Пошук

Документ № 116206652

  • Дата засідання: 10/01/2024
  • Дата винесення рішення: 10/01/2024
  • Справа №: 991/10803/23
  • Провадження №: 52017000000000361
  • Інстанція: АП ВАКС
  • Форма судочинства: Кримінальне
  • Тип рішення: Про відмову у відкритті апеляційного провадження
  • Головуючий суддя (АП ВАКС) : Чорна В.В.

справа № 991/10803/23

провадження № 11-сс/991/35/24

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2024 року місто Київ

Суддя Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, перевіривши матеріали апеляційної скарги підозрюваного ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19.12.2023 р. про відмову у задоволенні скарги на рішення Генерального прокурора про відмову у задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування кримінального провадження № 52017000000000361, зокрема за підозрою ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

26.12.2023 року на розгляд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла зазначена апеляційна скарга, яку передано судді-доповідачу 08.01.2024 року.

З апеляційної скарги встановлено, що оскаржуваною ухвалою слідчого судді від 19.12.2023 р. відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_2 на рішення Генерального прокурора про відмову у задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування кримінального провадження № 52017000000000361, зокрема за підозрою ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування вищезазначеної ухвали слідчого судді, а також рішення Генерального прокурора про відмову у задоволенні скарги на недотримання розумних строків під час досудового розслідування кримінального провадження № 52017000000000361, викладене в листі від 05.12.2023 р. Одночасно з цим, підозрюваний ОСОБА_2 просить визнати недотримання розумних строків під час досудового розслідування кримінального провадження № 52017000000000361, надати керівнику САП обов`язкові для виконання вказівки щодо невідкладного виділення матеріалів кримінального провадження № 52017000000000361 щодо ОСОБА_2 в окреме провадження для прийняття подальшого процесуального рішення, а також ініціювати службове розслідування або перевірку діяльності службових осіб САП, винних у недотриманні розумних строків під час досудового розслідування провадження № 52017000000000361. Крім того, підозрюваний просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що хоча оскаржувана ухвала і не підлягає апеляційному оскарженню та набуває законної сили з моменту її оголошення, втім вона повинна бути переглянута апеляційною інстанцією та скасована як незаконна і постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, які призвели до порушення прав людини. Зокрема, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000361 проводиться детективами НАБУ з 01.06.2017 року. Відповідно до міжнародних стандартів та практики ЄСПЛ, ОСОБА_2 з моменту реєстрації вказаного кримінального провадження фактично став підозрюваним, хоча цей статус офіційно отримав 22.01.2020 року. Досудове розслідування у цьому провадженні здійснюється поза межами розумного строку. Постановивши чергову постанову від 07.09.2023 р. про зупинення досудового розслідування, детектив НАБУ безпідставно легалізував стан невизначеності строку досудового розслідування та стан перебування ОСОБА_2 в статусі підозрюваного на невизначений термін, що є порушенням права останнього на справедливий суд. Крім того, ситуація із зупиненням досудового розслідування у даному кримінальному провадженні виникає вже вп`яте, що є очевидним та системним порушенням розумного строку розслідування. У зв`язку з викладеним, ОСОБА_2 звернувся до Генерального прокурора зі скаргою на недотримання розумних строків під час досудового розслідування у зазначеному кримінальному провадженні. Однак, отримав лист від 05.12.2023 р., яким у задоволенні поданої скарги йому відмовлено. Посилаючись на протиправність такого рішення, ОСОБА_2 звернувся зі скаргою до слідчого судді, у задоволенні якої, на його переконання, безпідставно та незаконно також було відмовлено. Постановляючи оскаржувану ухвалу, слідчий суддя не надав правильної оцінки доказам та не з`ясував фактичні обставини провадження, тому дійшов хибних висновків.

Обґрунтовуючи наявність підстав для апеляційного перегляду ухвали, підозрюваний зазначає, що подання заперечень на оскаржувану ухвалу слідчого судді під час підготовчого провадження не відновить його порушених прав, у зв`язку з чим, посилаючись на положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 8 Конституції України, вважає, що вона має бути переглянута апеляційним судом на стадії досудового розслідування. Крім того, зазначає про істотні порушення норм КПК України, допущені слідчим суддею при постановленні оскаржуваної ухвали.

Перевіривши доводи на обґрунтування необхідності відкриття апеляційного провадження та дослідивши матеріали провадження в цій частині, суддею-доповідачем встановлено підстави для відмови у відкритті провадження за даною апеляційною скаргою, виходячи з наступного.

Так, відповідно до положень ст. 24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування регламентовано Главою 26 КПК. Зокрема, згідно з ч. 3 ст. 392 КПК України, в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.

Перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування в апеляційному порядку, наведено в ч. 1, ч. 2 ст. 309 КПК України.

Це ухвали, які стосуються обмеження свободи та особистої недоторканості, арешту майна, тимчасового доступу до певних речей і документів, відсторонення від посади, а також ухвали про відмову у здійсненні спеціального досудового розслідування, про закриття кримінального провадження на підставі ч. 9 ст. 284 цього Кодексу, про відмову в задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, на рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження на підставі п. 9-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, про скасування повідомлення про підозру чи відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру, повернення скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора або відмову у відкритті провадження по ній.

