- Головуючий суддя (ВАКС): Ногачевський В.В.
Справа № 991/2030/22
Провадження № 1-кп/991/31/22
УХВАЛА
про відмову у задоволенні заяви про відвід прокурора
20 грудня 2023 року місто Київ
Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів ОСОБА_1 (головуючий), ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14,
захисників ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23 (у режимі відеоконференції), ОСОБА_24 (у режимі відеоконференції), ОСОБА_25,
розглянув у підготовчому судовому засіданні заяву обвинуваченого ОСОБА_7 про відвід прокурора ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 52019000000000522 за обвинуваченням:
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 1 ст. 109, ч. 2 ст. 369-2, ч. 2 ст. 344 КК України;
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 109 КК України;
ОСОБА_26, ІНФОРМАЦІЯ_3, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 109 КК України;
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 109, ч. 5 ст. 27 ст. 351-2 КК України;
ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_5, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 109, ч. 5 ст. 27 ст. 351-2 КК України;
ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_6, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 109, ст. 351-2 КК України;
ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_7, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 109, ч. 5 ст. 27, ст. 351-2 КК України;
ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_8, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 109, ст. 351-2 КК України;
ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_9, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 109, ст. 351-2 КК України;
ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_10, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 351-2 КК України.
(1)Зміст поданої заяви
18.12.2023 до суду надійшла заява обвинуваченого ОСОБА_7 про відвід прокурора ОСОБА_5 з підстав, які викликають сумніви у його неупередженості.
В обґрунтування своєї заяви вказав, що наразі у цьому провадженні триває розгляд клопотань про закриття кримінального провадження на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), в частині обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 255 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Висловлюючи свою думку щодо заявлених клопотань, прокурор, зокрема, погодився з доцільністю закриття провадження в частині згаданого обвинувачення та зазначив про необхідність такого рішення ще на етапі досудового розслідування. Проте зауважив, що в умовах безпрецедентного тиску, Генеральний прокурор чи його заступник не підписали б нове повідомлення про підозру, тому таке рішення не приймалося.
Так, на думку заявника, прокурор визнав свідоме порушення ним вимог процесуального закону та незаконне притягнення осіб до кримінальної відповідальності.
До того ж усвідомлюючи необхідність закриття провадження у зв`язку з декриміналізацією діяння, останній закрив провадження в цій частині щодо окремих осіб, а щодо заявника та інших обвинувачених такого рішення не прийняв.
Тобто прокурор ОСОБА_5 розумів необґрунтованість і безпідставність підозри, проте свідомо уникав закриття провадження. Крім того надалі він затвердив обвинувальний акт у цьому провадженні, що ідентичний за змістом зазначеній підозрі.
Отож, вищенаведене прямо свідчить про власну зацікавленість та упередженість прокурора, що є вагомою підставою для його відводу.
(2)Позиції сторін
Прокурор ОСОБА_5 заперечував проти задоволення заявленого відводу. Зазначив, що група прокурорів у цьому провадженні була досить великою, до того ж він не був старшим групи. Будь-якої особистої зацікавленості або упередженості не має. Крім того наголосив, що жодного впливу та тиску на нього здійснено не було.
Зі свого боку обвинувачені ОСОБА_8, ОСОБА_13, ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_10 та захисники ОСОБА_20, ОСОБА_16, ОСОБА_25, ОСОБА_19, ОСОБА_23 підтримали заявлений відвід, вважаючи його цілком обґрунтованим, та просили відвести прокурора.
(3) Мотиви, з яких виходив суд при вирішенні заяви
Заслухавши заявника та думку інших осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, суд дійшов висновку, що у заяві обвинуваченого ОСОБА_7 про відвід прокурора ОСОБА_5 від участі у цьому кримінальному провадження слід відмовити.
Відповідно до частин першої та другої статті 80 КПК, за наявності підстав, передбачених ст. 77 цього Кодексу, прокурору може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.
Прокурор не має права брати участь у кримінальному провадженні якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах кримінального провадження або існують інші обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості (п. 3 ч. 1 ст. 77 КПК).
Процесуальне законодавство не містить визначення поняття «упередженість». Водночас прикметник «упереджений» має значення такого, який має обманну, необ`єктивну, заздалегідь сформовану думку, упереджений проти кого-,чого-небудь. Тобто це поняття є цілком оціночним та не може містити вичерпних ознак.
