрюваних ОСОБА_17 та ОСОБА_12 від кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні № 42016110350000102 від 01.04.2016, у задоволенні яких відмовлено; (т. 7 а.с. 20-34, 35-38, 40-54, 55-57)

31.07.2019 у кримінальному провадженні № 42016110350000102 від 01.04.2016 кримінальні провадження за ч. 3 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 358 КК України закриті на підставі п. 1, 2 ч. 1 ст. 284 КПК України; (т. 1 а.с. 16-21)

08.11.2019 Генеральним прокурором ОСОБА_22 доручено детективам Національного антикорупційного бюро України здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, у кримінальному провадженні № 42016110350000102 від 01.04.2016 за підозрою ОСОБА_17, ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 212 КК України, яке до цього перебувало у провадженні Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України. Постанова мотивована тим, що предметом досудового розслідування є одні і ті ж фактичні обставини як і у кримінальному провадженні № 42019000000000438 від 26.02.2019; (т. 3 а.с. 114-115, т. 7 а.с. 58)

19.11.2019 постановою заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_25 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42016110350000102 від 01.04.2016 за підозрою ОСОБА_17 та ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 212 КК України продовжено до шести місяців, тобто до 03.03.2020; (т. 7 а.с. 61-63)

17.01.2020 прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_9 об`єднано матеріали досудових розслідувань кримінальних проваджень № 42019000000000438 від 26.02.2019 з № 42016060360000121 від 30.06.2016 в одне, присвоївши об`єднаному провадженню № 42016060360000121; (т. 3 а.с. 118-119)

27.02.2020 постановою заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_25 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42016110350000102 від 01.04.2016 за підозрою ОСОБА_17 та ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 212 КК України продовжено до дев`яти місяців, тобто до 03.06.2020; (т. 7 а.с. 64-65)

10.03.2020 прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_9 об`єднано матеріали досудових розслідувань кримінальних проваджень № 42016110350000102 від 01.04.2016 з № 42016060360000121 від 30.06.2016 в одне, присвоївши об`єднаному провадженню № 42016110350000102; (т. 3 а.с. 157-158)

18.05.2020 постановою заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_25 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42016110350000102 від 01.04.2016 за підозрою ОСОБА_17, ОСОБА_12, ОСОБА_26, ОСОБА_15, ОСОБА_27 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 212 КК України продовжено до одинадцяти місяців, тобто до 03.08.2020; (т. 7 а.с. 66-67)

28.05.2020 з кримінального провадження № 42016110350000102 від 01.04.2016 виділено в окреме провадження матеріали досудового розслідування за підозрою ОСОБА_15 та ОСОБА_27 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 209КК України; (т. 7 а.с. 68)

01.07.2020 постановою заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_25 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42016110350000102 від 01.04.2016 за підозрою ОСОБА_17, ОСОБА_12, ОСОБА_26, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 212 КК України, та ОСОБА_28, ОСОБА_29, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 209КК України, продовжено до дванадцяти місяців, тобто до 03.09.2020; (т. 7 а.с. 69-70)

02.07.2020 з кримінального провадження № 42016110350000102 від 01.04.2016 виділено в окреме провадження матеріали досудового розслідування за підозрою ОСОБА_29 та ОСОБА_28 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 209КК України; (т. 7 а.с. 71)

06.08.2020 з кримінального провадження № 42016110350000102 від 01.04.2016 виділено в окреме провадження матеріали досудового розслідування за підозрою ОСОБА_17 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 209КК України; (т. 7 а.с. 72)

13.08.2020 з кримінального провадження № 42016110350000102 від 01.04.2016 виділено в окреме провадження матеріали досудового розслідування за підозрою ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 369 КК України, та за підозрою ОСОБА_26 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 209КК України; (т. 7 а.с. 73)

24.12.2020 з кримінального провадження № 42016110350000102 від 01.04.2016 за підозрою ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369-2 КК України, та ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, та за фактами вчинення кримінальних правопорушень за ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 209, ч. 1, 3 ст. 212, ч. 4, 5 ст. 191 КК України виділено в окреме провадження матеріали досудового розслідування за підозрою ОСОБА_10 за ч. 2 ст. 369-2 КК України; (т. 7 а.с. 74)

27.01.2021 з кримінального провадження № 42016110350000102 від 01.04.2016 за підозрою ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369-2 КК України, та за фактами вчинення кримінальних правопорушень за ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 209, ч. 1, 3 ст. 212, ч. 4, 5 ст. 191 КК України, виділено в окреме провадження матеріали досудового розслідування за підозрою ОСОБА_12 за ч. 1 ст. 369-2 КК України; (т. 7 а.с. 75-76)

31.10.2022 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 384 КК України, а саме щодо надання завідомо неправдивого висновку експерта; (т. 1 а.с. 16-21)

06.10.2023 у кримінальному провадженні № 42016110350000102 від 01.04.2016 ОСОБА_11 та ОСОБА_10 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.364 КК України; (т.4 а.с. 52-59, 200-207)

26.10.2023 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 209КК України, кримінальне провадження № 52023000000000543 а саме щодо набуття ТОВ «АН сервіс» майна, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом - оплати за договором у сумі 14 377 249,99 грн, володіння цими коштами шляхом утримання їх на банківському рахунку та розпорядження цим майном- придбанням іноземної валюти за рахунок цих коштів на загальну суму 11 352 644,05 грн та переказ їх на банківський рахунок компанії «Asia Capital Overseas Limited»; (т. 5 а.с. 284-285)

27.10.2023 прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_9 об`єднано матеріали досудових розслідувань кримінальних проваджень № 42016110350000102 від 01.04.2016 з № 52023000000000543 від 26.10.2023 в одне, присвоївши об`єднаному провадженню № 42016110350000102; (т. 5 а.с. 284-285)

30.10.2023 ОСОБА_10 у кримінальному провадженні № 42016110350000102 від 01.04.2016 повідомлено про нову підозру, а саме у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 209КК України; (т. 5 а.с. 92-101)

01.12.2023 постановою детектива Національного антикорупційного бюро України досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016110350000102 від 01.04.2016 за підозрою ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364. ч. 2 ст. 209КК України, зупинено (т. 7 а.с. 80).