Наведений перелік свідчить, що законодавцем забезпечено можливість апеляційного оскарження під час досудового розслідування тих рішень слідчих суддів, які стосуються застосування заходів забезпечення кримінального провадження або найбільше зачіпають права та свободи особи. Такий підхід відповідає за своїм змістом правовій природі судового контролю під час досудового розслідування, який обумовлюється потребою учасників кримінального провадження в отриманні невідкладного судового захисту їх прав, свобод та інтересів.

Встановлення законодавцем обмеження права на апеляційне оскарження рішень слідчих суддів має на меті забезпечення розумного балансу між ефективністю досудового розслідування і здійсненням дієвого судового контролю у разі обмеження чи порушення прав і законних інтересів осіб.

Ухвала слідчого судді про відмову у задоволенні скарги на рішення прокурора про відмову у задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування кримінального провадження відсутня у зазначеному переліку, а отже, її оскарження в апеляційному порядку кримінальним процесуальним законом не передбачено.

Відсутність оскаржуваної ухвали у переліку ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у відповідності до ч. 1, ч. 2 ст. 309 КПК України, є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК України.

Суддя-доповідач при цьому враховує, що апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, оскарження якої не передбачено КПК України, яка перешкоджає реалізації прав або повноважень однієї із сторін кримінального провадження, дійсно має бути забезпечено, оскільки інакше така сторона буде позбавлена можливості реалізувати свою процесуальну волю. Однак, оскаржувану ухвалу не можна вважати подібною до тих, яка має негативні наслідки і перешкоджає реалізації прав або повноважень сторони захисту.

Верховний Суд також неодноразово наголошував, що ст. 129 Конституції України гарантує право на апеляційний перегляд справи, а не кожного окремого судового рішення в межах кримінального провадження, тож Кримінальний процесуальний кодекс України визначає, в яких випадках і які рішення слідчих суддів, судів першої інстанції підлягають перегляду в апеляційному порядку. Зазначений висновок кореспондується з рішенням Конституційного Суду України від 27.01.2010 р. № 3-рп/2010 у справі щодо офіційного тлумачення положення п. 18 ч. 1 ст. 293 ЦПК України у взаємозв`язку зі ст. 129 Конституції України (про апеляційне оскарження ухвал суду), в якому Конституційний суд, розглядаючи положення п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, дійшов висновку, що апеляційне оскарження судового рішення можливе в усіх випадках, крім тих, коли закон містить заборону на таке оскарження.

У постановах від 17.10.2018 р. (справа № 646/5552/17) та від 28.02.2019 р. (справа № 161/4229/18), які стосувалися права на апеляційне оскарження ухвал слідчих суддів, Верховний Суд підкреслив, що норми Конституції України та кримінального процесуального закону беззастережно гарантують право на апеляційне оскарження лише судового рішення, постановленого за наслідком розгляду справи (кримінального провадження в суді першої інстанції) по суті, а не всіх судових рішень у межах цієї справи (провадження).

Отже, за наявності у кримінальному процесуальному законі виключного переліку ухвал слідчих суддів, які підлягають оскарженню під час досудового розслідування, з наданням можливості оскарження інших рішень слідчого судді на стадії підготовчого провадження, підстави для відкриття апеляційного провадження у даному випадку - відсутні.

При прийнятті рішення суддя-доповідач враховує також позицію ЄСПЛ щодо умов прийнятності апеляційної скарги.

У своїх рішеннях ЄСПЛ неодноразово наголошував, що держава має право встановити певні обмеження права осіб на доступ до суду, такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати самої сутності цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (п. 57 Рішення від 28.05.1985 р. у справі «Ашингдейн проти Сполученого Королівства», п. 96 Рішення від 13.02.2001 р. у справі «Кромбах проти Франції»). У Рішенні ЄСПЛ від 28.03.2006 р. у справі «Мельник проти України» зазначено, що спосіб, у який ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також повинні бути взяті до уваги норми внутрішнього законодавства.

У даному випадку, обмеження на апеляційне оскарження, встановлені національним законодавством, мають розумну пропорційність та не порушують загальні права та свободи особи. Відповідно, посилання підозрюваного на протиправність оскаржуваної ухвали слідчого судді та незгоду з її змістом, а також на порушення цією ухвалою прав заявника, як на підставу для її апеляційного перегляду всупереч передбаченим кримінальним процесуальним законом обмеженням, не є слушними.

При цьому, в оскаржуваній ухвалі також чітко зазначено, що вона набирає законної сили з моменту оголошення та оскарженню не підлягає. Жодних обґрунтувань щодо наявності виключних підстав для її апеляційного перегляду в апеляційній скарзі не наведено.

З урахуванням викладеного, у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою підозрюваного ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді від 19.12.2023 р. слід відмовити. При цьому, питання прийнятності апеляційної скарги до розгляду є первинним відносно питання щодо дотримання строків на апеляційне оскарження, тому за наявності підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження інші процесуальні питання не потребують окремого вирішення.

Керуючись ст. ст. 309, 369-372, 399, 418, 532 КПК України, -

ПОСТАНОВИЛА:

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою підозрюваного ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19.12.2023 р. - відмовити.

Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку.

Суддя ОСОБА_1