Доводи, викладені у заяві, що свідчать про упередженість прокурора та особисту зацікавленість, є необґрунтованими.
Так, сторона захисту наголошувала на тому, що прокурор на етапі повідомлення про підозру розумів її необґрунтованість і безпідставність у зв`язку з декриміналізацією діяння, проте свідомо уникав закриття провадження в цій частині.
Аналізуючи твердження захисту, суд доходить висновку про відсутність упередженості у невчиненні прокурором відповідних дій. З його фрази, яка стала підставою для заяви про відвід, неможливо зробити висновок про те, що в основі прийнятих ним процесуальних рішень лежить його негативне ставлення до будь-кого з обвинувачених, особиста зацікавленість в існуванні кримінального провадження проти будь-кого з обвинувачених або прагнення отримати з такого провадження якусь особисту вигоду, користь, привілей, пільгу тощо. При прийнятті рішень прокурор опирався лише на власне тлумачення законодавства і обставин кримінального провадження.
Крім того, висловлюючи свою думку щодо заявлених клопотань про закриття провадження з вищенаведених підстав, він не заперечував проти такого закриття, що також свідчить про відсутність будь-якої упередженості.
Твердження захисту щодо здійснення тиску на прокурора з боку спеціальних суб`єктів (Генерального прокурора чи його заступника), не обґрунтовано жодними доказами.
Діяльність прокурора ґрунтується, зокрема, на засаді його незалежності, що передбачає існування гарантій від незаконного політичного, матеріального чи іншого впливу на нього щодо прийняття рішень при виконанні службових обов`язків (п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про прокуратуру» - далі - Закону).
Здійснюючи функції прокуратури, прокурор є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску, втручання і керується в своїй діяльності лише Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 16 Закону).
Під час здійснення повноважень, пов`язаних з реалізацією функцій прокуратури, прокурори є незалежними, самостійно приймають рішення про порядок здійснення таких повноважень, керуючись при цьому положеннями закону, а також зобов`язані виконувати лише такі вказівки прокурора вищого рівня, що були надані з дотриманням вимог цієї статті. Прокурори вищого рівня мають право давати вказівки прокурору нижчого рівня, погоджувати прийняття ним певних рішень та здійснювати інші дії, що безпосередньо стосуються реалізації цим прокурором функцій прокуратури, виключно в межах та порядку, визначених законом (ч. 3 ст. 17 Закону).
Прокурор не зобов`язаний виконувати накази та вказівки прокурора вищого рівня, що викликають у нього сумнів у законності, якщо він не отримав їх у письмовій формі, а також явно злочинні накази або вказівки. Прокурор має право звернутися до Ради прокурорів України з повідомленням про загрозу його незалежності у зв`язку з наданням (відданням) прокурором вищого рівня наказу або вказівки (ч. 5 ст. 17 Закону).
Тобто ніхто не має права здійснювати на нього будь-який тиск, примушувати приймати рішення або займати певну позицію у справі, яка суперечить закону, його професійній правосвідомості та особистому переконанню.
Згадку про абстрактний "суспільний тиск" у промові прокурора під час висловлення думки щодо клопотань про закриття провадження колегія суддів оцінює як констатацію умов, в яких відбувалось досудове розслідування, про що власне неодноразово заявляла і сторона захисту.
Зрештою, варто також додати, що підвищений інтерес громадянського суспільства до кримінальних проваджень, у яких про підозру повідомляють публічним особам, та висвітлення перебігу досудового розслідування щодо таких осіб у медіа-ресурсах є характерною рисою всіх без винятку таких проваджень, що прокурор назвав «тиском».
Отож, судом не встановлено реальних та об`єктивних підстав для відводу прокурора ОСОБА_5, передбачених нормами кримінального процесуального закону. Тому у задоволенні такої заяви слід відмовити.
На підставі викладеного, суд постановив:
-у заяві обвинуваченого ОСОБА_7 про відвід прокурора ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 52019000000000522 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення й оскарженню не підлягає.
Судді
ОСОБА_2 ОСОБА_1 ОСОБА_3