Ще раз звертаю увагу, що хронологія руху об`єднаного кримінального провадження № 42016110350000102 від 01.04.2016 наведена слідчим суддею виключно на підставі наданих сторонами кримінального провадження доказів, які наявні у матеріалах справи. Водночас, після оцінки таких матеріалів вважаю, що вони не є повними та достатніми для однозначних висновків щодо обчислення строків досудового розслідування. Тому, для оцінки доводів сторони захисту про недопустимість доказів, отриманих після закінчення строків досудового розслідування, та про звернення детектива з клопотанням про спеціальне досудове розслідування поза межами строків досудового розслідування, вважаю достатнім врахувати таке:

(1) на час розгляду клопотання у кримінальному провадженні № 42016110350000102 від 01.04.2016 об`єднані матеріали досудових розслідувань кримінальних проваджень № 42016110350000102 від 01.04.2016, № 42016060360000121 від 30.06.2016, № 42019000000000438 від 26.02.2019 та № 52023000000000543 від 26.10.2023;

(2) відомості про кримінальні правопорушення у цих кримінальних провадженнях внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань у різні часові проміжки, зокрема як до 15.03.2018 так і після цієї дати; у ході досудового розслідування приймались рішення про повідомлення певним особам про підозру, постанови про виділення матеріалів кримінального провадження за підозрами, постанови про закриття кримінальних проваджень за певними епізодами. Водночас, відомості про те, що стосовно наведених кримінальних проваджень приймалось рішення про закриття кримінального провадження, а у подальшому таке рішення було скасоване, у матеріалах справи відсутні;

(3) у кримінальному провадженні № 42016060360000121 від 30.06.2016 об`єднані матеріали досудового розслідування кримінальних правопорушень, у тому числі особливо тяжкого злочину, відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань до 15.03.2018;

(4) матеріали справи не містять відомостей про те, що станом на 17.01.2020, а саме: дату винесення прокурором постанови про об`єднання матеріалів досудових розслідувань кримінальних проваджень № 42016060360000121 від 30.06.2016 та № 42019000000000438 від 26.02.2019, у межах цих кримінальних проваджень будь-якій особі повідомлялося про підозру;

(5) у кримінальному провадженні № 42016110350000102 від 01.04.2016 об`єднані матеріали досудового розслідування кримінальних правопорушень, у тому числі особливо тяжкого та тяжкого злочинів, відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань до 15.03.2018;

(6) у ході досудового розслідування кримінального провадження № 42016110350000102 від 01.04.2016 неодноразово приймались рішення про повідомлення про підозру певним особам, прокурором продовжувались строки досудового розслідування після повідомлення особам про підозру та у межах продовжених строків матеріали досудового розслідування за підозрами виділені у окремі провадження, після чого строки досудового розслідування обчислювались як у фактових кримінальних провадженнях, тобто як до повідомлення про підозру;

(7) станом на 10.03.2020, тобто дату винесення прокурором постанови про об`єднання матеріалів досудових розслідувань кримінальних проваджень № 42016110350000102 від 01.04.2016 та № 42016060360000121 від 30.06.2016, у кримінальному провадженні № 42016060360000121 від 30.06.2016 повідомлення про підозру не здійснювалось, а у кримінальному провадженні № 42016110350000102 від 01.04.2016 з 05.03.2019 повідомлено про підозру двом особам, і винесено постанови прокурора про продовження строків досудового розслідування до 3, 6 та 9 місяців;

(8) після 10.03.2020 у об`єднаному кримінальному провадженні повідомлено про підозру ще п`ятьом особам, строки досудового розслідування продовжені на підставі постанов прокурора до 11, а потім до 12 місяців, загалом до 03.09.2020, у межах якого, а саме: до 13.08.2020, матеріали досудового розслідування щодо всіх підозрюваних виділені у окремі провадження;

(9) у подальшому, у кримінальному провадженні № 42016110350000102 від 01.04.2016 двом особам повідомлено про підозру, матеріали за якими виділені у окремі провадження, і з 27.01.2021 у об`єднаному кримінальному провадженні про підозру нікому не повідомлялось аж до 06.10.2023.

Дійсно, у період, протягом якого здійснюється досудове розслідування у об`єднаному кримінальному провадженні № 42016110350000102 від 01.04.2016, до Кримінального процесуального кодексу України були внесені зміни, якими змінено підходи до обчислення строку досудового розслідування, порядок його продовження та склад уповноважених на це осіб.

Так, згідно із ч. 2 ст. 214 КПК України досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Відповідно до ч. 1 ст. 219 КПК України у редакції, яка діяла до 15.03.2018, досудове розслідування повинно бути закінчено:

1) протягом одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку;

2) протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

Загальний строк досудового розслідування при об`єднанні кримінальних проваджень у порядку, передбаченому статтею 217 цього Кодексу, визначався відповідно до ч. 4, 5 ст. 219 КПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо удосконалення механізмів забезпечення завдань кримінального провадження» № 1950-VIII від 16.03.2017, який набрав чинності 14.04.2017.

Відповідно до ч. 2 ст. 294 КПК України в редакції, яка діяла до 15.03.2018, якщо досудове розслідування злочину (досудове слідство) неможливо закінчити у строк, зазначений у п. 2 ч. 1 ст. 219 цього Кодексу, він може бути продовжений в межах строків, встановлених пунктами 2 та 3 ч. 2 ст. 219 цього Кодексу: до трьох місяців - керівником місцевої прокуратури; до шести місяців - керівником регіональної прокуратури або його першим заступником чи заступником; до дванадцяти місяців - Генеральним прокурором чи його заступниками. Тобто, продовження строків досудового розслідування злочинів здійснювалося прокурором.

15 березня 2018 року набрали чинності норми Закону № 2147-VIII від 03.10.2017, якими, зокрема, викладено в новій редакції частину 1 ст. 219 КПК України, а саме: «Строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.

Строк досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня повідомлення особі про підозру становить:

1) шість місяців - у кримінальному провадженні щодо кримінального проступку;

2) дванадцять місяців - у кримінальному провадженні щодо злочину невеликої або середньої тяжкості;

3) вісімнадцять місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Досудове розслідування повинно бути закінчено:

1) протягом одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку;

2) протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину»

Також Законом № 2147-VIII від 03.10.2017 внесено зміни до ст. 217 КПК України, зокрема її доповнено частиною 7, якою визначено, що днем початку досудового розслідування у провадженні, виділеному в окреме провадження, є день, коли було розпочато розслідування, з якого виділено окремі матеріали, а у провадженні, в якому об`єднані матеріали кількох досудових розслідувань, - день початку розслідування того провадження, яке розпочалося раніше.

Положення ч. 3 ст. 294 КПК України з урахуванням змін Закону № 2147-VIII від 03.10.2017, викладено в такій редакції: якщо з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину досудове розслідування (досудове слідство) неможливо закінчити у строк, зазначений у п. 4 ч. 3 ст. 219 цього Кодексу, такий строк може бути продовжений у межах строків, встановлених пунктами 2 і 3 ч. 4 ст. 219 цього Кодексу: до трьох місяців - керівником місцевої прокуратури, заступником Генерального прокурора; до шести місяців - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з керівником регіональної прокуратури або його першим заступником чи заступником, заступниками Генерального прокурора; до дванадцяти місяців - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим із Генеральним прокурором чи його заступниками.

Водночас, Законом № 2147-VIII від 03.10.2017, а саме: пунктом 4 параграфу 2 розділу 4 «Прикінцеві положення» встановлено, що підпункти 11-27, 45 пункту 7 § 1 цього розділу (якими внесені зміни, зокрема, до ст. 217, 219, 294 КПК України), вводяться в дію через три місяці після набрання чинності цим Законом, не мають зворотної дії в часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін.

Тобто, внесені Законом № 2147-VIII від 03.10.2017 зміни, зокрема, до ст. 217, 219, 294 КПК України, підлягали застосовуванню виключно до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань з 16.03.2018.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КПК України процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

В розумінні ч. 2 ст. 1 КПК України норми Закону № 2147-VІІІ від 03.10.2017 є складовою кримінального процесуального законодавства України.

Таким чином, ст. 5 КПК України та Закон № 2147-VІІІ від 03.10.2017 мають рівну юридичну силу та не суперечать один одному.

Навпаки, темпоральне застереження щодо застосування Закону № 2147-VІІІ від 03.10.2017 покликане унеможливити одночасну дію двох норм, що по-різному регулюють одні ті самі процедури, а відтак уникнути плутанини у їх застосуванні.

01.07.2020 набули чинності зміни до ст. 294 КПК України, які внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» № 2617-VIII від 22.11.2018 (надалі - Закон № 2617-VIII від 22.11.2018). У відповідності до цих змін ст. 294 КПК України, порівняно із редакцією Закону № 2147-VIIІ від 03.10.2017, не зазнала суттєвих змін, крім складу суб`єктів продовження строку досудового розслідування до трьох місяців.

В свою чергу, складність обрання відповідної редакції ст. 294 КПК України для визначення порядку продовження строку досудового розслідування виникає тільки у випадку об`єднання кількох кримінальних проваджень, у частині яких відомості про кримінальне правопорушення були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань до 15.03.2018, а в іншій частині - з 16.03.2018.

Разом з тим, пункт 4 § 2 розділу 4 Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 є чинним, а отже положення ч. 2 ст. 294 КПК України щодо продовження строків досудового розслідування прокурором застосовуються до кримінальних проваджень, по яким відомості про кримінальне правопорушення внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань до 15.03.2018.

Отже, незалежно від того, коли було розпочато досудове розслідування у кількох кримінальних провадженнях, після їх об`єднання всі вони мають єдиний (загальний) строк досудового розслідування, який у випадку необхідності повинен продовжуватись у єдиному порядку.

Згідно із ч. 6 ст. 219 КПК України, в редакції Закону № 1950-VIII від 16.03.2017, який набрав чинності 14.04.2017, загальний строк досудового розслідування при об`єднанні кримінальних проваджень у порядку, передбаченому статтею 217 цього Кодексу, визначається: 1) у провадженнях, які розслідувалися в один проміжок часу, - шляхом поглинання меншого строку більшим; 2) у провадженнях, які розслідувалися в різні проміжки часу, - шляхом додавання строків досудового розслідування по кожному із таких проваджень, які не пересікаються, в межах строків досудового розслідування злочину, який передбачає найбільш тривалий строк досудового розслідування з урахуванням можливості його продовження, передбаченої частиною другою цієї статті.

У даному кримінальному провадженні досудове розслідування здійснювалось в один проміжок часу, у зв`язку з чим загальний строк досудового розслідування при їх об`єднанні має визначатися шляхом поглинання меншого строку більшим.

При цьому не можна між собою протиставляти «дату початку досудового розслідування» та «дату внесення до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення». Адже такий підхід суперечить ч. ч. 1, 2 ст. 214 КПК України, відповідно до якої досудове розслідування розпочинається з моменту внесення до ЄРДР відомостей, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення. Виходячи з буквального тлумачення тексту цієї статті, момент початку досудового розслідування щодо певного злочину співпадає з моментом внесення до ЄРДР відомостей, які можуть свідчити про цей злочин. Відомості, що стосуються розслідування, у тому числі інформація про об`єднання або виділення матеріалів кримінального провадження не змінюють дату внесення до ЄРДР відомостей про це кримінальне правопорушення (постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 11.04.2023 у справі № 201/3571/20).

І хоча саме зазначений новий порядок продовження у кримінальному провадженні строку досудового розслідування (його продовження не прокурором, а слідчим суддею), запроваджений з 16.03.2018, був чинним станом на 02.05.2019, 19.11.2019, 27.02.2020, 18.05.2020 та 01.07.2020 - дати винесення прокурором у кримінальному провадженні № 42016110350000102 від 01.04.2016 постанов про продовження строку досудових розслідувань після повідомлення про підозру у вчиненні злочинів, відомості за якими внесені до 16.03.2018, але ж у відповідний період діяло й застереження до ст. 294 КПК України, зазначене у п. 4 параграфу 2 «Прикінцеві положення» розділу 4 Закону № 2147-VIII від 03.10.2017.

Слідчий суддя звертає увагу, що у розумінні всіх редакцій ст. 294 КПК України, може бути продовжено саме строк досудового розслідування злочину, що кореспондується з нормами ст. 219 КПК України, тобто, при об`єднанні кримінальних проваджень загальний строк досудового розслідування обраховується в межах строків досудового розслідування злочину, який передбачає найбільш тривалий строк досудового розслідування з урахуванням можливості його продовження, у порядку ст. 219, параграфа 4 глави 24 цього Кодексу.

Враховуючи наведене, слідчий суддя оцінює критично доводи сторони захисту про те, що оскільки, кримінальне провадження № 42016110350000102 від 01.04.2016, у якому були особи, яким повідомлено про підозру, об`єднано з кримінальним провадженням, в якому здійснюється досудове розслідування щодо злочинів, відомості про які внесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань після 15.03.2018, то продовження прокурором строку досудового розслідування після 10.03.2020 (об`єднання) є незаконним, що призвело до закінчення строків досудового розслідування 03.09.2020.

Окрім того, сторона захисту просила врахувати правовий висновок Об`єднаної Палата Верховного Суду, викладений у постанові від 31.10.2022 у справі № 753/12578/19.

Так, у тексті постанови міститься висновок про застосування положень ст. 294 КПК України в об`єднаних провадженнях, а саме: «Продовження строків досудового розслідування здійснюється слідчим суддею в межах повноважень, визначених положеннями Законів № 2147-VIII і № 2617-VIII, у кримінальних провадженнях, внесених до ЄРДР з 15 березня 2018 року і які були об`єднані з кримінальним провадженням, розпочатим до цієї дати.

Положення п. 4 параграфа 2 «Прикінцевих положень» Закону № 2147-VIII щодо здійснення судового контролю за продовженням строку досудового розслідування підлягають застосуванню з урахуванням положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 58 Конституції України, статей 5, 8, 9 КПК.

Кримінальні процесуальні відносини із продовження строків досудового розслідування виникають з моменту направлення в спосіб, передбачений кримінальним процесуальним законом, або безпосереднього звернення із відповідним клопотанням до повноважного суб`єкта у зв`язку із юридичними фактами, визначеними положеннями статей 295, 295-1 КПК, і до них застосовуються положення цього Кодексу, чинні на момент початку виконання відповідної дії або прийняття процесуального рішення.»

Як встановлено вище, до 10.03.2020, тобто до об`єднання кримінального провадження № 42016110350000102 від 01.04.2016 з матеріалами кримінального провадження № 42016060360000121 від 30.06.2016, у якому здійснювалось досудове розслідування кримінальних правопорушень, відомості щодо яких внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань у 2019 році, повідомлення про підозру здійснено з 05.03.2019 двум особам за епізодами 13.04.2017, після чого строк досудового розслідування продовжено за постановами прокурора від 02.05.2019, 19.11.2019 та 27.02.2020, тому подальше продовження строків досудового розслідування прокурором 18.05.2020 та 01.07.2020 слідчий суддя вважає правомірним.

Водночас, з 27.01.2021 у об`єднаному кримінальному провадженні № 42016110350000102 від 01.04.2016 про підозру жодній особі не повідомлялось аж до 06.10.2023. Враховуючи, що 06.10.2023 ОСОБА_11 та ОСОБА_10 повідомлено про підозру у вчиненні тяжкого злочину, відомості про який внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.03.2019, то на час звернення з цим клопотанням, а саме: 16.11.2023, двомісячний строк досудового розслідування не сплив, тому і процесуальні відносини із продовження строків досудового розслідування не виникли.

Також, на переконання слідчого судді, доводи захисників про закінчення строків досудового розслідування суперечать висновкам колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 14.09.2021 у справі № 264/7347/20, на яку посилалася сторона захисту.

Так, у мотивувальній частині цієї постанови, зокрема, зазначено, що « Колегія суддів звертає увагу на те, що факт виділення з кримінального провадження в окреме провадження матеріалів щодо частини кримінальних правопорушень, які знайшли окрему кримінально-правову кваліфікацію і повідомлення про підозру у їх вчиненні не впливає на обчислення процесуального строку досудового розслідування за фактом вчинення того кримінального правопорушення, в якому повідомлення про підозру не здійснювалося».

Якщо уважно ознайомитися з обставинами справи № 264/7347/20, викладеними у судових рішеннях з Єдиного державного реєстру судових рішень, то стає зрозумілим, що (1) відомості про кримінальні правопорушення у кримінальному провадженні № 42019050000000061 внесені після 16.03.2018; (2) у цьому кримінальному провадженні строки досудового розслідування двічі продовжувались слідчим суддею до повідомлення про підозру; (3) у подальшому декілька разів певним особам повідомлялося про підозру і до спливу двомісячного строку матеріали досудового розслідування щодо цих підозрюваних виділені в окремі провадження; (4) але після чергового виділення матеріалів строк досудового розслідування у "фактовому" кримінальному провадженні, тобто у період, коли жодній особі не повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, які об`єднані у цьому кримінальному провадженні, продовжений не був.

Саме ця обставина і стала підставою для закриття кримінального провадження судом.

Разом з цим, слідчий суддя звертає увагу, що постанова від 14.09.2021 у справі № 264/7347/20 містить висновки суду щодо конкретного кримінального провадження, і не містить висновку щодо застосування норм права, який в силу ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховується іншими судами при застосуванні таких норм права.

Водночас, звертаю увагу, що у частині 2 ст. 28 КПК України встановлено, що проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження - суд.

Згідно із Кримінальним процесуальним кодексом України слідчий суддя здійснює судовий контроль за дотриманням строків досудового розслідування під час розгляду клопотання про закриття кримінального провадження у порядку ч. 9 ст. 284 КПК України, а також під час розгляду клопотань про продовження строку досудового розслідування у порядку ст. 294, 295-1 КПК України.

У всіх інших випадках закінчення строків досудового розслідування у кримінальному провадженні є підставою для його закриття прокурором або судом.

Тому, слідчий суддя переконаний, що під час розгляду клопотання про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування він не наділений повноваженнями надавати оцінку перебігу строків досудового розслідування.

Щодо наявності достатніх доказів для підозри ОСОБА_11 та ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень.

Так, підозра - це процесуальне рішення прокурора, слідчого (за погодженням з прокурором), яке ґрунтується на зібраних під час досудового розслідування доказах та в якому формується припущення про причетність конкретної особі до вчинення кримінального правопорушення, з повідомленням про це такій особі та роз`ясненням її прав та обов`язків відповідно до чинного законодавства».

Разом з тим положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття ні «достатності доказів для підозри», ні поняття «обґрунтованості підозри».

Однак, поняття «обґрунтованості підозри» розкрито в рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.

Зокрема, у рішенні у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 ЄСПЛ зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин.

Разом з тим, «стандарт «достатніх підстав (доказів) для підозри» є нижчим ніж стандарт «обґрунтованої підозри». Для цілей повідомлення особі про підозру він передбачає наявність доказів, які лише об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення) і вони є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування для висунення обвинувачення або спростування такої підозри.

Тобто, відповідно до ч. 2 ст. 297-4 КПК України слідчий суддя зобов`язаний врахувати лише наявність достатніх доказів для підозри особи, коли на противагу, наприклад, для обрання запобіжного заходу необхідно довести наявність обґрунтованої підозри (ч. 2 ст. 177, ч. 6 ст. 193 КПК України). Тобто, стандарт доведення для цілей вирішення питання про здійснення спеціального досудового розслідування є нижчим за стандарт доведення для застосування/обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який фактично дорівнює стандарту для пред`явлення підозри за ст. 276 КПК України. Сам по собі режим спеціального досудового розслідування не передбачає застосування до підозрюваного будь-якого примусу на відміну від, зокрема, обрання (застосування) запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

На підтвердження обставин, що дають підстави підозрювати ОСОБА_11 та ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованих їх кримінальних правопорушень, до клопотання додано матеріали кримінального провадження, у тому числі копії: наказу № 31-к від 09.02.2016; контракту № USE-17.3-11-K\KE-16(403-ЛТ) від 16.03.2016; договору комісії № USE-17.3-23-D\K-16 від 14.03.2016 з додатковою угодою № 1 від 08.06.2016; листів від 24.05.2016 № 57-1406, від 03.06.2016 № 57-1506, від 25.08.2016 № USE-17.3-9764, додаткового договору від 19.08.2016 № 3 до договору комісії № USE-17.3-23-D\K-16 від 14.03.2016; цінових пропозицій; службової записки від 17.08.2016 № 17.1\1296; протоколу № 72 від 18.08.2016; договору від 26.08.2016 № USE-17.3-163-D-16, звіту про його укладання; акти здачі-приймання виробів для проведення технічного приймання; акта наданих послуг для ремонту від 30.03.2017; платіжних доручень; контракту від 25.08.2016 № 25\08-16, з додатковою угодою № 1; форми МД-2; заяв про купівлю іноземної валюти або банківських металів; відповіді на запит від компетентних органів Об`єднаних Арабських Еміратів; висновків експерта від 21.04.2022 № 32101\21\-56\32102\21-52 за результатами проведення судової товарознавчої експертизи, від 26.08.2022 № 14038\14039\22-71 за результатами проведення комісійної судової економічної експертизи, від 09.02.2022 № 24298/19-35/2919-2940/22-35 за результатами проведення судової телекомунікаційної експертизи, від 17.06.2022 № 15259/20-35 за результатами проведення судової комп`ютерно-технічної експертизи; протоколів допиту свідка ОСОБА_12 від 23.08.2023, від 28.08.2023, від 01.09.2023; статуту ДК Укреспецекспорт»; протоколу огляду публікації Бігус.інфо від 19.03.2019; відомості з телефонів ОСОБА_13 та ОСОБА_10 ; протоколів огляду від 07.03.2019, від 28.06-07.08.2023; протоколу за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 13.08.2019, та інші матеріали.

Отже, висновки органу досудового розслідування щодо можливої причетності ОСОБА_11 та ОСОБА_10 до вчинення кримінальних правопорушень, які їм інкримінуються, не є явно необґрунтованими чи очевидно недопустимими, тому слідчий суддя дійшов висновку про доведеність стороною обвинувачення обґрунтованості підозри тією мірою, щоб виправдати можливість надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування.

Доводи сторони захисту щодо необґрунтованості підозри зводились до оцінки доказів, зібраних та наданих до клопотання стороною обвинувачення.

У судовому засіданні досліджено протокол огляду від 14.07.2020, складений за результатом огляду флеш-накопичувача, наданого добровільно ОСОБА_30, а також протокол огляду від 28.06.2023, складеного за результатом огляду вмісту флеш-накопичувача, наданого ОСОБА_30 (т. 3 а.с. 154-156, т. 4 а.с. 323-332)

Також, до клопотання надано копії протоколів допиту ОСОБА_12, під час яких свідку надавалися для огляду додатки до протоколу огляду від 28.06.2023, у яких міститься листування ОСОБА_31 з іншими особами у період 2016-2017 років. Свідком надані показання щодо змісту цього листування та обставин, за яких воно виникло. Слідчий суддя враховує, що одним із учасників листування був сам свідок ОСОБА_12 . А також те, що ОСОБА_12, надаючи показання як свідок, був повідомлений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання та відмову від давання показань. Відомостей про те, що ОСОБА_12 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за завідомо неправдиві показання матеріали справи не містять.

Доводи сторони захисту про те, що показання свідка ОСОБА_12 наданні під впливом укладання угоди про визнання винуватості, тому не повинні враховуватися при прийнятті рішення, слідчий суддя оцінює критично.

Встановлено, що вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 13.09.2023 справа 760/18564/23 затверджено угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором та ОСОБА_12 у межах кримінального провадження № 52021000000000328 від 24.06.2021.(т. 6 а.с. 87-102)

Окрім цього, слідчий суддя зазначає, що обов`язки, зокрема щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою, повністю узгоджуються з нормами п. 3 ч.1. ст. 470, 472 КПК України, окрім цього зазначені в угоді обов`язки ОСОБА_12 були предметом перевірки судді під час вирішення питання про затвердження угоди.

Водночас, відомості, які містяться у листуванні, узгоджуються зі змістом інших матеріалів справи, зокрема, матеріалами, що підтверджують факт укладення правочинів ДК «Укрспецекспорт», ТОВ «АН сервіс», та компанією «Asia Capital Overseas Limited» щодо постачання БРЕО; відомостями про рух коштів, на виконання цих правочинів; відомостями з телефону ОСОБА_10, зокрема відновлених записів у нотатках, серед яких «АНС 46500». (т. 4 а.с.124-135)

Тобто, копія листування, надана ОСОБА_32, не є єдиним доказом у кримінальному провадженні, за оцінкою якого слідчий суддя приймає рішення.

Надані стороною обвинувачення і досліджені у судовому засіданні докази взаємопов`язані і в сукупності підтверджують обставини, що підлягають доказуванню, зокрема подію злочину, осіб, які можуть бути причетними до вчинення злочину, чи яким можуть буди відомі обставини його вчинення та інші обставини, зазначені в ст. 91 КПК України. Ці докази містять у собі дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у порядку, встановленому ст. 93 КПК України, жодних обставин, передбачених ст. 87 КПК України, з якими закон пов`язує недопустимість доказів як таких, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, слідчим суддею не встановлено.

Доводи сторони захисту про необґрунтованість підозри за ч. 2 ст. 209КК України спростовуються наявними у матеріалах справи доказами. Разом з цим, слідчим суддею враховується, що відомості про вказане кримінальне правопорушення внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань лише 26.10.2023, досудове розслідування не завершене, а однією з підстав для зупинення досудового розслідування є звернення із запитом про міжнародну правову допомогу до Компетентних органів Китайської Народної Республіки . (т. 5 а.с. 99, т. 7 а.с. 77-80)

Обставини, які підлягають доведенню у кримінальному провадженні, є предметом перевірки саме під час досудового розслідування і наразі є достатні підстави для висновку про можливість вчинення злочину за описаних у повідомленні про підозру обставин. На даній стадії досудового розслідування не є необхідним щоб органом досудового розслідування було встановлено існування всіх елементів складу злочину, який інкримінується підозрюваному, оскільки фактично досудове розслідування і здійснюється саме з тією метою, аби встановити всі чотири елементи складу злочину (суб`єктивна сторона, суб`єкт, об`єктивна сторона, об`єкт), а також встановити всі кваліфікуючі ознаки відповідного злочину.

Дослідивши зміст повідомлення про підозру ОСОБА_11 від 06.10.2023, про нову підозру ОСОБА_10 від 30.10.2023, слідчий суддя дійшов висновку, що вони відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України, зокрема, щодо змісту письмового повідомлення про підозру, визначеного ст. 277 КПК України, у ньому логічно та послідовно викладені фактичні обставини можливого вчинення ОСОБА_11 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, та ОСОБА_10 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 364 КК України.

Разом з тим, слідчий суддя на підставі оцінки у сукупності матеріалів справи та встановлених обставин визначає лише ймовірну причетність ОСОБА_11 та ОСОБА_10 до інкримінованих їм кримінальних правопорушень.

Щодо переховування підозрюваних ОСОБА_11 та ОСОБА_10 від органів досудового розслідування та оголошення у міжнародний розшук.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 281 КПК України, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного. До оголошення підозрюваного в розшук слідчий, прокурор зобов`язаний вжити заходів щодо встановлення його місцезнаходження. Про оголошення розшуку виноситься окрема постанова, якщо досудове розслідування не зупиняється, або вказується в постанові про зупинення досудового розслідування, якщо таке рішення приймається, відомості про що вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Аналіз норм діючого Кримінального процесуального кодексу України щодо оголошення особи у розшук та щодо розгляду та вирішення питання про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування дозволяє зробити висновок, що під час вирішення вказаних питань прокуророві (детективу) необхідно довести, а слідчому судді достатньо встановити, що певна особа оголошена у міжнародний розшук, про що і йдеться у ч. 2 ст. 297-1 та ч. 1 ст. 297-4 КПК України. При цьому, законом не визначено необхідності з`ясовувати питання про перебування особи у міжнародному розшуку.

Як встановлено вище ОСОБА_11 14.02.2022 виїхав за межі України та відтоді не повертався. (т. 5 а.с. 234)

ОСОБА_11 викликався до органу досудового розслідування для допиту як підозрюваного на 16.10.2023, 18.10.2023, 20.10.2023, шляхом надіслання повісток на адресу за його місцем проживання в Україні, за місцем роботи, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання. Також, повістки про виклик для допиту як підозрюваного додатково опубліковувалися на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, та у газеті Урядовий кур`єр, що підтверджується матеріалами справи. (т. 5 а.с. 243-269).

Встановлено, що ОСОБА_11 на виклики не прибув, натомість його захисником ОСОБА_7 подано до Національного бюро 10.10.2023 клопотання, у якому повідомлено, що ОСОБА_11 перебуває в Республіці Австрія за адресою: АДРЕСА_6. ( т. 5 а.с. 270-271)

Разом з тим довідка про реєстрацію за місцем проживання та посвідка на проживання, згідно якої ОСОБА_11 надано дозвіл на перебування у Республіці Австрія, не є достатніми для підтвердження фактичного постійного проживання ОСОБА_11 за кордоном саме за цією адресою. (т. 6 а.с. 45-52) Окрім цього слідчий суддя враховує, що ОСОБА_11, заповнюючи 13.09.2023 заяву-анкету для внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру, зазначив окрім іншого адресу проживання (реєстрації) в Україні. (т. 6 а.с. 53-54)

Постановою старшого детектива Національного бюро ОСОБА_3 від 31.10.2023 підозрюваного ОСОБА_11 оголошено у міжнародний розшук, у зв`язку із неможливістю встановити його місцезнаходження, та неприбуттям останнього на неодноразові виклики детектива у період з 16.10.2023 по 20.10.2023 без поважних причин, будучи належним чином повідомленим. (т. 5 а.с. 286-288).

Також, 17.01.2022 ОСОБА_10 в`їхав в Україну та більше не перетинав державний кордон України. (т. 5 а.с. 79-81)

ОСОБА_10 викликався до органу досудового розслідування для допиту як підозрюваного на 16.10.2023, 18.10.2023, 20.10.2023, шляхом надіслання повісток на адресу за його місцем реєстрації та проживання в Україні, за місцем роботи, житлово-експлуатаційній організації за місцем реєстрації. Також, повістки про виклик для допиту як підозрюваного додатково опубліковувалися на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, та у газеті Урядовий кур`єр, що підтверджується матеріалами справи. (т. 5 а.с. 107, 108, 109, 111, 112, 128).

Встановлено, що ОСОБА_10 на виклики не прибув, захисник у судовому засіданні зазначав, що вони звертались до детектива з клопотаннями про участь ОСОБА_10 у слідчих та процесуальних діях в режимі відеоконференції.

Постановою старшого детектива Національного бюро ОСОБА_3 від 31.10.2023 підозрюваного ОСОБА_10 оголошено у міжнародний розшук, у зв`язку із неможливістю встановити місцезнаходження ОСОБА_10 та неприбуттям на неодноразові виклики детектива у період з 16.10.2023 по 20.10.2023 без поважних причин, будучи належним чином повідомленим. (т. 5 а.с. 102-104).

На підтвердження місця проживання ОСОБА_10 за кордоном, а саме у АДРЕСА_4 захисниками надано копію контракту довгострокової оренди від 01.08.2023. (т. 6 а.с. 184-187)

Однак, слідчий суддя зазначає, що наявність укладеного контракту про оренду житла не свідчить про фактичне користування ОСОБА_10 цим житлом, тому не може свідчити про факт постійного проживання за цією адресою.

Також слідчий суддя звертає увагу, що повістка про виклик особи, яка проживає за кордоном, вручається згідно з міжнародним договором про правову допомогу, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а за відсутності такого - за допомогою дипломатичного (консульського) представництва (ч. 7 ст. 135 КПК України).

Разом з тим, законодавство розрізняє поняття «місце проживання» і «місце перебування» особи. Зокрема, місцем перебування особи є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік. При цьому, діюче законодавство України не виділяє окреме поняття «місце реєстрації», так як факт реєстрації будь-якої особи за певною адресою пов`язується виключно з місцем її проживання і саме за цією зареєстрованою адресою здійснюється офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

При цьому, законодавство не передбачає юридичної можливості одночасного проживання особи за різними адресами, тобто згідно встановленої процедури реєстрації нового місця проживання має відбуватися із зняттям з реєстрації за попереднім місцем проживання (ч. 10 ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»).

Відповідно до норм Законів України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» та «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», Порядку провадження за заявами про оформлення документів для виїзду громадян України за кордон на постійне місце проживання, Податкового кодексу України, Порядку видачі довідки про сплату податку на доходи фізичних осіб платником податку - резидентом, Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, у випадку зміни проживання у зв`язку з виїздом за кордон особа має виконати певні обов`язки та здійснити певні дії необхідні для зміни свого місця проживання, а саме: зняття з реєстрації місця проживання; внесення відомостей до паспорта громадянина України для виїзду за кордон в частині, що стосується оформлення виїзду на постійне проживання за кордон; подання довідки про реєстрацію місця проживання; подання декларації про майновий стан і доходи до органу державної фіскальної служби; зняття з військового обліку. Без проходження вказаних процедур не може відбуватися автоматична зміна статусу відповідної особи і вона продовжує вважатися такою, що має постійне місце проживання в Україні, оскільки зміна місця проживання не відбувається автоматично, з огляду на строк фактичного проживання особи за встановленою адресою. Визначення місця проживання особи для направлення повідомлень жодним чином не обумовлюється терміном її можливої відсутності за визначеною згідно законодавства адресою місця проживання.

ОСОБА_11 та ОСОБА_10 зареєстровані в Україні, мають місце проживання та місце роботи, матеріали справи не містять відомостей про зняття підозрюваних з військового обліку та про оформлення ними виїзду на постійне проживання за кордон, а тому детективом здійснено виклик останніх у передбачений кримінальним процесуальним кодексом спосіб.

Слідчий суддя вважає, що орган досудового розслідування вжив всіх можливих та достатніх заходів для виклику підозрюваних ОСОБА_11 та ОСОБА_10, та наявні підстави для висновку, що вони обізнані про наявність кримінального провадження стосовно них. Про це додатково також свідчить наявність у них захисників за договорами, що підтверджується матеріалами справи.

Момент, з якого особа вважається такою, що оголошена у міжнародний розшук, відповідає часу винесення постанови про оголошення особи у міжнародний розшук, а доказом, яким сторона обвинувачення має доводити перед слідчим суддею факт того, що підозрюваний оголошений у міжнародний розшук, є наявність у матеріалах клопотання процесуального рішення про оголошення особи в міжнародний розшук, оформленого у виді постанови, що на думку слідчого судді, є достатнім для підтвердження факту оголошення ОСОБА_11 та ОСОБА_10 у міжнародний розшук. Так, для висновку, що підозрюваний оголошений у міжнародний розшук не є необхідним встановлювати наявність безумовних та беззаперечних доказів відповідної обставини, а лише достатньо встановити чи наведені достатньо вагомі факти та об`єктивні відомості, котрі б вказували про це.

Порядок оголошення особи в розшук врегульовано ст. 281 КПК України, яка передбачає, що якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного. До оголошення підозрюваного в розшук слідчий, прокурор зобов`язаний вжити заходів щодо встановлення його місцезнаходження. Про оголошення розшуку виноситься окрема постанова, якщо досудове розслідування не зупиняється, або вказується в постанові про зупинення досудового розслідування, якщо таке рішення приймається, відомості про що вносяться до ЄРДР.

Порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол, у тому числі для цілей установлення місцезнаходження осіб, які розшукуються, визначає Інструкція про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол, затверджена спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Офісу Генерального прокурора, Національного антикорупційного бюро України, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України № 613/380/93/228/414/510/2801/5 від 17.08.2020 (далі - Інструкція).

Використання інформаційної системи Інтерполу правоохоронними органами України здійснюється відповідно до встановленого цією Інструкцією порядку у формі надсилання запиту/звернення до уповноваженого підрозділу або у формі прямого доступу (п. 4 розділу II Інструкції).

Отже, встановлені обставини, на переконання слідчого судді, є достатніми для підтвердження факту оголошення особи у міжнародний розшук у розумінні вимог ст. 281 та ч. 1 ст. 297-4 КПК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 139 КПК України ухилення від явки на виклик слідчого, прокурора чи судовий виклик слідчого судді, суду (неприбуття на виклик без поважної причини більш як два рази) підозрюваним, обвинуваченим, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, є підставою для здійснення спеціального досудового розслідування чи спеціального судового провадження.

Як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_11 та ОСОБА_10 наразі перебувають за кордоном, їм у встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України порядку 06.10.2023 повідомлено про підозру, а 30.10.2023 ОСОБА_10 - про нову підозру, вони обізнані про кримінальне провадження щодо них, на неодноразові виклики детектива для участі у процесуальних діях не прибули.

Тому, слідчий суддя вважає, що наявні підстави для висновку про ухилення підозрюваних від слідства, з огляду на встановлені, за результатом дослідження матеріалів справи, обставини.

З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання детектива належить задовольнити.

Разом з тим, слідчий суддя вважає за необхідним зазначити, що зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у ч. 1 ст. 7 КПК України, з урахуванням особливостей, встановлених законом. (ч. 2 ст. 7 КПК України) Так, здійснення спеціального досудового розслідування передбачає собою спеціальний порядок виклику підозрюваного, а саме: надсилання повісток про виклик за останнім відомим місцем проживання підозрюваного чи перебування та обов`язково публікуються в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, а надсилання копій процесуальних документів, що підлягають врученню підозрюваному, здійснюється його захиснику.(ст. 297-5 КПК України) Однак, якщо підозрюваний, стосовно якого слідчим суддею постановлено ухвалу про здійснення спеціального досудового розслідування, затриманий або добровільно з`явився до органу досудового розслідування, подальше досудове розслідування щодо нього здійснюється згідно із загальними правилами, передбаченими цим Кодексом. (ч. 5 ст. 297-4 КПК України) Тобто, надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування не призводить до втручання у права та свободи особи, при цьому порядок подальшого здійснення досудового розслідування, в першу чергу залежить від самого підозрюваного та виконання ним своїх процесуальних обов`язків.

Керуючись ст. 2, 7, 297-1 - 297-4, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити.

Надати дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42016110350000102 від 01.04.2016 стосовно ОСОБА_10, який підозрюється, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 209КК України, та ОСОБА_11, який підозрюється, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1